Організація, розміщення і викладка хлібобулочних виробів у продуктових магазинах. Технологія продажу трикотажних виробів

Джемпер - плечовий верхній одяг без застібки згори донизу, з рукавами різної довжини або без них, з різноманітним оформленням горловини - без застібки, з коміром-стійкою, із застібкою до середини стану, на плечі, на спинці. Довжина до талії або стегон. Нові різновиди - джемпер типу майки, блузона, сорочки. Різновидом джемпера є пуловер.

Жакет - плечовий верхній одяг з розрізом згори донизу, з застібкою або без неї, з довгими або короткими рукавами, без коміра або з коміром. Складається зі спинки і двох шличок. Виготовляють різних фасонів, нові жакети типу чоловічого піджака, блузки, куртки, блузона.

Жилет - виріб без рукавів із розрізом згори донизу, із застібкою або без неї. Складається із спинки і двох шличок. Довжина до талії, лінії стегон, до колін або нижче.

Светр - виріб побутового і спортивного призначення, який складається із стану, рукавів і коміра-стійки (висотою не менше 5 см). Комір буває суцільнов'язаним або пришивним, одинарним або подвійним. Виготовляють светри переважно із товстих трикотажних полотен фанг і напівфанг.

Куртка - плечовий верхній одяг із рукавами, розрізом і застібкою згори донизу, з підкладкою і утеплювальною прокладкою або без них. Нерідко виготовляють із каптуром.

Рейтузи - вироби побутового і спортивного призначення, виготовляють суцільнов'язані і кроєні. Трикотажний поясний одяг, який щільно облягає нижню частину тулуба й ноги, кожну окремо до ступнів. Бувають чоловічі, жіночі, дитячі; виготовляють із вовняної, бавовняної і напіввовняної пряжі і високооб'ємних ниток, з довгими або короткими штанинами. Складаються із торса і двох пагомілок. Пагомілки закінчуються штрипками, ластиком або підшиваються всередину з фіксацією еластичною тасьмою. У кроковий шов торса вшивають ластик. Край верху підшивається в підгин з еластичною тесьмою.

Штани - виготовляють різних фасонів. Можуть бути дво- або чотиришовними, верх штанів має подвійний пояс із трикотажного полотна або пояс з підкладкою із тканини, з прорізними або накладними кишенями. Низ штанів закінчується манжетами або в підгін. Застібка по центру, збоку або пояс на еластичній тасьмі. Бувають чоловічі, жіночі та дитячі. Різновиди штанів - шорти (вище колін), бермуди (до колін), гольф (нижче колін, манжети з застібкою).

Спідниці - поясний верхній жіночий або дівчачий одяг, яким вкривають нижню частину тулуба й ноги. Бувають костюмні й одиночні. Використовують у комплектах з джемперами, жакетами, жилетами і блузками. За конструкціями і фасонами не відрізняються ВІД спідниць із тканин. Спідниці із звичайних трикотажних полотен виготовляють з підкладкою з тканин, із формостійких полотен - без підкладки.

Блузки - плечовий верхній жіночий або дівчачий одяг, який надягають на білизняний виріб. Виготовляють із осново в'язаних гладко в'язаних або ажурних трикотажних полотен для носіння заправленими в спідницю або навипуск. Відрізняються фасонами залежно від силуету,

Відрізняються фасонами, залежно від форми і довжини рукавів, форми коміра, застібки й виду оздоблення.

Сукні - плечовий жіночий або дівчачий одяг, яким вкривають тулуб стегна й ноги. Плаття шиють різноманітних фасонів і силуетів залежно від напряму моди, цільнокроєними або відрізними по лінії талії, з різною формою і конструкцією рукавів і комірів.

Костюми - одяг, що складається з двох або більше виробів. Бувають жіночі, дитячі і спортивні, дво-, три- і багатопредметні. Костюми-двійки складаються із жакета (джемпера, жилета, блузки) і спідниці або штанів; або сукні і жилета; сарафана з блузкою або джемпером.

Костюми-трійки доповнюються жилетом, блузкою або іншими виробами, а багатопредметні ансамблі (комплекти) - шапочкою, шарфом, рукавичним виробом або хусткою.

Костюми спортивного типу складаються з куртки або джемпера з розрізом до середини стану на замок -"блискавку" і штанів, які мають різний крій, фасон, оздоблення та волокнистий склад. Виготовляють із вовняної, напіввовняної пряжі, високооб'ємних ниток. Для оздоблення по боках штанів, куртки, комірів і манжет використовують декоративні смуги, багатокольорові канти, а на грудях - емблеми.

Піжами - комплект трикотажних виробів, який складається з куртки (фуфайки, блузи) та штанів різної довжини. Бувають чоловічі, жіночі та дитячі. Виготовляють із ворсових, плюшевих або платувальних полотен.

Халати - плечовий верхній трикотажний одяг із розрізом згори донизу, із застібкою або без неї (з поясом і великим запахом пілоток). Виготовляють із плюшевих або ворсових полотен, для відпочинку і купання. Чоловічі шиють прямого силуету, з довгими рукавами, поясом, шалевим коміром. Фасони жіночих халатів більш різноманітні - прямі, розкльошені, з комірами різної форми, з кишенями, різними за довжиною рукавами.

Пальта - плечовий верхній одяг з рукавами, розрізом та закою згори донизу. Демісезонні пальта виготовляють із трикотажних полотен, дубльованих поролоном або штучним хутром на трикотажній основі. Шиють таких самих моделей і фасонів, що й пальта із тканин Пальта для дітей виготовляють з каптуром або з коміром і бочкою.

Костюми для дівчаток складаються із спідниці (вид А) або довгих штанів (вид Б) і одного із таких виробів: кофточки, жакета, жилета, джемпера.

Костюми для хлопчаків і дівчаток складаються із рейтузів і светра або джемпера. Нерідко випускаються гарнітури із трьох або чотирьох предметів (додаються шарф, шапочка і рукавички).

В Україні переважає виробництво білизняного трикотажу і панчішно-шкарпеткових виробів. Трикотажна промисловість тяжіє до районів з великою щільністю населення, бо виробництво зорієнтовано на споживача . Ця спеціалізована галузь продукує в'язані вироби з різних пряж: бавовняної, вовняної, хімічного волокна та змішаних волокон. Найбільші центри трикотажної промисловості: Київ, Харків, Житомир, Львів, Одеса, Донецьк, Миколаїв, Луганськ, Кременчук та інші. Разом в Україні діє понад 60 підприємств трикотажної промисловості. У структурі трикотажних виробів переважає виробництво панчішно-шкарпеткових виробів та білизняного трикотажу. За рівнем виробництва тканин у Європі Україна теж займає провідне місце. Текстильна промисловість тісно пов'язана з сільським господарством, галузями машинобудування та хімічною промисловістю. Сільське господарство забезпечує текстильну промисловість окремими видами сировини, машинобудування -- обладнанням, хімічна промисловість -- хімічними волокнами, барвниками.

Ще однією з особливостей розміщення підприємств текстильної промисловості є територіальне їх сполучення з важкою індустрією, наприклад металургією, що дозволяє раціонально використовувати трудові ресурси. Як правило, текстильна промисловість частіше за все є в тому або іншому територіальному комплексі як додаткова галузь (або галузі), що обслуговує, але іноді вона відіграє ще й районотвірну роль. Виділяють наступні ключові фактори розміщення підприємств текстильної промисловості: споживчий, сировинний, забезпеченість трудовими ресурсами. Територіальна організація текстильної промисловості зумовлена перш за все впливомвом споживчого та сировинного факторів. Кожен із цих факторів діє по-різному -- залежно від стадії виробництва та техніко-економічних особливостей тієї або іншої галузі. Окрім галузевого та споживчих факторів, велике значення має забезпеченість тієї або іншої території робочою силою. Підприємства первинної переробки сировини мають велику кількість відходів (до 30--40% ваги вихідної сировини) і тому rf3~r| до сировинних баз. Волокнисті культури обробляють у місцях їхнього виробництва, а тваринницька сировина піддається первинній переробці далеко від сировинних баз. Так, миття вовни можна здійснювати на шляху транспортування сировини за наявності водо- та паливопостачання. Розміщення виробництва шкіри може бути сполучене як з тваринницькою базою, так і з центром споживання м'яса. На розміщення текстильної промисловості великий вплив справляє науково-технічна революція. Це відбивається перш за все на концентрації текстильного виробництва, на зміні його сировинної бази. Натуральне волокно поступово витісняється хімічними волокнами. Велика кількість тканин виробляється з сумішей натуральних і хімічних волокон.

Трикотажний одяг небезпідставно називають одягом XX століття. Красивий зовнішній вигляд, висока гігієнічність і зручність в експлуатації, необхідна довговічність і надійність вигідно відрізняють трикотажні верхні й особливо білизняні вироби від аналогічних за призначенням виробів з тканин. Що стосується панчішно-шкарпеткових, рукавичкових і багатьох верхніх і білизняних виробів спортивного призначення, то і тут трикотажу немає альтернативи.

Специфіка розвитку асортименту трикотажних виробів полягає в тому, що трикотажна галузь виробництва у XX ст. розвивалась більш високими темпами порівняно з виробництвом тканин і виробів з них. Вона має ширші технологічні потужності й асортиментні можливості для постійного розширення й оновлення асортименту відповідно до зміни моди та кон'юнктури ринку. Все це вимагає більш глибоких і фундаментальних досліджень проблеми формування сучасного ринку трикотажного одягу, включаючи і повніше розкриття його товарознавчих аспектів.

Слід підкреслити, що трикотажна промисловість України має великий технологічний і кадровий потенціал. Сучасні трикотажні підприємства є практично в кожній області України.

За умови забезпечення необхідною сировиною (і насамперед бавовною) ця галузь спроможна не тільки повністю задовольнити потреби вітчизняного ринку з усіх видів трикотажної продукції, а й успішно конкурувати на міжнародному ринку.

Інтернаціоналізація ринку текстильних товарів, і трикотажних у тому числі, вимагає сучасного трактування багатьох питань, що стосуються сфери виробництва та реалізації даної групи товарів у ринкових умовах.

Формування оптимальної структури асортименту трикотажних полотен і виробів уже сьогодні вимагає застосування досконаліших підходів у підборі сировини та високоефективних технологій, впровадження вимог міжнародних стандартів і оцінки ситуації на сучасному ринку, а головне - об'єктивного врахування реальних потреб населення в цих товарах та його фінансових можливостей.

Трикотажем називають в'язаний текстильний виріб або полотно, яке складається з петель, переплетених у поздовжньому та поперечному напрямках, утворених з однієї чи багатьох ниток. Структура трикотажу, як і будь-якого іншого текстильного матеріалу, визначається розмірами, формою та взаємним розміщенням його складових елементів - петель, протяжок, накидів тощо.

Петля - основний елемент петельної структури трикотажного полотна, що являє собою зігнутий відрізок нитки, протягнутий через попередню петлю, який складається з дужки, пари петельних паличок, що утворюють остов, і пари протяжок. Розрізняють петлі: відкриті (з неперехрещеними протяжками), закриті (з перехрещеними протяжками), з одно- і двосторонніми протяжками, лицеві та виворітні, а також плюшеві, пресові та жакардові.

Протяжка - це елемент петельної структури (чи петлі), що являє собою відрізок нитки, який з'єднує дві суміжні петлі, утворені з однієї нитки.

Накид - це елемент петельної структури, що являє собою зігнутий відрізок нитки, не протягнутої через попередню петлю, який охоплює її дужки.

Окрім цього, до елементів петельної структури належать додаткові не зігнуті в петлі нитки (футеровані, утокові, основні), які утримуються в полотні протяжками ґрунтових петель.

Основними параметрами будови трикотажу є: вид і лінійна густина ниток, вид переплетення, петельний ряд, петельний стовпчик, щільність в напрямку вертикалі та горизонталі, рапорт переплетення, модуль петлі, фактура поверхні та кількісні характеристики цих параметрів (величина петельного кроку, висота петельного ряду, довжина нитки в петлі тощо). Від розміру та форми петлі, наявності різних видів протяжок і накидів залежать основні механічні, фізичні й естетичні властивості трикотажу, що визначають надійність, гігієнічність і естетичність трикотажних виробів.

Петлі, розміщені в одному горизонтальному ряду (впоперек трикотажу), утворюють петельний ряд, а петлі, нанизані одна на одну впродовж трикотажу, петельний стовпчик.

Розрізняють лицевий та виворітний боки трикотажу. На лицевому боці розміщені добре видимі палички петель, а на виворітному - дужки петель або протяжки. Залежно від кількості шарів, які складають товщину трикотажу, розрізняють одинарний (одношаровий) і подвійний трикотаж.

За принципом утворення горизонтального ряду розрізняють кулірний (поперечнов'язаний) і основов'язаний трикотаж. У кулірному трикотажі горизонтальний петельний ряд утворюється послідовним згинанням у петлі однієї, двох або більше взятих разом ниток, заправлених в один нитководій. Після утворення петель в першому ряді нитки переходять в другий, третій ряд і т.д. У результаті такої будови кулірний трикотаж легко розпускається в горизонтальному напрямку (по лінії петельного ряду), а в разі обривання нитки - і в вертикальному (по лінії петельного стовпчика).

Основов'язаний трикотаж утворюється із системи ниток (основи), розміщених паралельно одна до одної. Петельний ряд утворюється одночасним згинанням усіх ниток основи на всіх голках ряду, після чого починається в'язання наступного ряду. При цьому утворюються зв'язані між собою петельні стовпчики. Така будова основов'язаного трикотажу зумовлює нерозпускання його в горизонтальному напрямку.

Будова трикотажних полотен визначається: лінійною густиною та структурою ниток і пряжі, переплетенням, щільністю, лінійним модулем (модуль петлі), довжиною петлі, пористістю, фактурою.

Структура пряжі та ниток залежить від їхнього волокнистого складу, способу прядіння, лінійної густини і скрученості. Нині для виготовлення трикотажних виробів використовують майже всі ті види сировини, що й для виготовлення тканин. Найбільшу частку складають нитки та пряжа змішаного волокнистого складу, що забезпечує полотнам високі гігієнічні властивості, меншу усадковість і зминальність, високу зносостійкість.

Залежно від компонентного складу сировина для трикотажного виробництва поділяється на групи А, Б, В. До групи А належать такі види пряжі та ниток: пряжа з натуральних волокон; змішана пряжа з натуральних і хімічних волокон, а також поєднання пряжі з натуральних волокон з нитками і пряжею з хімічних волокон. Причому вміст синтетичних волокон і ниток не більше 30 %. До групи Б входять нитки та пряжа зі штучних волокон (віскозних, ацетатних, триацетатних тощо), а також їх поєднання з нитками або пряжею із синтетичних волокон. Причому вміст синтетичних волокон, як і в попередній групі, не повинен перевищувати 30 %. Група В включає нитки та пряжу, виготовлені повністю із синтетичних волокон; змішану пряжу та нитки із синтетичних волокон з натуральними й штучними, а також поєднання синтетичних ниток і пряжі з пряжею або нитками з натуральних і штучних волокон. Вміст синтетичних волокон більше 30 %.

Залежно від призначення трикотажних полотен, вимог до їх властивостей, фактури поверхні підбирають пряжу та нитки різної будови: пряжу різних способів прядіння й коефіцієнтів скрученості; комплексні нитки з хімічних волокон пологих і високих скрученостей; нитки фасонних скрученостей, текстуровані нитки, а також різної їх комбінації.

Тонкі та гладкі нитки використовують для виготовлення білизняних, блузкових, сорочкових полотен, панчішно-шкарпеткових виробів з гладкою лицевою та виворітною поверхнею. Груба та пухнаста пряжа використовується для виготовлення м'яких і більш важких полотен для верхнього трикотажу. При їх поєднанні можна отримати полотна з гладкою лицевою поверхнею та ворсистою виворітною.

Пряжа та нитки високих скрученостей надають полотнам жорсткість, спричинюють нерівномірність петельної будови, збільшують здатність полотен до закручення країв, але водночас полотна з них менш рихлі, стійкі до утворення пілінгу, більш зносостійкі.

Переплетення є важливим чинником, який визначає будову та властивості трикотажу. Від виду переплетення залежать характер лицевого та виворітного боків полотна, товщина, поверхнева густина, міцність, розтяжність, пористість, пружність та інші властивості. При виборі переплетення обов'язково враховують призначення трикотажного полотна, спосіб виготовлення виробу (більш детально характеристика трикотажних полотен буде описана у наступному параграфі). У межах одного переплетення на будову та властивості полотна суттєво впливають форма, розмір, розміщення петель і зв'язок між ними. Петлі можуть бути відкриті й закриті. Відкриті петлі надають полотну високу розтяжність і еластичність, а закриті - більшу формостійкість. Трикотажні полотна, утворені відкритими петлями, легше розпускаються.

За формою петлі можуть бути круглі, подовжені, широкі та звужені, а за висотою - нормальної величини, зменшені та збільшені. Основними параметрами петлі є її ширина, висота, форма, довжина нитки в петлі. Ширина петлі встановлюється величиною петельного кроку (А) для трикотажних полотен різних переплетеньпрямленому стані, яка затрачена на її утворення. Довжину петлі встановлюють експериментальне у процесі розпускання невеликого зразка трикотажного полотна, а для нерозпускальних основов'язаних полотен визначають у процесі в'язання або розрахунковим методом. Від довжини петлі залежать щільність трикотажу, розтяжність, еластичність, пружність. Зі збільшенням довжини петлі підвищуються розтяжність і пористість, зменшуються щільність і пружність. Залежно від щільності, лінійної густини пряжі та виду переплетення довжина петлі знаходиться в межах від 2 до 5 мм.

Щільностю трикотажу називають кількість петель, що припадає на одиницю довжини петельного ряду (щільність по горизонталі - Щг) або петельного стовпчика (щільність по вертикалі - Щв). За одиницю довжини прийнято 100 мм. Враховуючи високу розтяжність трикотажних полотен, визначення щільності трикотажу проводять безпосереднім підрахунком кількості петельних стовпчиків і рядів на відрізку 100 мм у зрівноваженому стані. Методика визначення щільності полотен різних переплетень викладена в стандарті. Слід відзначити, що щільність різних видів трикотажних полотен знаходиться в межах від 40 до 300 петель на 100 мм.

Однак щільність полотна, виражена кількістю петель на відрізку 100 мм, ще не дає уявлення про ступінь заповнення трикотажу волокнистим матеріалом, а також величину вільних проміжків між нитками. При однаковій щільності трикотажу з підвищенням товщини пряжі чи ниток ступінь заповнення волокнистим матеріалом буде зростати, а зі зменшенням товщини ниток -- знижуватись. Для характеристики ступеня заповнення трикотажного полотна волокнистим матеріалом слід враховувати довжину петлі та товщину ниток або пряжі. З цією метою використовують розрахункові модулі петлі: лінійний, поверхневий і об'ємний.

Лінійний модуль (М) показує, скільки разів товщина нитки вміщається в довжині однієї петлі.

Чим вищі числові значення показників лінійного та поверхневого модулів петлі, тим менша ступінь заповнення полотна волокнистим матеріалом, і навпаки - зі зниженням числових значень цих показників ступінь заповнення збільшується. Слід зауважити, що для різних за переплетенням, призначенням і видом сировини полотен є визначені оптимальні показники модуля петлі, які потрібно враховувати під час проектування властивостей та асортименту трикотажних полотен і виробів.

Рапорт переплетення -- це найменша кількість петельних рядів К„ (рапорт по висоті) або петельних стовпчиків R (рапорт по ширині), після яких порядок чергування відрізків ниток у вигляді петель, накидів або протяжок у переплетенні повторюється. Рапорт переплетення виражається цілими числами.

Товщина трикотажних полотен знаходиться в широких межах (від 0,1 до 4 мм) залежно від їх призначення. Основними чинниками, які впливають на товщину полотна, є лінійна густина використовуваних пряжі та ниток, щільність і заповнення полотна, вид його переплетення, фактура поверхні тощо. Від товщини трикотажного полотна значною мірою залежать його теплозахисні властивості, повітро- і паропроникність, водопоглинальність, жорсткість, драпірувальність. Товщина трикотажних полотен враховується в процесі вибору фасону та конструкції одягу, технології пошиття (ширина та конструкція швів, величина пропусків під час конструювання тощо). Визначається товщина полотен з допомогою спеціальних приладів - товщиномірів при визначеному навантаженні.

Пористість трикотажних полотен характеризується ступенем заповнення його об'єму волокнистим матеріалом і повітряними пустотами. Чим більше в одиниці об'єму волокнистого матеріалу, тим менше пор, і навпаки.

Враховуючи петлясту будову трикотажних полотен, загальний об'єм пор у них значно більший, ніж у тканинах. Для більшості трикотажних полотен пористість становить 70 - 90%.

Загальна пористість трикотажних полотен впливає на теплозахисні властивості, повітро- і паропроникність, масу, м'якість і т. ін.

Висока пористість підвищує теплозахисні властивості трикотажних полотен, оскільки повітря, яке заповнює пори, є поганим провідником тепла, але водночас значна кількість наскрізних, великих за розміром пор підвищує конвекцію повітря та зменшує теплозахисні властивості полотен, й особливо вітростійкість.

Фактура трикотажного полотна визначається переважно структурою його поверхні. На формування фактури найбільше впливають такі чинники, як вид і лінійна густина ниток і пряжі, вид переплетення, щільність і спосіб обробки полотен. Залежно від призначення трикотажного полотна лицевий його бік може мати різноманітну фактуру: гладку, шорстку, візерункову, рельєфну, ажурну, ворсову (з начісним і петельним ворсом). Найширше використовується трикотаж із гладкою лицевою фактурою (кулірна гладь, ластик, інтерлок). Двовиворітний трикотаж має шорстку фактуру як лицевого, так і виворітного боків. Візерункову фактуру мають жаккардові полотна, перемінний платувальний трикотаж та ін. Багато полотен мають рельєфно-візерункову фактуру у вигляді рельєфних смужок, валиків, горбиків, а також інших за формою опуклостей або заглиблень. Таку фактуру поверхні можна отримати переплетеннями неповний ластик і інтерлок, пресовими, вічковими тощо. Петлясту ворсову поверхню утворюють плюшеві переплетення, а поверхню з начісним ворсом - футеровані.

Властивості трикотажних виробів, які задовольняють потреби людини в процесі їх експлуатації, називаються споживними. Споживні властивості трикотажних виробів, як і текстильних товарів у цілому, групуються у три класи:

* властивості, які задовольняють матеріальні потреби (утилітарні, ергономічні);

* властивості, які задовольняють нематеріальні потреби (естетичні);

* властивості надійності.

Споживні властивості трикотажних виробів значною мірою залежать від властивостей трикотажних полотен, з яких вони виготовлені. Властивості трикотажних полотен, як і інших текстильних матеріалів, в основному формуються в процесі виробництва та залежать від їх волокнистого складу, будови й обробки.

Розглядаючи властивості трикотажних полотен з точки зору впливу на споживні властивості виробів, їх можна об'єднати в такі групи:

* механічні, які визначають довговічність і надійність виробів у процесі експлуатації;

* гігієнічні, які визначають їх вплив на організм людини;

* властивості, які формують естетичність готових виробів;

* технологічні, які визначають здатність полотен до виготовлення з них виробів.

До першої групи належать такі одиничні властивості: міцність на розрив і продавлювання, розтяжність, стійкість до витирання, жорсткість, пружність, еластичність, незминальність.

Одиничними властивостями, які формують гігієнічність полотен, є: гігроскопічність, водопоглинання, водотривкість, капілярність, вологовіддача, повітро- і паропроникність, схильність до електризації (поверхневий електричний опір), теплозахисність (коефіцієнт теплопередачі, питомий тепловий опір).

Естетичність виробів формується насамперед колористичним оформленням полотен (колір, ступінь білості, малюнок, який утворюється в процесі в'язання чи вибивання полотен, блиск, матовість, прозорість та ін.).

В окрему групу виділяються показники полотен, які впливають на технологічність виготовлення трикотажних виробів. Це товщина полотна, закручуваність країв, перекіс петельних стовпчиків, розпускальність, усадковість, жорсткість та ін.

Оскільки характеристика споживних властивостей текстильних полотен і методи їх визначення грунтовно описані в підручнику "Текстильне товарознавство", розглянемо лише ті властивості, які є специфічними саме для трикотажних полотен і виробів.

Такими специфічними властивостями є їх розтяжність, розпускальність, закручуваність країв полотен, перекіс петельних рядів і петельних стовпчиків. Вони зумовлені петлястою структурою й особливостями будови трикотажних полотен і суттєво впливають на зручність виробів в експлуатації, збереження форми виробів, їх зносостійкість.

Розтяжність трикотажного полотна характеризується величиною деформації під час прикладання до нього навантаження. На розтяжність полотна насамперед впливають структура пряжі та ниток, природа волокнистого складу, вид переплетення та щільність в'язання. Розтяжність трикотажних полотен може визначатись двояко: одночасно з визначенням розривного навантаження полотен і під час дії на них постійного навантаження, що менше за розривне.

Розтяжність при розриві стандартних смужок полотна (100 х 50 мм) характеризується збільшенням їх довжини в момент розриву і виражається в міліметрах або у відсотках до початкової довжини смужки. Слід зауважити, що трикотажні полотна мають значно більшу розтяжність по горизонталі, ніж по вертикалі. Розтяжність при визначенні міцності методом продавлювання характеризується збільшенням поверхні зразка і виражається у відсотках до вихідної поверхні. Розтяжність трикотажних полотен значно більша, ніж тканин, і знаходиться в межах від 25 до 300 %. Але оскільки в процесі експлуатації трикотажні вироби зазнають значно меншого навантаження, ніж розривне (не більше ніж 10 Н), стандартами передбачається визначення показника розтяжності при дії на смужку розміром 220 х 50 мм постійного навантаження 6 Н. При такому навантаженні трикотажні полотна розтягуються без порушення цілісності петельної структури і характеризують здатність змінювати форму виробів у процесі одягання й експлуатації. За абсолютним значенням показників розтяжності при такому навантаженні полотна поділяються на три групи: з розтяжністю від 0 до 40%, від 40 до 100%, більше 100%.

Розтяжність (деформація) при цьому буває двох видів -- пружна і залишкова. Особливо важливим для трикотажних полотен є те, що їм властива висока частка пружної деформації та еластичності, завдяки чому трикотажні вироби зручні в експлуатації, щільно облягають фігуру людини, не утруднюють її рухів і не створюють незручностей в процесі експлуатації, зберігають або легко поновлюють надану виробам форму після багаторазових хімічних чисток, прання, прасування та інших волого-теплових обробок. Це є особливо цінним для спортивних, панчішно-шкарпеткових, рукавичкових виробів і головних уборів. Відомо, що сильно розтяжні непружні полотна значно погіршують споживні властивості трикотажних виробів, і особливо верхнього одягу. Такі вироби передчасно втрачають форму, погіршуються їхній зовнішній вигляд і зносостійкість.

Показники розтяжності полотен необхідно враховувати на етапах моделювання та конструювання трикотажних виробів. Під час проектування виробів із полотен першої групи розтяжності припуски на вільне облягання фігури повинні бути додатні, величина їх залежить від виду виробу; для полотен другої групи - нульовими, а для третьої -- лінійні розміри виробів значно менші, ніж розміри фігури людини.

Розпускальність - здатність трикотажного полотна розпускатися при обриві нитки. Ця властивість є суттєвим недоліком трикотажу і впливає в першу чергу на довговічність виробів. У кулірному трикотажі петлі можуть розпускатися як у напрямку горизонтальних петельних рядів, так і в напрямку петельних стовпчиків, а в основов'язаних полотнах - тільки в напрямку петельних стовпчиків. У цілому для поперечнов'язаного трикотажу характерна більша розпускальність, ніж для основов'язаного.

Здатність до розпускання полотен залежить від виду сировини, структури пряжі та ниток, виду переплетення, щільності в'язання, довжини та форми петлі (відкрита чи закрита петля). Легше розпускається трикотаж зі штучних і синтетичних ниток пологих скрученостей, ніж трикотаж, виготовлений з пряжі або ниток високої скрученості. З підвищенням щільності полотна змінюються довжина та форма петлі, що приводить до зменшення його розпускальності. Проте найбільше впливає на розпускальність вид трикотажного переплетення. Полотна похідних і візерункових переплетень характеризуються меншою розпускальністю, ніж полотна головних переплетень.

Окремі види полотен (гладь, двовиворітна гладь, платувальна гладь) легко розпускаються з обох його кінців, у той час як інші полотна (ластик, інтерлок, фанг, напівфанг) розпускаються тільки у напрямку, зворотному до в'язання. Для зменшення розпускальності трикотажні полотна виробляють з використанням нових видів комбінованих і візерункових переплетень, ниток і пряжі підвищеної скрученості, високооб'ємних ниток і пряжі, проводять термічну обробку (стабілізацію) полотен.

Закручуваність країв - здатність деяких видів трикотажних полотен закручуватися з країв.

Ця властивість обумовлена тим, що нитка, зігнута в петлі, у зв'язку з внутрішніми напругами прагне випрямитися з країв полотна по лінії розрізу і передає напруги сусіднім петлям. Це і призводить до закручування країв. Закручуваність є негативною властивістю трикотажних полотен, оскільки ускладнює розкрій полотен і пошив виробів, створює незручності у процесі експлуатації виробів. Вона залежить від волокнистого складу пряжі та ниток, щільності полотна, виду переплетення.

Полотна, виготовлені з волокон з високими пружними властивостями (вовни, лавсану), а також ниток і пряжі високої скрученості, мають підвищену здатність до закручування країв. Збільшення щільності в'язання полотен призводить до підвищення закручування полотен у зв'язку з тим, що збільшуються згин нитки в петлі та її прагнення розпрямитись. Більшу здатність до закручування країв мають одинарні полотна, виготовлені на однофонтурних машинах. У подвійних переплетеннях здатність до закручування зменшується через те, що напруга в петлях, утворених на одній голечниці, врівноважується такими самими напругами в петлях, утворених на другій голечниці.

Перекіс петельних рядів і петельних стовпчиків - це зміщення кута нахилу петельного ряду або петельного стовпчика від ліній, прокладених перпендикулярно до поперечного згину ниток і вертикального розміщення стовпчиків. Воно виникає переважно в кулірних одинарних полотнах, а також у процесі виготовлення кулірних полотен на багатосистемних машинах, у разі використання для в'язання однониткової пряжі з високою скрученістю або скручених ниток незбалансованої (неврівноваженої) скрученості. Перекіс петельних рядів і петельних стовпчиків погіршує зовнішній вигляд виробів, є причиною їхньої деформації в процесі експлуатації. З метою зменшення перекосу петельних рядів і петельних стовпчиків для в'язання використовують пряжу та нитки невисокої скрученості, а в разі високої скрученості їх сукають, з'єднуючи нитки та пряжу з різними напрямками скрученості (лівої та правої).

Структуру асортименту трикотажних полотен можна групувати за різними ознаками: призначенням, волокнистим складом, способами виробництва, типами в'язальних машин, способами основної та кінцевої обробки та ін.

За призначенням асортимент трикотажних полотен поділяється на полотна побутового та спеціального призначення. Полотна побутового призначення включають полотна для виготовлення верхніх, білизняних, панчішно-шкарпеткових, рукавичкових, хустково-шарфових виробів і головних уборів, виробів спортивного призначення, а також підкладкові, про-кладкові й утеплюючі полотна, які використовуються для пошиття одягу та взуття. Характеристика асортименту найважливіших груп наведена нижче.

За волокнистим складом трикотажні полотна бувають: однорідні (виготовлені з пряжі та ниток одного волокнистого складу) та неоднорідні (виготовлені з двох або більше видів текстильних волокон). Полотна можуть бути дво-, три- і багатокомпонентними.

При цьому, залежно від виду використаних пряжі й ниток, а також особливостей в'язання, неоднорідні полотна можуть бути змішані та комбіновані.

За способами виробництва трикотажні полотна бувають поперечно-в`язані (кулірні) й основов`язані. Залежно від способу петлеутворення трикотажні полотна отримують трикотажним і в'язальним способами.

За способом основної обробки полотна бувають сирові, вибілені, гладкофарбовані, строкатов'язані, меланжеві, вибивні, а за способом кінцевої обробки - з протизминальною, протиусадковою, протизабруднювальною та водовідштовхувальною обробками, а також з тисненою, ворсовою поверхнею та ін.

За здатністю до розтягування - малорозтяжні (основов'язані полотна, окремі види комбінованих кулірних) і високорозтяжні (гладь, ластик, інтерлок, ажурні та ін.).

За здатністю до розпускання полотна поділяються на розпускальні (полотна кулірних головних переплетень), малорозпускальні (більшість полотен кулірних візерункових і комбінованих переплетень) і нерозпускальні (основов'язані полотна).

За типом трикотажних і в'язальних машин, на яких виготовлені ці полотна, - ластикові, інтерлочні, фангові, котонні, оборотні, рашельвертілочні та ін.

З типом машин тісно пов'язаний вид переплетення трикотажного полотна, яке формує його будову, зовнішній вигляд, споживні властивості.

Враховуючи, що вплив волокнистого складу, особливостей будови та способів обробки текстильних полотен на формування їх асортименту й властивостей детально вивчено на прикладі тканин та описано у підручниках і навчальних посібниках інших авторів, у даному підручнику ми обмежились тільки розглядом специфіки формування асортименту та властивостей трикотажних полотен і виробів у процесі їх в'язання. При цьому основна увага приділяється вивченню залежності їх механічних, фізичних й естетичних властивостей, довговічності й надійності в експлуатації від особливостей будови і в першу чергу від виду переплетення.

Переплетенням у трикотажі називають вид, спосіб і порядок взаємного розташування ниток, що зігнуті у петлі та утворюють петельну структуру, а також ниток, не зігнутих у петлі, що утримуються петельною структурою, які обумовлюють будову та зовнішній вигляд трикотажного полотна.

Як відзначалось раніше, за кількістю ниток, які беруть участь в утворенні горизонтального петельного ряду, трикотажні полотна поділяються на два класи - поперечнов'язані й основов'язані. У свою чергу кожен з них поділяється на чотири групи: полотна головних, похідних, візерункових і комбінованих переплетень.

Полотна головних переплетень мають найпростішу будову, складаються з однакових за розміром і формою петель, які не включають інших елементів петельної структури.

До них належать: поперечнов'язані - гладь, ластикова гладь, двовиворітне полотно; основов'язані - ланцюжок, трико, атлас, подвійний (ластиковий) ланцюжок, подвійне трико і подвійний атлас.

Полотна похідних переплетень отримують шляхом поєднання кількох однакових головних так, що між петельними стовпчиками одного переплетення поміщаються петельні стовпчики другого. З кулірних - це похідна гладь і дволастик (інтерлочна гладь). Похідні основов'язані переплетення отримують шляхом зміни довжини протяжок - сукно, шарме (похідні трико), суконний і шармезний атлас (похідні атласу), ластикове трико та ластиковий атлас, інтерлочне трико та інтерлочний атлас та ін.

Візерункові полотна виготовляють на основі головних і похідних переплетень шляхом пров'язування додаткових ниток для досягнення: кольорового ефекту (жакардові полотна); зміни властивостей трикотажних полотен - зменшення розпускання, розтяжності, покращання теплозахисних властивостей (платувальні, ворсові, плюшеві, малорозтяжні, утокові, комбіновані та ін.), а також зміни розміру та форми петлі й довжини протяжок - фанг, напівфанг, ажурні, філейні.

Полотна комбінованих переплетень утворюються в результаті різного поєднання головних, похідних і візерункових переплетень. Залежно від способів поєднання елементів переплетень окремих класів (головних, похідних, візерункових) ці полотна можуть бути простими, похідно-комбінованими, візерунковими та складними. Кількість можливих комбінацій в кожній з названих груп дуже велика. При цьому в процесі отримання комбінованих полотен, як і візерункових, ставиться мета розширення внутрішньовидової структури асортименту і поліпшення властивостей полотен при більш ефективному використанні сировинних ресурсів і технологічних можливостей.

За кількістю петельних шарів, з яких складаються полотна, трикотаж може бути одно-, дво- і багатошаровим. Двошаровий трикотаж переважно застосовується у верхніх і рукавичкових виробах, а одношаровий - у білизняних і панчішно-шкарпеткових виробах.

Розглянемо видовий асортимент і властивості найпоширеніших полотен, які виготовляються вітчизняною промисловістю.

Білизняні вироби, які безпосередньо дотикаються до тіла людини, перш за все повинні забезпечувати нормальне функціонування організму - вільно поглинати рідку та пароподібну вологу з поверхні тіла і поволі відводити її в зовнішні шари одягу. До того ж ці вироби мають захищати організм людини від охолодження та забруднення, очищати шкіру від поту і підшкірного жиру. Тому білизняні вироби повинні мати не тільки високу гігроскопічність і водопоглинання, капілярність та вологовіддачу, задану повітро- і паро-проникність, а й необхідну теплозахисну здатність. За підрахунками спеціалістів, білизняні трикотажні полотна повинні мати гігроскопічність не менше 7%, паропроникність не менше 52 - 56 мг/м2с, а повітропроникність не менше 100 дм3/м2с. Крім високої гігієнічності, білизняні трикотажні вироби мають бути стійкими до багаторазового прання, витирання та багаторазових деформацій згинання та розтягування.

Вони повинні бути формо- та розміростійкими і гарантувати сталість заданої форми та розмірів виробів у процесі їх експлуатації. Ці вироби мають бути також м'якими, легкими, щільно облягати тіло людини, вони не повинні містити в собі токсичних і алергічних речовин, які могли б негативно впливати на організм або викликати пошкодження шкіри.

Комплекс високих гігієнічних та естетичних властивостей, висока зносостійкість, зручність в експлуатації, економічність виробництва вже впродовж багатьох років забезпечили трикотажній білизні широку популярність та домінуюче положення на ринку одягу. Основним призначенням білизни є створення необхідного теплового комфорту, захист шкіри людини від механічних та інших пошкоджень під дією зовнішнього середовища (світла, тепла, вітру, опадів, пороху, мікроорганізмів тощо).

Красивий зовнішній вигляд, висока м'якість, розтяжність, еластичність, легкість, рівномірне облягання тіла людини без ускладнення її рухів, зручність в експлуатації, легке відпирання від забруднення, висока паро- та повітропроникність, підвищена теплозахисна здатність і ряд інших властивостей вигідно відрізняють трикотажні білизняні вироби від аналогічних виробів з тканин. Не поступаються білизняні трикотажні вироби виробам з тканин і за термінами зносу. Наведені чинники і визначають домінуюче місце трикотажних білизняних виробів у гардеробі споживачів і перспективність їх виробництва.

Передумовою для зростання обсягів виробництва, оптимізації структури видового та внутрішньовидового асортименту трикотажної білизни та докорінного поліпшення її споживних властивостей є широке застосування в білизняному трикотажному виробництві нових видів сировини, і перш за все ниток і пряжі з різноманітних хімічних волокон. Так, завдяки широкому використанню в основов'язальному виробництві штучних ниток (віскозних, ацетатних і триацетатних), поєднанню цих ниток із бавовняною пряжею, капроновими комплексними та текстурованими нитками було створено різноманітний асортимент високоякісних платувальних, плюшевих, ворсових, пресових й утокових білизняних полотен, що дозволило не тільки суттєво оновити асортимент трикотажної білизни, а й значно підвищити її якість.

Найширше застосування для виробництва полотен білизняного призначення мають віскозні комплексні нитки (блискучі, матовані нефарбовані, фарбовані в масі) різної лінійної густини (6,7; 8,4; 11,1; 13,3; 15,6 і 22,2 текс). Саме завдяки цим ниткам досягається висока гігієнічність, надійність в експлуатації, м'якість, еластичність та красивий зовнішній вигляд багатьох білизняних виробів, і насамперед жіночої та дитячої білизни.

Крім віскозних ниток, для виробництва трикотажної білизни широко застосовується бавовняна, віскозна, візкозно-лавсанова, бавовняно-віскозна, бавовняно-сиблонова, бавовняно-лавсанова, бавовняно-полінозна, вовняна, вовняно-віскозна пряжа. Вміст хімічних волокон у змішаній пряжі визначається призначенням трикотажних білизняних виробів, особливостями будови й обробки полотен для цих виробів, сировинними та фінансовими можливостями окремих підприємств.

Обмежено в білизняному виробництві (переважно в спортивній білизні) застосовуються також деякі види текстурованих ниток. Найбільше поширення серед них мають нитки еластику та об'ємна поліакрилонітрильна пряжа.

Білизняні вироби виготовляються з різних за будовою й обробкою полотен. Найбільшу частку серед кулірних полотен складають гладь, інтерлочні, платувальні, плюшеві та футеровані полотна, а серед основов'язаних -- платувальні, утокові, філейні та плюшеві.

Для виробництва трикотажної білизни застосовуються вибілені, гладкофарбовані, вибивні та строкатов'язані за обробкою полотна. При цьому перевага надається гладкофарбованим полотнам. Для дитячої білизни широко використовуються дрібнорапортні строкатов'язані інтерлочні та тонколастикові полотна, в яких вибілена бавовняна пряжа поєднується з фарбованими в масі віскозними комплексними нитками.

За способом виробництва трикотажні білизняні вироби в основному належать до кроєних, хоча в останні роки чітко намітилась тенденція зростання виробництва напіврегулярних виробів. Крім волокнистого складу, особливостей будови та способів обробки полотен, а також способів виготовлення самих виробів, трикотажні білизняні вироби групуються за призначенням, сезоном експлуатації, статево-віковими ознаками споживачів, видами та різновидами, а також фасонами, розмірами тощо. Так, за призначенням трикотажну білизну поділяють на побутову та спортивну, за сезонністю - на весняно-літню й осінньо-зимову. Залежно від конкретних умов експлуатації побутова білизна, в свою чергу, поділяється на денну та для сну, за статево-віковою ознакою - на жіночу, чоловічу та дитячу.

Жіноча білизна

Асортимент жіночої білизни характеризується великою різноманітністю за видами трикотажних полотен (їх волокнистим складом, видами переплетень та способами їх обробки), номенклатурою самих виробів, їх фасонами, умовами експлуатації тощо. До жіночої білизни належать комбінації, денні та нічні сорочки, панталони, нижні спідниці, комплекти та інші вироби. Для виробництва жіночої білизни використовуються в основному осново-в'язані двогребінкові платувальні полотна з віскозних, ацетатних, триацетатних, капронових ниток, бавовняної пряжі, ниток еластику та їх різноманітних комбінацій. Майже дві третини жіночої білизни виробляється із застосуванням різних видів хімічних волокон. Найбільш елегантними, легкими та зносостійкими є вироби з віскозно-капронових двогребінкових (вертілочних) полотен. Користуються популярністю також вертілочні полотна з еластику в поєднанні з фарбованими віскозними або ацетатними комплексними нитками. Причому вміст синтетичних волокон у білизняних жіночих виробах не повинен перевищувати 40%. Крім основов'язаних, для виготовлення жіночої білизни застосовують також різні види кулірних полотен (гладь, тонко-ластикове, інтерлочне, платувальне, плюшеве, футероване, пресове тощо).

Денна жіноча білизна для осінньо-зимового сезону (сорочки або укорочені комбінації типу майок, панталони з довгими ніжками та ін.) в основному виготовляється приталених силуетів переважно з еластичних кулірних полотен. Форма цим виробам може надаватись також за рахунок регулярного або напіврегулярного способу їх виготовлення. Виготовляючи вироби кроєним способом, завжди намагаються уникати складних конфігурацій і великої кількості швів (особливо горизонтальних). Денна жіноча білизна для весняно-літнього сезону (комбінації, панталони-труси, нижні спідниці) виготовляється переважно з легких основов'язаних полотен з різноманітними способами обробки. Це, як правило, кроєні вироби, оздоблені мереживом, вишивкою, кольоровою тасьмою тощо.

Комбінації- вироби з глибокими вирізами горловини та пройми, їх виготовляють двох видів: напівприлеглого силуету, розширеного або прямого до низу, та розширеного силуету від верху до низу. Комбінації кожного виду можуть бути на бретельках або без них. У верхній підігнутий край комбінацій без бретельок підшивають гумову тасьму. Конструкція талії та спинки комбінації може бути різноманітною: суцільною, на кокетках, з підрізами, зі вставками і т. п. Низ комбінацій обробляють швами впідгинку, мереживами, рюшами, бейкою, воланами тощо. Для обробки верху комбінацій найчастіше використовують в'язане мереживо, вишивку, аплікації та інші види оздоблень. Комбінації виготовляються різної довжини (залежно від моди вони можуть бути короткими, середньої довжини та довгими). Поширені комбінації типу сарафанів з різноманітними вирізами зверху (овальними, каре, типу бузкового листка та ін.). Комбінації можуть випускатись окремо чи входити до складу гарнітурів разом з панталонами та сорочками.

Комбінації в основному виготовляються з вертілочних двогребінкових гладких, візерункових і ажурних віскозних, ацетатних, капронових, віскозно-ацетатних, віскозно-капронових, віскозно-бавовняних, бавовняно-капронових полотен. Причому домінуюче місце в асортименті займають полотна переплетення трико-сукно. Поверхнева густина цих полотен знаходиться в межах 70-150 г/м2. Різноманітність внутрішньовидового асортименту комбінацій визначається не тільки волокнистим складом, видами переплетень та способами колористичного оформлення полотен, айв значній мірі різноманітністю їх конструкцій, покроїв, наявністю різних складок і виточок, формою верхнього вирізу, а також видами оздоблень.

Сорочки денні виготовляють трьох видів: напівприлеглого силуету, розширеного або прилеглого до низу; розширеного силуету від верху до низу та прямого силуету. Сорочки кожного виду можуть бути довгими та короткими, з пришивними або суцільнокроєними бретельками, з рукавами або без них. Для пошиття денних сорочок застосовуються різні види кулірних (гладь, ластик, інтерлок, платувальне, футероване, пресове та ін.) й основов'язаних (платувальні, утокові, плюшеві та ін.) полотен з різних видів сировини (бавовняної, вовняної та змішаної пряжі, віскозних, ацетатних і капронових комплексних ниток, текстурованих ниток тощо). За обробкою ці полотна переважно гладкофарбовані та вибивні.

Сорчкі нічні відрізняються від денних більш складною конструкцією та фасонами. Вони також випускаються трьох видів, а за силуетами аналогічні денним сорочкам. Сорочки кожного виду можуть бути довгими та короткими, із суцільним або складним передом і спинкою, із суцільнокроєними чи пришивними бретельками, з рукавами чи без них. Виготовляють нічні сорочки з таких самих видів полотен, що і денні сорочки.

Спідниці нижні випускаються двох видів: розширеного від верху до низу силуету та прямого. Спідниці кожного виду можуть бути довгими та короткими; вони випускаються різноманітних фасонів, переважно з вертілочних шіатувальних полотен зі штучних і синтетичних ниток.

Панталони за конструкцією поділяються на декілька видів: довгі, подовжені, короткі та панталони-труси. Верхній край панталон обробляють впідгинку із затягнутою еластичною тасьмою або пришитою тасьмою з гумовою жилкою. Низ ніжок підгинають на машині або обробляють кантом, бейкою, манжетами. У першому випадку в нижні краї панталон ув'язується кілька рядів поліуретанової нитки спандекс. Панталони шиють з різних видів кулірних і основов'язаних полотен - гладких, ворсових, плюшевих, ластикових, інтерлочних, платувальних, пресових, жаккардових, які виробляються з різноманітних видів пряжі та ниток. Волокнистий склад і структура полотен, що використовуються для пошиття жіночих панталон, в основному визначаються їх сезонним призначенням. Панталони можуть бути з різноманітними видами оздоблень (обробкою мереживом, аплікаціями, кольоровою тасьмою) і без них.

Крім описаних вище, трикотажна промисловість випускає також багатофункціональні жіночі білизняні вироби, в яких поєднуються функції власне білизни та предметів жіночого туалету. Сюди можна віднести такі вироби: комбінації з бюстгальтером, пояс-труси в комплекті з бюстгальтером, пояс-труси в комплекті з нижньою спідницею та бюстгальтером, комбінація-грація, комбінезони для сну, домашній халат або пеньюар у комплекті з нічною сорочкою. До жіночої трикотажної білизни належать також гарнітури та пеньюари.

Гарнітури(комплекти) бувають різного призначення. Вони можуть бути дво- або трипредметними. До складу двопредметного гарнітуру входять сорочка (або комбінація) та панталони, а трипредметного -- комбінація, укорочена сорочка та панталони (довгі панталони чи панталони-труси). Усі вироби, які входять до комплекту, повинні бути одного розміру та зросту і виготовлені з однакового за будовою (переплетенням, фактурою) й обробкою полотна. Гарнітури для сну на відмінну від денних складаються з блузки з короткими рукавами чи без них і укорочених штанів. Виробляються вони переважно з вертілочних (гладких, ворсових, візерункових) полотен.

Пеньюар - нарядний халат, який шиють, як правило, з віскозного або капронового платувального, ажурного, жаккардового основов'язаного полотен. Він може мати короткі, % довжини рукави або бути без них. Пеньюари з ажурних (філейних) напівпрозорих полотен випускаються на чохлі.

Чоловіча білизна

Чоловіча трикотажна білизна, як і жіноча, перш за все повинна бути гігієнічною, мати сталу форму та розміри в процесі експлуатації, бути стійкою до витирання, багаторазового прання та хімічних реагентів, які застосовуються для її прання. Вона має бути м'якою, еластичною і не спотворювати форму одягу, що носиться поверх білизни. Крім цього, пофарбування білизняних полотен повинні бути стійкими до дії мокрих обробок, тертя, підвищеної температури та хімічних реагентів.