Організація та технологія продажу: (яєць та яєчних продуктів); (ювелірних виробів)

Вертикальна викладка - однорідні товари викладаються на полицях по вертикалі, зверху вниз. Така викладка сприяє гарній видимості, кращої орієнтації покупців при виборі товару і прискорює процес продажу. Вертикальну викладку найчастіше застосовують у продовольчих крамницях.

Горизонтальна викладка - той чи інший товар розміщують уздовж по всій довжині обладнання, причому кожен товар займає повністю 1-2 полки. Цей спосіб ефективний при продажу великогабаритних товарів і товарів в касетах.

Викладення «навалом» - розміщення товарів з використанням різних типів ємностей або базових стендів.

Викладення фронтальним способом - один зразок товару виставляється на повну величину, решта (за ним) видно частково або не видно.

Викладення товарів підрозділяється на товарну і декоративну (демонстраційну, експозиційну).

Товарна викладка служить в магазинах самообслуговування одночасно для показу і для відпуску товарів.

Декоративна викладка (виконана із застосуванням засобів об'ємно-просторової композиції) застосовується для оформлення вітрин і стелажів в магазинах або відділах, де продаж здійснюється через прилавок. Саме цей спосіб використовують при продажі ювелірних виробів. Викладені таким способом товари виконують демонстраційну функцію, привертають увагу покупців.

Слід зазначити, що як правило, в ювелірних крамницях кожен вид виробу (кулони, обручки, сережки, кольє, ланцюжки, тощо) розташовують на окремих полицях-стендах.

Важливий тот факт, що розміщення ювелірних товарів залежить не тільки від асортименту товару, а ще й від матеріалу, з якого виготовлений той чи інший ювелірний вироб. Адже завжди в ювелірних мережах на окремих стендах розташовували золото, срібло, платину, вироби з дорогоцінними камнями тощо.

Правильне викладення ювелірних товарів може вирішувати такі основні завдання:

* сприяти розподілу пізнавальних ресурсів відвідувача;

* визначати рівень огляду і привабливість товару для відвідувача;

* сприяти формуванню більш тісних взаємин між товарами і відвідувачами;

* створювати умови для «перехресного мерчандайзингу», при якому «товари-продавці» найбільш повно використовують свій потенціал з продажу доповнюючих товарів, товарів імпульсивного і пасивного попиту;

* створювати кращі умови для окремих товарів і торгових марок;

* сприяти досягненню конкурентних переваг роздрібного торговця.

Немале значення в ювелірних мережах має:

- розміщення товарів за категоріями. Людина, купуючи основний товар, може раптово усвідомити необхідність придбання додаткового, супутнього товару.

- рекламна викладка або інформація про нові товари. У цьому випадку окреме розташування товарів поєднується із застосуванням рекламних та інформаційних матеріалів, розташовується в найбільш помітних для огляду місцях.

Отже, викладення товарів у торговельному залі грає дуже важливу роль у збільшенні обсягу продажів. У ювелірних магазинах, що використовують різні методи продажу, а також залежно від асортименту, використовуються різні способи викладення товарів: горизонтальна, вертикальна, декоративна.

Викладення товарів у торговельному залі вирішує такі завдання як: приречення рівня привабливості товару для покупця, створення умов для «перехресного мерчандайзингу», створення кращих умов для окремих товарів і торгових марок.

Головними ж ідеологічними принципами основної викладки є:

Огляд. Товар повинен бути звернений лицьовою частиною до покупця.Місце на стелажах розподіляється так, щоб привернути увагу відвідувачів ювелірних магазинів, забезпечити швидку розкупаємість товару і підвищити ефективність кожної полиці.

Правило «обличчям до покупця». Товар, виставлений фронтально, повинен бути розташований з урахуванням кута зору покупця. Порушення правила "обличчям до покупця" характерно для торгових точок, де місця мало, а товару багато.

Якщо товар розташований невдало, його все-таки знайдуть, але лише при дотриманні наступних умов: покупцеві дуже потрібний даний вид товару; він знає, як виглядає той чи інший вироб, і в нього достатньо часу на пошук, він може задати питання продавцю.

Охайність. Етикетки на товар, повинні бути добре закріплені, але не перекривати сам вироб.

Правило розподілу пріоритетних місць. Товари, що приносять найбільший прибуток і мають найкращі показники продажів, повинні перебувати на кращих місцях у торговому залі і торговому обладнанні.

При розміщенні товарів на полиці важливо пам'ятати, що око людини легше переходить зліва направо і зверху вниз, як при читанні.

2.4 Продаж

Згідно правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння роздрібна торгівля ювелірними виробами здійснюється через спеціалізовані магазини, спеціалізовані відділи (секції) магазинів з універсальним асортиментом товарів.

Продаж ювелірних виробів у дрібнороздрібній торговельній мережі, на ринках (крім розміщених на них спеціалізованих магазинів, відділів) та з рук забороняється.

Торговельні приміщення повинні бути оснащені спеціальним торговельно-технологічним обладнанням та торговельним інвентарем, що забезпечують необхідні умови для зберігання, підготовки до продажу, демонстрації та продажу ювелірних виробів, а також повинні бути обладнані охоронною та протипожежною сигналізацією.

Магазини і відділи, що здійснюють продаж ювелірних виробів, повинні бути забезпечені ваговимірювальними приладами відповідних типів та класу точності.

Працівники торговельного підприємства, які зайняті обслуговуванням покупців, повинні мати спеціальну професійну підготовку, знати асортимент і якісні характеристики товарів, що є в продажу (назви дорогоцінних металів, їх метричні проби, назви каменів, їх колір, дефектність, масу, форму огранки, ознаки браку).

Покупці повинні забезпечуватися необхідною, доступною та достовірною і своєчасною інформацією про ювелірні вироби.

Продавець повинен надавати покупцю кваліфіковану консультацію під час вибору товарів та зобов'язаний передати йому ювелірні вироби, які за якістю відповідають вимогам нормативних документів.

Покупець має право на вільний вибір товару, перевірку його якості, комплектності, міри, ваги та ціни. На вимогу покупця продавець зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальний прилад і документ, що підтверджує ціну товару.

Вибрані покупцями товари можуть зберігатися в торговельному підприємстві за домовленістю з відміткою часу наступної оплати на виписаному продавцем товарному чеку. Після закінчення встановленого часу невикуплений товар надходить у продаж.

В магазинах та відділах може бути організовано продаж супутніх товарів та надання додаткових послуг покупцям (гравірування виробів, приймання попередніх замовлень, комплектування подарункових наборів із товарів, що є в продажу, художньо оформлене упакування товарів тощо).

Ювелірні вироби належної якості обміну та поверненню не підлягають.

Комісійна торгівля ювелірними виробами регулюється окремими правилами, що затверджуються Мінфіном за погодженням із МЗЕЗторгом, заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.

Торгівля ювелірними виробами без відтисків державного пробірного клейма України або документів, що підтверджують їх якість, забороняється. Суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність згідно із законодавством за торгівлю на території України ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів, які не мають відбитка державного пробірного клейма або мають відбиток підробленого державного пробірного клейма.

У торговельному залі повинні бути всі зразки ювелірних виробів, наявних у суб'єкта господарської діяльності на день продажу.

Продаж ювелірних виробів здійснюється тільки з індивідуальним обслуговуванням покупців.

Розрахунки з покупцями здійснюються за готівку на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з обов'язковою видачею розрахункового документа встановленої форми, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а також за чеками банків або в іншому порядку відповідно до законодавства.

Товарний чек виписується у двох примірниках, один з них видається покупцю. У товарному чеку зазначається номер або назва торговельного підприємства, найменування товару, артикул, метрична проба, вага виробу, його роздрібна ціна, дата продажу, прізвище продавця, штамп торговельного підприємства.

Ювелірні вироби - прикраси з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння повинні продаватися в індивідуальній упаковці.

Продаж ювелірних виробів, які були у вжитку, здійснюється за умови проставлення на товарному ярлику позначки "виріб був у вжитку" або "б/в".

Контроль за дотриманням цих Правил здійснюється посадовими особами органів виконавчої влади у межах їхньої компетенції та в установленому порядку.

Варто зазначити, що пунктом 8 статті 9 Закону передбачено, що торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння підлягає ліцензуванню.

Іншими словами, торгівля ювелірними виробами без спеціального дозволу (ліцензії) - заборонена.

Ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата (суб'єкта господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов (установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити господарську діяльність з торгівлі ювелірними виробами, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

Видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів здійснюються Управлінням контролю за обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння Міністерства фінансів України.

Контроль якості виробів з дорогоцінних металів починають з перевірки наявності на кожному виробі клейма інспекції пробірного нагляду, що відповідає супровідним документам, і імені підприємства виготовлювача.

Далі шляхом зовнішнього огляду перевіряють якість маркірування й упакування виробів, лінійні розміри кілець і браслетів, виявляють дефекти і визначають їхню допустимість НТД.

Парні вироби повинні бути підібрані по розмірах, формі, кольору й огранюванню вставок. Поверхня виробів повинна бути рівною, без вм'ятин, подряпин і т.п. крайки, що ріжуть, у виробах ( крім ножів, шпильок) не допускаються.

Малюнок на поверхні виробів повинний бути чітким. Вставки (крім дорогоцінних каменів і янтарю) не повинні мати видимих неозброєним оком неполірованих ділянок, подряпин, і т.п. Вставки повинні бути закріплені нерухомо. Шарнірні з'єднання повинні забезпечувати рухливість деталей, замки - надійність закріплення, крім можливості самовідкривання.

Також слід зробити наголос на тому, що маркування ювелірних товарів наноситься на виріб, індивідуальну етикетку, групову, транспортну тару і пакувальний аркуш.

На виріб наноситься ім'я підприємство-виготовлювача і клеймо пробірного нагляду. На етикетці виробу з дорогоцінних металів повинне бути вказано:

- на лицьовій стороні:

- найменування і товарний знак підприємства,

- найменування виробу,

- артикул,

- найменування і проба металу,

- маса виробу в грамах,

- ціна виробу;

- на зворотному боці:

- розмір кільця або браслета,

- найменування матеріалу вставки,

- позначення НТД,

- штамп ОТК.

На зворотному боці етикетки до виробу з вставками з дорогоцінних каменів додатково вказують:

- номер виробу,

- місяць,

- рік виготовлення,

- номер партії,

- характеристику і НТД на вставки.

При цьому не вказують артикул і ціну за один грам. Етикетка до виробів з дорогоцінних металів повинна бути прикріплена ниткою й опломбована.

продовольчий ювелірний продаж

3. Охорона праці в торгівельних підприємствах

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв'язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів.

Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці».

Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.

У Конституції України, прийнятій на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., підкреслюється, що:

- людина, її життя і здоров'я… недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3);

- кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці (ст. 43);

- громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46);

- права і свободи людини захищаються судом (ст. 55).

Кодекс законів про працю (КЗпП) України проголошує правові засади та гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці; регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності.

Правове регулювання охорони праці розглядається не лише у главі ХІ «Охорона праці» Кодексу законів про працю. Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України, таких як:

- «Трудовий договір» (глава ІІІ),

- «Робочий час» (глава ХІV),

- «Час відпочинку (глава V),

- «Праця жінок» (глава VІІ),

- «Праця молоді» (глава XІІI),

- «Професійні спілки» (глава XVI),

- «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» (глава XVІІI).

Закон України «Про підприємства в Україні» (ст. 25) визначає, що підприємство зобов'язано забезпечити всім працюючим на ньому безпечні та нешкідливі умови праці й несе відповідальність у встановленому законодавством порядку за шкоду, заподіяну їх здоров'ю і працездатності.

Законом України «Про колективні договори і угоди» (ст. 7) передбачено, що в колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо охорони праці, а ст. 8 визначає, що в угодах на державному, галузевому та регіональному рівнях регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики, зокрема щодо умов охорони праці.

14 жовтня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці», дія якого розповсюджується на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя й здоров'я в процесі трудової діяльності; регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки і гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.

Соціально-економічними заходами щодо охорони праці передбачаються такі економічні методи управління охороною праці:

· обов'язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випадків (ст. 5);

· збереження середнього заробітку за працюючим за період простою в разі відсторонення його від дорученої роботи, якщо склалася виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я його самого або для людей, які його оточують (ст. 6);

· виплата вихідної допомоги при розриві трудового договору за власним бажанням, якщо власник не виконує вимог законодавства або умов колективного договору з питань охорони праці (ст. 6);

· безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням та інші пільги і компенсації працівникам, що зайняті на роботах з важкими й шкідливими умовами (ст. 7);

· безплатна видача працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту на роботах із шкідливими й небезпечними умовами (ст. 8);

· відшкодування власником шкоди у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я працівника (або його сім'ї у разі смерті потерпілого), пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, а також моральної шкоди (ст. 9).

До організаційних заходів з охорони праці належать:

- правильна поведінка працівників, чітке й своєчасне проведення інструктажів і контролю знань з охорони праці (ст. 18);

- правильне планування робочих місць; правильна організація праці;

- застосування безпечних способів праці;

- дотримання встановленого ходу технологічного процесу;

- справний стан засобів колективного та індивідуального захисту.

Санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці передбачають дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях, визначення конкретних параметрів виробничих факторів на робочих місцях, а також відповідності умов на робочих місцях вимогам нормативних документів.

Лікувально-профілактичними заходами щодо охорони праці є відповідні попередні та періодичні медичні огляди працівників; переведення працівників на легшу роботу за станом здоров'я; безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників на роботах з тяжкими і шкідливими умовами праці; відшкодування потерпілому працівникові витрат на лікування; особливі вимоги з охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

Слід зазначити, що дії одних нормативних актів розповсюджуються на всі чи більшість галузей господарської або іншої діяльності суспільства, дії інших - на якусь конкретну галузь. Тому вони мають відповідну назву: державні міжгалузеві та галузеві акти про охорону праці.

До державних міжгалузевих актів, які діють також в торговельній галузі, належать, наприклад: «Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів», «Правила будови і безпечної експлуатації посудин, які працюють під тиском», «Правила безпеки у газовому господарстві», «Правила технічної експлуатації електрообладнання споживачів» і «Правила техніки безпеки при експлуатації електрообладнання споживачів». У галузі торгівлі діють відповідні галузеві акти про охорону праці, наприклад, «Правила охорони праці на підприємствах роздрібної торгівлі», «Правила техніки безпеки і виробничої санітарії на підприємствах громадського харчування».

Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці (ССБП) мають позначення буквені (ГОСТ) та цифрові: перша цифра 12 - позначення ССБП, друга після крапки - шифр підсистеми, три наступні після крапки - порядковий номер стандартів у підсистемі та дві після тире - рік затвердження чи перегляду стандарту. У реєстрі наведено міждержавні стандарти з шифрами підсистем від 0 до 4. Стандарти з шифром підсистеми «0» є організаційно-методичними, тобто основоположними (наприклад, ГОСТ 12.0.001-82. «ССБП. Основні положення»). Шифр підсистеми «1» об'єднує стандарти вимог та норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих факторів (наприклад, ГОСТ 12.1.003-83. «ССБП. Основні вимоги безпеки»). Стандарти підсистеми «2» встановлюють вимоги безпеки до виробничого обладнання (наприклад, ГОСТ 12.2.003-91. «ССБП. Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки»; ГОСТ 12.2.124-90. «ССБП. Обладнання продовольче. Загальні вимоги безпеки»). У стандартах з шифром підсистеми «3» викладено вимоги безпеки до виробничих процесів (наприклад, ГОСТ 12.3.009-76. «ССБП. Роботи завантажувально-розвантажувальні. Загальні вимоги безпеки»).

Стандарти з шифром підсистеми «4» установлюють вимоги до засобів захисту працівників (наприклад, ГОСТ 12.4.011-89. «ССБП. Засоби захисту працівників. Загальні вимоги і класифікація»).

Як приклад державних стандартів України з безпеки праці можна навести ДСПУ 2272-93. «ССБП. Пожежна безпека. Терміни і визначення»); ДНАОП 7.1.00-1.01-96. «Правила охорони праці для об'єктів роздрібної торгівлі».

Впровадження стандартів на підприємствах, в установах і організаціях полягає у конкретній реалізації їх вимог щодо забезпечення безпеки праці.

Стандарти впроваджуються відповідно до комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці і виробничої санітарії, які розробляються на основі обстеження обладнання, технологічних процесів, фактичного санітарно-технічного і протипожежного стану робочих місць.

Для вирішення питань забезпечення безпеки праці використовуються будівельні норми і правила, наприклад: СНіП 2.01.02-85. «Протипожежні норми». СНіП 12.11.02-87. «Холодильники».

На основі чинних на Україні нормативних актів про охорону праці на об'єктах господарювання (підприємствах, установах і організаціях) розро0 бляються положення та інструкції, які застосовуються до конкретних умов.

Висновки

Таким чином, проаналізувавши організацію та технологію продажу продовольчих та непродовольчих товарів можно зробити наступні висновки:

Що стосується яєць та яєчних продуктів:

Яйця містять більшість відомих поживних речовин і є низкокалорийным продуктом (2 яйця -- 180 калорій). У яйцях міститься повноцінний і легкозасвоюваний набір білків, тому вони є корисними. Їх можно застосовувати як основне блюдо, так і в ролі гарніру.

У кулінарії майже завжди використовуються курячі яйця, хоча яйця індиків, гусаків, качок, цесарок, перепелів і чайок теж їстівні.

У кондитерському виробництві широко використовують курячі яйця. Качині і гусячі яйця застосовують значно рідше і лише для виробів, в технологію яких входить випічка.

Яйце складається з трьох основних частин: білка -- близько 58%, жовтка -- близько 31%, шкаралупи -- близько 11%.

Білок містить дуже багато води, а суху речовину її майже повністю складається з білкових речовин, й у білок входить у незначних кількостях глюкоза, солі, ферменти. Жовток містить дуже багато жиру і значну кількість білкових речовин. З іншого боку, у складі жовтка входять фосфатиды (лецитин) й у невеликих кількостях глюкоза, солі, барвні речовини вітаміни і ферменты.

Яйця залежно від терміну зберігання, якості поділяються на дієтичні і столові.

Яєчні морожені продукти - це яєчний меланж, жовток і белок.

До сухих яєчних продуктів відносять яєчний порошок, висушений без поділу, сухий білок і сухий жовток.

Перевагою сухих яєчних продуктів є те, що мала вологість сухих яєчних продуктів дозволяє зберігати їх тривалий час.

Отже, яйця є одним з найрентабельніших продутів сьогодення. Їх застосовують не тільки для приготування смачних страв. Яйця здавна були традиційною слов'янською їжею. Вони є символом відродження природи і весни, тому жоден Великдень не обходиться без крашанок та писанок, а Великодні частування завжди починалися із свяченого яйця. Крім того, яйця - це дуже корисний продукт. Мабуть саме з цих причин попит на таку продукцію як яйця та яєчні продукти з кожним роком тільки зростає.

Щодо ювелірних виробів:

У всі століття люди прагнули до краси. Ювелірні вироби завжди були елементом туалету та прикрасою людини, найчастіше жінки.

Заможні жінки з давніх времен вдягали одночасно декілька прикрас, наприклад, сережки, ланцюжки з кулоном або кольє, обручки, браслети, тощо. Мабуть, саме тому, ювелірні вироби завжди були рентабельним товаром, не зважаючи на ціну виробу або на матеріал, з якого зроблена та чи інша прикраса.

Ювелірні вироби - це особлива група товарів. Більшість з них мають винятково декоративне значення.

По призначенню ювелірні вироби підрозділяються на вироби для прикраси, предмети туалету, предмети прикраси інтер'єра, приналежності для паління, сувеніри. У залежності від застосовуваного матеріалу розрізняють ювелірні вироби з дорогоцінних і недорогоцінних сплавів, каменю, кістки в сполученні з каменями-самоцвітами природного і штучного походження.

Дуже важливим є той факт, що , торгівля ювелірними виробами без спеціального дозволу(ліцензії) - заборонена.

Ювелірні вироби - це той товар, який з часом тільки дорожчає, а значить в товарообіг масово потрапляють підробки.

Головними факторами, що формують споживчі властивості ювелірних товарів, є матеріали і способи виробництва.

Матеріалами для виробництва ювелірних виробів служать метали і їхні сплави, ювелірні камені, декоративні і виробні матеріали.

До основних дорогоцінних металів відносять золото, срібло і платину. Дорогоцінні метали мають красивий зовнішній вигляд, високу стійкість до хімічних і атмосферних впливів, відрізняються м'якістю, тягучістю, пластичністю, здатністю сплавлятися з іншими металами, що обумовлює широке застосування їх в ювелірному виробництві.

Список використаної літератури

1. Абатуров П.В. и др. Сладкие блюда и напитки. - М.: Экономика, 1972. - 144 с.

2. Азбука домашнього господарювання. / Е.О. Блажко, М.Й. Барановський, Д.М.Володарська та ін.; Упоряд. Д.М. Володарська. - К.: Техніка, 1980. -367с.

3. Анфімова Н.К., Захарова Т.І. Кулінарія. - М.: Економіка, 1987. - 272 с.

4. Баранов В.С. Технология производства продуктов общественного питання. - М.: Экономика, 1982. - 399 с.

5. Барановський В.А. Официант - бармен. - Ростов н/Д.: Феникс, 2000. - 320с.

6. Бриджит Джоунз Приемы, торжества и банкеты. - Минск: Белфакеиздатгрупп, 1998.-255с.

7. Васильев Г.А.. Коммереческое товароведение и зкспертиза: Учебн.пособие.-Москва, 1997

8. Васильев Г.А.. Коммереческое товароведение и зкспертиза: Учебн.пособие.-Москва, 1997

9. Вищепан О.Г., Мельман М.Є., Швіліх В.Ц. Як консервувати овочі. - К.:Держсільгоспвидав, УРСР, 1980. - 132с.

10. Гурський Д. С, Веселовський Г. С. Українське золото сьогодні // Мінер, ресурси України. - 1996. -№ 3. - С. 9-10.

11. Демидова Г.А. и др. Товароведение непродовольственньж товаров. 4-х т. Т.3.-М.: Экономика, 1988.-255с.

12. Демидова Г.А. и др. Товароведение непродовольственньж товаров. В 4-х т.Т.4.-М.: Экономика, 1988.-456с.

13. Дерябина Л.И., Шманева Р.Н. Товароведение текстильных товаров и одежды: М.: Русь, 2004. - 245с.

14. Учебник для товароведов, отд-ний техникумов сов. торговли. - М.: Экономика, 1984.-272с.

15. Все об украинской кухне. / Сост. Д. Билык. - Донецк: ПКФ "БАО", 2000. -352с.

16. Губа Н.И. Овощи и фрукты на вашем столе. - К.: Урожай, 1984. - 344с.

17. Доцяк В.С. Українська кухня: Технологія приготування страв. К.: Вища шк., 1995. - 550 с.

18. Дудченко Л.И. й др Пряно - ароматические и пряно - вкусовые растения:Справочник / Л.И. Дудченко, А.С. Козьяков, В.В. Крищенко. - К.: Наук.думка, 1989. - 304с.

19. Жук Ю., Кисляк Н. Теоретичні основи товарознавства: Навч.посібн. -Київ, 2000.

20. Закон України "Про захист прав споживачів".

21. Законом України від 1 червня 2000 року №1775-III “Про ліцензування.

22. Законом України від 1 червня 2000 року №1775-III “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”

23. Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»

24. Замечательные уроки кулинарного искусства / Составитель Похлебкина А. - Донецк: ПКФ "БАО", 2000. - 224с.

25. Золотая книга хорошого тона / Пер. С франц. Н.Ф. Васильковой. - Смоленськ: Русич, 1999.-368с.

26. Здобнов А.Й., Ковалев Н.И. Эстетические требования к оформлению блюд: Учеб. Пособие. - К.: Вища шк., 1989. - 126 с.

27. Искусство готовить. Часть 1. / За ред. Подолюк 0.0. - К.: Глобус, 1993. - 270с.

28. Искусство готовить. Часть 2. / За ред. Подолюк 0.0. - К.: Глобус, 1993. -287 с.

29. Кравцов И.С. Домашнєє консервирование й хранение пищевьіх продуктов. - Одеса: Маяк, 1968. - 336с.

30. Кіросір Л.М., Титаренко В.П. Традиційні українські страви. - Полтава: ПДПУ, 1999. - 120с.

31. Книга о вкусной й здоровой пище. / А.И. Опарин. - М.: Пищевая промышленность, 1965. -448с.

32. Коваль В.Б. , Ю.М. Коптюх, М.А. Ярощук и др. Золотые месторождения Украинского щита (Украйна) // Геология рудных месторождений. -1997.-№3.- С. 229-246.

33. Ковалев Н.И., Осипов И.И. Овощные блюда. -М.: Зкономика, 1967. - 128с.

34. Консервирование. / Сост. С.И. Литвиненко. - Донецк.: Стакер, 1999. - 416с.

35. Кулинария./ Л. Каганова. - М.: Торговая литература, 1980. - 404с.

36. Лавренова Г.В., Лавренов В.К., Лавренов Ю.В., Онипко В.Д. Специи и пряности. - Донецк: Стакер, 1999. - 368с.

37. Лагутина Л.А., Лагутина С.В. Блюда из сыра. Сборник кулинарных рецептов. - Ростов н/Д.: Феникс, 2000. - 224с.

38. Лагутина Л.А., Лагутина С.В. Все о чае и о кофе. Сборник кулинарных рецептов. - Ростов н/Д.: Феникс, 2000. - 224с.

39. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 року №756 “Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності”

40. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року №1755 “Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу”,

41. Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння-Затверджено: постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року N 460

42. Яворський А.Ф. Ювелірні вироби України - К., ЮІ, 2004, с.568

Размещено на Allbest.ru

...