Організація роботи фірмового заготівельного підрозділу молокопереробного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

з дисципліни «Організація торгівлі»

на тему: «Організація роботи фірмового заготівельного підрозділу молокопереробного підприємства» (за матеріалами ПАТ «Житомирський маслозавод»)



Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність та види торгово-заготівельної діяльності в умовах ринку

Розділ 2. Коротка організаційно-економічна характеристика заготівельного підрозділу ПАТ «Житомирський маслозавод»

Розділ 3. Організація роботи підприємства

Розділ 4. Шляхи вдосконалення роботи молокопереробного підприємства в умовах ринку

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

постачальник торгівельний закупівельний



Вступ

Актуальність теми. Розквіт торгівлі на ринках у даний час став відчутним чинником конкуренції у сфері товарного обігу і здійснює суттєвий вплив на колективну і приватну форми торгівлі. Ідеально ринковий характер ціноутворення, у середньому невисокої посередницької винагороди і низький рівень накладних витрат на ведення ринкової реалізації дозволяє учасникам цієї форми торгівлі за допомогою цінових методів успішно конкурувати із стаціонарною торговельною мережею, залучати у власний товарообіг значну частку товарообігу торговельних центрів і крамниць, що функціонують поряд.

Перед ринками поставлені завдання подальшого нарощування обсягів діяльності та докорінного поліпшення якості обслуговування населення.

Мета і завдання дослідження. Дослідження заготівельної і збутової діяльності молокопереробних підприємств є беззаперечною, оскільки нагального вирішення потребують питання налагодження стабільних і взаємовигідних зв'язків між виробниками та переробниками молока; недовикористання виробничих потужностей молокопереробних заводів; розбалансування сировинної бази у зв'язку з переміщенням основних обсягів виробництва сировини в особисті господарства населення; коливання регіональних рівнів виробництва молочних продуктів та їх споживання; занепад молочного скотарства, що спричинює значні труднощі щодо забезпечення молочної промисловості сировиною; необхідність формування чіткої програми (концепції), а звідси і системи дій з формування економічного середовища в умовах ринкової трансформації молокопереробної галузі; непослідовність державної та регіональної політики.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

дати коротку організаційно-економічну характеристику ПАТ «Житомирський маслозавод»;

проаналізувати закупівельну діяльність підприємства, давши характеристику основним постачальникам продукції та умовам поставки продукції на підприємство;

розглянути шляхи удосконалення торгівельно-закупівельної діяльності підприємства.

Важливим аспектом комерційної діяльності торговельних підприємств є дотримання принципів, які виражають вимоги законів ринку збуту, вони є визначальними в організації взаємодії і побудови взаємовідносин суб'єктів ринку.

Одним із елементів концепції комерції є намагання досягти цілі - торговці ставлять перед собою цілі, а потім застосовують певну стратегію для їх досягнення. Щоб посилити свої комерційні позиції на ринку, торговельні фірми проводять різні стратегічні заходи.

Отже, у процесі комерційної діяльності торговельні організації та підприємства, а також індивідуальні підприємці вивчають попит населення і ринок збуту товарів, визначають потребу в них, виявляють джерела надходження і постачальників товарів, встановлюють господарські зв'язки, оптову та роздрібну торгівлю, займаються рекламно-інформаційною діяльністю.

Крім цього, проводять роботу щодо формування асортименту товарів і управління товарними запасами, надання торгових послуг.

Метою дипломної роботи є дослідження торгово - технологічного процесу в роздрібному підприємстві, зокрема зберігання продовольчих товарів та їх підготовка до продажу.

Предмет дослідження - організація роботи фірмового заготівельного підрозділу молокопереробного підприємства.

Об'єктом дослідження в роботі є ПАТ «Житомирський маслозавод».

Джерела інформації - основні джерела для написання роботи посібники, документація підприємства інтернет джерела.

Методи дослідження - метод непрямого вивчення ринку, нормативний метод.



Розділ 1. Сутність та види торгово-заготівельної діяльності в умовах ринку

Торгівля в найширшому значенні має на увазі весь оборот з товарами, тобто всю ту діяльність, яка має своїм призначенням усунення роз'єднування в просторі і в часі між виробником і споживачем. Торгівлю в цьому найширшому значенні слова регулює не тільки спеціальне торгове право, але і право, що нормує весь оборот з майновими благами, куди входить і значна частина цивільного права.

Цій торгівлі в широкому значенні слова протиставляється торгівля у вузькому значенні, тобто діяльність, направлена на посередництво в обороті господарських благ від виробника до споживача, переслідуючи цілі наживи, носячи, отже, спекулятивний характер. Між виробником і споживачем є торговець,- один або цілий ряд; він обертає річ від виробника до споживача в надії і з розрахунку на бариш (lucrandi causa); він спекулює на різниці між ціною зробленого придбання і ціною очікуваного збуту[13, с. 114].

Отже, торгівля може виконувати різні функції: як не зв'язані, так і пов'язані з видобуванням прибутки. Шляхом купівлі-продажу, наприклад, нерухомості і продуктів харчування люди задовольняють свої потреби в житлі і їжі, а ті з них, хто займається підприємництвом, - витягують прибуток.

Аналіз існуючої фахової літератури показує, що питання організації торговельно-заготівельної діяльності виробничими та комерційними підприємствами в умовах жорсткової конкуренції на ринку виходить на перший план. Так, В.В. Апопій та І.М. Міщук, досліджуючи питання організації торгівлі досить глибоко та змістовно дослідили як сутність даного поняття, так і умови організації, структури та розвитку [3, с.12].

Торгівля з метою отримання прибутку є одним з видів підприємницької діяльності і відноситься до сфери надання послуг.

Як відмітні ознаки торгової діяльності виділимо наступні: по-перше, така діяльність повинна здійснюватися самостійно і систематично; по-друге, така діяльність повинна бути направлена на отримання прибутку; і, по-третє, така діяльність пов'язана з купівлею-продажем товарів і наданням послуг покупцям.

Як відмітив В.В. Селезньов -торговельна діяльність може здійснюватися у сферах:

- роздрібної торгівлі;

- оптової торгівлі;

- торговельно-виробничій (громадське харчування) діяльності [49, с. 24].

Роздрібна торгівля - сфера діяльності по продажі товарів, надання послуг на підставі усного або письмового цивільно-правового договору безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.

Оптова торгівля - сфера підприємницької діяльності по придбанню та відповідному перетворенню товарів для наступної їхньої реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. [1, с. 54].

Дрібнороздрібна - торгова мережа - частина роздрібної торгової мережі, що складається з наметів, кіосків, пунктів пересувної торгівлі, автоматів, нестаціонарних торгових одиниць.

Згідно Постанови КМУ, торговельними об'єктами є:

1) магазин, який може бути:

- за товарною спеціалізацією - продовольчим, непродовольчим, змішаним;

- за товарним асортиментом - універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим;

- за методом продажу товарів - з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками або через торговельні автомати;

2) павільйон;

3) кіоск, ятка;

4) палатка, намет;

5) лоток, рундук; 6)склад товарний;

7) крамниця-склад, магазин-склад [45, с.90]

Торговельна діяльність суб'єкта господарювання припиняється у порядку, встановленому законодавством.

Ефективність закупівельної роботи прямо залежить від правильного вибору джерел оптових закупівель і конкретних постачальників товарів [3, с.47].

Чітка організація закупівель є основним резервом зниження витрат виробництва, що, у свою чергу, є передумовою забезпечення стійких конкурентних позицій.

Усі ці чинники вимагають створення на потужних підприємствах відповідних відділів постачання. Кількість працюючих у відділі закупівель залежить від розміру підприємства, його номенклатури, а також від різноманітності та обсягів промислових товарів, які воно закуповує.

Розрізняють такі організаційні структури закупівельного відділу (відділу постачання): централізовану, децентралізовану та змішану [23, с.97].

Застосування централізованої структури полегшує стандартизацію товарів, що закуповуються, сприяє оперативнішому оформленню замовлення, підвищенню якості замовлень і прискоренню доставки.

Використання децентралізованої структури передбачає відповідальність керівництва відділу постачання за забезпечення прибутковості та обґрунтування витрат, дає можливість чітко контролювати обсяги та якість товарів, здійснювати унікальні закупки в ринкових умовах, що швидко змінюються, тощо. [31, с. 205].

На сьогодні часто використовуються т.зв. «закупівельні центри» - це тимчасові утворення, які припиняють існування після здійснення закупівлі (після цього управління повторними закупівлями покладається на відділ постачання). Закупівельні центри створюються на підприємствах з метою прийняття рішень про закупівлю та організації управління її етапами. Чисельність штату і кваліфікація спеціалістів залежать від складності та важливості управлінського рішення про закупівлю. До складу працівників закупівельного центру можуть входити:

користувачі, тобто ті, хто використовуватиме товар;

спеціалісти, які контролюють поточну інформацію і залучають у разі потреби додаткових експертів;

спеціалісти, які розроблюють специфікації, контролюють якість, виконують дослідження;

спеціалісти з маркетингу та постачання, які вивчають споживачів та постачальників і укладають угоди;

особи, які приймають рішення про закупівлю [23, с.99].

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що організаційна побудова, характер і методи роботи служб постачання на підприємствах відзначаються своєрідністю. У залежності від обсягів, типів і спеціалізації виробництва, матеріалоємності продукції і територіального розміщення підприємства складаються різні умови, що вимагають відповідного розмежування функцій і вибору типу структури органів постачання. На невеликих підприємствах, що споживають малі обсяги матеріальних ресурсів в обмеженій номенклатурі, функції постачання покладаються на невеликі чи групи окремих працівників господарського відділу підприємства.

На більшості середніх і великих підприємств цю функцію виконують спеціальні відділи матеріально-технічного постачання, що побудовані по функціональній чи матеріальній ознаці. У першому випадку кожна функція постачання (планування, заготівля, збереження, відпустка матеріалів) виконується окремою групою працівників. При побудові постачальницьких органів по матеріальній ознаці визначені групи працівників виконують усі функції постачання по конкретному виді матеріалів. [47, с. 235].

Характерний тип структури служби постачання - змішаний, коли товарні відділи, групи, бюро спеціалізовані на постачанні конкретними видами сировини, матеріалів, устаткування. Однак поряд з товарними до складу відділу постачання входять функціональні підрозділи: планове, диспетчерське.

Змішаний тип структури відділу постачання - найбільш раціональний метод будівлі, що сприяє підвищенню відповідальності працівників, поліпшенню МТЗ виробництва.

Планове бюро (група) виконує функції по аналізі навколишнього середовища і ринкових досліджень, визначенню потреби в матеріальних ресурсах, оптимізації ринкового поводження по найбільш вигідному забезпеченню, формуванню нормативної бази, розробці планів постачання. [27, с. 56].

Головною задачею органів постачання підприємства є своєчасне й оптимальне забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами відповідної комплектності і якості [23, с.100].

Вирішуючи цю задачу, працівники органів постачання повинні вивчати і враховувати попит та пропозиція на всі споживані підприємством матеріальні ресурси, рівень і зміна цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму товарообороту, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.

Відділ постачання функціонує на основі інформації, отриманої від відділу розробки нових товарів. До найважливіших функцій цього підрозділу входять:

аналіз специфікацій і визначення на його основі критеріїв відбору постачальників;

проведення рейтингу постачальників;

прийняття рішення про вибір постачальника, розсилання заявок;

відвідування підприємств-постачальників з метою перевірки їх відповідності вимогам, які висуває підприємство;

проведення переговорів з постачальниками;

перевірка якості товарів, одержаних від постачальників;

оцінювання ефективності роботи з постачальниками;

оперативна робота з організації процесу постачання. [15, с. 24].

Зміст функцій органів постачання підприємства включає три напрямки.

1. Планування, що припускає:

вивчення зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, а також ринку окремих товарів; прогнозування і визначення потреби усіх видів матеріальних ресурсів, планування оптимальних господарських зв'язків; оптимізацію виробничих запасів; планування потреби матеріалів і встановлення їхнього ліміту на відпустку цехам; оперативне планування постачання.

2. Організація, що включає:

збір інформації про потрібну продукцію, участь у ярмарках, виставках-продажах, аукціонах і т.д.; аналіз усіх джерел задоволення потреби в матеріальних ресурсах з метою вибору найбільш оптимального; висновок з постачальниками господарських договорів на постачання продукції; одержання й організацію завезення реальних ресурсів; організацію складського господарства, що входить до складу органів постачання; забезпечення цехів, ділянок, робочих місць необхідними матеріальними ресурсами;

3. Контроль і координація роботи, до складу яких входять:

контроль за виконанням договірних зобов'язань постачальників, виконання ними термінів постачання продукції; контроль за витратою матеріальних ресурсів у виробництві; вхідний контроль за якістю і комплектністю матеріальних ресурсів, що надходять; контроль за виробничими запасами; висування претензій постачальникам і транспортним організаціям; аналіз дієвості постачальницької служби, розробка заходів щодо координації постачальницькою діяльністю і підвищення її ефективності [23, с.187].

Вибір джерел закупівель і конкретних постачальників здійснюється після складання плану надходження товарів на підприємство. В умовах ринку це -- дуже важка справа, а помилки у виборі можуть коштувати для підприємств дуже дорого.

Оптові підприємства можуть закуповувати товари із різних джерел, якими є:

-- промислові і сільськогосподарські підприємства, місцева промисловість, індивідуальні виробництва;

-- оптово-посередницькі структури;

-- оптові бази;

-- іноземні фірми і компанії. [1, с. 224].

Джерела товарного забезпечення визначаються виходячи зі структури конкретного ринку товарів, контингенту покупців, обсягу й асортименту товарів, товарообігу і фінансових можливостей оптового торгового підприємства.

Вибір конкретних постачальників товарів здійснюється в тому разі, коли серед них немає монополії. З цією метою складається список можливих постачальників кожного виду товарів. Джерелом інформації для складання списку постачальників є вивчення ринку товарів.

Надзвичайно важливе значення має одержання правдивої інформації щодо майбутніх постачальників. її можна отримати за допомогою прямого і непрямого методів. [19, с. 115].

Одержання інформації прямо називають первинним дослідженням ринку. Його базою є такі чотири джерела:

-- контакти з постачальниками, їх конкурентами;

-- контакти з посередниками;

-- відвідування ярмарків і виставок, що надає багату інформацію щодо асортименту і якості товарів, цін на них тощо;

-- поїздки на підприємства-постачальники, їх огляд, що дозволяє зробити висновок про здатність підприємства виконувати замовлення, про його технічні можливості в частині надання послуг.

Непряме вивчення ринку (вторинне), на відміну від первинного (прямого), базується на використанні вже наявних документів. Цей метод дешевший проти первинного. Вихідними даними для вивчення ринку служать:

-- огляди стану кон'юнктури ринку, біржові бюлетені, що містять дані про зміну цін;

-- фірмові журнали, що випускаються торгово-промисловими палатами, а також постачальниками;

-- пропозиції про продаж, що містяться в спеціальних журналах і каталогах брошурах, проспектах.[20, с.152]

Кількість постачальників, які братимуть участь у поставках кожного виду товару, залежить від необхідної кількості товарів та кон'юнктури ринку. Ці питання повинні вирішуватися комерційною службою підприємств. Якщо підприємство закуповує товари в одного постачальника, то можна налагодити тісні ділові контакти й установити взаємовигідні форми ділових відносин, пов'язаних з наданням споживачам знижок з ціни і додатковими формами обслуговування. [16, с. 214].

В умовах глибокого суспільного розподілу праці закупівлі товарів забезпечують розміщення замовлень торгівлі виробництву на виготовлення і постачання товарів, необхідних для задоволення попиту населення на товари народного споживання. Тому їх результатом визначається обсяг і структура споживання товарів та якість основних процесів суспільного відтворення. Адже оптові закупівлі опосередковують, з одного боку, вплив торгівлі на виробництво щодо визначення його обсягів, удосконалення асортименту і підвищення якості товарів, а з другого -- вплив на роздрібну торгівлю щодо формування нею торгового асортименту, розширення реалізації, поліпшення організації торговельного обслуговування і, нарешті, на підвищення рівня задоволення матеріальних і культурних потреб населення. [13, с. 115].

Для виробників товарів та послуг оптові закупівлі є гарантією їх збуту і, відповідно, гарантією забезпечення безперервності виробництва, забезпечення ефективного функціонування підприємств. Для підприємств торгівлі вони є гарантією своєчасного надходження товарів для досягнення власної мети, а для всіх учасників товаропросування -- гарантією виживання в умовах ринкової конкуренції.

Організація оптових закупівель -- це комплекс взаємозв'язаних управлінських і комерційних рішень та торгових операцій, виконанням яких забезпечується виявлення і вивчення попиту споживачів відповідно до потреб суспільства, надання й узгодження з постачальниками замовлень на виробництво і постачання товарів, укладання договорів постачання з метою визначення порядку і механізму виконання замовлень та контроль за надходженням товарів і додержанням сторонами умов договору. [24, с. 321].

В організації оптових закупівель виокремлюють шість етапів.

Вихідним етапом оптових закупівель є вивчення попиту споживачів. Придбання товарів без урахування попиту споживачів призводить до сповільнення товарообігу, збільшення витрат обігу на їх доведення до кінцевих споживачів, а в результаті -- до погіршання фінансового стану підприємств. Тому на даному етапі підприємства здійснюють діагностику ринку з метою уточнення своєї маркетингової стратегії та інформаційного забезпечення закупівельної діяльності. Вивчення ринку товарів передбачає систематичний збір, обробку, аналіз і оцінку інформації про розвиток потреб, попиту і товарної пропозиції, можливості конкурентів тощо. [5, с. 18].

На другому етапі розробляється оперативний план оптових закупівель з урахуванням виявленої потреби в асортименті, кількості і якості товарів. При цьому виходять з того, що обсяг і асортимент товарів, що підлягають закупівлі, мають відповідати обсягу, асортиментові і динаміці споживання з урахуванням необхідності нормалізації товарних запасів і бути орієнтованими на постійне оновлення асортименту з урахуванням найновіших досягнень науки і виробництва та розвитку людських потреб.

В умовах наявності на ринку значної кількості постачальників важливе значення має третій етап -- обґрунтування вибору конкретного, найбільш придатного постачальника. Раціонально закупити товари -- значить придбати їх у необхідній кількості, потрібної якості, у необхідний час, у надійного постачальника і за прийнятною ціною. [2, с. 24].

При обґрунтуванні вибору конкретних постачальників велике значення має інформація про стан портфеля замовлень постачальника. Портфель замовлень, наявний в окремої фірми, визначається вартістю всіх замовлень на визначений час. Інформація про зниження портфеля замовлень у постачальника може бути використана покупцем для одержання пільгових умов постачання, розрахунків і одержання додаткових знижок. [15, с. 213].

Прийняття рішення щодо закупівлі і постачання товарів приймається на четвертому етапі. Даний етап включає розробку проектів текстів договорів з постачальниками, укладення договорів і контрактів з ними, розробку специфікацій до договорів, підготовку та подання постачальникам рознарядок на відвантаження товарів. При розробці проектів текстів договорів і їх укладанні виходять з того, що оптові закупівлі товарів мають забезпечувати нормальні умови для регулювання товаропостачання роздрібної торговельної мережі в оптимальному для неї режимі. [28, с. 98].

Важливе значення в організації оптових закупівель відіграє п'ятий етап -- налагодження оперативного контролю за виконанням укладених договорів, який передбачає одержання товарів, їх приймання та оплату, організацію складської переробки товарів. Особливу увагу при цьому звертають на виконання постачальниками своїх зобов'язань за договорами в повному обсязі, застосування заходів впливу до недбайливих постачальників.

Економічна ефективність оптових закупівель установлюється на шостому етапі і служить підставою для вдосконалення організації закупівель товарів у майбутньому. Вона визначається зіставленням доходів від реалізації товарів і витрат обігу. Детальний аналіз витрат обігу, пов'язаних із закупівлями товарів, дозволяє підвищити рівень прибутковості торговельної діяльності. [11, с. 134].

На наш погляд, основними задачами закупівельної діяльності торговельного підприємства в сучасних умовах є :

1) забезпечення безупинного, стабільного i ритмічного потоку товарів i надання послуг, необхідних для роботи підприємства;

2) забезпечення відповідності обсягу i структури закупівель товарів обсягу в структурі споживчого попиту;

3) підтримка i підвищення якості товарів i наданих послуг;

4) пошук i розвиток відносин з компетентними постачальниками;

5) забезпечення необхідної ефективності комерційних угод із закупівлі товарів;

6) забезпечення конкурентних переваг торговельного підприємства за ассортиментом, якістю i цінами товарної продукції;

7) досягнення гармонійних відносин між функціональними підрозділами підприємства;

8) зниження адміністративних витрат на постачаннях[12, с.89]

При цьому цілі та задачі управління закупівлями повинні відповідати головним цілям i задачам підприємства.

Таким чином, управління закупівельною діяльністю підприємства повинне здійснюватися в рамках його загальної стратегії.

Сутність закупівлі товарів спрямована на звязки між господарськими одиницями, у яких закуповуються необхідні товари.

Оскільки тут мова йде про партнера по ринку i важливість для загальної справи орієнтування в закупівлі на один ринок, можна говорити також про інструменти маркетингу по закупівлі.

Отже, незалежно від того, яким видом діяльності займається підприємство, воно здійснює закупівлі сировини, послуг, матеріалів, інших товарів. Торгові компанії закуповують товари з метою перепродажу. Виробництво будь-якої продукції потребує поставок сировини, комплектуючих, енергоресурсів. Організації та установи, виконуючи покладені на них функції, так само беруть участь у процесі закупівель послуг і товарів. [16, с. 286].

Однією з головних умов успішної роботи компанії або підприємства є ефективне і правильне побудова закупівельної діяльності. Для більшості підприємств витрати на придбання сировини і матеріалів складають значну частину від загальної суми витрат, в залежності від галузі іноді до п'ятдесяти і більше відсотків. Витрати на закупівлі безпосередньо впливають на кінцеву ціну товарів або послуг. [9, с. 144].

Одним з головних напрямів підвищення ефективності організації закупівель можна назвати посилення дії основних законів ринку, де головною рушійною силою є конкуренція. Правильно і сумлінно організований спосіб конкурентних закупівель не дасть можливість неефективно витрачати кошти. При організації закупівельної діяльності у різних підприємств може бути різним і підхід до проведення закупівель.

Одні вибирають відкриті процедури проведення закупівель, інші - закриті. Найбільш ефективними способами закупівель показали себе відкриті процедури, які обирають сьогодні більшість підприємств, які прагнуть відповідати світовим стандартам. Прозорість ведення господарської діяльності приваблює інвесторів.

Отже, конкурсні процедури покликані стимулювати конкуренцію шляхом залучення максимальної кількості претендентів на замовлення, що дозволяє всім учасникам рівноправно і відкрито добиватися успіхів у змаганні. У звичайно підсумку впровадження конкурентної системи будь-яких закупівель призведе до того, що підприємства і компанії будуть здійснювати закупівлі за цінами, які склалися на ринку і які адекватні якості товару. [29, с.41].



Розділ 2. Коротка організаційно-економічна характеристика заготівельного підрозділу «Житомирський маслозавод»

ПАТ «Житомирський маслозавод» здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України та Статутом.

Згідно зі Статутом ПАТ «Житомирський маслозавод» має право у порядку, визначеному чинним законодавством:

- створювати на території України, так і за її межами господарські товариства, спільні, дочірні та інші підприємства, філії, представництва, відокремлені структурні підрозділи тощо;

- засновувати об'єднання та вступати в об'єднання з іншими суб'єктами господарської діяльності;

- здійснювати зовнішньоекономічну діяльність;

- відкривати рахунки у банках у національній та іноземній валюті;

- випускати, купувати та реалізовувати цінні папери тощо.

Метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-господарської, комерційної та інших видів діяльності та отримання прибутку на підставі задоволення суспільних потреб в товарах та послугах, що визначені предметом діяльності, а також задоволення соціально-економічних інтересів акціонерів Товариства та членів трудового колективу, які не є акціонерами Товариства, згідно з діючим Статутом.

Предметом діяльності підприємства є:

- виробництво, заготівля, збереження і переробка молока;

- торгівля молочною продукцією, іншими товарами народного споживання продовольчої і промислової груп, сировиною та продукцією виробничо-технічного призначення, сільгосппродукцією;

- експортно-імпортні операції з товарами та послугами;

- здійснення оптової та роздрібної торгівлі, торговельно-заготівельної, посередницької та комерційної діяльності;

- організація рекламних заходів, виставок, ярмарок, аукціонів;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- переробка та реалізація відходів виробництва, технічної сировини, комерційне посередництво, інноваційна діяльність;

- створення власної торговельної мережі (магазини, салони, рухомі автолавки) з реалізації продовольчих та непродовольчих товарів;

- придбання, оренда, ремонт та здача в оренду будинків, споруд, а також обладнання та іншого майна, в тому числі засобів виробництва;

- інша підприємницька діяльність, що не заборонена чинним законодавством у Додатку А.

Організаційна структура управління підприємством представлена на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Організаційна структура управління ПАТ «Житомирський маслозавод»

Торгова марка «РУДЬ» представлена 140 найменуваннями асортименту, серед яких більше 90 видів морозива, 12 видів масла, 20 видів продукції з незбираного молока, сухе знежирене молоко та інше.

У процесі пошуку своєї ніші на ринку підприємство випускало різні види молочної продукції в залежності від позитивної чи негативної реакції споживачів, не рідко вдаючись навіть до експериментів.

Так за останні 5 років на ПАТ «Житомирський маслозавод» вироблялись такі види продукції: молочні та кисломолочні продукти, сирки солодкі в глазурі, вершкове масло, сухе і цільне молоко (як для власної потреби, так і для деяких замовників), йогурти та ін. Водночас, пріоритетними видами продукції, що випускає завод є морозиво, сухе молоко та масло.

Комерційний успіх підприємства залежить від ефективності його збутової діяльності. Тому маркетинг виконує одну з найважливіших функцій. Керування маркетингом може здійснюватися з позицій п'яти різних підходів: концепція удосконалювання виробництва; концепція удосконалювання товару; концепція інтенсифікації комерційних зусиль; концепція маркетингу і концепція соціально-етичного маркетингу.

На ринках ПАТ «Житомирський маслозавод» постійно зіштовхується з конкуренцією у всіляких її проявах: пряма конкуренція - фірми, що випускають аналогічні продукти зі схожими технічними показниками; непряма конкуренція - фірми, що випускають інші види продукції. Група маркетингу ПАТ «Житомирський маслозавод» займається вивченням діяльності конкурентів і систематизацією зведень про їх для вироблення успішної стратегії боротьби за частку на ринку.

Міжнародна Організація зі Стандартизації -- міжнародна організація, метою діяльності якої є сертифікація розроблених спільними зусиллями делегатів від різних країн стандартів. Організація ISO була заснована 23 лютого 1947 двадцятьма п'ятьма національними організаціями з стандартизації, як координуючий орган.

Доки ISO залишається неурядовою організацією, її можливості у розробці та ратифікації стандартів значно більші, ніж в інших подібних організацій. Це сприяло тому, що багато її стандартів стали державними у багатьох країнах, і дозволяє досить ефективно координувати дії багатьох національних організацій з стандартизації.

IQNet -- Міжнародна Мережа Сертифікації -- недержавна, некомерційна організація, заснована в 1990 році відповідно до законодавства Швейцарії зі штаб-квартирою в м. Берн.

На сьогодні IQNet є найбільшим постачальником сертифікації системи управління в світі. Вона складається з 36 органів сертифікації, партнерів з більш, ніж 200 глобально розподілених філій. Партнерами IQNet сертифіковано та видано понад 310 000 сертифікатів в 150 країнах світу. Вони можуть призначати більше 17 000 аудиторів та експертів. Аудит IQNet проводиться більш, ніж 30 різними мовами.

IQNet бере участь в міжнародних організаціях із стандартизації, сертифікації та акредитації. Еквівалентність діяльності з сертифікації забезпечується за рахунок періодичних оцінок кожного партнера IQNet на основі міжнародних настанов і стандартів.

Це означає, що вони взаємно визнають виданий сертифікат на систему управління згідно з ISO 9001, ISO 14001 та інші сертифікати численних партнерів IQNet як еквівалент свого власного. Перелік партнерів вказується на кожному сертифікаті.

Сертифікат IQNet -- головний доказ міжнародного визнання.

09-11.03.11 у всіх підрозділах компанії «Рудь» проходив зовнішній інтегрований аудит на відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO 9001, ISO 14001, ISO 22000. Аудит проводила аудиторська група Органу сертифікації “ПРИРОСТ - DQS-Group”. Основуючись на результатах сертифікаційного та ресертифікаційного аудитів, проведених у підрозділах компанії «Рудь» Орган сертифікації “ПРИРОСТ - DQS-Group” нагородив ПАТ «Житомирський маслозавод» сертифікатами відповідності вимогам міжнародних стандартів ISO 9001, ISO 14001 та ISO 22000. Доречі, на сьогодні сертифікат відповідності всіх видів продукції, вимогам міжнародного стандарту ISO 22000 ми отримуємо одними з перших серед підприємств молочної галузі України. . [ 52. Сайт підприємства ].

Таблиця 2.1 Міжнародна Організація зі Стандартизації ПАТ «Житомирський маслозавод»

Назва документу	Особливості документу
Сертифікат відповідності ISO 9001:2008	Сертифікат відповідності системи управління якістю міжнародному стандарту ISO 9001:2008. Сертифікат № NQSP-0008/09-11. Виданий 15 квітня 2011 р. Органом з сертифікації систем якості «Прирост», який поширюється на процеси розробки та виробництва морозива, масла, сухого знежиреного молока та продукції з незбираного молока. Дійсний до 15 квітня 2014 р.
Сертифікат відповідності ISO 14001:2004	Сертифікат відповідності системи екологічного менеджменту міжнародному стандарту ISO 14001:2004. Сертификат № 409452 UM. Виданий 31 травня 2011 р. Органом з сертифікації систем управління DQS GmbH. Дійсний до 30 травня 2014 р.
Сертифікат відповідності ISO 22000:2005	Система управління безпеки харчових продуктів відповідає вимогам міжнародному стандарту ISO 22000:2005. Сертифікат № 409452 FSMS. Виданий 31 травня 2011 р. Органом з сертифікації систем управління DQS GmbH..Дійсний до 30 травня 2014 р

Головним аспектом зовнішньо-економічної діяльності ПАТ «Житомирський маслозавод» є експорт продукції. Розглянемо динаміку експорту на Рис.1.1.



Рис. 2.2 Динаміка експорту продукції ПАТ «Житомирський маслозавод» у 2010-2012 рр., тис. грн.

Як видно з рис. 2.2 експорт продукції щороку зростає. Одним із важливих напрямків деталізації обсягу реалізації продукції, товарів, робіт та послуг є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі.

ПАТ «Житомирський маслозавод» спеціалізується у виробництві морозива, а також вершкового масла, сухого знежиреного молока та ін.

В історії про те, як Житомирський маслозавод вийшов за межі свого регіону не малу роль зіграв випадок. В середині 90-х років конкуренцією українському ринку морозива була продукція з Польщі. Саме цією продукцією був заповнений весь вітчизняний ринок. Але нововведення по в'їзному миту, практично в один момент зупинили поставки цієї продукції і для українських виробників відкрилась велика, ніким не заповнена частина ринку. Великих вітчизняних виробників морозива на той момент було не багато (2--3 роки на Україні навіть спостерігався дефіцит цього холодного скарбу), до того ж потужності більшості компанії не дозволяли розраховувати на статус загальнонаціональних виробників. Але Житомирському маслозаводу в той час було вже тісно в своєму регіоні. Утворений на ринку вакуум відкрив для компанії нові території збуту -- всі регіони України, а згодом і європейські країни, Ізраїль, Японію та США..

Таблиця 2.2 Оцінка показників господарської діяльності ПАТ «Житомирський молокозавод» за 2010-2012 роки

№ п/п	Основні показники господарської діяльності	Роки	Абсолютне відхилення, тис. грн..	Відносне відхилення, %
		2010	2011	2010	2011	2010	2011
1	2	3	4	6	7	8	9
1	Виручка від реалізації, тис. грн..	212709,7	276879,6	106354,5	134398	4254,194	537,592
2	Валовий дохід, тис. грн.. % до товарообороту	32329,4	413446,6	161647	2067233	646,588	8268,932
3	Фінансові прибуток від операційної діяльності	16582,3	18041,7	82911,5	90208,5	331,646	360,834
4	Фінансові прибуток від звичайної діяльності до опадткування	15494,5	17024,6	77472,5	85123	309,89	340,494
5	Фінансовий результат прибутку від звичайної діяльності, тис. грн..	11083,0	11550,5	4055415	57752,5	221,66	231,011
6	Чистий прибуток, тис. грн..	11083,0	11550,5	55415	57752,5	221,66	231,011
7	Витрати на оплату праці	13560,9	16679,6	-678,045	-833,98	-271,218	-333.592
8	Разом	312842,8	481813,9	4538537	249163,52	5714,42	9295,448

Щодо оцінки ефективності фінансового стану ПАТ «Житомирський маслозавод», то як свідчать дані табл. 2.3 він характеризується з позитивної сторони. Так, щорічно відбувається зростання величини виручки від реалізації з 276879,6 тис. грн.. в 2010 році до 212709,7 тис. грн.. в 2012 році. Загальний приріст склав 97,25%. Валовий дохід підприємства зріс за три роки на 106003.4 тис. грн.. або 58,88% що також є позитивним фактором в розвитку підприємства.

Величина чистого прибутку в 2010 році становила 11550,5 тис. грн., а в 2011 році 11083, тис. грн., що більше рівня 2010 року на 0,2%.

Зменшення чисельності праці на рівні зростання величини доходу свідчить про підвищення рівня використання персоналу підприємства. Так, якщо в 2010 році рівень продуктивності праці склав 682,54 тис. грн.. на одного працівника, то в 2012 році 965,03 тис. грн.. на одного працівника, що є гарним показником,.

Витрати на оплату праці в 2010 році склало 5,7% а в 2012 році 9,52%. Зростання рівня рентабельності свідчить про покращення рівня використання матеріальних та фінансових ресурсів підприємства ПАТ «Житомирський маслозавод».

Таблиця 2.3 Балансові показники діяльності підприємства ПАТ «Житомирський молокозавод» за 2010 - 2012 рр.

Балансовий показник	2010	2011	2012	Відхилення ( +\-)
Активи 1. Необоротні активи	49921,4	58085,7	59343,9	3
2. Оборотні активи	27731,2	44176,2	32607,7	1,5
3. Витрати майбутніх періодів	-	-	-	-
Баланс	77652,6	102261,9	91951,6	-
Пасиви 4. Власний капітал	55630,7	66713,9	78259,0	2,5
5. Забезпечення наступних витрат і платежів	-	-	3400,0	-
6. Довгострокові зобов'язання	-	-	-	-
7. Поточні зобов'язання	22021,9	23979,5	21861,1	0,5
8. Доходи майбутніх періодів	-	-	-	-
Баланс	77652,6	90693,4	103520,1	-

За даною балансовою звітностю проведена оцінка ключових балансових показників діяльності підприємства, у динаміці. Отримані дані відображено у табл. 2.4.

Коефіцієнт балансової стійкості в динаміці за даними табл. 2.3 змінюється, коливаючись з 2010 р. по 2012 р. в межах відхилення ( +\-) 3 - 0,5%.

Розділ 3. Організація роботи підприємства

Сьогодні молокопереробні підприємства країни відчувають серйозні проблеми, які пов'язані в першу чергу з високим рівнем конкуренції на сировинному ринку, низькою якістю сировини та високим рівнем конкуренції на внутрішньому ринку збуту. І що найголовніше ці проблеми не нові, вони виникли ще з самого початку становлення ринку і залишаються актуальними і зараз.

Проведемо дослідження організації роботи молокопереробного підприємства на прикладі ПАТ «Житомирський маслозавод».

На першому етапі організації роботи підприємства потрібно чітко визначити економічні зв'язки в середині підприємства. Іншими словами зобразити схематично організацію комерційної діяльності як об'єднання ресурсів для забезпечення матеріально-технічного озброєння підприємства (рис. 3.1).

Організація матеріально-технічного забезпечення на даному підприємстві починається із забезпечення виробництва молочною сировиною. Поставка молока здійснюється кожного дня. Даний процес містять декілька етапів:

1. Заключення угоди на закупівлю сировини. Угода складається, як і з приватними секторами (населення), так і з іншими постачальниками (фермерські господарства) у двох екземплярах. Один договір віддають постачальникові, другий залишається на молокозаводі. В договорі зазначається дата укладання угоди, назва постачальника сировини, предмет угоди, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, положення про термін дії, назва, як постачальника так і товаровиробника, всі їх банківські реквізити, адреса. Договір завіряється печаткою і підписом керівників обох сторін.

2. Забезпечення необхідним обладнанням зливного пункту. Після укладання угоди на закупівлю сировини, молокозавод зобов'язаний повністю за свій рахунок забезпечити всімнеобхідним інвентарем зливний пункт, який буде приймати молоко від населення. А саме: холодильними обладнаннями, центрафугою, жиромірами, бідонами, мірниками та ін.

3. Доставка молока на завод. Щоденно зранку молоковози підприємства доставляють молоко на завод. Як супровідний документ експедитор виписує товарно-транспортну накладну в двох екземплярах, що підвтверджує відгрузку молока. В даній накладні вказується дата доставки молока, назва зливного пункту, прізвище зливщика та водія, приймальника та лаборанта і обов'язково кількість молока, % жиру, кислотність, вміст білка, температура молока та гатунок.

4. Складання реєстру поступлення молока. Коли молоко поступає на молокозавод його приймають і записують в реєстр поступлення молока від населення. В кінці робочого дня всі дані передаються в сировинний відділ. Реєстр містить такі дані, як перелік постачальників, фактичну кількість поступленого молока, базові кілограми по жиру, середню ціну. Із даного документа видно хто є постачальниками сировини.

5. Сировинний відділ щодення фіксує дані про поступлення сировини, і в кінці місяця згідно реєстра і накладних нараховує здатчикам молока згідно активів звірки, % жиру, густини гроші за здане молоко. Гроші виплачують регулярно до десятого числа наступного місяця.

Потреба в матеріальних ресурсах поновлюється на основі попереднього періоду, ведення запланованих робіт в процесі поточної діяльності підприємства.

Отже, якщо обов'язкові умови одна зі сторін не виконує їх, то інша сторона вправі розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків. Додаткові, або несуттєві, умови передбачають, що при порушенні їх однією зі сторін інша сторона не вправі розірвати угоду, а може вимагати виконання контрактних зобов'язань і застосувати штрафні санкції, якщо це передбачено контрактом. Учасники угоди вирішують самі в кожному конкретному випадку, які з умов будуть суттєвими, а які несуттєвими. [10, с.83].

Підписання зовнішньоекономічного контракту являє собою цілий ряд дій сторін (контрагентів) під час узгодження його умов. Початковим етапом являються попередні переговори, які деколи називаються «трактацією угоди». Це серйозний і складний процес. Тим, хто починає безпосередню роботу по узгодженню всіх конкретних умов (статей) майбутнього контракту, можна порекомендувати наступне.

Дуже важливо чітко уявити мету угоди, що ви хочете зробити і що одержати. Щоб успішно вирішити цю проблему, постарайтесь створити ідеальну модель майбутньої операції, накресліть схему, поділіть її на етапи, стадії, визначте строки, вирахуйте ризик. Подумайте, що повинні зробити ви і що повинен зробити ваш партнер. І тільки після цього можна приступати до формулювання умов договору, звертатися за консультаціями до спеціалістів, готувати всі необхідні документи.

Ніколи не підписуйте договір, поки його не переглянув і не завізував ваш юрист чи юрист іншої незалежної фірми.

Формуючи умови договору, не допускайте двоякості висловлювань, розпливчастих фраз, нечіткості. В договорі має значення кожна буква, кожна кома. [17, с.128].

Даючи загальну характеристику контракту купівлі-продажу, треба відзначити джерела правового регулювання зовнішньоторгових контрактів.

Процес забезпечення підприємства матеріальними ресурсами також проходить декілька етапів. Спочатку обчислюють їх потребу. Згідно отриманих результатів роблять необхідні замовлення. Розрахунок за отримані матеріальні ресурси проводиться готівковим і безготівковим шляхом. Якщо закупівлю здійснюють за готівку, то покупець по прибутковому касовому ордеру вносить певну суму готівки в касу після чого отримує корінець прибуткового ордеру, повертається в торговий відділ де отримує накладну і податкову накладну.

Постачання матеріальних ресурсів відбувається як сукупність двох процесів: транспортування і доставка на підприємство заготовлених ресурсів на підставі первинної документації ПАТ «Житомирський маслозавод» самостійно контролює доставку вантажу, організовує його прийняття і вивантаження.

На ПАТ «Житомирський маслозавод» складають загальний план по цілому підприємству, а також цільові плани (це заготівля, переробка та випуск готової продукції).

План матеріально-технічного забезпечення молокозаводу складається із таких пунктів:

1. Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах.

2. Встановлення раціональних господарських зв'язків з постачальниками.

3. Планування і організація матеріально-технічного забезпечення виробництва.

4. Організація закупівлі і заводу матеріально-технічних ресурсів.

5. Організація зберігання матеріалів і підготовка їх до виробничого споживання.

6. Організація матеріально-технічного забезпечення цехів і інших підрозділів підприємства.

7. Управління виробничими запасами на складах підприємства.

8. Розробка програми економії матеріально-технінчих ресурсів і контролю за їх використанням.

9. Контроль за кредиторською заборгованістю постачальниками і прийняття заходів по їх скороченню.

10. Розробка і виконання узгоджених з іншими підрозділами планів-графіків руху матеріальних ресурсів.

Отже, забезпечення виробництва всіма необхідними ресурсами проводиться згідно даного плану, враховуючи найекономніший варіант.

Шляхами покращення матеріально-технічного забезпечення на підприємстві ПАТ «Житомирський маслозавод» є забезпечення вчасних поставок сировини, а також було рівномірне регулювання запасів.

Інтервали поставок матеріалів на підприємство та інтервали їхнього використання, за рідкісними винятками, не збігаються: багато з них поступають у виробництво безперервно, тобто щоденно. Тому виникає потреба в запасах матеріалів. За призначенням запаси поділяються на поточні, підготовчі й страхові. Зберігаються вони на складах разом, але нормативні величини обчислюються окремо.

Важливе значення для підтримування поточних запасів на належному рівні має система регулювання запасів. На вибір системи регулювання впливає багато факторів, і передовсім величина потреби в матеріалах, регулярність запуску у виробництво, форма постачання тощо. Регулювання запасів може здійснюватися за системами «максимум-мінімум», «стандартних партій», «стандартних інтервалів» тощо.

Розділ 4. Шляхи удосконалення роботи молокопереробного підприємства в умовах ринку

Впровадження новітніх технологій та обладнання, згуртований колектив висококваліфікованих спеціалістів, міцні партнерські зв'язки дозволяють компанії динамічно розвиватись, постійно збільшувати національну ринкову частку, яка зараз становить понад 25%. Крім морозива для роздрібного ринку та пластичного морозива для барів і ресторанів, бізнес-портфель підприємства представлений широким асортиментом фасованого вершкового масла, заморожених овочів, грибів, ягід і тіста.

Проблеми підвищення якості продукції виробничо-технологічного призначення і особистого використання охоплює всі сторони господарської діяльності. Висока якість - це збереження праці і матеріальних ресурсів, ріст продуктивності виробництва, а також зниження витрат з матеріально- технічного забезпечення підприємств.

В процесі виробництва для зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення можна використовувати наступні шляхи:

- збільшення одиничної потужності машин і агрегатів. Цей показник характеризує одночасно підвищення їх якості;

- ліквідація виробничого браку. Підприємства несуть прямі витрати у випадку виготовлення бракованої продукції. Випуск неякісної чи бракованої продукції знижує рівень рентабельності, збільшує собівартість і продуктивність виробництва. Брак і неякісна продукція означають пряму розтрату виробничих ресурсів, збільшують витрати;

- використання замінників дефіцитних матеріальних ресурсів. Бурний розвиток хімічної промисловості в наш час створює можливості для широкого впровадження у виробництво нових економічних синтетичних матеріалів для заміни матеріалів, які використовувалися раніше;

- скорочення витрат і відходів у виробництві. В різних галузях виробництва створюється значна кількість відходів матеріальних ресурсів і супутніх продуктів. Скорочення відходів забезпечує випуск додаткової продукції без збільшення матеріальних ресурсів;

- скорочення витрат при збереженні. Одним із головних завдань організації збереження і просування продукції в сфері обороту - збереження якості продукції, недопущення її псування і втрати. В процесі зберігання матеріальні ресурси не повинні втрачати натурально-речові якості і форми.

Разом з тим, вихід на нові ринки збуту потребує не лише якісної продукції, а й широкого асортименту продукції однієї торгової марки. На ПАТ «Житомирський маслозавод» випускається лише 4 види сирів (при тому що підприємство сертифіковане та має дозволи на випуск більше 10 видів сирів), це замало і тому для подальшого розвитку підприємства необхідно в першу чергу розширити асортимент продукції. Ми пропонуємо випуск таких видів твердих сирів:

За технологією виробництва ці сім видів твердих сирів практично однакові, тому проблем щодо їх виробництва не буде.

Крім того сир «Ірокез» це сир з домішками шматочків червоного перцю та інших гострих приправ, які роблять сир неповторним від інших та приємним на смак.

Рис. 4.1 Асортимент продукції випуску твердих сирів

Одночасно слід розпочати виробництво сичужних сирів, по-перше, до них виявляють великий інтерес імпортери, а по-друге, по технології виробництва вони значно простіші ніж тверді сири і потребують менше сировини.

Рис. 4.2 Асортимент випуску сичужних сирів

Отож, згідно наших переконань, першим кроком щодо покращення ринкового становища підприємства є зміна асортиментного ряду. Якщо тверді сири знайомі нашим покупцям, то сири з добавками та моцарелла (суто італійський сир для виготовлення піци) нашому споживачеві відомі мало, в той час на як заході користуються шаленою популярністю.

Інтелектуальна система управління здійснюється таким чином, аби кожен працівник підприємства почувався не просто виконавцем, а членом єдиного колективу, від якого залежить успіх компанії, її репутація та подальший розвиток.

- відповідальність керівництва

- чіткий порядок

- підвищення кваліфікації

- моральне та матеріальне стимулювання

- усвідомлення відповідальності перед суспільством

- постійне навчання, інновації та вдосконалення

- практика підприємства

- ресурсозбереження

- захист навколишнього середовища

Компанія дбає про кожного споживача і прагне відповідати потребам і вимогам кожного з них. З цієї метою в рамках ІСУ розроблені спеціальні програми:

- «гаряча» лінія (зворотній зв'язок зі споживачем);

- сторінка споживача на сайті rud.ua;

- маркетингові дослідження (анкетування);

- дегустації продукції. [ 52. Сайт підприємства ].



Висновки і пропозиції

Об'єктом дослідження було обрано ТОВ «Житомисрький маслозавод» - оптове підприємство з продажу молочни продуктів. Однією із важливих умов конкурентоспроможності магазину є раціональна організація торгівельно-заготівельного процесу.

Важливу роль у здійсненні основних торгово-заготівлеьних процесів відіграють і неторгові приміщення: складські приміщення, підсобні приміщення, службово-побутові приміщення, технічні приміщення комунікаційні приміщення.

На ТОВ «Житомирський маслозавод» основними факторами, що здійснюють вплив на організацію торговельно-технологічних процесів можна виділити наступні: розмір торговельного підприємства, спеціалізація підприємства, технологічні можливості, склад та структура асортименту тощо.

Важливим елементом організації обслуговування є метод продажу товарів. Він визначає зміст усіх основних і значної частини допоміжних торгово-технологічних процесів, отже від нього значною мірою залежать якість обслуговування покупців та ефективність діяльності суб'єкта господарювання.

Вибір постачальників здійснюється після складання плану надходження сировини на підприємство. З цією метою складається список можливих постачальників сировини. Кількість постачальників, які будуть брати участь у поставках сировини, залежить від необхідної кількості товарів та кон'юнктури ринку.

...