Підрядні тендери та контракти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Розділ 1. Підрядні тендери та контракти

Розділ 2. Організація фінансування і реалізації інвестиційного проекту

Розділ 3. Оцінка фінансово-економічного та соціального ефекту впровадження інвестиційного проекту розвитку підприємства і регіону

Розділ 1. Підрядні тендери та контракти

Реалізація інвестиційного проекту в умовах високорозвиненої ринкової економіки по суті зводиться до серії взаємозалежних і скоординованих закупівель: машин і устаткування; матеріалів; ліцензій і "ноу-хау"; будівельних, монтажних і пусконалагоджувальних робіт; консультативних послуг з підготовки проектно-кошторисної документації, проведення торгів, нагляду за роботами, підготовки персоналу для роботи на об'єкті інвестиційної діяльності і т.д.

Такий спосіб реалізації інвестиційного проекту разюче відрізняється від практики наших підприємств попередніх десятиліть, коли значна частина робіт із проекту здійснювалася, так званим, "господарським способом", тобто силами самого підприємства. Застосування "господарського способу" - невід'ємного атрибута напівнатуральної економіки - неминуче мало своїм наслідком неефективне використання матеріальних, людських, технічних ресурсів і низьку якість об'єктів капітального будівництва.

Перехід замовників проектів на закупівельний метод їхньої реалізації безумовно є важливим заходом підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів. У виборі найбільш ефективних методів реалізації проекту можуть бути зацікавлені не тільки замовник проекту, але і деякі інші учасники. Що стосується таких учасників, як комерційні банки, то у випадках надання кредитів під 100-процентне забезпечення (застава, банківська гарантія, поручительство) вони, як правило, не виявляють великого інтересу до того, як позичальник (замовник проекту) планує реалізовувати проект (за винятком тих випадків, коли банк прямо або опосредовано бере участь у капіталі підприємства-позичальника). Інша справа, коли кредит надається на умовах " проектного фінансування", які передбачають, що заборгованість перед банком буде покриватися частково або повністю за рахунок грошових потоків від проектної діяльності. У цьому випадку кредитор кровно зацікавлений і в зниженні інвестиційних витрат, і у своєчасному завершенні робіт за проектом, і в забезпеченні належної якості об'єкта інвестиційної діяльності (що визначає надалі певною мірою рівень експлуатаційних витрат). У цьому випадку банк вникає в процес закупівель, нерідко перевіряючи підготовлені контракти і контролюючи хід їхнього виконання. Однак ефективність закупівель визначається не тільки якістю контрактів, що підписуються, а й жорсткістю контролю за їхньою реалізацією. Найважливішим принципом і умовою ефективного використання інвестиційних ресурсів є забезпечення конкурсності при виборі постачальників, консультантів, підрядчиків.

Найбільш розповсюдженою формою організації закупівель на конкурсній основі є торги (тендери).

Тендери (торги) - це форма розміщення замовлення на будівництво, придбання товарів, робіт, послуг, яка передбачає визначення виконавця шляхом відбору кращої тендерної пропозиції (оферти) за критеріями, що встановлюються замовником.

Торги як спосіб закупівель.

У сучасних умовах торги застосовуються, насамперед, у відношенні державних закупівель як засіб боротьби з корупцією і зловживаннями, вони впливають на розвиток таких прямо чи побічно одержавлених секторів економіки, як оборонна промисловість, енергетика, транспорт, зв'язок, охорона навколишнього середовища та ін.

Державні закупівлі становлять значну частину ВВП в усіх країнах з ринковою економікою. Так, у країнах Європейського Союзу на державні закупівлі, в середньому, припадає понад 15% ВВП. Самі лише обсяги свідчать про потужний потенціал для державних заощаджень на користь країни (платників податків), не кажучи вже про такий же потенціал з погляду зменшення збитків і надлишкових втрат.

Державна закупівля фінансується за рахунок державних коштів і завжди є компонентом програм, що охоплює інвестиції або поточні потреби.

При цьому державні закупівлі в загальному вигляді можна розділити на дві категорії:

- закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб державних підприємств і установ, що фінансуються за рахунок бюджетів різних рівнів;

- закупівлі в рамках реалізації проектів, фінансованих за рахунок державних коштів (у цьому випадку закупівлі здійснює не державне відомство, а організація (компанія), що одержала на визначених умовах державні засоби для реалізації проекту).

Тендери (торги) відіграють стратегічно важливу роль у:

- модернізації інфраструктури, як наприклад, телезв'язку, енергосистем, автошляхів та аеропортів;

- створенні нових інформаційних технологій;

- розвитку охорони здоров'я, будівництва та удосконалення роботи лікарень;

- будівництві та обладнанні шкіл, університетів та інших навчальних закладів.

Іншою важливою сферою застосування торгів сьогодні стають закупівлі, здійснювані в рамках проектів, які фінансуються міжнародними фінансовими інститутами і міжнародними організаціями - МБРР, ЄБРР, регіональними банками розвитку. Нарешті, торги використовуються як інструмент підвищення ефективності використання коштів банками, що надають свої ресурси на умовах проектного фінансування.

Порядок і процедури проведення торгів в окремих країнах мають свою національну специфіку, але разом з тим з кожним роком спостерігається усе більше нівелювання національних норм і правил у цій галузі. Усі вони так чи інакше орієнтуються на норми, розроблювальні міжнародними організаціями: Всесвітньою торговою організацією (ВТО), ЮНІДО, Міжнародним банком реконструкції і розвитку (МБРР), Європейською економічною комісією ООН та ін.

Аналіз розвитку міжнародних і національних норм і правил показує прагнення державних структур забезпечити максимальну стандартизацію документації по торгах, оптимізувати процедури за термінами і витратами для учасників торгів (замовника, оферентів), послідовно реалізувати принципи прозорості і рівних прав для учасників (оферентів), а головне - забезпечити дійсну конкуренцію і максимальну ефективність використання коштів.

Що стосується приватних структур, які беруть участь у проектах (банків, промислових компаній, генеральних підрядчиків і генеральних постачальників та ін.), то вони можуть орієнтуватися (і нерідко дійсно орієнтуються) на правила і норми міжнародних організацій і державних органів, що розміщують держзамовлення, адаптуючи їх до своїх умов.

Основними перевагами проведення закупівель на конкурсних засадах є наступне:

* Економічний ефект

Ефективні торги передбачають закупівлю товарів, робіт і послуг кращої якості за нижчою ціною. Досвід країн ЄС показує, що завдяки цьому можна досягти економії витрат до 10--15%.

* Досконаліша виробнича конкуренція

Конкуренція при тендерах, організованих державними замовниками, сприяє поставкам конкурентоздатних товарів і послуг. Вона дає поштовх інноваціям у виробництві та сприяє інвестиціям і росту обсягів випуску продукції.

* Ефективне державне управління

Державні замовники, проводячи закупівлю відкрито, посилюють довіру постачальників і впевненість у відповідальності державних органів як ділових партнерів. Це також має далекосяжні наслідки, оскільки - сприяє підвищенню довіри до загальної законодавчої бази держави та підтримки її економічної політики.

При проведенні торгів (тендерів) слід керуватись такими принципами:

* Діловий підхід

- Сприйняття кожної закупівлі як ділової операції з урахуванням обставин, що можуть викликати економічну зацікавленість упродовж довго- і короткострокового періодів;

- Спроби скористатися перевагами і сприяння існуючій конкуренції або її створення;

- Належне планування закупівлі, включаючи аналіз потреб;

- Розробка графіка закупівлі для досягнення найкращих можливих умов;

- Визначення необхідного рівня якості або результату.

* Конкуренція

* Недискримінація та об'єктивність

* Довіра

Величезне значення має створення посадовими особами, відповідальними за державну закупівлю, і підтримка ними довіри до своєї здатності і бажання розсудливо витрачати державні кошти.

* Співпраця з іншими державними органами

- Спільні закупівлі;

- Участь у контрактах, що їх виконують інші міністерства або відомства;

- Залучення експертної допомоги інших міністерств і відомств;

- Обмін інформацією.

* Загальна оцінка вартості пропозицій

При плануванні закупівлі та оцінюванні пропозицій необхідно враховувати усі можливі чинники ефективності витрат закупівельної операції, обслуговування і зберігання.

Види торгів.

Процес закупівлі - це тривалий процес, який починається з визначення потреби до постачання товарів, робіт і послуг. Цей процес також потребує певних витрат коштів.

У залежності від способів організації торгів закупівля може здійснюватися шляхом таких процедур:

* відкриті торги;

* двоступеневі торги;

* торги з обмеженою участю;

* запит цінових пропозицій (котирувань);

* закупівля в одного постачальника (виконавця).

При застосуванні перших двох видів торгів оголошення про їх проведення та про результати закупівель публікуються у "Віснику державних закупівель".

Процедура відкритих торгів має використовуватись для закупівель, що характеризуються чітко визначеними однозначними специфікаціями і простою оцінкою. Стандартні товари і загальновідомі послуги є прикладом звичайного застосування процедури відкритих торгів. Замовник може здійснювати закупівлю шляхом застосування процедури відкритих торгів, за умови, що вартість закупівлі дорівнює або більше 2 тис. євро.

Суб'єкти господарювання, які виявили бажання брати участь у відкритих торгах, викуповують в організаторів торгів (тендерного комітету) необхідну для підготовки своїх пропозицій документацію (так звану тендерну документацію). Усі тендерні пропозиції, що надійшли в установлений термін, розглядаються тендерним комітетом, і вибирається найкраща з них. Після цього укладається договір на закупівлю з переможцем торгів, про що повідомляється у "Віснику державних закупівель".

Різновидом відкритих торгів є торги з попередньою кваліфікацією: на основі попередньої (досить короткої) інформації, що представляється всіма бажаючими брати участь у торгах, відбувається відсікання від подальшої участі компаній, які не відповідають кваліфікаційним вимогам у фінансовому, технічному, професійному й інших відношеннях. На другому етапі до торгів допускаються відібрані компанії з так званого "короткого списку".

Торги з обмеженою участю можуть використовуватися, якщо товари, роботи чи послуги через їх складний або спеціалізований характер можуть бути запропоновані обмеженою кількістю виконавців або якщо предмет закупівлі у зв'язку з його спеціальним призначенням є державною таємницею. Таким виконавцям надсилаються запрошення до участі в торгах, після отримання від них згоди на участь у процедурі закупівлі їм надається тендерна документація (на платній основі чи безкоштовно). Під час проведення процедури торгів з обмеженою участю надавати тендерні пропозиції мають право тільки ті виконавці, які запрошені замовником взяти участь у процедурі закупівлі.

Двоступеневі торги можна застосовувати тоді, коли важко сформулювати однозначні тендерні специфікації. Замовник вважає необхідним можливість обговорення з постачальниками, наприклад, технічних рішень. Після таких обговорень і оцінки можливостей різних виконавців (постачальників) закупівельна організація формулює остаточні тендерні документи і запрошує відібраних постачальників подавати свої пропозиції.

Ця процедура може використовуватися для закупівлі наукових досліджень, експериментів, проектів або інших спеціальних послуг.

Двоступеневі торги можуть використовуватися, коли в умовах відкритих торгів усі пропозиції були відхилені через невідповідність сформульованим вимогам, або коли було виявлено, що постачальники змовилися.

Ці торги можна використовувати для закупівлі нових будівельних робіт, що повторюють подібні будівельні роботи, придбані на основі відкритих торгів або торгів з обмеженою участю.

Процедура двоступеневих торгів здійснюється у два етапи:

На першому етапі всім виконавцям пропонується подавати попередні тендерні пропозиції без зазначення ціни. Тендерна документація при цьому повинна передбачати лише пропозиції щодо технічних, якісних та інших характеристик предмета закупівлі, умови поставки, підтвердження професійної та технічної компетентності виконавця та їх відповідності кваліфікаційним вимогам.

Замовник проводить переговори з будь-ким з виконавців. Після отримання попередніх пропозицій замовник має право внести зміни до тендерної документації щодо технічних вимог та вимог до якості предмета закупівлі чи запропонувати нові характеристики або критерії оцінки пропозицій відповідно до чинного законодавства.

На другому етапі замовник пропонує виконавцям, попередні тендерні пропозиції яких не були відхилені на першому етапі, надати остаточні тендерні пропозиції із зазначенням ціни.

Оцінка пропозицій та вибір переможця здійснюється без будь-яких подальших переговорів.

Досить рідко застосовуються процедура закупівлі у одного виконавця: вони характеризуються наявністю одного оферента (наприклад, власника патенту) для проведення спеціальних чи робіт постачань.

Процедура запиту цінових пропозицій (котирувань) може використовуватися для закупівлі вже готових до вжитку товарів чи послуг, які не виробляються спеціально, чи за окремими специфікаціями закупівельної організації і для яких є діючий ринок на суму до 20 тис. євро.

У випадку, якщо торги з якихось причин визнаються такими, що не відбулися (наприклад, кількість учасників була недостатньою чи були виявлені факти порушення правил і процедур), проводяться повторні торги.

Існують також інші класифікації й групування торгів. У залежності від національної приналежності (юрисдикції) учасників вони поділяються на національні (внутрішні) і міжнародні.

Має місце також поняття вторинних торгів. Замовник проекту може провести первинні торги, на підставі яких визначається генеральний підрядчик (постачальник). Далі генеральний підрядчик (постачальник) проводить свої - вторинні - торги, на підставі яких виявляються субпідрядники (субпостачальники). Звичайно замовник проекту здійснює контроль за проведенням таких вторинних торгів, а іноді бере участь у затвердженні їхніх результатів.

Виконавці проектів і учасники торгів

Як уже зазначалося, більшість інвестиційних проектів передбачає комплексну, складну за структурою закупівельну діяльність: закупівлі машин, устаткування, інших інвестиційних товарів; закупівлі підрядних робіт; закупівлі консультативних та інших послуг (по підготовці проектної документації, тендерної документації; сприяння закупівельної діяльності; управління проектом; нагляд за реалізацією проекту і т.д.). Відповідно виділяються три основних категорії виконавців проектів і учасників торгів:

а) постачальники інвестиційних товарів;

б) підрядчики;

в) консультанти.

Значною мірою кількість торгів, наявність тих чи інших категорій учасників, кількість запрошуваних до участі фірм залежать від плану закупівель, що є найважливішою частиною документації за проектом. Якщо план передбачає велику кількість контрактів і виконавців за проектом (іноді їхня кількість складає багато десятків і навіть сотні), присутні всі згадані вище категорії учасників (постачальники, підрядчики, консультанти). Така децентралізована закупівельна діяльність (закупівля "розсипом") має свої переваги і недоліки. Основним плюсом її є економія коштів (принцип: "чим більше контрактів, тим більше конкуренція, тим нижче витрати замовника"). Іноді децентралізація закупівельної діяльності буває обумовлена міркуваннями щодо зниження витрат замовника проекту. У деяких країнах, що розвиваються, при проведенні торгів на створення великих промислових підприємств у державному секторі використовується практика проведення декількох торгів: тендерна документація розбивається при цьому за блочно-предметним чи функціональним принципом. При дробленні великого підряду на декілька середніх і тим більше безліч дрібних підвищується імовірність участі в торгах невеликих місцевих фірм.

Разом з тим, при децентралізованих закупівлях ускладнюється управління проектом, підвищується ризик технічної нестиковки окремих елементів проекту, асинхронності окремих видів робіт і постачань і т.д. Ризики можуть рости по експоненті в міру збільшення кількості контрактів у рамках проекту. Особливо ризикованою при такому варіанті закупівельної діяльності стає реалізація технічно складних проектів.

При централізованій закупівельній діяльності кількість контрактів і виконавців різко скорочується. Межею централізації є укладання одного контракту з генеральним підрядчиком (чи генеральним постачальником). У цьому разі підвищується, як правило, загальна вартість проекту, але разом з тим знижуються багато ризиків: технічні і будівельні ризики; ризики відхилення витрат від кошторису (у випадку, якщо контракт із генпідрядником укладено на умовах твердої ціни); ризики відхилення від специфікації проекту й умов за якістю об'єкта в цілому; ризики затримки пуску об'єкта в експлуатацію і т.д.

Сьогодні у світовій практиці проектного фінансування (і взагалі проектної діяльності) усе більшого поширення набувають централізовані методи закупівель, що обумовлено загальною тенденцією технічного ускладнення проектів і численних негативних прикладів реалізації проектів з використанням закупівель "розсипом". Подальше удосконалювання методу централізованих закупівель йде сьогодні в руслі модернізації контрактів між замовником проекту і генеральним підрядчиком (генеральним постачальником). Нерідко сьогодні генеральний підрядчик не обмежує коло своїх обов'язків здачею замовнику тих чи інших розрізнених об'єктів і черг у рамках проекту, а відповідає за здачу всього об'єкта "під ключ".

Хоча замовник може вибирати централізований варіант закупівель (через генпідрядника), він проте може здійснювати більший чи менший контроль за укладанням контрактів субпідрядниками і субпостачальниками. У деяких випадках офферент, що претендує на роль генпідрядника, мусить у своїй тендерній пропозиції подати список своїх субпідрядників і субпостачальників з описом їхньої технічної, організаційно-правової і фінансової характеристик. В інших випадках замовник може вимагати, щоб генпідрядник після присудження йому контракту проводив добір субпідрядників і субпостачальників на конкурсній основі (так звані, вторинні торги); при цьому правила і процедури таких конкурсів повинні узгоджуватися з замовником проекту; умови первинних торгів можуть передбачати участь представника замовника в тендерних комітетах із вторинних торгів і затвердження кандидатур компаній (субпідрядників і субпостачальників), що перемогли, замовником проекту. Якщо замовником проекту є державна організація (компанія) країни, що розвивається, нерідко умови первинних торгів передбачають, щоб генеральний підрядчик при доборі субпідрядників віддавав перевагу місцевим фірмам.

Незалежно від національної приналежності фірм-підрядчиків, відповідно до законодавства багатьох країн генеральний підрядчик зобов'язаний гарантувати залучення до проведення робіт місцевої робочої сили; іноді така вимога змушує генерального підрядчика (й іноземних субпідрядників) проводити навчання місцевих робітників з метою забезпечення гарантованої якості робіт.

У деяких випадках компанії-підрядчики з промислово розвинутих країн не тільки співпрацюють з місцевими фірмами, але і є ініціативними центрами по формуванню консорціумів за участю національних підрядчиків і постачальників; це підвищує шанси іноземних підрядчиків на перемогу в торгах.

Крім контрактів на будівництво об'єкта на умовах "під ключ", з'явилися контракти на будівництво об'єкта на умовах "під готову продукцію" ("товар у руки"): вони, крім усього іншого, передбачають підготовку персоналу, організацію менеджменту, керування об'єктом аж до досягнення їм проектної потужності. У такому випадку дія контракту не обмежується інвестиційною (будівельною) фазою проектного циклу, але частково також захоплює і виробничу (операційну) фазу.

Іноді застосовуються навіть контракти на умовах "ринок у руки", коли підрядчик повинен не тільки побудувати об'єкт і вивести його на проектну потужність, але і забезпечити збут проектного продукту. В останньому випадку підрядчик бере на себе не тільки будівельні, виробничі, а також і комерційні ризики. Зрозуміло, що ціна такою контракту помітно вища, ніж ціна вже досить звичного контракту на умовах "під ключ". До таких контрактів ("ринок у руки") можуть вдаватися замовники проектів (як приватні, так і державні структури) із країн, що розвиваються, для яких реалізація проектного продукту часто є "найвужчимим місцем".

У 80-90-і роки ХХ століття велике поширення в усьому світі й особливо в країнах, що розвиваються, одержали різні варіанти так званих концесійних контрактів, один з їхніх різновидів - контракти ВОТ (Build, Орегаїе, Transfer).

Згідно з цими контрактами, підрядчик будує об'єкт (Build), забезпечує протягом визначеного періоду (терміну концесії) експлуатацію цього об'єкта (Орегаїе) і потім передає його державному замовнику (Transfer). Термін контракту (термін концесії) визначається таким чином, щоб підрядчик (він же концесіонер) зміг відшкодувати свої витрати на будівництво об'єкта і отримати запланований прибуток.

Підвищення вимог до виконавців проектів з боку замовників (у зв'язку з ускладненням контрактів і розширенням кола завдань, розв'язуваних виконавцями), а також у зв'язку з загостренням конкурентної боротьби компаній на ринку товарів, робіт і послуг, пов'язаних зі створенням об'єктів капітального будівництва, викликають тенденцію до об'єднання багатьох окремих компаній у консорціуми. Дане об'єднання є тимчасовим, створюваним для участі в торгах. Учасники консорціуму одержують перевагу в конкурентній боротьбі, одержують можливість обмінюватися на взаємній основі технологією (і ноу-хау). Згідно зі статистичними даними, у середньому з десяти учасників торгів, проведених у країнах, що розвиваються, три являють собою консорціуми за участю фірм промислово розвинутих країн. Для великих проектів цей показник значно вище.

У реальному житті, крім офіційних об'єднань компаній для участі в торгах (консорціуми), нерідко мають місце об'єднання таємні - у виді картелів. Мета таких таємних угод - збити ціну і звести конкуренцію до мінімуму або навіть цілком її уникнути (в тому випадку, якщо всі оференти є учасниками цієї угоди). Залучення організаторами торгів консультантів - фахівців, здатних зробити приблизні розрахунки собівартості будівельно-підрядних робіт та інвестиційних товарів, дозволяє виявити явні завищення цін усіма учасниками. У цьому випадку торги можуть бути оголошені недійсними і призначені повторні торги.

Особливо варто сказати про таких учасників (виконавців) інвестиційних проектів, як інженерно-консультативні фірми (ІКФ). Вони роблять інженерно-консультативні послуги (ІКП), а саме: складання техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО) проектів; розробка технічних проектів; підготовка тендерної документації і проведення конкурсних торгів; супровід контрактів; нагляд за реалізацією проекту і т.д. Конкурентна боротьба за одержання контрактів на надання ІКП у рамках проектної діяльності надзвичайно гостра. Це не випадково: ІКФ при підготовці проектної, а потім і тендерної документації нерідко складають специфікації закуповуваних товарів і робіт і готують плани закупівель таким чином, що перевагу одержують ті постачальники і підрядчики, з якими ці консультанти так чи інакше пов'язані. У деяких випадках у тендерній документації прямо вказується на необхідність використання технології тієї чи іншої конкретної фірми. інвестиційний торг тендер

Закупівельний цикл

Організація закупівель товарів, робіт і послуг у рамках інвестиційного проекту на конкурсній основі включає ряд фаз і етапів, що складають у підсумку закупівельний цикл. Тимчасові рамки закупівельного циклу визначаються, з одного боку, моментом підготовки і розсилання загального повідомлення про закупівлі, з іншого боку, - моментом закриття контракту. Тривалість циклу, кількість фаз і етапів у рамках циклу залежить від суми закупівлі й обраних процедур і правил її організації. "Повний" цикл містить у собі такі основні фази:

1) підготовка специфікацій і тендерної документації; паралельно може бути підготовлене й опубліковане оголошення про закупівлі (у випадку якщо передбачений попередній добір постачальників, підрядчиків, консультантів - так називана "попередня кваліфікація"); відповіді зацікавлених у "попередній кваліфікації" фірм реєструються, і складається, так званий, "довгий список" фірм-претендентів; потім готується "короткий список", що включає попередньо відібрані фірми;

2) спеціальне повідомлення про закупівлі, розсилання тендерної документації попередньо відібраним фірмам; підготовка ними тендерних пропозицій і представлення в тендерний комітет;

3) відкриття торгів (розкриття тендерних пропозицій) і оцінка пропозицій; підготовка заключного висновку і визначення переможця;

4) підписання контракту;

5) виконання контракту і його закриття.

З конкурсним методом закупівель пов'язані перші три фази циклу. Відповідно до процедур Світового банку, перша процедура складає приблизно 8 тижнів (але може бути і більше - у випадку, якщо проект складний і потрібно значний час на підготовку тендерної документації); друга фаза -- не менше 6 тижнів; третя - 90--120 днів. У результаті витрати часу за трьома фазами, що передують переговорам і підписанню контракту, складають не менше півроку. Крім значних витрат часу, замовнику доводиться витрачати чимало коштів на розробку тендерної документації, оцінку тендерних пропозицій і підготовку заключного висновку.

Контракти

Різні типи контрактів щодо проведення робіт. Контракти щодо робіт можна загалом поділити на дві основні групи:

-- комплексні контракти,

-- контракти на виконання.

За Комплексним контрактом Генеральний підрядник відповідає за те, щоб замовник отримав фактичні результати, щодо яких домовилися сторони. За такими контрактами Генеральний підрядник у більшості випадків несе відповідальність за основну частину проектування.

За Контрактом на виконання Генеральний підрядник відповідає за роботи, що мають бути виконаними згідно з документами на будівництво, наданими замовником.

Для виконання робіт, насамперед будівельних, необхідно співпрацювати з широким колом професіоналів/спеціалістів. Ці напрямки діяльності часто надаються різними фірмами. Умови контрактів можуть відрізнятися залежно від того, яка фірма "грає головну роль" і яка фірма бере на себе виконання конкретної роботи.

Найбільш поширеними різновидами контрактів є такі:

-- розподілений контракт,

-- загальний контракт,

-- контракт на проектування і виконання робіт ("під ключ")

Розподілений контракт. Розподілений контракт - це контракт, за яким

кілька підрядників мають угоду з замовником, але не мають угод між собою. Використовуючи розподілений контракт, замовник укладає договори з проектувальниками, конструкторами та іншими підрядниками (консультантами) щодо проектування та підготовки документів на основі більш-менш докладної програми. Результат роботи має бути представлений у формі креслень і пояснювальних документів.

За умови виконання розподіленого контракту замовник бере на себе значну відповідальність щодо управління і координації робіт на будівельному майданчику (інколи замовник згідно з контрактом доручає координацію робіт одному з підрядників, звичайно, безпосередньому виконавцю. У такому разі цей підрядник стає генеральним підрядником.

Загальний контракт. У разі виконання загального контракту замовник не відповідає за координацію і розподіл обов'язків, що є типовим для розподіленого контракту. Замовник має угоду тільки з одним підрядником - генеральним підрядником. Генеральний підрядник укладає угоди з субпідрядниками за своїм власним вибором, що може погоджуватися з замовником, якщо останній передбачить таку вимогу у тендерній документації для проведення торгів з вибору генерального підрядника.

Як розподілений, так і загальний контракт є контрактом на виконання, тобто контрактом або частинами його, за якими замовник є відповідальним за проектування, а підрядник - за виконання.

Контракт на проектування і виконання робіт. Контракт на проектування і виконання робіт передбачає, що замовник укладає з підрядником угоду щодо проектування, а також виконання робіт.

Цей тип контракту може здійснюватися багатьма способами з різним ступенем участі сторін. Підрядник може бути залученим на різних етапах процесу проектування. Наприклад, замовник може залучити підрядника, коли вже прийнято рішення про будівництво.

Замовник також може залучити консультантів для виконання "попереднього" проекту і в цьому разі вплив підрядника на проект обмежується детальними рішеннями і вибором матеріалів. Останній тип угод інколи називається контрактом на контрольоване проектування і виконання робіт.

У "повному" контракті на проектування і виконання робіт (комплексному контракті) замовник надає документ з описом свого бачення проблеми, у якому він висловлює ряд функціональних вимог та конкретних детальних технічних рішень.

Структура договору. Будь-який договір може бути умовно розділений на чотири частини:

1)преамбулу (чи вступну частину),

2) предмет договору,

3) додаткові умови договору,

4) інші умови договору.

Структура типового договору.

1.Преамбула (вступна частина)	* найменування договору; * дата підписання договору (число, місяць і рік підписання); * місце підписання договору (місто або населений пункт); * повне фірмове найменування контрагента; * посади, прізвища, імена і по батькові осіб, що укладають договір.
2. Предмет договору	* предмет договору, тобто про що конкретно домовляються сторони; * обов'язки сторін за договором; * ціна договору, порядок розрахунків та ін.; * терміни виконання сторонами своїх зобов'язань
3. Додаткові умови договору	* термін дії договору; * відповідальність сторін; * способи забезпечення зобов'язань; * підстави розірвання або зміни договору в односторонньому порядку; * умови конфіденційності інформації; * порядок розв'язання спорів між сторонами; особливості зміни суб'єктів за договором
4. Інші умови договору	* законодавство, що регулює відносини сторін; особливості погоджень між сторонами: а) особи, повноважні подавати інформацію і вирішувати питання, що стосуються до виконання договору; б) терміни зв'язку між сторонами; в) способи зв'язку: телефон, факс, телекс, телеграф, телетайп із вказівкою їхніх номерів та інших даних; * частка переддоговірної роботи і її результатів після підписання договору;

* реквізити сторін:

а) поштові реквізити;

б) місцезнаходження (адреса) підприємства;

в) банківські реквізити сторін (номер розрахункового рахунка, установа банку, код банку, МФО чи дані РКЦ);

г) відвантажувальні реквізити (для залізничних відправлень, для контейнерів, для дрібних відправок);

* кількість екземплярів договору;

* підписи сторін з відбитком печатки кожної організації (підприємства).

Рекомендації щодо складання договору. Зміст договорів буває різним, однак є ряд умов, які необхідно передбачити в будь-якому договорі, що укладається, у процесі здійснення підприємницької діяльності:

* при намірі укласти договір варто чітко знати, яку мету необхідно досягти при його реалізації, і уточнити найбільш важливі моменти, пов'язані з його оформленням, підписанням і виконанням.

Необхідно розглянути головні питання майбутньої роботи, а потім, переходячи від загального до окремого, розбити роботу на окремі етапи і продумати, що і як повинно бути зроблене на кожнім етапі, а також оцінити ризики;

* бажано, щоб проект майбутнього договору розробила зацікавлена організація, ніж одержати проект від контрагента, тому що при цьому можна уникнути всяких несподіванок, що можуть виходити від останнього, і за його зауваженнями простежити, у чому саме полягають його інтереси, на підставі чого можна запобігти включенню в договір небажаних умов;

* у випадку, якщо пропозиція про укладання договору надходить від невідомої організації, необхідно зібрати про неї якнайбільше інформації.

Зокрема, необхідно переконатися, що ця організація дійсно існує. Для цього варто ознайомитися з її установчими документами (статутом, установчим договором) і свідченням про реєстрацію;

* рекомендується також звернути увагу на те, хто є її засновниками, який розмір її статутного фонду, місцезнаходження офісу (а не просто так звана юридична адреса), у якому банку обслуговується організація і яке її фінансове положення і комерційна репутація;

* як показує практика, нерідко несумлінні контрагенти, не бажаючи виконувати свої зобов'язання за договором і нести відповідальність, повідомляють про те, що особа, що підписала договір, не мала на те відповідних повноважень.

У зв'язку з цим під час підписання договору необхідно переконатися в тому, що представник контрагента має юридичне право і повноваження на підписання документа.

Тому, вступаючи в переговори з представником комерційної організації про укладання договору, необхідно, насамперед, перевірити його реальні повноваження, коректно попросивши його представити відповідні документи.

Відсутність відповідних повноважень на підписання договору таким представником згодом може спричинити неможливість одержати оплати за поставлені товари чи домогтися повернення виплачених сум за товари, або товари будуть поставлені не в повному обсязі або з суттєвими недоліками.

Якщо представником контрагента виступає директор підприємства, що діє без доручення, необхідно ознайомитися з наказом про його призначення (це в основному стосується державних підприємств) або з протоколом зборів засновників підприємства (для комерційних організацій).

Поряд з дуже короткими договорами, що містять мінімум умов (предмет договору, що включає найменування і кількість товару, ціна з указівкою базису постачання, вимоги до якості, термін постачання, умови платежу), нерідко укладаються дуже докладні, багатосторінкові договори, що передбачають значне число додаткових умов.

Укладання коротких договорів вимагає від організації чіткого уявлення про те, чим будуть заповнюватися пробіли договору. Арбітражна практика показує, що про це, на жаль, часто забувають, і це приводить до нанесення збитків. У той же час аналіз багатосторінкових докладних договорів не завжди має до позитивних результатів.

Виконання договору. З моменту укладання договору сторони зобов'язані належним чином виконати встановлені в ньому зобов'язання відповідно до умов договору і вимогам закону, інших правових актів, а при відсутності таких умов і вимог--відповідно до звичаїв ділового обороту.

Виконання договору може бути покладено боржником на третю особу, за винятком випадків, коли боржник мусить особисто виконувати своє зобов'язання. У цьому випадку кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою.

Розділ 2. Організація фінансування і реалізації інвестиційного проекту

Вiдкрите акціонерне товариство "Верстатонормаль" Одеська асоціація підприємств метизів включає як виробничі, так і торгуючі організації, що дозволило: раціонально планувати і розвивати своє виробництво; імпортувати до України якісну дефіцитну продукцію, за конкурентоздатними цінами; розширити асортимент в результаті взаємодії з провідними виробниками Російського ринку. Все це дозволяє гнучкіше і мобільно задовольняти потребу кожного клієнта і підсилює позицію на українському ринку. Ідея, яка об'єднує колектив, - прагнення до стійкого розвитку, професійної переваги у всьому, що стосується розвитку бізнесу метизу на Україні.

Основні види діяльності:

Виробництво кріпильних засобів, машинних гвинтових виробів, ланцюгів і пружин;

Виробництво різноманітних металевих виробів;

Діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Продукція:

- стандартні кріпильні вироби і верстатні нормалі:

- шпильки різьбові

- гвинти установочні з конічним кінцем і прямим шліцем

- гвинти установочні з плоским і циліндричним кінцем і прямим шліцем

- гвинти установочні з квадратною головкою і циліндричним кінцем

- гвинти установочні з квадратною головкою і ступеневим кінцем зі сферою

- болти з шестигранною головкою

- гайки шестигранні

- шайби пружинні

- товари народного споживання:

- голки швейні ручні, вишивальні, лимарські

- голки швейні машинні

- шпильки однострержневі

- скрепки канцелярські

- крючки рибальські

- крючки в'язальні

- шило канцелярське

На прикладі даного підприємства розглянемо його інвестиційну привабливість.

Наприклад, підприємство, звітні дані якого наведені в додатках, утримує стабільні позиції на ринках збуту своєї продукції та має перспективи збільшення обсягів реалізації в майбутні періоди.

Рівень і динаміка основних фінансових показників господарської діяльності підприємства є достатньо високими та підтверджують привабливість вкладення інвестицій у подальший його розвиток. Так, у звітному періоді діяльності підприємства.

Коефіцієнт ділової активності складав

Рентабельність продаж продукції була на рівні

Рентабельність активів



Позитивні значення мали динаміка та співвідношення таких показників господарської діяльності підприємства:

· індекс чистого доходу від реалізації продукції

· індекс собівартості реалізованої продукції

· індекс операційного прибутку

Таким чином, рівень та динаміка показників ділової активності, прибутковості й операційних витрат є привабливими для вкладення інвестицій у розвиток технічної бази цього підприємства. Особливо сприятливим є співвідношення динаміки показників фінансових результатів і витрат господарської діяльності.

Обсяги інвестиційних витрат на реалізацію проекту обґрунтуються в процесі співставлення виробничих потужностей підприємства з поточними і прогнозованими значеннями ємності ринку продукції, яку виготовляє конкретне підприємство. За умови недостатності виробничих потужностей підприємства визначаються попередні обсяги інвестиційних витрат на реалізацію конкретного проекту.

При розв'язанні цього питання передінвестиційних досліджень проводиться також оцінка технічного стану підприємства з розрахунками коефіцієнтів зносу та придатності його основних засобів. Так, у прикладі, що розглядається, коефіцієнт зносу основних засобів на кінець звітного періоду складав

і знаходився на рівні, що дозволяє проводити ефективну виробничо-господарську діяльність. Разом із тим підприємство практично не має у своєму розпорядженні незадіяних у виробничому процесі основних засобів. За таких умов для освоєння незаповнених ємностей ринку збуту продукції на підприємстві необхідно реалізувати інвестиційний проект і ввести в дію виробничі потужності вартістю 60 тис. грн.

Після прийняття узгоджених рішень відносно необхідності впровадження інвестиційного проекту на підприємстві розпочинається роботи з його реалізації. У рамках завдань даного етапу замовник(ініціатор) проекту укладає договори із проектною установою і головною підрядною будівельною організацією на проектування об'єктів інвестування та виконання відповідних будівельно-монтажних робіт і здачею в експлуатацію готових об'єктів виробничо-комерційного призначення. За результатами виконання повного комплексу проектної документації визначається зведена кошторисна вартість об'єктів інвестування, вартість інвестиційного проекту. Проектні рішення базуються на використанні найбільш ефективних науково-технічних досягнень у конкретній галузі економічної діяльності. Після розробки проектної документації може бути визначена технологічна структура капітальних вкладень. Так, на ВАТ "Верстатонормаль" вона має вигляд, відображений у таблиці 1.

Таблиця 1. Технологічна структура капітальних вкладень ВАТ "Верстатонормаль"

№з/п	Елементи витрат	Сума витрат, грн	Питома вага у загальній сумі капіталовкладень, %
1	Попередні організаційні витрати	1200	2
2	Проектування об'єктів інвестування	3000	5
3	Будівельні та монтажні роботи	9000	15
4	Вартість технологічних машин і силового обладнання	24000	40
5	Системи автоматизованого управління технологічними процесами	21000	35
6	Інші капіталовкладення	1800	3
	Всього капіталовкладень	60000	100

Аналізуючи технологічну структуру капітальних вкладень, можна зробити попередні висновки відносно прогресивності прийнятих проектних рішень. Так, питома вага активної частини майбутніх основних засобів підприємства, що формується інвестиційним проектом (вартість технологічних машин, силового обладнання та систем автоматизованого управління технологічними процесами), складає 75%. Це може бути свідченням технологічної, експлуатаційної досконалості основних засобів, що вводяться в дію за рахунок реалізації інвестиційного проекту. Більш точно оцінити інноваційний зміст інвестиційного проекту можна під час аналізу технічних, експлуатаційних характеристик об'єктів інвестування, зокрема продуктивності технологічного обладнання, рівня експлуатаційних витрат матеріалів, енергоресурсів на одиницю продукції тощо.

Одним з ефективних механізмів управління реалізацією інвестиційного проекту є об'ємно-календарне планування.

Згідно з визначеними положеннями календарного планування на рис. 1 наведений укрупнений календарний план реалізації інвестиційного проекту вартістю 60 тис. грн.

Укрупнений календарний план відображає зміст і послідовність виконання окремих робіт, їх кошторисну вартість та деталізовані у квартальних відрізках часу потреби у фінансових ресурсах. Календарний план визначає введення в експлуатацію виробничих об'єктів у дві черги. Введенням в експлуатацію виробничих об'єктів першої черги забезпечує освоєння 60% передбачених проектом обсягів зростання виробничих потужностей підприємства, та заплановано на шостий, квартал загального терміну виконання інвестиційних робіт. Календарний план визначає необхідні обсяги фінансових ресурсів у координатах квартальних відрізків часу загального терміну виконання інвестиційних заходів. Як свідчать дані укрупненого календарного плану, найбільші обсяги інвестиційних витрат пов'язані з виконанням заходів четвертого і п'ятого часових кварталів загального терміну реалізації інвестиційного проекту.

У цей час реалізація різноманітних інвестиційних заходів має найвищу щільність, що визначає необхідність широкого використання принципу паралельності, одночасності виконання визначеного обсягу робіт. В організаційному та фінансовому аспектах даний період календарного плану є найбільш складним і відповідальним у комплексі заходів реалізації інвестиційного проекту.

Далі обґрунтую схему фінансування інвестиційного проекту за рахунок власних і позикових фінансових ресурсів. На першому етапі проводяться прогнозні розрахунки формування можливих обсягів власних фінансових ресурсів підприємства протягом періоду реалізації інвестиційного проекту. Власні фінансові ресурси, власний грошовий потік підприємства формується за рахунок обсягів чистого прибутку підприємства та нарахованих сум амортизації основних засобів. Під час прогнозних розрахунків обсягів чистого прибутку враховуються результати фінансового аналізу передінвестиційного періоду господарської діяльності підприємства.

Так, у звітному (базовому) періоді господарської діяльності підприємства річні обсяги прибутку від операційної діяльності складали 280 тис. грн (або в середньому 70 тис. грн, на часовий квартал). У розрахунках роботи податок на прибуток приймається на рівні 25% від суми прибутку. Враховуючи фактичні дані динаміки зростання прибутку в передінвестиційний період господарської діяльності підприємства, обґрунтовуються темпи його зростання в прогнозному періоді, за часовими кварталами терміну реалізації інвестиційного проекту.

Для підприємства, що розглядається в прикладі, вони приймаються на рівні п'ятипроцентного зростання щоквартально.

Відповідно визначених вхідних положень у таблиці 2 наведені результати прогнозних розрахунків можливих обсягів власного грошового потоку підприємства в інвестиційний період його господарської діяльності.

Таблиця 2 Прогнозні значення показників чистого грошового потоку підприємства в період реалізації інвестиційного проекту, тис. грн.

№п/п	Показники	Базовий рік	Часові квартали реалізації інвестиційного проекту
			1	2	3	4	5	6	7	8
1	Операційний прибуток	280	294	309	324	340	357	382	413	450
2	Податок на прибуток (0,25)	70	18	19	20	21	22	23	24	25
3	Чистий прибуток	140	35	37	39	41	43	45	47	50
4	Амортизаційні відрахування	189	47	48	49	50	51	53	55	57
5	Чистий грошовий потік підприємства	329	82	85	88	91	94	98	102	107
6	Капіталізація ЧГП (60%)		49	51	53	54	56	59	61	64

Ураховуючи необхідність одночасного фінансування інших заходів середньострокового плану розвитку підприємства, в проведених розрахунках на реалізацію інвестиційного проекту спрямовується 60% прогнозних обсягів його чистого грошового потоку. За результатами розрахунків таблиці 2 встановлено, що прогнозні обсяги чистого грошового потоку підприємства, які можуть бути спрямовані на реалізацію інвестиційного проекту вартістю 60000 грн, складають 447000 грн.

Надходження обсягів позичкового капіталу за часовими кварталами реалізації інвестиційного проекту визначаються в процесі зіставлення відповідних значень загальних потреб у фінансових інвестиційних ресурсах із прогнозними величинами власного грошового потоку підприємства. Відповідні розрахунки наведені в таблиці 3.

Таблиця 3 Визначення обсягів позичкового капіталу на реалізацію інвестиційного проекту, грн.

№ з/п	Показники	Часові квартали реалізації інвестиційного проекту
		1	2	3	4	5	6	7	8	Усього фінансових ресурсів
1	Загальні обсяги фінансових ресурсів на реалізацію інвестиційного проекту	1950	2250	2700	25950	14980	8960	2520	720	60000
2	Обсяги власних фінансових ресурсів на реалізацію інвестиційного проекту	49000	51000	53000	54000	56000	59000	61000	64000	447000
3	Необхідні обсяги запозичення капіталу на реалізацію інвестиційного проекту (2-1) (-)	+48998	+50998	+50300	+28050	+41020	+50040	+58480	+63280	387000

Як показують дані розрахункової таблиці 3, при загальних обсягах витрат інвестиційного проекту в 60000 грн. ВАТ "Верстатонормаль" повністю забезпечений власними фінансовими ресурсами для реалізації даного інвестиційного проекту.

Розділ 3. Оцінка фінансово-економічного та соціального ефекту впровадження інвестиційного проекту розвитку підприємства і регіону

Для визначення показників фінансово-економічної ефективності інвестиційного проекту необхідно попередньо здійснити прогнозні розрахунки очікуваних значень чистого грошового потоку в постінвестиційний період діяльності підприємства. Вихідними даними таких розрахунків є прийнята тривалість постінвестиційного періоду середньорічні темпи зростання показників, їх абсолютний рівень на завершення інвестиційної фази проекту.

Згідно з викладеними положеннями в таблиці 4 наведені результати прогнозних розрахунків значень чистого грошового потоку підприємства, що розглядається в прикладі методичних вказівок до курсової роботи. Вихідні дані прогнозних розрахунків: тривалість прогнозно-розрахункового періоду - 10 років; середньорічні темпи зростання чистого прибутку - 35%; середньорічні темпи зростання амортизаційних відрахувань - 2%.

У розрахунках показників фінансово-економічної ефективності інвестиційного проекту дуже важливим і відповідальним є прийняття інструментів урахування фінансових ризиків проекту, зокрема ризику отримання в майбутніх періодах прогнозованих значень чистого грошового потоку підприємства. Як категорію невизначеності ризики, їх конкретний зміст і масштаби їх прояву, повністю передбачити неможливо. Загальна тенденція при цьому така: чим триваліший період прогнозування, тим вищий рівень невизначеності стану і відповідно тим вищий рівень ризику отримання в майбутніх періодах прогнозованих значень показників.

Таблиця 4 Прогнозні значення показників чистого грошового потоку підприємства в постінвестиційний період його діяльності, тис. грн.

№ з/п	Показники	Роки постінвестиційного періоду
		1	2	3	4	5	6	7
1	Чистий прибуток	200	270	365	492	664	896	1210
2	Капіталізований чистий прибуток Нк=50%	100	135	183	246	332	448	605
3	Амортизаційні відрахування	228	239	251	264	277	290	305
4	Чистий звичайний грошовий потік	328	374	434	510	609	738	910

У розрахунковій роботі рівень фінансових ризиків ураховується величинами коефіцієнтів дисконтування чистого грошового потоку підприємства: величини коефіцієнтів дисконтування зростають пропорційно тривалості років прогнозного періоду.

Результати прогнозних розрахунків чистого дисконтованого грошового потоку підприємства наведені в таблиці 5.

Таблиця 5 Прогнозні значення чистого дисконтованого грошового потоку в постінвестиційний період діяльності підприємства, тис. грн.

№ з/п	Показники	Роки постінвестиційного періоду
		1	2	3	4	5	6	7
1	Інвестиційні витрати (-60 тис. грн)
2	Звичайний чистий грошовий потік	328	374	434	510	609	738	910
3	Рівень ризику проекту - коефіцієнти дисконтування	5%	7%	10%	12%	20%	24%	24%
4	Значення коефіцієнтів дисконтування	0,9524	0,8734	0,7513	0,6353	0,4972	0,3349	0,2218
5	Дисконтований чистий грошовий потік	312	327	326	324	303	247	202
6	Сукупний приведений чистий грошовий потік	+252	549	905	1229	1532	1779	1981

Використовуючи дані таблиці 5, проведу розрахунки показників фінансово-економічної ефективності інвестиційного проекту.

1. Тривалість періоду окупності інвестиційних витрат сумами дисконтованого грошового потоку підприємства.

1. Ток = Тнв + (Внв / ГП n+1)

За даною формулою провести розрахунок не можливо, але дані з таблиці свідчать про період окупності інвестиційних витрат до року.

2. Абсолютна сума чистої поточної вартості інвестиційного проекту.

ЧПВп =1981 тис.грн.

3. Коефіцієнт напрацювання чистого фінансового ефекту проекту (індекс прибутковості проекту).

Кн.е. =

Таким чином, за рівнем показників фінансово-економічної ефективності можна вважати, що інвестиційний проект оновлення технічної бази підприємства на інноваційній науково-технічній основі може бути рекомендованим до впровадження. Період окупності інвестиційних витрат у 60 тис. грн. складає менше ніж 1 рік і може відповідати вимогам замовників та кредиторів проекту по термінах повернення вкладених значних фінансових ресурсів. При розрахунковій тривалості прогнозованого періоду постінвестиційної діяльності в 7 років абсолютна сума приведеного чистого доходу підприємства може складати 1981 тис. грн. При цьому індекс прибутковості проекту може бути на рівні 33 грн/грн., тобто на кожну гривню інвестиційних витрат підприємство може отримати 33 гривень чистого доходу, що буде достатнім для успішного розв'язання завдань його поточної та довгострокової діяльності.

Размещено на Allbest.ru

...