Конкурентноспроможність та її вплив на місце підприємства в галузі торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

У теоретичній частині даної роботи зроблена спроба узагальнити параметри та умови, які впливають на конкурентноспроможність підприємства.

Конкурентноспроможність багато в чому залежить від ступеню орієнтованості підприємства на маркетинг, від здатності вірно оцінити тенденції зміни кон'юнктури ринку. Маркетингова діяльність є основою раціональної цінової, товарної, збутової, комунікативної політики підприємств.

Конкурентоспроможність підприємства являється одним із важливих аспектів ринкового середовища, який характеризує можливість підприємства адаптуватися до умов ринку, посісти провідне місце і втримати його якомога довше. В даний час ринок перенасичений підприємствами, які створюють аналогічну продукцію, але втримуються лише ті, які мають найвигідніші конкурентні переваги відносно інших підприємств. Тому дане дослідження стосовно шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємства є актуальним.

Постановка проблеми. Одним із першочергових завдань національних

підприємств, особливо в період фінансової нестабільності, є підвищення рівня конкурентоспроможності на національному та міжнародному ринках.

Конкуренція на ринку стає все жорсткіша, йде суперництво між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва та реалізації продукції, за одержання найвищого прибутку та інших переваг, ця конкуренція здійснюється різними методами та може виступати в різних формах. Тому

виникає необхідність в постійному пошуку нових шляхів для підвищення конкурентноспроможності підприємства.

Характеристика підприємства «Сільпо» на матеріалах якого виконана робота

Адреса підприємства: м.Луцьк, вул.Кравчука 23

Час роботи підприємства - цілодобово

Додаткові послуги: гриль, жива риба, аптека, кулінарія, пекарня, розливне пиво.

Органи управління. Управління підприємством здійснює засновник або директор, який наймається на контрактній основі. Директор здійснює керівництво підприємством і несе повну відповідальність за результати його діяльності у відповідності з діючим законодавством і контрактом.

Права трудового колективу і соціальні гарантії:

1. Трудовому колективу підприємства належить права на одержання заробітної плати з кінцевим результатом роботи у відповідності з кількістю і якістю затраченої праці.

2. Трудові відносини між засновником і працівниками підприємства регулюються законодавством про працю і контрактом.

3. Працівники підлягають обов'язковому соціальному та медичному страхуванню та соціальному забезпеченню.

Предметом дослідження є конкурентоспроможність підприємства, як цілісного господарюючого елемента.

Мета курсової роботи - проаналізувати рівень конкурентоспроможності та намітити шляхи щодо її підвищення.

Відповідно сформульованій меті курсової роботи передбачається виконання наступних завдань:

- вивчити аналіз виробничої та фінансової діяльності підприємства;

- розробити та теоретичні основи конкурентоспроможності підприємства;

- надати загальну характеристику діяльності обраного підприємства;

- провести обгрунтувати заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства;



Розділ 1. Теоретичні основи теми «Конкурентоспроможність та її вплив на місце підприємства в галузі торгівлі»

1.1 Фактори, що впливають на підвищення конкурентоспроможності підприємства

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг , та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д. Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення.

Охарактеризуємо зовнішнє середовище та фактори ,що мають важливе значення для керівництва організації.

Зовнішнє середовище- це сукупність неконтрольованих суб'єктів і сил,що діють за межами фірми і непідвладні апаратові управління.

Зовнішнє середовище підприємства поділяється на:

* середовище прямого впливу;

* середовище опосередкованого впливу.

Середовище прямого впливу-середовище,яке реально та негайно впливає або може впливати на діяльність організації та містить у собі такі сили,як конкуренти, покупці та постачальники, органи державного управління, власники підприємств і ділові партнери, інвестори, профспілки та ін.

Середовище опосередкованого впливу-це соціальні фактори й умови,що не впливають безпосередньо на оперативну діяльність організації,але визначають стратегічно важливі рішення,які прийняті керівництвом.

Потенційні загрози та вигідні можливості можуть проявлятись у кількох сферах зовнішнього середовища,відповідно до цього групуються фактори,які підлягають аналізу. Дослідження цих груп факторів дає змогу дістати повне уявлення про розвиток зовнішнього середовища підприємства.

До аналізу груп факторів належать: економічні, політичні, ринкові, технологічні, конкуренції, соціальні, міжнародні.

Економічні фактори:

При аналізі економічних факторів розглядаються темпи інфляції,податкові ставки,рівень зайнятості,платоспроможність підприємства.

Політичні фактори:

Аналізуючи політичні фактори,варто простежити за угодами по тарифах та торгівлі між країнами,нормативними актами місцевих органів влади та центрального керівництва,відносинами держави та провідних політиків місцевих органів влади.

Ринкові фактори:

Ринкові фактори включають численні характеристики,які спричиняють безпосередній вплив на ефективність роботи підприємства. Тут досліджують демографічні умови,рівень доходів населення,життєвий цикл різноманітних товарів та послуг,рівень конкуренції в галузі,ємність ринку.

Технологічні фактори:

Керівництво організації повинно постійно слідкувати за технологічним зовнішнім середовищем,щоб не пропустити моменту змін у ньому,які є загрозою для існування підприємства.

Соціальні та міжнародні фактори:

Зазвичай спричиняють суттєвий вплив на діяльність підприємства,що займається переважно зовнішньоекономічною діяльністю.

Фактори конкурентного характеру:

Аналіз факторів конкуренції передбачає постійний контроль з боку керівництва за діями конкурентів.

Зовнішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:

1.Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство).

2.Господарська кон'юктура, що складається. Вона включає кон'юктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.

3.Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії. Їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства.

4. Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток , а також закріпити своє положення на ринку.

До внутрішніх факторів відносяться наступні:

1.Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).

2.Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3.Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використаної сировини(це особливо характерно для харчової промисловості), не комплексна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити виробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижують витрати виробництва, а значить, підвищують конкурентоспроможність.

4.Збут продукції: його об'єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політиці. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту.

Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до установлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити із максималізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.

До форм та методів максимілізації внутрішніх можливостей основі проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на “ноу-хау” в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукцїї, по-друге, на забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в строк.

Прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

1.2 Показники і оцінка конкурентоспроможності підприємства

Конкурентноспроможність підприємства- це можливість ефективно розпоряджатися власними і позиковими ресурсами в умовах конкретного ринку. Конкурентноспроможність підприємства є результатом її конкретних переваг у всьому спектрі проблем управління компанією.

Основні компоненти конкурентноспроможності кампанії

Конкурентоспроможність підприємства визначається за допомогою трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції що випускається та ефективність використання ресурсів.

Перша група включає показники, які характеризують економічні параметри, - собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії і т. д.

Друга група включає показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.

При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура випущеної продукції та її конкурентоспроможність. Саме продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою і т. д. приваблює не лише покупця, а також бізнесмена, акціонера, інвестора. Конкурентноспроможність товару є проявом конкурентноспроможності підприємства.

Загальні правила оцінки конкурентоспроможності продукції наступні:

- вибір та аналіз ринку для реалізації товару;

- вивчення конкурентів по виробництву і реалізації аналогічних товарів;

- вибір та обгрунтування найбільш конкурентоспроможного товару-аналога в якості бази для порівняння;

- визначення необхідних груп параметрів, які підлягають оцінюванню;

- установка набору одиничних показників за відповідними групами параметрів;

- вибір методик розрахунків, визначення та аналіз зведених показників по товарним групам;

- розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару підприємства;

- розробка товарної політики підприємства відносно виробництва товару для певного ринку, розширення його виробництва, експорту, розробка заходів по підвищенню конкурентоспроможності товару, зняття його з виробництва та ін. Щоб задовільнити свої потреби, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це досить складний виріб, нести витрати по експлуатації - купувати паливо, мастила, запасні частини.

Третя група - нормативні параметри, які показують чи відповідає виріб стандарту, нормам, правилам, що регламентують кордони, з яких даний параметр не має права виходити. До їх числа відносяться показники надійності, ресурс виробу, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність. До нормативних параметрів відносяться також ергономічні параметри (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.), які демонструють відповідність товару якостям людського організму та людської психіки, визначають зручність роботи, швидкість стомлення.

При оцінюванні конкурентоспроможності фірми необхідно враховувати стратегію основних конкурентів. Аналізуючи конкурентів,виділяють чотири зони:аналіз провідних цілей конкурентів,оцінка їх поточної стратегії,оцінка перспектив розвитку галузі,вивчення слабких та сильних сторін конкурентів. Контроль діяльності конкурентів дозволяє керівництву організації постійно бути готовим до потенційних погроз.

Конкурентоспроможність продукції - це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару - конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення.

Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізуємої продукції по відношенню до товару-конкуренту.

Конкурентоспроможність будь-якої продукції може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому являється відносним показником.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей цієї продукції, які входять в склад її якості та важливих для споживача, визначають затрати споживача при купуванні, вживанні (експлуатації) та утилізації продукції.

Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:

- якщо необхідно визначити положення даного товару серед аналогічних, буде достатньо провести їх пряме порівняння по найважливішим параметрам;

- якщо метою дослідження являється оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, яка включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок в перспективі, а також відомості про зміни діючих в країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого спросу. Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності являється вивчення ринкових умов, яке повинно проводиться постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача полягає в необхідності виділення тієї групи факторів, які впливають на формування попиту в певному секторі ринку:

- розглядаються зміни у вимогах постійних заказчиків продукції;

- аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;

- розглядаються сфери можливого використання продукції;

- аналізується круг постійних покупців;

На основі вивчення ринку та вимог покупців обирається продукція, по якій буде проводитися аналіз чи формуватися вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, які приймають участь в оцінюванні.

При аналізі повинні використовуватися ті ж самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар.

По кожній з груп параметрів проводиться порівняння, яке показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

Аналіз конкурентоспроможності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один із них не відповідає рівню, який передбачений нормативними нормами та стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції не має сенсу, незалежно від результату порівняння по іншим параметрам.

На наступному етапі проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають відмінність між аналізуємою продукцією та потребою по даній групі параметрів та дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі.

Розраховується інтегральний показник, який використовується для оцінювання конкурентоспроможності аналізуємої продукції по всіх групах параметрів в цілому.

В результаті оцінювання конкурентоспроможності використовуються для вироблення висновку про неї, а також - для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможності продукції для вирішення ринкових задач.

Однак, факт високої конкурентоспроможності самого виробу являється лише необхідною умовою реалізації цього виробу на ринку в заданих об'ємах. Необхідно також враховувати форми та методи технічного обслуговування, наявність реклами, торгово-політичні відносини між країнами і т.д.

1.3 Оцінювання рівня конкурентних переваг та конкурентоспроможності підприємства

Визначення характеристик конкурентних переваг підприємства над іншими виробниками є складною проблемою. Ці характеристики можуть бути різноманітними й стосуватися товару, форм виробництва або продажу, які є специфічними для підприємства чи товару. Зазначена перевага є, таким чином, відносною порівняно з пріоритетним конкурентом, який займає найкращу позицію на ринку або в конкретному сегменті. Відносна перевага конкурента може бути внутрішньою та зовнішньою.

Зовнішня конкурентна перевага - це перевага у властивостях товару, яка створює „ цінність для покупця” внаслідок повнішого задоволення його потреби. Ця перевага збільшує „ ринкову силу” організації, тому вона може змусити ринок підняти ціну продажу вище, ніж пріоритетний конкурент, який не володіє такою перевагою (іноді її називають перевагою в ціні товару). Оцінкою такої сили можна вважати еластичність попиту за ціною.

Внутрішня конкурентна перевага - це перевага підприємства у витратах виробництва, яка створює „ цінність для виробника” внаслідок вищої його продуктивності. Внутрішня перевага забезпечує підприємству більшу стійкість до зниження ціни продажу, яка нав'язана ринком або конкурентами, та вищу рентабельність.

Для оцінки „ ринкової сили” використовують дані, які отримані при дослідженні іміджу марки (цінність, що сприймається ринком, і еластичність за ціною). Аналіз „ продуктивності” ґрунтується на „ кривій досвіду” інформації про конкурентів.

Водночас для виявлення конкурентної переваги виникають певні проблеми:

вибір базового об'єкта для порівняння - підприємства-лідера в межах ринку;

формування критеріїв конкурентоспроможності підприємства;

необхідність дослідження зовнішнього та внутрішнього ринку.

Звідси випливає, що здатність підприємства реалізувати свою конкурентну перевагу залежить не тільки від прямих конкурентів, з якими воно стикається, але й від потенційних конкурентів, товарів-замінників, клієнтів і постачальників. Дві перші сили створюють пряму, а дві інші - непряму загрозу. Саме взаємодія цих сил визначає в результаті конкурентні переваги організації на конкретному ринку.

Індикатором потенційних переваг підприємства вважають частку ринку, яка йому належить. Значення частки ринку розраховують за такими формулами:

(1)

де  - частка ринку і-того підприємства, розрахована за кількістю (загального вартісного) реалізованої продукції;

 - відповідно кількість і ціна продукції, реалізованої і-тим підприємствам;

 - обсяг продажу і-того підприємства;

 - кількість підприємств, які функціонують на цьому ринку.

Вимірювання частки ринку часто пов'язане з проблемою інформаційного забезпечення. На ринках споживчих товарів розвинутих країн ці дані отримують через ділерів і товариства споживачів, причому їхня точність доволі висока завдяки використанню оптичних пристроїв зчитування товарних кодів. В інших сферах таку інформацію можна отримати через маркетингові інформаційні системи.

Розрахунок частки ринку в натуральних вимірниках за умов, що продукція має високий рівень диференціації, а отже, і широкий діапазон цін, слід доповнити визначенням ринкової частки у вартісному виразі. Це дає змогу визначити найпривабливіший для конкурентів ціновий сегмент ринку. Якщо співвідношення  дорівнює 1, то організація працює в середньому ціновому сегменті;  - більше 1, - в низькому і якщо  - менше 1, - у високому.

Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства за часткою ринку наведена у табл. 1.

Порівнюючи потенціал ринку з обсягом продажу певного підприємства, вдається визначити ринкові ніші, освоївши які, підприємство може збільшити сферу свого впливу. Водночас потрібно оцінити рівень протидії конкурентів у боротьбі за ринкові ніші. Для такої оцінки переважно використовують показник концентрації (), який характеризує рівень концентрації виробництва в галузі та розраховується за такою формулою:

, (2)

де = мах (  ), для всіх і=1-п;

=мах( ), для всіх і=1-(п-1);

=мах(), для всіх і=1-(п-2);

=мах(, для всіх і=1-(п-3);

- кількість підприємств, які реалізують продукцію заданого асортименту. Цей показник характеризує загальну частку перших (найбільших) підприємств на певному ринку.

Таблиця 1.Оцінка конкурентоспроможності підприємства

Рівень конкурентоспроможності	Критерій оцінки
Високий	Частка ринку конкретного підприємства перевищує частку ринку пріоритетного конкурента
Середній	Частка ринку конкретного підприємства дорівнює частці ринку пріоритетного конкурента
Низький	Частка ринку конкретного підприємства значно нижча, ніж частка ринку пріоритетного конкурента

Індекс Херфіндала розраховується як сума квадратів ринкових часток конкурентів за такою формулою:

, (3)

де- індекс Херфіндала (0<<1);

 - частка і-того підприємства в загальному обсязі продажу продукції заданого асортименту.

Індекс Херфіндала збільшується зі зростанням концентрації у галузі, а в умовах чистої монополії =1. У галузі, де діє 100 рівносильних підприємств з рівними частками,  = 0,01.

З метою визначення позиції підприємства на ринку застосовують індекс Розенблюта (Ір). Він враховує номер підприємства, отриманий на основі рангування часток від максимуму до мінімуму (і), який розраховується за такою формулою:

. (4)



Описані підходи до оцінювання рівня конкурентноздатності підприємств дозволяють визначити його рівень в певний момент часу. Натомість прогнозування зміни рівня конкурентоспроможності підприємства вважається обов'язковою передумовою успішної діяльності.

Динаміку зміни частки достатньо точно описується математичною залежністю:

, (5)

де F - частка виробника на ринку, частка від одиниці;

t -час, час.один.;

К - показник, що характеризує динаміку процесу заміщення.

, (6)

де В - поточний обсяг продажу даного виробника на ринку, грн..;

 - максимально можливий обсяг продажу на даному ринку, грн..

Вирішення даного рівняння записується такою формулою:

, (7)

де b - характеристика ринку, що відображає умови конкуренції, безр.вел.;

е - основа натурального логарифму.

Якщо прийняти, що критерій Е зумовлює рівень конкурентоспроможності підприємства, то рівняння (7) можна записати у такому вигляді



. (9)

На основі запису можна зробити висновок, що між рівнем конкурентоспроможності виробника і його часткою на ринку існує не лінійна, а логарифмічна залежність. Отже, результат у викладі збільшення ринкової частки досягається не прямо пропорційно докладеним зусиллям, а пропорційно ступеневої функції вкладених коштів.

Використовуючи формулу (9) можна визначити, який час необхідний для того, щоб новий конкурент захопив при поточному рівні його конкурентоспроможності максимально можливу для нього частку на ринку. Наприклад, якщо період буде мати початок в t=0,1 і завершиться при t=0,9, то

 .

Такий період називається „ періодом характерного зростання”, оскільки він залежить для виробника від показника його конкурентоспроможності.

Отже, результати оцінки конкурентоспроможності підприємства за конкурентними перевагами використовують, аналізуючи результати діяльності за певний період і при розробленні наступних конкурентних стратегій.



Розділ 2. Конкурентноспроможність та її вплив на місце підприємства в галузі торгівлі на прикладі «Сільпо -31»

2.1 Економічна характеристика підприємства «Сільпо -31»

Відповідно до свого Статуту, товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо» займається роздрібною та оптовою торгівлею продуктами харчування та предметами побуту. Відповідно конкурентоспроможність підприємства та його продукції слід розглядати лише у комплексі, як конкурентоспроможність підприємства, адже основної групи товарів як такої на підприємстві немає. Але це не означає, що до уваги при аналізі конкурентоспроможності ТОВ «Сільпо -31»не будуть прийняті до уваги такі показники, як ціни товарів (середні), упаковка товарів, які пропонуються споживачам, їх якість тощо.

Отже, конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), та реалізовувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш привабливі для споживачів, ніж товари конкурентів.

Для оцінки конкурентоспроможності підприємства і його конкурентів використовують як кількісні так і якісні показники. До основних кількісних показників, які необхідно проаналізувати на ТОВ «Сільпо» відносять:

- Обсяг продажу;

- Прибуток (балансовий і чистий);

- Сума прибутку на 1 грн.;

- Ринкова частка;

- Чисельність працівників.

Проаналізуємо їх відповідно до досліджуваного підприємства.

Супермаркет «Сільпо» реалізував в 2008 році продукції на суму 56,05 млн. грн.; в 2009 році цей показник значно підвищився і склав 95,5 млн. грн., що пов'язано з декільками факторами. По-перше, минулий рік був першим для підприємства, а значить споживачі ще не звикли до покупок в ньому. По-друге, в 2008 році був закладений фундамент для успішної діяльності в 2009 році. Були проведені акції, які переконували споживачів у доцільності покупок саме в магазині «Сільпо» . Наприклад, продажна ціна на банани була встановлена на такому рівні, що споживачі купували їх тільки в «Сільпо», а відповідно, купували і інші товари.

Балансовий прибуток підприємства в 2009 році склав 11,3 млн. грн., а чистий прибуток встановився на рівні 143,7 тис. грн. Відповідно, шляхом відношення чистого прибутку до валового доходу від реалізації розрахуємо суму прибутку на 1 гривню реалізованих товарів, тобто рентабельність продаж в 2009 році:

Рпр (2009) = * 100% = 0,15 %

Даний показник показує, що торговельна націнка встановлена на такому рівні, який забезпечує сплату всіх податків, витрат підприємства, і залишає невелику суму для розвитку підприємства. Враховуючи те, що досліджуване підприємство зовсім молоде, знаходиться на етапі народження і має інші цілі, аніж отримання великих прибутків, можна сказати, що воно вдало застосувало свою стратегію захоплення ринку.

Що стосується ринкової частки, то ТОВ «Сільпо-31» займає одне з провідних місць на ринку супермаркетів. За оцінкою спеціалістів підприємства, в 2004 році споживачами м. Луцьк було придбано товарів в супермаркетах та гуртівнях на суму 330 млн. грн. Супермаркет «Сільпо-31» реалізовував продукції на суму 56,0 млн. грн. Відповідно до цього частка супермаркету «Сільпо-31» на ринку склала 17,0 % .

А вже в наступному, 2009 році, обсяг продаж ТОВ «Сільпо» досяг 95,5 млн. грн. при об'ємах ринку в 360 млн. грн

Це дозволило підприємству потіснити з другого місця супермаркети мережі «Колібріс» і наблизитись до лідера по цих показниках - мережі гуртівень «Пакко». Даний аналіз показує, що в своїй стратегії росту підприємство використало стратегію проникнення, яка характеризується збільшенням об'ємів продажів товарів на існуючому ринку. Це відбулося внаслідок використання значного зниження ціни на деякі товари (банани, майонез тощо), покращення позиціонування товарів та інших факторів.

Чисельність працівників в 2009 році зросла в порівнянні з 2008 роком і склала 160 чоловік. Дана чисельність дозволяє підприємству виконувати завдання, які покладені на нього тією маркетинговою стратегією, яку використовує підприємство.

Проведені дослідження кількісних показників конкурентноспроможності підприємства можна звести в таблицю, порівнявши з показниками фірм-конкурентів. Дані конкурентів були надані спеціалістами ТОВ „Сільпо-31”, і звичайно, вони є приблизними, але вони можуть дати досить точну картину в цілому, щодо конкурентності досліджуваного підприємства.

Отже, зведемо отримані показники за 2009 рік і прогнозні показники конкурентів в таблицю, одночасно виставивши їм бали згідно приблизної шкали оцінок (максимальна оцінка - 10, мінімальна - 1), виставлених спеціалістами ТОВ «Сільпо».

Таблиця 2.

№	Показники	Бали
		Сільпо	Пакко
1	Обсяг продажу	9	10
2	Балансовий прибуток	8	8
3	Чистий прибуток	7	7
4	Сума прибутку на 1 грн.	6	7
5	Ринкова частка	9	10
6	Чисельність прац.	10	8
	Всього:	50	51

Як бачимо з наведеної таблиці в «Пакко» показник конкурентоспроможності більший на 1 бал, це говорить про те що ТОВ «Сільпо» є конкурентоспроможним підприємством і може конкурувати з будь-яким підприємством-аналогом.

2.2 Фактори, які впливають на конкурентноспроможність підприємства «Сільпо -31»

Більш точно показують конкурентоспроможність підприємства якісні показники. Основними серед них є:

- широта асортименту;

- частка товарів „ринкової новизни”;

- ціна товарів;

- додаткові послуги;

- розміщення підприємства;

- якість обслуговування покупців;

- упаковка;

- стимулювання покупців;

- витрати на рекламу;

- стимулювання працівників;

- імідж підприємства.

Отже, асортимент магазину «Сільпо» налічує понад 15000 товарів і є одним з найбільших в місті незважаючи на те, що його площа поступається, приміром гуртівні «Пакко», асортимент супермаркету «Сільпо» є великим, і включає такі екзотичні для споживачів товари, як лічі (китайська груша) та м'ясо риби фонду. Нові товари поступають в супермаркет «Сільпо» кожного тижня. Менеджери по закупках постійно перебувають в пошуках нових товарів, які можуть зацікавити споживачів і підвищити кількість товарів «ринкової новизни» в магазині. Якщо якась новинка поступає на український продуктовий ринок, можна бути впевненим, що вона з'явиться в «Сільпо». Ціни на товари є одними з найнижчих в місті. Деякі товари коштують нижче ніж в гуртовнях

Загалом ціни досліджуваного підприємства і конкурента приблизно однакові, що в купі з дослідженими фінансовими показниками (чистим прибутком та рентабельністю) показує, що в ціновій стратегії «Сільпо» дотримується стратегії встановлення цін відповідно до своїх витрат.

Не можна нехтувати і додатковими послугами, які надає супермаркет «Сільпо» своїм споживачам. Це - камери схову, де споживачі можуть залишити свої речі та покупці, здійснені в інших магазинах; візки, які полегшують покупцям процес покупок, та нещодавно встановлені телеекрани, де покупці можуть почути про нові товари в магазині та акції, що зараз проводяться.

конкурентноспроможність магазин прибуток

2.3 Оцінка конкурентноспроможності «Сільпо»

Своєчасна виплата заробітньої платні та її величина дозволяють підприємству тримати кваліфікованих працівників в адміністративному штаті, та відповідальних працівників серед обслуговуючого персоналу, що дозволяє тримати високу якість обслуговування покупців.

Високі вимоги до якості товарів ведуть до того, що товари в ТОВ «Сільпо» надходять якісні, в гарній упаковці, яка є зручною і практичною для споживачів.

Високі вимоги до якості товарів ведуть до того, що товари в ТОВ «Сільпо» надходять якісні, в гарній упаковці, яка є зручною і практичною для споживачів.

У мережі магазинів «Сільпо» існує декілька власних ексклюзивних торгівельних марок.

Якість продуктів на полицях супермаркетів - одне з найбільш пріоритетних завдань «Сільпо». Вони прагнуть запропонувати нам максимально широкий асортимент продуктів гарантовано безпечної якості.

Для цього створили Службу контролю якості - департамент, який розробляє внутрішні стандарти якості та контролює якість продуктів харчування на всіх етапах - виробництво, транспортування, зберігання - до появи товарів на полицях магазинів.

Також в супермаркеті «Сільпо» впроваджена програма внутрішнього аудиту якості - це перевірка термінів придатності товарів на полицях, дотримання санітарно-гігієнічних норм в торговельних залах і виробничих цехах, справність роботи холодильного устаткування, контроль дотримання умов зберігання і поводження з продукцією в магазині і т.д.

Пріоритетними постачальниками для «Сільпо» є виробники, що впровадили у себе міжнародні системи управління якістю, орієнтовані на клієнта і такі, що поставили собі високу планку виробничої культури.

Стимулювання покупців ТОВ «Сільпо» проводить за допомогою дисконтних карток, які може придбати будь-який покупець, зробивши покупку на суму більше 100 гривень, постійних акцій для власників цих карток, та акцій (із застосуванням знижок) для всіх відвідувачів магазину.

Для стимулювання своїх працівників «Сільпо» використовує систему нарахування преміальних в разі виконання фірмою плану по реалізації та прибутку, таким чином створюючи передумови для належного виконання своїх обов'язків працівниками.

Проведений аналіз конкурентоспроможності «Сільпо» показує, що підприємство є цілком конкурентоспроможним і вірно використовує стратегію проникнення в своїй діяльності.



Розділ 3. Шляхи покращення комерційної діяльності підприємства «Сільпо -31»

Для залучення уваги покупців до нових чи маловідомих продовольчих

товарів проводять дегустації. Їхньою метою може бути також показ блюд, виготовлених зі знайомих покупцям продуктів, попит на який відсутній через незнання споживчих властивостей, чи смаку способів готування виробів з них у домашніх умовах.

У процесі купівлі-продажу велика роль усної реклами, що виходить від продавця. Її ціль -- домагатися, щоб покупець не втратив інтерес до товару. Пропонуючи товар, продавець пояснює його призначення, особливості застосування, властивості.Але усна інформація про товар принесе користь тільки за умови, що Вона буде переконливою і кваліфікованою. Така інформація повинна ґрунтуватися на знанні продавцем основ технології виробництва, споживчих властивостей товарів, умінні запропонувати товар. Варто пам'ятати, що продавець повинний не умовляти, а переконувати в необхідності придбати товар. Коли покупець сумнівається, то продавцю потрібно, погодившись зі справедливими зауваженнями, знайти переконливі доводи на користь покупки товару.

Мова продавця повинна бути чіткою, містити необхідну інформацію,

пояснення. Не слід бути багатослівним, тому що це дезорієнтує покупця, але не можна і допускати пасивності, особливо при продажі товарів, що вимагають консультації, ради.

Розмову з покупцем треба вести тільки про цікавлячий його товарі, попередньо тактовно з'ясувавши смаки і фінансові можливості покупця.

Грамотну консультацію і рекламу товару може дати тільки професійно підготовлений продавець, що уміє вичерпно відповісти на будь-яке цікавляче покупця питання про пропоновані для продажу товарах.

Продаж товарів зі знижкою. Продаж товарів визначеної торгової марки зі знижкою може бути присвячена до святкових дат чи до проведення фірмою-виготовлювачем рекламної кампанії. Однієї з форм надання знижки є

пропозиція покупцю додаткової кількості товару за колишньою ціною чи пропозиція купити в одному упакуванні, наприклад, три одиниці товару за ціною двох і т.д.

У магазині можуть бути встановлені знижки на супутні товари у випадку придбання основного товару. Можливе надання покупцю права придбання зі знижкою якого-небудь товару при придбанні іншого (наприклад, продаж зі знижкою відеомагнітофона при покупці телевізора). Існують також знижки з визначеної суми покупки: чим більше вартість придбаних товарів, тим вище знижка.

Правом одержання знижок мають користуватися постійні покупці магазина.

У цьому випадку застосовуються так звані дисконтні магазинні пластикові карти. Вони вручаються покупцю при покупці, як правило, дорогого чи товару здобуваються їм у магазині на певний строк за встановлену плату.

Дисконтна карта дає її власнику право на одержання фіксованої торгової знижки з кожної покупки. При використанні мікропроцесорних дисконтних карт, що дозволяють вести облік товарів, що здобуваються клієнтом,, йому можуть надаватися диференційовані знижки в залежності від вартості зроблених раніше покупок. Одним з найбільш діючих методів стимулювання продажу товарів є проведення рекламних кампаній. Основою сучасної конкурентоспроможності виступають інновації - техніко-технологічні, організаційні, структурні, інституціональні - саме вони створюють конкурентні переваги і дозволяють країнам, що ними володіють, посідати гідне місце в суспільно-цивілізаційному розвитку. Отже, ключовим завданням економічної політики ТОВ «Сільпо» є підвищення її конкурентоспроможності на інноваційних засадах і створення для цього відповідних умов.

Серед чинників формування і підтримання умов конкурентоспроможності є проведення конкурентної політики, адекватної мірі розвитку економічної системи й такої, що стимулюватиме виникнення перелічених інновацій. Процеси розробки і впровадження того чи іншого виду інновацій тісно взаємопов'язані, взаємозалежні та не можуть здійснюватися автономно один від одного. Наприклад, відсутність відповідних організаційних чи інституціональних інновацій не спричинить розробку і впровадження техніко-технологічних і структурних інновацій і, навпаки, відсутність останніх робить перші два види малоефективними.

Стратегічне планування є істотним компонентом ,що підвищує ефективність комерційної діяльності на підприємстві,оскільки головним завданням стратегічного планування є вироблення основних принципів і цілей розвитку компанії, а також розробка і реалізація стратегій, які зачіпають різні сторони діяльності фірми,наприклад, стратегій в галузі ділової політики, маркетингу, розподілу інвестицій і ресурсів, структури управління і т. д. Процес стратегічного планування можна розділити на наступні основні елементи: аналіз,прогнозування, планування і управління.

Як вже зрозуміли керівники багатьох компаній, фірма повинна орієнтуватися не на блискавичне одержання прибутку за будь-яку ціну, а на вирішення проблем довгострокового розвитку та сталого зростання. Дані цілі досягаються, перш за все, за рахунок професійно поставленого внутрішньо фірмового планування.

Стратегічне планування фірми повинно включати наступні етапи:

. розробка загальних, а потім і більш конкретних (на короткостроковий період) цілей розвитку фірми;

. оцінка поточного стану компанії;

. визначення стратегії фірми;

. розробка довгострокового (а потім у міру потреби і короткострокового) плану;

. контроль за досягненням поставлених цілей і відповідна корекція плану, тобто зіставлення планових показників з фактичними.



Висновки та пропозиції

Дана курсова робота присвячена темі: «Конкурентноспроможність та її вплив на місце підприємства в галузі торгівлі» . Був проведений аналіз підприємства на основі цієї теми. Ринкова конкуренція є системою відносин між економічно самостійними виробниками (продавцями) товарів і послуг. Вона має місце лише тоді, коли виробники і продавці здатні реагувати на зміну кон'юнктури ринку, на ті або інші дії своїх конкурентів.

Конкурентоспроможність підприємства - це можливість ефективно розпоряджатися власними і позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку. Конкурентоспроможність підприємства є результатом її конкретних переваг у всьому спектрі проблем управління компанією.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг , та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д. Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення.

Зовнішнє середовище підприємства поділяється на:

* середовище прямого впливу;

* середовище опосередкованого впливу.

Прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

До аналізу груп факторів належать: економічні, політичні, ринкові, технологічні, конкуренції, соціальні, міжнародні.

Визначення характеристик конкурентних переваг підприємства над іншими виробниками є складною проблемою. Ці характеристики можуть бути різноманітними й стосуватися товару, форм виробництва або продажу, які є специфічними для підприємства чи товару. Зазначена перевага є, таким чином, відносною порівняно з пріоритетним конкурентом, який займає найкращу позицію на ринку або в конкретному сегменті. Відносна перевага конкурента може бути внутрішньою та зовнішньою.

Отже, конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), та реалізовувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш привабливі для споживачів, ніж товари конкурентів.

Для оцінки конкурентоспроможності підприємства і його конкурентів використовують як кількісні так і якісні показники. До основних кількісних показників, які необхідно проаналізувати на ТОВ «Сільпо» відносять:

- Обсяг продажу;

- Прибуток (балансовий і чистий);

- Сума прибутку на 1 грн.;

- Ринкова частка;

- Чисельність працівників.

Більш точно показують конкурентоспроможність підприємства якісні показники. Основними серед них є:

- широта асортименту;

- частка товарів „ринкової новизни”;

- ціна товарів;

- додаткові послуги;

- розміщення підприємства;

- якість обслуговування покупців;

- упаковка;

- стимулювання покупців;

- витрати на рекламу;

- стимулювання працівників;

- імідж підприємства.

На мою думку, в основі конкурентоспроможності фірми лежить ще одне важливе поняття - імідж. Бо кожне підприємство хоче створити собі позитивний імідж з метою підвищення прибутку. Якщо у підприємства немає позитивного іміджу, то воно не буде конкурентоздатним і не буде приносити прибутку його власнику. Тому потрібно покращувати свій імідж в очах покупців і це буде запорукою успіху.

Отже, асортимент магазину «Сільпо» налічує понад 15000 товарів і є одним з найбільших в місті. Незважаючи на те, що його площа поступається, приміром гуртівні «Пакко», асортимент супермаркету «Сільпо» є дуже великим, і включає такі екзотичні для споживачів товари, як лічі (китайська груша) та м'ясо риби фонду.

Проведений аналіз конкурентоспроможності «Сільпо» показує, що підприємство є цілком конкурентоспроможним і вірно використовує власну стратегію розвитку підприємства.

Серед чинників формування і підтримання умов конкурентоспроможності є проведення конкурентної політики, адекватної мірі розвитку економічної системи й такої, що стимулюватиме виникнення перелічених інновацій. Процеси розробки і впровадження того чи іншого виду інновацій тісно взаємопов'язані, взаємозалежні та не можуть здійснюватися автономно один від одного. Наприклад, відсутність відповідних організаційних чи інституціональних інновацій не спричинить розробку і впровадження техніко-технологічних і структурних інновацій і, навпаки, відсутність останніх робить перші два види малоефективними.

Стратегічне планування є істотним компонентом ,що підвищує ефективність комерційної діяльності на підприємстві,оскільки головним завданням стратегічного планування є вироблення основних принципів і цілей розвитку компанії, а також розробка і реалізація стратегій, які зачіпають різні сторони діяльності фірми,наприклад, стратегій в галузі ділової політики, маркетингу, розподілу інвестицій і ресурсів, структури управління і т. д. Процес стратегічного планування можна розділити на наступні основні елементи: аналіз,прогнозування, планування і управління.

Як вже зрозуміли керівники «Сільпо» , фірма повинна орієнтуватися не на блискавичне одержання прибутку за будь-яку ціну, а на вирішення проблем довгострокового розвитку та сталого зростання. Дані цілі досягаються, перш за все, за рахунок професійно поставленого внутрішньо фірмового планування.



Список використаної літератури

1. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. -- М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.

2. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика: Учебное пособие. -- 2-е изд. -- М.: Гном-Пресс, 1998

3. Фатхудинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. - М.: ИНФРА - М. - 2000.-312 с.

4. Евдокимов Ф.И., Гавва В.М. Азбука маркетинга: Учебное пособие. - Д.: Сталкер, 1988. - 432с.

5. Костусєв О. Захист економічної конкуренції в Україні: стан і проблеми // Економіка України. - 2003. - №7. - с. 5-11

6. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч. - Метод. посібник для самот. вивч. дисц. - К: КНЕУ, 2000. - 124 с.

7. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. - 2-е издание, переаботанное и дополненное. - М.: Издательство "Финэкспресс", 2000. - 464 с.

8. Гаркавенко С. С. "Маркетинг. Підручник" - К.; Ліба, 1998.

9. Гончаров С. М. "Маркетинг. Навчальний посібник", Рівне НУВГП, 2007.

10. Портер М. Е. "Стратегії конкуренції", Київ, Основи, 1998.

11. http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,184

12. http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2008-4/Savchenko_408.htm

13. http://coolreferat.com/17405

14. http://tourlib.net/books_ukr/nechauk833.htm.

15. Куденко М.В. Стратегічний маркетинг: Навч. посібник. - К: КНЕУ,1998. - 198 с. 

16. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства: Підручник. - К.: Хрещатик, 1999. - 797 с. 

17. Портер М. Конкуренция. -М.: ЮНИТИ, 1999.-411 с 

18. Портфель конкуренции и управление финансами / Под ред. Рубина Ю.Б. - М.: «СОМИНТЭК», 1996. - 612 с. 

19. Финансовый менеджмент / Под ред. проф. Поляка Г.Б. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 532 с. 

20. Финансовый анализ деятельности фирмы. - М. СП «Крокус», 1994. -326 с. 

21. Экономика предприятия / Под ред. О.И.Волкова. - М: ИНФРА-М, 1999. -416 с. 

22. Глембоцкий А. Деньги из жидкости, или бизнес на авитаминозе // Компаньон. - 1998. - №9. - С.34-36. 

23. Дорофеева А. Конец ценовых войн // Компаньон. - 2001. - №30-31. -С.42-50. 

24. Ефремов Н.К. Стратегическое планирование деятельности предприятия // Проблемы теории и практики управления. - 2000. - №11. -- С. 12-19. 

25. Заруба Ю.Б. Конкурентоспроможність підприємства // Фінанси України. - 2001. - №2. - C.I 19-125. 

26. Костенко Н.Г. Методика проведения SWOT-анализа предприятия // Маркетинг и реклама. - 2000. - №8. - С. 12-20. 

27. Кузьмин А. На подъеме: Рынок соков в Украине // Компаньон. -2001.-№20.-С.48-52. 

28. Меліхова К. Правове поле формування конкурентного середовища підприємства // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2002. - №4. - С.59-65. 

29. Морецкий А.П. Конкурентная позиция в системе целей коммерческого банка // Банковские услуги. - 1998. - №11-12. - С.27-33. 

Размещено на Allbest.ru

...