Пропозиція у виноградарсько-виноробному підкомплексі складається з двох компонентів: пропозиції товарів (винограду, тихих та ігристих вин, коньяку, соків і інших продуктів, що містять виноград), а також пропозиції послуг (презентація продукції, дегустація з вичерпною консультацією, доставка товару, поточне інформування клієнтів і т.д). Вибір певної комбінації залежить від різноманітних складових, що, у свою чергу, поділяються на фактори місця розташування (грунти, клімат, сортовий склад) і проблеми функціонування підприємства в умовах ринкового середовища.

Розмаїтість вин за типами, походженням, роками врожаю, виноградними сортами, категоріями якості, смаковими властивостями, розмірами і формою пляшок свідчить про широкі можливості оформлення товару в асортиментному плані, який може бути широким і поглибленим. Диференційований винний асортимент вітчизняного виробництва можна розширити за рахунок імпортних напоїв, ізюму, свіжого винограду й інших товарів, що супроводжують вино. Доповнення у вигляді спеціального сортименту підкреслюють особливості й індивідуальність товарної пропозиції. Оформлення продукту (винограду, вина) ми поділяємо на дві частини:

· внутрішнє оформлення, яке збігається з внутрішніми його властивостями та якостями;

· зовнішнє оформлення, обумовлене типом, формою і розміром ємкості, її зовнішнім оформленням і упаковкою. При цьому в якості основного принципу автор висуває відповідність внутрішнього і зовнішнього оформлення.

Розробка внутрішнього змісту, наприклад, виноробного продукту, тобто його складу і типу, значною мірою визначається сортом винограду, терміном і способом його збирання тощо, а також технологією переробки. Інакше кажучи, внутрішні властивості продукту визначаються природними умовами, а їхнє формування знаходиться в руках спочатку виноградаря, а потім винороба-технолога. Особливу увагу в інтересах формування власної пропозиції підприємства потрібно приділяти виявленню особливостей вина, пов'язаних із роком врожаю, типовістю сорту або сортів і місцем вирощування винограду.

Зовнішнє оформлення продукту включає розробку форм і розмірів ємкостей, їхнє закорковування, етикування й упаковку. Динаміка форм спілкування з використанням вина стимулює розробку нових ємкостей. У перспективі на спеціалізованих ринках відбудеться подальше диференціювання форм і розмірів ємкостей, використовуваних у торгівлі вином при специфічних обставинах. При цьому інші, крім скляних пляшок, винні ємкості можуть використовуватися тільки тоді, коли вони мають певні переваги для конкретного випадку, як з погляду раціоналізму, так і в емоційному плані. До найважливіших функцій зовнішнього оздоблення ми відносимо ідентифікацію і диференціацію продукту; інформацію про продукт і його самопрезентацію; вираження цінності; стимулювання продажу і створення іміджу.

Форма етикеток, використовувані символи і оформлення в певній кольоровій гамі створюють цілісне враження від пропозиції виноробного підприємства. Під впливом ринкових умов зовнішнє оформлення й упаковка набувають усе більшого значення і стають вирішальними інструментами маркетингу. Закорковування залишається додатковим, але важливим елементом оформлення товару, що підкреслює специфічність запропонованого продукту. Вкрай важливо, щоб їхня комбінація утворювала гармонійне ціле. Обрані конфігурації етикеток, їхнє кольорове оформлення є обрамленням для конкретної інформації про продукт, що передається за допомогою відповідних написів.

Після вибору форми пропозиції і образу підприємства важливо постійно його дотримуватися, оскільки тільки за тривалий час формуються популярність і позитивне сприйняття підприємства та його продукції. Обмеження пропозиції або його збільшення грунтується на виробничих факторах і поширюється на маркетинг.

Проведені дослідження показали, що ринок є динамічним і змінюваним під впливом різних факторів. Еволюція економічного становища споживачів змінює їхні уявлення і звички. Успішний збут припускає, що оферент погоджує свою пропозицію зі змінюваним споживчим попитом. Тому постійне спостереження за ринком є важливим компонентом маркетингової діяльності. Перевірка ефективності пропозиції здійснюється за чотирма напрямками: диференціація продукту, його диверсификація, відновлення продуктового ряду і вилучення продукту з ринку.

Товарну пропозицію, за концепцією автора, варто доповнювати пропозицією послуг, що необхідно для того, щоб відповідним чином представити вимогливому клієнту такі одночасно складні і здатні до змін продукти, як виноград і вино.

Стабілізація, а надалі й підвищення рівня життя громадян України приведуть до розширення асортименту винограду і вина, разом з яким зросте й обсяг рекламних заходів. При цьому кожний продукт із своєю рекламою вступає в конкуренцію з великою пропозицією інших товарів і з величезними труднощами знаходить шлях до споживача. Ефективність загальної реклами підтримується тільки за рахунок постійно зростаючих витрат. Практикою доведено, чим більше обсяг рекламних оголошень і товарної пропозиції, тим більш випадковими є вибір споживача і виявлена ним перевага.

З урахуванням вищевикладеного і ситуації, що склалася, необхідно приділяти особливу увагу торговим переговорам, тобто безпосереднім контактам між покупцями і продавцями. Розроблена нами концепція проведення торгових переговорів у досліджуваному підкомплексі враховує потреби і купівельні мотиви, вимоги ринку до продавця товару і на основі організаційних складових дозволяє укласти вигідну для оферента торговельну угоду.

Автором сформульовано комплекс потреб і купівельних мотивів, які необхідно враховувати при продажу і постійно стимулювати. До них ми відносимо підтримку життєвого рівня, міцність довірчих відносин, мотивацію зручності, потребу фінансового успіху, потребу у визнанні і престижі. Виноград і вино все більше стають продуктами, що можуть задовольнити саме потребу в самоствердженні. Їх можна розглядати як символ суспільного статусу.

Конкретизований попит на виноградно-виноробну продукцію в процесі маркетингових досліджень, формування пропозиції товару та його збут вносить свої корективи в планування розвитку як підкомплексу, так і окремих його підприємств. Виявлені переваги споживачів, традиції і звички громадян країни, регіону змушують виробника замислитись над тим, як виявити економічну відповідність між агробіологічними особливостями оброблюваних сортів винограду, природними умовами й економічним ресурсним потенціалом конкретних господарств, що в кінцевому рахунку зводиться до визначення раціонального сортового складу їхніх виноградних насаджень і асортименту товарної продукції, що забезпечують максимум прибутку, мінімум витрат і стабільне зростання ефективності виробництва.

За допомогою економіко-математичного моделювання нами здійснена оптимізація сортименту винограду за термінами дозрівання; розміщення виноградників по ділянках; напрямків використання врожаю; використання трудових і земельних ресурсів.

Об'єктами досліджень були господарства основних виноградарських зон України, Молдови, Узбекистану, Туркменістану й Азербайджану. Результати вирішення всіх завдань показали високу ефективність спроектованого сортового складу виноградників, їх розміщення і напрямків використання винограду для реалізації на ринку у свіжому вигляді, після збереження, сушіння і переробки на вино, коньяк, шампанське і соки.

У шостому розділі “Організація збуту виноградно-виноробної продукції і маркетинговий контроль” обгрунтовані основні напрями рекламної діяльності та заходи стимулювання збуту винограду і вина, розглянута ревізія маркетингу.

Дослідження вітчизняного ринку підтвердили, що дефіциту в пропозиції вина не існує, а виноград може бути замінений іншим вітамінним плодом або соком із нього, тому для володіння ситуацією на ринковому сегменті вдаються до такої функції маркетингу, як формування і стимулювання збуту. Збут при цьому є центральною ланкою системи взаємозалежних заходів, за допомогою яких досягаються цілі підприємства.

Колективна й індивідуальна реклама пропагує зовнішній вигляд винограду і вина та внутрішній їх зміст. Розмаїття товару і великий обсяг реклами вимагають оригінального і такого, що легко впізнається, оформлення рекламних засобів. Частково це досягається за рахунок форми й оздоблення елементів зовнішнього оформлення товару та його упаковки.

Одноманітне оформлення товару певного рівня якості і наявність розпізнавальних знаків полегшують впізнання споживачем продукту, що йому був раніше відомий і задовольняє його смак. Ці переваги ми використовували і стосовно виноградно-виноробної продукції.

Для будь-яких інших продуктів харчування і напоїв порівняльні дегустації не є тим заходом, що створює популярність товару, як це має місце для винограду й особливо для вина. Їхніми відмітними рисами є різноманіття видів, типів і смакових властивостей. Пізнання цього різноманіття, обумовленого природним зв'язком клімату і грунтів, числом сортів і способів виготовлення вина, формує специфіку споживання даного товару. Це, у свою чергу, робить виноград і вино особливими продуктами. Дегустація є центральною ланкою, яка дає змогу споживачам виявити внутрішні властивості цих продуктів. Вона здавна супроводжує споживання винограду і продуктів його переробки в якості одночасно ідеального інструменту, що сприяє збуту продукції, і кращого рекламного засобу. Наявні можливості для організації дегустацій і їхній рекламний вплив сполучають у собі мету презентації, спілкування й інформації, установлення контакту з клієнтурою і стимулювання збуту.

Розроблена автором система представлення споживачу внутрішнього змісту виноробного продукту за допомогою дегустацій, їх проведення на підприємствах різних організаційно-правових форм дозволяє досягти поставлених перед рекламою цілей. Наочним підтвердженням служить опрацьований у 1997 р. проект “Винний туризм як рекламний фактор і інструмент стимулювання збуту”.

Вітчизняні і зарубіжні суб'єкти ринку реалізують свої товари через посередників або шляхом прямого продажу споживачам. Будь-яка додаткова (проміжна) ланка, як правило, веде до зростання ціни на товар і зменшує розмір прибутку, який одержав би оферент при прямому продажу своєї продукції.

У період реформування форм власності і переходу до ринкових відносин у системі АПК стимулювання збуту з метою ефективної реалізації товару набуває все більшого значення. Основні фактори, що стимулюють збут, і канали розподілу продукції нами розмежовані територіально: на місці виробництва товару (дегустації, спеціальні акції і заходи, телефонне інформування і система "Інтернет", продаж вина на розлив, організація відпочинку) і за межами виноградарсько-виноробного підприємства (дегустації і продаж у кіосках, ярмарки і виставки, перманентні ринки, аукціони, власні пункти продажу, франшиза).

Дослідження підтвердили, що при відвідуванні клієнтом підприємства краще з'ясовуються купівельні мотиви. За допомогою реклами, а також за рахунок факторів стимулювання збуту на підприємстві і за його межами формуються споживчі уявлення, хоча ці важелі ще недостатньо використовуються в діяльності вітчизняних виробників винограду і виноробної продукції.

Чим більшій кількості оферентів стає відомим, що продовольчий і його сегмент - винний ринок мають можливості росту, тим сильнішою стає конкуренція. За таких обставин зростає значення довіри споживачів, що, у свою чергу, припускає встановлення особистих контактів між покупцями і представниками виноробної індустрії, роботу з громадськістю.

При переході України до ринкової економіки відбувається складний процес перепідпорядкування трудових і виробничих ресурсів новим економічним силам і соціальним нормам, формується нова культура людських стосунків, що знаходить свій прояв у системі маркетингу як комплексу організації виробництва і збуту продукції, орієнтованого на задоволення конкретних потреб і одержання прибутку на основі дослідження й прогнозування ринку, стратегічного і тактичного планування.

Принципи проведення ситуаційного аналізу, а також оцінки ринкових і внутрішніх можливостей суб'єктів господарювання нами розглянуті в попередніх розділах. Стратегічний план маркетингу вказує, які маркетингові дії оферента необхідно організувати, чому вони необхідні, хто відповідає за їхню реалізацію, де вони будуть здійснені і який передбачається кінцевий результат.

Тактичне планування, яке базується на стратегічних цілях підприємства, вбачається нами як процес, ланками якого є:

аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства;

наступне упорядкування перспективного прогнозу;

розробка цілей підприємства;

формування асортименту продукції та її виробництво;

підготовка і реалізація принципових рішень про вибір і використання коштів та інструментарію збутової діяльності;

контроль за проведеними заходами.

Базою для тактичного планування є оптимальне використання потенціалу підприємства, розглянуте як взаємодія його можливостей з певними поступками з боку інших підприємств-конкурентів. Не менш важливе передбачення й оперативне усунення можливих джерел невизначеності, обумовлених взаємодією небезпек, наявних у зовнішньому середовищі, і наявністю слабких сторін підприємства.

Найважливішої складовою маркетингу є інформація. В умовах ринкової економіки кардинальні перетворення управлінських структур, складу виконуваних ними функцій зумовлені трансформацією потоків інформації, їхнім перерозподілом. На всіх рівнях управління економікою істотно змінюються номенклатура і зміст планово-економічних завдань, зростають вимоги до якості продукції. Вирішення цих проблем передбачає реалізацію процесів збору, збереження й опрацювання необхідних науково-технічних, соціально-економічних, комерційних, демографічних і інших відомостей. Посилення самостійності підприємств викликало перенесення більшої частини управлінських рішень на рівень виробничої ланки, змінивши тим самим систему формування і прямування інформаційних потоків. Таким чином, маркетингову інформаційну систему можна визначити як сукупність процедур і методів, розроблених для створення, аналізу і поширення інформації з метою розробки випереджаючих маркетингових рішень на регулярній основі.

Діяльність щодо збору інформації й організації маркетингових досліджень, а також вирішення проблем нововведень і прийняття рішень здійснюють маркетингові служби, структура й чисельність яких залежать від потужності виноградарсько-виноробного підприємства, сфери його діяльності і ступеня оснащеності електронно-обчислювальною технікою.

Реальна дійсність постійно змінюється (формуються нові суспільні орієнтири, відбуваються структурні зміни в галузях народного господарства, змінюються екологічні вимоги тощо). Тому навіть найдосконаліші плани не можуть передбачити усіх відхилень від наміченого. В таких умовах тільки управління за допомогою контролю, тобто перегляду маркетингової стратегії, дозволяє вносити корективи в розроблену суб'єктом господарювання стратегію і тактику поведінки на ринку винограду і вина. Обгрунтована послідовність процесу контролю (визначення контрольних показників, облік параметрів виробничо-комерційної діяльності виноградарсько-виноробних підприємств і їх аналіз, регулювання відхилень, що намітилися) спрямована на здійснення комплексного й об'єктивного дослідження маркетингового середовища підприємства, його цілей і господарських результатів; підготовку заходів для коригування впливу на керовані чинники і рекомендацій, що дозволяють оферентам діяти в обставинах неконтрольованих факторів.

ВИСНОВКИ

1. Реформування агропромислового комплексу України відбувається в умовах кризи і народногосподарських диспропорцій, посилених інфляцією в період 1992-1996 рр., скороченням чисельності населення і зниженням життєвого рівня більшості громадян країни. Відсутність реформаторського досвіду негативно позначилася на стані виноградарсько-виноробного підкомплексу. Погіршилися економічні показники виробництва винограду і виноробної продукції, зросла їх трудомісткість і собівартість. Виноградарство в більшості регіонів країни стало збитковим. За 10 років перехідного періоду зруйнована система відтворення сировинного потенціалу. Ринкові ціни поки що не є стимулюючим фактором для товаровиробників. Не в повному обсязі виплачується заробітна плата, що позначається на купівельній спроможності населення.

У 2000 р. загальна площа насаджень становила 109,6 тис.га проти 171 тис.га в 1991 р., на чверть зменшився валовий збір винограду. За цей період виробництво виноградного вина скоротилося в 2,8 раза, ігристих вин на 8,6%, тоді як випуск коньяків зріс на 49,7 відсотка. Спостерігається невідповідність в одержанні прибутків між виноградарськими господарствами і винзаводами.

2. Теоретичні узагальнення і проведені дослідження дають підставу стверджувати, що маркетинг винограду і вина являє собою суму усіх видів діяльності, які супроводжують виробництво винограду, просування свіжого винограду і виноградного соку на продуктові ринки, виноградної сировини і виноматеріалів від сільськогосподарських товаровиробників до виноробних підприємств, а також маркетингову діяльність господарюючих суб'єктів на внутрішньому і зовнішніх ринках виноградно-виноробної продукції з метою задоволення потреб конкретних споживачів і одержання прибутку. При розробці складових системи маркетингу увага акцентується на формуванні продуктової, цінової і збутової політики у виноградарсько-виноробному продуктовому підкомплексі.

3. З метою створення механізму перерозподілу прибутків між підприємствами первинного і вторинного виноробства, а також виноградарськими господарствами, що дозволяє рівною мірою стимулювати суб'єктів виноградарсько-виноробної інтеграції в збільшенні виробництва і випуску кінцевої продукції, запропонована модель розрахунку договірної ціни, що базується на принципі рівноприбутковості нормативних витрат.

4. Україна, займаючи вигідне геополітичне положення з розгалуженою транспортно-складською інфраструктурою і сприятливими грунтово-кліматичними умовами, має досить високий експортний потенціал, зростанню якого сприяє оптимізація сортового складу виноградників у регіонах і рекламування вин контрольованих найменувань по місцезнаходженню. Головними ринками для винограду вітчизняних столових сортів можуть стати країни Балтії і Скандинавії, Росія; для українських вин і коньяків - Росія, Бєларусь, Німеччина, Словаччина і прибалтійські держави. Використовуючи рекламну складову друкованих видань, міжнародних конкурсів вин, виставок-ярмарків, аукціонів, а також комп'ютерну мережу "Інтернет", можна значно збільшити питому вагу експорту вітчизняної продукції.

5. Система пропозиції у виноградарсько-виноробному підкомплексі повинна грунтуватися на єдності внутрішнього і зовнішнього оформлення продукту. Вибір визначеної комбінації товарів і послуг залежить від умов місця розташування і функціонування підприємства, а також факторів, обумовлених обраним цільовим ринком. Систематизовані в дисертації елементи оформлення товару, концепція переговорного процесу в сполученні з образом оферента являють собою філософію сприйняття споживачем підприємства і вироблених ним винограду і вина.

6. У системі маркетингу цінова політика повинна передбачати набір маркетингових рішень виробника щодо встановлюваного рівня цін на ринку товарів і послуг. В умовах перехідної економіки вагомого значення набуває реорганізація цінового механізму, складовими частинами якого є методологія ціноутворення, система цін, що формується на її основі, і комплекс юридичних і економічних інструментів цінового регулювання. Основна відмінність маркетингового підходу при оцінці вартості винограду і вина від класичної теорії цін полягає в тому, що запропонована споживачу ціна не є підсумком калькуляційних розрахунків, а базується на пошуку рівноважної ринкової характеристики.

7. Виробництво винограду і виноробної продукції в Україні має потенційну конкурентоспроможність як за смаковими, так і вартісними параметрами. Про це свідчать економічні ніші на європейському й інших ринках продовольства, які займаються вітчизняними товаровиробниками. При цьому реклама і стимулювання збуту набувають стратегічного значення при організації маркетингових заходів.

8. Сучасна методологія управління виноградарсько-виноробним підкомплексом і окремими його підприємствами на відміну від традиційної системи управління повинна грунтуватися на запропонованій концепції маркетингу, тобто орієнтуватися на ринок, його потреби з урахуванням платоспроможного попиту населення. Кінцевою метою такого підходу є задоволення потреб покупців у виноградно-виноробній продукції, а проміжною стабілізація і зростання обсягів її виробництва.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. РыбинцевВ.А. Маркетинг винограда и вина. - К.: ИАЭ, 2000. - 347с. (21,7 др.а.).

2. Рыбинцев В.А. Виноград и вино Украины: история, государство, рынок (теоретические и организационно-экономические аспекты развития). - К.: ИАЭ, 1998. - 447с. (24,5 др.а.).

3. Рыбинцев В.А., Бузни А.Н., Матчина И.Г. Каким быть рынку винограда и вина. - К.: Урожай, 1994. - 176 с. (10,2 др.а.), у т.ч. автора с. 24-32, 44-49, 64-93, 142-148 (проаналізована еволюція галузі в радянський період, перші роки незалежності, сформульовані функції, принципи і цілі маркетингу).

4. Що треба знати про маркетинг? /П.Т.Саблук, Л.М.Худолiй, В.О.Рибiнцев, А.М.Бузнi. - К.: IАЕ УААН, 1995. - 85с. (5,6 др.а.), у т.ч. автора с. 12-21, 28-32, 75-84 (обгрунтовано застосування маркетингу, виявлені його види і функції, принципи і цілі маркетингових досліджень).

5. Рыбинцев В.А., Клепайло Т.И. Анализ эффективности виноградарско-винодельческой отрасли за 1971-1988 гг. - Ялта: ВНИИВиПП “Магарач, 1990. - 127с. (5,5 др.а.), у т.ч. автора с.3-41, 67-73, 81, 86-96, 97-100, 112-121. Автором здійснений аналіз динаміки площ і врожайності виноградників, їхнього розміщення, механізації і використання трудових ресурсів, зроблений розрахунок ефективності виробництва.

6. Дженеев С.Ю., Рыбинцев В.А., Клепайло Т.И. Состояние и тенденции развития виноградарства и виноделия в мире. - Ялта: ВНИИВиПП “Магарач”, 1989. - 67с., у т.ч. автора с. 5-30 (розглянута динаміка виноградних площ у світі, сортового складу і виробництва винограду для всіх напрямків використання).

7. Rybintsev V. Confederation of Independent States. Armenia. Azerbaijan. Georgia. Kazakhstan. Kyrgyzstan. Moldova. Russia. Tajikistan. Turkmenistan. Ukraine. Uzbekistan // The Oxford Companion to Wine. Edited by Jancis Robinson. - Second Edition. - London: Oxford University Press, 1999. - P. 171-172. - P. 38. - P. 57-58. - P. 304-305. - P. 385. - P. 389. - P. 453-454. - P.601-602. - P. 685. - P. 720. - P. 724-725. - P. 730-731 (автором проаналізовані стан і перспективи розвитку галузі в країнах, які вирощують виноград, СНД).

8. Rybintsev V. Confederation of Independent States. Armenia. Azerbaijan. Georgia. Kazakhstan. Kyrgyzstan. Moldova. Russia. Tajikistan. Turkmenistan. Ukraine. Uzbekistan // The Oxford Companion to Wine. Edited by Jancis Robinson. - London: Oxford University Press, 1994. -P. 238-240. - P. 56-57. - P. 82-83. - P. 428-429. - P. 538-539. -P. 544. - P. 626-628. - P. 832-833. - P. 945-946. - P. 995-996. - P. 1000-1002. - P. 1008-1009 731 (вперше дана характеристика виноградарства і виноробства України, а також країн СНД по основних параметрах).

9. Рибінцев В.О. Світовий та європейський ринки винограду і вина // Економіка АПК.- 2001. - №11.- С. 118-125.

10. Рыбинцев В.А. Дегустация в системе рекламы винодельческой продукции // Економiка АПК. - 1999. - №12. - C. 53-61.

11. Рыбинцев В.А. Внешний вид товара формирует образ предприятия // Економiка АПК. - 1999. - №7. - C.78-83.

12. Рыбинцев В.А., Матчина И.Г., Бузни А.Н. Маркетинг виноградо-винодельческого производства Украины (Анализ производственного потенциала) // Вісник аграрноп науки. - 1994. - № 12. - С. 86-88, у т.ч. автора с. 86-87 (аналіз виробничих потужностей виноробної промисловості).

13. Рыбинцев В.А., Казанцева Л.П., Горбанева Э.Е. Агротехнические основы возделывания винограда на Южном берегу Крыма // Виноградарство и виноделие. - 1994. - №1. - C.18-22, у т.ч. автора с.18-20 (визначена залежність якості і величини врожаю від систем висаджування, способів формування й обрізки кущів).

14. Рыбинцев В.А., Бузни А.Н., Матчина И.Г., Казакова И.А. Сырьевой потенциал виноградно-винодельческого производства Украины // Вiсник аграрної науки. - 1993. - №9. - C.78-83, у т.ч. автора с. 79, 82-83 (аналіз врожайності виноградних насаджень, валових зборів і сортового складу).

15. Рыбинцев В., Хоффманн Д. Маркетинг немецкого вина // Виноградарство и виноделие. - 1993. - №3-4. - С.99-106, у т.ч. автора с.99-100, с.104-106 (автором розглянутий споживчий ринок Німеччини, дані маркетингові рекомендації).

16. Дженеев С.Ю., Рыбинцев В.А, Бузни А.Н. Маркетинг в отраслевых НИО // Виноградарство и виноделие. - 1993. - №1-2. - С.73-76, у т.ч. автора с.73, 75 (оцінка необхідності проведення маркетингових досліджень у НДО, план їх проведення).

17. Rybintsev V. Viticulture and Oenology in the Ukraine: A Survey of Their History, Ecology and Economic Development // Journal of Wine Research. - 1995. - Vol. 6, № 1. - Р. 35-47.

18. Rybintsev V.A., Amirjanov A.G. Evaluation of bioclimatic of a region for the prediction of vineyard productivity // Journal of Wine Research. - 1993. - Vol. 4, № 2. - Р. 109-118, з них автора с. 109-110, 113 (аналіз виробничого потенціалу і біокліматичних ресурсів Кримського півострова, визначення зон).

19. Rybintsev V., Petkilyova G. Trends in the Development of Viticulture and Oenology in the Crimea // Journal of Wine Research. - 1992. - Vol. 3, № 2. - Р. 137-142, у т.ч. автора - с. 137-139, 141, 142 (ретроспективний аналіз виноградарства Криму, характеристика зон вирощування).

20. Рыбинцев В.А., Петкилева Г.П. Экономическая эффективность программирования урожайности винограда // Вісник аграрної науки. -1992. - №7. - С.13-16, у т.ч. автора 13-14 (визначена залежність між продуктивністю насаджень і їхньої забезпеченості легкодоступною вологою, між рівнем реальної врожайності і виробничих витрат).

21. Рыбинцев В.А., Грибанов В.В. Проблемы виноградарско-винодельческой отрасли на пути к рынку // Виноградарство и виноделие СССР. - 1991. - №3. - C.48-53 (у т.ч. автора 51-53). Автором запропонована система заходів для переведення галузі в ринкові умови.

22. Рыбинцев В.А., Петкилева Г.П. Экономическая оценка земель, занятых под виноградниками, по природно-виноградарским районам Крымской области // Виноградарство и виноделие СССР. - 1991. - №2. - С. 64-71, у т.ч. автора с.65, 67-69 (оцінка землі по ПВР).

23. Матчина И.Г., Рыбинцев В.А. Определение стоимости арендуемых предприятий и арендной платы // Пищевая промышленность. - 1991. - №1. - С. 11-13, у т.ч. автора с.11-12 (визначені методичні підходи для розрахунку орендної плати, викупу винзаводу в приватну власність).

24. Рыбинцев В.А. Пути совершенствования виноградарства // Вестник сельскохозяйственной науки. - 1989. - №8. - С.35-39.

25. Дженеев С.Ю., Бондарев В.П., Рыбинцев В.А. Концепция развития виноградарства до 2015 года // Виноградарство и виноделие СССР. - 1989. - №2. - С.3-11, у т.ч. автора с.3-4, 7-8, 11 (стан галузі, соціальне замовлення суспільства, концептуальний прогноз).

26. Рыбинцев В.А., Иванченко В.И., Фролова Л.И. Совершенствовать структуру виноградных насаждений // Садоводство и виноградарство. - 1988. - С.22-24, у т.ч. автора с. 22 (аналіз сортового складу виноградників України).

27. Рыбинцев В.А., Хоффманн Д. Винный туризм как инструмент оживления хозяйственной деятельности // Виноград и вино России. - 2000. - №2. - C.45-47 (у т.ч. автора с.46-47). Автором складена програма відвідування Південного берега Криму, проведений аналіз турпропозицій у країни Європи, Азії й Африки, зроблені обгрунтовані висновки.

28. Рыбинцев В.А., Назаров А.В. Ретро-анализ и перспективы виноградарства и виноделия Крыма // Экономические науки: Научные труды. - Симферополь: КГАУ, 2001.- Вып.№67.- С.282-288, в т.ч. автора с. 285-288 (дано аналіз стану виноградників по грунтово-кліматичних зонах Криму і сортименту продукції, що випускається).

29. Рекомендацiп по формуванню ринку виноградарсько-виноробноп продукцiп Украпни / В.I.Бойко, Ю.М.Макаренко, В.О.Рибiнцев та iн.; За ред. В.I. Бойко. - К.: IАЕ, 1995. - 59 с. (3,5 др.а.), у т.ч. автора с.28-33 (принципи взаємовідносин між суб'єктами господарювання).

30. Оптимизация размещения виноградных насаждений: Рекомендации / С.Ю.Дженеев, В.А.Рыбинцев, Ж.А.Колосовский, Р.Я.Согоян, Л.П.Казанцева, Т.Н.Скорикова, Л.А.Протащик. - Ялта: ИВиВ “Магарач”, 1993. - 70с. (3,0 др.а.), у т.ч. автора с. 1-11, 19-22, 42-44 (агрокліматична характеристика зон виноградарства, методи мікрорайонування, групування сортів по термінах дозрівання).

31. Рыбинцев В.А., Матчина И.Г., Бузни А.Н. Методические указания по формированию банка данных для анализа состояния виноградарско-винодельческой отрасли и выявления направлений маркетинговых исследований на Украине / Всесоюзный НИИиТЭИ АПК. - М., 1993. - 13с. - Рус. - Деп. ВС-92, № 156 / Анот. в р.ж.”Животноводство”. - 1993. - № 1. Автора - с.4-5, 11-12 (постановка проблеми, план маркетингових досліджень).

32. Рыбинцев В.А., Петкилева Г.П. Экономическая оценка земли под виноградниками по уровню реальной прибыли: Методические указания / ВНИИТЭИагропром. - М., 1993. - 19 с. - Рус. - Деп. № 15254 от 06.07.1993 / Анот. в базе данных НИИТЭИагропром под № 38; ВС - 93. Автора - с.2-5, 8, 13-15 (розробка методу, визначення рівня використання родючості).

33. Разработка экономико-математических моделей хозяйств с различным направлением специализации по виноградарству: Методические рекомендации / В.А.Рыбинцев, И.А.Казакова, В.П.Антипов, В.В.Чепурко; Под ред. В.А.Рыбинцева. - Ялта: ИВиВ “Магарач”, 1992. - 30 с. (1,3 др.а.), у т.ч. автора с.13 -28 (оптимізація сортименту і розміщення виноградників).

34. Принципы и методы оптимизации размещения виноградных насаждений: Методические указания для проведения исследований / В.А.Рыбинцев, А.Г.Амирджанов, Ж.А.Колосовский и др.; Под ред. В.А.Рыбинцева. - Ялта: ВНИИВиПП “Магарач”, 1991. - 129 с., у т.ч. автора с.5-16, 27-28, 34-41,79-80,109-122. Автором систематизовані показники, які характеризують структуру розміщення і стан виноградників; методи мікрорайонування територій і прогнозування врожайності; запропоновані принципи й етапи розробки схеми розвитку і розміщення виноградарства.

35. Методические рекомендации по разработке моделей хозяйств, специализирующихся на производстве столового винограда / Дженеев С.Ю., Рыбинцев В.А., Грибанов В.В., Чепурко В.В., Антипов В.П. - Ялта: ВНИИВиПП “Магарач”, 1988. - 51с., у т.ч. автора с.7-10, 17-27, 35-49 (визначення сукупності взаємозалежних моделей, оцінка умов при обгрунтуванні виробничо-економічних параметрів господарств, моделювання спеціалізованих виноградарських господарств).

36. Производство безалкогольной продукции из винограда (рекомендации) / С.Ю.Дженеев, Г.Г.Валуйко, В.А.Рыбинцев и др.; Под ред. Г.Г.Валуйко. - Ялта: ВНИИВиПП “Магарач”, 1986. - 125 с., у т.ч. автора с.13-17. Автором розглянуті економічні аспекти перепрофілювання галузі.

37. Дженеев С.Ю., Иванченко В.И., Рыбинцев В.А., Модонкаева А.Э. Технология длительного хранения столового винограда: Рекомендации. - Ялта: ВНИИВиПП “Магарач”, 1986. - 34 с., у т.ч. автора с.25-29, 32-33 (розрахунок економічної ефективності тривалого збереження винограду).

38. Рыбинцев В.А. Информационное обеспечение маркетинговой деятельности // Iнформацiйнi ресурси та пх використання в агропромисловому виробництвi: Зб. наук. пр.- К.: IАЕ, 1999.- C.98-103.

39. Sabluk P., Rybinzew W. Sozio-цkonomische Verдnderungen und Reform des Eigentums im Agrar - Industrie - Komplex der Ukraine // Privatisierungsprozess, Rechtsformen und Betriebs - strukturen im Agrarbereich der mittel - und osteuropдischen Lдnder. Herausgegeben von Peter Tillack und Eberhard Schulze. - Halle / Saale: Druckerei Heinrich John, 1997. - S. 118-128. Автора с. 121-128, де дано аналіз валової продукції сільського господарства за 1991-1995 рр., процесу приватизації в аграрному секторі економіки.

40. Рыбинцев В.А. Маркетинг в виноградарско-винодельческой отрасли Украины // Проблеми інформатизації агропромислового виробництва Украпни в умовах ринкових відносин: Матеріали наук. - виробн. конф. - К.: Сквирська друкарня. - 1995. - С. 82-84.

41. Рыбинцев В., Головко В. Оценка производственного потенциала виноградарства Украины // Эколого-экономические проблемы агропромышленного комплекса Причерноморского региона. - Николаев: РИП “Рионика”. - 1992. - С.73-75, у т.ч. автора с.73-74 (встановлена залежність між ресурсним потенціалом і врожайністю насаджень).

42. Rybintsev V.A. Location of Grape Culture in the USSR: Agroecologis and Economic Aspects / Vine and Wine Economy: Proceedings of the international Symposium. - Budapest: Akademia Kiado, 1990. - С. 59-64 (аналіз розміщення виноградарства, визначені його агроекологічні й економічні аспекти).

43. Рыбинцев В.А., Грибанов В.В., Петкилева Г.П. Пути повышения экономической эффективности производства столового винограда // Пути интенсификации столового виноградарства: Сб. науч. тр. - Ялта: ВНИИВиПП “Магарач”, 1989. - C. 19-27, у т.ч. автора с. 21-27 (прогноз розвитку галузі до 2000 р., визначена типова схема побудови моделі оптимізації виробничої програми радгоспу-заводу “Качинський”).

44. Рыбинцев В.А., Лебедева Э.Г. Нормативный метод анализа и планирования виноградарства // Совершенствование экономического механизма хозяйствования в АПК. - Кишинев: Кишиневский СХИ, 1989. - С. 34-37, у т.ч. автора с.36-37 (визначено природні й інвестиційні фактори впливу на ефективність виноградарства).

Размещено на Allbest.ru