Механізм оцінки конкурентоспроможності послуг електрозв’язку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ЗВ'ЯЗКУ ІМ. О.С. ПОПОВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

МЕХАНІЗМ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПОСЛУГ ЕЛЕКТРОЗВ'ЯЗКУ

Спеціальність: Маркетингові технології

Дзюбинський Андрій Володимирович

Одеса, 2003 рік



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поява нових, переважно приватних, операторів зв'язку і як наслідок зростання конкуренції між ними позитивно впливає на розвиток ринку послуг електрозв'язку. Зміна структури суб'єктів ринку поставили нові вимоги перед його учасниками. Тепер на перший план виходять такі показники, як конкурентоспроможність послуг, а також можливості операторів задовольняти потреби конкретної групи споживачів. У сучасних умовах метою будь-якого суб'єкта господарювання має бути постійне прагнення підвищити ефективність діяльності за рахунок забезпечення належного рівня якості, ціни та інших складових конкурентоспроможності послуг, що пропонуються ринку.

Разом з тим теорія управління вказує на наявність зв'язків та ситуацій, коли для телекомунікаційної компанії чи її частини виявляється більш вигідною кооперація, ніж конкурентна боротьба. На цьому рівні особливо зростає роль узгодження цілей, інтересів та дій між усіма учасниками бізнес-процесів. Діапазон підприємницької активності може істотно розширятися завдяки тому, що учасники (власники) бізнес-процесів мають можливість усвідомлено впливати на привабливість тієї чи іншої діяльності (продукту) на суспільному рівні.

Певним досягненням сучасного управління телекомунікаційними компаніями можна вважати створення структури менеджменту, оптимізованої для діяльності в конкурентних умовах внутрішнього ринку та швидкого реагування на приєднання до нових телекомунікаційних компаній та національних операторів інших країн.

Проблеми інтенсифікації розвитку телекомунікацій загалом та питання управління конкурентоспроможністю в галузі постійно привертали та привертають до сьогодні увагу багатьох вчених. У працях зарубіжних та вітчизняних науковців: В. Булгака, Л. Варакіна, П. Воробієнка, А. Гілла, Н. Головкіної, Є. Горбашко, М. Гореліка, В. Гранатурова, А. Джиппа, С. Довгого, В. Женжери, В. Орлова, В. Осипова, І. Пірса, Й. Петровича, Я. Плоткіна, Н. Потапової-Синько, В. Пригоди, Н. Резнікової, Р. Сандерса, А. Стрельця, Р. Фатхутдінова досліджуються основні можливі напрямки розвитку телекомунікацій і питання вдосконалення виробничо-господарської діяльності на основі підвищення рівня конкурентоспроможності продукції, пропонується цілий ряд підходів до оцінки ринкової привабливості продукту.

Однак практика нерідко доводить неможливість адаптувати зарубіжні розробки у вітчизняній економіці. Це пояснюється перш за все відчутним технічним відставанням розвитку українських телекомунікацій від відповідних галузей зарубіжних країн, а також особливостями функціонування галузі на сучасному етапі розвитку економіки країни: сьогодні тарифна політика на послуги стаціонарного телефонного зв'язку майже повністю знаходиться під контролем держави, а існуючі підходи до оцінки якості послуг (установлені відповідними законодавчими чи іншими нормативними документами) не відповідають вимогам часу, оскільки вони, здебільшого, направлені не стільки на оцінку, скільки на виявлення причин низької якості телекомунікаційного продукту. При цьому в Україні до сьогодні проблема управління конкурентоспроможністю послуг електрозв'язку не носить комплексного характеру (наприклад, не розроблено єдиного підходу до визначення її рівня). Цим зумовлюється актуальність нашого дослідження, його науково-прикладне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає науковому напрямку Координаційного плану №68 “Економічні проблеми розбудови державності України: важелі та стимули розвитку господарських систем”, затвердженому наказом Міносвіти України від 13 лютого 1997 р., №37, а також науково-дослідної роботи ЛДТУ за темою “Організаційно-економічний механізм збутової діяльності”, д/р: 0103U000278.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці механізму оцінки конкурентоспроможності послуг електрозв'язку шляхом визначення інтегрального коефіцієнта конкурентоспроможності. Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких задач:

- оцінити рівень розвитку вітчизняної мережі електрозв'язку та спрогнозувати можливі напрямки розвитку галузі;

- проаналізувати тенденції розвитку світового телекомунікаційного ринку;

- визначити фактори маркетингового середовища, що впливають на діяльність підприємств сфери телекомунікацій, та провести їх класифікацію;

- систематизувати сучасні погляди на проблему конкурентоспроможності;

- узагальнити підходи до оцінки конкурентоспроможності, а також розробити механізм розрахунку комплексного коефіцієнта конкурентоспроможності послуг електрозв'язку;

- розробити рекомендації з вдосконалення діяльності по просуванню послуг на ринку.

Об'єктом дослідження обрано процес управління конкурентоспроможністю послуг електрозв'язку.

Предметом дослідження є методи визначення та оцінки конкурентоспроможності послуг електрозв'язку.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають принципи, методи і прийоми наукового дослідження. В процесі роботи застосовувались методи: економіко-статистичний, системний, абстрагування, узагальнення, логічний (аналіз стану та перспектив розвитку галузі), економіко-математичний (розрахунок інтегрального коефіцієнта конкурентоспроможності послуг електрозв'язку), класифікації (визначення факторів впливу на діяльність операторів та групування операторів), а також такі прийоми як статистичне групування, економічне порівняння, графічний та аналогії (аналіз тенденцій розвитку галузі). Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, що стосуються принципових ідей, основоположних теорій і концепцій з проблеми, що досліджується. Статистичною та інформаційною базою роботи є матеріали Державного комітету статистики України, Державного комітету зв'язку та інформатизації, а також галузева періодична література.

Наукова новизна одержаних результатів.

Наукова новизна сформульованих та обґрунтованих в дисертації основних положень, висновків та рекомендацій полягає у тому, що їх сукупність являє собою вирішення важливої проблеми вдосконалення процесу управління конкурентоспроможністю послуг електрозв'язку. Нові наукові положення дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, полягають у наступному…

Вперше запропонований підхід до визначення інтегрального коефіцієнта конкурентоспроможності послуг електрозв'язку, за яким останній розраховується як добуток одиничних показників за ціною та якістю, скоригований на коефіцієнт задіяння обладнання. Це дає можливість не тільки оцінити загальний рівень конкурентоспроможності, але й виявити одиничний критерій, який справляє найбільший понижуючий ефект на привабливість продукту для споживача. Удосконалено термінологічний апарат - конкурентоспроможність розглядається як поняття, що лежить на стику трьох наукових дисциплін: технічної дисципліни кваліметрії, економічної дисципліни маркетингу і соціології та психології, яка враховує поведінкові особливості та менталітет певних груп споживачів.

Дістало подальшого розвитку:

- дослідження впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища на діяльність підприємств сфери телекомунікацій та проведено класифікацію цих факторів, що дає можливість оцінити характер впливу того чи іншого фактора;

- дослідження особливостей функціонування операторів на телекомунікаційному ринку України. Визначено критерії для групування “телекомів”. Це дає можливість підвищити ефективність управління конкурентоспроможністю шляхом виявлення специфічних властивостей чи характерних рис діяльності того чи іншого оператора;

- дослідження проблеми підвищення рівня конкурентоспроможності окремих продуктів та запропоновані показники оцінки якості телекомунікаційного продукту: кількість дзвінків, що закінчилися з'єднаннями, кількість та тривалість пошкоджень телефонного зв'язку, рівень сервісного обслуговування;

- дослідження проблеми дебіторської заборгованості та запропоновано схему “одноденного кредиту” як один з можливих варіантів зменшення боргу бюджету перед операторами за надані послуги електрозв'язку, що дає можливість на практиці оптимізувати роботу з дебіторами.

Практичне значення отриманих результатів. Запропонований в дисертації механізм оцінки конкурентоспроможності впроваджений для визначення конкурентоспроможності послуг ВАТ “Укртелеком”, ТзОВ “Фотаком” та Луцької філії ЗАТ “Утел” на ринку телекомунікацій Волинської області. Зокрема про практичне значення одержаних результатів дослідження свідчать позитивні відзиви Волинської дирекції ВАТ “Укртелеком” (акт впровадження від 06.11.2003 р.), ТзОВ “Фотаком” (акт впровадження від 04.07.2003 р.) та ЗАТ “Утел” (акт впровадження від 12.11.2003 р.).

Особистий внесок здобувача.

Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих працях зазначений в авторефераті у переліку основних робіт за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були розглянуті та схвалені на: науково-методичній конференції “Розвиток менеджменту в Україні: теорія, методика, практика” (Київ, 2000), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (Львів, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції “Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку” (Львів, 2000), науково-практичній конференції “Теорія і практика перебудови економіки” (Черкаси, 2000), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Педагогіка і менеджмент” (Луцьк, 2001), четвертій Міжнародній конференції "Наука і освіта 2001” (Дніпропетровськ, 2001).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 робіт, у тому числі 4 статті у фахових виданнях і 5 статей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій 2,72 д. а. (особисто здобувача 2,56 д. а.).

Структура та обсяг роботи: Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 180 сторінок тексту, з яких 10 займає список використаних джерел (127 найменувань) та 6 - додатки. Крім цього робота проілюстрована 11 рисунками та 16 таблицями.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розглянута доцільність розробки наукової проблеми, обґрунтована її актуальність, сформульовані мета і задачі дослідження, наведені основні етапи дисертаційної роботи та рівень їх наукової новизни, подане теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі дисертаційної роботи “Конкурентоспроможність та її значення на сучасному етапі економічного розвитку” досліджено основні теоретичні підходи до визначення поняття конкурентоспроможності, а також проаналізовано існуючі механізми оцінки конкурентоспроможності продукту. Крім цього здійснено класифікацію факторів маркетингового середовища, що найбільш суттєво впливають на діяльність підприємств сфери телекомунікацій.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що на сьогодні немає єдиного підходу до визначення та оцінки конкурентоспроможності продукту чи послуги. Автор вважає, що дане поняття не можна розглядати як проблему однієї наукової дисципліни. Проблема конкурентоспроможності є комплексною і лежить на стику трьох наукових дисциплін: технічної дисципліни кваліметрії, економічної дисципліни маркетингу, а також соціології та психології, яка враховує поведінкові особливості та менталітет окремих груп споживачів (рис. 1).

Рис. 1. - Основні фактори конкурентоспроможності продукції:

Тобто конкурентоспроможним може бути лише той продукт, який просувається на ринок з оптимальним використанням маркетингових заходів по його доведенню до кінцевого споживача і який за своїми якісно-ціновими, іншими споживчими характеристиками та умовами продажу відповідає реальній платоспроможній потребі конкретної групи споживачів.

Відповідно проблема аналізу й оцінки конкурентоспроможності продукції має вирішуватися на основі узгодженого застосування теоретичного і прикладного апарату, створеного в таких проблем:

- вивчення та оцінка потреб, споживацьких переваг та поведінкових особливостей потенційних покупців продукції з урахуванням менталітету та соціального рівня, на якому знаходиться споживач;

- організація моніторингу ринку з метою збирання інформації про умови збуту продукції, фірми і товари-конкуренти, розробка єдиної системи показників якості продукції, що використовувалася б як виробником, так і споживачем;

- конструювання узагальненої моделі досліджуваної проблеми, у тому числі формування множини факторів, що впливають на конкурентоспроможність та визначення їх взаємозв'язків. Важливе значення для забезпечення конкурентоспроможності послуг на ринку мають умови, в яких працює фірма.

Рис. 2. - Класифікація факторів впливу на діяльність підприємств:



В зв'язку з цим, на думку автора, певну теоретичну цінність при вивченні особливостей функціонування операторів у маркетинговому середовищі може представляти здійснена класифікація факторів зовнішнього середовища, що впливають на діяльність телекомунікаційних підприємств (рис. 2). Крім цього ми вважаємо, що дана класифікація носить також і практичне значення, оскільки за її допомогою оператори можуть оцінити характер впливу того чи іншого фактора та обрати найбільш оптимальні, в тій чи іншій ситуації, заходи для повної або часткової нейтралізації негативної дії конкретного фактора. Групування факторів здійснено за такими критеріями:

- рівнем регулювання, часом дії, впливом на елементи виробничо-господарського процесу, рівнем передбачуваності, наслідками впливу, терміном впливу, характером впливу, рівнем впливу, періодичністю виникнення, напрямком впливу, суб'єктами впливу, змістом;

- аналіз динаміки конкурентоспроможності продукції в цілому та факторів, що її визначають;

- визначення рівня конкурентоспроможності продукції, який би забезпечив необхідні обсяги реалізації продукції та відповідну частку на ринку;

- формування загальних підходів до кількісної оцінки конкурентоспроможності продукції, розробка конкретних методів, алгоритмів і процедур рішення задач, що ставляться до даної проблеми - на нашу думку інтегральний коефіцієнт конкурентоспроможності повинен розраховуватися таким чином, щоб не тільки визначати загальне її значення, але й разом з тим установлювати одиничний показник, який справляє найбільший понижуючий ефект на загальний рівень привабливості продукту (дозволить зазначити пріоритетні напрямки вдосконалення продукту).

На сьогодні у вітчизняній практиці не використовується комплексного показника для оцінки конкурентоспроможності послуг електрозв'язку. Операторами оцінюються лише одиничні елементи конкурентоспроможності, здебільшого це стосується якісних характеристик продукту, тоді як, наприклад, вважається, що якщо тарифна політика в галузі знаходиться повністю під контролем держави, то суб'єкти господарювання поставлені в однакові умови на ринку стосовно можливостей досягнути певних переваг за рахунок гнучкої цінової політики. Проте це помилкова думка.

У другому розділі дисертації “Аналіз стану та тенденцій розвитку вітчизняного ринку електрозв'язку” проведено аналіз рівня розвитку українських телекомунікацій, розглянуто специфіку розвитку вітчизняного електрозв'язку, а також здійснено аналіз основних складових конкурентоспроможності та визначено головні недоліки існуючої тарифної політики і системи оцінки якості послуг.

Узагальнення досвіду розвитку телекомунікаційних систем інших країн світу дає можливість, за допомогою методу історичних аналогій, частково передбачити і розвиток вітчизняного електрозв'язку. Можливо зробити припущення, що уже найближчим часом вітчизняні оператори зв'язку змінять пріоритети (за причини зростаючої ринкової потреби) та зорієнтують основну увагу на надання нових, високорентабельних видів послуг (мобільний та супутниковий зв'язок, доступ до мережі Інтернет та комп'ютерна телефонія тощо). Тобто можна очікувати суттєвої зміни структури, насамперед в грошовому виразі, надання послуг. Так уже на сьогодні зі збільшенням кількості користувачів Інтернет різко змінюється обсяг послуг телеграфного зв'язку - з 1990 р. по 2000 р. середньорічна кількість відправлених телеграм на душу населення зменшилась у 7 разів, а проводові радіомовлення взагалі відноситься до збиткових видів діяльності - за перші 10 років незалежності кількість радіоточок зменшилась майже у двічі з 16,6 млн. у 1991 р. до 8 млн. у 2001 р.

Крім цього, порівняльний аналіз засвідчив:

- рівень розвитку вітчизняних телекомунікацій відчутно поступається аналогічному в провідних країнах світу. Зокрема залишається на досить низькому рівні телефонна щільність на 100 чоловік населення та рівень цифровізації мережі. Так, якщо телефонна щільність у провідних країнах у 2001 році уже перевищувала 50 телефонів, то за аналогічний період в Україні значення цього показника знаходилося на рівні 20,4 телефонів;

- країна є взагалі унікальною державою за кількістю виданих ліцензій на різні види діяльності в сфері телекомунікацій, (Державним комітетом зв'язку та інформатизації їх видано понад 1000), але при цьому левова частка ринку, а це майже 90%, ще досі належить Укртелекому та Утелу, а рівень незадоволеного попиту на установлення телефонів (офіційна черга) знаходиться в межах 2 мільйонів чоловік;

- особливістю нинішнього українського телекомунікаційного ринку є пріоритетна орієнтація нових суб'єктів господарювання на промислові та фінансові центри (більше 30 операторів у Києві, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку та менше 5 - на Волині, Закарпатті, Тернопільщині), що призводить до відчутної диференціації у розвитку електрозв'язку (наприклад, рівень телефонізації та цифровізації окремих регіонів уже на сьогодні відрізняється між собою в декілька разів - в 2001 році телефонна щільність по Києву становила 45,5, тоді як у Закарпатті лише 11,4).

На нашу думку така ситуація є наслідком впливу багатьох як суб'єктивних, так і об'єктивних причин, головні з яких це неефективна тарифна політика в галузі та недосконалість нормативних актів стосовно вимог до якості послуг, що пропонуються на ринку.

Так, наприклад, тарифна політика в галузі традиційної телефонії знаходиться повністю під контролем держави. В даному випадку роль державних органів у процесі ціноутворення носить як стимулюючий, так і стримуючий характер. Надмірне регулювання стримує розвиток конкуренції на окремих ринкових сегментах та нерідко призводить до відчутної невідповідності тарифів і якості послуг (це в основному стосується розвитку місцевих телефонних мереж у сільській місцевості, відповідальність за який на даний час повністю лежить на ВАТ “Укртелеком”). При цьому ми вважаємо, що існуюча система оцінки якості не дозволяє об'єктивно оцінити її рівень. Недосконалість нинішньої методики аналізу полягає в спробі оцінити якість з погляду виробника, а не з точки зору привабливості послуг для конкретного споживача. Звичайно такі показники, як тривалість простою (не роботи) телефонного каналу чи кількість обґрунтованих скарг дають можливість операторам проаналізувати причини неякісного надання послуг та оперативно реагувати на їх усунення. Проте споживача менш за все цікавлять причини. Визначальним критерієм для нього є сам факт не роботи телефону чи низької якості послуг. Крім цього, діючими на сьогодні законодавчими та нормативними актами передбачені певні вимоги до операторів зв'язку щодо якості послуг, що надаються останніми. Але разом з тим прослідковується явна тенденція до обмеження прав споживачів цих самих послуг. Так, наприклад, Правила користування місцевим телефонним зв'язком та Інструкція про порядок обліку заяв і усунення пошкоджень на місцевих телефонних мережах передбачають відповідальність підприємств галузі за порушення контрольних термінів усунення пошкоджень - у разі усунення пошкоджень телефонного зв'язку з порушенням контрольного строку (п'ять діб) абонентна плата за весь час пошкодження не нараховується і підприємство зв'язку сплачує абоненту пеню у розмірі 25 відсотків добової абонентної плати за кожну добу перевищення контрольного строку. Однак при цьому не врахований той факт, що якщо, наприклад, споживачем послуг є юридична особа, успішність діяльності якої багато у чому залежить від надійності телефонного зв'язку, то хто має відшкодовувати можливі фінансові втрати останньої, пов'язані з не роботою чи неякісною роботою телефонів протягом зазначеного періоду? Або ж яким чином компенсувати незручності населення, викликані відсутністю зв'язку?

Ми також вважаємо, що згадані вище причини не дозволяють підприємствам галузі реально оцінювати конкурентоспроможність послуг та її одиничні елементи. Крім цього, процес управління конкурентоспроможністю ускладнюється також і значною кількістю та різноманітністю (різні обсяги та умови надання послуг) суб'єктів ринку. Автор вважає, що реалізація пріоритетних напрямків розвитку галузі загалом та окремих підприємств зокрема не можлива без визначення основних притаманних їм характеристик і властивостей, що є обов'язковою умовою вдосконалення управління, скажімо, конкурентоспроможністю як фірми, так і конкретного продукту. На основі результатів аналізу визначено 5 основних критеріїв для класифікації операторів зв'язку: напрямок діяльності, рівень ведення бізнесу, вид послуг, кількість послуг, що надаються, час дії (рис. 3).

Рис. 3. - Класифікація операторів зв'язку:

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи той факт, що ціна та якість є найголовнішими складовими конкурентоспроможності, очевидним є висновок стосовно необхідності вдосконалення як тарифної політики, так і діяльності в області забезпечення належної якості телекомунікаційного продукту.

У третьому розділі дисертаційної роботи “Механізм оцінки та шляхи підвищення конкурентоспроможності послуг електрозв'язку” запропоновано механізм оцінки конкурентоспроможності та визначено основні напрямки вдосконалення послуг за рахунок підвищення рівня якості, оптимізації цінової політики та активізації діяльності по просуванню послуг на ринку.

Розвиваючись досить динамічно, вітчизняний телекомунікаційний ринок має ті ж проблеми, що і відповідні галузі інших постсоціалістичних країн. Сильна позиція Укртелекому ставить певні вимоги перед новими суб'єктами господарювання, що планують завоювати та утримати свою частку на ринку.

Одним зі шляхів досягнення цієї мети є визначення інтегрального (комплексного) коефіцієнта конкурентоспроможності продукції, який би дозволив оцінити вплив окремих елементів конкурентоспроможності на її загальне значення та установити пріоритетні шляхи вдосконалення продукту. Ми пропонуємо оцінювати привабливість продукту для споживача за наступною формулою:

Де:

Ік - інтегральний коефіцієнт конкурентоспроможності;

Ія, Іц, К - одиничні коефіцієнти конкурентоспроможності, що визначають ступінь впливу відповідно якості, ціни та маркетингових заходів на привабливість послуги для споживача в конкретних ринкових умовах, а також дають змогу порівняти показники виробленого продукту з аналогічними у товарів конкурентів.

Для визначення одиничних коефіцієнтів необхідно врахувати усі фактори, що впливають на їх значення та установити межі, в яких повинен знаходитись той чи інший коефіцієнт в оптимальному варіанті. В нашому випадку оптимальне значення інтегрального та одиничних показників конкурентоспроможності має дорівнювати 1.



Де:

Ідз - коефіцієнт якості, який залежить від кількості дзвінків, що закінчилися з'єднаннями (відношення кількості дзвінків, що закінчилися повноцінним з'єднанням до загальної кількості дзвінків);

Іп - коефіцієнт якості, який залежить від кількості та тривалості пошкоджень телефонного зв'язку (враховує кількість пошкоджень з порушенням контрольного строку їх усунення, а також кількість пошкоджень з вини оператора);

Іе - коефіцієнт якості, який залежить від рівня сервісного обслуговування (відношення кількості обґрунтованих до загальної кількості скарг на роботу сервісних відділень).

Де:

Іц1 - коефіцієнт, який залежить від вартості користування 1 год. послуги - розраховується шляхом ділення прогнозованих середньо-періодичних витрат існуючого чи потенційного абонента за користування конкретною послугою (дані отримуються в ході маркетингових досліджень) на добуток потреби в послугах для споживача (визначається в годинах) і тариф оператора на дану послугу (визначається в гривнях за годину).

При цьому хотілося б зазначити, що тарифи на соціально-значимі послуги в нашій країні є фіксованими чи державно регульованими. Кількість цих послуг мінімальна і скорочується в міру стабілізації і підйому економіки та благополуччя населення. Разом з тим такого роду тарифи спричиняють фінансові втрати для підприємств зв'язку, які повинні компенсуватися із коштів державного органу, що установив вказані ціни. Однак, через нестабільність економіки, і як наслідок дефіцити місцевих бюджетів, виконання заходів щодо компенсації втрат телекомів відбувається далеко не регулярно, що не може негативно не позначитись на діяльності операторів.

Рис. 4. - Схема одноденного кредиту:

Одним із шляхів вирішення складного завдання зниження, чи повного погашення дебіторської заборгованості може бути використання схеми (рис 4.) так званого “одноденного кредиту”, суть якого полягає в наступному:

- по-перше - оператор зв'язку знаходить підприємство, яке випускає продукцію, необхідну для підтримки нормального функціонування фірми (кабельну продукцію, обладнання) та має заборгованість по виплатам перед місцевим бюджетом. Дане підприємство надає оператору необхідну продукцію на суму боргу перед бюджетом;

- по-друге - підприємство отримує в банку одноденний кредит та розраховується з бюджетом за місцеві податки;

- по-третє - місцевий бюджет погашає оператору борг за надані послуги;

- по-четверте - оператор проводить розрахунки з підприємством за отриманий товар, підприємство повертає банківській установі кредит.

Даний показник розраховується лише у випадку, коли рівень попиту поступається розміру одноразової плати.

Використання коефіцієнта конкурентоспроможності по маркетингових зусиллях підприємства носить досить неоднозначний характер. Так, на сьогодні дуже важко, наприклад, кількісно оцінити ефективність рекламної кампанії чи існуючих каналів розподілу. Однак необхідність здійснення такого роду заходів є очевидною. Тому для встановлення більш об'єктивної картини стосовно рівня конкурентоспроможності послуг електрозв'язку ми пропонуємо отриманий коефіцієнт, що характеризує привабливість послуг з точки зору якісно-цінових показників, корегувати на коефіцієнт задіяння обладнання (саме даний коефіцієнт, на нашу думку, найбільш повно відображає маркетингові зусилля операторів.

Так, наприклад, за рівних якісно-цінових характеристик коефіцієнт задіяння показуватиме наскільки ефективно використовуються заходи по доведенню продукції до споживача).

При цьому згаданий коефіцієнт повинен братися лише за умови, що обладнання введене в експлуатацію не раніше як за рік до моменту оцінки конкурентоспроможності:

Де:

З - задіяна ємність на станціях конкретного оператора;

М - монтована ємність обладнання.

Автор вважає, що для забезпечення відповідного рівня конкурентоспроможності повинні виконуватися такі умови в області просування послуг на ринок:

- чітке визначення цілей, яких намагається досягнути оператор в конкретному часовому проміжку (коротко чи довгостроковому) за допомогою, наприклад, рекламної діяльності;

- визначення категорії споживачів, на яких орієнтована реклама послуг (адресність реклами) та правильний вибір характеру реклами (іміджевий чи товарний) для різних категорій клієнтів;

- регулярне розповсюдження каталогів та буклетів з переліками послуг, що надаються;

- розширення використання символіки оператора (випуск календарів, блокнотів, розповсюдження безкоштовної рекламної продукції) та активна рекламна діяльність в ЗМІ;

- створення позитивного іміджу завдяки рекламі, що супроводжує різноманітні соціальні заходи;

- створення навколо оператора атмосфери гласності та доступності широкому колу споживачів шляхом випуску щорічних звітів (з наведенням поточних та минулих даних);

- контроль за достовірністю рекламної інформації з метою дотримання прав споживачів;

- використання Інтернет та телемаркетингу для розповсюдження інформації про діяльність фірми;

- благодійна та спонсорська діяльність, участь у виставкових заходах;

- використання індивідуального підходу в роботі з бізнес-клієнтами.

Запропонований в роботі механізм дозволяє спрогнозувати можливості операторів на конкретному ринку та установити на скільки ж та чи інша послуга відповідає вимогам споживачів. На основі визначення одиничних показників конкурентоспроможності можна оцінити вплив кожного елемента привабливості послуги на загальний коефіцієнт. В результаті аналізу якості, ціни та ефективності маркетингових заходів можливо визначити основні напрямки вдосконалення продукції.



ВИСНОВКИ

Отримані в рамках дослідження результати дають можливість сформулювати такі основні висновки та рекомендації:

1. Зв'язок в Україні, як і в усьому світі, є одним з найбільш динамічних елементів економіки країни, що характеризується появою значної кількості операторів, постійним збільшенням асортименту послуг, зростанням вимог споживачів до якості та інших споживчих характеристик телекомунікаційного продукту;

2. Визначені основні фактори маркетингового середовища, що впливають на діяльність підприємств галузі та здійснено класифікацію цих факторів: за рівнем регулювання, за часом дії, за впливом на елементи виробничо-господарського процесу, за рівнем передбачуваності, за наслідками впливу, за строком впливу, за характером впливу, за рівнем впливу, за періодичністю виникнення, за напрямком впливу, за суб'єктами впливу, за змістом. Це дозволить операторам оцінити характер впливу того чи іншого фактора та обрати найбільш оптимальні дії для повної або часткової нейтралізації негативної дії конкретного фактора;

3. Визначені критерії класифікації операторів зв'язку: напрямок діяльності, рівень ведення бізнесу, вид послуг, кількість послуг, що надаються, час дії. Це дасть змогу вдосконалити процес управління конкурентоспроможністю як фірми загалом, так і конкретного продукту зокрема, оскільки реалізація пріоритетних напрямків розвитку підприємств не можлива без визначення основних притаманних їм характеристик і властивостей; конкурентоспроможність маркетинговий споживач

4. На основі вивчення значної кількості літературних джерел визначено необхідність комплексного підходу до оцінки конкурентоспроможності. Остання повинна розглядатися як проблема, що лежить на стику трьох наукових дисциплін (кваліметрії, маркетингу, соціології та психології), а конкурентоспроможним є лише той продукт, який просувається на ринок з оптимальним використанням маркетингових заходів по його доведенню до кінцевого споживача і який за своїми якісно-ціновими, іншими споживчими характеристиками та умовами продажу відповідає реальній платоспроможній потребі конкретної групи споживачів;

5. На базі існуючих в галузі зв'язку проблем та протиріч запропоновано механізм оцінки конкурентоспроможності послуг. Інтегральний коефіцієнт конкурентоспроможності має розраховуватися як добуток одиничних показників за ціною та якістю, скоригований на коефіцієнт задіяння обладнання, що дасть також можливість установити який саме одиничний критерій справляє найбільший знижуючи ефект на загальне значення привабливості продукту для споживача;

6. Запропоновано систему одиничних показників оцінки якості телекомунікаційного продукту: кількість дзвінків, що закінчилися з'єднаннями, кількість та тривалість пошкоджень телефонного зв'язку, рівень сервісного обслуговування. Саме ці критерії дозволять оцінити якість з точки зору споживача, на відміну від існуючих показників, що оцінюють якість з точки зору виробника;

7. Запропоновано схему так званого “одноденного кредиту”, що дозволить частково зменшити розмір дебіторської заборгованості операторів за рахунок часткового чи повного погашення боргу за отримані послуги електрозв'язку з боку місцевого бюджету;

8. Визначено заходи по просуванню послуг на ринку, оптимальне використання яких дасть змогу досягнути конкурентних переваг навіть за однакових якісно-цінових та інших характеристик продукту;

9. Реалізація запропонованих заходів дозволить підвищити ефективність діяльності операторів зв'язку шляхом вдосконалення процесу управління конкурентоспроможністю послуг;

10. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:

- Державним комітетом зв'язку та інформатизації України стосовно рекомендацій для визначення конкурентоспроможності послуг;

- В України стосовно положень по управлінню конкурентоспроможністю послуг як теоретичної основи для підготовки фахівців у галузі менеджменту на виробництві.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дзюбинський А.В. Управління маркетинговою діяльністю // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції: Зб. наук. праць Луцького державного технічного університету. - Луцьк: Надстир'я, 1999. - Вип. V. - С. 63-72 (0,52 д. а.).

2. Дзюбинський А.В. Методи збору маркетингової інформації на ринку телекомунікацій // Матеріали науково-практичної конференції “Теорія і практика перебудови економіки”. - Черкаси: ЧІТІ, 2000. - С. 84-86 (0,18 д. а.).

3. Дзюбинський А.В. Проблеми реалізації послуг в галузі електрозв'язку // Збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку. - Львів: ДУ “Львівська політехніка”, Інститут підприємництва та прогресивних технологій, 2000. - С. 76-77 (0,04 д. а.).

4. Ліпич Л.Г. Дзюбинський А.В. Методи просування послуг на ринку електрозв'язку // Тези доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Маркетинг та логістика в системі менеджменту”. - Львів: ДУ “Львівська політехніка”, 2000. - С. 179-181 (0,17 д. а., особисто здобувачем визначені основні напрямки політики операторів по просуванню послуг на ринку - 0,15 д. а.).

5. Дзюбинський А.В. Збутова діяльність підприємств на ринку телекомунікацій // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції: Зб. наук. праць Луцького державного технічного університету. - Луцьк: Надстир'я, 2001. - Вип. VІІ. - С. 28-36 (0,52 д. а.).

6. Дзюбинський А.В. Конкуренція на ринку телекомунікацій // Економіка і управління: Науковий журнал. - К., 2002. - Вип. 1. - С. 36-41 (0,37 д. а.).

7. Дзюбинський А.В. Проблеми реалізації послуг в галузі електрозв'язку // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Вісник національного університету “Львівська політехніка”. - Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 2001. - №417. - С. 95-98 (0,35 д. а.).

8. Ліпич Л.Г., Дзюбинський А.В. Маркетингові комунікації на ринку електрозв'язку // Логістика: Вісник національного університету “Львівська політехніка”. - Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 2001. - №424. - С. 73-78. (0,49 д. а., особисто здобувачем сформульовані основні заходи по просуванню послуг на ринку - 0,35 д. а.).

9. Дзюбинський А.В. Збутова діяльність на ринку телекомунікацій // Матеріали четвертої міжнародної конференції “Наука і освіта 2001”. - Т. 2. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. - С. 30-31 (0,08 д. а.).

Размещено на Allbest.ru

...