Рис.2. Матриця ресурсно-сполученого аналізу видів природокористування

У клітках матриці фіксуються форма, характер та інтенсивність взаємодії відповідних видів природокористування в контексті використання конкретного ресурсу. Ця взаємодія може мати толерантний (взаємо припустимий), конкурентний чи конфліктний характер. Детальність матриці (тобто кількість видів природокористування) може варіювати в залежності від мети дослідження та рівня (масштабу) розглянутої приморської території. В результаті узагальненого аналізу таких матриць надається комплексна соціально-економіко-екологічна характеристика території і виділяються проблемні позиції;

· розроблено методичні підходи до створення і ведення еколого-економічного кадастру природних ресурсів стосовно приморських територій і кадастру екологічно важливих територій приморської зони України в адміністративно-територіальному розрізі. Центральним поняттям еколого-економічного кадастру є поняття природно-ресурсного потенціалу, під яким розуміється здатність природних систем без збитку для себе віддавати необхідні людині ресурси чи робити корисну для нього роботу.

Запропонований підхід до розробки методики еколого-економічного кадастру резюмується такою формулою:

“еколого-економічний кадастр = галузеві кадастри природних ресурсів + кадастр екологічно важливих природних об'єктів і територій”.

Знак “+” тут означає не операцію додавання, а встановлення та економічну оцінку екологічних зв'язків, що супроводжують використання того чи іншого природного ресурсу. Таким чином, еколого-економічний кадастр має містити дані про “екологічний потенціал” усіх природних ресурсів, що зустрічаються на конкретній території - це дасть можливість оцінити їхню значущість з точки зору раціонального природокористування. Важливою особливістю еколого-економічного кадастру є наявність у ньому інформації про економічну ефективність використання природних ресурсів з урахуванням витрат на відновлення порушеного природного середовища. Крім того, автором запропоновано включити до еколого-економічного кадастру вартісну оцінку природно-ресурсного потенціалу окремих територій. Такі оцінки можуть бути зроблені як за кожним видом природних ресурсів, так і за їхньою сукупністю (тобто у вигляді інтегрального природно-ресурсного потенціалу території);

· екологічний маркетинг в рамках економіко-екологічного “ноу-хау” розглянуто як ефективний інструмент організації раціонального природокористування на місцевому рівні в умовах переходу до ринкової економіки; розроблено теоретичні і методичні основи екологічного маркетингу стосовно рішення проблем природокористування приморських територій України. Для вирішення цієї задачі розроблено методологію і технологію екологічного маркетингу природних ресурсів приморських територій (використовуючи категорію “ресурсо-товар”). У трактуванні автора суб'єктом екологічного маркетингу є місцеві органи влади, яким делеговано право бути юридичними “господарями” території, а об'єктом - природні ресурси місцевого значення, включаючи територію і природні комплекси та екосистеми, що є цінними з точки зору підтримки біорозмаїття. Метою екологічного маркетингу є, таким чином, екологічно обґрунтоване просування “товару” (природних ресурсів) до споживачів, тобто потенційних природокористувачів (державних організацій і установ, галузевих міністерств і відомств, підприємців та закордонних інвесторів). Наукові дослідження з проблеми екологічного маркетингу сприяють реалізації концепцій сталого розвитку, інтегрованого управління і збереження біорозмаїття приморських територій України через систему місцевих органів влади і місцевого самоврядування.

Розроблено основні положення про порядок організації та проведення конкурсних торгів, чи екологічних тендерів, як інструмента реалізації екологічного маркетингу.

У четвертому розділі розроблено і обґрунтовано концепцію екологічного маркетингу як маркетингу природоохоронної діяльності та відтворення навколишнього середовища. Метою екологічного маркетингу в рамках зазначеної концепції є збереження довкілля і генофонду біосфери, а також проведення відповідних заходів щодо відновлення порушених екосистем і окремих компонентів природного середовища. Суб'єктом у цьому випадку можуть виступати місцеві та регіональні органи влади, національні уряди, міжнародні громадські організації, політичні партії та рухи, “товаром” - екологічні об'єкти (рідкі та вимираючі види флори і фауни, території з унікальним складом біорозмаїття, екологічно уразливі природні комплекси, що забезпечують важливі біосферні функції і т. ін.). “Ринок” формують потенційні спонсори і донори, що могли б фінансувати відповідні природоохоронні програми і проекти. Цей вид екологічного маркетингу в організаційно-інфраструктурному плані можна розділити на локальний, регіональний, національний і глобальний.

В рамках даної концепції екологічного маркетингу традиційне природокористування представлене формою екологічно сталого господарювання, а політика впровадження традиційного природокористування - інструментом розв'язання потенційного конфлікту між необхідністю збереження унікальних природних об'єктів біорозмаїття і фактом неминучого природокористування з боку населення, яке мешкає на цих територіях (відповідних територіальних громад). Ефективність заходів щодо збереження і підтримки біорозмаїття, інновацій і традицій місцевих громад може бути забезпечена тільки за умови загальнодержавного підходу до цієї проблеми.

У макроекономічному (народногосподарському) розумінні сектор традиційного природокористування є характерним, насамперед, для сектора економіки, що має відношення скоріше до сфери охорони природи, ніж до бізнесу. Поява цього сектора свідчить про перехід до нової, етно-соціально-екологічної парадигми у сфері охорони навколишнього середовища, коли розглядається не один тільки територіальний природний комплекс (ландшафт, екосистема), а цілком увесь “етносоціоландшафт”, який окрім природної складової включає місцеву громаду, що є носієм традиційних екологічних знань. Саме такий підхід дозволяє комплексно вирішувати проблему охорони природного середовища з урахуванням можливих соціальних ефектів на територіях компактного мешкання етносів, що здійснюють традиційне природокористування, і включити проблему традиційного природокористування до існуючих регіональних програм соціально-економічного розвитку, надати йому відповідного економіко-правового статусу.

Визначено основні напрямки екологічного маркетингу традиційних форм природокористування в Україні. Загальні висновки і рекомендації такі:

· доведено, що традиційне природокористування і господарювання є ефективним засобом ініціювання і підтримки сталого розвитку в периферійних та депресивних регіонах України в ринкових умовах;

· необхідно підтримувати і впроваджувати традиційне природокористування в Україні на рівні державної регіональної політики;

· необхідно включити традиційне природокористування в існуючі регіональні програми соціально-економічного розвитку і надати йому відповідний економіко-правовий статус;

· необхідно розробити методологію екологічного менеджменту і екологічного маркетингу стосовно традиційного природокористування.

У даному розділі розроблено і обґрунтовано також інші концепції екологічного маркетингу: маркетингу екологічних знань і технологій (різновид маркетингу ідей) та мережного екологічного маркетингу (маркетинг у системі відносин сталого розвитку).

Маркетинг екологічних знань і технологій тісно пов'язаний з концепціями екологічного маркетингу, що розглянуті вище, тому що він забезпечує необхідний екологічний ноу-хау в процесі маркетингової діяльності (у широкому сенсі, включаючи організацію наукових досліджень з метою одержання нових екологічних знань, розробку екологічно безпечних технологій, аналіз і моніторинг екологічного законодавства, екологічну експертизу, екологічний аудит та консалтинг). Суб'єктами маркетингу є наукові організації, університети, фірми по виробництву ноу-хау, окремі учені, дослідники та експерти. Товаром у цьому випадку визначено інтелектуальний продукт: програми наукових досліджень, технології, проекти природоохоронної діяльності, екологічні експертизи і прогнози, навчальні програми та курси. В рамках цієї концепції екологічного маркетингу ринок складають суб'єкти, що були визначені у розглянутих концепціях екологічного маркетингу (підприємці, місцеві органи влади, уряди, міжнародні організації, політичні партії, громадські організації, навчальні заклади і окремі громадяни). Ефективність діяльності підприємств, фірм, організацій значною мірою визначається функціонуванням маркетингової системи інновацій у природокористуванні. Інноваційна стратегія в природокористуванні та природоохоронній діяльності націлена на досягнення максимально високого рівня якості життя.

В рамках концепції мережного екомаркетингу (маркетингу в системі відносин сталого суспільного розвитку) розглядається не який-небудь окремий процес суспільного відтворення або фрагмент руху ресурсо-товара за одним циклом, а єдиний ланцюг, що охоплює весь природно-ресурсо-відходно-товарний циклічний процес з урахуванням побічних екологічних ефектів. Саме складність взаємодій між виробництвом, суспільством, географічним простором і екологією спричинила розгляд екомаркетингу як мережної концепції. Головна мета цієї концепції - зазначити профіль нового просторово-часового процесу, простору потоків ресурсо-товарів, товарів-регіонів, ресурсо-відходів, що обумовлюють просторове структурування домінуючих економіко-екологічних функцій і соціальної практики. Мережі просторових потоків контролюються багатьма факторами: еколого-інноваційно-інвестиційними, економіко-екологічними, цінової політики, конкуренції, кон'юнктури ринку.

Економіко-екологічні (природно-ресурсо-відходно-товарні) потоки пов'язуються у мережі на основі інформаційних потоків, одночасно утворюючи зв'язок з різними рівнями (глобальним, міжнародним, національним, регіональним і локальним). Новий техногенний простір, організований навколо нових потоків економіко-екологічної інформації, трансформує виробничі потоки і створює систему глобальних індустріальних мереж, включаючи екоінноваційне середовище. З одного боку, це сприяє створенню територіально-просторових екорегіонів, біорегіонів та екомегаполісів, а з іншого - веде до відокремлення регіонів щодо впровадження там органічного землеробства, збереження традиційних форм природокористування, біорозмаїття. Нова глобальна економіка та інформаційне суспільство мають нову просторову організацію, що формується у тому числі і під впливом різноманітних екологічних факторів.

У п'ятому розділі досліджено та розроблено методологічні основи формування економіко-екологічного кадастру. Розглянуто роль економіко-екологічних кадастрів у реалізації екологічного маркетингу.

На основі аналізу існуючої нормативно-законодавчої бази Державних кадастрів, у роботі запропоновано концептуальні засади створення і ведення системи морських економіко-екологічних кадастрів: морського середовища; біоресурсів моря; мінерально-сировинного кадастру моря; джерел забруднення морського середовища і узбережжя; виробничо-господарської діяльності (зокрема морегосподарської діяльності, рекреаційної діяльності, морського транспорту, газо- і нафтовидобутку, видобутку і відтворення біоресурсів відповідно до класифікації видів економічної діяльності); приморських територій і морських екосистем, що підлягають охороні та відновленню. Встановлено їхній склад, структуру (розроблено класифікацію показників структурних блоків морського економіко-екологічного кадастру), цільове призначення і кадастрову термінологію (предмет, оціночні одиниці, показники економіко-екологічної оцінки і т. ін.), форми і методи впливу на реальні та потенційні суб'єкти кадастрової діяльності.

Реформування морського природокористування передбачає посилення акценту на використання диференціального підходу при складанні морських економіко-екологічних кадастрів з метою заохочення раціонального використання морських ресурсів і природоохоронної діяльності підприємств, фірм, компаній, стимулювання науково-технічного прогресу, створення умов розвитку і функціонування екологічно сталого морського бізнесу.

Відповідно до принципу компліментарності і комплексності морський економіко-екологічний кадастр розглянуто як інформаційну систему про природні живі і неживі ресурси, яка відбиває кількісні і якісні характеристики, а також весь спектр економіко-екологічних та правових відносин, які з'являються в результаті виробництва, розподілу, обміну і споживання морських ресурсів, об'єднаних визначеними кліматичними, географічними, екологічними умовами. Виходячи з цього, морський кадастр розглядається як комплексний кадастр геоеколого-економічної просторової системи.

У роботі запропоновано методи і алгоритм розрахунку величини загальної економічної цінності морського середовища, морських ресурсів і приморських територій на базі системи агрегованих показників: вартості використання морського середовища, морських ресурсів і приморських територій (споживчої вартості), вартості невикористання і вартості сполучення в єдину систему природних ресурсів акваторії та території (унікальність, одиничність, затребуваність, необхідність цих елементів). Встановлення єдиного підходу і методів розрахунку економічної цінності морського середовища, морських ресурсів і ресурсів приморських територій є основою виділення економіко-екологічних пріоритетів, у тому числі напрямків застосування нової техніки і технологій у МГК (морегосподарському комплексі), а також природоохоронної (мореохоронної) діяльності.

Запропоновано механізм розподілу платежів за погіршення якості морського середовища як інтегрального ресурсу. Визначено величину платежів за скидання забруднюючих речовин у поверхневі води, величину платежів за зниження рибопродуктивності в результаті скидань забруднюючих речовин у ріки, відкриті лимани, підземні води басейну Чорного і Азовського морів. Маркетингові підходи до екологічного регулювання морського природокористування дозволять підприємствам модернізувати техніку і удосконалити технології в галузі морського природокористування. Екомаркетингові методи також сприятимуть розвитку еколого-економічної спрямованості підприємств (або цілих регіонів) для досягнення оптимального рівня використання морського середовища, приморських територій, а також поділу праці і кооперації відносно нейтралізації забруднюючих скидань і викидів.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми подальшого розвитку та поглиблення теоретико-методологічних засад екологічного маркетингу. Автором на основі методологічних принципів управління процесом екологізації суспільного відтворення сформульовано та обґрунтовано нову концепцію екологічного маркетингу як поліфункціональну і багатовекторну систему підходів, прийомів, методів та інструментів планування природокористування в ринковому середовищі на засадах екологічної безпеки та сталого розвитку.

Основні наукові і прикладні результати, рекомендації щодо їхнього практичного використання можна визначити у такій спосіб:

1. Проведені автором теоретичні дослідження економічних відносин в природокористуванні дозволили сформулювати та обґрунтувати екологічний маркетинг як поліфункціональну і багатовекторну систему його різних концепцій. Кожна з цих концепцій акцентує увагу на одному з ключових факторів і функцій екологічного маркетингу. При цьому змінюється роль і значення базових понять класичного маркетингу (об'єкт, суб'єкт, товар, зовнішнє і внутрішнє середовище, ціль) у його екологічній інтерпретації. Запропоновані концепції екологічного маркетингу знаходяться у певному логічному і функціональному відношенні одна до одної, утворюючи систему. Виходячи з розроблених концепцій, сформульовано інтегральне визначення екологічного маркетингу як системи планування підприємницької діяльності, що пристосовує виробництво (розподіл, обмін і споживання) до екологічних вимог ринку з метою більш вигідного продажу екологічних товарів, послуг та умов і забезпечує сталий попит на ці товари.

2. Автором доведено, що теоретико-методологічні передумови формування наукового поняття “екологічний маркетинг” визначили сутність концепції “екологічного” маркетингу - маркетингу традиційних товарів і послуг (класичний маркетинг) з урахуванням екологічних нормативів і обмежень, який полягає у задоволенні нестатків і потреб шляхом активної ринкової діяльності за допомогою такого обміну, при якому відбуваються мінімальні порушення екосистем. У цьому випадку метою екомаркетингу є задовільнення звичайних нестатків і потреб за допомогою такого обміну, при якому максимально дотримуються існуючі екологічні нормативи, а діяльність суб'єктів маркетингу відповідає вимогам природоохоронного законодавства.

Автором запропоновано методичні рекомендації щодо визначення просторово-часових стандартів якості навколишнього природного середовища, що передбачають розробку показників екологічної ємності території з урахуванням гранично припустимого техногенного навантаження, граничного вилучення природних ресурсів, просторової сумісності виробничо-господарської діяльності і природного середовища регіону.

3. У ході методологічного обґрунтування запропонованої автором концепції екологічного маркетингу розроблено теоретичні основи маркетингу екологічних товарів і послуг. Цей різновид екологічного маркетингу викликаний появою та зростанням екологічних потреб населення в зв'язку з погіршенням якості навколишнього середовища, а також підвищенням екологічної свідомості громадськості. Категоріально-понятійний апарат даної концепції складається з таких понять як “екологічний нестаток”, “екологічна потреба”, “екологічний товар”, “екологічна послуга”. Одним з основних аспектів запропонованої концепції екологічного маркетингу є вивчення і обґрунтування механізмів формування екологічних потреб та їхньої залежності від рівня соціально-економічного розвитку територій. Важливим моментом цієї концепції екологічного маркетингу є розширене поняття потреби людини в екологічній безпеці.

Автор дає розширене визначення поняття “екологічний товар”, до складу якого треба включати географічне середовище регіону, яке можна просувати як товар з метою залучення інвесторів для розвитку регіонального господарського комплексу. Навколишнє природне середовище також може бути товаром і мати споживчу і мінову вартість.

Автором вперше в екомаркетингових дослідженнях використовуються прийоми і методи теорії граничної корисності, граничної екологічної корисності, еластичності попиту на екологічні товари, системний аналіз і прогнозування соціально-еколого-економічних систем. В основу оцінки використання обмежених природних ресурсів автор поклав теорію граничної екологічної корисності, а також вплив екологічних факторів на маркетинговий потенціал виробництва.

В роботі маркетинговий потенціал підприємства визначений як сукупна здатність маркетингової системи підприємства забезпечувати постійну конкурентоздатність, економічну, екологічну і соціальну кон'юнктуру товарів і послуг на ринку. Розрахунок інтегрального показника маркетингового потенціалу підприємства з урахуванням екологічних факторів дозволить визначати ступінь економіко-екологічної привабливості цього товару для покупця .

В роботі аргументовано авторські підходи до сегментації ринку (покупців) на основі екологічного фактора. На базі загальноприйнятих факторів сегментації ринку обґрунтовано необхідність виділення екологічного фактора, як відокремлено, так і в загальній структурі факторів сегментації ринку (як складової частини).

Обґрунтовано та сформульовано структуру основних економіко-екологічних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища екологічного маркетингу суб'єктів підприємницької діяльності.

4. В результаті дисертаційного дослідження встановлено, що теоретико-методологічні розробки проблеми регулювання взаємодії суспільного виробництва і навколишнього природного середовища в умовах функціонування ринкової економіки можуть бути використані як основа для формування концепції маркетингу природних ресурсів і умов (маркетингу раціонального природокористування). Це корпоративний вид екологічного маркетингу, суб'єктом якого є місцеві органи влади і національні уряди - юридичні господарі природних ресурсів, що знаходяться на території регіонів і держав. Як товар тут виступають природні ресурси і умови, що мають реальне чи потенційне комерційне значення, залучені чи здатні бути залученими до процесу суспільного відтворення. Екологічний маркетинг розглядається як методологія планування природокористування з урахуванням умов і вимог ринку ресурсів, що перебуває в постійному динамічному розвитку під впливом широкого діапазону екологічних, економічних, соціальних і науково-технічних факторів, а також розвитку нормативної екологічної бази. В єдиний технологічний процес екологічного маркетингу інтегровані всі елементи діяльності щодо природокористування. Така інтеграція забезпечується за рахунок цільової економіко-екологічної орієнтації всього циклу господарсько-виробничої і розподільної діяльності.

Відповідно до теоретико-методологічних основ концепції екологічного маркетингу сформульовано поняття “екологічного маркетингу регіонів” і “регіонального екологічного маркетингу”, що мають бути покладені в основу управлінських рішень. Під регіональним екологічним маркетингом розуміється маркетинг природних ресурсів регіону з урахуванням економіко-екологічної складової. Регіональний екологічний маркетинг формується, насамперед, під впливом інтересів суб'єктів регіонального відтворювального процесу. Тому і суть управління суспільним відтворенням полягає у визначенні і сполученні економічних і екологічних інтересів різних суб'єктів з метою вирішення соціально-економіко-екологічних задач розвитку регіону.

Регіон розглядається як своєрідний екологічний товар, що має свою вартість і екологічну корисність. Територія з елементарного місця проведення економічних заходів стає продавцем товарів і послуг, тобто рівноправним учасником ринку. При цьому враховуються такі її екосистемні властивості, як асиміляційний потенціал, чутливість до забруднення, роль у трансграничному переносі забруднень та інші. Питання, що виникають в зв'язку з просуванням регіону-товару, вирішує екологічний маркетинг регіону.

5. В дисертації запропоновано концепцію екологічного маркетингу як маркетингу природоохоронної діяльності та відтворення природного середовища, метою якого є збереження довкілля і генофонду біосфери, а також проведення відповідних заходів щодо відновлення порушених екосистем і окремих компонентів природного середовища. Реалізація економіко-екологічного механізму збереження біологічних природних ресурсів має здійснюватися в чотирьох основних напрямках: методичне забезпечення кадастрової оцінки природних ресурсів; створення фінансової бази для реалізації раціонального природокористування; організаційно-управлінський вплив на об'єкти; забезпечення законодавчо-правової основи.

В рамках даної концепції екологічного маркетингу традиційне природокористування представлене формою екологічно сталого господарювання, а політика впровадження традиційного природокористування - інструментом розв'язання потенційного конфлікту між необхідністю збереження унікальних природних об'єктів біорозмаїття і фактом неминучого природокористування з боку населення, яке мешкає на цих територіях (відповідних територіальних громад).

Автором визначено основні напрямки екологічного маркетингу традиційних форм природокористування в Україні, надана його оцінка на макро- і мікроекономічному рівнях.

6. Дисертантом доведено, що розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки актуалізує теоретичні розробки в сфері маркетингу екологічних знань, технологій та інновацій. Суб'єктами екомаркетингу тут є наукові організації, університети, фірми з виробництва ноу-хау, окремі учені, дослідники і експерти. Як товар у цьому випадку розглядається інтелектуальний продукт. Екологічний маркетинг за даною концепцією тісно пов'язаний з іншими концепціями екологічного маркетингу, тому що забезпечує необхідне екологічне “ноу-хау” у процесі екомаркетингової діяльності. Маркетинг інноваційної діяльності, пов'язаний з розробкою принципово нових екологічно чистих товарів, процесів, техніки, технологій та їх екологізацією, здатний вплинути на спосіб життя населення, забезпечити вихід країни на світовий ринок товарів і послуг, що відповідають світовим екологічним стандартам.

7. Мережний екологічний маркетинг визначено як маркетинг у системі відносин сталого розвитку, що характеризує потоки природно-ресурсо-відходно-товарних ланок з урахуванням ланцюгових екологічних ефектів.

8. Автором досліджено і теоретично обґрунтовано роль економіко-екологічного кадастру як організаційно-економічного інструментарію екологічного маркетингу, націленого на розвиток та просування екологічно сталого бізнесу. На прикладі морегосподарського комплексу досліджено організаційно-методичні засади створення і ведення морського економіко-екологічного кадастру, який дозволить приймати ефективні екомаркетингові рішення щодо сталого розвитку приморських територій.

Морський економіко-екологічний кадастр варто розглядати як інформаційну систему про природні живі і неживі ресурси, що відбиває кількісні та якісні характеристики, весь спектр економіко-екологічних і правових відносин, що створюються в результаті виробництва, розподілу, обміну і споживання морських ресурсів, об'єднаних певними кліматичними, географічними, екологічними умовами. Виходячи з цього, морський кадастр розглядається як комплексний кадастр геоеколого-економічної просторової системи.

9. Автором запропоновано економіко-екологічний інструментарій, що забезпечує екомаркетингову діяльність на основі методів і алгоритмів розрахунку величини оцінки загальної економічної цінності морського середовища, морських ресурсів і приморських територій.

Науково обґрунтовано та запропоновано методологічні підходи і методичні рекомендації щодо використання кадастрової інформації з урахуванням екомаркетингової сегментації конкурентних територій. Визначено величину платежів за скидання забруднюючих речовин у поверхневі води, внутрішні морські води, зниження рибопродуктивності в результаті скидань забруднюючих речовин у ріки, відкриті лимани, підземні води басейну Чорного і Азовського морів.

10. У роботі запропоновано теоретичні, методичні та організаційні підходи до вирішення головної проблеми природокористування приморських територій України на базі екологічного маркетингу, що полягає в екологічно збалансованому використанні природних ресурсів (водних, мінеральних, земельних, біотичних, рекреаційних) та збереженні біорозмаїття приморських екосистем в умовах перехідного періоду розвитку економіки і адміністративної реформи. Ринкові умови господарювання вимагають розробки і впровадження нових економічних механізмів регулювання природокористування на місцевому рівні.

Досягти цього можна на основі:

· соціально-економіко-екологічного обстеження території та інвентаризації природних комплексів і екосистем приморських територій України, цінних в контексті концепції біорозмаїття;

· створення економіко-екологічного кадастру природних ресурсів приморських територій України в адміністративно-територіальному розрізі;

· поширення в місцевих органах влади ідей і підходів екологічного маркетингу, тобто маркетингу, об'єктом (товаром) якого є природні ресурси місцевого значення, а метою - залучення природокористувачів та інвесторів до платного, екологічно збалансованого використання території.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Садченко Е.В. Принципы и концепции экологического маркетинга: Монография. - Одесса: Астропринт, 2002. - 400 с.

2. Садченко Е.В., Харичков С.К. Экологический маркетинг: понятия, теория, практика и перспективы развития. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2001. - 146 с. Особистий внесок здобувача: розроблено понятійно-категоріальний апарат і концептуальні положення екологічного маркетингу.

3. Садченко Е.В., Мартиенко А.И. Зоны экологического бедствия и решение их проблем на основе развития СЭЗ. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. - 120 с. Особистий внесок здобувача: розроблено рекомендації щодо застосування різноманітних елементів економічного механізму вільних економічних зон з метою реабілітації господарської діяльності в регіонах, що постраждали від чорнобильської катастрофи на базі екомаркетингових досліджень.

4. Садченко Е.В., Мартиенко А.И. Предпринимательство в зонах экологического бедствия (Чернобыльский регион). - Одесса: УМАОИ Консалтинг, 1998. - 111 с. Особистий внесок здобувача: обґрунтовано основні напрями формування економіко-екологічного механізму управління охороною навколишнього середовища в умовах створення і функціонування ВЕЗ у чорнобильському регіоні. Розроблено теоретико-методологічні аспекти екологічного маркетингу.

5. Харичков С.К., Садченко Е.В., Мартиенко А.И., Спинатий Л.С. Совершенствование системы экономических механизмов природопользования (территориальный аспект). - Деп. в ВИНИТИ 13.09.1993, №2408, 1993. - 103 с. Особистий внесок здобувача: оцінка фінансових засобів, що спрямовуються до бюджету та позабюджетні природоохоронні фонди за рахунок платежів за забруднення та використання водних ресурсів, запропоновано методику розрахунків платежів за лімітне та понадлімітне використання земельних, рекреаційних, рибних ресурсів.

6. Садченко О.В. Соціально-економічні аспекти впровадження традиційних форм природокористування в Україні // Збереження біорозмаїття: традиції та сучасність / Відповідальний ред. Т. В. Гардашук. - Киів: Хімджест, 2003. - С. 25-42.

7. Садченко Е.В. Расчет ожидаемого экономического эффекта в результате реализации программы “Днестр” // Предпрограммный документ к межреспубликанской научно-технической программе рационального использования и охраны природных ресурсов бассейна реки Днестр. - Одесса: ОВВОКИУ ПВО, 1990. - С. 224-246.

8. Ковалева Н.Г., Ковалев В.Г., Харичков С.К., Садченко Е.В. Технико-экономические показатели использования и охраны водных ресурсов // Эффективность водохозяйственной деятельности на морском транспорте. - М.: “Транспорт”, 1988. - 144 с. Особистий внесок здобувача: запропоновано техніко-економічні та економіко-екологічні показники використання та охорони водних ресурсів.

Брошури

1. Ковалева Н.Г., Мартиенко А.И., Садченко Е.В., Уваров В.Е., Харичков С.К., Хмарова Н.И., Ашихмин А.Н. Методические рекомендации по экономико-экологической экспертизе процессов горячего металлопокрытия в судостроительной промышленности. - Одесса: ООИЭ АН УССР, Черноморский филиал ЦНИИ ТС, 1990. - 45 с. Особистий внесок здобувача: проведено економічний аналіз ефективності ресурсозберігаючих та природоохоронних заходів, запропоновано приклад техніко-економічного і екологічного аналізу виробництва ГМП.

2. Ковалева Н.Г., Харичков С.К., Буркинский Б.В., Садченко Е.В., Мартиенко А.И., Хмарова Н.И., Купинец Л.Е., Степанов В.Н. Методические рекомендации по определению платежей за загрязнение окружающей среды в приморских регионах. - Одесса: ООИЭ АН УССР, Одесский областной комитет по охране природы, 1990. - 87 с. Особистий внесок здобувача: визначено нормативи та розміри платежів за забруднення водних об'єктів, а також надано оцінку збитків від забруднення повітря.

3. Харичков С.К., Гречановская И.Г., Живицкий А.В., Садченко Е.В., Сааджан И.А. Методические рекомендации по определению экономической эффективности природоохранных мероприятий при освоении месторождений нефти и газа на шельфе морей СССР. - Одесса: облполиграфиздат, 1989. - 41 с. Особистий внесок здобувача: визначено повний економічний ефект природоохоронних заходів, а також економічні збитки, що нанесені галузям народного господарства.

Публікації в наукових фахових виданнях

1. Садченко Е.В. Інституціональний аспект реалізації екологічного маркетингу // Наукові праці Донецького Національного технічного університету. Серія: Економічна. Випуск 89-3. -Т.3. - Донецьк: ДонНТУ. - 2005.- С. 133-140.

2. Садченко Е.В. Концептуальне и методические основы планирования с учетом экологических факторов на макро- и микроуровнях // Экономические инновации. Вып. 19: Сборник научных работ. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 2004. - С. 22-32.

3. Садченко О.В. Екологічні фактори і принципи сегментації ринку //Вісник соціально-економічних досліджень. Вип. 17. - Одеса: ОДЕУ. - 2004. - С. 261- 265.

4. Садченко Е.В. Теоретико-методологические основы “экологизации” макроэкономических показателей // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління. Т.7. (Вип. 8). - Одеса: Астропринт. - 2004. - С. 98-104.

5. Садченко Е.В. Роль и место экологического регулирования бизнеса в системе экономико-экологических отношений // Труды Одесского политехнического университета: Научный и производственно-практический сборник по техническим и естественным наукам. Спецвыпуск: в 3-х томах, Т.2. - Одесса: ОПУ. - 2004. - С. 286 -289.

6. Садченко Е.В., Харичков С.К. Методические основы расчета интегрального показателя маркетингового потенциала экологического товара // Экономические инновации. Вып. 16: Конкуренция и конкурентоспособность. Сборник научных работ. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 2003. - С. 282-292. Особистий внесок здобувача: запропоновано методику розрахунків інтегрального показника маркетингового потенціалу екологічного товару на ринку.

7. Садченко Е.В. Партнерство частного и общественного секторов экологического бизнеса в контексте международной экономической интеграции Украины // Экономические инновации. Вып. 14: Экономическое развитие регионов в контексте международной интеграции (экономические интересы, конкурентные позиции, стратегические ориентиры). Сборник научных работ. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 2003. - С. 182-190.

8. Садченко Е.В. Роль морского экономико-экологического кадастра в обеспечении экобезопасности функционирования и развития морского транспортного комплекса // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. Збірник наукових праць. Вип.. 16. - Одеса: ОНМУ. - 2003. - С. 159-175.

9. Садченко Е.В. Ценообразование в экологическом маркетинге // Экономические инновации. Вып. 13: Экономические трансформации: проблемы и современные тенденции регионального развития. Сборник научных работ. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 2002. - С. 249-256.

10. Садченко О.В. Роль екологічного маркетингу в забезпеченні сталого розвитку регіону // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип.11 - Одеса: ОДЕУ. - 2002. - С. 330-334.

11. Садченко О.В., Харічков С.К. Завдання екологічного маркетингу у приморській смузі України // Регіональна економіка. - 2002. - №2. - С. 188-193. Особистий внесок здобувача: визначено цілі і задачі наукових досліджень з проблеми екологічного маркетингу у приморській смузі України, а також очікувані наукові і практичні результати здійснення екологічного маркетингу у цьому регіоні.

12. Садченко О.В. Планування в маркетингу: функції і специфіка // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. Ч. 2, Т. 2. - Хмельницький: Технологічний університет Поділля. - 2002. - С. 47-49.

13. Мартиенко А.И., Садченко Е.В. Основные направления маркетинга дноуглубительных работ // Розвиток методів управління та господарювання та транспорті. Збірник наукових праць. Вип.. 13. - Одеса: ОНМУ. - 2002. - С. 127-139. Особистий внесок здобувача: розроблено комплекс маркетингу із урахуванням екологічної складової.

14. Садченко Е.В. Концептуальные основы экологического маркетинга // Экономические инновации. Вып. 10: Тенденции глобализации и регионализации социально-экономического развития. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 2001. - С. 278-285.

15. Садченко Е.В. Пріоритети реформування економіки України // Вісник соціально-економічних досліджень. Випуск 8.Ч. 2. - Одеса: ОДЕУ. - 2001. - С. 19-23.

16. Садченко Е.В. Тендер как инструмент экологического маркетинга в бизнесе// Экономические инновации. Вып. 12: Предпринимательство: опыт, проблемы, перспективы развития. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 2001. - С. 234-240.

17. Садченко О.В. Інтегруюча роль екологічного маркетингу в регіональному відтворенні і сталому розвитку // Регіональна економіка. - 2001. - №4. - С.123-131.

18. Садченко Е.В. Кадастр загрязненных территорий как форма информационного обеспечения региональной экологической политики Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Випуск ХVI. Регіональна науково-технічна політика: інноваційний розвиток та інформаційний простір. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України. - 2000. - С. 464-470.

19. Садченко Е.В., Мартиенко А.И., Сааджан В.А. Роль налоговых и ценовых механизмов в эффективности функционирования свободных экономических зон // Труды Одесского политехнического университета. Вып.1 (10). - Одесса: ОПУ. - 2000. - С. 220-223. Особистий внесок здобувача: розглянуто економіко-екологічні механізми формування і функціонування ВЕЗ.

20. Садченко Е.В., Мартиенко А.И. Регулирование предпринимательской деятельности на основе совершенствования экономического механизма // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 2 (11). - Одесса: ОПУ. - 2000. - С. 231-234. Особистий внесок здобувача: розроблено методологічні засади організації та управління підприємницької діяльності на основі податкових і цінових механізмів.

21. Садченко Е.В., Мартиенко А.И. Сааджан В.А. Эффективность использования экономико-экологического кадастра в регулировании предпринимательской деятельности // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 3 (12). - Одеса: ОПУ. - 2000. - С. 237-240. Особистий внесок здобувача: розглянуто методичні засади формування економіко-екологічних кадастрів, як інструмента реалізації екомаркетингової політики.

22. Садченко Е.В. Основы экологического маркетинга // Экономические инновации. Вып. 6: Экономико-экологические проблемы природопользования на современном этапе. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 1999. - С. 22-31.

23. Садченко Е.В. Методические основы экологического маркетинга и его роль в регламентировании хозяйственной деятельности // Вісник аграрної науки причорномор'я. Вип..3 (12), Т. 2. Соціально-економічні проблеми природокористування та екології. - Миколаїв: Миколаївська державна аграрна академія. - 2001. - С. 334-340.

24. Садченко Е.В. Экологический маркетинг как фактор устойчивого развития // Вісник Сумського державного аграрного університету. Економіка та менеджмент. Вип. 2. - Суми: СДАУ. - 2001. - С. 362-365.

25. Садченко Е.В., Мартиенко А.И. Роль международного бизнеса в решении экономико-экологических проблем региона // Социально экономические аспекты промышленной политики: теоретические аспекты регионального развития и модели инновационного развития территорий. Т. 1. - Донецк: Институт экономики промышленности НАН Украины. - 2002. - С. 125-130. Особистий внесок здобувача: розглянуто економічні механізми приваблення іноземних та вітчизняних інвестицій.

26. Садченко Е.В. Инвестиционная деятельность в зонах экологического риска // Инвестирование экономики Украины в условиях рынка. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 1998. - С. 31-38.

27. Харичков С.К., Садченко Е.В., Мартиенко А.И., Спинатий Л.С. Теоретические основы новых экономических отношений в природопользовании в условиях перехода к рынку (подготовлена в рамках проекта № 08.05.01/024 ГКНТ Украины) // Управление развитием предпринимательства. - Одесса: ИПРЭЭИ АН Украины. - 1993. - С. 112-124. Особистий внесок здобувача: розглянуто методологічні аспекти реалізації відношень платності природокористування.

28. Садченко Е.В. К вопросу об экономической оценке морского природопользования // Факторы и механизмы эффективного развития морехозяйственного комплекса. - К.: ИЭ АН УССР. - 1991. - С. 66-70.

29. Садченко Е.В. Особенности оценки социально-экономической эффективности морского природопользования // Проблемы развития приморского региона и отраслей морского хозяйства: экономика и управления. - К.: ИЭ АН УССР. - 1990. - С. 86-91.

Інші видання

1. Sadchenko E.V., Harichkov S.K. Sustainable business as a tool for stabilizing of economic situation in zones of ecological risk. In book: Business Styles and Sustainable Development. Fifth International Conference on Ethics and Environmental Policies. - Kyiv: National Ecological Centre of Ukraine. - 2003. - P. 1/6 - 6/6. Особистий внесок здобувача: розглянуто концепції екологічного маркетингу як їх інструмента економіко-екологічної політики, що забезпечує розвиток сталого бізнесу в зонах екологічного ризику.

2. Садченко Е.В. Традиционные формы природопользования и проблемы сохранения биоразнообразия // Причорноморський екологічний бюлетень, № 3 (9). - Одеса: Одеський державний центр науково-технічної та економічної інформації. - 2003. - С. 75-77.

3. Садченко Е.В. Экономико-экологические отношения в условиях построения социально ориентированного государства / Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики: Міжвузівський збірник наукових праць. Вип. 21. Соціальній державі - соціальну освіту. - Одеса: Християнський гуманітарно-економічний відкритий університет. - 2003. - С. 166-175.

4. Sadchenko E.V., Martienko A.I., Anderson V.N. Efficiency of environmental economic mechanism in Ukrain // Proceedings EGIS - EGIS foundation, Utrecht / Amsterdam the Netherlands, 1994. - p. 983-987. Особистий внесок здобувача: обґрунтовано економіко-екологічні підходи до маркетингової діяльності у нових економічних умовах в Україні.

АНОТАЦІЇ

Садченко О.В. Теоретико-методологічні основи екологічного маркетингу. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2005.

Розроблено теоретико-методологічні основи нових економічних відносин у природокористуванні в умовах ринкової економіки і науково-методичні рекомендації щодо формування стратегії екологічного маркетингу як способу виявлення резервів підвищення економіко-екологічної ефективності використання ресурсного потенціалу країни і управління природокористуванням.

Теоретично обґрунтовано і структуровано концепції екологічного маркетингу стосовно різних видів комерційної та некомерційної діяльності.

Розроблено методичні рекомендації щодо реалізації екологічного маркетингу в приморській зоні України, запропоновано алгоритм розрахунку маркетингового потенціалу з урахуванням екологічних переваг.

Розглянуто роль економіко-екологічних кадастрів у реалізації екологічного маркетингу. У роботі запропоновано методи і алгоритм розрахунку величини загальної економічної цінності морського середовища, морських ресурсів і приморських територій, обумовлений сумою агрегованих показників: вартості використання морського середовища, морських ресурсів і приморських територій (споживчої вартості), вартості невикористання і вартості сполучення чи просторової сумісності в єдину систему.

Ключові слова: екологічний маркетинг, регіональний екологічний маркетинг, екологічний маркетинг регіонів, екологічно стійкий бізнес, природно-ресурсний потенціал, екологічні потреби, ресурсо-товар, якість і споживча вартість навколишнього середовища, екологічно безпечний товар, ресурсно-екологічна безпека.

Садченко Е.В. Теоретико-методологические основы экологического маркетинга. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.08.01 - Экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2005.

Разработаны теоретико-методологические основы новых экономических отношений в природопользовании в условиях рыночной экономики и научно-методические рекомендации по формированию стратегии экологического маркетинга как способа выявления резервов повышения экономико-экологической эффективности использования ресурсного потенциала страны и управления природопользованием.

Обоснованы и структурированы концепции экологического маркетинга применительно к различным видам коммерческой и некоммерческой деятельности.

Суть первой концепции экологического маркетинга - “экологичного” маркетинга”: это маркетинг товаров и услуг (классический маркетинг) с учетом экологических нормативов и ограничений как важнейшего фактора внешней среды. В этом случае целью маркетинга является удовлетворение обычных нужд и потребностей посредством такого обмена, при котором максимально соблюдаются существующие экологические нормативы, а деятельность субъектов маркетинга соответствует требованиям природоохранного законодательства.

Суть второй концепции - маркетинга экологических товаров и услуг: это специфический вид маркетинга, вызванный появлением экологических потребностей населения в связи с ухудшением качества среды обитания и повышением экологической сознательности общества. Основой этой концепции экологического маркетинга являются понятия “экологическая нужда”, “экологическая потребность”, “экологический товар”, “экологическая услуга”. Данная концепция отличается от предыдущей прежде всего тем, что здесь появляются специфические товары и услуги (экологические), и производитель уже изначально должен ориентировать свою производственную и маркетинговую деятельность на их удовлетворение.

Суть третьей концепции - маркетинга природных ресурсов и условий, маркетинга рационального природопользования: это корпоративный вид экологического маркетинга, субъектом которого являются местные органы власти и национальные правительства - юридические хозяева природных ресурсов, находящихся на территории регионов и государств. В качестве товара здесь выступают природные ресурсы и условия, имеющие реальное или потенциальное коммерческое значение. Местные органы власти, как субъект экологического маркетинга, заинтересованы в “экологичном” (экологически сбалансированном) продвижении ресурсо-товаров к потребителям. Конечной целью этого вида экологического маркетинга является получение корпоративной прибыли, используемой для обеспечения устойчивого развития региона.

Суть четвертой концепции - маркетинга природоохранной деятельности и воспроизводства среды обитания: это маркетинг, целью которого является сохранение среды обитания человека и генофонда биосферы, а также проведение соответствующих мероприятий по восстановлению нарушенных экосистем и отдельных компонентов природной среды. Субъектом экологического маркетинга в этом случае могут выступать местные и региональные органы власти, национальные правительства, международные общественные организации, политические партии и движения. “Товаром” здесь являются экологические объекты (редкие и вымирающие виды флоры и фауны, территории с уникальным составом биоразнообразия, экологически уязвимые природные комплексы, обеспечивающие важные биосферные функции и т.п.), нуждающиеся в охране и преобразовании, а “рынок” формируют потенциальные спонсоры и доноры, которые могли бы финансировать соответствующие природоохранные программы и проекты.

Суть пятой концепции - маркетинга экологических знаний и технологий: экологический маркетинг V тесно связан с концепциями экологического маркетинга I-IV, так как обеспечивает необходимый экологический “ноу-хау” в процессе маркетинговой деятельности (в широком смысле, включая организацию научных исследований с целью получения новых экологических знаний, разработку экологически безопасных технологий, анализ и мониторинг экологического законодательства, экологическую экспертизу, экологический аудит и консалтинг).

Суть шестой концепции - сетевой маркетинг, маркетинг в системе отношений устойчивого развития.

Разработаны методические рекомендации реализации экологического маркетинга в приморской зоне Украины, предложен алгоритм расчета маркетингового потенциала с учетом экологических предпочтений.

Рассмотрена роль экономико-экологических кадастров в реализации экологического маркетинга. В работе предложены методы и алгоритм расчета величины общей экономической ценности морской среды, морских ресурсов и приморских территорий определяемый суммой агрегированных показателей: стоимости использования морской среды, морских ресурсов и приморских территорий (потребительной стоимости), стоимости не использования и стоимости сочетания или пространственной совместимости в единую систему.

Ключевые слова: экологический маркетинг, региональный экологический маркетинг, экологический маркетинг регионов, экологически устойчивый бизнес, природно-ресурсный потенциал, экологические потребности, ресурсо-товар, качество и потребительная стоимость окружающей среды, экологически безопасный товар, ресурсно-экологическая безопасность.

Sadchenko O. V. Theoretical and methodological bases of ecological marketing. -- Manuscript.

Thesis for scientific degree of Doctor of Economic Sciences; Speciality 08.08.01 - Economics of Natural Resources Usage and Environmental Protection. - The Institute of Market Problems and Economic and Ecological Researches of the National Academy of Sciences of Ukraine, Odesa, 2005.

Ecological marketing I (“ecologically pure” marketing) - marketing of the traditional goods and services (classic marketing) designed and implemented taking into account existing environment quality standards and pollution norms as the key factors of external marketing environment. Ecological marketing II (marketing of ecological goods and services) - specific kind of the classic marketing, caused by appearance of ecological needs and demands generated as a result of environment quality aggravation and the rise of public ecological consciousness. Ecological marketing III (marketing of natural resources and conditions) - corporative kind of ecological marketing which has to be designed and implemented on behalf of local governments and national governments, who are the juridical owners of natural resources located in their regions and states. Ecological marketing IV (marketing of environment protection and biodiversity preservation) - non-commercial kind of marketing aimed at environment protection and biodiversity preservation as well as at rehabilitation of destroyed ecosystems or its components.

Ecological marketing V (marketing of ecological knowledge and technologies) - a kind of marketing of ideas related very close with marketing conceptions I-IV, because it provides necessary ecological know-how for making marketing activities. Ecological marketing VI - network marketing, marketing in the system of sustainable development.