Теоретичні аспекти формування дизайну товарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Історія виникнення дизайну як основного показника конкурентоспроможності товарів

2. Сучасні функції дизайну в системі розповсюдження товарів

3. Основні маркетингові вимоги щодо дизайну нових товарів

Вступ

Успіх підприємства залежить від його продукції. Своїх цілей можуть досягти ті з підприємств, яким вдається постійно і систематично збалансувати пропозиції з потребами споживачів. Саме тому головне місце в стратегічному плануванні фірм все більше займає маркетинг, тобто методи і способи збуту виробленої продукції.

Фірми вдаються до послуг рекламних агентств, так як саме вони пропонують все, що пов'язано зі збутом або професійної упаковкою товару. Агентства прагнуть брати участь у розробці товару.

Дуже багато однакових товарів пропонуються на ринок різними виробниками. Відрізняються вони часом тільки по упаковці. Дизайнерам ламають голови над тим, чим можна “спокусити” покупця. Головний принцип їх роботи - створення стійкого зв'язку “людина - товар”. Чому покупець купує цей товар, і не бажає купувати інший. Відповіді на ці запитання можна отримати, лише проводячи серйозні маркетингові дослідження. У деяких покупців є почуття гумору, інші цілком серйозні. Чим більшу увагу дизайнер приділяє тим елементам які більше всього запам'ятовуються споживачам, тим успішніше складається доля товару на ринку. Вплив, звичайно, має і назва. При великій кількості найменувань товару звичайної мови не вистачає, і фахівці з реклами вдаються до словотворчості. Важливі два компоненти: увага і ступінь запам'ятовування. Важлива й легка вимова. У цьому зв'язку цікаво, що нові товари популярних фірм швидше пробивають собі дорогу.

Дизайн набуває превалююче значення, оскільки зовнішній вигляд, в розумінні споживача є частиною пропозиції. Тому необхідно взаємовплив дизайну і маркетингу, бо неможливо продавати товари без обліку вимог і побажань покупців. А вони концентруються в дизайні.

Дизайн набуває превалююче значення, оскільки зовнішній вигляд, в розумінні споживача,є частиною пропозиції. Тому необхідно взаємовплив дизайну і маркетингу, бо неможливо продавати товари без обліку вимог і побажань покупців.

Різноманітних товарів стає дедалі більше і зростають вимоги покупців щодо якості і зовнішнього вигляду товару. Тому необхідно розробляти дедалі більш новий, оригінальний, привабливий для покупця дизайн упаковки.

На книжковому ринку вже з'явилися підручники, які стали стандартом у своїй галузі, і, в першу чергу, іноземна література по рекламній справі. В ній авторами наочно представлені моделі поведінки споживачів і торговців, вплив на них певних методів рекламної дії. Питання упаковки та етикетки висвітлюються в літературі з двох сторін: з позиції виробника і з позиції роздрібного торговця.

Особливо слід згадати фундаментальну роботу Бернет Дж., Уеллс У., Моріарті С. «Реклама: принципи і практика». Це повноцінна, різнобічна книга про рекламу, насичена масою життєвих прикладів, вона може стати чудовим помічником будь-якого фахівця, зайнятого в рекламному і будь-якому іншому бізнесі.

Є також і перекладені підручники з реклами, що містять опис основних категорій і методів кількісної оцінки інвестиційного процесу. Зокрема, слід згадати про уперше видану в Росії книгу Росситер Дж.Р., Персі Л. «Реклама і просування товарів», в якій автори дають маркетингові рекомендації по просуванню товарів і, зокрема, про упаковку та етикетку товарів.

1. Історія виникнення дизайну як основного показника конкурентоспроможності товарів

Завдяки дизайну товару є можливість зробити свій товар відмінним від інших. Деякі компанії заслужили відмінну репутацію завдяки чудовому дизайну своєї продукції.

Компанія, SAAB, виробляє автомобілі, пропагує дизайнерську філософію простоти і чистоти; "Форма повинна відповідати функції - відступи від цього правила трапляються рідко. Крім того, ми віримо в оригінальність матеріалів і якщо застосовуємо пластик, то не намагаємося видати його за дерево", говорить представник SAAB зі зв'язків з громадськістю .

Однак багатьом компаніям не вистачає " дизайнерського смаку " і тому їх товари виглядають блідо, невиразно і заурядно . Тим часом дизайн може виявитися одним з найбільш потужних видів зброї в боротьбі з конкурентами в маркетинговому арсеналі компанії.

Поняття дизайну ширше, ніж поняття стилю. Термін стиль просто описує зовнішній вигляд товару . Приголомшливий стиль може привернути увагу, але зовсім не обов'язково змусить товар краще виконувати свої функції. ( У деяких випадках він може навіть призвести до погіршення характеристик, наприклад стілець може чудово виглядати і залишатися при цьому моторошно незручним. )

На відміну від стилю, дизайн це щось більше, ніж зовнішня оболонка - він визначає саму суть товару. Хороший дизайн додає товару корисні властивості і покращує його зовнішній вигляд. Хороший дизайнер не тільки продумує вигляд, але і створює більш безпечний, легкий і недорогий у використанні та обслуговуванні, більш простий і економічний у виробництві та розповсюдженні товар .У міру загострення конкурентної боротьби дизайн стає одним з найбільш потужних інструментів диференціації та позиціонування на ринку найрізноманітніших товарів.

Компанії зі світовим ім'ям давно зрозуміли, що інвестиції в дизайн завжди окупають себе, і не скупляться на витрати . Наприклад, компанія Nike містить штат з 60 дизайнерів і випускає 500 моделей спортивного взуття щорічно. Взуття виробництва Nike носять спортсмени, але, перш за все вона призначається для ринку молодіжного асортименту, на якому в даний час модною вважається високоякісне взуття .

Інші компанії, такі як Sony ( аудіоапаратура класу Hi -Fi ), Philips ( програвачі компакт- дисків і електробритви ), Ford ( автомобілі ) або Swatch (години ), також отримують чималі прибутки завдяки особливому підходу до дизайну своїх товарів. Добре відома й інша стратегія виробників товарів вищої якості - диференціація за рахунок відмінностей в дизайні.

Такі товари, як годинник Rolex, автомобілі Porsche, безумовно виділяються з маси собі подібних. Хороший дизайн може привернути увагу, поліпшити характеристики товару, знизити собівартість і дати товару значну перевагу перед конкурентами на цільовому ринку.

2. Сучасні функції дизайну в системі розповсюдження товарів

Просування товарів та послуг - це будь-яка форма інформування споживачів

про ваші товари, послуги і діяльність вашої фірми.

Найважливішими функціями просування з погляду комплексу маркетингу є наступні:

*створення образу престижності фірми, її продукції і послуг;

*формування образу інновацій для фірми і її продукції;

*інформування про характеристики товару;

*обґрунтування ціни товару;

*впровадження в свідомість споживачів відмінних рис товару;

*інформування про місце придбання товарів і послуг;

*інформування про розпродажі;

*створення сприятливої інформації про фірму в порівняння з конкурентами.

План просування, як правило, складається з трьох частин: цілей просування, структури просування і його бюджету.

Мету просування можна розділити на дві великі сфери: стимулювання попиту і поліпшення образу компанії.

При встановленні конкретних цілей по попиту( наприклад, збільшити збут на 25% за допомогою фінансування просування у розмірі 2тис.грн.) фірма може використовувати модель ієрархії дії, що показує середньострокові і довгострокові цілі просування, які компанія має намір переслідувати: усвідомлення, знання, доброзичливе відношення, перевага, переконання і покупка.

Щоб добитися від споживача здійснення покупки, необхідно послідовно пройти всі попередні етапи. Використовуючи цю модель, фірма може переходити від інформування до переконання і потім до нагадування про свої пропозиції.

На перших етапах, коли продукт або послуга мало відомі, метою просування повинні бути надання інформації і формування первинного попиту.

На пізніших стадіях, коли метою стає перевага, компанія створює позитивні відносини і відчуття до своєї продукції і намагається задовольняти селективний попит. На стадіях переконання і покупок цілями просування стають стимулювання і збереження намірів споживачів.

Структура просування - це загальна і конкретна комунікаційна програма фірми, що складається з поєднань реклами, громадської думки, персональних продажів і стимулювання збуту. Компанії рідко коли використовують тільки одну форму просування.

Надводна частина - це видима сторона, елементи просування товару (реклама, стимулювання збуту, PR і т. д.) .

Підводна частина - це та основа, яку складають три останніх елементу комплексу маркетингу, а саме: товар, поширення, ціноутворення.

Наприклад, фірма, що поставляє товари поштою, спирається на рекламу, лікарня - на громадську думку, роздрібний продавець на базарі - на персональний продаж.

В більшості випадків використовується комбінація окремих форм просування. Так, фірма IBM має в своєму розпорядженні обширний персонал інженерів по збуту, інтенсивно рекламує свою продукцію в ділових і галузевих публікаціях, а також посилає представників на торгові виставки.

Важливо пам'ятати, що кожен вид просування виконує різні певні функції і тому доповнює інші.

Рекламні оголошення орієнтовані на велику аудиторію і інформують про товар; без них персональні продажі істотно утруднені, вимагають все більше часу і дорого обходяться.

Громадська думка дає широкій аудиторії достовірну інформацію, проте її зміст і час появи не можуть контролюватися компанією.

Персональний продаж забезпечує особистий контакт, гнучкість і здатність укладати операції; без неї первинний інтерес, викликаний рекламними оголошеннями, буде упущений.

Стимулювання збуту приводить до короткострокового зростання продажів і доповнює рекламу і реалізацію.

Бюджет просування - це ті фінансові кошти. які виділені керівництвом фірми на здійснення просування товару.

В даний час вироблено 5 альтернативних методів встановлення бюджету на просування: метод залишку, метод приросту, паритет з конкуренцією. частка від продажів і цільовий метод.

В рамках методу залишку фірма спочатку виділяє кошти на всі елементи маркетингу, окрім просування. Залишок поступає до бюджету витрат на просування. Цей метод найслабкіший зі всіх, частіше за всього його використовують невеликі, орієнтовані на виробництво компанії. Його недоліки: невелика увага, що приділяється просуванню; відсутність зв'язку витрат з поставленими цілями; небезпека відсутності бюджету на просування, якщо не залишається засобів.

При методі приросту компанія будує свій новий бюджет на основі попередніх асигнувань, збільшуючи або зменшуючи бюджет року на певний відсоток. Цей метод також застосовується невеликими фірмами. Його переваги: наявність крапки відліку; бюджет, заснована на відношенні фірми до минулих успіхів і майбутнім тенденціям; легкість визначення. недоліки даного методу: розмір бюджету рідко погоджується із цілями, занадто велика роль інтуїції, важко визначити успіх або невдачу.

При методі паритету з конкуренцією бюджет на просування фірми збільшується або зменшується залежно від дії конкурентів. Він може використатися як великими, так і маленькими компаніями. Переваги методу полягають в тому, що він дає крапку відліку, орієнтований на ринок і консервативний, тобто задає чіткі межі видатків на просування. Однак це метод того, хто наздоганяє, а не лідера; важко визначити видатки конкурентів на просування; передбачається подібність фірми і її конкурентів по виробленій продукції, образу, цінам.

При використанні методу частки від продажів компанія погоджує бюджет просування з надходженнями від збуту. Протягом декількох років частка видатків на просування від обсягу продажів залишається постійною. Переваги цього методу: використання збуту як бази; адаптивність; взаємозв'язок продажів і просування. Слабкі сторони: відсутність зв'язку із цілями; просування слідує за збутом, а не випереджає його; видатки на просування автоматично зменшуються в періоди поганого збуту ( коли корисним може бути саме їхній ріст).

У рамках цільового методу фірма чітко визначає свою мету в просуванні, установлює, які завдання потрібно вирішити для їхнього досягнення, а потім визначає відповідний бюджет. Це найкращий з п'яти методів. Переваги: чітке визначення цілей, ув'язка видатків з виконанням цільових завдань, адаптивність, можливість відносно легко оцінити успіх або невдачу. Слабка сторона - складність установлення цілей і конкретних завдань, особливо для невеликих організацій.

Існує п'ять основних способів правового захисту споживачів і конкуруючих фірм від незадовільних методів просування: надання повної інформації, підтвердження заяв, рішення про припинення, виправна реклама й штрафи.

3. Основні маркетингові вимоги щодо дизайну нових та сучасних товарів підприємства

У процесі розробки і просування товару на ринок компанії необхідно прийняти ряд рішень, пов'язаних, зокрема, з його властивостями, дизайном, марочною атрибутикою, упаковкою, сервісними послугами.

Під час розробки товару важливо визначити ті вигоди, які отримає споживач. Вони втілюються, насамперед, у якості товару -- сукупності його властивостей та характеристик, завдяки яким він здатен прямо чи опосередковано задовольняти потреби споживачів.

Дизайн товару -- це характеристика його зовнішнього вигляду, відображення його зв'язку з функціями товару. Дизайн може поліпшити товар щодо виконання ним своїх функцій, він може додати товару певних корисних властивостей. Дизайн має велике значення для багатьох товарів, зокрема автомобілів, мобільних телефонів, телевізорів, косметики, він пробуджує емоції у споживача. Якщо вони є позитивними, то виробник товару може вважати, що зробив достатньо для успішного сприйняття товару ринком. дизайн товар етикетка конкурентоспроможність

Торгівельна марка -- фраза, слово, літера, символ, рисунок або їх комбінація, що призначені для ідентифікації товарів компанії, візуального виділення їх серед товарів-конкурентів. Досить часто торговельна марка поєднує марочний знак (логотип) та марочну назву ("Олейна", "Норд", "Ніжин", "Чумак", "Злагода", "КрАЗ", "Оболонь", "Світоч"). Перший є тією частиною торговельної марки, яка не вимовляється, є візуальним образом (символом, зображенням). Друга, відповідно те, що вимовляється.

Брендом найчастіше є відома торговельна марка. Зрозуміло, що таке визначення терміна важко назвати строгим.

Створення торговельної марки (в технічному, виконавчому значенні цього питання) є творчою роботою. Серед основних вимог до створення торговельної марки можна назвати такі:

--торговельна марка повинна "підказувати" покупцю переваги товару. Наприклад, можна передбачити, що за задумом постачальника така назва мінеральної води, як "Аляска", повинна викликати у споживача асоціації природної чистоти. Мінеральна вода "Моршинська": прямий натяк на зв'язок з відомим лікувальним курортом Моршин. "Наша Ряба" -- натяк на українське походження продукції, на те, що це не "ніжки Буша";

--торговельна марка повинна бути такою, що досить легко впізнається та запам'ятовується. Вона має бути виразною -- за рахунок використання певного кольору, кольорової гами, рисунка, назви, форми букв тощо. Важко заперечити те, що група "Райффайзен" використовує дуже виразну символіку -- поєднання жовтого та чорного кольорів на логотипі, зображення оберегу у вигляді двох перехрещених кінських силуетів, який має давню історичну традицію. Додання в Україні до традиційних кольорів групи ще синього кольору не зіпсувало загальної виразності марки ("Райффайзен Банк Аваль");

--якщо в торговельній марці використовується назва, то вона повинна досить легко вимовлятися мовою тих людей, для яких призначається продукція. Як правило, творці торговельних марок цього прагнуть: як приклад можна назвати такі як "Верес", "Норд", "Чумак", "Дар", "Славутич". Для багатьох товарів, наприклад косметичних, значення має привабливість назви, наявність у ній якоїсь інтриги, шарму.

Зареєстрована торговельна марка стає об'єктом права інтелектуальної власності. В Україні така реєстрація здійснюється Державним комітетом з питань інтелектуальної власності. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Правовий захист торговельної марки здійснюється відповідно до її зображення та переліку товарів і послуг, які визначені в свідоцтві. Відповідно до Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

З функціонального погляду власником торговельної марки може бути:

--виробник продукції;

--торговельний посередник;

--виробник та посередник спільно.

З юридичного погляду в Україні визнано, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать:

--володільцю відповідного свідоцтва;

--володільцю міжнародної реєстрації;

--особі, торговельну марку якої в установленому законом порядку визнано добре відомою.

Власник торговельної марки має права як на її використання, так і на надання дозволу на її використання.

Юридичні аспекти використання торговельної марки мають дуже важливе значення.

По-перше, відомі торговельні марки мають дуже високу ринкову вартість самі по собі. У багатьох випадках ринкову вартість компанії становлять не стільки обладнання, яке вона використовує" та система дистрибуції, яку вона створила, той людський потенціал, зокрема менеджерів, який залучено в рамках компанії, скільки вартість торговельної марки, власником якої є ця компанія.

По-друге, відомі торговельні марки вже самі по собі позитивно впливають на споживацькі оцінки товарів. Тому є велика спокуса використати якимось чином популярність бренда для просування свого товару. На жаль, компанії зіштовхуються з фактами підробки їх продукції, спробами фактичного копіювання їх торговельних марок. Тому юридичний захист прав власників торговельних марок є абсолютно необхідним, бо, на жаль, суспільство не є досконалим, людські вчинки не завжди відповідають ідеалам справедливості та порядності.

Зазвичай компанії мають певний асортимент товарної продукції. Він до того ж змінюється. Виникає питання: що буде краще -- використовувати одну торговельну марку для всієї товарної номенклатури, використовувати декілька торговельних марок чи використовувати свою торговельну марку для кожної товарної лінійки? Питання важливе. Виходячи з того, яка обирається відповідь, визначають стратеги використання торговельної марки.

1.Мономарочна стратегія передбачає використання єдиної торговельної марки. Наприклад, під торговельною маркою "Sony" реалізуються такі товари, як телевізори, телефони, музичні центри, радіоприймачі, цифрові аудіоплеєри, навушники, батареї живлення та деякі інші. Торговельна марка "Nestle" -- це цукерки, шоколадні батончики, кава, дитяче харчування тощо.

Мономарочна стратегія може передбачати:

--розширення сімейства марки -- вихід на ринок продукту в тій же категорії товарів, але з новими додатковими властивостями (функціями). Такий підхід використовується, наприклад, у випадках, коли компанія хоче врахувати прагнення покупців до розмаїтості товарів або в неї є вільні виробничі потужності;

--розширення меж використання торговельної марки. Наявна марка використовується для виведення на ринок нових або модифікованих товарів у новій категорії.

У процесі розширення використання "старої" торговельної марки на неї покладається місія своєрідного локомотива, до якого чіпляють ще один або декілька. Такий підхід може певним чином полегшити проникнення на ринки нових товарів, створює шанси для більш швидкого визнання і прийняття товару покупцями. Може виникнути також економія на маркетингових комунікаційних витратах.

Можливі ризики таких рішень полягають у тому, що якщо новинка не буде прийнята ринком, те це може погіршити ринкове сприйняття всіх товарів, які реалізуються під цією торговельною маркою.

2.Багато марочна (різномарочна) стратегія може полягати:

--у використанні двох або більше торговельних марок в одній товарній категорії. Так, наприклад, компанія "Electrolux", як виробник побутової техніки, використовує три торговельні марки -- "AEG", "Electrolux", "Zanussi". Багатомарочний підхід дає змогу: точніше працювати із сегментами ринку за рахунок того, що кожна торговельна марка має в собі відмінності і переваги товарної пропозиції для окремих цільових сегментів ринку (виділених за критеріями доходів, місцерозташування та іншими). Введення нових марок у межах однієї товарної категорії безумовно пов'язано з ризиком. До можливих загроз слід зарахувати: загрозу зменшення ринкової частки у кожної марки; загрозу збільшення витрат компанії на просування товарів;

--у використанні нових торговельних марок для виробництва та реалізації нової категорії товарів, технологічно і функціонально не пов'язаних з тими, які вже випускаються.

Сучасна упаковка виконує такі функції:

-зберігає товар від псування та пошкоджень;

-забезпечує створення раціональних одиниць товару для продажу;

-забезпечує захист товару при транспортуванні, складуванні, навантаженні та розвантаженні;

-слугує носієм інформації про товар, виступає в ролі "рекламного агента" підприємства.

Упаковка є носієм реклами та інформації. Упаковка повинна інформувати покупця про:

-найменування виробника;

-дату виготовлення;

-термін зберігання;

-точні габарити;

-інструкцію із навантаження та розвантаження ("верх", "низ", "скло"); важливим носієм інформації е штрихований код, що складається з 13 цифр за європейською системою кодування ЕАгМЗ.

Створення упаковки пов'язане з прийняттям низки рішень щодо розмірів, форми, матеріалу, кольору, тексту тощо. Вона повинна відповідати концепції позиціювання товару, зокрема його ціновим і якісним параметрами.

У цілому слід визнати, що якість товару є одним із найпоширеніших критеріїв позиціювання. Напевно, якість та ціна є лідерами серед таких критеріїв у ринковій практиці. Одночасно те саме щодо цих факторів можна сказати і про їх роль у забезпеченні ринкової конкурентоспроможності компанії.

Проблема якості товару полягає не тільки у знаходженні шляхів її підвищення. І не тільки в тому, щоб забезпечити досягнення стабільного рівня якості. Хоча це є дуже важливим. Компанія повинна прагнути створювати такі властивості своїх товарів, які б відповідали споживацьким вимогам, а також враховували б досягнення конкурентів.

Існує й інший аспект питання якості товару. На практиці зростання якості має певну кореляцію з його вартістю. Іншими словами, для забезпечення більш високого рівня якості продукції, як правило, потрібно здійснювати додаткові витрати. Що тоді робити з ціною? Чи готові споживачі платити більше грошей за якісно досконаліший товар? Якщо готові, то наскільки?

Отже, виникає необхідність вибору такого рівня якості, що буде відповідати вимогам та можливостям певного сегменту ринку. І тому досить часто компанії диференціюють свою продукцію як за рівнем якості, так і, відповідно, за рівнем ціни.

Продукція підприємства має бути конкурентоспроможною на ринку. Конкурентоспроможність товару -- сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що забезпечує задоволення конкретної потреби (здатність товару бути виділеним споживачем серед аналогічних товарів, що пропонуються на ринку фірмами-конкурентами).

Щоб визначити рівень конкурентоспроможності товару необхідно враховувати два аспекти. Перший -- це користь, що отримує споживач купуючи товар. Другий -- витрати, пов'язані з придбанням і використанням товару. Чим більша користь і менші витрати, тим привабливішим є товар для споживача.

Загальний показник конкурентоспроможності товару може бути поданий у формі такого співвідношення:

З метою порівняльної оцінки ринкової конкурентоспроможності товару на основі визначеної групи показників може бути побудований так званий багатокутник порівняльної конкурентоспроможності. Кількість кутів у ньому, як і число порівнюваних фірм, може змінюватися. Так, наприклад, нарис. показано, що гіпотетична компанія А має конкурентні переваги в галузі сервісу, ціни, дизайну й упакування; компанія В--в галузі збуту, системи просування і якості; компанія В -- в галузі іміджу торговельної марки. Одночасно кожна з компаній має слабкі місця. Побудова такого багатокутника -- зручний спосіб аналізу ринкової конкурентоспроможності товарів компанії, виявлення сильних та слабких боків її товарної пропозиції порівняно з конкурентами, виявлення конкретних напрямів удосконалення товарної політики компанії.

Рис. Багатокутник порівняльної конкурентоспроможності товарів компаній

Якість товару -- це узагальнююча характеристика властивостей товару. Ці властивості створюють певну комбінацію функціональних можливостей товару. Потім комбінація пропонується ринку. Споживачі порівнюють функціональні комбінації, які подані у конкурентних товарних пропозиціях. Досить часто вони звертають основну увагу на декілька характеристик -- тих, які є для них найбільш цікавими та важливими. Стан попиту на товар -- основний вияв споживацької оцінки.

Компаніям дуже важко бути лідерами за всіма складовими (властивостями) своїх товарних пропозицій. Неможливо, наприклад, створювати одночасно і найбезпечніший автомобіль, і "доступний за ціною". Треба, по-перше, виділяти ті параметри товарів, які є важливими для споживачів на певному ринку (наприклад, смакові якості, строки надання послуги, співвідношення "ціна -- якість", надійність, безпека, імідж), по-друге, порівнювати власні показники з досягненнями конкурентів, а потім, це по-третє, визначити "сильні сторони" своєї товарної пропозиції та проводити відповідне позиціювання. Слід пам'ятати, що запити споживачів є мінливими, тому компанія повинна постійно відслідковувати динаміку поведінки споживачів.

Підтримання та підвищення рівня ринкової конкурентоспроможності компанії вимагає товарних інновацій, тобто створення нових товарів. За ознакою товарної новизни виділяють такі типи (рівні) товарів:

--світові новинки -- у товару немає аналогів. Прикладом таких рішень може бути створення першого персонального комп'ютера (вважається, що це зробила компанія "Apple" у 1976 p.);

--принципово удосконалені товари. Цифровий фотоапарат замість плівкового, компакт-диск замість дискети, картка пам'яті ("флешка") замість компакт-диска тощо;

--модифіковані товари. У цьому випадку вносяться окремі удосконалення, які суттєво не змінюють характеристики товару (бездротова мишка для комп'ютера, бездротові навушники);

--товари ринкової новизни. Товари є на інших ринках, але вони нові для цього. Побутовий електричний водонагрівач не був на початку 1990-х рр. новинкою, скажімо, для країн Західної Європи. Але тепер він став ринковою новинкою для українських споживачів, які до цього не знали інших варіантів вирішення цієї побутової проблеми інакше ніж за допомогою централізованого водонагріву;

--товари нової сфери використання. Рапс давно відомий як сільськогосподарська культура, яка використовується для годівлі худоби. Але не так давно з'явилася й нова сфера використання цього продукту -- для виробництва біодизельного пального. Тобто товар практично знайшов для себе новий ринок, нових споживачів.

Створювати товарні інновації -- непроста справа. У великих компаніях над цим працюють спеціальні дослідницько-конструкторські центри. Але товарні інновації не є прерогативою великого бізнесу або потужних державних підприємств чи організацій. Малий бізнес також здатний генерувати нові товарні ідеї. Інша справа, що досить часто інноваційні проекти потребують значних коштів, яких малому бізнесу бракує. Але в будь-якому випадку лідерами конкурентних ринків стають тільки ті компанії, які спроможні створювати товарні інновації -- такі, які знаходять активну схвальну реакцію споживачів.

Размещено на Allbest.ru