Міжнародні паблік рилейшнз

Підвищення інформованості про діяльність міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій, популяризація їхньої діяльності.

Сприяння формуванню інформаційного суспільства у світових масштабах.

Налагодження зв'язків між суб'єктами міжнародних відносин, які раніше мали обмежені контакти.

Основні напрями міжнародних ПР

Формування іміджу

Здійснюючи ПР-діяльність за кордоном, потрібно орієнтуватися на культуру, стереотипи та переваги, забобони й табу конкретних країн і народів. Фахівці зазначають, що культурні розбіжності груп громадськості часто перешкоджають успішним комунікаціям. Поведінку партнерів іноді важко пояснити і передбачити. Ефективне ж вирішення ПР-задач стає можливим лише на основі знань та врахування специфіки національних і регіональних ділових культур, особливостей ділових комунікацій основних регіонів світу [2, 224, 228]. Найкраще це можуть зробити ПР-агентства і фірми, що розміщені в державах та регіонах, на які планується поширювати діяльність певної організації чи установи. Можливе створення і власних підрозділів зв'язків з громадськістю, що спеціалізуються на роботі з конкретними країнами та регіонами.

Кожна країна має свої культурні традиції, специфічну ділову етику й систему ціннісних орієнтацій та моделей поведінки, проте можна виділити декілька основних типів культур, один із яких характерний уже не одного народу, а декількох. Учені пропонують різні типологізації національних культур сучасного світу. Дуже часто для цього застосовується етнічний критерій. Так, аналізуючи ділову культуру світу, дехто зосереджує увагу на специфіці американської, британської, французької, китайської, японської, корейської, фінської, німецької, австралійської, ірландської, арабської, перуанської, мексиканської та південноафриканської культур.

Размещено на http://www.allbest.ru/

І. Альошина пропонує виділяти три рівні ділової культури: національний, регіональний, глобальний. При цьому вона зазначає, що в межах ділового середовища кожного рівня існує своя ділова культура як система ціннісних орієнтацій, стосунків та норм поведінки. Знання культурних особливостей дозволяє оцінювати, прогнозувати та управляти поведінкою різних груп громадськості - партнерів, зайнятих, інвесторів, споживачів, держчиновників, місцевої громадськості щодо компанії в мультикультурному середовищі [2, 227, 231].

На думку Р.Д.Льюіса [68, 64-91], культури світу можна розподілити на три типи, кожному з яких характерний свій стиль збирання інформації та специфічні комунікативні моделі.

Можлива схема розвитку подій у кризових ситуаціях. Моноактивні культури - культури, у яких прийнято планувати своє життя, складати розклад, організовувати діяльність у певній послідовності, виконувати лише одну справу в певний момент.

Поліактивні культури - культури рухливих, балакучих народів, що звикли робити багато справ відразу, планувати черговість справ не за розкладом, а за ступенем відносної привабливості, значущості того чи іншого заходу в певний момент.

Реактивні культури - інтровертивні культури, що надають великого значення ввічливості та повазі, вимагають мовчки і спокійно слухати співрозмовника, обережно реагуючи на позиції іншої сторони.

Перелічені типи культур розрізняються за такими параметрами: особливий стиль збирання інформації, певне ставлення до простору і часу, визначення статусу інших людей, реагування на різні типи лідерства, установки щодо суспільного устрою та бізнесу, використання різних комунікативних моделей (стилів поведінки) під час ділових зустрічей та переговорів, навички слухання, застосування НВК спілкування.

Для кращого розуміння специфіки культур варто проаналізувати таблицю, складену Р.Д.Льюісом, фрагмент якої наведений нижче.

Вважають, що причинами криз організацій можуть бути такі події:

загроза банкрутства, банкрутство основного постачальника чи затримування поставок;

зупинення виробництва;

страйк чи його загроза;

загроза терористичного акту;

витікання важливої конфіденційної інформації;

серйозний нещасний випадок;

утрата значущого споживача чи ринку;

утрата фінансової підтримки;

негативні зміни державного регулювання;

значний дефект товару, що потребує відкликання його з ринку;

фальсифікація товару, що компрометує організацію і т.д. [2, 195-196]; [77, 255-256].

Типологія криз

Кризи залежно від змісту і форми, у яких вони проходять, можуть бути класифіковані на кілька різних груп. У роботах із ПР та кризового менеджменту наводиться величезна кількість різноманітних типологізацій. З точки зору цілей і завдань служб зв'язків з громадськістю, найбільший інтерес можуть мати наведені далі класифікації.

Кризи за природою походження:

Генетичні кризи, закладені в системі з моменту її утворення (наприклад, установлення на підприємстві неякісних верстатів рано чи пізно призведе до кризової ситуації, пов'язаної з нещасними випадками або зупинкою виробництва).

Функціональні кризи, що виникають під час існування системи.

Фахівці зазначають, що функціональні кризи можуть роз різнятися за кількома ознаками. Серед них виділяють:

патологічні кризи, які виникають у випадку змін, що стосуються структури системи і перебудовують її;

фізіологічні кризи, що пов'язані з адаптацією системи до внутрішніх та зовнішніх змін;

кризи перевантаження, коли система починає робити більше, ніж вона здатна (у випадку необґрунтованого, наприклад, збільшення обсягів виробництва, надмірного завищення норм праці тощо);

кризи мізерності ресурсів, які зумовлені недостатнім фінансуванням, підтримкою політичною чи правовою.

Кризи за характером виникнення:

навмисні кризові ситуації, зокрема терористичні акти, фальсифікація товарів, припинення фінансування;

ненавмисні кризи: вибухи, пожежі, природні катаклізми.

“Біблія” американських ПР класифікує кризи та можливі сценарії їх розвитку так:

1. Раптові кризи. Кризові ситуації, пов'язані з відсутністю часу для підготовки та планування, сюди можна віднести: аварію літака, землетрус, пожежу, загибель першої особи, що потребують заздалегідь узгоджених між управлінцями дій, щоб не дати розвинутися непорозумінню, к2. Кризи, що виникають поступово - кризи, що дають час для розслідування та планування. Тут завданням стає проведення корекції до того, як криза перейде в критичну фазу.

3. Постійні кризи - можуть тривати місяцями чи роками, незважаючи на зусилля щодо їх призупинення. Сюди, наприклад, можна віднести чутки [84, 103].

Як зазначають науковці, самостійну групу становлять соціальні кризи, зумовлені соціальною структурою і соціально-виробничими зв'язками підприємства. Вони можуть бути спричинені страйками, економічними та фінансовими проблемами. “Проте як би ми не уявляли їхньої типології, залежно від переваг та аргументів фахівців, зрозуміло одне: без правильно організованої кризової комунікації підприємство, якщо навіть воно безпосередній винуватець кризи чи його жертва, не може відновлювати своїх позицій на ринку та в суспільстві, не маючи концепції кризової комунікації” [64, 261].

Діяльність ПР-служб в умовах кризи

Своєчасне інформування зовнішньої та внутрішньої громадськості про сутність кризової ситуації та події, що відбуваються в організації у зв'язку з нею.

Встановлення постійних контактів із засобами масової інформації, з якими встановлені довірливі стосунки.

Надання оперативної інформації про хід кризи зацікавленим особам та організаціям.

Застосування різноманітних засобів комунікації з метою охоплення більш широких і різноманітних кіл громадськості, зокрема комп'ютерних мереж, електронної пошти, факсу, прес-конференцій, брифінгів, газет, радіо та інформаційних агентств.

Типові помилки у здійсненні антикризових комунікацій