Размещено на http://www.allbest.ru

Реферат

з дисципліни «Управління та конкурентоспроможність»

на тему: «Ціноутворення як фактор конкурентоспроможності підприємств транспорту. Методичні підходи до ціноутворення на ринку транспортних послуг.»

План

Вступ

1. Конкуренція як функція ціноутворення

2. Фактори ціноутворення

3. Особливості встановлення тарифів на транспортні послуги

4. Методичні підходи до ціноутворення на ринку транспортних послуг

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У ринкових умовах ціна як один із важливих елементів маркетингового інструментарію суттєво впливає на ефективність діяльності підприємства. Зумовлено це її основною функцією - отримання запланованого прибутку в процесі реалізації продукції. Окрім того, ціна залишається інструментом конкуренції, перерозподілу ресурсів, перетоку капіталів, одним з основних чинників, що визначають кон'юнктуру ринку [1].

Ціни і ціноутворення є важливими складовими функціонування ринкового механізму. Трансформаційний характер сучасної української економіки і відсутність досвіду господарювання в умовах ринкових відносин викликають значні труднощі у підприємств і підприємців щодо правильного орієнтування у різноманітті цін. Однією із актуальних проблем стає вільне ціноутворення, спричинене лібералізацією цін. Тому виникає необхідність проведення власної, ефективної для підприємця, цінової політики [2].

Ефективне ціноутворення визначається врахуванням комплексу економічних, політичних, соціальних та психологічних факторів, прогнозуванням кон'юнктури ринків окремих товарів і послуг, повним використанням внутрішнього економічного потенціалу підприємств, застосуванням активних форм проведення цінової політики. Побудова і реалізація на підприємстві такого ефективного механізму ціноутворення потребує від виконавців широких теоретичних знань і практичних навичок у цій сфері діяльності [3]. ціна ціноутворення конкуренція транспортний

Основні аспекти і процедури ціноутворення досить докладно висвітлені у наукових працях вітчизняних і зарубіжних науковців і фахівців. Слід зазначити, що окремі аспекти розроблення цінової політики потребують подальшого наукового опрацювання і зумовлюють актуальність даної теми.

1. Конкуренція як функція ціноутворення

Ціна грає центральну роль у системі ринкового механізму і є інструментом, який функціонує тільки на основі економічних законів. В будь-якому суспільстві ціна відображає діючу модель управління економікою , являючись її похідною.

У ринковій діяльності компанії ціна товару має декілька важливих функцій. До основних функцій ціни в маркетингу слід зарахувати:

1. Порівняльна функція. Ми добре розуміємо те, що в багатьох випадках споживач має альтернативні рішення. У покупця є вибір. Прийняття споживацького рішення передбачає проведення порівнянь альтернативних товарів. Для таких порівнянь потрібно використовувати якісь критерії, показники, інструменти вимірювання показників. Ціна товару досить часто використовується як інструмент порівняння товарів, критерій їх оцінки. Багато споживачів вважають, зокрема, що рівні цін відображають різницю у властивостях товарів, їх споживацькій цінності.

2. Сигнальна функція. Ціна є елементом комунікаційного процесу продавця та покупця. Шляхом ціни продавець може надсилати певні комунікаційні сигнали споживачам. У цих сигналах може відбиватися відповідне ринкове позиціювання товарів, торговельних марок, компанії в цілому. Шляхом цінових сигналів компанія відшукує, виділяє "своїх" клієнтів, тобто ці сигнали дають певну підказку споживачам щодо того, на яку категорію (сегмент) покупців орієнтована перш за все діяльність компанії у цьому товарному напрямку. "Демократичні ціни", "наші ціни вас приємно здивують", "територія низьких цін" -- ці та інші подібні звернення до споживачів мають на меті виділити свою товарну пропозицію за ознакою цінової політики та одночасно підказати ринку на яких саме споживачів орієнтована відповідна товарна пропозиція компанії.

3. Конкурентна функція. Конкуренція є реальністю для багатьох компаній. Конкурентне середовище -- складне, динамічне, вимагає постійної уваги від менеджерів компаній, знаходження рішень щодо збереження та підвищення їх конкурентоспроможності. Методи конкурентної боротьби поділяються на дві групи: цінові та нецінові (якість, сервіс, гарантії, просування та ін.). Цінова конкуренція є суперництвом суб'єктів збуту товарів шляхом надання споживачам кращих цінових пропозицій. Така конкуренція базується на використанні закону попиту, згідно з яким за рівності інших умов споживачі купують більше продукції при зниженні ціни за одиницю продукції та менше -- при її підвищенні. Крім того, виробнику продукції потрібно мати певну систему дистрибуції, збуту своєї продукції. Можливості залучення посередників для продажу товарів підприємства суттєво залежать від того, які цінові пропозиції від підприємства вони отримають. Таким чином, ціна є важливим інструментом ринкової конкурентної боротьби.

Зазначимо також, що ціновий фактор має не тільки пряме конкурентне значення, а й певне опосередковане -- невисока ціна товару може компенсувати невисокий рівень його якості, й тим самим зробити його конкурентоспроможним за рахунок "найкращого поєднання ціни та якості".

2. Фактори ціноутворення

Фактори ціноутворення -- це сукупність тих чинників, які впливають на дії продавця у процесі встановлення ним цін на продукцію. їх можна поділити на внутрішні -- такі, що залежать від продавця, контролюються ним, та зовнішні -- такі, що не залежать від продавця, не контролюються ним (див. рис. 2.1).

До основних внутрішніх факторів ціноутворення можна зарахувати:

1. Цілі компанії, що визначені для певного періоду часу. Такими цілями можуть бути:

-- максимізація поточного прибутку компанії. У цій ситуації менеджери компанії повинні знайти такі підходи до ціноутворення, які б дали найбільші поточні фінансові результати;

-- максимізація частки ринку компанії. Така ціль вже є не поточним, а стратегічним пріоритетом. її реалізація вимагає чимало часу. Низькі ціни потенційно дають змогу збільшити обсяги реалізації та розширити частку ринку компанії. Низькі ціни як інструмент конкуренції, що активно використовується, вимагають досить обачного застосування;

-- ринкове виживання. У цьому випадку все є досить прозаїчним. Низькі ціни орієнтовані на досягнення мінімального рівня рентабельної діяльності, а в деяких випадках це може бути й від'ємна рентабельність.

Рис. 2.1. Фактори ціноутворення компанії

2. Рівень витрат, пов'язаних із виробництвом і реалізацією продукції компанії. Показник, який у принципі є контрольований компанією. Але в певних межах. Тобто можливості підприємства контролювати цю складову витрат є дуже несуттєвими.

3. Маркетингова стратегія компанії. Ціноутворення є, з одного боку, самостійною складовою маркетингового управління компанією. Але, з іншого, ціноутворення -- елемент системи. Рішення в галузі ціноутворення повинні координуватися з рішеннями в галузі дистрибуції, просування товарів тощо. Напрям розвитку системи задається шляхом визначення маркетингової стратегії компанії. Ціноутворення, цінова політика компанії повинні бути підпорядкованими маркетинговій стратегії, забезпечувати її реалізацію.

До основних зовнішніх факторів ціноутворення слід віднести:

1. Стан і динаміка ринку. Місткість ринку є важливим показником, який визначає скільки в цілому продукції можливо тут збути. Але не менш важливою є динаміка ринку, тобто те, як змінюється місткість ринку в часі, якою є тенденція. Чим вищими є темпи зростання ринку, тим, в принципі, сприятливішими є цінові можливості для продавців.

2. Цінова еластичність попиту. Покупці, як відомо, реагують на ціну, вона є ключовим фактором кількості товару, що купується.

3. Ціни конкурентів. Важко знайти такі компанії, які у своїй ціновій політиці не звертають увагу на ціни, цінову політику конкурентів. Абетка маркетингової цінової діяльності: знати лідерів ринку, знати ціни конкурентів, оперативно отримувати інформацію про зміни цін у конкурентів. Більш складними завданнями є оцінка можливостей для цінових маневрів у основних конкурентів, прогнозування їх можливої реакції на цінові дії учасників ринку.

Ціни конкурентів -- один із орієнтирів ціноутворення. Ціни конкурентів потрібно пов'язувати з низкою факторів, таких, зокрема, як ринкова частка, об'єктивні властивості товарів, позиціювання, ставлення споживачів до їх товарів, комунікаційні можливості тощо. Конкурентоспроможність не обов'язково передбачає нижчі ціни. Ціна, яка є вищою, ніж у конкурентів, може бути сигналом, підтвердженням лідерства компанії за якістю.

4. Конкурентні позиції компанії.

По-перше, значення мають особливості, тип ринкового конкурентного середовища, в якому працює компанія. Так, якщо компанія є олігополістом, діє на олігополістичному ринку (олігополія -- декілька продавців), то її можливості контролю за цінами, здійснення цінових маневрів є, можливо, дещо вищими, порівняно, скажімо, з тими суб'єктами пропозиції, які діють на ринку монополістичної конкуренції (багато продавців пропонують схожу продукцію, намагаючись надавати своїй продукції певні особливі якості). Олігополіст -- це прив'язаність, обслуговування значної кількості покупців, це можливості створити досить значний запас фінансової міцності, інші можливості на ринку. З іншого боку, ефект зниження ціни для ініціатора-олігополіста може бути дуже коротким за часом, конкурентів небагато, у них великі частки ринку, і тому їх аналогічний маневр все поверне на свої місця, й, можливо, навіть, з втратами для компанії-ініціатора. Тимчасове цінове лідерство може обернутися стратегічними втратами.

По-друге, важливе значення має те, якою є частка ринку компанії. У принципі, чим вона є більшою, тим значнішими є можливості для здійснення цінових маневрів. Компанії з невеликими масштабами діяльності є дуже обмеженими у своїх можливостях цінового маневрування. Але при цьому не можна спрощувати ситуацію -- діє дуже багато факторів, які потрібно враховувати незалежно від того, якою в ринкова частка компанії.

1. Стадія життєвого циклу товару. Залежно від того, на якій стадії свого ринкового життя знаходиться товар, коригується цінова політика компанії. Отже, фактори ціноутворення -- це те, що впливає на підходи компанії до формування цін на свої товари. Це широкий погляд на те, що потрібно і може бути враховано у розробці цінових підходів компанії. Але ринок цим аналізом не цікавиться, споживачі бачать конкретні ціни і реагують саме на них. Фактичні ціни є вершиною того айсберга, який може бути визначений як система ціноутворення компанії. Аналітичні досягнення компанії відображаються у конкретних технологіях встановлення цін на товари [4].

3. Особливості встановлення тарифів на транспортні послуги

Ціноутворення на транспорті є складним процесом, що пов'язано з різноманітністю продукції, яка транспортується. Для перевезення вантажів і розрахунку за послуги транспортні підприємства встановлюють вантажні тарифи.

Формування транспортних тарифів має певні особливості, пов'язані з особливостями транспорту як сфери діяльності. Розглянемо основні з них.

1. Транспорт не створює нового товару, однак є сферою матеріального виробництва, виконуючи функції доведення товарів до споживачів і надання послуг.

2. У результаті діяльності працівники транспорту не змінюють виробу, однак вартість його збільшується, оскільки витрачаються матеріальні, фінансові та трудові ресурси, що утворюють собівартість послуги, пов'язаної з транспортуванням вантажів.

3. Тариф залежить також від умов транспортування, витрат на транспортування на різних ділянках шляхів, оптимальної пропускної здатності транспортної мережі. 

4. Транспортний тариф залежить ще й від виду продукції, що транспортується, відстані, швидкості перевезення, виду відправлення. У розрахунку транспортного тарифу враховуються тип рухомого складу, ступінь завантаженості транспортного засобу тощо.

5. Транспортні тарифи відбиваються в усіх елементах роздрібної ціни, оскільки послугами транспортних підприємств користуються як підприємства-виробники, так і підприємства-посередники (зокрема, роздрібні торговельні підприємства).

6. Транспортні підприємства використовують різні ресурси (залізо, вугілля, нафту, газ, електроенергію, будівельні матеріали та ін.), вартість яких входить у собівартість перевезень. Тому ціни на ці ресурси істотно впливають на витрати транспортних підприємств і вартість тарифу загалом.

Перелічені особливості зумовлюють складність процесу ціноутворення у сфері транспортних перевезень порівняно з процесами ціноутворення в інших галузях національної економіки [5].

У практиці діяльності закордонних залізниць конкурентоспроможність залізниць порівняно з іншими різними видами транспорту оцінюється на основі факторів, наведених в табл. 3.1.

В табл. 3.1 представлені результати дослідження діяльності різних видів транспорту, які функціонують на території України [6].

Аналізуючи фактори які наведено у табл. 3.1, можна зробити висновок, що серйозним конкурентом для залізничного транспорту України є автомобільний транспорт, який має ряд переваг у порівнянні з залізничним транспортом:

- більша швидкість перевезення вантажів;

- можливість доставки вантажів “від дверей до дверей” та відправлення його за пред'явленням;

- більш гнучка система розрахунків за перевезення;

- незначна, в порівнянні з залізницями, частка постійних витрат в загальних експлуатаційних витратах (наприклад, на автомобільному транспорті відсутні витрати на утримання інфраструктури);

- менш жорсткі вимоги до упаковки вантажу;

- мобільність;

- можливість вибору альтернативних перевізників з метою економії транспортних витрат;

- краще забезпечення збереження вантажів;

- спрощене оформлення документів на перевезення [7].

Таблиця 3.1

Рейтинг факторів, які впливають на вибір вантажовласниками виду транспорту

В табл. 3.1 одиниці відповідає найкраще значення фактору.

Варто відмітити, що існуюча технологія процесу перевезення на залізницях не забезпечує конкурентоспроможних строків доставки вантажів, їх повного збереження, доставки вантажів “від дверей до дверей”.

Для того, щоб забезпечити ефективне функціонування залізничного транспорту в ринкових умовах, слід розробити стратегію, спрямовану на підвищення конкурентоспроможності залізниць [8].

Практика оцінки конкурентоспроможності засновується на порівняльному аналізі сукупних характеристик послуг що надаються, з послугами - конкурентами за ступенем задоволення конкретних потреб і за вартістю споживання.

4. Методичні підходи до ціноутворення на ринку транспортних послуг

Сучасна система ціноутворення у вантажному залізничному транспорті України сформувалася у 2000 р. з моменту вступу в дію наказу Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року № 551 «Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника». З моменту прийняття зазначеного «Збірника тарифів» на перевезення вантажів залізничним транспортом України, подальша зміна тарифів здійснювалася через зміну коефіцієнтів, що визначалися згідно з наказами Міністерства транспорту України та телеграмами Укрзалізниці [9].

Негативні наслідки ситуації, що склалася з системою ціноутворення залізничних вантажних перевезень, у періоді наростання фінансової та економічної кризи відчутно позначаться на економіці України через суттєве погіршення фінансового стану та зниження конкурентоспроможності продукції основних учасників ринку залізничних вантажоперевезень або й призведуть до їх банкрутства. Крім того, дефіцит комерційно придатного рухомого складу, що відчувається підприємствами України з 2004 р., зумовить уповільнення виходу економіки з кризи через неможливість обслуговування зростаючих вантажопотоків.

Особливістю існуючого механізму ціноутворення в залізничному вантажному транспорті України є його монопольний характер, за якого поєднується комерційна діяльність і функції регулятора.

Однак в умовах ринкових відносин існуючі тарифи все більше й більше втрачають свою привабливість для вантажовласників. Це пов'язано з тим, що вантажні залізничні тарифи мають ряд істотних недоліків. По-перше, як тарифну базу використовують середньогалузеву собівартість перевезень вантажів. Її величина не може бути порівняною з витратами окремих залізниць України через відмінності в технічній озброєності мережі залізниць, значних змін масштабів і структури цін після їх лібералізації, масштабів і структури витрат залізничного транспорту і відповідного збільшення собівартості перевезень унаслідок різкого зниження обсягів перевезень і зміни співвідношення залежних і умовно-постійних витрат; зміни якісних показників використання рухомого складу.

По-друге, діючі тарифи будуються на основі витрат залізничного транспорту і не враховують ні ціни вантажів, що перевозяться, ані попит на ці вантажі. Використовуючи теорію попиту та пропозиції, теорію граничної корисності, економісти вивели принцип визначення вантажних тарифів “відповідно до цінності, платоспроможності вантажів”. Рівень тарифів, побудованих відповідно до цього принципу, тим вище, чим вище ціна перевезених товарів у пункті споживання. Відповідно до зазначеного принципу американські економісти Джонсон і Ван-Метр дають наступні рекомендації щодо визначення рівня тарифу. “При з'ясуванні питання про те, чи може даний товар витримати тариф, необхідно вивчати витрати його виробництва, ринкові ціни на нього в різних пунктах і характер попиту, чи є він предметом першої необхідності, чи може бути замінений іншими товарами. Крім визначення платіжної спроможності відправника вантажу, необхідно врахувати умови конкуренції. У ролі конкурентів можуть виступати інші залізниці, виробники та транспортні підприємства”.

По-третє, залізничний транспорт є багатотоварним виробництвом. Асортимент транспортної продукції відрізняється великою різноманітністю. Видів цієї продукції набагато більше, ніж родів перевезених вантажів, тому що кожен вид вантажу може переміщатися на різні відстані, а перевезення того самого роду вантажу в тій самій кількості, але на різні відстані - це різні продукції транспорту; вони відрізняються як величиною споживчої вартості, так і вартістю пропозиції. При визначенні тарифів на перевезення кожного вантажу застосовується принцип, відповідно до якого тариф установлюється на такому рівні (без урахування попиту на перевезення), щоб доходи від перевезення вантажу цілком покривали усі витрати на його перевезення і давали визначений прибуток. Застосування цього принципу не дозволяє цілком використовувати таку перевагу багатотоварного виробництва, яким є залізничний транспорт, як варіювання витратами на виробництво різних видів товарів при визначення цін на них таким чином, щоб одержати максимальний сукупний прибуток. При існуючих принципах побудови тарифів умовно-постійні витрати в собівартості перевезень різних видів вантажів відрізняються незначно. Це пояснюється тим, що основна маса умовно-постійних витрат розподіляється між перевезеннями різних видів вантажів у більшості пропорційно вимірникам роботи рухомого складу, з огляду на час зайнятості постійних пристроїв чи тим чи іншим видом вантажу. У результаті виникають ситуації, коли повні витрати на перевезення окремих видів вантажу, розраховані таким чином, перевищують максимальну ціну, що може заплатити вантажовласник за перевезення вантажу. Такі ситуації характерні щодо перевезення дешевих вантажів. Наслідком цього є спад перевезень дешевих вантажів. Зважаючи на те, що залізничний транспорт є природною монополією, для якої характерна висока питома вага умовно-постійних витрат у собівартості продукції, спад перевезень приводить до різкого росту собівартості та збитків. Ріст збитків обумовлює необхідність підвищення тарифів. Підвищення тарифів приводить до нового спаду обсягу перевезень, що спричиняє подальший ріст збитків. Таким чином виходить замкнуте коло.

Усі перераховані недоліки свідчать про те, що існуючі залізничні тарифи не можуть бути конкурентноздатними на ринку вантажних перевезень, тому що вони не орієнтовані на клієнта. Ці тарифи в умовах конкуренції мають потребу в істотному удосконаленні[10].

Підвищення прибутковості комплексу пасажирських перевезень залізничним транспортом під час трансформаційних процесів організаційної структури управління галуззю можливо за рахунок підвищення конкурентоспроможності. Підвищення конкурентоспроможності можливе за рахунок оптимізації роботи залізничного транспорту, що дозволить вивільнити додаткові коштів спрямованих на модернізацію галузі, зокрема пасажирського комплексу.

Пасажирські перевезення залізничним транспортом є соціально-значимими, саме це впливає нанеефективне формування тарифів. Діючі тарифи не здатні покривати витрати на перевезення в повній мірі. Тому виникає необхідність оптимізації найбільш збиткових маршрутів та розробки заходів щодо підвищення їх дохідності. Підвищення дохідності (скорочення витрат на їх забезпечення) збиткових маршрутів дозволить значно покращити фінансово-економічний стан пасажирського комплексу, та залізничного транспорту в цілому.

Розробка заходів спрямованих на підвищення конкурентоздатності послуг щодо перевезення пасажирів залізничним транспортом за рахунок розвитку швидкісного руху, розвитку сервісних послуг обслуговування пасажирів та підвищення безпеки та надійності перевезень спроможні вплинути на збільшення пасажирообігу, а як наслідок на дохідність комплексу пасажирських перевезень.

Ціна являє собою інструмент ринкової конкуренції. На ринку транспортних послуг вплив вартості подорожі на вибір споживачем, того чи іншого виду транспорту, інколи є вирішальним. Як показує досвід організації пасажирських перевезень на залізницях країн світу, значну увагу приділяють саме ціновій політиці впливу на попит, як фактора у конкурентній боротьбі з іншими видами транспорту. Формування ефективної системи ціноутворення умовно можна поділити на дві складові, а саме на ціну проїзду та ціну надодаткові послуги.

Основною метою впровадження заходів щодо формування гнучкої системи ціноутворення, є залучення додаткових клієнтів та підвищення їх зацікавленості до залізничного транспорту. Досвід зарубіжних країн стосовно формування гнучкої системи ціноутворення вартості проїзду показує, що данні заходи дозволяють значно збільшити пасажирообіг.

Розробка заходів щодо формування гнучкої системи ціноутворення вартості проїзду, на залізничному транспорту України, дозволить вплинути на збільшення пасажирообігу, а відповідно на доходність пасажирського комплексу [11].

Враховуючи інтереси суспільства і створення умов для покриття різного роду витрат залізниць, визначені основні напрями ціноутворення у пасажирських перевезеннях:

? Покриття поточних - "коротких" - змінних витрат.

? Покриття майбутніх довготривалих змінних витрат.

? Повне покриття усіх витрат із розподілом фіксованих витрат на різні види транспортних послуг.

? Покриття витрат в окремому проекті або витрат на покращення певного сервісного процесу.

? Максимізація прибутку, наприклад, приватної компанії-оператора.

? Покриття витрат на протидію небажаним ефектам, наприклад, шкідливим викидам, забрудненню ґрунтів та водойм тощо.

? Планування екологічних витрат у межах інвестиційних та інноваційних проектів [12].

Всі існуючі методичні підходи до ціноутворення на ринку транспортних послуг можна звести до табл.4.1

Табл.4.1

Методичні підходи до ціноутворення на ринку транспортних послуг

Висновок

Ефективному ціноутворенню щодо перевезення вантажів залізничним транспортом притаманні такі властивості, як стабільність, гнучкість, прогнозованість, забезпечення комерційної вигідності. Стабільність визначається досягненням поставленої мети при будь-яких змінах зовнішнього середовища, гнучкість - здатністю адекватно реагувати на зміни кон'юнктури транспортного ринку, прогнозованість - науковим обґрунтуванням тенденцій і напрямів розвитку тарифної системи, забезпечення комерційної вигідності - створенням умов, за яких будь-яке перевезення є комерційно вигідним. Запропонована концепція сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості залізничного транспорту за рахунок впровадження економічно обґрунтованих тарифів, в яких передбачено інвестиційну складову для акумулювання коштів на придбання рухомого складу і модернізацію інфраструктури.

Таким чином, підвищення дохідності пасажирського комплексу залізничних перевезень України можливе за рахунок розробки заходів спрямованих на оптимізацію господарської діяльності, оптимізацію роботи збиткових маршрутів та підвищення конкурентоспроможності послуг щодо перевезення та супутніх йому. Серед комплексу напрямів розробки заходів підвищення дохідності пасажирського комплексу залізничних перевезень України є ті котрі можливо реалізовувати при існуючій організаційно-правовій форми управління галуззю, і є ті котрі потребують структурних змін.

Невідкладне вирішення зазначених питань має винятково важливе значення не тільки для транспортної галузі, а й для держави в цілому, адже ефективне функціонування її виробничої та соціальної сфер значною мірою забезпечується стабільною і надійною роботою залізничного транспорту.

Список використаної літератури:

1. Васильева Н. Э. Формирование цены в рыночных условиях / Н. Э. Васильева. - М. : АО «Бизнес-школа интел синтез», 2006. - 311 с.

2. Основицький С. О. Теорія ціни та сучасне ціноутворення в Україні / С. О. Основицький // Економіка України. - 2006. - № 8. - С. 56-62.

3. Денисова И. П. Цены и ценообразование : учебное пособие / Ирина Петровна Денисова. - М. : Экспертное бюро, 2005. - 291 с.

4. Петруня Ю. Є. Маркетинг : навч. Посібник / Ю. Є. Петруня. - К.: Знання, 2007. - 325 с. - (Вища освіта XXI століття)

5.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://sites.google.com/site/cinoutvorenna/tema-3

6. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер -М.: Прогресс, 1996.-720 с.

7. Макаренко М.В. Витрати на залізничному транспорті: аналіз і управління /М.В. Макаренко, М.Ю. Гончаров, Н.С. Соколовська; За ред. М.В. Макаренка. - К.: ВАТ “УКТП - Центр”, 1999. - 206 с.

8. Паламарчук І.В. Перспективы контрактных транзитных перевозок на железнодорожном транспорте Украины / І.В. Паламарчук // Вісник економіки транспорту і промисловості - Харків: УкрДАЗТ, 2004. - Вип. 7. - С. 73.

9. Наказ Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року № 551 «Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника».

10. Рудаков О.Г. Ціноутворення в залізничних вантажних перевезеннях України: проблеми на напрями їх вирішення. Економіка, ст.. 77-83

Размещено на Allbest.ru