Вступ

Еволюція системи соціально-економічних відносин ринкової економіки об'єктивно визначає необхідність наукового дослідження проблем прогнозування підприємствами ринків збуту. Якщо в централізовано-плановій економіці питання виробництва і збуту вирішувалися для вітчизняних підприємств директивно, то становлення ринкових відносин в Україні перекладає на них і ініціативу у вивченні та прогнозуванні ринків, і економічну відповідальність за його результати.

Теоретико-методологічні засади економічного прогнозування, його значення для розвитку підприємств в умовах ринкової економіки досліджено у фундаментальних працях таких українських і зарубіжних вчених, як І. Ансофф, А. Анчишкін, В. Геєць, О. Ґранберґ, Г. Григорян, А. Ємельянов, У. Кінґ, Д. Кліланд, М. Кондратьєв, М. Мескон, В. Пономаренко, Г. Тейл, О. Тридід, Є. Четиркін та інших.

Питання формування і прогнозування ринків споживчих товарів і послуг, підходи до розв'язання цих проблем на регіональному рівні розглянуто у працях Л. Абалкіна, Е. Алаєва, М. Баранського, К. Вальтуха, Н. Глікмана, Дж. Кейнса, Ф. Котлера, А. Левіна, К. Маркса, А. Маршала, К. Менґера, Я. Месхії, М. Некрасова, А. Новоселова, А. Пробста, Г. Росинської, Ю. Саушкіна, Є. Слуцького, Ю. Твілдіані, Дж. Хікса, Р. Шніпера та інших. Але в цих дослідженнях прогнозування ринків споживчих товарів і послуг недостатньо пов'язано з плануванням виробництва та збуту на рівні підприємств, не зроблено необхідних акцентів на тому, що в першу чергу вони як первинні ланки суспільного виробництва мають потребу в прогнозах для забезпечення свого сталого розвитку.

Наукові підходи, запропоновані вченими, вимагають подальшого розвитку. Прискорення науково-технічного прогресу, посилення нестабільності ринкового середовища, його глобалізація і регіоналізація, підвищення важливості соціальних аспектів виробництва та інші сучасні зміни в ньому закономірно ускладнюють для підприємств задачі прогнозування регіональних споживчих ринків, зумовлюють нову проблематику його наукового дослідження.

Так, недостатня розробленість наукових засад прогнозування підприємствами обсягів збуту споживчих товарів і послуг на регіональних ринках визначає актуальність даного реферату.

Метою реферату є теоретичне обґрунтування комплексного прогнозування підприємствами обсягів збуту споживчих товарів і послуг на регіональних ринках, розроблення методичних підходів до його здійснення в процесі підвищення ефективності планування їхньої виробничої та збутової діяльності.

Об'єктом дослідження є процес підвищення ефективності планування виробничої та збутової діяльності підприємств, що виробляють споживчі товари і послуги, на базі прогнозування тенденцій розвитку регіональних споживчих ринків.

Предмет дослідження - наукові й методичні підходи до прогнозування підприємствами обсягів збуту споживчих товарів і послуг на регіональних ринках.

1. Планування виробництва і збуту продукції

У ринкових умовах господарювання розробка плану виробництва і продажу продукції є центральним завданням комплексного планування техніко-економічного розвитку підприємства. План виробництва визначає генеральний напрям діяльності всіх структурних підрозділів підприємства, виступає основою поточного внутрішньовиробничого планування. Виділяють три основні тактики планування сукупного обсягу виробництва:

1. Постійний обсяг виробництва при постійній величині виробничого потенціалу незалежно від коливань попиту;

2. Обсяг випуску продукції, який враховує зміни попиту при постійній величині виробничого потенціалу;

3. Змінний попит і обсяг випуску при змінній величині виробничого потенціалу.

В умовах ринкової невизначеності можуть використовуватись різні методи формування виробничої програми:

· рівневе прогнозування;

· послідовне прийняття планових рішень;

· створення ситуаційних планів;

· лінійне програмування;

· диверсифікація продуктів і ринків тощо.

Рівневе прогнозування -- це процес передбачення очікуваного обсягу продажу і прибутку за трьома рівнями:

1) мінімальний,

2) імовірний,

3) максимальний.

У процесі розробки виробничої програми формуються номенклатурний та асортиментний плани підприємства. При плануванні обсягів виробництва продукції (робіт, послуг) використовується система вимірників, які поділяються на:

· натуральні;

· вартісні;

· трудові.

Натуральні вимірники виробничої програми використовуються при подальших розрахунках виробничої потужності, визначенні потреби підприємства в сировині, матеріалах, енергії, технологічному та транспортному обладнанні, формуванні виробничих планів основних і допоміжних виробництв. До вартісних вимірників належать такі показники, як товарна продукція, готова продукція, валова продукція, чиста продукція, реалізована продукція та цеховий випуск продукції.

При розробці плану необхідно враховувати можливе знецінення планових коштів у майбутньому та оцінювати майбутні кошти сьогоднішніми критеріями. Метод порівняння різночасових коштів називається дисконтуванням. Трудові вимірники використовуються для визначення рівня продуктивності праці, встановлення чисельності основних і допоміжних робітників, кількості технологічного обладнання, режиму роботи підприємства, цеху, устаткування. При цьому розрізняють технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та управління виробництвом, повну трудомісткість.

Задачі прогнозування підприємствами обсягів збуту окремих товарів і послуг на регіональних споживчих ринках нерідко вступають у суперечність з висхідною динамічністю і продуктовою диференціацією ринків, посиленням конкуренції товаровиробників, збільшенням ролі макроекономічних факторів. Це призводить, у свою чергу, до суперечливості соціально-економічних відносин ринкової економіки, обмежує можливості розвитку підприємств. Тому для них стає необхідним перехід до комплексного прогнозування збуту, складання багаторівневих прогнозів з орієнтацією на стратегічне планування.

Збут підприємствами споживчих товарів і послуг залежить не тільки від співвідношення на ринках попиту та пропозиції, але й від інших глибинних суперечностей суспільного виробництва і в своїй основі визначається розвитком відносин різних форм і розмірів власності на засоби виробництва. Той, хто працює за наймом на підприємствах, розвиваючи свої потреби, створює попит на товари і послуги в межах свого доходу (що буває близьким до прожиткового мінімуму), а той, хто привласнює результати виробництва, виходить з ринковою пропозицією на споживчі та інші ринки, керуючись максимізацією прибутку.

Важливим фактором формування збуту споживчих товарів і послуг на регіональних ринках є територіальний поділ праці, дія якого в ринкових умовах підсилюється і виявляється в поєднанні таких форм, як спеціалізація регіональних господарств, кооперація місцевих підприємств, територіальна концентрація виробництва, комплексне використання місцевих ресурсів. Тому регіональні ринки є відкритими для зовнішніх конкурентів, специфічними у формуванні попиту та пропозиції, взаємозалежними в межах регіону і на міжрегіональному рівні.

Місткість збуту споживчих товарів і послуг на регіональних ринках залежить від формування ринкового середовища й цінової ситуації, переваг регіонального розвитку виробництва товарів і послуг, розвитку та диференціації потреб і грошових доходів населення, темпів їхнього реального зростання. Багаторівнева агрегація ринків споживчих товарів і послуг може бути представлена в наступному вигляді: ринки збуту товарів і послуг окремих підприємств послідовно поєднуються в ринки видів та груп товарів і послуг, макроструктурні ринкові сегменти, зокрема, ринки продовольчий, непродовольчий, послуг, житла, які формують регіональний споживчий ринок у цілому.

Довгострокове прогнозування ринків споживчих товарів і послуг на базі раціональних норм споживання має враховувати регіональні відхилення, що є проявом специфічності регіональних ринків. Їх прогнозування здійснено за допомогою розрахунку відносних коефіцієнтів, які дають можливість скоригувати прогнозні орієнтири для регіональних ринків у бік більшої відповідності наявним особливостям споживання населенням у регіонах. прогнозування планування збут продаж

Комплексні прогнози обсягів збуту споживчих товарів і послуг на регіональних ринках є основою обґрунтування на підприємствах стратегічних рішень щодо диверсифікації виробництва на засадах використання переваг різних регіональних споживчих ринків, а також забезпечення розширення збуту продукції і послуг з урахуванням регіональних особливостей формування споживчого попиту і товарної пропозиції. Це сприяє розвиткові діяльності підприємств, опануванню ними нових регіональних ринків збуту, що, в свою чергу, зумовлює особливості їх прогнозування.

Розроблення комплексних прогнозів регіональних ринків збуту споживчих товарів і послуг власними силами як великих, так і малих підприємств вступає у суперечність з їх економічними інтересами. Розв'язанню цих проблем, забезпеченню підвищення ефективності та обґрунтованості планування обсягів виробництва і збуту підприємствами різних розмірів і форм власності може сприяти створення на регіональному рівні асоціацій підприємств споживчого ринку з участю державних і місцевих органів влади.

3. Методи прогнозування збуту та їх ефективність

Сьогодні існують більш ніж 100 різних методів і прийомів прогнозування, що відрізняються за своїм інструментарієм, сферою застосування і науковою об'єктивністю.

Будь-яке прогнозування передбачає прогнозування таких умов:

· наявність формальної моделі;

· за відсутності формальної моделі мають бути дані, на основі яких можна побудувати модель і провести екстраполяцію;

· у разі відсутності моделі і статичних даних використовуються експертні й інші методи вирішення нечітких проблем.

Через це методи прогнозу класифікуються за різними критеріями. Але всіх їх відносять до груп якісних чи кількісних методів.

1. Амстронг Гарі, Котлер Філіп. Маркетинг. Загальний курс, 5-те видання.: Пер. з англійського: уч. пос. - М.: Видавничий дім “Вільямс”, 2007. - 608 с.

2. Крикавський Є.В., Косар Н.С., Мних О.Б., Сорока О.А. Маркетингові дослідження: навчальний посібник - Львів: Національний університет “Львівська політехніка” (Інформаційно-видавничий центр “ІНТЕЛЕКТ+” Інститут післядипломної освіти), “Інтелект-Захід” 2004. - 288 с.

3. Старостіна А.О. Маркетингові дослідження. Практичний аспект. - К., М.: СПб: Видавничий дім “Вільямс”, 1998 - 292с.

4. Голубков Е.П. Основы маркетинга: Учебник. М: Финпресс, 1999. - 656 с.

5. Котлер Ф., Основы маркетинга: Пер. с англ. / Общая ред. и вступ. ст. Е. М. Пеньковой. - М.: Прогресс. - 1990. - 736 с.

Размещено на Allbest.ru