Сегментація ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ТЕХНІКУМ

ЦИКЛ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАКЛАДІВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

Реферат

Сегментація ринку

Студентки групи РО 1/с - 2013

Мізонової К.В.

Викладач предмету «Маркетинг»

Збиранник В.І.

Полтава 2014

Зміст

Вступ

1. Поняття позиціонування товарів

2. Проблема вибору та шляхи удосконалення позиціонування товару

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Позиціювання продукції на ринку один з важливих процесів маркетингу, без якого не можливе успішне “життя” та розвиток жодної фірми(підприємства), особливо невеликої. Процес позиціювання в свою чергу тісно пов'язана з ринком на якому представлена продукція фірми(підприємства). Тому розгляд позиціювання не можливий без визначення положення продукції на ринку. Насамперед спробуємо дати відповідь на запитання, яке стає перед фірмою(підприємством) при її попаданні на ринок. Чи здатна невелика фірма протистояти компаніям-лідерам в галузі, відомою гострою конкуренцією? Відповідь одна: так, якщо вона диференціює свої продукти і послуги й уникає прямої конкурентної боротьби. У сучасних умовах формування українського ринку завершується перший етап опанування принципами маркетингової діяльності. Компанії, які прагнуть надовго закріпитися на новому ринку, переходять до більш складних форм маркетингової діяльності, таких, зокрема, як ринкові дослідження, аналіз споживачів, розробка ефективної продуктово-ринкової стратегії. Ефективність діяльності підприємства визначається передусім чіткістю відокремлення цільових ринкових сегментів. Справді, не має сенсу говорити про переваги або недоліки комплексові маркетингові (товарної політики, реклами тощо), якщо неправильно визначено групи покупців, на яких воно спрямовано. Особливо актуальною є сегментація як метод конкурентної боротьби в умовах України. Чітке визначення цільових споживачів дає змогу запобігти розпорошенню фінансових ресурсів підприємства, сконцентрувати їх на стратегічно важливих напрямах.

1. Поняття позиціонування товарів

Позиція товару -- місце, яке цей товар займає у свідомості покупців порівняно з аналогічними конкурентними товарами. Формування певної чітко визначеної позиції товару повинно мати керований фірмою характер.

Позиціювання товару -- комплекс маркетингових заходів, завдяки яким споживачі ідентифікують цей товар порівняно з товарами-конкурентами. З.вичайно, мова йде про позитивне ставлення споживачів до товару фірми, яке має стати наслідком реалізації стратегії позиціювання. Особливе місце в цьому процесі займає комунікаційна політика, серед цілей якої -- створення певного іміджу марки. Наприклад, ексклюзивність товару (годинників, автомобілів, навчальних закладів) може бути створена завдяки рекламі. Разом з тим статус престижного товару підтверджується високою ціною товару, місцем, де він пропонується споживачам, назвою торгової марки тощо. маркетинговий конкурент споживач позиціонування

Етапи процесу позиціювання:

1. Маркетингові дослідження:

- дослідження сприйняття з боку потенційних покупців товарів підприємства;

- вивчення позиції товарів підприємства і конкурентних аналогів;

- розробка карти сприйняття товару і конкурентного товару;

- дослідження реакції покупців на позиціювання;

- виявлення переваг споживачів та їхнього рейтингу.

2. Встановлення мети позиціювання:

- позиціювання (споживче, конкурентне);

- репозиціювання;

- перепозиціювання;

3. Розробка стратегій позиціювання:

- наступальна (атакуюча) стратегія;

- оборонна стратегія ("фортеця на острові");

4. Розробка тактики позиціювання:

- споживче позиціювання;

- позиціювання відносно конкурентних товарів аналогів;

- конкурентне позиціювання.

5. Розробка комплексу маркетингу ("5 Р"):

- товар

- ціна

- розподіл

- просування

- персонал

6. Оцінка ефективності позиціювання

Докладніше розглянемо етапи позиціювання:

Основою позиціювання є результати маркетингових досліджень, вони, залежно від мети підприємства, визначають їхні напрями і зміст, що, у свою чергу, зумовлює застосування відповідних методів: експертних оцінок, ринкового тестування, опитувань тощо. Так, досліджуючи сприйняття товарів підприємства з боку потенційних покупців, доцільно провести ринкове тестування, вивчаючи позиції товарів підприємства відносно конкурентних аналогів -- експертні оцінки, для виявлення рейтингу споживчих переваг і реакції покупців на позиціювання -- опитування покупців. За результатами маркетинговых досліджень розробляють карти сприйняття, що характеризуют найкращі комбінації споживчих переваг для вибору товару. Карта-схема сприйняття -- це інструмент позиціювання, що являє собою матрицю, побудовану на основі різних сукупностей параметрів -- від двомірної (наприклад, ціна/якість) до багатомірної (використовують метод побудови багатомірних шкал споживчих сприйнять і переваг).

Завдання позиціювання можуть мати різні орієнтації:

- орієнтація на встановлення позиції товарів підприємства означає прагнення підприємства до розробки концепції первинного позиціювання;

- орієнтація на зміцнення у свідомості споживачів позиції товарів підприємства означає прагнення підприємства до зміцнення поточної позиції товару, тобто до вторинного позиціювання.

Первинне і вторинне позиціювання базуються на одних і тих самих відмітних характеристиках товарів підприємства. Якщо підприємство прагне проникнути в нові споживчі сегмента або на новий ринок, то його метою стає репозиціювання. Обираючи цільову орієнтацію на перепозиціювання, підприємство використовує нові відмітні характеристики товарів підприємства, тобто прагне знайти і зайняти нову незайняту нішу, що є цінністю для досить великої кількості споживачів. Отже, перепозиціювання спрямоване на перегляд поточної позиції товару.

Розрізняють дві стратегії позиціювання: наступальну й оборонну.

Наступальна або атакуюча стратегія пов'язана з управлінням товарним асортиментом. З розширенням асортименту збільшується частка ринку за рахунок частки ринку, на якій раніше працювали конкуренти, ускладнюється виведення на ринок товарів конкурентів, посилюються конкурентні позиції підприємства. Але розширення асортименту посилює конкуренцію між власними різновидами товарів, що супроводжується зростанням витрат як загалом, так і на маркетинг. Оборонну стратегію позиціювання називають ще стратегією "фортеця на острові". Її суть полягає в тому, що різновиди товару (або марки), які позиціонують як дорогі і високоякісні, захищають від цінової конкуренції дешевшими товарами, призначеними для покупців, чутливих до ціни. Обрана стратегія зумовлює необхідність розробки відповідної тактики позиціювання. Загалом усі тактичні заходи можна поділити на дві групи: споживче позиціювання і конкурентне позиціювання.

2. Проблема вибору та шляхи удосконалення позиціонування товару

Для того щоб одержати конкурентну перевагу, кожна компанія повинна знайти свої власні способи диференціювання продукції. Диференціювання -- процес розробки ряду істотних особливостей продукту, покликаних відрізнити його від товарів-конкурентів. Можливості диференціювання залежать від кожної конкретної галузі.

* Об'ємна галузь. У такій галузі компанія може досягти невеликого числа значних конкурентних переваг. Наприклад, у сфері виробництва будівельного устаткування компанія може значно зменшити чи витрати додати своєї продукції нові привабливі відмітні властивості. Рівень прибутку тут прямо залежить від розміру компанії і приналежної їй частки ринку.

* Обмежена галузь. У даній галузі потенційні можливості одержання конкурентної переваги ограниченны і незначні. Візьмемо, приміром, виробництво стали. Придумати деяке удосконалення чи продукту істотно знизити виробничі витрати дуже непросто. Компанії залучають кращих співробітників у відділи збуту, витрачають значні кошти на просування продукції, але всього їхнього зусилля приводять лише до незначних переваг. Рентабельність не залежить від частки ринку, займаною компанією.

Фрагментированная галузь. Тут компанії мають широкі можливості по диференціюванню продукції, але виявляються не в силах домогтися вирішального переваги над конкурентами. Ресторан, наприклад, можна диференціювати по багатьом напрямкам, але в підсумку його частка ринку залишиться незмінної. Норма прибутку не залежить від розміру ресторану: і маленькі, і великі підприємства суспільного харчування можуть бути рентабельними рівною мірою.

* Спеціалізована галузь. У спеціалізованій галузі компанії диференціюють продукцію самими різними способами, кожний з який може привести до серйозного виграшу. Візьміть виробництво спеціалізованого устаткування для вузьких сегментів ринку. У такій галузі невеликі компанії можуть бути не менш ефективними, чим великі підприємства.

Засобами конкурентного диференціонування є:

1.Диференціювання продукту: Ступінь диференціонування реальних товарів коливається в широких межах. З одного боку, існують высокостандартизованні продукти, в які важко привнести які-небудь істотні зміни (наприклад: куряче м'ясо, Фрэнк Пердье заявляє, що його кури відрізняються ніжним м'ясом, і встановлює ціни на продаж продукції на 10 % вище цін конкурентів).Існують товари, що відрізняються потенційно високими можливостями для диференціонування, такі як автомобілі, офісні апартаменти і меблі. Тут споживач зіштовхується з достатком характеристик товару. До основних показників диференціювання відносяться додаткові можливості продукту, ефективність його використання, комфортність, довговічність, надійність, ремонтопридатність, стилістичні рішення і дизайн..[33 c.258]

2.Додаткові можливості. Більшість продуктів має специфічний набір можливостей. Додаткові можливості -- характеристики, що доповнюють основну функцію продукту. Відправна крапка диференціонування товару по додаткових можливостях -- його максимально спрощена версія. Компанія може розробляти нові версії товару, просто додаючи додаткові можливості. Так, виробник автомобілів пропонує покупцю таке додаткове устаткування, як електричні склопідйомники, подушки безпеки, автоматична коробка передач і кондиціонер. Кожна з запропонованих можливостей може залучити додаткових покупців. Яким образом компанія знаходить і відбирає нові можливості? Один із засобів -- опитування клієнтів. Чи подобається їм продукт? Є чи щось, що в ньому не влаштовує? Яка його властивість найбільш приваблива? Чи збільшать ступінь задоволення покупкою нові можливості, і якщо так, то які? Яку суму готовий заплатити споживач за кожне з нововведень? Що він думає з приводу змін, запропонованих іншими споживачами? Таке дослідження забезпечить компанії довгий список потенційних удосконалень. Необхідно тільки відібрати ті, котрі принесуть найбільший ефект. Дуже важливо вирішити питання про надання додаткових можливостей у виді комплексу нововведень. Таким чином, компанія повинна вирішити: чи надавати покупцю самому вибирати додаткові можливості продукту, або пропонувати стандартизований товар, але по більш низькій ціні.

3.Ефективність використання продукту. По ефективності використання більшість продуктів споконвічно попадає в одну з чотирьох груп: низькою ефективності, середньої, високої і чудовий. Тут важливо відповісти на запитання: як впливає ступінь ефективності використання продукту на рівень прибутку компанії? Дослідники з Інституту стратегічного планування проаналізували вплив відносно якості продукції на успіх підприємства, вони прийшли до висновку, що між відносною якістю і нормою повернення інвестицій (НПІ) існує прямий взаємозв'язок. За результатами дослідження 525 середніх підприємств з'ясувалося, що в компаній, відносна якість продукції яких було низьким, НПІ склала 17 %; у компаній із середньою якістю продукції -- 20 %; з високим -- 27 %. Таким чином, доходи бізнесу-одиниці, що випускає товари високої якості, у середньому на 59 % перевищують доходи виробників низькоякісної продукції, що зв'язано з можливістю установлення високих цін..[33 c.263] Крім того, вони виграють за рахунок більшого числа повторних покупок, високої прихильності споживачів і сформованої позитивної думки про марку. Витрати на підвищення якості продукції тут відносно невеликі. Безпосередній зв'язок якості продукції з рівнем прибутку аж ніяк не означає, що компанія повинна розробляти продукцію з максимально високою ефективністю її використання. Безрозсудне підвищення якості приводить до зворотньої реакції, коли все менше число споживачів виявляє готовність заплатити за унікальний по своїх достоїнствах продукт. Виробник повинний співвідносити характеристики продукту з потребами цільового ринку і товарами фірм-конкурентів. Компанія повинна визначити стратегію зміни ефективності використання продукту на тривалому відрізку часу. Тут можливі три варіанти. Перший, коли виробник постійно поліпшує продукт, часто приносить збільшення прибутку і розширення частки ринку. Другий, найбільш розповсюджений, полягає в підтримці на заданому рівні якості продукції. І третій варіант стратегії складається в зниженні з часом якості продукції. Його використовують для того, щоб компенсувати зростаючі витрати виробництва в надії, що покупці не помітять змін. Деякі компанії знижують якість продукту навмисно, розраховуючи збільшити поточний прибуток. Таке рішення представляється нам безперспективним.

4.Рівень комфорту.Споживачі очікують від товару високого рівня комфорту. Рівень комфорту -- ступінь відповідності виробленої продукції заявленим характеристикам

5.Довговічність.Ця характеристика дуже важлива для більшості покупців. Довговічність визначає передбачувану тривалість служби виробу в нормальних і/чи тяжких умовах експлуатації. Звичайно покупці охоче платять велику ціну за продукцію, що має репутацію довговічної. Однак тут треба зробити кілька застережень. Збільшення ціни повинне бути в розумних межах. Крім того, якщо даний вид продукції швидко застаріває, споживачі навряд чи захочуть переплачувати за підвищену довговічність мотлоху. Тому, наприклад, використання в рекламі заяв про те, що дана марка персональних комп'ютерів прослужить значно довше інших, може ненабути бажаного ефекту, тому що дані можливості і характеристики продуктів постійно поліпшуються. Виробники наручних годин («вічного», не підданого значним змінам у технології виробництва товару), навпроти, часто використовують у рекламі показники довговічності.

6.Надійність.Як правило, покупець готовий заплатити високу ціну за надійність продукту. Надійність -- показник імовірності нормального функціонування (без несправностей чи поломок) продукту протягом визначеного періоду часу. Покупці прагнуть уникнути витрат, зв'язаних з поломками і ремонтом продукту.

7. Ремонтопридатність. Покупці воліють прості в ремонті товари. Ремонтопридатність відбиває ступінь складності відновлення працездатності несправного пристрою, що відмовив. Наприклад, комп'ютери, що збираються з легко замінних стандартних вузлів і деталей, володіють високої ремонтопридатність. Ідеальна ремонтопридатність досягається тоді, коли споживач має можливість самостійно відремонтувати продукт із мінімальними витратами часу і засобів, просто замінивши зіпсований компонент на запасний. Більш складні продукти можуть виконувати функції самодіагностики, що дозволяє співробітникам чи виробника сервісних служб розв'язувати виникаючі проблеми чи по телефону давати поради споживачу по усуненню неполадок.

8.Стилістичне рішення товару. Покупці звичайно віддають перевагу продуктам, витримані в гарному стилі. Стилістичне рішення відбиває сприйняття товару споживачами. Стилістичне рішення володіє перевагою, що завойований з його допомогою успіх дуже складно повторити конкурентам. Тому дивує той факт, що багато компаній не квапляться вкладати кошти в стилістичне пророблення продукції. Хоча, з іншого боку, яскраво виражений стиль не обов'язково означає високу функціональність. Наприклад, крісло може виглядати разюче, але сидіти в ньому буде вкрай незручно. При розгляді диференціонування продуктів по стилі необхідно відзначити, що стилістичне пророблення упакування товару -- дуже важливий його елемент, особливо для харчових продуктів, косметики, туалетних принадлежностей і невеликих споживчих товарів. Упакування визначає перше враження покупця від контакту з продуктом і здатні підштовхнути його або до каси, або до виходу з магазина.

9.Дизайн як об'єднуючий показник. У міру того як підсилюється конкуренція, зростає роль дизайну як найбільш перспективного способу диференціювання і позиціонування товару чи послуг компанії. Дизайн -- сукупність показників, що визначають зовнішній вигляд і функціонування продукту з погляду вимог споживача. Дизайн особливо важливий у виробництві і маркетингу предметів тривалого користування, предметів одягу, для товарів в упакуванні й у послугах роздрібної торгівлі. Усі якості, що ми розглядали в темі «Диференціювання продукту», є складовими дизайну. Наскільки складна задача розробки дизайну продукту, з огляду на ту кількість компромісів, до яких повинні прийти його творці. Дизайнер повинний розподілити засобу, який необхідно буде вкласти в науково-дослідні розробки, у пошук додаткових можливостей, підвищення ефективності використання продукту, довговічності, надійності, ремонтопридатності, стилістичного пророблення. З погляду компанії, гарний дизайн виражається в простоті виробництва і розподілу продукту. З погляду споживача, продукт повинний мати привабливий зовнішній вигляд, легко розпаковуватися, установлюватися, використовуватися, ремонтуватися. Немаловажно і те, щоб споживач міг легко позбутися від продукту, що прийшов у непридатність. З огляду на бажані характеристики товару, дизайнеру, швидше за все, прийдеться пійти на компроміс; остаточне рішення залежить від розуміння їм представлень і оцінок цільового ринку щодо різних властивостей товару і його вартості .

10.Навчання споживачів.Навчання споживачів припускає навчання персоналу фірми-покупця правильному й ефективному використанню устаткування, що поставляється компанією.

11.Консультування споживачів.Консультування споживачів припускає платне чи безкоштовне забезпечення покупців даними про продукт, додатковою інформацією і необхідними порадами по його використанню.

12.Обслуговування і ремонт.Обслуговування і ремонт -- програма допомоги клієнтам компанії по підтримці придбаних ними продуктів у гарному робочому стані.

13.Додаткові послуги.Часто компаніям вдається знайти й інші способи диференціювання послуг, пропонованих споживачам: вигідні умови чи гарантії контракти на технічне обслуговування, різноманітні пільги. Існує практично нескінченне число специфічних послуг і благ, що дозволяють компанії диференціювати себе від конкурентів.

14.Диференціювання персоналу.Ще один спосіб одержання конкурентної переваги -- більш ретельний у порівнянні з конкурентами підхід до питань наймання і навчання персоналу.

15.Диференціювання каналів розподілу.Компанії можуть використовувати для диференціювання свої канали розподілу, охоплювані ними території, ефективність і професіоналізм співробітників на місцях.

16.Диференціювання іміджу.Навіть у тих випадках, коли конкуруючі товари виглядають приблизно однаково, покупці по-різному реагують на імідж чи компанії торгової марки.

17.Індивідуальність проти іміджу.Важливо провести розходження між індивідуальністю й іміджем. Індивідуальність включає напрямку, що компанія планує використовувати для того, щоб виділитися з загальної маси чи конкурентів позиционувати свій товар. Імідж -- це сприйняття компанії чи її товарів суспільством. Компанія працює над своєю індивідуальністю чи позиціонуванням товарів для того, щоб впливати на формування іміджу, однак тут дуже велика роль сторонніх факторів.Ефективний імідж впливає на сприйняття продукту споживачем. По-перше, він несе в собі виняткове послання, що лежить в основі припущень споживача про якості і переваги продукту. По-друге, він передає це послання специфічним образом, так що на нього не впливають аналогічні послання конкурентів. По-третє, він несе емоційне навантаження і тому впливає не тільки на розум, але і на серце споживача. Розробка сильного іміджу вимагає творчого підходу і старанної роботи. Імідж не може бути імплантований у свідомість суспільства за одну ніч, не може бути вирощений тільки на «ґрунті» реклами. Більш того, імідж повинний постійно поширюватися за допомогою всіх доступних каналів зв'язку зі споживачами.

Висновки

Ключ до одержання конкурентної переваги на ринку -- диференціювання продукту. Ринкова пропозиція може бути диференційованою по п'ятьох напрямках: продукт (додаткові можливості продукту, ефективність його використання, комфортність, довговічність, надійність, ремонтопридатність, стилістичне рішення і дизайн), послуги (простота оформлення замовлення, доставка, установка, навчання споживачів, консультування споживачів, обслуговування і ремонт, інші послуги), персонал, канали розподілу, імідж (символи, друковані, аудіовізуальні засоби передачі інформації, атмосфера, події). Умови використання відмінності: важливість, неповторність, перевага, приступність, перевага першого ходу, прийнятність і рентабельність.

Багато хто маркетологи відстоюють доцільність просування тільки одного достоїнства продукту, унікальна торгова пропозиція при позиционировании товару. Люди схильні запам'ятовувати товари «номер один». Але не менш успішним може виявитися і позиционування по двох чи трьох перевагах продукту, якщо не допускати недопозиціонування, сверхпозиціонування, заплутаного чи сумнівного позиціонування. Як тільки компанія розробить чітку стратегію позиціонування, вона повинна ефективно довести її до споживачів за допомогою маркетинга-микс. Кожна компанія буде просувати ті деякі відмінності її товару, що є найбільш привабливими для цільового ринку. Іншими словами, фірма буде використовувати стратегію сфальцьованого позиціонування. Позиціонування -- дії по розробці пропозиції компанії і її іміджу, спрямовані на те, щоб зайняти відособлене сприятливе положення у свідомості цільової групи споживачів. Остаточний результат позиціонування товару -- успішне створення орієнтованого на ринок пропозиції про цінність продукту -- простого і чіткого твердження, чому споживачам з цільового сегмента варто купувати цей товар. Для того щоб провести сфальцьоване позиціонування, компанія повинна визначити, скільки і які відмінності (переваг, характеристик) використовувати при просуванні товару на цільовий ринок.

Продавці можуть скористатися трьома підходами до ринку. Масовий маркетинг - рішення про масове виробництво і масове поширення одного товару і спроби залучити до нього увагу покупців усіх типів. Товарно-диференційований маркетинг - рішення про виробництво двох або більш товарів з різними властивостями, у різному оформленні, різної якості, у різній розфасовці і т.п. з метою пропозиції ринку розмаїтості і розрізнення товарів продавця від товарів конкурентів. Цільовий маркетинг - рішення про розмежування різних груп, що складають ринок, і розробці відповідних товарів і комплексів маркетингу для кожного цільового ринку. Сьогодні продавці усе більше переходять від методів масового і товарно-диференційованого маркетингу до методів цільового маркетингу, який більшою мірою виявляти ринкові можливості і створювати більш ефективні товари і комплекси маркетингу. Основними заходами цільового маркетингу є сегментування ринку і позиціонування товару на ринку. Сегментування ринку - розбивка ринку на чіткі групи покупців, для кожної з яких можуть знадобитися окремі товари та / або комплекси маркетингу. Для відшукання кращих, з точки зору фірми, можливостей сегментування служать географічні, демографічні, психографічні і поведінкові змінні. Сегментування ринків товарів промислового призначення можна проводити по різновидах кінцевих споживачів, за вагомістю замовників, за їх географічного місця розташування. Ефективність аналітичної роботи по сегментації залежить від того, якою мірою одержувані сегменти піддаються вимірам, виявляються доступними, солідними, придатними для проведення в них цілеспрямованих дій. Потім продавцю необхідно відібрати один або декілька самих вигідних для себе сегментів ринку. Але для цього спочатку потрібно вирішити, яка саме кількість сегментів слід охопити. Продавець може знехтувати відмінностями в сегментах (недиференційований маркетинг), розібрати різні ринкові пропозиції для різних сегментів (диференційований маркетинг) або зосередити свої зусилля на одному або декількох сегментах (концентрований маркетинг). У даному випадку багато залежить від ресурсів фірми, ступеня однорідності продукції і ринку, етапу життєвого циклу товару і маркетингових стратегій конкурентів. Вибір конкретного ринку визначає і коло конкурентів фірми, і можливості її позиціонування. Якщо фірма займає позицію поруч з одним з конкурентів, вона повинна диференціювати свою пропозицію за рахунок товару, його ціни і якісних відмінностей. Рішення про точний позиціонуванні дозволить фірмі приступити до наступного кроку, а саме до детального планування комплексу маркетингу.

Список використаної літератури

1.Азарян Е.М. Маркетинг: принципы и функции-К.:МЦВО Украины, 2000.

2.Аникеев С. Методика разработки плана маркетинга: Практическое руководство.-М.:Фолиум,1996.

3.Ансофор И. Стратегическое управление.- М.: Экономика, 1989.

4.Березин И.С. Маркетинг и исследование рынков-М.:1999.

5.Башмаков И.Х. Маркетинг потребительских товаров - Донецк: 1995.

6.Бородкіна Н.О. Маркетинг: навчальний посібник/Н.О. Бородкіна.-К.: Кондор, 2007.-362 с.

7.Винокуров В.А. Организация стратегического управления на предприятии М.,1996.

8.Герасимчук В.И. Маркетинг в рисунках, схемах, таблицях-Н.Новгород: 1995.

9.Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика- К.: Вища школа, 1994

10.Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика-М.: Финпресс, 1998

11.Должностная инструкция маркетолога 2-й категории ЗАО «Краснодонский мясокомбинат»

12.Дорошев В.И. Введение в теорію маркетинга: Учеб. Пособие.-М.:Инфра-М,2000.-285 с.

Размещено на Allbest.ru