Цінова політика, цінова стратегія та цінова тактика підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Цінова політика, цінова стратегія та цінова тактика підприємства"



Вступ

Ціни в ринковій економіці визначають обсяг і структуру виробництва, рух матеріальних потоків, розподіл товарної маси, нарешті, рівень життя суспільства. Важлива роль цінового механізму для підприємства безперечна. Практика, між тим, показує, що жодна компанія, незалежно від міцності її позицій на ринку, не може собі дозволити встановлювати ціни без аналізу можливих наслідків різних варіантів такого рішення. І незважаючи на те, що широке поширення мають і нецінові форми конкуренції, ціна є істотним елементом конкурентної політики та робить значний вплив на ринкове становище і доходи підприємств. Звідси нагальною потребою для успішної підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки стає використання добре проробленої і науково обґрунтованої цінової політики.

Працюючи в умовах ринку, не можна забувати про те, що ціна і цінова політика для підприємства - головний елемент маркетингу. Саме тому розробці цінової політики повинна приділятися саме пильну увагу з боку керівництва підприємства, що бажає найбільш ефективно і довгочасно розвивати свою діяльність на ринку, так як будь помилковий чи недостатньо продуманий крок негайно позначається на динаміці продажів і рентабельності.

Цінова політика - поняття багатопланове. Підприємство не просто встановлює ту чи іншу ціну, вона створює свою систему ціноутворення, що охоплює весь асортимент продукції, що випускається і враховує відмінності у витратах виробництва і збуту для окремих категорій споживачів, для різних географічних регіонів, специфіку в рівнях попиту, сезонність споживання товару і багато інших факторів. Крім того, слід пам'ятати про те, що діяльність підприємства здійснюється в умовах постійно мінливого конкурентного оточення. Іноді підприємство сама проявляє ініціативу зміни цін, але частіше просто реагує на дії конкурентів. Найбільш поширеною помилкою ціноутворення є зайва орієнтація на витрати, що не дозволяє підприємству адаптуватися до зміни ринкових умов і вимог різних сегментів ринку.

Актуальність роботи проявляється в тому, що для грамотного використання всіх переваг ринкового ціноутворення в підприємницькій діяльності необхідно вивчити сутність цінової політики, її стратегію та тактику, послідовність етапів її розробки, умови та переваги їх застосування.

Об'єкт дослідження - СТОВ «АгроМайстер». Предмет - процес ціноутворення на підприємстві.

Мета даної курсової роботи проаналізувати процес цінової політики підприємства на прикладі СТОВ «АгроМайстер». Відповідно до мети даної курсової роботи можна сформулювати її основні завдання:

- вивчити теоретичні основи ціноутворення;

- проаналізувати основні показники діяльності підприємства;

- виявити фактори, що впливають на структуру та величину витрат;

- розробка цінової політики підприємства

- визначити стратегію діяльності виробництва.

Методи і методики дослідження: метод розрахунку ціни на основі витрат; метод цільової норми прибутку; метод встановлення ціни на основі цінності товару, що відчувається; метод порівняння із ціною конкурентів.

Інформаційною базою роботи та логічного зв'язку в ній управлінських питань послужили розробки вітчизняних і зарубіжних вчених в області економічної теорії, соціології та теорії управління. При написанні роботи використовувалися навчальні посібники та підручники з менеджменту, економічної теорії, соціології та теорії управління, монографії та наукові статті в періодичних виданнях, а також установчі документи, фінансова звітність за 2011 - 2013 рр.. СТОВ «АгроМайстер».



1.Організаційно-економічна характеристика СТОВ «АгоМайстер»

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «АгроМайстер» Солонянського району Дніпропетровської області засноване однією фізичною особою. Розпочало свою діяльність 15 квітня 2000р, згідно з законодавчими актами України, з метою отримання прибутку.

Кількість працівників що працюють на підприємстві становить - 56 чол.

Господарство орієнтоване на вирощуванні зернових, технічних культур та обслуговування сільськогосподарської техніки.

СТОВ «АгоМайстер» має вигідне географічне положення та сприятливі кліматичні умови для здійснення своєї господарської діяльності.

Клімат - помірно-континентальний. Влітку жаркий та сухий і порівняно м'який взимку з частими відлигами.

Відповідно до багаторічних даних середньорічна температура складає 8,30С. Найбільш теплі місяці - липень та серпень, а найбільш холодні - січень та лютий.

Безморозний період складає 171 день. Останні приморозки мають місце в третій декаді квітня, а перші в 2-й декаді жовтня.

В окремі роки пізні весняні приморозки бувають 18 травня, а рано восени - 27 вересня. Річна сума опадів складає 490-530мм. Тривалість вегетаційного періоду, складає в середньому 209 днів, приблизно з 1-ї декади квітня і до кінця 3-ї декади жовтня. За цей час встигають повністю вегетувати всі сільськогосподарські культури.

Основні площі господарства являють собою ґрунт чорноземного типу. На території господарства переважають чорноземні ґрунти, які мають сприятливі водно-фізичні, фізико-хімічні та агрохімічні властивості для вирощування с/г культур.

Земля є найважливішою складовою природних ресурсів. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, а особливо сільському господарства. Тому, що земля в сільськогосподарському виробництві - це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції. (таблиця. 1.)

Таблиця 1. Динаміка і структура земельних ресурсів, землезабезпеченість

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. в % до 2011р.
							+ ; -	%
Загальна земельна площа,	2309,1	100	2170	100	2305	100	-	-
В т.ч. сільськогосподарські угіддя	2309,1	99,8	2170	98,7	2305	98,1	-4.1	100
Із них: рілля	2309,1	99,8	2170	98,7	2305	98,1	-4.1	100
Посівна площа	1846,28	-	1736	-	1844	-	-2.28	100
Коефіцієнт сільськогосподарського освоєння землі	0,99	-	0,99	-	0,98	-	-0,01	98,99
Питома вага посівів в ріллі	0,97	-	0,89	-	0,92	-	-0,05	94,8
Коефіцієнт розораності землі	0,96	-	0,99	-	0,98	-	0,02	102,08
Кількість робітників, чол.	49	-	57	-	56	-	-7	87,5
Припадає на одного робітник. Ріллі	47,12	-	38,0	-	41,16	-	5,96	114,5

Аналізуючи дані таблиці можна сказати, що за останні три роки загальна земельна площа не змінилася. Проте сільськогосподарські угіддя зменшилися на 4.1%. Подальший аналіз показує, що посівна площа також зменшилася на 2.28%, тобто на 228га. В 2011р в порівнянні з 2013р спостерігається зменшення питомої ваги посівів в ріллі на 5%. З кожним роком зменшується чисельність робітників - 7%. При цьому площа ріллі на одного робітника збільшилась на 5.96%, за рахунок збільшення чисельності робітників.

СТОВ «АгоМайстер» займається вирощуванням переважно продукції рослинництва.

Для ведення господарської діяльності СТОВ «АгроМайстер» має:

- ангари для зберігання техніки;

- зерносклад;

- тік для підготовки продукції до продажу;

- техніку та автомобілі;

- сільськогосподарські машини.

В процесі виробництва використовуються хороші посівні матеріали, добрива та гербіциди, виконуються всі заходи для захисту рослин від шкідників та несприятливих природних факторів (спека, шкідники, шкідливі опади). При виробництві зернових та олійних культур підприємство використовує традиційні технології.

На підприємстві працюють досвідчені спеціалісти з вирощування сільськогосподарських культур з великим досвідом роботи, що забезпечує своєчасну підготовку ґрунту до посівів (оранка, закриття вологи, вирівнювання ґрунту, культивація, прикочування), внесення гербіцидів для боротьби з бур'янами, добрив для підтримки рослин на ранніх стадіях росту та забезпечення вищих показників урожайності при несприятливих погодних умовах, своєчасне прополювання, окучування рослин, оброблення парів, організація сівозмін, вчасне збирання урожаю для запобігання втрати продукцією потрібної вологості та якостей продукції згідно до загальноприйнятих стандартів. На кінцевому етапі виробництва продукція проходе провіювання, у разі необхідності, досушки, перевіряється на хвороби, клас сорту продукції для визначення вартості; після чого завозиться до зерносховищ. Цими питаннями займаються освідченні агроном, інженер, технолог.

Для того, щоб визначити спеціалізацію або виробничий напрямок необхідно проаналізувати структуру товарної продукції СТОВ «АгроМайстер» ( таблиця 1. 1.)

Таблиця 1. 1. Динаміка і структура товарної продукції

Види продукції, галузі	20011р.	2012р.	2013р.	2013р. в % до 2011р.
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
Пшениця	454,3	13,1	561,6	14,8	784,2	15,1	172
Кукурудза	374,2	10,8	329,7	8,7	607,3	11,7	162,3
Соняшник	548,5	15,8	836,4	22,1	1154	22,2	108
Пшениця яра	106,7	3,08	310,9	8,2	401,7	7,7	376,4
Горох	174,4	5	356	9,4	270,6	5,2	155
Всього по рослинництву	2706,3	78,3	3292,3	87	4326,7	83,6	159
Всього по твар., свиней	752,4	21,7	490,2	13	851	16.4	113
Разом по господарству	3458,7	100	3782,5	100	5177,7	100	149,7

За даними таблиці можна сказати, що СТОВ «АгроМайстер» виробляє переважно продукцію рослинництва, і становить в 2013 році 49,7% від загального об'єму виробництва. Зокрема переважає в рослинництві виробництво пшениці 20011р. - 13,1%, 2012р. - 14,8%, 2013р. - 15,1%, та соняшнику відповідно: 15,8% - 22,1% - 22,2%.

Продукція СТОВ «АгроМайстер» завжди перевіряється на якість шляхом проб на вологість, аналізів на хвороби, відхилення від норм , що ще більше приваблює потенційних покупців готової продукції. Факторами, які обумовлюють високі показники якості являються:

1) правильна технологія вирощування зернових та технічних культур;

2) внесення якісних добрив;

3) захист рослин від шкідників;

4) вчасний збір урожаю;

5) сприятливі кліматичні умови.

Про досягнуту економічну ефективність використання асортименту товарної продукції за допомогою земельних ресурсів характеризує система вартісних і натуральних показників (таблиця 1.2.).

Таблиця 1.2. Динаміка ефективності використання землі

Показник	Всього продукції	На 100 га угідь	2013р до 2011р.
	2011р.	2012р.	2013р.	2011р.	2012р.	2013р.	+ ; -	%
Натуральні, ц.:
Пшениця озима	10250	10211	13194,0	443,8	470,5	572,4	+128,6	129
Ячмінь озимий	10608	13107	5586	459,4	604	242,3	-217,1	52,7
Пшениця яра	2133	1481	3415	92,4	68,2	148,1	79,9	160
Кукурудза	6856	3705	8434	297	170,7	365,9	+68,9	123,1
Соняшник	6518	4026	5821	296,9	185,5	252,5	-44	85
Горох	2210	3670	2885	95,7	169,1	125,1	+29,4	130,7
Приріст Свиней	865	402	794	37,5	18,5	34,4	-3,1	91,7
Валова продукція тис.,грн	3458,7	3782,5	5177,7	149,8	174,3	224,6	+74.8	150
Прибуток(Збиток)	594,1	450,4	10273	25,7	20,7	445,7	+420	1734

Виходячи із розрахунків видно, що валові збори сільськогосподарських культур коливаються з року в рік. Так в 2013 році в порівнянні з 2011 роком валовий збір озимої пшениці збільшився на 29%, кукурудза - на 23.1%.,а соняшнику значно зменшився - на 25%. Також ми бачимо, що господарство відмовилося від вирощування цукрового буряку. А валовий збір гороху підвищився - на 30.7%. З кожним роком спостерігається зменшення приросту свиней.

Людина є головною продуктивною силою суспільства, будь-якої його сфери, в тому числі аграрного сектора.

Завдяки праці людини відбувається поєднання засобів і предметів праці та землі і стає можливим процес виробництва.

Рівень ефективності та раціональності використання трудових ресурсів в аграрному секторі характеризується системою показників, серед яких одним з найважливіших виступає кількість відпрацьованого часу одним працівником за рік (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3 Динаміка наявності та використання трудових ресурсів

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. в % до 2011р.
Середньорічна кількість працівників, чол..	49	56	57	116
Ними відпрацьовано-всього, тис. люд-год.	28150	32176	32344	114.9
Відпрацьовано одним середньорічним працівником, люд-год.	574,5	574,8	567	98,7
Річний запас робочого часу, тис. люд-год.	212,2	317,8	335	157,9
Коефіцієнт використання робочого часу	0,4	0,5	0,6	0,2
Трудозабезпеченість	0,02	0,01	0,02	100

З отриманих даних видно, що кількість працівників збільшується з року в рік. Так в порівнянні 2013 року до 2011 року їхня кількість збільшилась на 16% . відповідно ними ж більше відпрацьовано людино-годин на 14.9%. Але відпрацьовано людино-годин одним робітником зменшилось на 2.3% в порівнянні 2013р. до 2011 року коефіцієнт використання робочого часу на підприємстві становить 99,8%. Трудозабезпеченість залишається без змін.

У сільському господарстві, як і всі галузі матеріального виробництва, розвиваються у відповідності з дією економічних законів розширеного відтворення. У сільському господарстві розширене відтворення може відбуватися екстенсивно, коли розширюється тільки поле виробництва та інтенсивно, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Інтенсивне ведення сільськогосподарського виробництва передбачає збільшення його продукції за рахунок послідовного, додаткового збільшення вкладень на одиницю земельної площі, голову тварин (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4. Основні показники виробничо-фінансової діяльності підприємства

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. в % до 2011р.
Припадає на100 га с/г угідь, тис. грн.: - основних виробничих фондів	54,1	70,5	82	151
- виробничих витрат	72,7	132	146	200
Урожайність основних сільськогосподарських культур, ц/га: Озима пшениця	23,6	21,9	26,5	112,2
Озимий ячмінь	27,4	25,2	16,6	60,5
Соняшник	18,2	13,6	17,9	98,2
Кукурудза на зерно	32,3	26,8	29,9	92,6
Середньорічний приріст свиней	326	365	174	53,3
Економічна ефективність інтенсифікації: Отримано на 100 га с/г угідь, тис. грн. : Валової продукції	117,1	111,9	119,8	102
Прибутку	25,6	20,8	44,5	173,8
Отримано валової продукції, грн.. на: 100 грн. основних виробничих фондів	216,5	158,7	146	67,6
1 грн. виробничих витрат	1,9	1,3	1,4	73,7
Одного середньорічного робітника	24,5	30,2	33,5	137
Рівень рентабельності, %	1,1	1,2	1,2	109



За наведеними даними видно, що урожайність сільськогосподарських культур коливається з року врік причиною цього є природно кліматичні умови та якість ґрунту. Виробничі витрати на підприємстві в порівнянні 2013р до 2011р збільшились на 100% , за рахунок збільшення цін на ресурси. Що стосовно прибутку то він є прибутковим на 73,7% це говорить про ефективне ведення господарства на підприємстві. На кінець можна сказати, що виробництво сільськогосподарської продукції в 2013 році є рентабельним. Але в 2013р. в порівнянні в 2011р. рівень рентабельності збільшився на 9 %.

СТОВ «АгроМайстер» традиційно для сьогодення займається збутом продукції на аграрному «ринку» району та області. За час діяльності підприємства на «ринку» сформувалися постійні покупці продукції господарства. Реалізація продукції здійснюється із власного складу. Відпуск продукції проводиться завжди лише після перерахування коштів на поточний рахунок підприємства, що дозволяє бути впевненим в виконанні та дотриманні умов договору. Такі умови продажу виключають ймовірності не виконання однією зі сторін договірних зобов'язань. За рахунок цього фактору господарство завжди має резерви для збільшення об'ємів виробництва.

Негативною тенденцією у виробничо-господарській діяльності господарства є зниження вартості основних фондів, що зумовлено фізичним та моральним зношенням техніки. Але за рахунок збільшення в останні 3 роки валової продукції( особливо соняшника та озимої пшениці) та зниженням показника собівартості їх виробництва рівень рентабельності є позитивним. Найбільшу рентабельність має соняшник, що було зумовлено великими кількостями зборів та сприятливими умовами дозрівання, що зумовить постійний попит на продукцію, але коливання ціни в залежності від пори року та якості. Рентабельність зернових культур збільшується і цьому допомагає сприятливі кліматичні умови минулого року, що збільшить попит та ціну на цей вид продукції впродовж року.

Отже, можна зробити висновки, що сильними сторонами СТОВ «АгроМайстер» :

- близьке розташування до основних суб'єктів АПК та споживачів продукції;

- низький рівень собівартості виробництва в порівнянні з середніми сільськогосподарськими підприємствами;

- великий практичний досвід по виробництву продукції працівниками господарства;

- ефективна структура управління;

- високі показники якості продукції.



2. Дослідження цінової політики, цінової стратегії та цінової тактики підприємства

2.1 Цінова політика: суть, фактори та етапи ціноутворення СТОВ «АгроМайстер»

Цінова політика підприємства являє собою сукупність заходів та інструментів для досягнення інтересів підприємства на ринку. Встановлення цін на продукцію підприємства в значною мірою є мистецтвом: низька ціна викликає у покупця асоціацію з низькою якістю товару, висока - виключає можливість придбання товару багатьма покупцями.

Розробка цінової політики включає послідовні етапи:

- вироблення стратегічних цілей ціноутворення;

- аналіз ціноутворюючих факторів (Визначення попиту, аналіз пропозиції і цін конкурентів і ін);

- вибір методу ціноутворення;

- прийняття рішення про рівень ціни.

У цих умовах необхідно правильно сформулювати цінову політику підприємства, пам'ятаючи про взаємозв'язки. Цінова політика СТОВ «АгроМайстер» включає наступні блоки:

1. Цілі цінової політики:

- збереження стабільного положення на ринку.

- максимізація прибутку по всій номенклатурі товарів

- максимальне збільшення збуту продукції.

- завоювання лідерства на ринку.

Кожен крок установлення ціни сполучений з певними проблемами і труднощами, про які вдумливий підприємець повинен знати заздалегідь. При формулюванні цілей ціноутворення звичайно орієнтуються на стратегічні цілі підприємницької діяльності, наприклад:

- збереження стабільного положення на ринку при помірній рентабельності й інших задовільних показниках діяльності підприємства (за кордоном показник рентабельності до акціонерного капіталу великих компаній досягає 8-10%).

- максимізація прибутку і підвищення рівня рентабельності, що в свою чергу збільшує прибутковість і розширює інвестиційні можливості підприємства. Цю мету найбільше доцільно ставити в короткостроковий політиці цін. У перспективному плані вона є похідною від глобальної мети - максимізації цінності підприємства, тобто максимальної вартості її активів при продажі їх за ринковими цінами. Слідуючи досягненню цієї мети, підприємство, як правило, тимчасово йде на скорочення розмірів прибутку заради того, щоб зберегти стійкі темпи розвитку, і ще більше збільшення своєї цінності.

- максимальне збільшення збуту продукції. Підприємці виходять з того, що збільшення обсягу збуту призведе до зниження витрат на одиницю продукції і, як наслідок - до збільшення прибутку. Враховуючи чутливість ринку до рівня ціни, керівництво підприємства встановлює ціну на мінімально допустимому рівні. Це забезпечує на якийсь час розширення ніші ринку, займаної підприємством. Однак політика низьких цін може забезпечити позитивний результат тільки в тому випадку, якщо чутливість ринку до цін дуже велика і розширення виробництва супроводжується зниженням витрат виробництва. Ця політика дуже ризикована, так як може призвести до розв'язання цінової війни.

- завоювання лідерства на ринку і в визначенні цін. Цю мету переслідують, як правило, великі компанії, вона відображає лідируюче положення підприємства на ринку при встановленні загальних цінових рівнів, СТОВ «АгроМайстер» не використовує цей спосіб.

2. Принципи цінової політики:

- Досягнення заданої величини прибутку на одиницю вкладеного капіталу.

- Забезпечення стабільного положення на ринку.

- Активізація купівельного попиту.

- Дотримання державних правових актів.

3. Фактори, що визначають цінову політику:

- Попит.

- Пропозиція.

- Фіскальна політика держави.

- Конкуренти.

- Інфляція.

Ринкова ціна товару формується під впливом великого числа факторів (див. дод. А), що визначають стан відповідного ринку. Для вибору цінової стратегії СТОВ «АгроМайстер» має виявити і проаналізувати ціноутворюючі фактори. Вони можуть бути як зовнішні по відношенню до підприємства і не контрольовані ним, так і внутрішні.

Попит та пропозиція. Ціна на ринку піддається змінам насамперед під впливом попиту та пропозиції. Цей фактор у ринковій економіці відіграє чи не ключову роль. Попит є найважливішою категорією ринкової економіки, тому саме він у кінцевому рахунку визначає ціну на товари, розподіляє сировину і готову продукцію.

У своїй діяльності підприємець повинен враховувати, що чутливість споживачів до цін і їхня реакція на цінові зміни залежать від психологічних і економічних факторів. Наприклад, еластичність попиту від цін буде нижче в наступних випадках:

- товар не має аналогів;

- покупцеві не відомі або мало доступні товари-замінники;

- покупцеві складно порівняти якісні характеристики товарів-замінників;

- витрати покупців на товар становлять невелику частину їх бюджету;

- товар відноситься до категорії «предметів першої необхідності»;

- товар не підлягає тривалому зберіганню.

Певний на основі цінової еластичності попит утворює верхню межу ціни. СТОВ «АгроМайстер» слідує кривої попиту, знижуючи чи збільшуючи ціну. Ціна може легко змінюватися під впливом безлічі факторів.

Цінову конкуренцію може почати не тільки підприємство, що займає панівне становище на ринку, але й невелике підприємство, щоб вижити в умовах конкуренції. Основна умова успішної цінової конкуренції - постійне вдосконалення виробництва і зниження собівартості. Виграє тільки підприємець, що розташовує реальними шансами зниження витрат виробництва.

Стан фінансово-кредитної сфери робить великий вплив на рівень і динаміку цін, при цьому безпосередній вплив на ціни роблять зміни купівельної спроможності грошової одиниці України. У нормально функціонуючої економіці, коли існує гідний золотовалютний резерв, співвідношення між сумою цін товарів і кількістю грошей в обігу відносно стабільно.

Споживачі - важливий фактор, що робить значний вплив на ціни. Відносини між цінами і кількістю зроблених покупок за цими цінами можна пояснити двома причинами: впливом законів попиту та пропозиції і цінової еластичності і неоднаковою реакцією покупців різних сегментів ринку на ціну.

Державне регулювання цін. Існують прямі і непрямі заходи впливу держави на ціни. Прямі заходи здійснюються шляхом встановлення визначеного порядку ціноутворення, непрямі - спрямовані на зміну кон'юнктури ринку, створення певного положення в області фінансів, валютних, податкових операцій, оплати праці. Державне регулювання ринку і цін існує в усіх країнах світу. Ця практика отримала у всіх розвинених країнах широке поширення. У вітчизняній промисловості традиційно склався високий рівень монополізації, який необхідно обмежувати, припиняючи несумлінну конкуренцію та ескалацію монополій. Для запобігання дій підприємств-монополістів, спрямованих на обмеження інтересів інших підприємств і перешкоджають ефективному функціонуванню товарних ринків, держава визнало за необхідне ввести регулювання цін на продукцію, вироблювану ними.

З усіх перерахованих раніше факторів основний вплив на рух цін в СТОВ «АгроМайстер» робить динаміка ціни виробництва товару. Зростання продуктивності праці, зниження витрат знарядь праці і сировини на одиницю продукції викликають зниження ціни виробництва, і навпаки. Тому можна було б очікувати, що з прискоренням темпів науково-технічного прогресу відбудеться зниження ринкових цін. Однак практика показує, що в розвинених країнах досягнення науково-технічного прогресу не приводять у ряді галузей до зниження вартості товарів. Це пояснюється тим, що дія інших факторів, таких, як політика монополій та інфляція, виявляється більш сильним.

2.2 Цінова стратегія: види та методи ціноутворення на підприємстві

Конкретизація політики ціноутворення здійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними. Варто зазначити, що ціни різняться спрямованістю, механізмом утворення та дії. Інакше кажучи, методика як елемент методології дає змогу здійснювати політику, яка відповідає економічній стратегії діяльності нашого підприємства.

Встановлюючи ціну товару, підприємство використовує такі методи:

- метод розрахунку ціни на основі витрат;

- метод цільової норми прибутку;

- метод встановлення ціни на основі цінності товару, що відчувається;

- метод порівняння із ціною конкурентів та ін.

СТОВ «АгроМайстер» обрав два головних підходи щодо ціноутворення. Перший - витратний підхід до ціноутворення. Основою методу є така економічна категорія, як витрати підприємства на виробництво та збут товарів або витрати, підтверджені документами бухгалтерії. Авторитетність цього підходу підтримує також економічна теорія, що розглядає ціноутворення як засіб забезпечення повного відшкодування витрат і одержання нормального прибутку.

Витратний підхід до ціноутворення виходить із фактичних витрат підприємства на виробництво і збут товарів. Переваги даного методу :

1. Мета будь-якого бізнесу - прибуток. Розмір прибутку залежить від різниці між ціною та витратами на одиницю продукції. Якщо ця різниця від'ємна, то прибуток відсутній, отже, ціна повинна перевищувати розмір витрат.

2. Витрати піддаються аналізу та підрахунку. За допомогою сучасних інформаційних систем, які забезпечують закупівлі, виробництво та маркетингову діяльність, можна підрахувати попередні та поточні витрати виробництва й продажу товару.

3. Правила ціноутворення на основі витрат можна регулювати. Якщо такі правила встановлено, процедуру ціноутворення можна доручити менеджерам нижчої ланки або комп'ютеру.

4. Ціноутворення на основі витрат стабілізує ринкові ціни - тобто коли всі учасники ринку дотримуються правил, то за відомого збільшення витрат рівень зростання цін стає прогнозованим.

Але звичайно є і недоліки, які не дозволяють повноцінно і використовувати цей метод:

1. На момент визначення ціни витрати ще невідомі. У розрахунок включають лише фактично задані витрати. Оскільки майбутні витрати визначити неможливо, ціноутворення на їхній основі може не забезпечити позитивної різниці між ціною та витратами на одиницю продукції.

2. У деяких випадках товар може бути продано за ціною, нижчою за розмір середніх витрат, але у цьому разі він залишатиметься прибутковим. Це відбувається тоді, коли ціна перевищує граничні витрати.

3. Ціноутворення на основі витрат уважається неринковим методом. Ефективне функціонування ринку передбачає визначену залежність ціни від співвідношення попиту та пропозиції. Установлення ціни, яку сприймає ринок, - це найкращий засіб оптимально розподілити ресурси.

4. Витратами можна маніпулювати. Більшість витрат розподіляють за асортиментними групами й за товарами всередині асортиментної групи. Розподіл витрат за товарами, головним чином, ґрунтується на бухгалтерських розрахунках, що дає змогу підприємству завуалювати або приховати свої витрати.

Другий - Особливі цінові прийоми

Використання таких цінових прийомів дають підприємствам змогу одержувати прибуток у тому разі, коли структури витрат і попиту відрізняються від звичайних. До таких прийомів належать пікове ціноутворення та цінова збалансованість, рандомізоване ціноутворення.

Пікове ціноутворення використовують, коли на ринках існують періоди часу, впродовж яких попит на товари високий, та періоди, у які попит на них низький. Переважно позитивний період продажу у СТОВ «АгроМайстер» це літній час і початок осені. Коли попит у часи «пік» стає таким, що підприємство не може задовольнити всіх охочих скористатися його товарами або послугами за однією і тією самою ціною, стає вигідним використати пікове ціноутворення. Підприємство за наявності двох типів попиту може одержати вищий прибуток, установлюючи різні ціни за різного попиту.

Цінова збалансованість характерна, коли на ринках з інтенсивною конкуренцією підприємства конкурують не за обсягами продукції, яку виробляють, а за ціною, продаючи однорідну продукцію. На такому ринку підприємства можуть одержувати вищі прибутки, тільки рекламуючи цінову збалансованість. Важливий аспект політики цінової збалансованості - відсутність необхідності для учасників ринку контролювати ціни, призначувані конкурентами. Зазначений підхід відрізняється від інших рішень, у яких моніторинг суперників - основний складник успіху.

Як винагороду споживачам за певні дії, такі, як завчасна оплата рахунків, закупівля великого обсягу товару або несезонні закупки СТОВ «АгроМайстер» змінює свої вихідні ціни. Розмір знижок залежить від характеру угоди, умов постачання і платежу, взаємовідносин з покупцями і кон'юнктури ринку в момент укладання угоди. Підприємство надає знижку коли платіж здійснюється готівкою -- зменшення ціни для покупців, які оперативно оплачують рахунки готівковими коштами. Покупець, що розрахувався протягом десяти днів, отримує, наприклад, дво -, трипроцентну знижку від суми платежу. Також є сезонні знижки (тимчасові знижки) вони надаються споживачу за покупку товару або послуги поза періодом активного сезону. Сезонні знижки дають змогу підтримувати більш стабільний рівень виробництва протягом усього року.

Сільське господарство як галузь схильне до чималої кількості ризиків у порівнянні з іншими сферами господарювання. Серед найбільш істотних можна виділити кліматичні та фітосанітарні. Сільгосптоваровиробники завжди намагалися убезпечити себе від них, чи то встановлюючи іригаційні системи, чи то застосовуючи останні досягнення агрохімії.

Але жоден аграрій, мабуть, не поставить під сумнів те твердження, що ціновий ризик є ключовим для рентабельності його господарської діяльності. Можна виростити урожай, дотримуючись усіх агротехнічних норм, можна навіть застрахуватися від несприятливих погодних умов, але якщо в кінцевому результаті ціни на вироблену продукцію не дозволяють навіть окупити витрати на її виробництво, це одним махом зводить нанівець усю працю і витрачені зусилля за рік.

Ось приклад з досвіду СТОВ «АгроМайстер». У 2011-2012 підприємство зібрало урожай соняшнику, середня ціна у вересні становила 3200 грн/т. Що робити далі - продавати зараз чи зберігати, оплачуючи вартість зберігання й очікуючи зростання ціни?

У результаті ціни піднялися і досягли максимуму в травні-червні 2011 року: 5200 грн/т. Цю ситуацію ми не змогли передбачити і продали соняшник відразу. А ті, хто продав урожай у цей період, отримали найбільший прибуток і виправдали ціну зберігання. Різниця між ціною у жовтні і в травні сягає 2000 грн. Але хто знав, що вартість підніметься настільки і що треба продавати саме в цей період, а не пізніше і не раніше.

Коливання цін на сільськогосподарську продукцію зумовлює нестабільність доходів для аграріїв, що і є ціновим ризиком у сільському господарстві.

Ключовим фактором СТОВ «АгроМайстер» в успішній торгівлі сільськогосподарською продукцією для сільськогосподарського виробника буде знання про ринкові тенденції на зерновому та олійному ринку для визначення оптимального періоду реалізації врожаю.

2.3 Цінова тактика підприємства

Цінова тактика -- це процес розробки та впровадження необхідних цінових заходів у короткостроковому періоді з урахуванням стратегічного напряму цінової політики та результатів оцінки реальної ринкової ситуації при реалізації продукції. Основу тактичних цінових дій становить коригування прогнозного рівня ціни пропонування та створення умов для ефективного її використання.

При впровадженні цінової тактики стимулювання процесу реалізації продукції здійснюється на основі використання методів непрямого ціноутворення. Основна мета полягає в створенні відповідних пільгових умов для посередників та кінцевих споживачів, аби їх матеріально заохотити до придбання продукції підприємства. По суті своїй вони мають відверто тактичне спрямування і зорієнтовані на використання як прогнозної, так і скоригованої ціни. До них відносять:

- використання системи знижок з базової (прогнозної) ціни на продукцію чи надбавок до неї;

- проведення політики кондицій;

- середньострокове кредитування.

Система цінових знижок і надбавок застосовується в ціновій тактиці з метою створення умов для успішної реалізації продукції підприємства. За своєю сутністю вони являють собою певні поправки до базової ціни, які можуть використовуватися для вирішення різних тактичних завдань цінової політики. Серед цих завдань найбільш важливими є такі: реагування на зміну рівня цін конкурентами; реакція на поведінку споживачів у процесі купівлі-продажу; матеріальне стимулювання споживачів з метою придбання ними продукції підприємства; скорочення запасу продукції на складі підприємства; ліквідація залишків продукції; звільнення від дефектної продукції тощо.

В сучасній практиці ціноутворення частіше використовуються знижки з ціни, менш поширені надбавки до неї. Під ціновими знижками маються на увазі відповідні стимулюючі поправки до базової ціни, якими послуговуються з метою заохочення споживачів до придбання товару. Вони можуть використовуватися як при сприятливих для підприємства умовах в процесі реалізації продукції на ринку, так і при несприятливих. Цим вони принципово несхожі на різницю між ціною пропонування та ціною реалізації.

Загалом у практиці цінової діяльності вітчизняних підприємств налічується понад 20 видів знижок з ціни. З урахуванням особливостей використання цінових знижок їх можна згрупувати за такими напрямами:

- цінові знижки, що являють собою різницю між роздрібною ціною і більш низькою ціною оптових постачань;

- цінові знижки при зміні споживчих властивостей продукції;

- цінові знижки для споживачів продукції за виконання ними визначених підприємством певних дій (розрахунок готівкою, оптові закупки тощо);

- знижки з ціни з метою стимулювання збуту СТОВ «АгроМайстер» застосовує такі види знижок та заохочувань:

- сезонні знижки, застосовуються зазвичай в зимовий період часу, коли попит на послуги підприємства незначний;

- Дисконтні карти (від 3 до 5%) СТОВ «АгроМайстер» надає споживачам котрі закуповують продукцію мінімум 6 раз на рік та при мінімальному замовленні на суму, що не нижче 10 тис. грн. за кожне з замовлень.

Використання розглянутого методичного підходу, зорієнтованого на уточнення рівня ціни та забезпечення її відповідності реальним умовам процесу реалізації продукції, дає змогу в умовах реальної ринкової ситуації застосовувати цінові знижки та надбавки як дієвий інструмент при впровадженні цінової тактики.

Кредитна політика підприємства (торговельне кредитування) зорієнтована на вибір, розробку та впровадження заходів щодо середньострокового кредитування відпускної ціни підприємства при реалізації продукції. Сенс даного методу непрямого ціноутворення полягає в тому, що споживачам у процесі придбання продукції на основі попередньої домовленості з суб'єктами банківської системи виділяються пільгові кредити при заздалегідь визначеному підприємством рівні ціни на неї. Такий підхід створює умови для матеріального заохочення споживачів до придбання даної продукції в умовах конкурентного ринку.

В основі політики кондицій лежить процес визначення умов платежу та поставок продукції при формуванні договору, згідно з яким підприємство здійснює реалізацію продукції конкретному споживачеві. В даному разі можуть бути вказані вид, розмір, місце та час платежу, терміни і форми по­ставок продукції, характер використання платіжних надбавок, особливості упаковки, транспортування та зберігання продукції, можливості обміну або відмови від отриманої продукції тощо.

Таким чином, цінова тактика є дійовим економічним інструментом при реалізації продукції на ринку. Вона сприяє формуванню ринкових відносин між підприємством та суб'єктами товарних ринків при реалізації продукції в реальних умовах.



3.Шляхи вдосконалення маркетингової цінової політики на підприємстві

Методи маркетингової діяльності полягають в тому, що проводяться:

- аналіз зовнішньої (стосовно підприємства) середовища, в яку входить не тільки ринок, але і політичні, соціальні, культурні та інші умови. Аналіз дозволяє виявити фактори, що сприяють комерційному успіху або перешкоджають йому. У підсумку аналізу формується банк даних для оцінки навколишнього середовища і її можливостей;

- аналіз споживачів, як реальних, так і потенційних. Даний аналіз полягає в дослідженні демографічних, економічних, соціальних, географічних і інших характеристик людей, що приймають рішення про покупку, а також їхніх потреб у широкому сенсі цього поняття і процесів придбання ними як нашого, так і конкуруючих товарів;

- вивчення існуючих і планування майбутніх товарів, тобто розробка концепцій створення нових товарів і / або модернізації старих, включаючи їхній асортимент і параметричні ряди, упакування і т.д. Застарілі, що не дають розрахункового прибутку товари знімаються з виробництва і ринку.

- планування товарорух і збуту, включаючи створення, при необхідності, відповідних власних збутових мереж зі складами і магазинами і / або агентських мереж;

- забезпечення формування попиту і стимулювання збуту (ФОССТИС) шляхом комбінації реклами, особистого продажу, некомерційних престижних заходів ("паблік рілейшнз") і різного роду матеріальних стимулів, спрямованих на покупців, агентів і конкретних продавців;

- забезпечення цінової політики, що полягає в плануванні систем і рівнів цін на товари, що поставляються, визначенні "технології" використання цін, кредитів, знижок і т. п.

- задоволення технічних і соціальних норм регіону, у якому збувається продукція, що означає обов'язок забезпечити належну безпеку використання товару і захисту навколишнього середовища, відповідність морально-етичним правилам, належний рівень споживчої цінності товару;

- керування маркетинговою діяльністю (маркетингом) як системою, тобто планування, виконання і контроль маркетингової програми й індивідуальних обов'язків кожного учасника роботи підприємства, оцінка ризиків і прибутків, ефективності маркетингових рішень.

На сьогоднішній день управління маркетингу на будь-якому підприємстві є головним провідником маркетингової цінової політики. СТОВ «АгроМайстер» є дуже динамічною структурою, яка постійно розвивається виходячи з умов, які пред'являє як зовнішнє середовище, так і внутрішнє, однак має ряд недоліків в організаційній структурі:

- відсутність єдиного методологічного підходу до маркетингової концепції підприємства;

- відсутність ясних стратегічних цілей і планів компанії та лінійних підрозділів;

- відсутність налагодженої системи «зворотного» зв'язку з покупцями товарів і послуг компанії;

- відсутність єдиної політики в області розвитку й удосконалення товарів і послуг компанії, а також їх торгових марок.

Для поліпшення ефективності роботи СТОВ «АгроМайстер» пропоную вдосконалити його організаційну структуру, залишивши при цьому побудову відділів за функціональною ознакою.

На підприємстві пропоную більш детально розробити план відділу збуту та логісти, аналізуючи його позитивні та негативні сторони для роботи підприємства.

Аналіз конкурентів і макроекономічного середовища буде проводити спеціаліст з розвитку ринків і маркетолог - аналітик. Ще один маркетолог буде займатися аналізом асортименту, складанням товарної програми, брати участь в розробці нової упаковки і нових видів продукції. Окремо буде виділено фахівець з аналізу задоволеності споживачів, тому що зараз такі дослідження практично не проводяться. Даний фахівець буде організовувати кількісні та якісні дослідження, проводити попередні тестування продукції, працювати з рекламаціями. Окремо буде виділено спеціаліст з бюджетування, який буде складати бюджет витрат СТОВ «АгроМайстер», прогноз надходження грошових коштів.

Управління маркетингу СТОВ «АгроМайстер» стане більш динамічною структурою, і, на мій погляд, вона повинна постійно розвиватися виходячи з умов, які диктує як зовнішня, так і внутрішнє середовище.

Для організації комерційної діяльності по реалізації готової продукції на підприємствах створюється служба збуту. Основними завданнями служби збуту є вивчення попиту й установлення тісних контактів із споживачами продукції; пошук найбільш ефективних каналів і форм реалізації, що відповідають вимогам споживачів, забезпечення доставки продукції споживачеві в потрібний час; контроль за ходом реалізації продукції з метою зниження комерційних (поза виробничі) витрат і прискорення оборотності оборотних коштів.

Менеджер зі збуту здійснює організацію збуту продукції підприємства у строки та в обсязі, встановленими планами реалізації. Забезпечує участь відділу в підготовці проектів перспективних і річних планів виробництва і реалізації продукції, виконання робіт з вивчення попиту на продукцію, отримання замовлень, узгодження умов і укладання договорів на її постачання і т. д.

Ефективний збут продукції є найважливішим напрямком підвищення фінансової стійкості в сучасних умовах. До числа одного з найважливіших умов збуту продукції належить встановлення оптимальних каналів руху товару.

На СТОВ «АгроМайстер» існують як прямий, так і непрямий канали збуту.

Реалізація готової продукції через власну збутову мережу здійснюється певним чином. Споживач, який бажає придбати товар, приходить безпосередньо в збутову контору виробника (відділ продажів) і за готівку купує товар. Покупець тут же забирає товар зі складу на підставі накладної, що виписується при оплаті продукції. Відмінність кінцевого споживача на договірній основі від простого споживача полягає в тому, що покупці передує укладення договору, в якому зазначаються строки поставки, умови оплати, відповідальність сторін.

У договорі може бути передбачено, що оплата буде здійснюватися не відразу, а в більш пізні терміни або ж по частинах, крім того, може мати місце бартерний обмін, тобто покупець буде розплачуватися своєю продукцією або ж послугами, в той час як простий кінцевий споживач завжди розплачується готівкою. Наскільки відомо з практики, бартер ще більше ускладнює систему збуту. Договору укладають більшою мірою з підприємствами чи організаціями.

Стратегічним напрямком у розвитку та зростанні експортного потенціалу всієї продукції СТОВ «АгроМайстер» є експорт в країни далекого зарубіжжя. У зв'язку з цим пропоную здійснити цілий комплекс заходів щодо збільшення обсягу продажів продукції заводу за межі України.

Для досягнення поставлених цілей необхідно активізувати маркетингову роботу на підприємстві, що передбачає систематичний виїзд маркетологів в конкретні регіони для безпосереднього спілкування з потенційними клієнтами (узгодження цін, умов та термінів оплати, представлення каталогів, листівок, прайс-листів та іншого рекламно-інформаційного матеріалу) і безпосереднього вивчення і аналізу на місцях діяльності конкурентів(асортимент, ціни, умови роботи), вивчення цін, асортименту, видів послуг, методів обслуговування в місцевих будівельних магазинах і т.д. Особливу увагу в рамках здійснюваної маркетингової діяльності необхідно приділити проведенню маркетингових досліджень потенційних ринків збуту (збір даних і аналіз ємності ринку,сегментація ринку, аналіз населення, темпи розвитку будівництва, економічна і політична ситуація в даному регіоні, законодавча база, аналіз конкуруючих фірм, товарів, рівня цін, умов збуту тощо).

У рамках заходів з активізації збуту в даний час максимально задіяти можливості мережі Інтернет: налагодити процес продажів продукції підприємства по Інтернету, доопрацювати корпоративний сайт СТОВ «АгроМайстер» зі створенням сторінки замовлень, зауважень та пропозицій .

Для підприємства великою проблемою є наявність на складах значної кількості залишків нереалізованої продукції. З метою недопущення подібного «заморожування» оборотних коштів формувати і виконувати плани виробництва (з розбивкою подекадно) строго виходячи з заявок покупців. Для прискорення процесу реалізації залишків готової продукції пропоную щомісячно проводити на складах їх класифікацію за ступенем ліквідності, перелік неліквідної продукції доводити до відділів постачання і збуту з тим, щоб відвантаження здійснювалися тільки за неліквідної продукції. Продаж неходових, залежаних товарів пропоную здійснювати шляхом зниження цін на них.

Початковою точкою для розробки бюджету маркетингу СТОВ «АгроМайстер» є формування цілей і стратегій маркетингу. Складання бюджету маркетингу допомагає правильно розставити пріоритети між цілями і стратегіями маркетингової діяльності, прийняти рішення в області розподілу ресурсів, здійснити ефективний контроль.

Для того, щоб забезпечити вихід на заданий рівень збуту та досягнення цілей підприємства, необхідна розробити бюджет маркетингу і дати оцінку його ефективності. У кожного підприємства мета одна - отримання прибутку. Завдання можуть бути різні. Завданнями СТОВ «АгроМайстер» є: збільшення прибутку, збільшення обсягів продажів, підвищення конкурентоспроможності виробів, вихід на закордонні ринки. Таким чином, головною стратегією підприємства є на майбутній рік стратегія концентрованого маркетингу та опрацювання експортної стратегії.

Витрати на здійснення елементів маркетингу, які подаються потім в бюджет маркетингу, виводяться з детального маркетингового плану.

Для специфіки роботи СТОВ «АгроМайстер» найбільш відповідним є метод планування бюджету на основі показників цільового прибутку.

Елементи прогнозу, відбивають невизначеність майбутнього, містяться практично в кожному плані. Прогнозування являє собою процес наукового передбачення, передбачення тенденцій і перспектив різних об'єктів і явищ на основі визначення закономірностей їх розвитку в минулому і сьогоденні.

Відомі різні методи прогнозування. Проте, вибір методу, стосовно до конкретних умов, визначається природою об'єкта і обсягом наявної інформації про закономірності та тенденції його розвитку.

Стратегія маркетингу СТОВ «АгроМайстер» повинна будуватися на основі аналізу поточної динаміки збуту, вивчення та формування попиту і знаходження нових ніш для нової продукції, в т ч. і у вже освоєних сегментах ринку. На основі постійного відстеження дій конкурентів необхідно формувати превентивні заходи, щоб забезпечити підтримку досягнутих обсягів продажів і їх збільшення без зниження рентабельності.

З метою збільшення обсягу збуту в торгових підрозділах підприємства пропоную проведення стимулювання збуту по відношенню до власного торгового персоналу.

Для того щоб дати їм необхідну мотивацію і примусити їх перейнятися «духом» підприємства, можна застосувати різні прийоми: надати їм фінансові пільги, організувати конкурси, влаштувати поїздки( див. дод. Б).

З метою утримання позицій на вже завойованих ринках і виходу на нові ринки СТОВ «АгроМайстер» пропоную проводити рекламні компанії, спрямовані на залучення нових споживачів та збільшення обсягу продажів.

Основними видами рекламних компаній застосовних до СТОВ «АгроМайстер» є:

- розміщення інформації в каталогах, довідкових та спеціалізованих виданнях;

- реклама в засобах масової інформації ( газети, журнали, спеціалізовані видання тощо);

- проведення виставок, ярмарків.

Пропоную розробити медіа план роботи реклами торгової марки і продукції СТОВ «АгроМайстер» в пресі, згідно з яким будь-який споживач при пошуку продукції без труднощів зміг побачити інформацію про підприємство. Найбільш поширеними виданнями є: «Будівництво», «Ціни ринку», Аграрний світ», «Колос» та ін..

В якості зовнішньої реклами пропоную СТОВ «АгроМайстер» в зоні роботи підприємства встановити рекламний щит з інформацією що випускається. З включенням зовнішнього вуличного освітлення рекламний щит обладнати підсвічуванням, що зробить його більш привабливим.

Реклама торгової марки і продукції проводиться в момент проведення виставки. За час проведення виставки стенд СТОВ «АгроМайстер» відвідують не тільки представники організацій та підприємств,фізичні особи, а й проектні організації.

З метою виходу на нові ринки проводиться постійна робота над створенням рекламних матеріалів(листівки, каталоги продукції, буклети тощо).

ціновий бюджет маркетинг



Висновки

Після проходження виробничої практики в СТОВ «АгроМайстер» та проаналізувавши всю діяльність підприємства, можна дійти до таких висновків, що урожайність сільськогосподарських культур коливається із року в рік. Причиною цього є залежність урожайності від природнокліматичних умов, та якості грунту.

Щодо виробничих витрати на 100 га також коливаються з року в рік, так в 2011 році становили - 149,8тис грн., в 2012 році спостерігається незначне збільшення в порівнянні до 2011 р , і склало 174,3 тис грн.. А в 2013 р в порівнянні з 2012 роком спостерігається значне збільшення.

В 20103 році підприємство стало більш рентабельним. Це говорить про ефективність ведення господарства на підприємстві.

СТОВ «АгроМайстер» займається вирощуванням зернових та технічних культур, а також свинарством.

В 2011-2012 рр. прибутковим в товаристві стало вирощування кукурудзи та озимої пшениці.

СТОВ «АгроМайстер» використовує більш прості та доступні види інформації для здійснення своєї діяльності, а саме: суб'єктивну, а також внутрішню інформацію, що є досить прийнятним для форми власності, потужностей, розмірів господарства. Зі своїми потенційними, постійними покупцями керівництво господарства спілкується в режимі живого спілкування для обумовлення виду продукції, її якості, вартості. Гарантіями якості у даному випадку для клієнтів господарства є досвід підприємства у даній галузі, якість продукції та помірні ринкові ціни.

У результаті отриманих даних про діяльність господарства, його спеціалізацію, потужності, потенціал, його резерви я б хотіла запропонувати застосування наступного спектру засобів стимулювання збуту продукції господарства, а саме: використання реклами (телебачення, радіо, газети, Інтернет), організація ярмарок, виставок; також застосування каналів неособистої комунікації. На мою думку, запропоновані мною способи та канали збуту продукції допоможуть в перспективі підвищити престиж підприємства та його продукції; икраще вивчити зовнішній ринок, його попит, цінову політику; підвищити рівень конкурентоспроможності господарства серед інших підприємств даної галузі; підвищенння показників виробничо-господарської діяльності, фінансових результатів діяльності.

Механізм ціноутворення...