Аналіз діяльності торгівельного підприємства

Размещено на http://allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СТРУКТУРА ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Загальна характеристика торговельного підприємства

1.2 Структура торговельного підприємства

1.3 Функціональні обов'язки товарознавця, види робіт, що виконуються

1.4 Динаміка товарообігу та аналіз окремих груп товарів

РОЗДІЛ 2. МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Розробка стратегії і тактики та діагностики управління торговим підприємством

2.2 Управління маркетинговою діяльністю

2.3 Формування систем професійної структури колективу

РОЗДІЛ 3. ВІДПОВІДНІСТЬ ВІСКІ ВИМОГАМ СТАНДАРТІВ

3.1 Оцінка нормативної документації

3.2 Оцінка якості і комплектності товару, упаковки, маркування та якостітари

3.3 Визначення ступеня шкідливості, безпеки, екологічної чистоти тари

3.4 Вивчення асортименту товару

3.5 Оцінка конкурентоспроможності товару

РОЗДІЛ 4. ЕКСПЕРТИЗА ЯКОСТІ ІГРИСТОГО ВИНА

4.1 Підбір бази сучасних, об'єктивних методів визначення якості товарів

4.2 Визначення ступеня шкідливості, безпеки, екологічної чистоти товару

4.3 Складання висновку про можливість реалізації товару

РОЗДІЛ 5. АСОРТИМЕНТ, ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА, ВИДИ ПАКУВАННЯ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

У процесі руху товару від виробників до споживачів середньою ланкою, що замикає ланцюг господарських зв'язків, є оптова торгівля.

В останні роки саме товарознавці, більш ніж інші фахівці, займаються оцінкою якості продукції. Покупці, що звикли до ринкового достатку не поспішають купувати першу ж річ - вони обирають. Тому логічним є для підприємств мати фахівця, який може швидко та якісно оцінити якість товарів, відрізнити фальсифіковану продукцію від справжньої.

Товарознавець, як фахівець, в першу чергу повинен знати закони, постанови, розпорядження, накази та інші керівні та нормативні документи, що стосуються роботи підприємств торгівлі; стандарти та технічні умови на товари; властивості товарів, правила їх збереження, транспортування, реалізації та методи визначення їх якості, тощо.

У процесі отримання спеціальності товарознавця теоретичні знання обов'язково повинні підкріплюватися практичними навиками роботи, одержаними безпосередньо на місцях роботи майбутніх фахівців, залучення їх до виконання реальних професійних завдань.

Місце проходження практики - ТОВ «ТТ».

Метою практики є поглиблення та застосування на практиці отриманих знань, формування відповідальності при прийнятті управлінських рішень, вміння орієнтуватися в сучасних умовах оптової та роздрібної торгівлі України.

Завданням на період практики є: поглибити теоретичні знання, набути навичок з товарознавства, проаналізувати асортимент товарів на підприємстві, зібрати матеріали для написання дипломної роботи.



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СТРУКТУРА ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Загальна характеристика торговельного підприємства

Об'єктом дослідження є ТОВ «ТТ», оптові склади (м. Одеса, вул. Балтська дорога,5). ТОВ "ТТ" створене 02.06.2004 р. трьома засновниками - фiзичними особами та ЗАТ "Карлсберг Україна" та Алко Плюс. ТОВ "ТТ" - структурна одиниця Карлсберг Україна . Карлсберг Україна - виробничо-логістична компанія з асортиментом від 15000 до 30000 позицій, що об'єднують продуктові та непродуктові напрями. ТОВ «ТТ» є птовою базою та транспортно-логістичною компанією.

У своєму асортименті ТОВ «ТТ» представляють продукцію «7Days», «Prigles», «Lorenz», «Salteks», «P@G» які власними імпортними марками та дистрибуються тільки цією компанієюі. Просування продукції на ринок відбувається за допомогою рекламування товарів в різних засобах масової інформації. Підприємство надає рекламу на телеканалах, по радіо, на щитах та застосовує рекламу на транспорті.

1.2 Структура торговельного підприємства

ТОВ «ТТ» -- оптова база та транспортно-логістичне підприємство продовольчо-промислових товарів, засноване в 2004 року, належить торговельній корпорації Карлсберг Україна та Алко Плюс.

ТОВ «ТТ» -- це оптова база, асортимент якої нараховує до 30000 найменувань продуктів харчування та супутніх товарів.

Досліджувана нами база ТОВ «ТТ» розташована за адресою: м. Одеса, вул.Балтська дорога, 5.

ТОВ «ТТ» можна замовити такі харчові продукти: алкогольні, слабоалкогольні та безалкогольні напої; різноманітні рибні консерви, паштети, пресерви, кондитерські вироби. Крім продовольчих товарів, можна замовити також і непродовольчі товари: побутова хімія (засоби для прання білизни, шампуні, бальзами, засоби для миття посуду, засоби для прибирання), посуд тощо .

У складі підприємства функціонує 4 склади:

Склад слабалкогольних та безалкогольних напоїв;

Склад алкогольних напоїв;

Склад продуктів харування;

Склад побутової хімії та супутніх товарів;

ТОВ «ТТ» діє на підставі статуту ТОВ «ТТ», в якому містяться відомості про його найменування та місцезнаходження, мету та предмет діяльності, порядок розподілу прибутків і збитків та інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми підприємства, передбачені законодавством[1] .

Цілями діяльності ТОВ «ТТ», є здійснення торговельної, комерційної, виробничої діяльності, з метою одержання прибутку та задоволення інших потреб. Підприємству надано право здійснювати такі види діяльності :

- торговельна діяльність у сфері роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих та непродовольчих товарів, алкогольних напоїв,

- консультаційні послуги;

- комерційна, маркетингова, посередницька діяльність;

- складські послуги.

Діяльність, яка підлягає ліцензуванню, здійснюється товариством після одержання відповідної ліцензії у встановленому порядку.

Загальні умови заняття торговельною діяльністю, основні вимоги до оптового сладу ТОВ «ТТ» визначаються «Порядком заняття торговельною діяльністю і правилами торговельного обслуговування населення». Данне підприємство здійснює складську торговельну діяльність за наявності пакету дозволених документів, зокрема, таких як свідоцтво про державну реєстрацію, ліцензії на торгівлю окремими видами товарів.

В процесі роботи ТОВ «ТТ» забезпечує відповідність складських приміщень екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам, а обладнання - вимогам нормативних документів щодо виробництва, зберігання і продажу товарів та вимогам охорони праці.

Організаційна структура управління ТОВ «ТТ» є наступною: очолює директор (управляючий), йому підпорядковані 2 заступники ( логіст, директор транспортної компанії). Логісту підпорядковуються 10 експедиторів та 12 торгових представників. Директору транспорної компанії підпорядковуються 8 водіїв. Обліковими процесами керує бухгалтер (бухгалтер-оператор). Служба охорони включає начальника, 3 начальників зміни та 9 охоронців.

Отже, ТОВ «ТТ» - це підприємство, яке здійснює продаж продовольчих товарів та супутніх непродовольчих товарів роздрібним торговим мережам.

1.3 Функціональні обов'язки товарознавця, види робіт, що виконуються

управління товарообіг маркетинг

Постійне вивчення попиту на всі групи товарів і тенденції його розвитку;

Аналіз факторів, що впливають на збут товарів і мають значення для успішної реалізації, типів попиту (стійкий, ажіотажний, короткочасний тощо), причин його підвищення і зниження, диференціації купівельної спроможності населення, складання прогнозів, що стосуються попиту на товари й обсягів продажу;

Вивчення перспектив збуту нових товарів з обліком соціально демографічних особливостей різних груп населення, стан і динаміку їхніх доходів, традицій і смаків;

Аналіз досвіду конкурентів з урахуванням змін у податковій, ціновій і митній політиці держави;

Ведення контролю за збутом, проведення зіставлення запланованих даних з отриманими результатами з обсягу, виторгу, терміну збуту, виявлення відхилень і змін кон'юнктури ринку;

Прийняття участі у складанні планів товарообігу і товарного забезпечення;

Контроль відповідності товарів діючих ДСТ і ТУ;

Здійснення постійних контактів з постачальниками;

Контроль виконання контрагентами договірних зобов'язань, у тому числі надходження товарів у погодженому асортименті за термінами, якістю, кількістю;

Участь у складанні претензій контрагентам;

Прийняття участі у підготовці відповідей на претензії покупців;

Вживання заходів з пришвидшення обігу товарів, скорочення товарних втрат, вивчення причин утворення наднормативних товарних ресурсів і неліквідів, розробка заходів для їхньої реалізації;

Інформування за необхідності працівників складу і керівників підприємства про правила збереження, транспортування товарів, здійснення контролю за дотриманням цих правил, підготовкою товарів для відправлення у торговельний зал;

Проведення щоденного контролю товарних залишків на складі підприємства;

Участь у проведенні інвентаризації товарів;

Здійснення оперативного обліку підсумків реалізації товарів, складання оглядів кон'юнктури, звітності за установленими формами, оформлення документів, пов'язаних з постачанням і реалізацією товарів;

Участь у формуванні цін.

Серед професійно важливих рис необхідно виділити, в першу чергу, аналітичне мислення, великий обсяг довгострокової пам'яті й емоційну стійкість[2].

1.4 Динаміка товарообігу та аналіз окремих груп товарів

Роздрібний товарообіг за своїм складом не є однорідним. До його складу входить сума продажу товару населенню через роздрібну торгову мережу і підприємства громадського харчування, а також продажу товарів підприємствам, установам і організаціям. Більша частина роздрібного товарообігу безпосередньо пов'язана з особистим споживанням і купівельними фондами населення.

В динаміці роздрібного товарообігу знаходять відображення систематичне зростання виробництва, з одного боку, безперервний підйом, добробут культури населення - з іншого. Він надає також великий вплив на всі кількісні та якісні показники роботи торговельних підприємств і організацій. Від обсягу і структури товарообігу залежать також такі показники, як доходи, прибуток, рентабельність, сума і рівень витрат обігу, фонд оплати праці, чисельність торговельних працівників, фінансовий стан підприємств та ін. Велике значення у виконанні і перевиконання планів товарообігу, вишукування резервів за його збільшення, поліпшенню обслуговування населення має систематичний контроль та ретельний аналіз цих планів[3].

До завдань аналізу роздрібного товарообігу відносяться: контроль за виконанням плану роздрібного товарообігу за загальним обсягом і за товарними групами; оцінка виконання плану по підприємствах і організаціям, що входять в дану систему; вивчення ритмічності виконання плану роздрібного товарообігу як в цілому по системі, так і по організаціям та підприємствам; вивчення динаміки роздрібного товарообігу за ряд років; виявлення змін, що відбулися в обсязі і структурі товарообороту, товарних запасів і надходження товарів; визначення ступеня охоплення купівельних фондів населення, обслуговування даної торгової організації; розтин та вивчення причин, що сприяють виконанню або, навпаки, гальмують виконання плану товарообігу; вивчення якості обслуговування населення; виявлення внутрішніх резервів і розробка заходів щодо усунення виявлених недоліків, подальшому збільшенню товарообігу та поліпшення обслуговування населення.

Товарообіг торговельного підприємства здійснюється в різних видах і формах.

В залежності від специфіки операції купівлі-продажу товарів у складі товарообігу торговельного підприємства виділяють його наступні види: роздрібний товарообіг, що характеризує обсяги продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для власного використання; оптовий товарообіг, який характеризує виручку від продажу споживчих товарів, які пройшли певну технічну обробку на даному підприємстві (зберігання, оптове розсортування, транспортування, передпродажна підготовка та ін.), різним оптовим покупцям для наступної реалізації кінцевим споживачам[4];

Торгово-посередницькі товарообіг, який визначається обсягом посередницьких операцій купівлі-продажу споживчих товарів без будь-яких технічних обробок на даному торговельному підприємстві роздрібними або оптовими покупцями.



РОЗДІЛ 2. МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Розробка стратегії і тактики та діагностики управління торговим підприємством

Стратегія підприємства є основою стратегічного планування, за допомогою якого на підприємстві зважується комплекс проблем, пов'язаних з цілеспрямованою переорієнтацією випуску продукції нової номенклатури й асортименту, впровадженням і використанням нових технологій, розвитку маркетингу, удосконалюванням структури керування підприємством, своєчасною і якісною підготовкою і перепідготовкою кадрів.

Стратегічне управління - це процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації. Організації і керівники, які мислять стратегічно, дивляться вперед і визначають напрямок, в якому вони хочуть рухатися. Не дивлячись на свою впевненість, що бізнес, як і керівники, повинен працювати добре і прямо зараз, щоб добре розвиватися в майбутньому, їх цікавить більш широкий спектр проблем, з якими вони зустрічаються, і загальний напрямок, в якому вони повинні рухатися, щоб вирішувати ці проблеми[5].

Стратегічне управління здійснюється в контексті місії організації, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв'язок місії з основними цілями організації в умовах змінного економічного середовища.

Стратегічне управління стосується й цілей, і засобів. В площині цілей воно вимальовує загальні контури майбутнього організації; в якості засобів - показує, як ця ціль повинна досягатися. Отже, стратегічне управління - це прогнозне управління, пов'язане з розробкою і концептуалізацією уявлень про те, куди прямує організація.

Стратегічне управління повинне суміщатися з практикою поточного управління. Завжди необхідно пам'ятати, що стратегія це засіб для створення додаткової вартості.

Тактика розробляється на основі стратегії, але в свою чергу, в процесі її реалізації здійснюється уточнення стратегії.

Враховуючи той факт, що будь-яка стратегія підприємства може бути представлена у вигляді запланованої та реактивної частини, тактика також включатиме відповідні дії. Іншим її структурним елементом будуть практичні методи і прийоми управління, що використовуються для реалізації стратегій і проведення відповідних їм змін.

Узагальнення вітчизняного та закордонного досвіду дозволило виділити такі основні властивості тактики:

1. Короткостроковий характер діяльності: дії плануються на більш короткий термін, результати від їх реалізації можна відчути у плановому періоді.

2. Реактивність: в процесі реалізації стратегій підприємство постійно відстежує зміни, що відбуваються у середовищі його діяльності і застосовує тактичні заходи для пристосування до них.

3. Відносність: стратегії функціонального рівня (маркетингова, виробнича, кадрова, фінансова, інноваційна та ін.) виступають тактикою по відношенню до стратегій більш високого рівня (корпоративної та бізнес-стратегій), а для підрозділів, у яких функціональні стратегії розроблялися, вони виступають саме стратегіями і вимагають розробки відповідних тактичних заходів з їх реалізації.

4. Конкретність: тактика представляється у вигляді конкретних дій і заходів, на відміну від стратегії, що відображає узагальнену модель поведінки на ринку у довгостроковій перспективі.

5. Практична спрямованість: тактика спрямована на досягнення реальних результатів.

6. Адаптивність методів і прийомів менеджменту: засоби, за допомогою яких реалізуються стратегії і проводяться відповідні зміни, постійно змінюються з урахуванням ситуації, у якій вони застосовуються, обирається найкраща для даної ситуації тактика, що може призвести до необхідного результату[6].

Таким чином, тактика - це все те, за допомогою чого реалізується стратегія підприємства. Тактика розробляється на основі стратегії підприємства менеджерами середньої ланки управління, призначена для реалізації стратегії і дозволяє її коригувати в процесі виконання.

2.2 Управління маркетинговою діяльністю

В умовах ринкової економіки стратегія маркетингу - основа управління діяльністю організації.

Маркетинг допомагає організації визначити своє місце на ринку, де діє жорстка конкуренція. Не випадково на підприємствах, що успішно ведуть ринкову діяльність, служба маркетингу - одна з головних у системі управління і впливає на підготовку та прийняття рішень її керівниками.

Протягом останніх років змінювався підхід до маркетингової діяльності, до управління маркетингом.

Помітні такі тенденції: обов'язкове розроблення програм маркетингу професійними маркетологами, а не інформаційними працівниками, безпосередня участь споживачів ІПП у розробленні програми маркетингу, обов'язкове відображення в бюджетах пріоритетів маркетингу в сфері розміщення ресурсів; керівники маркетингової діяльності неодмінно входять до складу вищого керівництва фірми[7].

Успіх інформаційних служб багато в чому залежить від наявності зворотних зв'язків у системі функціонування. Для того щоб вчасно скоригувати свою мету, розпізнати нові цінності, необхідно постійно вивчати, як оцінюють діяльність інформаційного підприємства споживачі його продукції, наскільки збігається власне уявлення про свою роль у суспільстві з офіційною і суспільною думкою.

Інформаційні служби використовують прийоми споживчого маркетингу. Це організація безкоштовних курсів навчання, довідкових бюро, використання преси і телебачення для пропаганди і реклами ІПП, а також для підвищення поінформованості потенційних покупців.

Служба маркетингу взаємодіє практично з усіма підрозділами підприємства. Незалежно від структури вона містить такі основні компоненти:

- систему маркетингової інформації;

- систему забезпечення;

- систему управління маркетингом.

Система маркетингової інформації - це сукупність процедур і засобів обробки техніко-економічної інформації, вивчення і формування попиту на продукцію, методології та використання засобів масової інформації, реклами[8].

Інформація для контролю розробляється з метою здійснення постійного контролю за маркетинговою діяльністю і швидкого виявлення тенденцій, проблем і можливостей. Вона дає змогу передбачати проблеми, детальніше і в повному обсязі зіставляти результати діяльності з планом і швидше одержувати необхідні дані.

Інформація для планування може бути отримана шляхом комп'ютерного моделювання результатів альтернативних планів. «Ідеальна система» маркетингового планування повинна також включати в себе систему польових експериментів, що уможливлює перевірку на практиці альтернативних маркетингових програм, отриманих шляхом комп'ютерного моделювання.

Інформація для фундаментальних досліджень має використовуватися для вироблення і перевірки правильності прийняття рішень і причинно-наслідкових зв'язків, що підвищать спроможність менеджера оцінювати результати заходів і дадуть змогу набути більший досвід.

Процедури управління маркетинговою діяльністю цілком залежать від своєчасного отримання інформації від усіх джерел, що відображають зміни зовнішнього і внутрішнього маркетингового середовища фірми. Будь-який процес управління маркетинговою діяльністю, незалежно від структури служби маркетингу і кількості її співробітників, складається з наведених нижче процедур.

Дослідження джерел утворення інформації: збирання постійної, періодичної інформації про стан функціонування фірми, характер впливу змін та нових тенденцій зовнішнього середовища на діяльність фірми, про відхилення від планових або очікуваних показників і результати впливу прийнятих рішень.

Збирання допоміжної інформації для об'єктивного та реального аналізу показників функціонування фірми під впливом факторів зовнішнього середовища. Ця процедура має планомірний і цілеспрямований характер.

Збереження інформації. Вона має поступово опрацьовуватися та нагромаджуватись у відповідних базах даних, базах знань та електронних сховищах. Як правило, це сховища файлів з директоріями, пов'язаними з виконавцем чи адресатом, якому призначено файл, або з датою створення, або за тематикою. Отже, на перший план виходить процедура структуризації інформації, яка зберігається[9].

Аналіз отриманої інформації: визначення, за якими параметрами відбулося відхилення від норм і критеріїв, виявлення факторів, які спричинили ці зміни, виявлення ключових параметрів, які можуть позитивно вплинути на ліквідацію негативних змін, підготовка альтернативних проектних рішень для вибору і затвердження.

Розрахунки та прогнозування впливу обраного рішення на досягнення запланованої мети шляхом виправлення відхилень і коригування цього рішення для отримання ефективнішого результату, оскільки прогнозні розрахунки лише визначають тенденції зміни параметрів функціонування і потребують подальшого поглибленого аналізу.

Упровадження і контроль виконання рішення, доведення його до безпосередніх виконавців.

Одна з проблем, що виникає в процесі управління, полягає в тому, що не існує методично єдиного комплексу показників з маркетингу для різних типів підприємств. Отже, вирішити цю проблему можна, визначивши ключові параметри або індикатори, які впливають на діяльність фірми. Ключовими параметрами можуть бути економічні важелі, які можна поділити на три групи:

1. стабілізувальні - допомагають вийти з кризового стану;

2. стимулювальні - зумовлюють збереження або зростання темпів економічного розвитку;

3. регулювальні - підтримують збалансованість діяльності фірми.

Цілеспрямована зміна будь-якого з них може змінити хід роботи в заданому напрямку. Взаємозв'язок визначених показників становить єдину систему інформаційного забезпечення процедур управління маркетинговою діяльністю.

2.3 Формування систем професійної структури колективу

Підбір персоналу - найбільш відповідальний етап у управлінні персоналом, тому що помилка обходиться занадто дорого.

Уміння наймати на роботу найбільш підходящих людей є великим і досить рідкісним талантом, яким може володіти керуючий персоналом. Добрі люди, віддані фірмі, і працюють добре, а погані - погано працюють і погано впливають на оточуючих.

Підбір кадрів - багатоетапна, кропітка і безперервна робота, що вимагає спеціальних здібностей, рис характеру, знань і вмінь. Висока кваліфікація консультанта з кадрів передбачає знання в галузі права, економіки, соціології та психології. Чим більше значення в успіху фірми набувають особисті якості співробітників, тим більша потреба в психологічних знаннях.

В даний час формуються культурні традиції в області підбору кадрів. Вітчизняні та зарубіжні фахівці вважають, що більшість витрат у соціальній, політичній та економічній сферах в країні пов'язане з відсутністю науково-обгрунтованої системи підбору персоналу.

Підбір і розстановка кадрів - одна з найважливіших функцій управлінського циклу, що виконуються керівним складом.

Підбором кадрів займаються всі керівники - від бригадира до директора. Підбір кадрів супроводжується їх розміщенням у відповідності з діловими якостями.

Від якості добору та розстановки кадрів, як у виробничій системі, так і в системі управління багато в чому залежить ефективність роботи організації.

Підбір і розстановка персоналу - це раціональне розподіл працівників організації за структурними підрозділами, робочим місцях, відповідно до прийнятої в організації системою розподілу і кооперації праці з одного боку, та здібностями, психофізіологічними і діловими якостями працівників, що відповідають вимогам змісту виконуваної роботи - з іншого боку.

При цьому переслідуються дві мети:

- Формування активно - діючих трудових колективів.

- Створення умов для професійного зростання кожного працівника.

Підбір і розстановка кадрів ґрунтується на наступних принципах:

1. Принцип відповідності - означає відповідність ділових якостей претендентів вимогам заміщаються посад.

2. Принцип перспективності - ґрунтується на обліку наступних умов:

- встановлення вікового цензу для різних категорій посад;

- визначення тривалості періоду роботи в одній посади;

- стан здоров'я.

Принцип змінюваності - полягає в тому, що кращому використанню персоналу повинні сприяти внутрішньо організаційні трудові переміщення - це процес зміни місця працівників у системі поділу праці, а також зміни місця прикладання праці в рамках організації, так як застій кадрів, пов'язаний з тривалим перебуванням в одній і тій же посади, має негативні наслідки для діяльності організації.

Таким чином метою раціональної розстановки кадрів є розподіл працівників по робочих місцях, при якому невідповідність між особистісними якостями людини і пропонованими вимогами до виконуваної ним роботи є мінімумом без надмірної або недостатньої завантаженості.

Одна з основних прикладних задач в області психології праці - це розробка, обґрунтування та застосування системи професійного психологічного відбору фахівців.

Як тільки людина стала відразу ж виникла проблема оцінки професіоналів і прогнозування професійної придатності учнів. Вже в дослідженнях, що проводилися більше ста років тому, було підтверджено положення про те, що індивідуальні психологічні, фізіологічні особливості, професійна підготовленість, інші характеристики пов'язані з показниками продуктивності та безпеки праці.

За минулий час ставлення до процедурі профвідбору неодноразово змінювалося, перш за все, у провину йому ставили антигуманність і дискримінаційну сутність.

Однак сама по собі процедура профвідбору не може володіти такими характеристиками, вся справа в цілях, які він вирішує, а профвідбір - це лише один із засобів, що дозволяють людині розкрити свої потенційні можливості в праці, досягти високих виробничих показників, знизити ймовірність нещасних випадків і аварійних збоїв[10].

Професійний відбір виник як метод, що дозволяє подолати невідповідність людини і професії, домогтися найвищої ефективності трудової діяльності досягти найбільшої задоволеності працівників своєю працею.

В даний час актуальність профвідбору обумовлена як подальшим ускладненням техніки та зростанням ціни помилок (що таке аварія на атомному реакторі, зараз знають всі), так і особливою увагою до суб'єктним видами діяльності (наприклад, до діяльності керівника, яка в нашій країні за останні роки наповнилася новим змістом; змінюються зовнішні умови діяльності, висока відповідальність за економічні, соціальні, екологічні наслідки рішень керівника висувають певні вимоги до особистості управлінця).

Звичайно ж профвідбір - це не примха, його застосування потребує глибокого обґрунтування. Перш ніж розглядати сучасні уявлення про процедуру професійного відбору і дати рекомендації по його проведення, порівняємо три визначення профвідбору.

Професійний відбір - науково - обґрунтований допуск людей до якого - або певного виду праці.

Професійний відбір - спеціально організований дослідницький процес, мета якого - виявлення та визначення за допомогою науково обґрунтованих методів ступеня і можливості формування медичної, психологічної, і соціально-психологічної придатності претендентів на навчання складним, відповідальним професіями або на заняття відповідних вакансій і, виходячи з цього, надання переваги тим з них, які мають високий рівень (оцінку) професійно важливих властивостей і сприятливі перспективи їх розвитку і тому можуть розглядатися як потенційно більш корисні працівники по відношенню до того чи іншого виду праці.

Професійний відбір - комплекс заходів, спрямованих на виділення осіб, які за своїм психологічним і фізіологічним якостями, станом здоров'я і фізичного розвитку, рівнем базової освіти найбільш придатні до навчання і подальшої трудової діяльності з конкретної професії (спеціальності).

У кожному з цих визначень йдеться про необхідність досягнення максимальної відповідності особи вимогам професії. Ці вимоги не обмежуються лише психологічної сферою. Реалізувати процедуру профвідбору силами тільки психологів неможливо. Потрібна участь медиків, фізіологів, фахівців у галузі професійної освіти.

Сам же профвідбір включає медичний, фізіологічний, освітній (педагогічний) і психологічний аспекти. У рамках психології праці розглядаються проблеми саме психологічного профвідбору. Конкретизуємо визначення профвідбору у відповідності з його цілями і завданнями, які розв'язуються в рамках психології.

Психологічний профвідбір - спеціальну процедуру, спрямована на визначення стану, ступеня розвитку сукупності психологічних якостей особистості, які визначаються вимогами конкретної професії або спеціальності і сприяють успішному оволодінню і подальшого ефективного виконання трудової діяльності. Іншими словами, психологічний профвідбір - процедура, спрямована на виявлення ступеня психологічного відповідності кандидата певної професії[11].



РОЗДІЛ 3. ВІДПОВІДНІСТЬ ВІСКІ ВИМОГАМ СТАНДАРТІВ

3.1 Оцінка нормативної документації

До нормативних документів зі стандартизації належать стандарти й технічні умови.

За масштабами поширення стандарти поділяються на такі категорії: державний стандарт України (ДСТУ), галузевий (ГСТУ), стандарт підприємства (СТП), технічні умови України (ТУУ).

Згідно Закону України №3164-IVвід 1 грудня 2005 р. «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», у законодавчо регульованій сфері України основними документами, що регламентують вимоги до безпечності ігристих вин для життя і здоров'я людини, повинні стати Державні стандарти України[12].

Оцінювання якості віскі проводиться згідно ДСТУ 4257:2003 «Напої лікеро-горлчані.Технічні умови.» 13].

Таким чином, існує велика кількість стандартів та нормативних документів, які регламентують вимоги до якості віскі , що дозволяє оцінити рівень якості та перешкодити потраплянню неякісної та небезпечної продукції до споживача.

3.2 Оцінка якості і комплектності товару, упаковки, маркування та якості тари

Приймання товарів за якістю є важливою операцією, яка покликана забезпечити надходження на торговельне підприємство лише товарів належної якості відповідно до умов договору та нормативно-технічної документації.

Суть приймання товарів полягає в зіставленні якості товару, що надійшов,та його комплектності, а також тари, упаковки і маркування з вимогами стандартів, технічних умов, умовами договорів і даними супровідних документів постачальника, які засвідчують якість товару (сертифікати, технічні паспорти, рахунки-фактури).

За якістю віскі повинні відповідати вимогам ДСТУ 4257:2003 «Напої лікеро-горілчані. Технічні умови». Цей нормативний документ регламентує якість віскі за органолептичними та фізико-хімічними показниками.

Основні відомості про віскі повідомляються на етикетці, наклеєною на циліндричну частину пляшки. На ній вказують: найменування продукту; найменування, місцезнаходження (адреса, країна) виробника, пакувальника, експортера, імпортера; обсяг, л; товарний знак виробника (за наявності); об'ємну частку етилового спирту,%; дату розливу (на оборотній або лицьовій стороні етикетки або інших елементах упаковки або безпосередньо на споживчій тарі); найменування місця походження вина; умови зберігання; вміст харчових добавок, ароматизаторів, біологічно активних добавок, ГМО (при їх використанні); позначення нормативного документа, відповідно до якого виготовлений і може бути ідентифікований продукт; інформацію про сертифікацію.

На пляшку віскі можна наклеювати конкретику, художньо оформлені стрічки і наносити додаткову інформацію: рік заснування підприємства, інформаційні відомості рекламного характеру, кодовані знаки, особливості складу, відмітні органолептичні гідності напою, рекомендації щодо вживання і т. д [15].

3.3 Визначення ступеня шкідливості, безпеки, екологічної чистоти тари

Упаковка - засіб чи комплекс засобів, що забезпечують захист продукції від впливу навколишнього середовища, від пошкоджень і втрат, і полегшують процес обігу (транспортування, зберігання, реалізація).

Тара - промисловий виріб, призначений для упакування, зберігання, транспортування і реалізації товарів у сфері обігу, який запобігає їх пошкодженням та псуванню під час перевезення, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, складування та зберігання.

Тара є елементом або різновидом упаковки. Упакування деяких видів товарів може здійснюватись як у тару, так і без неї за допомогою використання допоміжних пакувальних засобів або пакувальних матеріалів, які виконують функції упаковки.

У процесі товарообігу основними функціями тари й упаковки товарів є:

охорона товару від шкідливого впливу зовнішнього середовища і забезпечення умов для збереження кількості та якості товарів;

охорона зовнішнього середовища від впливу упакованоготовару;

надання товарам (вантажам) необхідної мобільності;

створення потрібних умов для полегшення кількісного обліку товарів;

виконання функції носія реклами та комерційної інформації,;

створення зручностей споживачам щодо придбання та використання придбаних упакованих товарів;

Технічні (експлуатаційні) вимоги до тари передбачають відповідність конструкції і матеріалу тари габаритам, агрегатному стану і властивостям товарів, розміщених у ній; тара мас бути міцною, надійною, забезпечувати захист товарів від пошкоджень під час перевезення і зберігання, характеризуватися простотою розкривання та закривання. Конкретні технічні вимоги до тари передбачаються у стандартах.

Санітарно-гігієнічні вимоги до тари передбачають простоту і надійність санітарної обробки тари.

Естетичні вимоги до тари визначають потребу у виразному художньому оформленні тари, яка мас сприяти відображенню властивостей товару і доповнювати інтер'єр торговельного підприємства. Тому використовувана тара повинна мати привабливий зовнішній вигляд, а її форма, кольористична гама, тексти і рисунки па ній мають відповідати естетичним смакам споживачів.

Безпека упакування означає, що речовини, які є шкідливими для організму і які містяться в тарі, не можуть перейти в товар, який безпосередньо з нею стикається. Такі речовини мають у своєму складі майже всі види упаковки (металева тара містить залізо, олово або алюміній, папір-- свинець, полімерні матеріали - шкідливі мономери). У таких випадках безпека упаковки забезпечується з допомогою захисних покрить (спеціальний лак, полуда для металевої тари) або обмеження строків зберігання товарів або продуктів (поліетиленова або поліхлорвінілова тара). Для кольорового оформлення упаковки треба користуватися тільки нешкідливими барвниками. Найбільш безпечною є скляна тара, а також різноманітні тканинні мішки, найменш - металева і полімерна.

Найкраща тара в яку розливають віскі це скляна тара. Скляною тарою називають групу скляного посуду, яка призначена для фасування, транспортування, зберігання і використання при споживанні різних продуктів. Скляна тара є незамінною для упакування багатьох харчових продуктів і напоїв[16].

3.4 Вивчення асортименту товару

Асортиментом називають певну сукупність товарів, які об'єднують за окремими ознаками.

Асортимент товарів, що реалізується підприємством, є одним з фактором, що впливає на розмір прибутку. Крім того, він має значний вплив на ряд інших кількісних і якісних показників роботи підприємства: рентабельність, товарооборот, частка ринку тощо. Успіх підприємства на ринку залежить від правильно розробленої і послідовно здійснюваної товарної політики. Формування асортименту в сучасних умовах жорсткої конкуренції є важливим елементом в діяльності будь-якого підприємства.

Розрізняють виробничий і торговий асортимент. У оптовій торговельній мережі має бути представлений виробничий асортимент, який включає товари, вироблені одним виробником.

Залежно від широти представлення товарів, у торговельній мережі розрізняють:

Простий асортимент - сукупність невеликої кількості груп, видів, найменувань товарів, які задовольняють потреби, обмежуючи кількість споживачів.

Складний асортимент - сукупність товарів, представлена значною кількістю груп, видів, різновидів і найменувань товарів, які здатні задовольняти потреби різним попитом і матеріальними можливостями.

Груповий асортимент - сукупність однорідних товарів, які об'єднанні загальними ознаками і задовольняли аналогічні потреби.

Розгорнутий асортимент - сукупність товарів 1-го виду, яка включає значну кількість підгруп, різновидів найменувань, що належать до групи однорідних товарів, але мають свої індивідуальні ознаки.

Змішаний асортимент - сукупність товарів різних груп, видів найменувань, що відрізняються великим різноманіттям функціональних властивостей.

Раціональний асортимент - сукупність товарів, які найбільшою мірою здатні задовольняти реально обгрунтованні потреби, що забезпечать максимальну якість життя при повному рівні розвитку науки, техніки, технології.

Оптимальний асортимент - сукупність товарів, які задовольняють реальні потреби з максимально - корисним ефектом для споживача і мінімальними витратами на їх проектування, розробку, виробництво і доведення до споживача.

Асортимент товарів характеризується: шириною, глибиною, повнотою, новизною, стійкістю, структурою.

Широта асортименту - характеризується кількістю видів, різновидів і найменувань товарів однорідних і різнорідних груп.

Глибина асортименту - являє собою кількість різновидів конкретного виду товарів, кількість позицій в кожній групі товарів.

Повнота асортименту - здатність сукупності товарів однорідної групи задовольнити максимальні потреби споживачів.

Новизна асортименту - здатність певної сукупності товарів задовольняти потреби споживачів за рахунок нових товарів.

Структура асортименту - характеризується часткою товарних груп, підгруп, видів і різновидів товарів у загальному обсязі товарів або товарообороту.

Формування асортименту товарів являє собою процес підбору для продажу груп товарів, їх видів та різновидів, за всіма ознаками, що їх відрізняють. Це складний процес, що здійснюється з урахуванням цілого ряду факторів, які можна розділити на: загальні, що не залежать від конкретних умов роботи торговельного підприємства, та специфічні - ті, що відображають конкретні умови роботи даного торговельного підприємства.

Процес формування асортименту товарів в торговельному підприємстві складається з наступних етапів:

Встановлення групового асортименту товарів в магазині (визначення асортиментного профілю на основі маркетингових досліджень в області цільового ринку).

Розрахунок структури групового асортименту (визначення окремого співвідношення груп товарів).

Визначення внутрішньо групового асортименту (здійснюється підбір конкретних різновидів товарів в межах кожної групи) [17].



3.5 Оцінка конкурентоспроможності товару

Конкурентоспроможність товару - це відносна й узагальнена характеристика товару, що виражає його вигідні відмінності від товару-конкурента за ступенем задоволення потреби і за витратами на її задоволення. Конкурентоспроможність має три ступені оцінки: високу, середню та низьку.

Для конкурентоспроможності товарів характерний ринковий успіх на конкретному ринку в умовах конкурентної боротьби за певний період часу. Це означає, що за своїми характеристиками такі товари здатні витримувати конкуренцію аналогів: функціональну (найбільш прийнятним способом задовольняти потребу споживачів і формувати них нові потреби); предметну (бути кращим серед кращих, виділятися важливими характеристиками споживних властивостей) і видову (мати кращий зовнішній вигляд).

Оцінка конкурентоспроможності товару ґрунтується на дослідження потреб покупця та вимог ринку. Щоб товар задовольняв потреби споживачів, він має відповідати певним параметрам конкурентоспроможності товару, а саме:

технічним (властивості товару, галузь його використання і призначення);

ергономічним (відповідність товару особливостям людського організму);

естетичним (зовнішній вигляд товару);

нормативним (відповідність товару чинним нормам і стандартам);

економічним (відповідність ціни товару платоспроможності покупця);

організаційним (умовам поставки, комплектність поставки, сервісне обслуговування).

Конкурентоспроможність товару може проявлятися лише за умови формування конкурентного середовища, тобто ринку, на якому незалежні продавці вільно змагаються за право продати свій товар незваженому покупцю.

Оцінка конкурентоспроможності товару здійснюється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння здійснюється за групами технічних і економічних параметрів. При оцінці конкурентоспроможності використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки.

Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на використанні і зіставленні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння.Диференціальний метод дає можливість лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції чи наявності в неї недоліків у порівнянні з товаром-аналогом. Проте він не враховує вплив вагомості кожного параметра на переваги споживача при виборі ним товару.

Для усунення цього недоліку використовується комплексний метод оцінки конкурентоспроможності. Він ґрунтується на застосуванні комплексних показників чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і гіпотетичного зразка.

Охарактеризованіпідходи до оцінки конкурентоспроможності продукції є загальновживаними. Однак, слід зазначити, що їх, істотним недоліком є визначення споживчих властивостей товару без урахування думки самих споживачів. До того ж, поліпшення характеристик оцінюваного товару в порівнянні з базовим зразком зовсім не гарантує появу додаткових конкурентних переваг [18].



РОЗДІЛ 4. ЕКСПЕРТИЗА ЯКОСТІ ВІСКІ

4.1 Підбір бази сучасних, об'єктивних методів визначення якості товарів

Для визначення показників якості в товарознавстві застосовують різні методи, які ґрунтуються на правилах застосування певних принципів і засобів випробувань. Залежно від джерела і способів отримання інформації ці методи класифікуються на об'єктивні, евристичні, статистичні і комбіновані (змішані). Методи визначення значень показників якості в залежності від характеру впливу на об'єкт контролю бувають руйнівними та неруйнівними.

Об'єктивні методи ділять на вимірювальний, реєстраційний та розрахунковий.

Вимірювальні методи використовують для визначення кількісних і якісних показників товару за допомогою спеціальних технічних засобів. В залежності від фізичної сутності і застосовуваних технічних засобів вимірювальні методи поділяються на хімічні, фізичні, мікробіологічні, комбіновані.

Хімічні методи- застосовуються для визначення природи речовин, хімічного складу, вмісту шкідливих домішок, поведінки матеріалу під впливом різних середовищ. Вони включають в себе методи якісного і кількісного аналізу продовольчих і непродовольчих товарів.Якісний аналіз показує тільки присутність чи відсутність шуканого речовини в досліджуваному зразку. Кількісний аналіз дозволяє встановити кількісний вміст речовини в досліджуваному зразку.

Фізичні методи- визначення показників якості умовно поділяються на оптичні спектрометричні, оптичні, радіометричні, термометричні та інші. З допомогою методів оптичної спектроскопії проводять аналіз елементного складу речовин.

Радіометричні методи- в даний часв основному викори-стовуються для контролю радіаційної безпеки споживчих товарів.

Термометричні методи- застосовуються для вимірювання будь-яких фізичних показників в залежності від температури. Деякі термометричні методи використовуються для комплексної характеристики складу харчових продуктів.

Мікробіологічні методи- застосовуються для визначення гігієнічних властивостей товарів; дослідження процесів, що проходять при зберіганні товарів у різних умовах. Вони засновані на вимірюванні інтенсивності розвитку мікроорганізмів залежно від кількості визначуваної речовини. До основних недоліків мікробіологічних методів відносять високу трудомісткість і тривалість вимірювань, низьку чутливість.

Реєстраційні методи - це методи визначення значень показників якості товару, здійснювані на основі спостереження і підрахунку числа певних подій, предметів і витрат. Вони дозволяють визначити кількість відмовлень виробу при випробуваннях, витрати на створення і (або) експлуатацію товару, кількість частин складного виробу.

Розрахункові методи- визначення показників якості товарів засновані на використанні теоретичних і стохастичних і (або) емпіричних залежностей показників якості продукції від її параметрів. Вони застосовуються при проектуванні товарів або коли товар не може бути об'єктом експериментальних досліджень. Розрахункові методи використовуються для визначення значень показників продуктивності, безвідмовності, довговічності, зберігання, ремонтопридатності непродовольчих товарів, харчової (енергетичної) цінності продовольчих товарів, а також для виявлення теоретичної енергетичної цінності продуктів харчування.

Евристичні методи включають в себе органолептичний, експертний та соціологічні методи.

Органолептичні методи - це методи, за допомогою яких визначають значення показників якості товару наоснові аналізу сприйняття органів чуття (зору, нюху, дотику, смаку, слуху).До органолептичними методами належать найпростіші визначення, що проводяться без використання приладів (ручна проба на міцність, твердість, проба на змочування, горіння, визначення запаху та ін). Значення показника якості виражається кількісно (наприклад, у балах) і якісно (відповідний, властивий, приємний тощо).

Експертні методи- застосовують у випадку, коли неможливо або важко використовувати більш об'єктивні методи (вимірювальний або розрахунковий) для визначення естетичних та ергономічних показників непродовольчих товарів та показників якості продовольчих товарів, встановлених органолептичним методом. Ці методи засновані на визначенні значень показників якості товарів аналізом якісних і кількісних оцінок експертів. Якість товарів визначає експертна комісія, яка складається з експертної і робочої груп. Робоча група організує процедуру експертного обговорення, опитування, математико-статистичну обробку результатів, аналіз оцінок експертної групи.

Соціологічний метод- визначення якості товару заснований на зборі і аналізі думок споживачів про якість товару. Він використовується для оцінки як промислових, так і продовольчих товарів; для встановлення переваг споживачів, їх задоволеності товаром; виявлення реакції споживачів на зміну рецептури і технологічних режимів виробництва харчових продуктів, порівняльної оцінки традиційних і нових продуктів.Соціологічний метод є найбільш інформативним і доступним методом визначення якості товару в торгівлі. Результати досліджень, засновані на цьому методі, дозволяють судити, чи відповідає товар запитів конкретних споживачів чи ні [19].

4.2 Визначення ступеня шкідливості, безпеки, екологічної чистоти товару

Безпечність продукції має бути гарантованою виробником. Виробниче підприємство повинно забезпечити базову якість виробів за характеристиками безпечності і формувати її у процесі виготовлення і повинен керуватись вимогами Державного стандарту України 4257:2003 «Напої лікеро-горілчані. Технічні умови».

Дане ДСТУ встановлює санітарні норми, вимоги щодо безпеки, правила приймання, зберігання віскі на складах, в магазинах. Виконання цих вимог обов'язкове для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, діяльність яких стосується виробництва і обігу віскі.

Даний вид товару повинен вироблятись без застосування ароматизаторів, з відповідних сортів пшениці, також при виробництві можна використовувати допоміжні матеріали. Вміст радіонуклідів не повинен перевищувати допустимі рівні.

4.3 Складання висновку про можливість реалізації товару

Для оцінки якості віскі та складання висновку щодо можливості його реалізації, необхідно провести ряд досліджень. В першу чергу треба ознайомитися з супровідними документами, вивчити маркування, пакування.

Продукція, що реалізується повинна супроводжуватись позитивним висновком як фахівцями заводу так і пройти експертизу в державній лабораторії, відповідати своєму призначенню і за звичайних умов експлуатації не загрожувати здоров'ю і життю споживачів.

У визначенні якості враховують колір, прозорість, смак.

Результати лабораторних досліджень фіксуються у протоколі за затвердженою формою, за яким складається висновок експерта.



РОЗДІЛ 5. АСОРТИМЕНТ, ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА, ВИДИ ПАКУВАННЯ

Асортимент - Набір різних груп, видів і сортів товарів, об'єднані за споживчою, торговою або виробничою ознакою, які реалізуються суб'єктом господарювання на об'єкти торгівлі.

Термін асортимент застосовується здебільшого для товарів народного вжитку. Виробничо-технічна продукція і надання послуг визначаються терміном номенклатура.

Асортимент буває гуртовий (оптовий) і роздрібний. Гуртовий асортимент сформований (згрупований) за певними ознаками -- товарознавчими, за принципом комплексного споживання товарів чи за потребами певних соціальних груп споживачів (товари культурно-побутового призначення, товари для спорту, товари побутової хімії тощо)[20].



ВИСНОВОК

В останні роки виноробство в Україні втрачає свої темпи зростання. Несприятливі політичні та економічні чинники зробили сильний вплив, як на виробництво, так і на зовнішню торгівлю на ринку.

«Сільпо» -- торгова мережа продовольчо-промислових супермаркетів в Україні. Заснована в березні 2001 року, належить торговельній корпорації Fozzy Group.

Супермаркет «Сільпо» -- це магазин самообслуговування, асортимент якого нараховує до 20000 найменувань продуктів харчування та супутніх товарів залежно від розміру торгової площі магазину. Загалом мережа магазинів «Сільпо» функціонує у багатьох містах України і нараховує 234 супермаркети як у Києві, так і в регіонах України.

Цілями діяльності мережі супермаркетів «Сільпо», зокрема і досліджуваного супермаркету, є здійснення торговельної, комерційної, виробничої, науково-дослідної, благодійної діяльності з метою одержання прибутку та задоволення інших потреб.

У своєму асортименті супермаркети «Сільпо» також представляють продукцію ВТМ «Премія», «Повна чаша», «Premiya Select», які є власними торговими марками мережі.

Під час проходження практики ознайомився з правилами приймання, зберігання та транспортування різних видів товарів, зокрема ігристих вин; консультації та відпуску покупців; поглибив знання з споживчих властивостей ігристих вин , їх властивостей та способів ідентифікації.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Андреев С. Е. Договор: заключение, изменение, расторжение: Учебное пособие. [Текст] / Андреев С. Е., Сивачева И.А., Федотова А.И. - М.: Проспект, 1997. - 82 с.

2.Наказ №339 від 29.04.2004 Про затвердження Випуску 1«Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.uazakon.com/big/text15/pg1.htm

4.Рульов В.А. Менеджмент: Навч. посібник. [Текст] / Рульов В.А., Гуткевич С.О. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 312 с.

5.Шершньова З.Є. - Стратегічне управління: Підручник. [Текст] / Шершньова З.Є. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 699 с.

...