У вступі дисертації обґрунтовано актуальність, визначено мету та завдання роботи. Викладено найбільш вагомі результати, що характеризують науково-теоретичну новизну дослідження. Вказано практичне значення та можливості застосування отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретико-методичні засади формування концепції маркетингу в аграрній сфері економіки” обґрунтовано. економічну сутність та зміст маркетингу у процесі відтворення в аграрній галузі, виділено найбільш доцільні в сучасних умовах види прямого маркетингу, обґрунтовано методичні основи оцінки ефективності їх використання.

У розв'язанні продовольчої проблеми важливе місце відводиться формуванню й розвитку національного і регіональних ринків сільськогосподарської продукції на основі інтеграції та кооперації. Ефективному функціонуванню їх, з огляду на узгодження інтересів господарюючих суб'єктів кожної ланки технологічного процесу, сприятиме розвиток теорії та практики маркетингової діяльності на продовольчому ринку. За своєю сутністю концепція маркетингу - це наукова система надання послуг і одержання взаємної вигоди виробником, продавцем та покупцем, споживачем товару. Мається на увазі орієнтація аграрного підприємства на потреби споживачів та на запити ринку, підкріплена комплексними зусиллями маркетингу, спрямованими на задоволення потреб споживачів як основи для досягнення мети підприємства. Концепція маркетингу підпорядкована меті фермерського господарства загалом і на ринку зокрема.

В сучасних умовах розвитку сільського господарства України товаровиробники аграрної продукції дедалі більше усвідомлюють суть взаємовідносин між суб'єктами аграрного ринку : виробництво продукції потрібне не заради продуктивності та обсягів, а для можливого забезпечення необхідними продуктами. У зв'язку з цим змінюються підходи до господарювання - організації виробництва, потреби застосування сучасних технологій, маркетингу сільськогосподарської продукції. Тому впровадження маркетингових заходів дасть змогу оцінити ситуацію, що склалася на ринку, й, відповідно, вибрати стратегію діяльності підприємств на ньому, а також підвищити ефективність управління цими процесами.

Першою і головною функцією маркетингу у відтворювальному процесі є визначення існуючих та потенційних потреб у суспільстві та передача цієї інформації виробництву. Також маркетинг абсорбує інформацію про можливості виробництва і спрямовує її на контур споживання. Зміст другої макрофункцїї маркетингу полягає у тому, що ефективність виробництва сільськогосподарської продукції характеризується двома основними параметрами - продуктивністю та ефективністю. Продуктивність або інтенсивність визначається співвідношенням використаних ресурсів до обсягу виробленої продукції та визначається в термінах входу та виходу.

Маркетинг, як інструмент ринкової діяльності, забезпечує оптимальну швидкість просування сільськогосподарських товарів, при якій співвідносяться найбільш вигідні темпи їх продажу та обігу при мінімальних витратах на зберігання запасів, а також при збереженні можливості повністю задовольняти споживчий попит. Таким чином, маркетинг виступає у якості прискорювача процесів, що відбуваються у системі "виробництво - обмін - споживання" і робить кінцевий результат таким, який найбільш повно відповідав би кінцевій меті суспільного розвитку. Зміст маркетингу в забезпеченні ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в узгодженні та інтеграції різноспрямованих інтересів учасників відтворювального процесу (рис.1).

Рис. 1. Роль маркетингу в забезпеченні ефективності виробництва сільськогосподарських підприємств

Фермерські господарства, для яких визначені альтернативи не завжди підходять в силу специфіки їх організації, повинні налагоджувати зв'язки зі споживачами, використовуючи заходи «прямого маркетингу». Це вимагає ретельного дослідження ринку та поведінки споживачів до початку виробництва сільськогосподарської продукції. На жаль, більшість власників фермерських господарств в Україні виробляють продукцію і вже потім шукають ринок збуту, що надто ризиковано при вирощуванні, наприклад, фруктів і овочів. У даному випадку ми спостерігаємо набагато більше невдач, ніж успіхів. Як наслідок, для аграрного ринку України вже стала звичайною ситуація «хвилеподібної» пропозиції сільськогосподарської продукції по роках, в результаті якої спостерігається надмірне виробництво одного виду продукції (наприклад, виробництво цибулі у 2005 p., або кавунів у 2007 p.), що є причиною падіння ціни на цю продукцію та недостатнє виробництво іншого виду (наприклад, кавунів та картоплі у 2005р.) - що призводить до незадоволеності попиту та необґрунтованого зростання ціни реалізації.

На практиці далеко не завжди є можливість виразити кількісний ефект при здійсненні маркетингових заходів. Проте існує багато методичних підходів відносно розв'язання даної проблеми. В результаті проведеного дослідження нами виділено п'ять груп методів оцінки ефективності маркетингу: якісні, кількісні, соціологічні, бальні та інформаційні. Оцінка ефективності маркетингової діяльності аграрних підприємств, фермерських господарств в їх числі, може бути доповнена і результатами соціологічних досліджень. Останні найчастіше проводять опитуванням керівників і спеціалістів господарства щодо стану й проблем здійснення маркетингу за спеціально розробленою анкетою із застосуванням бальної оцінки.

З метою удосконалення маркетингової діяльності аграрних підприємств, їх ринкової орієнтації, набуття можливостей залучення інвестицій необхідно не тільки оцінювати рівень маркетингу, а й цілеспрямовано й своєчасно управляти ним. Однак впровадження та застосування маркетингової концепції серед товаровиробників як в Україні, так і в Запорізькій області, відбувається дуже повільно. Тому постає питання про ступінь розвиненості їх маркетингової діяльності у нинішніх умовах господарювання.

У другому розділі “Маркетингові стратегії функціонування та розвитку фермерських господарств регіону” здійснено аналіз сучасного стану продовольчого ринку України та Запорізької області, визначено місце фермерських господарств в системі виробництва продовольчої продукції, виявлені проблеми продовольчого ринку, в т.ч. реалізації продукції.

Зростання кількості і видів продовольчих товарів вимагають від операторів ринку дедалі ширшого застосування маркетингових технологій, оскільки в іншому випадку, навіть збільшення обсягів виробництва, не стане гарантією її реалізації, що і відбувається в нашій країні на даний момент. Ринкові умови функціонування аграрного сектору економіки вимагають від агропромислових формувань нових підходів до забезпечення та ефективного функціонування продовольчого ринку з метою збуту продукції. Тому, на наш погляд, актуальною проблемою сьогодення є необхідність функціонування інфраструктури ринку, розвитку головних учасників цього процесу - сільськогосподарських товаровиробників. Виробництво основних видів продукції сільського господарства є одним з ключових показників, що характеризують ситуацію на продовольчому ринку.

Таблиця 1. Обсяги та динаміка виробництво основних видів сільськогосподарської продукції в Запорізькій області, тис. т

Аналіз табл.1 засвідчує, що основною сільськогосподарською культурою регіону є зерно. Його збори перевищують 1,1-1,8 млн. т щорічно. У 2007 р. соняшнику було зібрано майже у 2 рази більше, ніж у 2001р., а саме валовий збір збільшився з 444,2 тис. т до 801,2 тис. т; порівняно із 2006 р. виробництво зросло на 9,1%. Найбільш врожайним лишається 2005 р., коли обсяг виробництва досяг найвищої точки. Виробництво по інших видах сільськогосподарської продукції також характеризується збільшенням обсягів, що є позитивною тенденцією для Запорізької області та України в цілому. Так, збір картоплі зріс порівняно із 2001 р. на 25% і на 11,3% порівняно із 2006 р. Овочів було зібрано у 1,6 разів більше порівняно із 2000 р. і на 23,1% більше порівняно із 2006 р.

Різке зменшення поголів'я тварин в області спричинює низькі закупівельні ціни на тваринницьку продукцію. Значний обсяг її основних видів господарства змушені реалізовувати за цінами, нижчими від собівартості продукції, що призводить до збитковості виробництва. Так, з 2001р. по 2007 р. виробництво м'яса зменшилось у 1,5 рази, тобто на 26%, виробництво молока є більш сталим у Запорізькій області, порівняно із 2001 р. воно навіть збільшилось на 6,1% стосовно яєць, то їх виробництво зросло майже у 2 рази порівняно із 2001 р., на - 314,1 млн. шт. Виробництво вовни скоротилось у 2 рази порівняно з 2001 р. і у 16,5 разів порівняно із 1995 р. Регіон займає сьоме місце за наявністю землі на одне господарство - 120,2 га.

Станом на 01.01.2007 р. в Запорізькій області налічувалося 2508 фермерських господарств, у власності та користуванні яких перебувало 249949,8 га сільськогосподарських угідь. Найбільша кількість фермерських господарств функціонує у Веселівському, Вільнянському, Оріхівському, Приазовському, Токмацькому районах. У цих п'яти районах зосереджено 42,3% фермерських господарств області. Найменша ж кількість фермерських господарств у Гуляйпільському, Приморському та Розівському районах, (табл. 2).

За останні десять років кількість фермерських господарств в Україні та Запорізькій області збільшилася не значним чином. Селяни не хочуть оформлятися як фермери, оскільки законодавство не забороняє вести дрібнотоварне виробництво на своїх присадибних ділянках. Проте розміри оброблюваної землі в деяких господарствах істотно перевищують фермерські поля.

Нами досліджено, що останнім часом відбулось значне збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами Запорізької області. Зокрема, у 3,6 разів збільшилось виробництво зернових і зернобобових культур порівняно із 2001 р. або на 1830,3 тис. ц. Найбільшого приросту об'ємів виробництва досягли стосовно виробництва соняшнику - у 10 разів порівняно із 2001р. та на 243% проти 2006р. Також значно збільшилось виробництво овочів - у 3,3 рази, тобто на 77,3 тис. ц; плодів та ягід на 33,3% або у 1,3 рази. Таким чином, фермерські господарства регіону спеціалізуються на виробництві зернових, соняшнику, овочів, плодів та ягід.

Таблиця 2. Наявність фермерських господарств і розміри їх землекористування у Запорізькій області

Важливим показником ефективності функціонування фермерських господарств та інших сільськогосподарських підприємств є реалізація готової продукції (табл. 3)

Аналіз даних табл. 3 засвідчує значну перевагу продажу продукції господарств Запорізької області гуртовим фірмам. Так, у 2007 р. гуртовикам було реалізовано 80,5% всієї продукції зернових культур, на ринку - 12%, населенню у рахунок оплати праці - 2,7%, переробним підприємствам - 1,3%. Олійних культур у 2007 р. гуртовим фірмам реалізували 88,7%, на ринку - 9%, населенню у рахунок оплати праці - 4,6%, а переробним підприємствам - 1,5%, у 2007 р. значно зменшились обсяги реалізації плодів та ягід порівняно із 2006 р. по всім каналам збуту. Стосовно продукції тваринництва, то спостерігається перевага реалізації переробним підприємствам. Так у 2007 р. по даному каналу було реалізовано худоби та птиці 65,3%, на ринку - 12,4%, а оптовикам - 17,5%. Реалізація молока у 2007 р. переробним підприємствам становила 70,7%, гуртовим фірмам - 17,7%, а на ринку - 9,8%. Реалізація вовни переробним підприємствам становила 43,9%, гуртовикам - 30%, на ринку - 26,1%. Слід відмітити значне збільшення обсягів реалізації яєць порівняно із 2006 р. гуртовим фірмам - у 1,2 рази або на 19,7% та збільшення їх реалізації на ринку на 20,6%.

Таблиця 3. Обсяги та динаміка реалізації продукції підприємств Запорізької області за каналами збуту, тис. т

Характерною особливістю реалізації сільськогосподарської продукції в регіоні залишається невелика ємність первинного ринку сільськогосподарської продукції, тобто поставок продукції товаровиробниками безпосередньо переробним підприємствам. Формальне створення великої кількості інфраструктурних формувань не вплинуло на вигідність реалізації продукції сільськогосподарськими виробниками. Нами досліджено, що за період 2001-2007 рр. кількість агроторгових домів збільшилося у 1,1 рази. Проводиться робота по акредитації їх, як брокерських контор регіональних бірж. Гуртово-продовольчих ринків збільшилось у 3,1 рази, гуртово-плодоовочевих - у 3,7, заготівельних пунктів - у 1,5, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів - у 1,6, кредитних спілок - у 2,7, аукціонів живої худоби та птиці - у 2,1, виставок-ярмарків - у 3,0 разів. З початку 2007 р. через біржову торгівлю було реалізовано 417,5 тис. т зерна на суму 289,6 млн. грн., в т.ч. зерна урожаю 2007 р. - 328,7 тис. т, на суму 212,7 млн. грн.

Доцільним для Запорізької області є створення нових та збільшення наявних об'єктів інфраструктури, насамперед, кооперативів, гуртово-продовольчих ринків, центрів інформаційно-консультаційного забезпечення, фінансово-кредитних і страхових установ, а також доступності їх для зростаючої кількості приватних сільськогосподарських товаровиробників. Все це впливає на процеси реалізації сільськогосподарської продукції, які відбуваються в Україні.

У третьому розділі “Напрями вдосконалення маркетингової діяльності фермерських господарств” обґрунтовано необхідність удосконалення маркетингової діяльності фермерських господарств, інформаційного забезпечення маркетингових процесів, форм і каналів збуту сільськогосподарської продукції.

Основними суб'єктами маркетингової діяльності в АПК є велика кількість підприємств, які розрізняються як за напрямами спеціалізації, обсягами виробництва, ступенем самостійності, так і за можливостями досягнення цілей. У залежності від цих особливостей і необхідно формувати схеми організації і принципи здійснення маркетингової діяльності у фермерських господарствах.

Активізація збутової функції діяльності не вирішує всіх питань для фермерського господарства. Це лише перший етап, що дозволяє оцінити привабливість ринків збуту, виявити потреби покупців і позиціонувати свій товарний асортимент. Освоєння і використання маркетингових інструментів на першому етапі припускає перехід від тактичних кроків до стратегічних, тобто розширення і поглиблення аналітичної функції маркетингу у господарстві. Активізація збутової діяльності будь-якої організації не гарантує повної адаптації до дії факторів зовнішнього середовища і не забезпечує сприятливе позиціонування на ринку. Реалізація інструментів тактичного маркетингу припускає не тільки організаційну єдність, але, насамперед, інформаційну. Формування маркетингової системи шляхом інтеграційних кроків по освоєнню технологій маркетингу приводить до необхідності впровадження маркетингу, що забезпечує визначення додаткових можливостей в галузі нових товарів і ринків, встановлення стратегічних факторів успіху, що сприяють досягненню конкурентної переваги на ринку.

Одного рецепту щодо використання чітко визначених організаційних структур управління маркетингом не існує. Зазвичай навіть однотипні підприємства використовують різні організаційні структури. Гнучкість організаційних структур управління, вміння швидко і своєчасно реагувати на зміни є необхідними умовами адаптації сільськогосподарських підприємств до нових реалій життєдіяльності. Це, певною мірою, зумовлене неможливістю чітко передбачити і спрогнозувати зміни, що викликані нестабільною політичною та економічною ситуацією в країні. При цьому можливі варіанти, що дозволяють сполучити названі ознаки управління маркетингом, наприклад, по функціях і товарах, функціях і територіях (регіонах), функціях і ринках, ринках і товарах, з орієнтацією на цільові групи покупців, території і товари та інше.

У сільськогосподарському підприємстві функціональну діяльність виконує замісник керівника з маркетингу. Вивчення досвіду закордонних і вітчизняних підприємств показало, що на практиці застосовуються принаймні п'ять підходів до впровадження стратегічних і маркетингових програм. Розходження між ними пов'язані з роллю і місцем керівника підприємства в процесі розробки і реалізації стратегії, а також з диференціацією застосовуваних методів. Реалізація маркетингової стратегії передбачає використання чи впровадження, зміну всіх систем, що функціонують. Вибір методів впровадження стратегії залежить від розмірів фермерського господарства, ступеня його диверсифікованості, територіального розміщення, стабільності бізнес-середовища і від стилю керівництва, сформованого культурою підприємництва.

Планування розвитку підрозділів основного виробництва має відбуватися на засадах впровадження бізнес-планів (або програм діяльності), а для обслуговуючих і допоміжних структур рекомендуються робочі програми. В базис проектів бізнес-планів та робочих програм внутрішньогосподарських підрозділів треба покладати показники бізнес-плану господарства. Слід зазначити, що на сьогодні власники фермерських господарств з одного боку відчувають потребу в інформації, з іншого - зазнають значних труднощів при пошуку достовірної, систематичної й оперативної інформації щодо номенклатури, цін, попиту та пропозиції, місткості ринку, правових аспектах діяльності та ін. Відсутність такого роду інформації збільшує ризики прийняття неправильних маркетингових рішень, здатних не тільки знизити ефективність виробництва і реалізації продукції, але й спричинити значні збитки. Зміни, що відбулися в організації діяльності фермерських господарств, не забезпечують можливості повноцінного здійснення маркетингової орієнтації виробництва, оскільки в цих структурах служба маркетингу не настільки потужна, щоб визначити не тільки ринкову, але й виробничу, науково-технічну та фінансову політику. Функції маркетингу, які міг би здійснювати фермер, також неповні та недосконалі - через відсутність спеціальної підготовки.

Сучасні сільськогосподарські підприємства є багатогалузевими. Частіше за все господарства розробляють бізнес-план для окремої вже існуючої або нової галузі без створення нової юридичної особи. Тому, щоб проект, який реалізується в одній з галузей виробництва, був надійним, з точки зору кредитора, треба довести не лише можливість отримання прибутку для повернення позики, а й обґрунтувати, що фінансовий стан підприємства є стійким і не матиме впливу на гарантії повернення кредиту. Для цього потенційні інвестори і кредитори вивчають фінансовий стан підприємства. Нами розроблено бізнес-план для фермерського господарства “Наталія” з метою вдосконалення стратегії виробництва та реалізації продукції. Було отримано позику розміром 672,1 тис. грн. або 64,8% вартості бізнес-плану. Його мета - виробництво екологічно-чистої продукції зернових, соняшнику і томатів та їх переробка з наступною реалізацією у власних торгових наметах. Термін окупності проекту 3 роки. Аналіз виконання бізнес-плану демонструє перевищення запланованих розрахункових показників. Завдяки отриманій позиції фермерське господарство розширило виробничі площі і здійснило придбання обладнання для переробки зерна.

В умовах застосування маркетингу система збуту продукції припускає використання такої стратегії, яка передбачає вибір економічно ефективних каналів просування продукції, а також безпосередній її розподіл. Сільськогосподарські підприємства Запорізької області реалізували в 2005 р. 12% переробленої продукції, в 2007 р. - 15% такої продукції. Слід також відзначити, що господарства області продали в 2005 р. через власні намети, магазини 3,6 тис. т м'яса худоби і птиці, або 14% від загального обсягу реалізації, молока - 4,5 тис. т, або 11% від загального обсягу реалізації, картоплі - 0,1 тис. т - 25% від загального обсягу реалізації цієї продукції. Це свідчить про значні потенційні резерви збільшення питомої ваги цього каналу реалізації на перспективу.

Залежно від вибору каналу реалізації і при необхідності ведеться пошук торгового посередника. Виробникам сільськогосподарської продукції при виборі посередника доцільно дотримуватися наступних критеріїв: ціна закупівель, великі фінансові можливості, досвід у сфері заготівель сільськогосподарської продукції, наявність розвиненої збутової мережі і достатньо високі темпи зростання товарообігу, наявність компетентного у галузі збуту персоналу, охоплення ринку, частота отримання замовлень посередником, оснащеність складських приміщень устаткуванням для обробки вантажів, можливість у будь-який момент почати постачання продукції споживачам і ін.

Процес становлення маркетингу у фермерському господарстві, на нашу думку, вимагає здійснення ряду еволюційних етапів, першим з який виступає активізація збутової діяльності, "комерціалізація діяльності підприємства". Досвід впровадження маркетингу невеликий, однак є ряд підприємств, насамперед фермерське господарство “Віта”, що активно реалізує цю концепцію. Основними принципами стратегічного маркетингу, що реалізовані у фермерському господарстві “Віта”, були визначені наступні: орієнтація на довгострокові цілі при тісній взаємодії з загальною стратегією господарства; динамічна модель пристосування сільськогосподарського підприємства до впливу зовнішнього середовища за допомогою системи безупинного моніторингу зовнішнього середовища й аналізу конкурентів; облік у діяльності підприємства, насамперед, стратегічних можливостей.

Важливим засобом вдосконалення маркетингової діяльності фермерських господарств на перспективу є забезпечення їх необхідною інформацією про стан та динаміку аграрних ринків. Своєчасна поінформованість, наявність власних сховищ та холодильників для зберігання продукції, їх зручне планування дало б змогу фермерським господарствам на 25-30% збільшити ти свої прибутки.

ВИСНОВКИ

3. Фермерські господарства на споживчому ринку використовують переважно заходи прямого маркетингу, тобто виробляють продукцію і вже потім шукають ринок збуту. Це призводить до хвилеподібної пропозиції сільськогосподарської продукції по роках, є причиною падіння цін, перевиробництва або ж незадоволення попиту. Тому, доцільним є використання наступних видів прямого маркетингу, що відрізняються рівнем витрат та фінансових ресурсів, що повинен здійснювати фермер: виробництво на замовлення; збирання урожаю споживачами (покупцями); продаж при дорогах; продаж на неофіційних ринках.

4. Нижча ціна і висока якість сільськогосподарської продукції - це основні чинники конкурентного розвитку фермерських господарств. Вони дозволять обирати різні форми реалізації товарів фермерам: брендове просування товару; організація маркетингового (обслуговуючого, кооперативу); торгівельні групи (асоціації); маркетингові порядки.

5. До основних методів маркетингової діяльності агроформувань, в т.ч. фермерських господарств, належать наступні: планування, виконання і контроль маркетингової програми; оцінка ризиків, прибутків, ефективності маркетингових рішень, аналіз зовнішнього середовища. Ефективність маркетингових стратегій оцінюється за допомогою якісних (маркетинговий аудит), кількісних (аналіз витрат, математичні методи тощо), соціологічних, бальних та інформаційних методів

6. У Запорізькій області функціонує 2508 фермерських господарств. Вони спеціалізуються переважно на виробництві зернових культур, баштанних, соняшнику, плодів та овочів .Середні розміри господарства 96,8 га. Основні канали реалізації є: гуртовики, переробні підприємства, на ринку та населенню за рахунок оплати праці.

7. Визначено, що основними проблемами при реалізації продукції є: недостатній розвиток інфраструктури аграрного ринку, відсутність всебічної та постійної інформації про споживачів ринку та канали реалізації, слабка реклама органічної продукції, недостатні знання фермерів про маркетинг та моніторинг ринку. Здійснене нами анкетування дозволило виявити, що більшість керівників господарств вважають пошук споживачів та забезпечення інформацією одними з головних функцій маркетингу. Відносно не великий відсоток респондентів відмітили повну відсутність маркетингу в діяльності, більшість визнали провідною філософією агробізнесу. Все це засвідчує зростання інтересу до маркетингу, розуміння фермерами його сутності та актуальності.

8. З метою збільшення прибутковості та доходності фермерських господарств нами запропоновані наступні маркетингові стратегії: збільшення виробництва (екологічно чистої продукції), її реклама та реалізація у власних торгівельних наметах, збільшення питомої ваги серед каналів реалізації гуртовикам та переробним підприємствам та безпосередньо споживачам, об'єднання фермерів у збутові кооперативи та маркетингові групи, посилення різноманітних форм прямого маркетингу у функціонуванні фермерських господарств, активізація бізнес-планування та стратегічного планування діяльності фермерських господарств.

9. Велике значення має бізнес-планування виробництва та реалізації продукції. Розрахований нами бізнес-план для фермерського господарства “Наталія” дозволив збільшити прибутки до 30%, розширити виробничі площі, здійснити придбання обладнання для переробки зерна, створити власні торгові намети та торгову марку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шведюк В.А. Місце фермерських господарств на ринку сільськогосподарської продукції / В.А. Шведюк, Ю.А. Воюєва // Вісник Харківського національного Технічного університету сільського господарства: Економічні науки. - Харків: ХНТУСГ, 2008. - Вип. 72.- С. 435-438.

2. Шведюк В.А. Формування конкурентоспроможності фермерських господарств / В.А. Шведюк //Таврійський науковий вісник // з6. наук. пр. -Херсон: Айлант. - 2008. - Вип. 46. - С. 284-287.

3. Макаренко П.М., Шведюк В.А. Збутові стратегії підвищення ефективності розвитку фермерських господарств регіону / В.А. Шведюк, П.М. Макаренко // Агросвіт. - К., 2009. - Вип. 2. - С. 16-18.

4. Шведюк В.А. Вдосконалення форм і каналів збуту сільськогосподарської продукції / В.А. Шведюк // Таврійський науковий вісник : зб. наук. пр. - Вип. 55. - Херсон: Айлант, 2007. -С. 227-231.

5. Шведюк В.А. Інвестиційне забезпечення маркетингових процесів / В.А. Шведюк // Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції: Зб. наук. праць. - Херсон: НТУ, 2008. - С. 59-63.

6. Шведюк В.А. Основні напрями реалізації сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами / В.А. Шведюк // Зб. тез Всеукр. наук. -пр. конф. “Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи”. - Херсон. - Ред.-вид. Центр “Колос”. - ХДАУ.- 2007. - С.138-141.

7. Шведюк В.А. Напрями вдосконалення маркетингової діяльності фермерських господарств Запорізької області // “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. м. Київ / РВПС України НАН України. - К. - 2008. - Ч.2. - С.354-356.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2009.

У дисертації здійснено теоретичні узагальнення і висвітлено сутність розвитку та ефективність маркетингових стратегій фермерських господарств регіону. Здійснено діагностику сучасного стану продовольчого ринку України та Запорізької області, визначено місце фермерських господарств в системі виробництва продовольчої продукції, виявлені проблеми продовольчого ринку. Обґрунтовано необхідність удосконалення структур управління маркетингом фермерських господарств, інформаційного забезпечення маркетингових процесів, форм і каналів збуту сільськогосподарської продукції.

Ключові слова: маркетингові стратегії, розвиток, фермерські господарства, продовольчий ринок, канали збуту, спеціалізація, економічна ефективність, динаміка виробництва, конкурентоспроможність, управління.

АННОТАЦИЯ

Шведюк В.А. Маркетинговые стратегии развития фермерских хозяйств. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2009.

В диссертации осуществлены теоретические обобщения и отражены сущность развития, эффективность маркетинговых стратегий фермерских хозяйств региона. Осуществлен анализ современного состояния продовольственного рынка Украины и Запорожской области, определено место фермерских хозяйств в системе производства продовольственной продукции, выявлены проблемы продовольственного рынка. Обосновано необходимость совершенствования структур управления маркетингом фермерских хозяйств, информационного обеспечения маркетинговых процессов, форм и каналов сбыта сельскохозяйственной продукции. Определена зависимость достижения успеха предприятием от степени изучения потребностей потребителей. Успеха на рынке достигает в первую очередь то предприятие, которое ставит перед собой цель выучить потребности потребителей и предложить товары, способные наиболее полно их удовлетворить. Надежные позиции на рынке будет иметь то предприятие, которое создает новые потребности и удовлетворит их или предложит новые способы удовлетворения традиционных потребностей.

Обоснована .первая и главная функция маркетинга в воспроизводительном аграрном процессе - определение существующих и потенциальных потребностей в обществе и передача этой информации производству. Также маркетинг абсорбирует информацию о возможностях производства и направляет ее на контур потребления. Особое внимание уделено взносу маркетинга в решение проблемы социальной стабильности через создание высокоэффективной системы сбыта, которая позволяет удовлетворять разнообразные потребности потребителей с разной платежеспособностью в любое время и в любом месте.

Проведенный анализ позволяет отметить, что для практического воплощения маркетинговой концепции в практику функционирования сельскохозяйственных предприятий целесообразно использовать такие методы маркетинговой деятельности: управление маркетинговой деятельностью как системой, то есть планирование; выполнен...