Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ВСТУП

Розділ 1. Сутність та динаміка міжнародної торгівлі

1.1 Сутність та форми зовнішньої торгівлі

1.2 Динаміка міжнародної торгівлі

1.3 Зовнішня торгівля України: географічна і товарна структура

РОЗДІЛ 2. Зовнішня торгівля України

2.1 Зовнішня торгівля України товарами

2.2 Зовнішня торгівля України послугами

РОЗДІЛ3. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України

3.1 Основні проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України

3.2 Напрямки удосконалення торгівельних відносин України

3.3 Шляхи вдосконалення структури зовнішньої торгівлі України

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

зовнішній торгівля товарний географічний

Міжнародна торгівля була історично першою і до певного часу головною сферою міжнародних економічних відносин. Лише наприкінці ХХ століття провідну роль в системі міжнародної економіки почали відігравати різноманітні форми фінансових операцій, але значення міжнародної торгівлі і тепер надзвичайно суттєве, і полягає в тому, що підґрунтям міжнародної торгівлі є важливі чинники та доцільність міжнародного обміну товарами та послугами.

У загальному вигляді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, які вони можуть виробляти з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, які вони не в змозі самостійно ефективно виробляти.

По вартісним масштабам в загальному комплексі світогосподарських зв'язків зовнішньоторговельний обмін продовжує зберігати ведучі позиції. При цьому все більш динамічно в останні два десятиріччя розширюється обмін між країнами в науково-технічної сфері, росте торгівля традиційними (транспорт, страхування, туризм тощо) та новими (збір, збереження та передача інформації, довгострокова оренда обладнання, консультаційні послуги тощо) послугами, які складають, в свою чергу, сферу „невидимої” торгівлі, що швидко розвивається. Високі темпи розвитку міжнародної торгівлі свідчать також про поглиблення поділу праці, спеціалізації і кооперування виробництва. Активне використання зовнішньоекономічного фактора сприяє подоланню негативних процесів в економіці і подальшому розвитку ринкових відносин.

Утвердження державної незалежності України започаткувало її фактичний вихід на світову арену як суб'єкта міжнародних економічних відносин. Кардинальні зміни в геополітичному становищі України, що відбулися після здобуття нею незалежності, та ситуаційні особливості сучасного стану трансформаційних процесів в економіці істотно підвищили роль зовнішньоекономічних відносин у розвитку країни. Посилення цього чинника об'єктивно диктується здійснюваними ринковими перетвореннями, які формують якісно нові засади подальшого економічного та соціального розвитку країни. Як суб'єкт міжнародних економічних відносин, Україна має свідомо входити до системи світогосподарських зв'язків з метою якнайефективнішого використання усіх їхніх можливостей та підвищення рівня конкурентоспроможності.

Актуальність даної теми полягає в тому, що зовнішня торгівля України є одним з найважливіших засобів наповнення державного бюджету. Розвиток зовнішньої торгівлі, зокрема нарощування експорту країни на світовому ринку, збільшення або, принаймні, збереження його питомої ваги у світовій торгівлі є надзвичайно важливим чинником функціонування національної економіки України.

Основною метою даної курсової роботи є дослідження особливостей зовнішньої торгівлі України.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

дослідження сутності і змісту міжнародної торгівлі та її концепцій;

визначення основних тенденцій розвитку зовнішньої торгівлі України;

висвітлення основних проблем та суперечностей у розвитку зовнішньої торгівлі України та вироблення рекомендацій щодо вдосконалення торгівельних відносин.

Предметом дослідження є економічні відносини з приводу формування сучасної системи міжнародних економічних зв'язків.

Об'єктом дослідження є зовнішня торгівля України.

Розділ 1 Сутність та динаміка міжнародної торгівлі

1.1 Сутність та форми зовнішньої торгівлі

Міжнародна торгівля - це сфера міжнародних товарних відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) різних країн. З іншого боку, міжнародна торгівля є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Зовнішня торгівля - це торгівля однієї країни з іншими, яка полягає у оплачуваному вивезенні (експорті) та ввезенні (імпорті) товарів та послуг .

За специфікою предмета торгівлі звичайно розрізняють наступні форми міжнародної торгівлі:

Торгівля сировинними товарами, до яких відноситься: мінеральна сировина, продукти збагачення і переробки, сільськогосподарська сировина рослинного і тваринного походження і продукти їх первинної переробки, а також продовольчі товари.

Торгівля промисловими товарами, у тому числі:

Товарами широкого вжитку: одяг, взуття, миючі засоби, меблі, побутова техніка, товари для особистої гігієни, парфуми і косметика, аксесуари, ювелірні прикраси, хутряні вироби, автомобілі.

Машинно-технічною продукцією, у тому числі:

Готовою продукцією (постачання машин та устаткування в готовому до експлуатації вигляді);

Продукцією в розібраному вигляді;

Комплектним устаткуванням. Під комплектними об'єктами розуміють промислові чи інші підприємства в цілому, окремі цехи, установки, агрегати, що утворюють готовий технологічний комплекс чи його самостійну частину.

Торгівля послугами. Наприклад, транспортні послуги, туризм, оренда, комп'ютерні, фінансові, інженерні послуги, послуги зв'язку тощо ].

За способом та організацією взаємовідносин між партнерами розрізняють:

Зустрічну торгівлю. Сутність зустрічної торгівлі полягає в тому, що експортно-імпортні операції доповнюють прийняттям партнерами зустрічних зобов'язань щодо постачання (закупівлі) погоджених товарів і послуг. Міжнародна зустрічна торгівля є якісно новою формою організації комерційних операцій, розвиток якої відрізняється швидкими темпами. Вона сприяє встановленню ефективного, довгострокового, взаємовигідного співробітництва учасників безпосередньо в сфері виробництва. У міжнародному товарообігу її частка складає близько 50%.

Видами міжнародної зустрічної торгівлі є:

бартерні операції;

зустрічні закупівлі;

викуп техніки, що була у вживанні;

операції з давальницькою сировиною;

прості компенсаційні операції;

складні компенсаційні угоди.

Бартерна (товарообмінну) угода -- це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором чи зі змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково передбачена в натуральній формі між контрагентами, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якім сполученні, який не оподатковується рухом засобів у готівковій чи безготівковій формах.

Зустрічні закупівлі. Ця форма зустрічної торгівлі дозволяє партнерам гнучко виконувати свої зобов'язання з урахуванням повної чи часткової оплати товарів у грошовій чи товарній формі, заліку фінансових вимог без переказу валютних коштів, досягнення збалансованості взаємопоставок.

Викуп техніки, що була у вживанні, при збуті більш нових моделей і модифікацій. За цією формою торгівлі експортер одержує можливість продати більш сучасну і дорогу продукцію, а імпортер -- можливість звільнитися від морально застарілої техніки, а також продати її за залишковою вартістю, тобто врахувати її у вартості нової придбаної техніки. Вартість викупленої техніки зараховується в платіж за нову і складає в залежності від її стану, моделі, року виготовлення й інших умов приблизно 10-20% вартості нової.

Операції з давальницькою сировиною. Давальницька операція -- це постачання однією країною сировини, напівфабрикатів, комплектуючих деталей для їх наступної переробки, складання в країні торгівельного партнера і зворотне постачання готових виробів у країну першого експорту.

Прості компенсаційні угоди. За цієї форми зустрічної торгівлі експортер поставляє виробниче устаткування на умовах комерційного кредиту, а імпортер після його встановлення і пуску в експлуатацію, компенсує його вартість і вартість кредиту постачанням продукції, виготовленої на цьому устаткуванні, поставленому, з розстрочкою платежу.

Прості компенсаційні угоди, як правило, укладають на суми, що не перевищують 20 млн. дол. і на термін не більше 3 років. При цьому ціни на компенсуючу продукцію встановлюються тверді і фіксуються щорічно.

Складні компенсаційні угоди. Це довгострокові (на 5-10 років) компенсаційні операції великомасштабного характеру (100 млн. дол. і більше). Особливістю таких угод є те, що експортер не зацікавлений сам використовувати компенсуючу продукцію у таких великих обсягах і найчастіше відмовляється від неї на користь третьої сторони, яка в міру реалізації продукції компенсує експортерові вартість устаткування і кредит.

Таким чином, складна компенсаційна угода носить тристоронній характер.

2. Електронна торгівля. Важливою рисою сучасної міжнародної торгівлі є розвиток електронної торгівлі.

Термін «Електронна торгівля» охоплює дистриб'юцію, маркетинг, продаж чи доставку товарів або послуг електронними засобами. Швидкі темпи зростання електронної торгівлі спостерігаються завдяки використанню Інтернету для комерційних цілей.

Комерційна операція поділяється на три етапи:

реклама та пошук;

замовлення та оплата;

постачання.

Кожен з цих етапів може здійснюватись через Інтернет і тому розглядається в контексті електронної торгівлі.

До продуктів, які постачаються електронним способом, відносяться:

комп'ютерне програмне забезпечення;

фінансові та страхові послуги;

аудіо-відео товари;

туристичні послуги;

інформаційні послуги;

телекомунікаційні послуги;

послуги інформаційних технологій та ін.

Отже, зовнішня торгівля являє собою обмін товарами та послугами з іншими країнам для окремо взятого національного господарства. З моменту виникнення зовнішньої торгівлі відбувався постійний розвиток та вдосконалення її форм, пошук найзручніших способів організації взаємовідносин між торговельними партнерами.

1.2 Динаміка та тенденції розвитку світової зовнішньої торгівлі

Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено в значній мірі розвитком спеціалізації та кооперації виробництва в міжнародному масштабі, скасування ряду обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку нових індустріальних країн. Панівні позиції в світовій торгівлі посідають розвинуті країни, найбільшими експортерами світу є: США, ФРН, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія.

Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилась у важливу сферу економіку будь-якої крани, зростає її вплив на світовий економічний розвиток. Незважаючи на загальну тенденцію до зростання, міжнародна торгівля зазнає значних коливань, що зумовлено економічними, енергетичними кризами, нестачею сировини та іншими проблемами.

Підвищення ролі зовнішньої торгівлі в економіці кожної країни проходять при нестійких міжнародних торговельних зв'язках. Внаслідок цього в структурі товарообігу та в напрямках зовнішньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни.

Сьогодні в міжнародному товаристві суттєво скорочується питома вага сировини і різко підвищується частка готових виробів. В таких країнах як ФРН та Японія частка готової продукції в експорті становить близько 90%. Але в багатьох країнах, що розвивається, та в країнах Східної Європи значну частину в експорті становлять продовольчі та сільськогосподарські продукти, сировина, паливо.

Високими темпами зростає міжнародна торгівля машинами і обладнанням, продукцією електротехнічної промисловості. В сучасному експорті дедалі більшого значення набуває наукоємна продукція. Це спричинило розширення торгівлі послугами, яка стимулює міжнародну торгівлю товарами.

Характерною рисою сучасного етапу є збільшення частки торгівлі індустріальних країн між собою, на неї припадає понад 70% всієї світової торгівлі.

Економічно менш розвинуті країни намагаються посилити свої позиції в світовій торгівлі шляхом її диверсифікації - тобто одночасним розвитком багатьох її напрямків та розширенням асортименту товарів.

Особливості розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі:

* Підвищенні темпи зростання міжнародної торгівлі порівняно з темпами росту виробництва.

* Зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі на користь готової продукції(особливо наукоємної) та послуг.

* Зростання ролі країн, що розвиваються в міжнародній торгівлі.

* Посилення ролі зовнішньоекономічної політики країн.

* Транснацірналізація міжнародної торгівлі.

* Посилення ролі науково-технічного прогресу у розвитку міжнародної торгівлі.

1.3 Зовнішня торгівля України: географічна і товарна структура

Основні ознаки регіональної структури зовнішньої торгівлі України:

1. Україна проводить зовнішньоторговельні операції майже з 160 країнами.

2. Усі регіони України беруть участь у експорті-імпорті товарів, при цьому найбільша питома вага припадає на Дніпропетровську, Донецьку, Київську області.

3. Серед країн світу найголовнішими зовнішньоторговельними партнерами є Російська Федерація (РФ), ЄС, США. На них припадає приблизно 2/3 обсягу зовнішньої торгівлі України.

4. Україна посідає перше місце серед зовнішньоекономічних партнерів РФ, але стабільність взаємного співробітництва істотно звужується зростаючим від'ємним сальдо платіжного балансу України, зменшенням поставок енергоносіїв та інших товарів "критичного імпорту" Росії.

5. Співробітництво між ЄС та Україною здійснюється у рамках "Угоди про партнерство і співробітництво" (1992 р.). Позитивами розширення торгівлі з ЄС є ефект від скасування протекціоністських заходів щодо продукції сільського господарства, текстильної галузі, чорної металургії. Актуальним завданням торговельної політики є спрямування процесу експансії європейських компаній на український ринок на позитивний ефект, наприклад, у вигляді розповсюдження високих технологій.

6. Частка товарообігу України із США не перевищує 4% від загального. Україна перебуває на 68 місці серед приблизно 200 торговельних партнерів США. Розширення українського експорту до США наштовхується на нетарифну практику захисту цього ринку.

Основні ознаки товарної структури зовнішньої торгівлі України:

1) товарна структура зовнішньої торгівлі України охоплює понад 20 номенклатурних груп, серед яких домінують: недорогоцінні метали та вироби з них (45%), мінеральні продукти (10%), механічне обладнання, машини та механізми, електрообладнання та їх частини, пристрої для записування або відтворення зображення та звуку (9%), продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості (8%);

2) в експорті до РФ з України домінують продовольчі, сировинні товари, текстиль, продукція машинобудування. Україна імпортує сільськогосподарську сировину, мінеральні продукти, продукцію хімічної промисловості, каучук, шкіряні вироби й сировину, целюлозо-паперові вироби, текстиль, метали, обладнання, транспорт;

3) в українському експорті до ЄС домінують сировина й продовольство: чорні та кольорові метали, добрива, бавовна та волокно, масло й жири, хімічна продукція. З ЄС Україна імпортує продовольчі товари, машини та обладнання;

4) у структурі експорту з України до США зростає частка чавуну і скорочується частка сталі; експортуються нафта і нафтопродукти, бітумні суміші, озокерит. Український імпорт із США характеризується домінуванням ядерних реакторів, котлів, обладнання, їхніх складових та продовольчих товарів.

Загальними обмеженнями розвитку географічної (табл. 1) і товарної (табл. 2) структур торговельної діяльності України є незавершеність структурних реформ на мікрорівні (відсутність потужних компаній у різних галузях економіки, здатних до ефективної міжнародної конкуренції).Перспективними напрямками торговельної діяльності України є розвиток наукомістких галузей, а саме: літакобудування, суднобудування, виробництва космічної техніки, машинобудування.

Світова економічна криза 2007-2010 рр. вплинула на динаміку географічної й товарної структури зовнішньої торгівлі України. Вітчизняні товаровиробники почали інтенсивніше опановувати ринки Близького Сходу, Китаю, Індії, Єгипту. В українському експорті зменшилася частка сировинних матеріалів, зросла частка машинно-технічної продукції, збільшилися відносні показники імпорту нафти і природного газу.

Таблиця 1

Географічна структура світового експорту та імпорту за регіонами, 2013 р

Регіон	Експорт	Імпорт	Сальдо
	тис.дол. США	у % до 2012р.	у % до загального обсягу	тис.дол. США	у % до 2012р.	у % до загального обсягу
Всього	39702883,3	59,3	100,0	45435559,2	53,1	100,0	?5732675,9
Країни СНД	13473894,8	58,2	33,9	19692666,1	59,0	43,3	?6218771,3
Європа	10269594,2	52,0	25,9	16233790,4	53,3	35,7	?5964196,2
Азія	12131818,3	76,4	30,6	6540951,6	42,2	14,4	5590866,7
Африка	2628600,7	67,4	6,6	617592,6	39,6	1,4	2011008,1
Америка	1124437,0	27,1	2,8	2197967,1	52,5	4,8	?1073530,1
Австралія i Океанія	21607,2	33,8	0,1	149420,8	34,6	0,3	?127813,5

Таблиця 2

Товарна структура зовнішньої торгівлі України товарами у 2013 р.

Товари	Експорт	Імпорт
	тис.дол. США	% до 2012р.	% до загального обсягу	тис.дол. США	% до 2012 р.	% до загального обсягу
Усього	39702883	59,3	100	45435559	53,1	100
Живі тварини;продукти тваринного походження	595966,8	76,1	1,5	1267557	74,5	2,8
Продукти рослинного походження	5034894	90,3	12,7	1259949	86,2	2,8
Жири та олії тваринного або рослинного походження	1796024	92,3	4,5	374265,8	61,1	0,8
Готові харчові продукти	2088052	82,9	5,3	2034278	75,9	4,5
Мінеральні продукти	3900091	55,4	9,8	15695086	61,7	34,5
Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості	2515152	49,9	6,3	5319269	76,4	11,7
Полімерні матеріали, пластмаси та каучук	563318,2	56,5	1,4	2663829	59,5	5,9
Шкіряна і хутряна сировина та вироби з них	178095	49,5	0,4	124198,4	53,4	0,3
Деревина і вироби з деревини	669962,2	83,6	1,7	281220,9	51,5	0,6
Маса з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів	806971,6	92,3	2	1373332	74,8	3
Текстиль та вироби з текстилю	712946,6	72,4	1,8	1416921	67,5	3,1
Взуття, головні убори, парасольки	144513,5	81,1	0,4	286487,8	53,9	0,6
Вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла	285233,9	62,7	0,7	635227,3	49,8	1,4
Дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали та вироби з них	84195,2	57,3	0,2	159747,6	15,5	0,4
Недорогоцінні метали та вироби з них	12816758	46,4	32,3	2676559	41,9	5,9
Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку	5014319	79,1	12,6	6257044	46,8	13,8
Транспортні засоби та шляхове обладнання	1596433	36,9	4	2163830	17,9	4,8
Прилади і апарати оптичні, для фотографування або кінематографїї;апарати медико-хірургічні; годинники;музичні інструменти	278710,6	114,8	0,7	670774,2	54,9	1,5
Різні товари і вироби	310600,6	70,8	0,8	500103,7	49,5	1,1
Вироби мистецтва	689,6	95,3	0	994,9	24,2	0
Товари, придбані в портах	35799,9	60,2	0,1	186128,8	36,1	0,4
Різне	274156,3	112,9	0,7	88757,3	250,4	0,2

Розділ 2 Зовнішня торгівля України

2.1 Зовнішня торгівля України товарами

За даними статистики зовнішньої торгівлі України, зовнішньоторговельний оборот України за товарами з усіма країнами світу у 2013 році склав 85138,4 млн. дол. США, в тому числі експорт - 39702,9 млн. дол., імпорт - 45435,6 млн. дол. Порівняно з минулим роком зовнішньоторговельний оборот за товарами зменшився на 44,2%, відповідно обсяги експорту зменшились на 40,7%, а імпорту - на 46,9%. Сальдо торговельного балансу за товарами на 2013 рік є від'ємним і складає 5732,7 млн. дол. США . Динаміка збільшення від'ємного сальдо зберігається декілька років поспіль.

У географічній структурі експорту товарів перше місце належить країнам СНД (33,9%), друге - країнам Азії (30,6%), і третє - країнам Європи (25,9%). Найбільша частка імпорту товарів припадає також на країни СНД (43,3%). Імпорт товарів з країн Європи становить 35,7% від загального імпорту, а імпорт з країн Азії - 14,4% від загального імпорту (табл.1).

Деталізована географічна структура зовнішньої торгівлі України товарами за 2013 р.

Основу експорту товарів в Україні у 2013 році, як і в попередні роки, становить метали та вироби з них (32,3%), але їх обсяг зменшився на 53,6% порівняно з попереднім роком. Продукти рослинного походження - друга за обсягом складова українського експорту товарів, становить 12,7% від загального експорту, тобто 90,3% від обсягу попереднього року. Машини та устаткування становлять 12,6% від загального експорту товарів. Обсяг цієї групи товарів зменшився порівняно з попереднім роком на 20,9% (табл.2).

Товарна структура імпорту у 2013 році мала дещо інший вигляд: 34,5% від загального обсягу імпорту становили мінеральні продукти (особливо енергоносії). Щоправда, їх обсяг зменшився на 38,3% порівняно з попереднім роком. 13,8% від загального обсягу імпорту становили машини та устаткування, тобто 46,8% від попереднього року. Продукція хімічної промисловості складає 11,7% від загального обсягу імпорту. Обсяг цієї товарної групи зменшився порівняно з попереднім роком на 23,6%.

Основу товарної структури, за даними статистики зовнішньої торгівлі на 2013 р. експортних операцій України з найбільшим торгівельним партнером - країнами СНД складають товари таких галузевих груп: метали та вироби з них; машини, устаткування, обладнання, транспортні засоби та ін.; продовольчі товари та продукція сільського господарства та інші товари. Найбільшим торговельним партнером є Російська Федерація, питома вага експорту до якої становить 8495072,3 тис. дол. США або 21,4% загального експорту. Значними торговими партнерами також є Казахстан, Польща та Білорусь.

У товарній структурі імпорту з країн СНД найбільша частка належить машинам та механічному обладнанню; металам та виробам з них, а також мінеральним продуктам.

Серед інших країн найбільшими торговельними партнерами України є Німеччина, Китай, Туреччина, Італія, та Індія. Основи товарної структури експорту становлять метали та вироби з них, деревина, мінеральні продукти, оптичні прилади, тощо. У структурі імпорту найбільшу частку займають полімерні матеріали, оптичні апарати, продукти рослинного походження тощо.

Отже, в 2013 році сальдо торговельного балансу товарів склало -5732,7 млн. дол. США, спостерігалося падіння обсягів експорту та імпорту у торгівлі товарами з усіма регіонами світу. Найважливішими торговельними партнерами виявились країни СНД, Європи та Азії. У товарній структурі експорту перше місце належить металам та виробам з них, імпорту - мінеральним продуктам. У 2013 році спостерігалось падіння обсягів експорту та імпорту за всіма товарними позиціями, окрім експорту оптичних та інших приладів та апаратів, який перевищив відповідний рівень попереднього року на 14,8%.

2.2 Зовнішня торгівля України послугами

Зовнішньоторговельний оборот України за послугами з усіма країнами світу у 2013 році склав 14689,6 млн. дол. США, в тому числі експорт - 9520,8 млн. дол., імпорт - 5168,8 млн. дол. Порівняно з минулим роком зовнішньоторговельний оборот за послугами зменшився на 18,9%, відповідно обсяги експорту зменшились на 18,9%, а імпорту - на 20,1%. Сальдо торговельного балансу за послугами на 2013 рік є додатнім і складає 4352,0 млн. дол. США. Порівняно з 2007 роком, коли обсяги експорту складали 9038,9 млн. дол., експорт у 2013 році збільшився на 6,2%. Водночас об'єми імпорту порівняно з 2007 році збільшились на 3,9%.

У географічній структурі експорту послуг перше місце належить, як і в структурі експорту товарів, країнам СНД (40,0% від загального обсягу), друге - країнам Європи (30,5%), і третє - країнам Азії (12,1%). Більше половини (51,1%) обсягу імпорту послуг припадає на країни Європи. Другу позицію за обсягом імпорту послуг (20,1%) займають країни Азії, а імпорт з країн СНД становить 15,1% від загального імпорту (табл.1).

Деталізована географічна структура зовнішньої торгівлі України послугами за 2013 р.Основу експорту послуг в Україні у 2013 році становили транспортні послуги (65,7%), але їх обсяг зменшився на 18,1% порівняно з попереднім роком. Різні ділові, професійні та технічні послуги - друга за обсягом складова українського експорту послуг, становлять 12,7% від загального експорту і 78,5% від обсягу попереднього року. Послуги з ремонту становлять 4,5% від загального експорту послуг. Обсяг цієї групи послуг збільшився порівняно з попереднім роком на 7,0% (табл.2).

Товарна структура імпорту послугу 2013 році мала наступний вигляд: найбільшою за обсягом (25,5%) групою послуг є фінансові послуги. У 2013 р. вони становили 90,0% від попереднього року. 19,0% від загального обсягу імпорту становили транспортні послуги. Їх обсяг зменшився на 40,8% порівняно з попереднім роком. 17,1% від загального обсягу імпорту становили різні ділові, професійні та технічні послуги, тобто 78,8% від обсягу попереднього року.

Серед найбільшої за об'ємом групи експорту послуг - транспортних послуг трубопровідному транспорту належить 33,4% від загального обсягу перевезень; морському - 20,2%; залізничному транспорту - 19,7 %; повітряному транспорту - 17,7%; іншим видам транспорту - 9,2%.

Водночас, у структурі імпорту транспортних послуг залізничному транспорту належить 42,5% від загального обсягу перевезень; повітряному - 34,0%; морському транспорту - 13,0%; трубопровідному транспорту - 0,2%; іншим видам транспорту - 10,3%.

Серед країн СНД, які є найбільшим експортним партнером України, найбільша частка експорту послуг у загальному обсязі належить Російській Федерації (36,1%). Значними торгівельними партнерами також є Казахстан, Білорусь та Туркменістан.

Перше місце за обсягом імпорту послуг з Європи належить Великій Британії (24,8%). Важливими партнерами також є Німеччина, Франція та Австрія.

Отже, на відміну від торговельного балансу товарів, сальдо балансу послуг за 2013 рік є додатнім і складає 4352,0 млн. дол. США, хоча спостерігалось падіння обсягів експорту та імпорту послуг за всіма регіонами світу, окрім Австралії та Океанії, порівняно з попереднім роком. Країни СНД виявились найважливішим експортним партнером України, а найважливішим імпортним - країни Європи. У структурі зовнішньої торгівлі послугами 65,7% обсягів експорту належить транспортним послугам, а 25,5% імпорту - фінансовим послугам .

Завершуючи другий розділ, можна зробити висновок, що хоча Україна і володіє досить значним торгівельним потенціалом, в останні роки структура зовнішньої торгівлі України розвивалась нерівномірно. У 2013 році спостерігалось падіння обсягів експорту та імпорту товарів і послуг як в цілому, так і по окремим складовим. Така динаміка пояснюється комплексним впливом внутрішніх та зовнішніх економічних, політичних та інших факторів.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України

3.1 Основні проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України

Розвиток зовнішньої торгівля України відзначився рядом проблем, серед яких, у першу чергу, нераціональна структуру вітчизняного експорту, в якому домінують сировина та продукція з низьким рівнем переробки.

Експортний профіль України визначають продукти з низькою часткою доданої вартості, а також товари, випуск яких пов'язаний з шкідливим, екологічно небезпечним виробництвом (продукція чорної металургії). Така ситуація робить країну досить чутливою до коливань попиту країн-імпортерів, цін на ринках, тарифних та нетарифних заходів та ін .

Подібна експортна спеціалізація України склалася ще за радянських часів, певною мірою визначалася наявністю відповідних природних ресурсів (вугілля, залізна і марганцева руда тощо). До того ж виробництво та експортування цих товарів є значно більш простою справою, ніж виробництво і реалізація на зовнішньому ринку продукції високотехнологічних галузей економіки. Об'єм інноваційній продукції, реалізованій на експорт залишається украй низьким.

Цим зумовлена переважно сировинна спрямованість вітчизняного експорту, що призводить до невигідних пропорцій міжнародного товарообміну.

В структурі імпорту переважають енергоресурси і високотехнологічна продукція. Таким чином, і експортний, і імпортний пакет України залишається украй уразливим, все помітніше відставання в торгівлі високими технологіями. Ринки основних експортних товарів України характеризуються посилюванням суперництва учасників і наростанням цінової конкуренції, що може позначитися на об'ємах валютних надходжень зважаючи на зниження норми прибутку (що вимагає постійного збільшенням фізичних об'ємів експорту). Прямими конкурентами України на цих ринках є країни, що володіють великими перевагами чинників, що явно звужує перспективи і знижує доцільність поліпшення позиції нашої країни .

Рівень розвитку продуктивних сил - один з вирішальних чинників, які насамперед сприяють підвищенню ефективності участі України у системі міжнародного поділу праці і міжнародному товарообміні. За кількісними характеристиками виробничого науково-технічного та інтелектуального потенціалу наша країна може бути гідним партнером світогосподарських взаємовідносинах. За сприятливих умов цей потенціал дозволяє послідовно вирішувати завдання оптимізації її зовнішньо-господарських зв'язків. Крім того, розв'язанню цього завдання сприяють такі об'єктивні чинники, як багаті природні ресурси, вигідне географічне положення нашої країни, наявність необхідної інфраструктури, що обслуговує зовнішньоекономічні зв'язки тощо. Проте націленість України на більш ефективне включення у систему міжнародного поділу праці і світового товарообміну в умовах глобалізації потребує здійснення прогресивної структурної перебудови економіки і відповідного реформування її орієнтованого на експорт сектора.

Основу цього сектору, крім традиційних галузей видобувної та металургійної промисловості, які виступають зараз основним джерелом валютних надходжень від експорту, можуть скласти високотехнологічні, наукомісткі галузі, пов'язані зі створенням, зокрема, нових поколінь літаків, ракетоносіїв, створенням нових матеріалів, розвитком електрозварювального виробництва, рівень яких не поступається кращим закордонним аналогам. За даними світового банку, щодо розвитку науки і технологій Україна посідає досить високе місце, що виступає необхідною передумовою для її прогресивної переорієнтації з експорту сировинних матеріалів на готову наукомістку продукцію та на нові технології.

Значний експортний та конкурентний потенціал мають також галузі агропромислового комплексу, модернізація яких спроможна вивести наше сільське господарство до складу високоефективних галузей, які поряд з іншими визначатимуть економічний профіль України у системі міжнародного поділу праці. При цьому розширення експортної орієнтації сільськогосподарського виробництва може стати одним з основних факторів економічного зростання галузі та підвищення конкурентоспроможності її продукції.

Географічна структура зовнішньої торгівлі України не тільки характеризує ступінь розвитку її зовнішньоекономічних відносин з іншими країнами світу, а й показує певну залежність держави від взаємовідносин з тією чи іншою країною. Так, тривалий час спостерігалась тенденція зменшення питомої ваги країн СНД в експорті України і переорієнтація експорту на ринки Європи, хоча в останні роки спостерігається зворотній процес. Така динаміка пояснюється погіршенням умов торгівлі з Росією.

Стрімке скорочення обсягів українського експорту до Росії розпочалось з липня 2001 р. після введення нового порядку стягнення ПДВ з імпортних товарів. Крім того протягом 2001-2002 рр. Україна і Росія вживали ряд антидемпінгових та спеціальних заходів, спрямованих на обмеження доступу товарів на свої ринки. З боку Росії були введені квоти на імпорт сталевих труб, оцинкований прокат, що свідчить про напруження торгівельних стосунків.

Нарешті, використовувати вигідного географічного положення України залишається незадовільним. Транзитні перевезення вантажів, використання створеної мережі нафто - і газопроводів виступають також суттєвим джерелом валютних надходжень. Біля двох десятків європейських країн отримують газ, що надходить через українські газові магістралі. Але існуюча система газопроводів потребує значного оновлення та нарощення потужностей, оскільки 17% газопровідної мережі вже відпрацювали свій строк, а 15% наближаються до нього.

Разом з тим необхідно здійснювати додаткове більш глибоке обґрунтування наших зовнішньоекономічних пріоритетів, зумовлених розгортанням процесів глобалізації світової економіки.

За цих обставин важливою умовою зміцнення позицій України на світових ринках є коригування її зовнішньоекономічної політики у напрямку створення конкурентоспроможних транснаціональних корпорацій, озброєних технологіями стратегічного маркетингу на глобальному ринку. Державна підтримка таких високотехнологічних корпорацій об'єктивно необхідна для реалізації великих коопераційних проектів. Специфіка ефективної міжнародної спеціалізації України теж вимагає розробки обґрунтованих маркетингових програм та організації державної підтримки щодо створення міжнародних конкурентних переваг для вітчизняних товарів на світових ринках.

Таким чином, значний стримуючий вплив на розвиток зовнішньої торгівлі України справляє комплекс інших ендогенних і екзогенних факторів, серед яких можна виділити такі найважливіші:

нераціональна товарна та географічна структура експорту та імпорту;

низька конкурентоспроможність вітчизняної промислової продукції, насамперед, машино технічних виробів;

важкий фінансовий стан більшості підприємств обробної промисловості і конверсійних виробництв, що робить практично неможливим інвестування в перспективні, орієнтовані на експорт проекти за рахунок внутрішніх ресурсів;

недостатній розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості експортної продукції на фоні значного підсилення в останній час вимог до споживчих і екологічних характеристик, а також до безпеки продукції, яка реалізується на ринках промислово розвинутих країн;

випереджаючий ріст цін на продукцію та послуги природних монополій в порівнянні з збільшенням цін на вироби обробної промисловості і продукцію АПК;

недостача спеціальних знань і досвіду роботи в сфері експорту у більшості українських підприємців, а також недостатня координованість їх діяльності на зовнішніх ринках;

розрив традиційних виробничих зв'язків на пострадянському економічному просторі без завоювання нових постійних "ніш" на світовому ринку;

збереження елементів дискримінації українських експортерів за кордоном, застосування методів обмежувальної ділової практики, зокрема картельних угод для витіснення чи недопущення України на перспективні, ємні ринки;

низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що утрудняє використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу країни;

норми українського законодавства, які закріплюють відповідальність постачальника за недоброякісну продукцію, не відповідають принципам, що прийняті в міжнародній практиці.

3.2 Напрямки удосконалення торгівельних відносин України

Україна належить до переважно невільних країн, згідно з індексом економічної свободи.

Активна зовнішньоторговельна політика може стати дієвим інструментом структурної перебудови економіки, підвищуючи ефективність і конкурентну спроможність національного виробництва.

Стратегічна програма розвитку зовнішньоекономічних відносин України має базуватися на забезпеченні її суверенітету в світогосподарських зв'язках, гарантуванні її національної зовнішньоекономічної безпеки. Вся розгалужена сукупність зовнішньоекономічних зв'язків повинна ґрунтуватися на еквівалентному, взаємовигідному обміні, міжнародному поділі й кооперації праці. Взаємодія зі світовим господарством має спиратися на комплексну, гнучку і динамічну державну зовнішньоекономічну політику. Не менш важлива відкритість економіки для широкої і взаємовигідної участі в регіональних та світових господарських і валютно-фінансових системах і структурах.

Серед пріоритетів у розвитку експортного сектору варто назвати, в першу чергу, високотехнологічні, наукомісткі галузі машинобудування (верстати, літаки, ракети, судна, прилади, побутову техніку), порошкову металургію, надтверді матеріали, кераміку, електрозварювальне виробництво.

Другу групу пріоритетних галузей може скласти агропромисловий комплекс, спрямований, у першу чергу, на країни СНД і партнерів із числа країн, що розвиваються. Серйозні соціально-економічні й структурні перетворення в агропромисловому комплексі спроможні перевести сільське господарство і виробництво продовольства в розряд високоефективних галузей, що будуть визначати, поряд з іншими, експортний профіль країни в системі міжнародного поділу праці.

Патентно-ліцензійна торгівля, ноу-хау, інжиніринг, різноманітні послуги, особливо туризм, можуть стати важливим напрямком при формуванні експортного сектору України. За умови створення належної виробничої, соціальної і зовнішньоекономічної інфраструктури Україна може реально і стабільно підключатися до найбільш динамічних і вигідних позицій світової торгівлі.

Видобувна і металургійна галузі промисловості формують ще один пріоритетний блок експортного сектору. Кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат користуються постійним попитом на світових ринках і спроможні при кардинальній реконструкції металургійних заводів, рудників і шахт підсилити експортний потенціал України.

В комплексі економічних заходів щодо стимулювання зовнішньої торгівлі України найбільш ефективним засобом є фінансове сприяння держави вітчизняним експортерам, в тому числі із залученням коштів державного бюджету, яке передбачає використання механізмів кредитування експорту, страхування експортних кредитів, надання державних гарантій.

Враховуючи сучасний стан української економіки і актуальність проблем розвитку зовнішньоторговельного потенціалу країни, домінантними завданнями в галузі фінансового сприяння експорту є:

надання державою гарантійних зобов'язань щодо кредитних ресурсів, які залучаються уповноваженими банками для забезпечення обіговими коштами виробництв і організацій, орієнтованих на експорт своєї продукції;

надання державних гарантійних зобов'язань і страхування експортних кредитів від комерційних та політичних ризиків для забезпечення захисту експортерів.

В рамках подальшого розвитку і удосконалення механізму фінансової підтримки вітчизняних експортерів доцільно вивчити питання щодо можливості кредитування за участю держави орієнтованих на експорт науково-дослідних та експериментальних робіт, освоєння наукоємної і високотехнологічної продукції, закупівлі обладнання для розвитку експортного виробництва (кредити та тривалий період в залежності від терміну окупності проектів), а також кредитування виробництва експортної продукції з тривалим циклом виготовлення, включаючи закупівлю сировини і матеріалів, які не виробляються в Україні.

Використання вигідного географічного положення значно вплине на конкурентоспроможність української економіки. Транзитні перевезення вантажів, нафти, газу з євроазіатської частини на захід і з півночі на південь Європи і далі на Близький Схід аж до Африканського континенту можуть перетворитися на важливий канал валютних надходжень, що вимагає серйозних структурних перетворень у транспортній сфері, щоб підняти її до рівня світових стандартів.

Серйозною передумовою виходу України на світові ринки є забезпечення внутрішньо економічної стабілізації (фінансової, бюджетної, цінової та ін.). Як показує досвід "старих" і "нових" індустріальних держав, в умовах демонетизації золота головною гарантією введення і підтримки валютної конвертованості є товарна конвертованість. Тільки за наявності потужного і всезростаючого потоку на світові ринки конкурентоспроможних товарів і послуг, що користуються постійним попитом, буде і відповідний попит на національну валюту, а значить і її конвертованість у валюти інших держав.

Важливе значення має залучення іноземних інвестицій - додатковий чинник економічного відродження України, створення розвинутого експортного сектору.

Серед пріоритетів державної імпортної політики на перше місце необхідно твердо і однозначно поставити ввезення сучасної техніки і технології, ноу-хау, інжинірингових послуг. За умови об'єднання новітньої технологи з досить високим загальноосвітнім і фаховим рівнем українських працівників саме такий підхід дасть бажаний результат.

Доцільною була б розробка державної програми технологічної модернізації виробництва на базі закордонних технологій із зазначенням джерел фінансування (внутрішніх і зовнішніх) та виділенням головних галузей економіки, що є визначальними в системі науково-технічного прогресу.

Другий важливий напрямок імпортної політики - охорона здоров'я, розвиток медичної промисловості, медичних закладів. Розвиток за участю закордонних галузей охорони здоров'я набуває першочергового економічного і соціального значення.

Третій напрямок містить у собі сукупність галузей продовольчого комплексу, харчової промисловості країни. Оснащення галузей харчової промисловості новітньою технікою і технологією, забезпечення умов надійного збереження сільськогосподарської продукції лежить в основі рішення продовольчої проблеми і створення необхідних експортних ресурсів продовольства.

Активізація закордонної підприємницької діяльності і створення розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту також сприяють активізації зовнішньоекономічних потоків. Теперішня зовнішньоекономічна політика України по суті є пасивною, тимчасовою, перехідною. Закордонна підприємницька діяльність може здійснюватися за наявності вільних капіталів, досвіду, підготовлених кадрів. Починати потрібно зі створення за кордоном спільних підприємств і фірм за участю українського капіталу, відкриття філій банків, розвитку інших структур, що сприяли б просуванню товарів і послуг на світові ринки.

Однією з головних рушійних сил ринкових перетворень в Україні є тісне співробітництво з індустріально розвиненими державами. По-перше, саме в цих країнах накопичено великий досвід ринкового господарювання, що може бути використаний в Україні, пристосований, адаптований до її специфічних умов і реалій. По-друге, налагодження економічного співробітництва з цими країнами виводить українські товари і послуги на потужні, вимогливі й жорсткі сучасні ринки, конкуренція на яких змусить наших підприємців прагнути до якісно нового рівня виробництва з урахуванням витрат, якості, фактороінтенсивності, дизайну, маркетингу і т. ін. На цих ринках виробництво і зовнішня торгівля України в цілому мають перед собою світові орієнтири, що повинні сприяти прискоренню процесу органічного включення її економіки в господарські процеси і структури.

Слід зазначити, що всі перераховані форми економічного спілкування тією чи іншою мірою знайшли своє втілення у практиці зовнішньоекономічних зв'язків України з розвиненими державами. Але це тільки перші кроки, і Україна потребує істотного посилення взаємодії з західним світом, помітного кількісного нарощування і якісного вдосконалення економічних взаємовідносин.

Отже, на підставі цього можна сформулювати головні елементи системи зовнішньоекономічної стратегії України, яка має містити:

створення потужного експортного сектору;

зміцнення і забезпечення конвертованості національної валюти;

залучення іноземних інвестицій на основі створення спільних підприємств, вільних економічних зон, інших форм спільного підприємництва з іноземним капіталом;

здійснення закордонної підприємницької діяльності;

формування розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту (банки, біржа, страхові компанії, консалтинг, аудит, лізинг і т.д.);

гнучку податкову, цінову, депозитну, кредитну, фінансову і валютну політику, що стимулює диверсифікацію експортно-імпортних операцій;

поступову інтеграцію економіки в європейські і світові господарські об'єднання та організації;

кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. Головне завдання полягає в тому, щоб визначити етапи, напрямки, форми і способи реалізації зовнішньоекономічної стратегії.

На завершення третього розділу, можна сказати, що Україна бере участь у сучасних процесах глобалізації як невід'ємна складова світової економіки. Але цей об'єктивний процес відбувається досить повільно, супроводжується значним ускладненням та загостренням суперечностей. Вітчизняна економіка ще має пройти тривалий шлях ефективного інтегрування у системі міжнародного поділу праці і товарообміну, подолати певні технологічні та інші перешкоди на цьому шляху, вирішити проблеми здійснення прогресивних структурних зрушень, це зокрема передбачає посилення уваги до раціональної організації зовнішньоекономічних зв'язків нашої країни, забезпечення їх динамічного зростання і оптимізації в умовах глобалізації.

3.3 Шляхи вдосконалення структури зовнішньої торгівлі України

На жаль, на розвиток зовнішньої торгівлі України вирішальний вплив справляє група негативних факторів, а саме:

Низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів та послуг.

По-перше, українська продукція надзвичайно енергомістка через зношування основних фондів та застарілі технології. На 1 дол. ВВП Україна витрачає в 5,5 рази більше енергоресурсів, ніж країни Центральної Європи, й у 12 разів більше, ніж держави ОЕСР.

По-друге, кінцева продукція має високу собівартість. Тому й не дивно, що ціни на окремі види української продукції на 30 - 70 % перевищують ціни міжнародних ринків.

По-третє, наявні схеми фінансування експорту все ще далекі від досконалості. Високі процентні ставки на кредитному ринку України, обмежений доступ до “довгих” кредитів спричиняють те, що для українських експортерів фінансові ресурси сьогодні обходяться в 6 - 10 разів дорожче, ніж для їхніх західних конкурентів.

Нерозвиненість базових інститутів ринкової економіки. Держава поки що не змогла створити умови для підвищення конкурентоспроможності національного бізнесу. Українським експортерам дуже непросто конкурувати на зовнішніх ринках в умовах невизначеності щодо прав власності і правил ведення бізнесу, бо в країні досі не прийняті Земельний і Цивільний кодекси.

Недосконалість механізмів державного регулювання.

Це по-перше, нездатність держави правильно визначати структурні пріоритети зовнішньої торгівлі.

По-друге, це конфіскаційна податкова політика і жорстоко обмежена грошово-кредитна політика,. Які позбавляють підприємства оборотного капіталу та інвестицій для модернізації виробництва.

4. Нерозвиненість ринкової інфраструктури підтримки експорту. Передусім ідеться про відсутність надійних і ефективних систем фінансування, страхування експорту. Дійових механізмів просування товарів на міжнародні ринки.

Таким чином,. Негативні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України зумовлені передусім низькими темпами внутрішніх економічних перетворень. В умовах жорсткої конкуренції на світових ринках відставання України від промислово розвинених країн збільшується.

Для успішного просування України на міжнародні ринки необхідне суттєве коригування зовнішньоторговельної політики за такими стратегічними напрямками:

Розвивати експортний потенціал держави в рамках міжнародної спеціалізації, яка б органічно поєднувалася з вигідними для України напрямками структурних трансформацій в економіці (природно). За дотримання балансу між внутрішнім і зовнішнім попитом на українські товари й послуги).

Нарощувати зусилля в найперспективніших секторах світової економіки (електроніка, енергетика, матеріали із заздалегідь заданими властивостями, біотехнології; науково-технічні, інжинірингові, консалтингові послуги, міжнародний туризм і т.д.).

Створювати конкурентоспроможні транснаціональні корпорації, освоювати стратегії глобального маркетингу, технології реалізації великих міжнародних коопераційних проектів.

Диверсифікувати географічну структуру зовнішньої торгівлі, мінімізувати критичну залежність від окремих держав (ринків), відповідно посилюючи економічну безпеку України.

Забезпечити збалансованість експорту й імпорту, торговельних і поточних платіжних балансів України.

Висновок

На сучасному етапі міжнародна торгівля є найбільш розвиненою ланкою міжнародних економічних відносин. Сучасні економіки ряду країн в більшій мірі сформувалися за допомогою налагодження і розвитку зовнішньоторговельних відносин. Україна бере участь у сучасних процесах глобалізації як невід'ємна складова світової економіки і підтримує торговельні відносини із 213 країнами світу.

Але в останні роки структура зовнішньої торгівлі України розвивалась нерівномірно. Основною тенденцією розвитку зовнішньої торгівлі України за 2013 рік є збереження від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами та зменшення позитивного сальдо зовнішньої торгівлі послугами. Стримуючий вплив на розвиток зовнішньої торгівлі України становить комплекс ендогенних і екзогенних факторів. За цих обставин важливою умовою зміцнення позицій України на світових ринках є коригування її зовнішньоекономічної політики.

У сучасних умовах рішення проблеми розвитку й особливо ефективної реалізації можливостей зовнішньоторговельного потенціалу України залежить не тільки від економічної ситуації в країні, але і тісно пов'язано зі змінами, що відбуваються в світогосподарському середовищі. У зв'язку з цим при розробці експортної політики країни необхідно враховувати об'єктивні зміни в геоекономічній і геополітичній ситуації у світі, інтереси окремих країн-партнерів, міжнародні правові норми і правила торгівлі, конкурентні переваги своєї країни тощо.

Список використаної літератури

Абрашка О.В. Зовнішня торгівля України: основні параметри, структурні особливості та географічні вектори розвитку / О.В. Арбашка, О.А. Рідченко // [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://www.rusnauka.com/14_APSN_2008/Economics

Карамбович І.М., Лепіхіна Т.Д. Об'єктивна необхідність державного регулювання зовнішньої торгівлі // Економічний простір. - 2009. - №21, с. 28-34.

Державний комітет статистики України. Офіційний сайт. // Режим доступу до джерела: http://www.ukrstat.gov.ua.

Загородній А. Зовнішньоекономічна діяльність: Термінологічний словник/ Анатолій Загородній, Геннадій Вознюк,. - К.: Кондор, 2007. - 166 с.

Політична економія: Підручник / За ред. Ніколенко Ю. В. -- К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 632 с.

Електронний ресурс / http://www.pidruchniki.com/1318020263734/ekonomika - Географічна та товарна структура міжнародної торгівлі.

Електронний ресурс / http://www.uk.wikipedia.org/wiki - Зовнішня торгівля України.

Електронний ресурс / http://westudents.com.ua/glavy - Зовнішня торгівля України: географічна і товарна структура

...