Логістичні засади в управлінні конкурентоспроможністю підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади логістики як концепція управління конкурентоспроможністю

1.1 Логістика - сутність, принципи, інструменти

1.2 Логістична концепція управління підприємством

1.3 Основні шляхи застосування логістики в діяльності українським підприємством

Розділ 2. Аналіз діяльності державного підприємства «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» та можливостей застосування засад логістики

2.1 Загальна характеристика діяльності ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ»

2.2 Аналіз системи постачання та збуту на підприємстві

2.3 Аналіз системи управління підприємством

Розділ 3. Розробка заходів щодо впровадження логістичних засад в управлінні конкурентоспроможністю підприємства

3.1 Створення логістичної системи підприємства

3.2 Удосконалення управління з використанням принципів логістики

Список використаних джерел

Додатки



ВСТУП

У ринковій економіці будь-яке підприємство функціонує в певному конкурентному середовищі, а тому бере участь у конкурентній боротьбі. Роль конкурентного середовища у загальному розвитку ринкової економіки і його вплив на соціальні умови вимагають здійснення відповідного спостереження. З цією метою проводяться статистичні дослідження, які дають можливість оцінити конкурентне середовище, охарактеризувати його структуру та динаміку, оцінити зміни з метою побудови прогнозів його подальшого розвитку.

Першочергове завдання статистичного дослідження конкурентного середовища полягає у вивченні складу конкурентів на даному ринку, що вимагає вивчення інших складових конкурентного середовища та виявлення факторів, що впливають на конкурентне середовище в певних умовах місця і часу.

Особливості конкурентного оточення визначають ступінь розвитку ринку і складність роботи на ньому. Через призму взаємовідносин між підприємствами найчастіше проявляються зміни, які відбуваються на ринку, тому що саме суперництво є основною рушійною силою ринкових процесів. Оцінка стану конкурентного середовища полягає в аналізі ключових характеристик визначених вище факторів і складається з ряду взаємопов'язаних процедур.

Актуальність теми обумовлена тим, що дослідження та практичний досвід показують, що сьогодні компанія, яка бажає бути успішною, повинна мати реалістичні уявлення про конкурентне середовище, в якому функціонує. В даний час термін «логістика» став активно уживатися в економічній діяльності. Він міцно укорінився в господарській діяльності на мікро- і макро рівнях.

Питанням становлення логістики як науки приділяли увагу наступні вчені: А.У. Альбеков, А.М. Гаджинський, Є.В. Крикавський, Л.Б. Миротин, О.А. Митько, Ю.М. Неруш, В.І. Сергєєв, Громовік Б. П. інші. Аналіз літературних джерел, присвячених логістиці, дозволяє виявити широкий спектр проблем, що постають перед впровадженням логістичних системи на підприємствах.

Метою курсової роботи є комплексне дослідження проблем використання логістичних засад в управлінні конкурентоспроможністю підприємства та розробка і обґрунтування шляхів їх вирішення.

Відповідно для досягнення поставленої мети були сформульовані такі основні завдання:

- розкрити основні категорії, які характеризують логістику, її підходи, концепції, та виокремити основні шляхи застосування логістики в діяльності вітчизняних підприємств;

- проаналізувати стан господарської діяльності державного підприємства «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ»;

- зробити аналіз систем постачання та збуту на даному підприємстві;

- розробити низку заходів щодо впровадження та удосконалення, вже існуючих логістичних засад в управлінні державним підприємством «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ».

Об'єктом дослідження виступає Державне підприємство «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ».

Предмет дослідження - логістичні засади в управлінні конкурентоспроможністю підприємства.

Теоретичною та інформаційною базою дослідження є сучасні теорії управління підприємством, наукові концепції, періодичні публікації вітчизняних та зарубіжних вчених, спеціальна економічна література, періодичні видання, дані господарської діяльності державного підприємства «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ», законодавчі та нормативні акти України.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано комплекс методів наукового дослідження: узагальнення, систематизація наукових літературних джерел, факторний аналіз та інші.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛОГІСТИКИ ЯК КОНЦЕПЦІЇ УПРАВЛІННЯ

1.1 Логістика - сутність, принципи, інструменти

Тривалий час під логістикою розумілась діяльність із управління переміщенням військ та організації їх тилового забезпечення, однак поступово логістика як специфічний вид діяльності перейшла із військової сфери до сфери господарської практики. І зараз все більш застосовується, та вдосконалюється як окрема категорія на вітчизняних підприємствах. [22, с.65]

На сьогодні у закордонній i вітчизняній літературі немає єдиного визначення логістики. Багатоманітність визначень поняття логістики пов'язана насамперед з тим, що еволюціонувала сама концепція логістики, тому як саме визначення, так і об'єкти дослідження логістики змінювалися й уточнювалися з розвитком ринкових відносин.

Так, відомі наступні поняття.

Логістика - це мистецтво управління потоком матеріалів і продуктів від зовнішнього джерела до споживача.

Логістика - новий науковий напрямок, учення про планування, управління і спостереження (відстеження) під час переміщення матеріальних та інформаційних потоків у виробничих і енергетичних системах.

Логістика - міждисциплінарний науковий напрямок, безпосередньо пов'язаний з пошуком нових можливостей підвищення ефективності матеріальних та інформаційних потоків. [21, c.13]

Отже, з усього вище перерахованого можна сформулювати наступне визначення логістики. Логістика - це наукова дисципліна (або вид практичної діяльності), що пов'язана з плануванням, організацією, управлінням, контролем та регулюванням матеріальних та інформаційних потоків у просторі і часі від їх першоджерела до кінцевого споживача, з метою пошуку шляхів підвищення їх ефективності.

Основне завдання логістики -- досягнення фірмою найбільшого прибутку. На жаль, логістика розглядається крізь призму досягнення фірмою стратегічних цілей і оптимізації її основних оперативних процесів (наприклад, транспортування і зберігання вантажів). У зв'язку з цим розрізняють загальні та підпорядковані їм локальні завдання логістики. Для виконання загального завдання необхідно забезпечити з найменшими витратами максимальну пристосованість фірм до мінливої ринкової ситуації, збільшення їх частки товару на ринку та переваги перед конкурентами. Одним iз загальних завдань логістики є створення ефективної інтегрованої системи регулювання матеріальних та інформаційних потоків i контролю за ними, що забезпечувало б високу якість постачання продукції. З цим завданням тісно пов'язані такі проблеми, як забезпечення взаємної відповідності матеріальних та інформаційних потоків, контроль матеріального потоку та передача даних до єдиного центру, визначення стратегії і технології фізичного переміщення товарів, розробка способів управління операціями їх руху, встановлення форм стандартизації напівфабрикатів та пакування, визначення обсягу виробництва, транспортування і складування, розбіжностей між бажаними та можливими закупівлями і виробництвами.

Прикладом локального завдання логістики є оптимізація виробничих запасів та максимальне скорочення часу зберігання і транспортування вантажів. Недостатній зв'язок концепції логістики з активною ринковою стратегією часто призводить до того, що сама по собі закупівля сировини, напівфабрикатів, комплектуючих стає мотивом для початку випуску тієї чи іншої продукції без належного попиту на неї. Однак у нинішній ринковій ситуації такий підхід до випуску продукції може призвести до комерційного провалу. Орієнтація на мінімізацію витрат, безперечно, необхідна, але за оптимального рівня поєднання витрат і рентабельності основного та оборотного капіталу, задіяного в межах ринкової стратегії. [4, с.45]

Цілями сучасної логістики є.

1) надходження всіх матеріалів у відповідних кількостях, якості й асортименті до місця споживання;

2) зміни запасів матеріалів у відповідь на інформацію про можливості їх швидкого придбання;

3) зміна політики продажу вироблюваних товарів на політику виробництва товарів, що продаються;

4) зменшення оптимального розміру партії постачання та обробки до одиниці;

5) якісне виконання усіх замовлень у мінімальні строки. Досягнення сукупності поставлених цілей - це ідеал, до якого слід прагнути. І чим вищий виробничий та інфраструктурний потенціал, тим легше досягти цього ідеалу. Успішній реалізації даної концепції логістики окремими фірмами сприяє створення ними системи оперативної доставки вантажів. [12, с.346]

У Німеччині, наприклад, замовлення на матеріали та вироби відповідного асортименту виконують протягом 24 год. Замовлення, в яких враховуються індивідуальні потреби замовника, виконуються за 14 днів. [23, с.6]

Принципи логістики є початковими положеннями, на основі яких здійснюється побудова і функціонування логістичних систем.

1. Принцип системності припускає формування інтегрованої системи управління матеріальними потоками у рамках виробничо-збутової системи. Цей принцип знаходить своє віддзеркалення в розробці і здійсненні на практиці єдиного технологічного процесу виконання виробничих замовлень на стадіях закупівлі, виробництва і збуту продукції.

2. Принцип зворотного зв'язку передбачає, що цілі і завдання логістичної системи визначаються вимогами ринку продуктів і послуг. Виходячи з очікуваних замовлень, необхідної якості і термінів постачань встановлюються масштаби і асортимент вироблюваної продукції, формуються замовлення на матеріали. У свою чергу, відповідно до прийнятої стратегії закупівель визначається величина поточного і необхідного запасу і так далі. Реалізація принципу зворотного зв'язку вимагає виділення у складі логістичної системи відповідного блоку, який би здійснював збір і обробку інформації про ефективність дій системи, що управляє, і вимоги товарного ринку.

3. Принцип оптимальності полягає в досягненні такої узгодженості стадій процесу руху товару і дій учасників, при якій забезпечується найбільша ефективність функціонування підприємства як виробничо-збутової системи.

4. Принцип гнучкості припускає високу мiру пристосування логістичної системи до умов її функціонування і специфічних запитів споживачів. Реалізація принципу гнучкості вимагає проведення робіт по прогнозуванню тенденцій зміни стану зовнішнього економічного середовища і вироблення адекватних ним дій.

5. Надійність постачань як принцип логістики припускає створення таких організаційно-економічних умов, якi забезпечували б безперебійне постачання підприємства необхідними матеріальними ресурсами і безумовне виконання графіку постачань готової продукції. Принцип надійності постачань припускає необхідність синхронізації усіх стадій руху товару, координації дій з управління постачаннями і перевезеннями, створення виробничих і резервних запасів.

6. Принцип комп'ютеризації полягає в тому, що усі логістичні функції і процес руху товару в цілому повинні виконуватися з максимальною мірою автоматизації. Автоматична система покликана здійснювати контроль за пересуванням матеріалів і накопичувати інформацію про наявність напівфабрикатів, випуск готової продукції, стан виробничих запасів, об'єм постачань, міри виконання замовлень та ін. Найбільший ефект "ущільнення часу" і гарантію високоякісного обслуговування споживачів дають інформаційно-управлінські системи, що здійснюють контроль і регулювання руху товару з моменту закупівлі матеріалу до вступу готового продукту замовникові. [18, с.115]

Основними інструментами управління логістикою є:

1) її бюджет як складова частина загального бюджету фірми при плануванні її господарської діяльності;

2) показники логістики;

3) планування номенклатури товарів методом АВІ;

4) методи дослідження операцій. [7, с.234]

У розвинутих країнах до основних логістичних показників належать:

- частота оборотності усіх запасів, яку визначають як відношення розміру товарообороту до обсягу складських запасів;

- загальні витрати на матеріально-технічне постачання з розрахунку на одиницю товарообороту;

- ступінь готовності постачальника (%), який визначають як частку вiд ділення обсягу потреб, що задовольняються в зазначений термін, на загальний обсяг потреб;

- витрати на логістику (% від загальних витрат);

- швидкість обертання матеріальних ресурсів по окремих складах;

- витрати на відправлення одиниці продукції;

- витрати на тонно-кілометр вантажів, що перевозяться;

- завантаження складу та парку транспортних засобів;

- ступінь ризику, пов'язаного зі складуванням запасів. [2, с.156]

Дійсно, логістика сприяє підвищенню ефективності роботи підприємства, але за умови дотримання наступних вимог :

- підтримка зв'язку логістики з корпоративною стратегією;

- вдосконалення організації руху матеріальних потоків;

- доступ i використання необхідної інформації і сучасної технології її обробки;

- ефективне управління трудовими ресурсами;

- облік прибутку від логістики в системі фінансових показників;

- визначення оптимальних рівнів якості логістичного обслуговування з метою підвищення рентабельності;

- ретельна розробка логістичних операцій. [24, с.246]

1.2 Логістична концепція управління підприємством

Вивчення логістики повинне спиратися на розуміння основної концептуальної ідеї логістичного підходу - посилення значущості діяльності з управління матеріальними потоками.

Концепція логістики - це система поглядів на раціоналізацію господарської діяльності шляхом оптимізації потокових процесів. [15, с.198]

Причинами переходу до концепції логістики стали:

- енергетична криза 70-х років XX сторіччя, яка спонукала до пошуку нетрадиційних шляхів зниження витрат, і, зокрема, логiстичних витрат (витрат на зберігання запасів, збут, постачання, транспортування і т. ін.);

- перехід від ринку продавця до ринку споживача (від "концепції виробництва" до "концепції маркетингу"), що призвело до рiзкого підвищення конкуренції та спонукало шукати нові шляхи забезпечення конкурентних переваг за рахунок зниження собівартості шляхом раціоналізації логістичних операцій та поліпшення якості постачання (логістичний сервіс);

- здобутки науково-технічного прогресу, і, зокрема, комп'ютеризація управління, яка дозволила ефективно контролювати всі основні та допоміжні процеси сфери виробництва і розподілу. [19, с.145]

Основні положення концепції логістики (за Гаджинським О.М.):

1 Використання в логiстиці системного підходу. Максимальний ефект можна одержати, оптимізуючи або сукупний матеріальний потiк на всій його відстані, або окремі значнi його відрізки. При цьому всі ланки матеріального ланцюжка повинні розглядатися як частини відповідних макрологістичних або мікрологістичних систем.

2 Відмова від використання універсального технологiчного і піднімально-транспортувального устаткування та використання для проведення логістичних операцій спеціального обладнання. Для використання логістичного підходу потрібно мати високий рівень науково-технічного розвитку.

3 Гуманізація технологічних процесів у логістиці, створення сучасних умов праці, використання спеціально підготовленого персоналу.

4 Урахування логістичних витрат на всій відстані логістичного ланцюжка.

5 Розвиток послуг логістичного сервісу на сучасному рівні.

6 Забезпечення спроможності логiстичних систем до адаптації в умовах невизначеності оточуючого ринкового середовища. [6, с.128]

Головною метою логістики є найбільш повне, з мінімальними витратами пристосування фірми до ринкової ситуацiї, збільшення власної присутності на ринку та одержання конкурентних переваг шляхом створення інтегрованої ефективної системи регулювання та контролю матеріальних та інформаційних потоків. [5, с.312]

До окремих цілей логістики можуть бути віднесені такі:

- своєчасне постачання відповідної кількості, якості, асортименту вантажів до місця їх споживання;

- управління запасами ресурсів;

- узгодження політики розподілу з політикою виробництва продукції;

- формування оптимальних розмірів партій поставок та переробки;

- якісне виконання всіх замовлень у встановлені строки тощо. [3, с.412]

Логістичний ланцюжок - група партнерів, котрі разом переробляють вхідні матеріальні ресурси й інформацію у вихідні продукти у вигляді товарів та послуг.

Кожне з цих пiдприємств (організацій) спеціалізується на виконанні якоїсь логістичної функції: інтеграційної, координуючої, регулювальної, контролюючої, плануючої, обслуговуючої.

Логiстична функція - укрупнена група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію цілей логістичної системи.

Логiстична операція - сукупність дій, спрямованих на перетворення матеріальних та інформаційних потоків. [17, с.243]

До основних логістичних функцій можуть бути віднесені наступні:

- формування комерційних зв'язків з постачання товарів або надання послуг;

- визначення обсягів та напрямів руху матеріальних потоків;

- прогнозні оцінки потреби в перевезенні;

- розвиток, розміщення та організація складського господарства;

- управлiння запасами;

- здійснення перевезень;

- управлiння складськими операціями;

- оперативне планування виробництва. [12, 494]

Сучасне підприємство та його основна організаційна структура -- виробництво належать до категорії складних систем. Ця обставина повинна бути врахована в аналізі особливостей функціонування підприємства, оцінці його економічної ефективності й економічного управління. Поняття "система" передбачає цілісність об'єкта, що складається з багатьох взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів. Функціонування цього об'єкта визначається сформульованими місією та цілями.

Більшість підприємств належить до багаторівневих ієрархічних структур з такими характерними рисами:

1. автономнiсть окремих підсистем (елементів);

2. пріоритет вищих за рівнем підсистем порівняно з нижчими;

3. керованість нижчих за рівнем підсистем з боку вищих.

З умови пов'язаності підсистем підприємства між собою, а також із системою-резидентом можна визначити певні вимоги до відносин між підсистемами, що суттєво впливають на ефективність управління підприємством:

1. необхідність чіткого узгодження цілей між рівнями підсистем та системою загалом;

2. забезпечення iнформаційної сумісності підсистем, можливості оперативної обробки та передання даних у наступні ланки системи;

3. застосування єдиної формалізації структури інформації у вигляді типових документів, форм обліку, показників контролю функціонування підсистем і підприємства загалом;

4. обробка інформації, що надходить у режимі реального часу. Організація управління підприємством залежить від складності його структури, масштабу й виду діяльності, наявності зв'язків з іншими суб'єктами господарської діяльності. Для бiльшості підприємств характерні три основні види управління їх діяльністю: виробниче, організаційне й економічне. У складних умовах України відбувається процес становлення нового для неї корпоративного управління, для якого характерною є корпоративна організація власності. Це -- об'єднання фiнансових і промислових підприємств, промислових і торговельних підприємств, створення банками лізингових фірм, венчурних компаній, спільна участь кількох підприємств у створенні акціонерного капіталу одного підприємства. Права учасників таких об'єднань залежать від відсотка акцій, що їм належать. [16, с.176]

Так як, сучасний ринок - це ринок покупці, то він висуває високі вимоги до гнучкості виробництва та часу задоволення ринкових потреб. Ці вимоги узгоджуються з логістичною концепцією. Отже, основним завданням логістики є оптимізація матеріальних, а також пов'язаних з ними інформаційних та фінансових потоків, оптимізація бiзнес-процесів з метою мінімізації загальних витрат ресурсів.

Пiдприємство, яке хоче в умовах постійно зростаючої конкуренції утриматися зі своєю продукцією на ринку, повинно, крiм постійної турботи про якісні параметри виробів, упроваджувати такі внутрішні організаційні механізми свого функціонування, що були б постійно спрямовані на максимальну координацію матеріальних, фінансових та інформаційних потоків. Інформаційні потоки акумулюють данi про поведінку клієнта на ринку та визначають поточний стан підприємства. Саме методи логістичного управління підпорядковуються стратегічним цілям підприємства, дають змогу своєчасно та адекватно реагувати на рiзноманітні фактори зовнішнього середовища, такі, як економічні, політичні, правові, соціальні, екологiчні.

На рівні підприємства логiстична система поділяється на ряд структур, які можна представити у вигляді горизонтальних підсистем у ділянці постачання, виробництва і збуту. Водночас, в рамках кожної із підсистем знаходяться структури функціонального характеру - складське господарство, транспорт, послуги, забезпечення й обробка інформації. Кожний з цих елементів є присутнім на будь-якому виробництві, а логістична концепція об'єднує їх у систему із загальними цілями і завданнями, що лежать у сфері мінімізації витрат усього виробництва загалом, а не окремих його елементів. Інструментом такого об'єднання є інформаційне забезпечення процесів виробництва, починаючи з постачання i закінчуючи збутом продукції. Дедалі відчутнішою стає необхідність у розвитку і впровадженні в практику логістичних інформаційних систем, що дозволили б органічно об'єднати в єдине ціле всі логістичні підсистеми. Це зумовлено тим, що iнформація на сучасному рівні розвитку - це самостійний виробничий чинник, потенційні можливості якого відкривають широкі перспективи для зміцнення конкурентоспроможності підприємства. При цьому інформаційна логiстична система припускає створення комп'ютерної мережі, баз даних, комунікацій, комплексу заходів щодо прийняття оперативних рiшень. В умовах невизначеності і нестійкості ринкового середовища підвищується важливість логістичного підходу до управління бізнесом. Це пояснюється рядом факторiв, серед яких розширення асортименту та рiст номенклатури продукції, зростаючий об'єм фізичних операцій у системах постачання та розподілу, підвищення вимог споживачів до рівня обслуговування.

Покращення роботи у сферi розподілу може забезпечити високу конкурентоспроможність за рахунок зниження загальних витрат і одночасного підвищення надійності та якості поставок. За кордоном логістика давно стала практичним інструментом бізнесу, а інтегрований логістичний підхід застосовується найвідомішими фiрмами і корпораціями, такими як Coca-Cola, General Motors, Volvo, Nokia та багатьма іншими. [25, с.137]

В основі логістичного менеджменту лежить iдея неперервного моніторингу всього ланцюга поставок, починаючи з постачання сировини та закінчуючи доставкою готової продукції споживачам. Керівництво підприємства отримує можливість оцінити ступiнь використання ресурсів, виявити джерела та причини втрат, скоординувати діяльність працівників з метою покращення результатів. Вiдомо, що впровадження логістичних принципів в управління матеріальними потоками дає змогу знизити рівень запасів на 30-50 % та скоротити час руху продукції на 25-45 %. Істотне зростання швидкості матеріальних та фінансових потоків приводить до більш динамічної взаємодії об'єктів ринкових вiдносин. Крім того, впровадження логістичного менеджменту дасть змогу прискорити обертання інвестованого капіталу, зменшити собівартість продукції, пiдвищити якість обслуговування споживачів і тим самим зміцнить стiйкість підприємства на ринку. Для систематизації логiстичних процесів, а також впровадження логістичного управління у повсякденну діяльність, необхідно створити самостійний підрозділ в організаційній структурі підприємства - службу логістики. Служба логістики повинна тісно взаємодіяти з основними функціональними підрозділами підприємства, забезпечуючи оптимізацію їх діяльності та системну стійкість підприємства. Вiдомо, що інвестори та закордонні партнери віддають перевагу підприємствам, які мають у своїй структурi таку логістичну службу. Створення служби логістики дасть змогу поєднати в єдину систему задачі логістичного управління внутрішніми бiзнес-процесами підприємства з бізнес-процесами партнерів та споживачів. Ефективна взаємодія функціональних підрозділів та служби логістики дасть змогу реалізувати стратегічну мету підприємства. Провiдні захiдні спеціалісти в області логістичного менеджменту Д. Бауерсокс і Д. Клосс вважають, що ріст світової економіки, експансія новітніх технологій, розвиток та iнтеграція макрорегіональних господарських структур ведуть до глобалізації логістики. Створена велика кількість транснацiональних компаній, які використовують у бізнесі глобальні логістичні канали. Перспективи їхнього розвитку пов'язані насамперед з можливим збільшенням вiддачі на вкладений капітал, більш низькими тарифами логістичних посередникiв у інших країнах, кращими фінансовими умовами. Створенню логістичних каналів сприяють великі міжнародні транспортно-експедиторськi фірми, страхові компанії, які використовують глобальні телекомунікаційні мережі. [8, с.89]

1.3 Основні шляхи застосування логістики в діяльності українських підприємств

Застосування логістики на підприємстві має здійснюватись системно. Отже, повинна створюватись логістична система.

Стадії розвитку логістичних систем.

Сьогодні виділяють чотири послідовні стадії розвитку логістичних систем.

Перша стадія розвитку логістики має такі характерні риси. Підприємства працюють на основі виконання смiнно-добових планових завдань, форма управління логістикою найменш удосконалена. Сфера дій логістичної системи пов'язана тільки з організацiєю збереження готової продукції та її транспортуванням.

Система діє за принципом безпосереднього реагування на щоденні коливання попиту та проблеми в процесi розподілення продукції. Робота системи логістики на цiй стадії її розвитку на підприємстві оцінюється величиною частки витрат на транспортування і iнші операції по розподіленню продукції в загальній сумі прибутку вiд продажу.

Для другої стадії розвитку логiстики характерним є управління потоком виробляємих підприємством товарів вiд останнього пункту виробничої лінії до кінцевого споживача. Контроль системи логiстики розповсюджується на такі функції: обслуговування замовника, обробка замовлень, збереження готової продукції на підприємстві, управлiння запасами готової продукції, перспективне планування роботи системи логiстики. Для виконання цих завдань використовуються комп'ютери, однак відповідні інформаційні системи не відрізняються, як правило, високою складнiстю.

Робота логiстичної системи оцінюється виходячи із порівняння кошторису витрат та реальних витрат.

Системи логiстики третього рівня контролюють логiстичні операції від закупівлі сировини до обслуговування кінцевого споживача продукції. Додатковими функціями таких систем є:

1) доставка сировини на підприємство;

2) прогнозування збуту;

3) виробниче планування;

4) добування або закупiвля сировини;

5) управління запасами сировини або незавершеного виробництва;

6) проектування систем логiстики.

Єдина сфера, яка на цiй стадії не контролюється логiст-менеджером, - це повсякденне управління підприємством. Робота системи оцiнюється шляхом порівняння зі стандартом якості обслуговування. При цьому підприємства намагаються підвищити продуктивність системи, а не знизити витрати, що характерно для другої стадії розвитку логiстики. Управління здійснюється не за принципом безпосереднього реагування, а засновано на плануванні випереджуючого впливу.

Сфера дій в логiстичних системах четвертої стадії подібна третій за винятком того, що тут iнтегруються процеси планування та контролю операцій логістики з операціями маркетинга, збуту, виробництва i фінансів. Така iнтеграція сприяє тому, що пов'язуються часом протилежні цiлі різних підрозділів підприємства. Управління системою здійснюється на основі тривалого планування. Робота системи при цьому оцінюється з урахуванням вимог міжнародних стандартiв. Підприємства здійснюють свою діяльність, як правило, не тальки на національному або регіональному рівні, але й на глобальному. Вони виробляють продукцію для свiтового ринку і управляють часткою світових систем виробництва та розподiлення, враховуючи оптимізацію витрат та задоволення потреб замовників. [24, с.236]

Практичний досвід роботи підприємств рiзних країн доводить, що перехід від першої стадії розвитку систем логістики до більш високих може проходити як поступово, так і скачками (при вiдповідних умовах: об'єднання підприємств, новий режим управління, політичні інiціативи). Перехід на більш високий рівень може проходити різними темпами: статистичнi дані доводять, що послідовний перехід від однієї стадії до іншої може бути протягом від шести місяців до двох років; перехід вiд першої стадії до четвертої займає десь 20 років. Але сьогодні надається оптимістичний прогноз, який очікує скорочення терміну переходу до 10 років у зв'язку з мiжнародною конкуренцією і можливістю використання досвіду тих підприємств, якi вже пройшли цей шлях.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» ТА МОЖЛИВОСТЕЙ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСАД ЛОГІСТИКИ

2.1 Загальна характеристика діяльності ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ»

Повне найменування: Державне підприємство «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ».

Скорочене найменування: ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ».

Номер та дата державної реєстрації підприємства: 5 серпня 1997 року.

Назва органу, який здійснив реєстрацію: Смілянський міський виконавчий комітет.

Підпорядкованість: Міністерство промислової політики.

Вид діяльності: виробництво радіовимірювальних приладів.

Форма власності: загальнодержавна.

Територія: Україна, Черкаська обл.

Адреса підприємства: Черкаська обл., м. Сміла, вул. Мазура, 24.

«ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» - визнаний лідер в Україні зі створення апаратури супутникових навігаційних систем ГЛОНАСС і NAVSTAR.

Основні науково-технічні досягнення підприємства знаходяться в області:

- створення оригінальних структурних схем радіоприймального тракту та алгоритмів функціонування апаратури;

- проектування спеціалізованих аналогових і цифрових інтегральних схем радіоприймального тракту;

- розробки спеціалізованих антен для приймання сигналів супутникових навігаційних систем;

- розробка алгоритмів і програм для приймання сигналів СНС і апаратури на їх основі;

- розробка уніфікованих технічних рішень, які дозволяють на їх базі створювати апаратуру для різних споживачів.

Історична довідка державного підприємства «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ».

ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» створена Наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №199 від 20.03.1995 р., підприємство діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Мінпромполітики України від 26.06.03 №267, реєстраційний №823-348. З керівником підприємства укладений контракт №3-37/4-3 від 06.06.03.

Рішенням Головного Управління МЗМ від 06.09.1979 року, на радіоприладний завод м. Сміла передана для виготовлення навігаційна апаратура «Шхуна».

У 1982 році в рамках відділу Головного Конструктора заводу «ОРИЗОН» організоване конструкторське бюро для розробки ПМЗ для навігаційної апаратури. Наказом по заводу «ОРИЗОН» від 02.03.1984 року створений Відділ Навігаційної Апаратури для розробки і виробництва навігаційної апаратури споживачів супутникових навігаційних систем (НАС СНС). У 1987 році почато серійне виробництво морської НАС СНС першого покоління “Челн-1” і “Челн-2”. У 1992 році розроблена НАС СНС другого покоління “Челн-4” для систем ГЛОНАСС/GPS. 1993 рік ознаменувався початком розробки нової елементної бази для інтегрованого приймача ГЛОНАСС/GPS нового покоління. Одночасно йде серійне виробництво морської НАС СН-4 і оснащення нею ВМФ. У 1994 році почата розробка авіаційного навігаційного приймача СН-3301. У результаті реорганізації заводу «ОРИЗОН» у 1995 році створене підприємство «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» (наказ від 07.04.1995 р.) У 1995 році створений 14-канальний інтегрований приймач третього покоління НАП СНС ГЛОНАСС/GPS. На основі цього приймача з 1995 по 2002 рік створений цілий ряд НАС СНС для різних застосувань: морська НАС, геодезичний приймач, НАС для жорстких умов експлуатації, авіаційна НАС, апаратура точного часу і частоти, імітатор сигналів ГЛОНАСС/GPS, апаратура диференціального сервісу й інші. Апаратура сертифікована, виготовляється серійно.

Накопичений науково-технічний потенціал і чверть віковий досвід розробки НАС СНС дозволяє швидко й ефективно створювати нові розробки. Зараз колектив підприємства працює над приймачем нового четвертого покоління. У 2002 році ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» одержало сертифікат міжнародних стандартів ICO9000-9004.

Напрямки діяльності підприємства.

Підприємство створене з метою одержання прибутку за рахунок виробничої та комерційної діяльності в галузі авіабудування.

Основні напрямки діяльності Підприємства є:

1. Виробництво дерев'яних панелей.

2. Виробництво дерев'яної тари.

3. Виробництво різних виробів з деревини.

4. Тиражування записів програмного забезпечення комп'ютерів.

5. Виробництво хімічної продукції для програмних цілей.

6. Виробництво тари з пластмаси.

7. Виробництво інших виробів з пластмаси.

8. Лиття легких металів

9. Виробництво металевих деталей для столярних і теслярських виробів.

10. Кування, штампування, карбування, порошкова металургія.

11. Оброблення та покриття металу.

12. Виробництво інструменту.

13. Виробництво виробів з дроту.

14. Виробництво ваговимірювального обладнання.

15. Виробництво технічної оснастки для верстатів.

16. Виробництво побутових електроприладів.

17. Виробництво двигунів, генераторів та трансформаторів.

18. Виробництво освітлювального устаткування.

19. Виробництво засобів телекомунікації.

20. Будування повітряних та космічних літальних апаратів.

21. Оптова та роздрібна торгівля радіотелевізійними товарами.

22. Виробництво та розподіл тепла.

23. Посередництво в торгівлі різними товарами.

24. Пасажирські транспортні перевезення.

25. Інші автомобільні перевезення.

26. Складування.

27. Зв'язок.

28. Створення програмного забезпечення.

29. Пакувальні роботи.

30. Реклама.

Проаналізуємо фінансово-господарський стан підприємства за допомогою звіту про фінансові результати на 2010 рік (Додаток А).

Основні фінансово-господарські показники підприємства наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Динаміка фінансово-господарських показників ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ»

Найменування показників	Од. вимі-ру	Звітні періоди	Прогнозований період
		2011р	2012р	2013р	2015р
Обсяг виробленої продукції у діючих цінах	тис. грн.	11479,5	9755,1	10925,1	13300,0
Обсяг реалізації (без ПДВ)	тис. грн.	11606,0	9662,0	10184,0	12310,0
Прибуток від реалізації	тис. грн.	1968,0	1130,0	1965,0	1500,0
Балансовий прибуток	тис. грн.	2103,0	1098,0	1965,0	1600,0
Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	9638,0	6747,0	6238,0	10810,0
Рентабельність реалізованої продукції	%	20	17	16,5	14
Середньоспискова чисельність	чол.	341	357	387	390
Середньомісячна заробітна плата виробничого персоналу	грн.	440	496	520	550

З даної таблиці видно, що фінансова криза торкнулася і цього підприємства, але воно швидко наздоганягає і переганяє до кризові показники. Заробітна збільшується, кількість працівників теж збільшується, але падає рентабельність, прибуток від реалізації, збільшується собівартість. З цього можна зробити висновки, що потрібно змінити саму концепцію управління підприємством. Розпочати реформування підприємства для ефективнішої його роботи.

Проаналізуємо результати діяльності підприємства за 2012-2013 р

Таблиця 2.2 - Динаміка фінансових результатів підприємства

Показники	2012	2013	приріст (грн)	темп приросту (%)
Дохід (виручка) від реалізації продукції	9662	10184	522	5%
Чистий дохід від реалізації продукції	9285	9842	557	6%
Валовий прибуток	2538	3604	1066	42%
Фінансові результати від операційної діяльності (прибуток)	1639	2805	1166	71%
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток)	1614	2807	1193	73%
Чистий прибуток	1098	1965	867	78%
Матеріальні затрати	3281	3275	-6	-0,2%
Витрати на оплату праці	1474	1088	-386	-26,2%
Відрахування на соціальні заходи	549	429	-120	-21,9%
Амортизація	338	275	-63	-19%
Інші операційні витрати	2041	1223	-818	-39,6%
Витрати	7683	6290	-1393	-18,1%

Аналіз даних з табл. 2.2 свідчить що:

- виручка від реалізації продукції зросла на 522 тис. грн., тобто на 5 %;

- чистий дохід від реалізації продукції зросла на 557 тис. грн., тобто на 6%;

- валовий прибуток зріс на 1066 тис. грн., тобто на 42%;

- фінансові результати від операційної діяльності (прибуток) зросли на 1166 тис. грн., тобто на 71 %;

- фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування прибутку зросли на 1193 тис. грн., тобто на 73%;

- чистий прибуток збільшився на 867 тис.грн., тобто на 78%.

В той же час, як ми спостерігаємо збільшення прибутку збільшились і витрати (матеріальні, на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати) на 1393 тис. грн. З цього можна зробити висновок, що підприємство розширяється, а це звісно потребує значних затрат, але і прибутку стало отримувати більше. А в перспективі буде отримувати ще більше, без особливого витрат.

Для здійснення виробничого процесу необхідна взаємодія двох факторів - засобів виробництва і робочої сили. Виражені в грошовій формі засоби виробництва є виробничими фондами. Вони поділяються на основні і оборотні. В основі поділу лежить відмінність у функціонуванні, способах перенесення вартості на готовий продукт і характер відтворення.

Основними фондами називаються засоби праці, які залучені до виробничого процесу, використовуються більше одного виробничого циклу і в кожному циклі частково переносять свою вартість на новостворений продукт.

Власні основні засоби підприємства «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» наведені у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Основні засоби ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» за 2013 р.

Назва	од. вим.	Первісна вартість на кінець періоду (грн)	Знос на кінець періоду (грн)	Балансова вартість (грн)
1	2	3	4	5
Автотранспорт, меблі, прилади	грн.	954030,56	667303	286727,56
Будівлі та споруди	грн.	4158781,83	1732705,63	2426076,2
Інші основні засоби	грн.	1186901,01	1067694,66	119206,35
Невиробниче обладнання	грн.	6971,99	6270,62	701,37
Невиробничі будівлі та споруди	грн	36393,93	1303,74	35090,19
Невиробничі інші ОЗ	грн.	108464,6	81003,24	27461,36
Обчислювальна техніка та інформаційні системи	грн.	284447,77	160733,81	123713,96
Підсумок	грн	6735991,69	3717014,7	3018976,99

Про ефективне функціонування основних фондів і виробничих потужностей підприємства свідчить показник фондовіддачі. Показник фондовіддачі - це відношення вартості річного обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Фондовіддача визначається за формулою 2.1.

(2.1)

де, Фв - фондовіддача;

V - вартість річного обсягу виготовленої продукції;

ОВФ_с.р.- середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Як бачимо, за 2013 рік вона склала 6,5. Для такого підприємства це дуже мало. Це обумовлено низькою завантаженістю виробничих потужностей. Отже, треба шукати шляхи поліпшення використання основних фондів.

Інтенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей передбачає підвищення ступеня завантаження обладнання за одиницю часу.

Істотним фактором підвищення ефективності використання потужностей є вдосконалення структури основних виробничих фондів, а також швидке освоєння нових потужностей, що успішно проводиться на підприємстві «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ».

На підприємстві проводяться заходи, щодо підвищення технічного рівня підприємства, його модернізації та реконструкції, а саме:

Технічне переобладнання підприємства, освоєння нових технологій.

1. Впровадження маніпулятора для встановлення компонентів EXPERT-FPSA - 1 пристрій.

2. Впровадження обладнання для очистки плат після монтажу УЗВ2-0,16/37 - 1 установка.

Заходи щодо зниження матеріаломісткості та енергоємності виробництва.

1. Впровадження в апаратуру нового базового модуля, що має зменшені габаритні розміри та матеріалоємність.

Заходи щодо підвищення продуктивності праці.

1. Обладнання для автоматизації розробки технологічної документації - 1 комплект.

2. Впровадження технологічних пристосувань, що підвищують продуктивність праці - 15 одиниць.

Економічний стан підприємства проаналізуємо на підставі показників фінансової звітності.

Коефіцієнт фінансової стабільності - показник, який характеризує відношення власних і позичкових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позичкових коштів привернуло підприємство в розрахунку на одну гривню вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт фінансової стабільності розраховується за формулою 2.2

КФС = (2.2)

де ВК - власний капітал;

ПК - позикові кошти.

За 2012 рік:

КФС =

Нормальним (нормативним) вважається стан, коли коефіцієнт більший 1. Перевищення власних коштів над позиченими вказує на те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел.

Але незважаючи на фінансову стабільність підприємство не працює на повну потужність. Про це свідчить показник рентабельності.

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних затрат підприємства.

Рентабельність виробництва розраховується як відношення прибутку, отриманого від реалізації продукції, до їх собівартості, за формулою 2.3.

Р = *100% (2.3)

де П - прибуток від реалізації продукції,

С - собівартість реалізованої продукції.

За 2013рік:

Р = *100% = 16,75%

Потужності підприємства за 2013 рік використовувалися лише на 83%, згідно з даними планово-економічного відділу ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЇ».

Отже, з даного підрозділу бачимо, що підприємство є успішним, прибутковим і фінансово незалежним. Хоча криза відбилася і на ньому. Підприємство зупинилося в розвитку, але зараз знаходиться в активному пошуку інвесторів, які допоможуть ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» використовувати свої потужності на 100%.

2.2 Аналіз системи постачання та збуту підприємства.

Взагалі, на підприємствах застосовуються два способи постачання виробництва: активний і пасивний.

Активний - централізована доставка матеріалів зі складів у цехи. Цей спосіб застосовується на підприємствах зі стабільною програмою, поточно-масовим і крупносерійним виробництвом. По цьому способі складами завчасно готуються матеріали для відправлення в цех, отже, краще завантажується внутрішньозаводської транспорт. Крім того, склад, виконуючи графік подачі матеріалів, примушує цех до своєчасної приймання матеріалів і таким чином сприяє ритмічному ходу виробництва. Графік подачі матеріалів складається цехом і передається ВМТП не пізніше 20-го числа кожного місяця. На підставі графіка заповнюється план-карта.

При такій системі постачання цехів у розпорядження транспортно-диспетчерської групи відділу постачання або складського господарства щоденно надається певна кількість автомобілів та інших транспортних засобів, які обслуговуються постійними робітниками - вантажниками і експедиторами відділу постачання, що здійснюють завантаження і доставку матеріалів цехах.

На ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» застосовується активний спосіб постачання виробництва. І це є доцільним, так як, виробництво серійне. Використання саме активного способу постачання дозволяє ефективно використовувати складські механізми і збільшувати продуктивність праці складських працівників, а значить робоча сила і транспортні засоби використовуються раціонально, зменшуючи собівартість доставки матеріалів.

Основні науково-технічні досягнення підприємства знаходяться в області:

- створення оригінальних структурних схем радіоприймального тракту та алгоритмів функціонування апаратури;

- проектування спеціалізованих аналогових і цифрових НВІС радіоприймального тракту;

- розробки спеціалізованих антен для прийому сигналів супутникових навігаційних систем GPS ГЛОНАСС;

- розробки алгоритмів і програм для приймачів GPS ГЛОНАСС і апаратури на основі сигналів СНС;

- розробки уніфікованих технічних рішень, що дозволяють на їх базі створювати апаратуру для різних споживачів.

Підприємство розробляє і виготовляє таке обладнання:

- навігаційні ГЛОНАСС GPS датчики та функціональні модулі для вбудованих застосувань (OEM);

- авіаційне навігаційне обладнання для пасажирських і транспортних магістральних літаків, літаків місцевих повітряних ліній, вертольотів;

- апаратуру синхронізації часу і частоти;

- професійні навігаційні ГЛОНАСС GPS приймачі та апаратуру морського і наземного базування, для жорстких умов експлуатації;

- обладнання DGPS / DGLONASS в стандарті RTCM;

- імітатори сигналів супутникових навігаційних систем ГЛОНАСС / GPS / SBAS;

- обладнання безпеки контролю за рухом залізничного транспорту;

- GSM модеми для систем диспетчеризації і управління.

Відмінні властивості апаратури, яка створюється і виготовляється на підприємстві «Оризон-Навігація»

Мультисистемність - можливість роботи як по всім разом, так і по кожній окремо глобальним навігаційних систем ГЛОНАСС (Росія) і GPS (США), в перспективі GALILEO (ЄС) і COMPASS (Китай), а також можливість використання їх функціональних доповнень EGNOS (ЄС ), WAAS (США), MSAS (Японія) та ін.

Професійність - відповідність стандартам, документам, спеціальним технічним завданням і пр.

Надійність, точність і підвищена стійкість апаратури. Вбудований алгоритм контролю цілісності з виключенням недостовірних вимірювань. Інтегрування з зовнішніми датчиками курсу, швидкості, висоти і пр.

Висока якість розробки, виготовлення та гарантійного обслуговування продукції. Повний цикл розробки і виробництва, в тому числі випробування та приймання під контролем представника замовника, сертифікована система менеджменту якості за стандартом ISO9001.

Власна (єдина на Україні) розробка всіх складових апаратури - схемотехніки, конструкції, програмного забезпечення. Власний приймач сигналів супутникових систем. Інформаційна і технологічна незалежність на основі власних науково-технічних досягнень.

Індивідуальний підхід до вимог кожного споживача, реалізація в апаратурі спеціальних вимог споживача.

Використання сучасних методів випробувань на базі імітатора сигналів GPS / ГЛОНАСС / GALILEO / EGNOS. Перевірка в лабораторних умовах самих різних сценаріїв руху (морських, авіаційних, наземних) і умов роботи апаратури.

Вся продукція сертифікована.

На підприємстві впроваджена Система менеджменту якості продукції та отримано Сертифікат №: 05.194.026 від 27 червня 2005 року на відповідність стандарту ІСО 9001:2000 стосовно розробки, виробництва, монтажу та обслуговування радіоелектронної апаратури, в тому числі: апаратури споживачів супутникових навігаційних сигналів GPS ГЛОНАСС та апаратури автоматизації управління рухом і безпекою залізничного транспорту.

Сьогодні «Оризон-Навігація» пропонує на ринку більше 30 найменувань апаратури для різних застосувань в галузі морського і наземного транспорту, зв'язку, геодезії.

Виробництво апаратури здійснюється під контролем представництва замовника.

Структура уніфікованого ряду апаратури споживачів супутникових навігаційних систем.

Апаратура споживачів

- Навігаційна апаратура морського призначення;

- Навігаційна апаратура авіаційного призначення;

- Навігаційна апаратура для наземних об'єктів;

- Геодезична апаратура;

- Апаратура синхронізації;

- Навігаційна апаратура для вбудовування в комплекси і системи;

- Диспетчерські системи;

- Обладнання Диференціального сервісу;

- Імітатори сигналів ГЛОНОСС / GPS / SBAS для сертифікації та випробувань

Базові модулі для побудови апаратури

Базові модулі приймачів

- БМ приймача GPS / ГЛОНАСС / SBAS (EGNOS, WAAS, MSAS) для прецизійних застосувань, 24-30 каналів;

- БМ приймача GPS / ГЛОНАСС / SBAS, 24 каналу;

- БМ приймача GPS / ГЛОНАСС, 14 каналів;

- Модуль приймача диференціальних повідомлень

Базові модулі функціонального розширення:

- Обчислювальні модулі (центральні і периферійні);

- Модулі дисплея;

- Інтерфейсні модулі (аналогові і цифрові);

- Модулі МШУ;

- Модулі ВІП;

- Модулі звірки вторинних еталонів часу і частоти;

- Модуль накопичувача інформації;

- Модуль радіоканалу;

- Модуль MSK-модулятора;

- Модуль спеціалізованих інтерфейсів ARINC, MILSTD 1553

Номенклатура продукції, що виготовляється на ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» наведена у Додатку В.

Ринки збуту готової продукції ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ»:

- ринок морської навігаційної апаратури;

- ринок авіаційної навігаційної апаратури;

- ринок продукції спецпризначення;

- ринок апаратури для диференційних підсистем;

- ринок апаратури синхронізації для систем зв`язку.

Основні групи споживачів - державні і комерційні структури і компанії, що реалізують продукцію та послуги в області зв`язку та безпеки руху транспорту.

До речі, відділ збуту спільно з відділом маркетингу проводять моніторинг вітчизняних та закордонних ринків збуту готової продукції, що дає змогу підприємству краще пристосовуватись до жорстких умов мінливої ринкової економіки. Наприклад, до 2009 року російські підприємства мали дуже обмежені обсяги виробництва навігаційної апаратури, переважно у вигляді дослідних зразків, однак в зв`язку з покращанням фінансування федеральних та галузевих програм прогнозується збільшення обсягів випуску навігаційної апаратури (РИРВ “Котлин”- м.Санкт-Петербург, НИИКП - м. Москва, Красноярський інститут радіоелектроніки).

На ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» застосовується традиційна система збуту, тобто всі учасники цієї системи самостійні і непідконтрольні один одному, переслідують цілі максимізації прибутку на своїй ділянці руху товару і не дбають про зростання прибутків на інших ділянках каналів збуту. Товар переходить від ланки до ланки, як правило, з втратою права власності.

Стратегія збуту - селективна, через специфіку товару, що виробляється. (супутникові та навігаційні системи). Тобто, це такий товар, який потребує компетентності на усіх стадіях життєвого циклу.

Функціональним підрозділом підприємства, в цій сфері, є відділ збуту.

Цілі відділу:

- забезпечити 100%-ве виконання завдань і обов'язків по поставкам продукції, згідно заключних договорів і угод;

- забезпечити реалізацію готової продукції підприємства.

До функцій можна віднести наступне:

- оформлення договорів на збут готової продукції;

- організація відвантаження готової продукції в межах України, а також на експорт. Оформлення документації по відвантаженню продукції;

- організація робіт з отримання імпортної комплектації;

- оформлення необхідної документації з переміщенням товарів через митний кордон України;

- розробка графіків відвантаження готової продукції споживачам, згідно заключних договорів;

- організація обліку договірних обов'язків;

- пред'явлення через юридичні служби претензій, штрафних санкцій до замовників продукції підприємства за порушенням умов укладених угод.

Отже, на ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» застосовується активний спосіб постачання виробництва. І це є доцільним, так як, виробництво серійне. Використання саме активного способу постачання дозволяє ефективно використовувати складські механізми і збільшувати продуктивність праці складських працівників, а значить робоча сила і транспортні засоби використовуються раціонально, зменшуючи собівартість доставки матеріалів. На ДП «ОРИЗОН-НАВІГАЦІЯ» застосовується традиційна система збуту, тобто всі учасники цієї системи самостійні і непідконтрольні один одному, переслідують цілі максимізації прибутку на своїй ділянці руху товару і не дбають про зростання прибутків на інших ділянках каналів збуту.

...