Тенденції розвитку теорії логістики в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет технологій та дизайну

Кафедра менеджменту

Реферат

З дисципліни: «Логістика»

На тему: «Тенденції розвитку теорії логістики в Україні»

Виконала: студентка 4-го курсу гр. БМПД-07

Сусик Н.В.

Київ 2011 р

План

Вступ

1. Тенденції розвитку логістики в Україні

2. Актуальність логістики в Україні

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Сучасний ринок вимагає від підприємств постійного пошуку найбільш ефективних технологій організації і керування виробничою діяльністю. Виробник повинен бути готовим при будь-яких умовах до термінового виконання замовлень споживачів і швидкої реакції на зміну попиту. Тут на перший план виходять основні принципи логістики, які передбачають пріоритетність споживача і якості на всіх етапах виробничо-розподільчого циклу. Залучення логістики до формування загальної стратегії підприємства означає новий рівень його розвитку, насамперед у напрямку забезпечення економічної стабільності на конкурентному ринку.

Логістика - напрямок господарської діяльності з управління матеріальними потоками у сферах виробництва та обігу, а також міждисциплінарний науковий напрямок, безпосередньо пов'язаний з пошуком нових можливостей підвищення ефективності матеріальних потоків. Логістика (англ. Іодізіісз) - наука про планування, контроль і управління упаковкою, транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними й нематеріальними операціями, що здійснюються у процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів; доведення готової продукції до споживача, а також передачі, зберігання і обробки відповідної інформації. Логістика використовується у промисловості, матеріально-технічному забезпеченні, торгівлі, на транспорті, в комунальному господарстві, у банківській сфері, сфері послуг та інших областях ринкової економіки.

Головна ідея логістики полягає в тому, що всі стадії виробництва (видобуток сировини, отримання матеріалів, виробів, виготовлення кінцевої продукції), транспортування і збуту розглядаються як єдиний процес трансформації і руху продукту праці і пов' язаної з ним інформації. Концепція логістики - інтеграція виробництва, матеріально-технічного забезпечення, транспортування, інформації і комунікації.

логістика матеріальний потік перевезення

1. Тенденції розвитку логістики в Україні

На даному етапі розвитку НТП умовно існує технологічна межа резервів виробництва, а господарсько-організаційних, тим більше в умовах ринку, --ні. Тому виникнення логістики як засобу виявлення та використання цих резервів цілком виправдане. У зв'язку з цим менеджери й господарники у відповідь на питання, яким проблемам у розвитку й удосконаленні транспортно-складського господарства підприємств слід сьогодні віддати перевагу, визначили такі пріоритети:

1) впровадження ЕОМ у транспортно-складське господарство (70 % опитуваних);

2) скорочення запасів (60 %);

3) автоматизація транспортних засобів (60 %);

4) інтегрування технології (30 %);

5) підвищення компетенції керівників виробничих підрозділів в організації транспортно-складського господарства (30 %).

На підприємствах колишнього СРСР такими пріоритетами були визначені:

1) нове будівництво складів (80 %);

2) механізація ручних робіт (60 %);

3) поліпшення організації праці (50 %);

4) впровадження нової техніки (35 %);

5) впровадження АСУ та міні-ЕОМ (15 %).

Як бачимо, «рецепти» для ліквідації відставання транспортно-складського господарства підприємств від вимог дня докорінно різняться. Змінити застарілу психологію у ставленні до вирішення цих питань допоможе логістика. Для того щоб швидше розвивати її в Україні, треба з'ясувати причини, що стримують її впровадження у практику. По-перше, це відсутність державного підходу до проблем логістики, що виявляється у відсутності правової юридичної бази, спеціалістів та центрів їх підготовки. По-друге, загальна економічна криза з невирішеними питаннями власності та зниженням обсягів виробництва, інфляція, стагнація гальмують будь-яке починання. По-третє, логістика передбачає комплексний облік витрат, за якого зростання витрат у транспортно-складському господарстві перекривається ефектом, отриманим за межами цієї галузі. Разом з тим існуюча система бухгалтерського обліку, методики внутрішньовиробничого госпрозрахунку, що використовуються на практиці, поки не дають змоги повністю оцінювати витрати й результати діяльності підрозділів та служб підприємства. По-четверте, логістичний підхід передбачає досить кардинальні зміни в структурі підприємства, перехід до більш гнучких організаційних структур, створення спеціалізованих цехів і служб транспортно-складського господарства. По-п'яте, розвиток ідей логістики гальмується недоліками професійної підготовки кадрів. Існує багато й інших причин, ліквідація яких прискорила б впровадження логістики у практику.

Логістика як наукова дисципліна і практика менеджменту може стати надійним помічником в удосконаленні діяльності підприємств. Тому в Україні необхідно створити розгалужену мережу логістичних утворень, яка в нинішніх кризових умовах допоможе підприємствам швидше встановити нові господарські зв'язки. Такі утворення, як ніякі інші, спроможні швидко відновити виробничий ритм, зняти бар'єри у господарських стосунках.

Система управління матеріальними потоками, що склалася нині в державі, більшою мірою виявляє свою традиційність. При розробці логістичних моделей, орієнтованих на застосування в загальноекономічному просторі з територій незалежних республік, треба враховувати деякі їх особливості.

1. Велика територія, що ускладнює проектування логістичних моделей, зумовлює збільшення кількості запасів і транспортно-заготівельних витрат.

2. Нерозвинена інфраструктура (засоби транспорту, зв'язку, обладнані склади, пакувальне обладнання). Поряд із сповільненням обороту матеріальних об'єктів це спричинює великі втрати, пошкодження матеріальних цінностей. Слід враховувати, що відсоток збереженості їх буде істотно нижчим порівняно із встановленими на Заході нормативами.

3. Висока концентрація виробництва та споживання на великих підприємствах, з одного боку, це сприяє інтенсифікації матеріальних потоків, а з другого -- сповільнює реакцію та гнучкість у зв'язку із зміною потреб клієнтів. Малі підприємства та кооперативи мають великі переваги в цьому, оскільки експлуатують переважно просте, універсальне устаткування та інструмент, нововведення не спричинюють у них тривалих і збиткових простоїв. Тому, застосовуючи концепцію логістики на українському ринку, малі підприємства слід розглядати як досить чутливі до інвестицій постачальників великих підприємств.

4. Висока концентрація управління. Це знижує спроможність виробництва вчасно реагувати на зміну попиту. Концентрація управління виявляється в обмеженій самостійності виробничих та постачальницько-збутових підприємств і організацій, в необхідності узгоджувати прийняті рішення з вищестоящими органами управління. У цьому малі підприємства мають важливу перевагу, оскільки в них зменшується час диспозиції за рахунок оперативності прийняття відповідних рішень, скорочення маршрутів руху документів, інформації.

5. Низький ступінь інтеграції, спеціалізації та кооперування виробництва. Це виявляється в об'єднанні максимальної кількості щабелів технологічного циклу, досягненні максимально можливого ступеня готовності продукції до кінцевого споживання. На багатьох підприємствах поряд з основною продукцією виробляється також технологічне устаткування, інструмент та ін. У регулюванні матеріальних потоків провідну роль відіграє виробнича логістика, як найскладніша ланка логістичної моделі великого підприємства.

6. Слабка насиченість ринку. Цей чинник полегшує проектування і функціонування маркетинг-логістики, проте зумовлює великі складності для постачальницької логістики.

7. Відсутність резервів виробничих потужностей. У нас накопичені великі резерви матеріальних ресурсів у вигляді матеріалів, сировини, однак це більше перешкоджає гнучкості виробництва, ніж забезпечує надійність функціонування господарської системи, свідчить про низьку інтенсивність матеріальних потоків.

Концепцію логістики в управлінні матеріальними потоками у нас тільки починають застосовувати. Необхідною умовою успішного її розвитку є підготовка фахівців належної кваліфікації, спроможних здійснювати проектування автоматизованих систем логістики та застосовувати їх на підприємствах і в постачальницько-збутових організаціях.

Стратегічний напрямок логістики в Україні зумовлений декількома причинами:

1. Швидким зростанням витрат на будь-які перевезення (викликаним зростанням цін на нафту та енергетичною кризою);

2. Переорієнтацією від ринку надання послуг до ринку споживача і як наслідок досягнення межі ефективності системи обслуговування і виробництва. Для подальшого просування послуг на ринку стало необхідним зокрема поліпшення роботи в сфері розподілу, що дозволяє знижувати ціну послуг і постачати його точно в термін і потрібної якості;

3. Розвитком комп'ютерних технологій, що дозволяє здійснювати обробку величезних масивів інформації і обмінюватися даними в реальному часі з мінімальними витратами.

У результаті такої мотивації можна говорити про розвиток і поступове впровадження логістики в господарську практику. Звідси на відміну від традиційного управління матеріальними потоками, здійснюваного людьми з давніх часів, при використанні логістичного підходу виділяється категорія "наскрізний матеріальний потік", який стає об'єктом управління з якісними показниками, що контролюються.

У вузькому розумінні (з позиції господарюючого суб'єкта) логістика є інтегральним інструментом менеджменту, сприяючим досягненню цілей організації за рахунок ефективного управління матеріальними й супутніми йому потоками. У даному контексті ефективність визначається з точки зору загальних витрат на обслуговування потоків і задоволення вимог кінцевих споживачів до якості послуг із міжнародних перевезень і вантажів.

У найбільш загальному випадку з позиції логістики досліджується виникнення, перетворення або поглинання матеріальних і супутніх потоків на певному економічному об'єкті, що функціонує як система, тобто, що реалізовує ту мету, яка перед нею стоїть і що розглядається як єдине ціле. Дії здійснювані над матеріальним (або супутнім) потоком у такій системі, називаються логістичними операціями (функціями).

Матеріальний потік перевезення вантажів представляє собою переміщення, до яких застосовуються логістичні операції або функції, пов'язані з фізичним переміщенням в просторі й часі.

Одним з найбільш важливих у логістиці є поняття логістичної системи. Логістична система - це складна організаційно завершена економічна система, яка складається з елементів-ланок, взаємопов'язаних в єдиному процесі управління матеріальними й супутніми йому потоками, причому задачі функціонування цих ланок об'єднані загальними цілями організації бізнесу і зовнішніми цілями.

Як випливає з цього визначення будь-яка логістична система складається з окремих ланок - неподільних відособлених частин, що виконують локальні логістичні операції або функції. Ланки можуть бути трьох основних типів: генеруючі, перетворюючі і поглинаючі, матеріальні й супутні потоки. Можуть зустрічатися змішані ланки, в яких указані три типи комбінуються в різних сполученнях. Декілька ланок впорядкованих по якому-небудь потоку утворять ланцюг (повний логістичний ланцюг - лінійна впорядкована безліч ланок, по яких проходять потоки від постачальника до споживача). Повна безліч ланок логістичної системи, взаємопов'язаних між собою по матеріальних і супутніх їм потоках в рамках ЛС називається логістичною мережею. Від поняття ЛС логістичну мережу відрізняє відсутність логістичного менеджменту, що реалізовує цільову функцію системи.

Очевидно, що в реальних організаціях бізнесу повні логістичні ланцюги (відповідно визначенню) зустрічаються надто рідко. Тому концепцію загальних витрат звичайно зв'язують з поняттям логістичного каналу, а в випадку міжнародних перевезень з поняттям транспортного коридору.

Таким чином, системи надання послуг з міжнародних перевезень вантажів є логістичною системою, організаційно завершеною економічною системою, яка складається з елементів-ланок, взаємопов'язаних в єдиному процесі управління потоками вантажів і супутніми матеріальними і нематеріальними потоками, причому задачі функціонування цих ланок об'єднані загальними цілями організації бізнесу надання послуг з міжнародних перевезень вантажів.

Концепція логістики знаходить все більш широке використання, вона розглядається особами, що ухвалюють рішення, як ефективний мотивований підхід до управління з метою зниження як загальних витрат, так і витрат виробництва. Логістика пропонує іншу логіку управління сукупними ресурсами і дозволяє забезпечити тісну координацію власне логістичної організації і виробничої стратегії. Результатами реалізації цієї стратегії є: необхідний асортимент запасів в належному місці в потрібний час; узгодженість зовнішнього і внутрішнього транспорту, що гарантує своєчасну доставку відповідно до вимог виробництва; синхронність складського господарства і транспорту і відповідність упаковки вимогам транспортування, що дозволяє мінімізувати витрату ресурсів, знизити виробничі запаси і запаси готової продукції; синхронізація споживчих замовлень і транспортних послуг. На нашу думку, логістика - теорія і практична діяльність по організації і управлінню процесами переміщення єдиної сукупності матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних і правових потоків в системі ринкової економіки. Логістика представляється сьогодні:

- як сучасна конкурентноздатна стратегія господарюючих суб'єктів, головним чинником якої є ресурсозберігаючий алгоритм роботи підприємства;

- як системний підхід, що представляє переміщення і розвиток матеріальних, інформаційних, фінансових і трудових ресурсів в категоріях потоків і запасів;

- як алгоритм організації раціонального переміщення матеріальних потоків і супутніх ним потоків інформації і фінансів на всіх стадіях відтворювального процесу;

- як вид підприємницької діяльності, що спеціалізується на закупівлі, зберіганні і доставці сировини, матеріалів, продукції споживачеві.

2. Актуальність логістики в Україні

У найзагальнішому вигляді під ринковою розуміється система виробничих відносин, у рамках якої економічно самостійні підприємці мають змогу здійснювати господарську діяльність на засадах конкуренції, вільного вибору продавців та покупців при відповідній динаміці цін. З-поміж інших є така класифікація видів ринку -- ринок продавця та ринок покупця. У першому випадку йдеться про ринок, на якому економічна влада належить продавцеві, і для того щоб укладалися угоди, відносно більшу активність слід проявляти покупцеві. В іншому випадку економічна влада належить покупцеві, й для того щоб укладалися угоди, відносно більшу активність слід проявляти продавцеві. Ринок продавця характеризується перевищенням попиту над пропозицією, монополією серед продавців, конкуренцією серед покупців, а ринок покупця -- перевищенням пропозиція над попитом, конкуренцією серед продавців.

Отже, командна економіка -- це, по суті, ринок продавця, й ринкову трансформацію виробничих відносин в Україні слід розуміти як перехід від ринку продавця до ринку покупця. На ринку покупця успіх приходить тільки до тих продавців, що задовольняють попит. При цьому покупці мають змогу вибирати вироби, що задовольняють їхню платоспроможну потребу. Але можливості ринку не безмежні. Він не спроможний гарантувати розв'язання всіх соціально-економічних проблем сучасного суспільства. Мова йде не про недоліки, а про обмеженість реальних потенцій ринкового механізму.

Обґрунтовуючи актуальність використання принципів і методів логістики, слід врахувати кардинальні зміни, що відбулися в останнє десятиріччя у сфері реалізації готової продукції. До них можна віднести перетворення ринку продавця на ринок покупця (для якого характерне перевищення пропозиції над попитом), посилення конкурентної боротьби між суб'єктами господарювання, поступове поширення концепції маркетингу з її «орієнтацією на споживача» та як результат - зростання насиченості, ширини, глибини товарного асортименту. Ускладнилося прогнозування попиту, зросли матеріальні запаси, збільшилися складські й транспортні витрати. Гостро постала проблема раціонального планування постачання, виробництва та збуту, які мають бути зорієнтовані на задоволення попиту з мінімальними витратами. Виникла потреба в посиленні координації між взаємопов'язаними видами діяльності, тобто організацією виробництва, збуту, закупівель, зберігання й транспортування як єдиного матеріального потоку. Отже, вирішення проблем, що виникли останнім часом, пов'язується з поширенням використання концепції логістики.

Сучасне зовнішнє середовище господарювання підприємств вимагає адекватних підходів до управління системами, що реалізують операції з переміщення та зберігання в логістичному циклі. Інтерес до логістики обумовлений актуалізацією проблеми виживання та підвищення конкурентоспроможності в умовах ринку покупця, оскільки логістичний підхід - важлива складова в забезпеченні адаптивності мікроекономічних систем.

Логістика є ефективним методом господарської практики. Оскільки наукові дослідження з конкретних економічних проблем можуть досягти потрібного рівня обґрунтованості та достовірності лише з урахуванням характеру виробничих відносин у суспільстві, доцільно розглянути відповідність методів логістики характеру існуючих виробничих відносин в Україні.

Виробничі відносини -- це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ. На відміну від відносин господарювання (господарської практики) й політико-правових норм, що їх регулюють, виробничі відносини є об'єктивними. Вони визначаються характером і рівнем розвитку продуктивних сил і, в свою чергу, обумовлюють специфічні риси інших суспільних відносин -- політичних, правових та ін. Але спочатку потрібно розглянути спосіб зв'язку виробництва та споживання.

Нині в Україні товарне виробництво отримало новий імпульс розвитку. Протиріччя товарного виробництва виникають у результаті другої форми суспільного розподілу праці. Виробники виступають як економічно відокремлені, ізольовані юридичні особи. Ринковий зв'язок між ними, внаслідок спеціалізації, може здійснюватися лише в товарній формі. Ринкова форма зв'язку створює таку суб'єктно-об'єктну структуру відносин між виробником і споживачем: «виробник -(продукт-товар-цінність)- споживач». Відносини вартості виникають тільки в тому випадку, якщо у споживача з'являється ситуація вибору, що породжує необхідність порівняння й визначення споживацької переваги за схемою: "необхідність вибору--порівняння--перевага".

Основним недоліком товарного виробництва є нераціональні втрати живої та уречевленої праці. Значна кількість продуктів праці в межах ринкової форми зв'язку не стають товарними тілами, тобто не задовольняють попит (не продаються), а отже, виробляються марно. Конкретна праця, затрачена на їх виробництво, не проявляється як абстрактна. Витрати живої та уречевленої праці не визнаються суспільством як необхідні, й саме ринок здатний забезпечити задоволення найрізноманітніших потреб споживачів.

Зазначений недолік долається шляхом поширення планомірної форми зв'язку виробництва та споживання (укладання договорів на поставку продуктів праці). У цьому випадку виробництво здійснюється на відомий ринок, і вже сам факт виготовлення продукту свідчить про безпосередньо суспільний характер праці. Формується нова суб'єктно-об'єктна структура відносин між виробником і споживачем: "виробник -|продукт--цінність|- споживач". Витрати визнаються суспільно необхідними не на стадії обігу (на ринку), а вже на стадії виробництва. Визначення споживацьких переваг здійснюється до початку етапу виробництва, тобто також не на ринку. Виробляється лише те, на що є замовлення, а отже те, що задовольняє попит. Поширення практики укладання господарських договорів закладає основу формування нових виробничих відносин посттоварного типу. Виробничі відносини в Україні базуються на синтезі безпосередньо суспільної (планомірної) та ринкової форм зв'язку виробництва та споживання.

Отже, виробничі відносини в Україні можуть бути класифіковані як такі, в рамках котрих співіснують різні економічні начала -- товарна й посттоварна форми виробництва. Відома точка зору, що світова економіка перебуває у фазі переходу від товарної системи виробництва до системи планомірних зв'язків. При цьому перехідність визначається як єдність та боротьба протилежних начал -- ринкової та безпосередньо суспільної форм зв'язку. Дійсність починає переростати економічні межі товарного виробництва, й питома вага безпосередньо суспільних відносин збільшується. Тому вектор еволюції суспільних форм виробництва спрямовано від товарної форми як загальної форми виробництва до планомірної, тобто безпосередньо суспільної форми зв'язку.

На відміну, наприклад, від маркетингу, який одночасно-функціонує в рамках ринкових і планомірних зв'язків, логістика призначена для реалізації тільки планомірних зв'язків, це інструмент їх оптимізації. Операційні логістичні системи, що незалежно від виду ґрунтуються на плані поставок, є формами існування раціонального процесу управління матеріальним потоком підприємства.

Таким чином, логістика, як ефективний інструмент господарської практики, повністю відповідає характеру виробничих відносин в Україні, для яких властиве співіснування ринкових і планомірних форм зв'язку виробництва та споживання. Логістика є іманентно властивим атрибутом сучасних виробничих відносин.

Висновок

В зв'язку із становленням ринкових відносин у нашій країні з'явився і почав активно розвиватися новий науково-практичний напрямок - логістика.

Зростаючий інтерес до логістики в Україні обумовлений необхідністю підготовки фахівців відповідної кваліфікації. Дисципліна “логістика” стала невід'ємною складовою навчальних планів.

Актуальність вивчення цієї дисципліни обумовлена насамперед тими потенційними можливостями підвищення ефективності функціонування економічних систем, які несе в собі логістичний підхід до управління матеріальними ресурсами.

Термін “логістика” (від грец. logistike - майстерність підраховувати, міркувати) бере свої витоки ще з часів Римської імперії, коли існували спеціальні службовці “логісти” або “логістики”, які займалися розподілом продуктів харчування. Наукою ж логістика стала завдяки військовій справі.

Логістика як наукова дисципліна і практика менеджменту може стати надійним помічником в удосконаленні діяльності підприємств. Тому в Україні необхідно створити розгалужену мережу логістичних утворень, яка в нинішніх кризових умовах допоможе підприємствам швидше встановити нові господарські зв'язки. Такі утворення, як ніякі інші, спроможні швидко відновити виробничий ритм, зняти бар'єри у господарських стосунках.

Система управління матеріальними потоками, що склалася нині в державі, більшою мірою виявляє свою традиційність. При розробці логістичних моделей, орієнтованих на застосування в загальноекономічному просторі з територій незалежних республік, треба враховувати деякі їх особливості.

Концепцію логістики в управлінні матеріальними потоками у нас тільки починають застосовувати. Необхідною умовою успішного її розвитку є підготовка фахівців належної кваліфікації, спроможних здійснювати проектування автоматизованих систем логістики та застосовувати їх на підприємствах і в постачальницько-збутових організаціях.

Список використаної літератури

1. Логистика - технология транспортного процесса / Под редакцией доктора экономических наук Л.Г.Зайончика.

2. Кальченко А. Г. Логістика: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 284 с.

3. Окландер М. А. Логістика: Навчальний посібник. - К.:, 2005. - 234 с.

4. Пономарьова Ю. В. Логістика: Навчальний посібник.: Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 328 с.

5. http://studentbooks.com.ua/content/view/126/76/1/13/

Размещено на Allbest.ru