Послуги оптового підприємства та оцінка їх ефективності за матеріалами підприємства ПП "Фірма МДВ"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Історично процес розвитку товарного господарства сприяв відокремленню сфери обігу й виділенню в ній посередницьких галузей -- оптової й роздрібної торгівлі. Оптова торгівля передує роздрібній, у результаті оптового продажу товари не переходять у сферу особистого споживання, вони надходять або у виробниче споживання, або постачаються у роздрібну мережу для реалізації населенню. Таким чином, оптовий товарообіг являє собою сукупний обсяг продажу товарів виробничим і торговельним підприємствам, а також посередниками іншим торговельним підприємствам і юридичним особам для наступної реалізації населенню або для виробничого споживання.

Оптова торгівля являє собою складову частину внутрішньої торгівлі, яка займається реалізацією товарів, як великими так і малими партіями, з метою їх подальшого перепродажу та виробничого використання. Вона забезпечує стимулювання збуту товарів, перетворення виробничого асортименту в торговий, здійснює зберігання та транспортування товарних одиниць. До числа найбільш вагомих оптових структур відносять торговельні підприємства з повним та обмеженим циклом обслуговування, наприклад, дистриб'юторські та дилерські фірми тощо.

Закупівельна робота є основою комерційної діяльності в оптовій торгівлі. З неї, власне кажучи, починається комерційна робота. Щоб продати товар покупцю й отримати прибуток необхідно володіти товаром. По своїй економічній природі закупівлі являють собою оптовий або дрібнооптовий товарообіг, здійснюваний суб'єктами торговельної діяльності з метою наступного перепродажу закуплених товарів. Правильно організовані оптові закупівлі дають можливість сформувати необхідні торгові асортименти товарів для постачання населення або роздрібної торгової мережі, здійснювати вплив на виробників товарів відповідно до вимог купівельного попиту, забезпечують ефективну роботу гуртового торговельного підприємства.

Розвиток ринкових відношень сприяє виникненню нових елементів в діяльності оптових підприємств. Наприклад, надання різноманітних послуг по управлінню і консалтингу своїм клієнтам. В перелік спеціалізованих послуг входять консультації по експлуатації товарів, особливо технічно складних, їхньому ремонту і гарантійному обслуговуванню. Конкурентоспроможність сучасного підприємства оптової торгівлі значною мірою залежить від рівня розвитку додаткового комплексу послуг. Правильно розроблені та своєчасно надані послуги створюють додаткову вартість основного товару. Такий процес дістав назву «товар +». Це означає, що на ринок надходить матеріальний товар разом із супутнім нематеріальним продуктом -- послугою. Саме послуги та нематеріальні активи допомагають створити виняткову саме для компанії комерційну пропозицію, якій споживач надасть перевагу. Актуальність курсової роботи полягає в тому, що для ефективного функціонування підприємство оптової торгівлі повинне надавати комплекс послуг, які створюють додаткову вартість основного товару. А для того, щоб послуги були доцільними та вигідними необхідно правильно їх застосовувати та аналізувати.

Метою написання даної курсової роботи є вивчення послуг оптової торгівлі та оцінка їх ефективності. Мета курсової роботи передбачає вирішення таких завдань:

§ ознайомитися з загальними відомостями про підприємство та його діяльність

§ скласти організаційно-економічну характеристику підприємства ПП «Фірма МДВ»

§ дослідити послуги оптового підприємства та оцінити їх ефективність.

1. Сутність оптової торгівлі та її послуг

Оптова торгівля поряд з іншими учасниками товарного ринку бере активну участь у формуванні системи господарських зв'язків, організації і проведенні різноманітних комерційних операцій і оборудок. Водночас вона має деякі внутрішні особливості і відмінності, що дозволяють кваліфікувати її в окрему підгалузь галузі торгівлі.

В оптовій торгівлі, яка не має на меті, на відміну від роздрібної, чітко вираженої реалізації попередньо закуплених товарів у кінцеве споживання, поділ на продавців і покупців залишається доволі умовним. Оптові підприємства, придбавши партію товару, одночасно стають його продавцем. Зворотна аналогія простежується в діяльності виробничих підприємств -- реалізація виготовленого товару (збут) супроводжується закупівлею товарів сировинного характеру (постачання).

Оперування відносно великими партіями товарів є тією характерною рисою гуртової торгівлі, що підкреслює її відмінність від роздрібної. Однак не слід забувати, що в практиці оптової торгівлі поняття "партія товару" інколи тотожне одиничному капіталомісткому товару (літак, будинок, заводський корпус тощо).

Таким чином, економічна сутність оптової торгівлі полягає у здійсненні процесу продажу товарів і послуг товаровиробниками іншим підприємствам сфери виробництва, оптовим і роздрібним торговельним підприємствам, комерційним посередникам та державним установам, а також торговельними і посередницькими підприємствами одне одним, виробничим та суспільним колективним споживачам.

Оптова торгівля бере активну участь практично в усіх сферах розширеного суспільного відтворення, що обумовлює наявність кількох її функціональних видів. В умовах планової економіки ця підгалузь включала тільки два види: торгівлю продовольчими товарами і торгівлю непродовольчими товарами, тоді як паралельно існували матеріально-технічне постачання і заготівля сільгосппродукції, які забезпечували гуртовий розподіл і перерозподіл продукції, сировини, матеріалів виробничого призначення і непереробленої аграрної продукції.

В ринкових умовах усі об'єкти торговельної діяльності стали рівноцінними товарами, а підгалузь оптової торгівлі включила в себе такі основні види: торгівлю засобами виробництва і предметами праці; торгівлю непереробленою сільськогосподарською продукцією; торгівлю продовольчими товарами; торгівлю непродовольчими товарами; торгівлю транспортними засобами і торгівлю послугами.

Поняття оптової партії товару в цілому є доволі відносним, як і сама межа між гуртовою і роздрібною торговельною діяльністю. У цьому аспекті важко розмежувати між підгалузями торгівлі поодинокі, але реальні операції із сьогоднішньої торговельної практики, як наприклад, придбання 10 ящиків "Кока-Коли" в магазині "Продукти" чи 1-2 пляшок цього ж напою на продуктовій гуртовні. Єдиним критерієм розмежування товарних партій на оптові та роздрібні залишається ціна одиниці товару: гуртова ціна, як правило, с дещо нижчою від середньої ціни того ж товару в крамницях.

Включення ринкових чинників у сферу товарного обміну поступово перетворило матеріально-технічне постачання в оптову торгівлю засобами виробництва і предметами праці, оскільки продукція виробничо-технічного призначення перестала централізовано розподілятися за директивно-встановленими цінами, почала отримувати реальну ринкову ціну і вільно реалізовуватися на традиційних засадах оптової торгівлі.

Під впливом кардинальних організаційно-правових змін в аграрному секторі економіки в такий вид оптової торгівлі як торгівля непереробленою сільськогосподарською продукцією, трансформувалася колишня система державних заготівель. У даний час закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини проводиться в усіх категоріях господарств для поповнення державних ресурсів або з метою реалізації переробним підприємствам, на експорт тощо через спеціалізованих оптових трейдерів.

Два наступних види оптової торгівлі -- торгівля продовольчими товарами (продуктами харчування) і торгівля непродовольчими товарами разом утворюють велику за масштабами і важливу за значенням підсистему оптової торгівлі товарами широкого вжитку. Вона має на меті налагодження і відпрацювання господарських зв'язків між виробництвом і роздрібною торгівлею за умови забезпечення раціонального товаропросування виготовлених матеріальних благ і є активним важелем організації і розвитку як виробничих галузей, так і роздрібної торговельної мережі.

Зростання потреб ринкової економіки в розвитку інфраструктури товарного ринку сформувало у вітчизняній оптовій торгівлі відносно нові види -- торгівлю транспортними засобами І торгівлю послугами. Оптова торгівля транспортними засобами охоплює практично всі операції купівлі-продажу в усіх галузях транспортної інфраструктури: автомобільному, залізничному, водному й авіаційному, в яких ринкова вартість будь-якої транспортної одиниці значно перевищує вартісний обсяг середньостатистичної оборудки в інших Видах оптової торгівлі.

Для характеристики сутності оптової торгівлі в сучасному ринковому процесі важливим є визначення її місця в сфері товарного обігу.

Оптова торгівля започатковує сферу товарного обігу, вона виступає торговим посередником між виробниками товарів і роздрібною торгівлею, іншими виробниками і споживачами товарів. На початковій фазі товарного обігу товари зі сфери виробництва надходять до сфери обігу для подальшого розподілу та просування їх до покупця. Кінцева фаза опосередковується роздрібною торгівлею і є завершенням товарного обігу, коли товар реалізується безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього власного некомерційного використання.

Таке місце оптової торгівлі у сфері товарного обігу зумовлює її сутність. У класифікації видів економічної діяльності вона сформульована так: «Оптова торгівля і посередництво у торгівлі включає перепродаж (продаж без внесення змін) нових або уживаних речей чи виробів роздрібним торговцям або споживачам у промисловості і в торгівлі, групам користувачів або професійним користувачам, а також іншим оптовикам чи посередникам, які купують ці товари або вироби від імені роздрібних торговців, споживачів або груп користувачів».

Дещо інше визначення оптової торгівлі дає теорія маркетингу, в якій під нею розуміють будь-яку діяльність, пов'язану з продажем товарів та послуг для подальшого перепродажу чи комерційного використання їх.

Ці визначення не суперечать одне одному, але недостатньо висвітлюють сутність явища як виду економічної діяльності на початковій фазі товарного обігу.

Оптову торгівлю можна визначити як підприємницьку діяльність з продажу, перепродажу із відповідними перетвореннями товарів підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності для подальшого перепродажу чи професійного використання їх.

Як економічна категорія оптова торгівля -- це сукупність економічних, організаційних і правових відносин між суб'єктами товарного ринку стосовно купівлі-продажу (поставки, обміну) великих партій товару для його подальшої реалізації або професійного використання.

Головним завданням оптової торгівлі є створення найсприятливіших умов суб'єктам товарного ринку для здійснення раціонального товарного обігу з метою якомога повнішого задоволення попиту організованих споживачів та підприємств роздрібної торгівлі в зручний для них час, у необхідній кількості та якості й потрібному асортименті.

Опосередковуючи початкову фазу товарного обігу, оптова торгівля забезпечує:

§ формування товарних потоків і спрямування їх від виробників до покупців із мінімальним рівнем витрат обігу та максимальною швидкістю товароруху;

§ формування, збереження й управління запасами товарів, необхідними для своєчасного забезпечення суб'єктів товарного ринку в разі зміни кон'юнктури;

§ стале забезпечення попиту покупців за тимчасової відсутності виробництва чи споживання (наприклад, сезонні перерви у виробництві, транспортуванні водними шляхами тощо);

§ формування попиту на нові товари, просування їх на товарний ринок;

§ спонукання товаровиробників до виготовлення нових товарів, відповідно до змін запитів та вподобань покупців, підвищення їхньої купівельної спроможності. Оптова торгівля відстежує зміни кон'юнктури ринку, попиту споживачів і справляє тиск на товаровиробників з метою реагування на них;

§ професійне обслуговування й консультування покупців, особливо стосовно технічно складних товарів і товарів спеціального призначення.

Оптову торгівлю на товарному ринку здійснюють оптові посередники та суб'єкти господарювання, яких у сукупності називають суб'єктами оптової торгівлі. До них належать:

§ комерційні структури промислових, сільськогосподарських та інших підприємств-виробників і постачальників товарів;

§ комерційні структури підприємств і організацій, що закуповують товари для професійного використання;

§ підприємства та підприємці роздрібної торгівлі, які купують товари для подальшого продажу;

§ оптові підприємства з торгівлі товарами виробничо-технічного призначення;

§ оптові підприємства, які обслуговують роздрібну торгівлю;

§ оптові закупівельні підприємства;

§ лізингові фірми.

Не належать до суб'єктів оптової торгівлі посередники, які не беруть безпосередньої участі в торговельних операціях, а лише сприяють здійсненню їх. Це такі організатори оптового товарообігу, як товарні біржі, оптові ярмарки, виставки-ярмарки, аукціони.

Завдяки діяльності суб'єктів оптової торгівлі вона виконує свої завдання та сприяє підвищенню ефективності товарного обігу, надає низку переваг товаровиробникам, підприємствам роздрібної торгівлі та професійним споживачам.

Продаж товарів оптовими підприємствами в ринкових умовах не може розглядатися як головна функція оптового продажу. Ефективність оптової торгівлі характеризується також кількістю і якістю послуг, що надаються оптовими підприємствами своїм клієнтам - покупцям і постачальникам товарів. Склад і види оптових торгових послуг можуть бути найрізноманітнішими, виходячи з умов руху товарів та інформаційно-комерційного обслуговування учасників ринкових відносин.

При цьому діяльність оптових підприємств, крім функції реалізації товарів, включає широкий спектр послуг, оплачуваних як постачальниками виробниками товарів, так і підприємствами роздрібної торгівлі. У цих умовах фінансове становище оптових підприємств буде залежати не тільки від величини оптового та іншого обороту, але й від кількості та якості послуг, що надаються ними постачальникам і покупцям товарів.

Клієнтам-покупцям оптові підприємства можуть надавати такі послуги:

§ оцінка потреб і попиту;

§ перетворення виробничого асортименту в торговий (підсортування, фасування, упаковка, маркірування і т.п.);

§ зберігання товарних запасів;

§ доставка товарів;

§ концентрація товарної маси;

§ інформаційне і консалтингове обслуговування та ін.

По відношенню доклієнтів-постачальників послуги оптової торгівлі повинні полягати в наступному:

§ централізація комерційної діяльності;

§ підтримка процесу переходу прав власності на товар;

§ інвестиційне забезпечення процесу руху товарів;

§ мінімізація кредитного (комерційного) ризику;

§ маркетингове обслуговування.

Широкий спектр оптових послуг дозволить оптовим підприємствам в умовах ринку успішно функціонувати в конкурентному ринковому середовищі, уникнути збитковості і домогтися ефективної роботи.

Оптові підприємства повинні зацікавити своїх контрагентів, привабити їх наданням різних оптових послуг. У зв'язку з цим важливе значення має розвиток такої послуги оптової торгівлі, як комерційне кредитування, фінансування операцій. Досвід західних оптових посередників показує, що вибір каналу руху товарів залежить від того, наскільки його організатор може сам кредитувати ринкові угоди зацікавлених сторін. У практичній діяльності оптові фірми часто фінансують виробника тим, що надають йому замовлення на певний товар з гарантією його реалізації і при цьому у вигляді авансу оплачують частину замовленої партії товарів. Фінансування роздрібних підприємств оптові бази здійснюють шляхом продажу їм товару з відстрочкою платежу. Умови надання кредитів різноманітні і залежать від обсягу торгової операції, кредитоспроможності покупця, якості продукції, що реалізується, економічної кон'юнктури.

Важливим напрямом розвитку функцій оптових посередників в процесі формування ринкових відносин є розвиток послуг по управлінню і консалтингу.

До переліку спеціалізованих послуг входять консультації по використанню товарів, особливо технічно складних, їх ремонту та гарантійному обслуговуванню. Саме в оптовій торгівлі, де рівень знань фахівців досить високий, потрібно організовувати служби по післяпродажному гарантійному обслуговуванню і консультуванню клієнтів.

Однією із головних особливостей ринкової економіки в її розвиненому вигляді є те, що в основі формування і циркуляції матеріальних потоків лежить не тільки рух капіталів, але й інформація.

Саме оптова торгівля, використовуючи своє становище як пункту перетину інформаційних потоків, здатна в повному обсязі забезпечити збір, накопичення і обробку комерційної інформації (після узагальнення та аналізу) і передачу її контрагентам.

Таким чином, розширення комплексу послуг, що надаються, -- невід'ємна частка вдосконалення всієї господарської діяльності оптових баз, в тому числі взаємовідносин з промисловими підприємствами (постачальниками) і роздрібною торгівлею.

Склад і види оптових послуг, як було показано вище, можуть бути дуже різними, але за функціональним призначенням можна виділити наступні основні комплекси послуг:

§ технологічні -- по зберіганню, підсортуванню, фасуванню, упаковці, маркіруванню, транспортно-експедиційні та ін.;

§ комерційні-- допомога в рекламуванні товарів, комісійна, посередницька з пошуку постачальників товарів і оптових покупців і т.п.;

§ організаційно-консультативні --консультації з питань асортименту і якості товарів, експлуатації виробів, організації роздрібного продажу, вивчення попиту, маркетингу та ін.;

§ інформаційні-- збір, накопичення, обробка комерційної інформації та передача її контрагентам;

§ фінансові-- з організації торгово-розрахункових операцій (кредитування операції за пільгових умов, готівкові і безготівкові розрахунки, авансова оплата і т.п.).

Послуги, що надаються оптовою базою своїм клієнтам, як правило, повинні бути платними і сприяти активізації оптової діяльності. Конкретні розміри оплати послуг потрібно вказувати в тих угодах, що укладаються між оптовим підприємством і клієнтами. Вони повинні відображати витрати на ці послуги з урахуванням їх трудомісткості і забезпечення рентабельності цих операцій, а також економічно зацікавлювати оптові бази в наданні послуг своїм клієнтам.

Таким чином, прибутки оптового підприємства складаються з продажу товарів, торгових надбавок і плати за оптові торгові послуги.

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

Об'єктом дослідження є приватне підприємство «Фірма МДВ», що розташоване за адресою, вул. Максимовича, будинок 10, м. Вінниця, Вінницька обл., 21036. Засновниками підприємства є Бородій Олег Олександрович та ТОВ «ОМО». Діяльність підприємства регулюється Господарським Кодексом України, Кодексом законів про працю України, та іншим чинним законодавством.

ПП «Фірма МДВ» реорганізоване шляхом перетворення Вінницького територіального відділу Українського відділення міжнародної неурядової організації «Міжнародний центр наукової культури».

Джерелом формування майна підприємства є грошові та майнові внески учасників, доходи від реалізації продукції, послуг і інших видів господарської діяльності.

Головна мета, з якою було створено оптове підприємство - отримання прибутку шляхом найбільш повного задоволення попиту покупців на товари, здійснення широкого спектру послуг, виробничої, комерційної та іншої діяльності.

Предметом діяльності ПП «Фірма МДВ» є неспеціалізована оптова торгівля, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Підприємство є офіційним дистриб'ютором виробників торговельних марок, збутом яких займається.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, які зареєстровані в торгово-промислові палаті. Воно є, самостійним господарським об'єктом з правами і обов'язками юридичної особи, має, право займатися господарською діяльністю, виходячи з цілей і завдань, складати договори, нести відповідальність згідно своїх обов'язків.

Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокупності, забезпечує соціальний розвиток і стимулювання працівників за рахунок накопичених засобів, несе повну відповідальність за результати власної господарської діяльності і виконання покладених на себе зобов'язань перед постачальниками і споживачами, бюджетом, банками, а також перед трудовим колективом згідно чинному законодавству.

Підприємство здійснює облік усієї своєї діяльності, контроль за ходом збуту продукції і послуг, веде оперативний бухгалтерський облік і статистичну звітність у порядку, встановленому законодавством.

Річний прибуток підприємства визначається по закінченню кожного фінансового року, формується із виручки від господарської діяльності на інших надходжень.

Підприємство самостійно здійснює свою господарську діяльність, визначає перспективи розвитку виходячи з кон'юнктури ринку, розпоряджається продукцією та чистим прибутком.

Компанія несе відповідальність по боргах всім своїм майном, на яке згідно чинного законодавства може бути звернено стягнення. Не несе відповідальності по зобов'язанням власників.

Плани в програми діяльності, кошторис доходів та видатків складаються та реалізуються підприємством самостійно. Втручання будь-яких державних чи інших органів у діяльність не допускається.

Праця базується на індивідуальних контрактах, що укладаються між директором та громадянами. Трудові відносини громадян, що заключили контракт регулюються діючим законодавством.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудовим колективом.

Організаційна структура підприємства оптової торгівлі «Фірма МДВ» зображена на рис. 2.1.

Для зображення динаміки показників господарської діяльності оптового підприємства «Фірма МДВ» за 2012-2014рр. (табл. 2.1) були використані дані балансів, фінансової звітності та звітів про рух грошових коштів за 2012-2014 рр.

Таблиця 2.1. Динаміка показників господарської діяльності оптового підприємства ПП «Фірма МДВ» за 2012 - 2014 рр.

Показники	2012	2013	2014	2013 у % до 2012	2014у % до 2013
Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	2040,1	1235,6	904,3	60,5	73,1
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	1700,1	1029,7	904,3	60,5	87,8
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	1354,2	685,0	812,8	50,5	118,6
Валовий прибуток, тис. грн.	25,9	(135,8)	(59,6)	-524	43,8
Адміністративні витрати, тис. грн.	321,6	504,8	151,1	156	299
Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	24,3	(136,1)	(59,9)	-560	44
Рентабельність товарообороту, %	1,1	-11	-6,6	-1000	60

На основі табличних даних та проведених нами розрахунків ми можемо дати оцінку діяльності підприємства за минулі три роки.

Показником, який засвідчує про ступінь ефективності виробництва та успішність діяльності є товарообіг (дохід від реалізації продукції), даний показник за останні 2 роки знизився на 60,5% і 73,1% відповідно.

Отже, можемо сказати, що за останні 3 роки господарська діяльність підприємства погіршилась. Підприємство є збитковим, 2 роки підряд втрачає кошти.

Дані про стан активів оптового підприємства «Фірма МДВ» за основними показниками (стан та динаміка змін власного та статутного капіталів, необоротних та оборотних активів) за 2012 - 2014 рр. надані в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Динаміка активів підприємства «Фірма МДВ» за основними економічними показниками за 2012 - 2014 рр.

Показники	2012	2013	2014	2013 у % до 2012	2014 у % до 2013
Власний капітал, тис. грн.	301,6	165,5	105,6	54,8	63,8
Статутний капітал, тис. грн.	256,6	256,6	256,6	100	100
Необоротні активи, тис. грн.	78,7	71,2	64,6	90,4	90,7
Оборотні активи, тис. грн.	810	475,7	502,3	58,7	105,5

Статутний капітал залишився незмінним. Власний капітал за 2 роки зменшився до 105,6 тис. грн., що є негативним фактором. Це відбулося у зв'язку з зі зміною економічної ситуації в країні, кон'юнктури ринку та погіршення ефективності управління підприємством. Оборотні та необоротні активи протягом періоду також зменшувались.

Таким чином, проаналізувавши фінансову звітність підприємства ПП «Фірма МДВ», можна сказати, що воно в поганому фінансовому становищі, останні роки фінансові показники погіршувались, фіксувалися збитки. Тому на даний момент підприємство є невигідним для інвестицій.

3. Дослідження послуг оптового підприємства та оцінка їх ефективності

Економічна ефективність -- це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем. Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів. Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат. Це також стосується послуг оптового підприємства.

Оцінювання ефективності організаційно-комерційних послуг завжди була і залишається однією з актуальних проблем як у теоретичному, так і в практичному плані. Вона зумовлена, перш за все, багатоаспектністю впливу названих послуг на всі аспекти діяльності суб'єктів господарювання. Утім, не всі результати цього впливу підпадають кількісному вимірюванню [20, c. 29].

Для щоб дати комплексну оцінку послуг потрібно враховувати також якість їх надання, доцільність, вплив на людей та навколишня середовище тощо.

Підприємство «Фірма МДВ» надає такі послуги:

§ вивчення і надання інформації товаровиробникам стосовно ринкової кон'юнктури;

§ складання і розміщення замовлень покупців на поставку продукції;

§ сортування, пакування штучних товарів;

§ розфасування сипучих товарів у меншу тару;

§ надання кредитів покупцям і товаровиробникам;

§ надання в оренду складських площ;

§ прокат тари та транспортних засобів;

§ доставка товарів клієнту;

§ доставка товарів від виробника на склад;

§ посилкове відправлення штучних та дрібних партій товарної продукції.

З указаних послуг підприємств оптової торгівлі виробничо-технологічні послуги можна об'єднати за функціональним призначенням у три групи:

1) послуги з формування споживчого асортименту;

2) послуги з надання товару додаткової споживної цінності;

3) послуги з підготовки товару до реалізації.

Також послуги підприємств оптової торгівлі класифікуватися за характером витрат праці та матеріальних ресурсів. За даною ознакою послуги підприємств оптової торгівлі поділяються на:

§ матеріальні (уречевлені);

§ нематеріальні (неуречевлені).

Поєднання нематеріальних і матеріальних послуг у товарі створюють товарну пропозицію підприємства оптової торгівлі. Складові елементи товарної пропозиції тісно взаємопов'язані та взаємодоповнюють один одного. Доцільність надання певних послуг визначається обсягами продажу окремих видів матеріальних ресурсів, особливостями використання їх організованими споживачами та обсягами і видами матеріалів, які потребують попередньої підготовки до виробничого споживання.

Вихідними даними під час визначення потреб у послугах виробничо-технологічного характеру є: перелік узагальнених товарних груп та кількість споживачів, яких обслуговує оптове підприємство; замовлення споживачів на необхідний обсяг та вид послуг з продукції у специфікованому вигляді на кожен місяць, квартал. Загальну потребу клієнтів у виробничо-технологічних послугах визначають за кожною товарною групою. Необхідною умовою розрахунків з визначення видів та обсягів послуг є вирізнення однорідних груп споживачів з урахуванням характеру їхньої діяльності та обсягів використання окремих груп товарів, що потребують попередньої підготовки до виробничого споживання на підприємствах оптової торгівлі.

Усі споживачі району діяльності оптового підприємства розподіляються на окремі групи за галузевою ознакою: промислові підприємства, будівельні організації; науково-дослідницькі та проектні фірми, непромислові організації. Усередині груп здійснюють сегментування споживачів за структурою використання матеріальних ресурсів. При цьому слід користуватися Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (ЄДРПОУ), що містить класифікацію підприємств та організацій за галузями та видами економічної діяльності.

Найточніший метод визначення потреб у виробничо-технологічних послугах -- це анкетне опитування споживачів. Але цей метод доволі дорогий і трудомісткий, тому здебільшого використовується в разі запровадження нового виду послуг.

Визначення обсягу послуг, які вже надаються споживачам, на перспективу можна здійснювати нормативним методом. Для цього в кожному сегменті споживачів визначають об'ємні показники їхньої діяльності: для промислових підприємств -- валова виручка від реалізації продукції; для будівельних організацій -- кошторисна вартість будівництва. Для кожного сегмента споживачів розраховують середні обсяги надання послуг за видами їх на одиницю об'ємного показника діяльності. Інформацію для обчислення отримують шляхом вибіркового обстеження. Розрахунок здійснюють за формулою:

,

де Н -- середній обсяг послуг для одного споживача цього сегмента за окремою товарною групою;

а1,а2,…аn -- обсяг послуг, наданих окремим споживачам у базовому періоді;

в1,в2,…вn -- величина об'ємного показника діяльності споживача, якому надавали послугу;

n -- кількість підприємств цього сегмента, стосовно яких отримано інформацію.

Розрахункові середні обсяги послуг приймають як нормативні для всього сегмента споживачів. Такі нормативи обчислюють щодо кожного виду послуг та окремих груп товарів.

Обсяг і структуру виробничо-технологічних послуг на перспективний період визначають шляхом множення прогнозованого обсягу діяльності всіх споживачів цього сегмента на норматив послуг за формулою:

,

де А -- прогнозований обсяг виробничо-технологічних послуг певного виду;

Bn -- загальна величина об'ємного показника діяльності всіх споживачів цього сегмента;

Hn -- норматив послуг відповідного виду й продукції цього сегмента споживачів.

Після визначення прогнозованого обсягу послуг треба розрахувати ціну, за якою вони надаватимуться споживачам. Споживачі оцінюють, яку реальну споживчу вартість товару забезпечує підприємство оптової торгівлі та які переваги вона має. Багато хто бажає мати справу з ціноутворенням, здійснюваним на підставі обчислення собівартості за видами діяльності, коли покупець платить за товар і кожну надану послугу, що збільшує його споживчу цінність.

Вихідними даними для визначення структури й величини витрат, які включають у калькуляцію собівартості відповідного виду послуг, є склад операцій та робіт з виконання послуг щодо підготовки товару до виробничого споживання, а також склад їх виконавців і необхідних технічних засобів; обсяг робіт з надання окремих видів послуг; вибір одиниці вимірювання для окремих видів послуг як об'єкта калькулювання; нормативи витрат праці та матеріалів.

Калькулювання витрат на послуги здійснюють прямим віднесенням витрат на собівартість окремих робіт на підставі технічного нормування або даних обліку й розподілу окремих витрат між роботами (послугами) пропорційно прямим витратам або якомусь елементу прямих витрат. Згідно з правилами, встановленими П(С)БО16 «Витрати», собівартість виробничо-технологічних послуг формується на основі калькуляційних статей витрат, які підприємство встановлює самостійно. До основних економічних елементів витрат належать матеріальні витрати, заробітна плата, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування на відшкодування зносу основних засобів, інші витрати, які можна безпосередньо віднести на конкретний вид послуг, загальновиробничі витрати. Загальновиробничі витрати поділяють на змінні та постійні. Перелік і склад постійних і змінних витрат встановлює підприємство.

Розрахована собівартість становить основну частину ціни. Іншу частину становлять доходи підприємства оптової торгівлі й обов'язкові податкові виплати. Конкретна ціна кожного виду послуг визначається з урахуванням кон'юнктури ринку, конкурентної ситуації та завдань, які ставить перед собою оптовик. Продажна ціна послуги узгоджується з основними постійними споживачами.

Дохід (виручка) від реалізації виробничо-технологічних послуг формується за рахунок плати споживачів за надані послуги згідно із узгодженими цінами.

У процесі узгодження цін важливою є диференціація їх за кожним видом послуг. Глибина диференціації цін на різні види послуг визначається обсягом та складністю робіт з виконання конкретних замовлень споживачів. Наприклад, ціна розкроювання і нарізання 1 тонни листової сталі диференціюється з урахуванням товщини та довжини розкроювання її; різноманітних профілів прокату -- з урахуванням кількості виконуваних розрізувань і товщини металу; паперової продукції -- з урахуванням щільності паперу та розмірів нарізуваних аркушів; ціна розфасування 1 тонни сипучих та рідинних матеріалів -- з урахуванням дози розфасування, а підготовка 1 км кабельної продукції до виробничого споживання -- відповідно до кількості виконуваних розрізувань, характеру виконуваних операцій (розрізування на мірну довжину, розрізування й оброблення кінців дротів і кабелів тощо). Підґрунтям для розроблення цін, диференційованих за цими ознаками, слугує трудомісткість виконання замовлень споживачів з цього виду послуг і товарів.

Плануванню собівартості окремих видів послуг належить особливе місце в системі планових обчислень. Калькуляції потрібні для обчислення цін послуг, визначення рентабельності їх, оцінювання економічної ефективності технічних та організаційних рішень, аналізу тощо.

Є різні методи обчислення витрат на окремі види послуг. Для близьких за трудомісткістю й однакових за властивостями видів послуг визначають собівартість базової послуги, а калькулювання інших здійснюють за коефіцієнтами трудомісткості.

Собівартість калькуляційної одиниці базового виду послуг Со визначають методом прямого ділення витрат на обсяг конкретного виду послуг:

де Ck -- загальні витрати, віднесені на базовий вид послуг (за калькуляційними статтями чи елементами витрат), грн;

А -- обсяг надання вказаних послуг у калькуляційних одиницях вимірювання.

Шляхом співвідношення трудомісткості надання базової послуги та аналогічних послуг з інших різновидів товару визначають коефіцієнти трудомісткості, за допомогою яких здійснюють диференціацію цін.

Завершальною операцією технологічного процесу обслуговування споживачів за оптового продажу товарів є доведення їх до покупця. Ритмічне, рівномірне завезення товарів споживачам має вирішальне значення для успішної діяльності оптового підприємства. Для якісного безперервного обслуговування клієнтів оптові підприємства розробляють системи доставки вантажів, формують маршрути руху транспорту, визначають територіальну зону обслуговування. За сучасних умов більшість оптових підприємств під час розроблення систем доставки орієнтується на відстань і тривалість перевезення вантажів.

Для промислових покупців дуже важливі короткі строки виконання замовлень. Гнучкість під час складання графіків виробничого процесу можлива лише в тому разі, коли виробники впевнені в можливостях швидких місцевих поставок необхідного асортименту товарів. Планування поповнення виробничого запасу «точно в строк» потребує тісної співпраці оптовиків із промисловими підприємствами-споживачами. Підприємства оптової торгівлі розподіляють перевезення товарів на місцеві та далекі. Місцеві перевезення організовуються для споживачів у межах невеликого географічного району (для автотранспорту -- приблизно 150 км від оптовика) і виконуються впродовж робочого дня. Далекі перевезення організовуються для обслуговування покупців у віддалених від оптовика районах і здійснюються впродовж кількох днів.

Існують два методи транспортного обслуговування. Перший передбачає використання оптовим підприємством при перевезенні вантажів власного або орендованого транспорту. При цьому персонал, який обслуговує транспортні засоби, належить до штатних працівників оптового підприємства. Другий метод ґрунтується на використанні транспорту незалежного транспортного підприємства на договірній основі. Рішення про створення власного транспортного господарства або залучення транспортних засобів зі сторони приймає керівництво оптового підприємства з огляду на преваги й недоліки кожного методу доставки.

Значна кількість споживачів (невеликі промислові підприємства, малі й середні підприємства роздрібної торгівлі) здійснюють завезення з оптового складу власним транспортом. Незважаючи на те, що в разі самовивозу строки доставки суттєво скорочуються, застосування цього методу вимагає економічного обґрунтування. При частих перевезеннях вантажів з оптового складу витрати праці й часу зазвичай, перевищують економічно допустимі межі.

Здійснюючи транспортно-експедиторське обслуговування споживачів, оптові підприємства розробляють маршрути завезення товарів з огляду на перебування покупців у зоні обслуговування, частоту завезення, потреби клієнтів, можливості ефективного використання транспортних засобів, трудових ресурсів.

Для місцевих перевезень найефективнішими є перевезення за кільцевими та зонно-кільцевими маршрутами. Маршрут розробляють таким чином, щоб за один рейс транспортного засобу обслужити кількох споживачів, розміщених на шляху його руху. Оптове підприємство цілком завантажує товарами, призначеними для цих покупців, транспортний засіб, і поступово розвантажує його у покупців. Після розвантаження в кінцевому пункті транспортний засіб повертається на оптове підприємство. Перевагою такого маршруту є можливість вивезення від споживачів зворотнім рейсом порожньої тари.

Якщо підприємство обслуговує значну кількість споживачів, розміщених в окремих зонах району обслуговування, застосовують систему зонно-кільцевих рейсів. Групування споживачів за зонами обслуговування здійснюють з урахуванням розташування їх та обсягів перевезень вантажів.

За неможливості організації таких маршрутів застосовують маятникову або радіальну схему перевезення. Схему маятникових рейсів використовують і тоді, коли підприємство оптової торгівлі відправляє певному споживачеві одночасно таку кількість товару, яка забезпечує найповніше завантаження транспортного засобу. На відміну від маятникової схеми при використанні радіального маршруту одночасно обслуговують двох-трьох покупців.

Витрати на транспортування вантажів відшкодовуються покупцями. Більшість оптових підприємств не включають вартість транспортування у вартість товару, а визначають її окремо. Розрахунки вартості транспортно-експедиторських послуг на різних оптових підприємствах виконують по-різному. Величина транспортних витрат може визначатися залежно від встановлених транспортних тарифів, маси вантажу та відстані його перевезення, або встановлюватися у відсотках від загальної вартості товару. Для перевезення вантажів на великі відстані деякі оптовики встановлюють підвищені транспортні тарифи.

У всіх випадках пропонована оптовим підприємством система доставки вантажів має бути вигіднішою для споживачів, ніж послуги комерційних транспортних підприємств.

Згідно інформації, наданої підприємством, рентабельність основних послуг знаходиться в межах 10-40%. Таким чином, послуги, які надаються є економічно ефективними, приносять прибутки.

Проведене опитування покупців компанії показало, що 85% клієнтів в цілому задоволені якістю послуг, а 15% -- бажають покращення послуг і зміни цінової політики.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що послуги ПП «Фірма МДВ» є ефективними, доцільними, якісними та задовольняють потреби споживачів.

4. Шляхи удосконалення оптової торгівлі

Основна стратегія у сфері оптової торгівлі -- це пошук ринкової ніші і конкретного платоспроможного споживача; виявлення факторів конкурентноздатності і прибутковості, які враховують види продукції, її об'єми та ціни; впровадження ресурсозберігаючих технологій дозволяють знизити видатки виробництво продукції, і навіть створення престижного стану та забезпечення сприятливого ставлення з боку всіх, від кого залежить успішна робота підприємства з засобам проведення рекламних компаній. Реалізації даної стратегії вимагає постійної вдосконалення системи збуту для підприємства.

Тому так необхідна маркетингова орієнтація діяльності підприємства, коли всі зусилля щодо продажів продукції ідуть на споживача, на вивчення його поведінки, мотивацій, що спонукають його до купівлі; на вивчення ринку, і навіть середовища, у якому працює підприємство -- з єдиною метою гнучкого реагування їхньої зміни. Важливим завданням торгового підприємства є встановлення цін. На розглянутому підприємстві формування цін відбувається виходячи із середньої націнки на категорію товарів, попиту на товар, термінів збереження тощо.

Характерно, що не виробляється систематичний аналіз установлених цін у розрізі товарних позицій, що не дозволяє варіювати ціну і встановлювати найбільш оптимальний рівень. Перш за все необхідно провести аналіз витраті виявити нижню межу цін на товари. Ця нижня межа цін містить у собі витрати на транспортування, зберігання, складування, фасовку. Мається на увазі все, що безпосередньо стосується руху товару. Таким чином, ми формуємо мінімальну ціну на товари.

Виявлення в асортименті ходових товарів дозволяє установити ціни нижче конкурентних. У результаті чого з'являється інструмент залучення покупців. Ціни на менш ходові товари формуються виходячи з загальної рентабельності підприємства, тобто ціни встановлюються так, щоб компенсувати низький рівень прибутку від товарів основного асортименту. Принцип такої політики в тому, щопокупець, замовляючи ходові товари орієнтується на низькі ціни, а ціна інших товарів у меншому ступені впливає на попит. Пошук покупців. Організація механізму роботи з покупцями -- одне з найважливіших завдань підприємства. Це постійна підтримка зв'язків, стимулювання купівельної активності. Це здійснюється за рахунок реклами. Ще недавно схема успішного розвитку оптового торговельного підприємства виглядала досить просто -- розширення асортименту товарів, сервісу. Чималу підтримку цьому робило проведення виробниками рекламних і маркетингових компаній.

Сьогодні можливості оптимізації логістики багатьма оптовими фірмами вже практично вичерпані, а через конкуренцію, що загострилася потенціал зростання самих фірм помітно знизився. У нових умовах підприємства торгівлі можуть домогтися успіху тільки шляхом перенесення акцентів на вивчення потреб покупців.

Отримавши можливість вибору, підкріплену активними рекламними кампаніями, сучасні покупці стали більш досвідченими і обізнаними. У результаті характерною рисою їхнього поводження стала менша, ніж раніше, «вірність» конкретному постачальникові, а реакція на пропоновані конкурентами знижки -- більш однозначної. Для того щоб зберегти найбільш вигідних покупців і залучити нових, торговельному підприємству необхідно одержати відповіді на ряд ключових питань. Допомогти в цьому можуть тільки інформаційні технології.

Алгоритм заохочення -- на першому етапі вводяться засоби ідентифікації покупця -- традиційні магнітні картки або будь-які інші засоби систематичного збору даних для встановлення зв'язку покупець-товар. Це дає можливість раз поділяти всіх покупців на кілька категорій, починаючи від постійних і закінчуючи «одноразових». Це дозволяє також визначити, які товари не користуються попитом і в які групи товарів менш за все цікавлять покупців. На другому етапі здійснюється фільтрація інформації для виділення «лояльних» покупців. Із загального списку покупців, що враховує їхній розмір, адресу, частоту і вартість зроблених покупок, виділяються групи «кращих», на збереження яких в основному і спрямовуються подальші маркетингові зусилля фірми.

Третій етап присвячений налагодженню довгострокових відносин з покупцями: моделюється їхнє поводження для встановлення персональних переваг і пристрастей, розробляється конкретна маркетингова програма, вплив якої на відповідну групу споживачів буде виробляти найбільший ефект.

Для того, щоб вибірка була орієнтована на довгострокову роботу з покупцями необхідно врахувати ряд факторів, що визначають якість роботи з покупцем. Так як критерії, що визначають потрібного нам покупця. Таким критерієм може виступати доход принесений підприємству в результаті продажу товару конкретному покупцеві. Однак варто враховувати і ряд інших факторів, таких як тривалість роботи з покупцем, середній обсяг замовлення, частота замовлень, стабільність замовлень.

Виділення «лояльних» покупців є одним з найпотужніших інструментів при формуванні асортименту і цін. Також дозволяє направити рекламу окремо на залучення нових покупців і утримання старих. Одне з основних умов успішного високих темпів зростання оптового товарообігу -- правильна організація. На оптових підприємствах ведеться оперативний контроль, як за відвантаженням, так і за реалізацією товарів. Кожному складу встановлюються плани і графіки постачання товарів окремим покупцям на місяць, по декадах, а нерідко і окремих днях.

На підставі даних товарно-транспортних накладних та інших документів у спеціальних таблицях визначають фактичні обсяги відвантаження товарів за день (п'ятиденку, тиждень або декаду) та наростаючим підсумком з початку місяця. За цими даними можна встановити відхилення від плану з поставки товарів за день (п'ятиденку, декаду) і з початку місяця окремим одержувачам (в асортиментному розрізі і за загальним обсягом поставки) і прийняти оперативні заходи щодо поліпшення товаропостачання.

На кожному складі, крім того, здійснюють оперативний контроль за рухом товарів і станом товарних запасів в розгорнутому асортименті, дані якого використовуються в повсякденному торгово-комерційної роботи з покупцями.

Застосування ЕОМ дозволяє автоматизувати оперативний аналіз відвантаження товарів, оптового товарообігу, руху товару. За допомогою ЕОМ та інших сучасних технічних засобів можна, зокрема, оперативно контролювати, скільки і на які суми виписано товарних і розрахункових документів за відвантажені товари, кому і скільки їх поставлено і як своєчасно сплачуються реалізовані товари.

В умовах переорієнтації підприємств до потреб ринку найважливішим питанням є формування політики збуту відносно мінливих вимог споживачів та високого рівня конкуренції. Економічні показники збутової політики впливають на процес функціонування підприємства в цілому, а їх аналіз дозволяє виявити проблеми, що виникають у його діяльності. Для усунення цих проблем необхідним є використання стратегічно спрямованого комплексу заходів щодо формування збутової політики, а також застосовування сучасних моделей і методів удосконалення етапів організації, планування та контролю за збутовою діяльністю підприємства. При постійно мінливих економічних умовах на ринку збуту, підприємству необхідно також використовувати у своїй практичній діяльності нові моделі та методи по формуванню збутової політики, що забезпечить своєчасне реагування на зміни дій як споживачів, посередників, так і конкурентів. Підприємства, що орієнтуються на маркетинг, значну увагу повинні приділяти організації товарного руху від виробника продукції до споживача. Комерційний успіх підприємства багато в чому визначається тим, як вдало вибрані канали реалізації виготовлених товарів, форми і методи збуту або чи достатнім є асортимент і рівень якості наданих підприємством послуг, що супроводжують продаж продукції.

Отже, для удосконалення оптової торгівлі необхідно прийняти комплекс заходів, які тісно пов'язані між собою. До них належать: матеріальне стимулювання працівників, реклама, цінова політика, рівень обслуговування, якість товарів, додаткові послуги, які надає підприємство. Все це впливає на діяльність та створення позитивної репутації підприємства.

Висновки

ринковий товарний оптовий актив

Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення. Оптову торгівлю можна визначити як підприємницьку діяльність з продажу, перепродажу з відповідними перетвореннями, товарів підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам підприємницької діяльності для їх наступного перепродажу чи професійного використання.

Серед комерційних оптових організацій можуть бути виділені: оптовики з повним циклом послуг (обслуговуванням) і оптовики з обмеженим обслуговуванням. Оптовики з повним циклом обслуговування надають своїм постачальникам і клієнтам такі послуги, як зберігання товарних запасів, їхню доставку, установку й ремонт проданого устаткування, кредитування, надання послуг в області управління, досліджень, планування, допомога в просуванні товару на ринок. Ця модель оптової торгівлі досить широко використовується не тільки в розвинених країнах, але й в Україні, становлячи основу ринкового товаророзподілу. Оптовики з обмеженим циклом послуг закуповують товари, але перелік послуг як стосовно постачальників, так і до клієнтів значно вужче. У цілому ряді випадків оптовики з обмеженим циклом послуг працюють за схемою, виконуючи замовлення й беручи на себе право власності на цей товар, а потім організують поставку прямо до покупця.

У широкому розумінні послуга -- це дія, вигода або задоволення, що забезпечує матеріальні або духовні потреби індивідуальних і колективних споживачів. Основна суть послуги полягає в її переважно нематеріальному характері, хоч вона завжди тісно пов'язана з матеріальними елементами, які забезпечують її створення, реалізацію та споживання.

Послуги, що створюються й надаються торговельними підприємствами, слід розглядати як органічне, обов'язкове продовження торгового процесу, як необхідний компонент комерційної діяльності.

Дослідження показало, що послуги, які надаються підприємством ПП «Фірма МДВ» є ефективними, якісними, доцільними та задовольняються потреби покупців.

Удосконалення надання основних послуг вимагає розвитку та модернізації суб'єктів торгівлі, підвищення рівня їх технічного оснащення, впровадження та застосування прогресивних методів і форм продажу товарів, активізації торгової реклами, організації для покупців різноманітних консультацій спеціалістів та ін.

Проведений аналіз і виявлення негативних явищ на підприємстві, дозволяє запропонувати заходи щодо поліпшення і оздоровлення фінансово-господарської діяльності підприємства ПП «Фірма МДВ».

Для прискорення отримання грошових коштів від покупців можна запропонувати оптовому покупцеві знижку із суми платежу за дострокову оплату. Для підвищення продажів можна застосувати матеріальне стимулювання менеджерів і програму лояльності для постійних. Також важливим кроком буде запуск рекламної компанії -- реклама на біл-бордах, вивіска на будівлі підприємства, інтернет-реклама.

Щоб залучити більше клієнтів можна розширити список послуг: гарантійне обслуговування, виготовлення тари, налагоджування обладнання, надання виробникам та покупцям науково-технічної, економічної та правової інформації стосовно ринку та продукції.

...