Особливості інформаційних рішень в організаційній системі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості інформаційних рішень в організаційній системі

З теорії та аналізу досвідчених даних можна запропонувати такі основні методи підготовки інформаційних рішень:

-- метод зіставлення даних (кореляційний метод);

-- метод фільтрації даних;

-- метод розпізнавання ситуації.

Метод зіставлення.

Метод зіставлення даних є багатоетапним. Перший етап -- групування даних.

Групувати дані найзручніше шляхом відомості в таблицю (матрицю), у якій але вертикалі розташовуються рішення і альтернативи, а, по горизонталі -- джерела даних. У перетинах рядків і колонок вписується зміст повідомлень. Матриця повідомлень мусить бути складена те щоб у ній потрапили усі наявні дані (незалежно від достовірності джерела). Вона повинна містити також усі можливі інформаційні рішення, пов'язані із ситуацією (незалежно від цього, яке якість даних, причетних до цього рішення).

Мал. Схема зіставлення даних

Якщо з якомусь питання від деяких джерел немає даних, на відповідних позиціях ставляться нулі.

Таблиця

«+» - підтверджує, «-» - не підтверджує, «0» - не має інформації

Документ типу табл. є основним і найчастіше єдиним для подальшої роботи, й тому необхідно його укласти дуже уважно. Другий етап -- визначення вагових коефіцієнтів. Однією з способів є експертиза. Проте чи все можна довірити експертам. Психологи встановили, що то вона може задовільно визначати ймовірності подій, із якими звик мати справу, однак може правильно ис¬пользовать ці ймовірності прийняття рішень. "Кожен людини крім її волі формується уявлення про бажаному рішенні, і він намагається виправдати уявлення, підганяючи щодо нього даних про подіях. Люди рідко може бути безсторонніми, коли їм відомо, що вони мають самі ухвалити будь-яке рішення і відповідати для неї, й методику підготовки інформаційних рішень повинна враховувати цю особливість у разі, коли передбачається експертиза. При визначенні оперативної ваги (важливості) повинні враховуватися характеристики джерел інформації та умови спостережень. Математично вагу то, можливо представлений ймовірністю те, що повідомлення істинно. Якщо умови спостереження сприятливі, то вагу дорівнює достовірності джерела (т. е. ймовірності те, що джерело видає правильні повідомлення). За інших випадках якість спостереження враховується з допомогою умовної ймовірності, яке може оцінити або сам спостерігач (оператор технічного кошти спостереження), або вирішальне пристрій (група осіб) виходячи з змісту тієї частини повідомлення, яка говорить щодо умов спостереження. Формальна методика визначення ваги ось у чому. Виявляються чинники, які можуть надати впливом геть достовірність повідомлення. Кожному чиннику має надійти у відповідність певна кількість (ймовірність), який показує ступінь впливу цієї чинника на достовірність повідомлення. Далі - визначається наявність відповідного чинника (або міра його) спостереження. Припускаючи про незалежність чинників обчислюється умовна ймовірність істинності повідомлення. Операція визначення ваги можуть виконати на ЕОМ, є все вхідні дані. Для технічних засобів спостереження такі дані (наприклад, ймовірність правильного виявлення й ймовірність удаваної тривоги для радіолокаційних станцій та систем) становлять важливу частину повідомлення. Отже, стрижневу ідею визначення ваги повідомлення полягає у спрощення це завдання шляхом її розчленовування в послідовності, показаної на мал. 13. Іноді людині легше дати загальну оцінку достовірності, не вдаючись до такої тому детальному аналізу повідомлення. Для ЕОМ такий аналіз неминучий, а ступінь його деталізації визначається участю людей у тому чи іншому етапі роботи. Після визначення ваги повідомлень дані може бути зведені на більш компактну форму типу табл. Альтернативне рішення позначений знаком «--» згори. Тут кожному рішенню відповідає ваговій коефіцієнт, який би його достовірність. Третій етап - об'єднання даних, які стосуються кожному рішенню. Тут застосовуються два способу: обчислення повної ймовірності та амальгамация.

Мал. Схема визначення ваги повідомлення

Повна ймовірність істинності рішення обчислюється по відомим формулам теорії ймовірностей. Джерела повідомлень може бути залежними, і треба врахувати зв'язок з-поміж них.

Таблиця

І тому об'єднують залежні джерела незалежні групи і обчислюють достовірність повідомлень, виданих кожної з груп. Приблизний їх вид результату об'єднання даних показаний в табл. Четвертий етап -- порівнювати з встановленими заздалегідь пороговими значеннями. Порогові рівні вибираються виходячи з досвіду, т. е. апріорних даних про ситуацію, та фінансової відповідальності рішення. При виборі порогів використовуються апріорні дані. За кожним рішенню виставляються два порога: верхній і нижній. Розмір верхнього порогового рівня повинна враховувати рівень ризику, що з позитивним рішенням. Верхній поріг є гарантійним яких і визначає той приріст інформації (проти апріорній), потрібного для повної переконаності. Якщо ваги визначено через ймовірність, а завжди апріорна ймовірність події становить, наприклад, 0,7, то верхній граничний рівень мав бути близько 0,8--0,9 або як. У насправді, відсутність апріорній інформації дозволяє приписати кожної альтернативі ймовірність 0,5 (випадковий вибір). Якщо завжди апріорна інформація дозволяє підвищити цю ймовірність на 0,2 одиниці, то природно зажадати, щоб у результаті спостережень приріст не була менше. Звісно, це надзвичайно грубе роз'яснення, що тільки ілюструє справи. Може бути, що завжди апріорна ймовірність події менше 0,5 і, отже, до спостереження ми схильні до протилежної альтернативі. І тут бути впевненими у цьому, що подія має місце, потрібно понад високий поріг. Якщо повна ймовірність не сягає нижнього порога, повідомлення відкидається. Нижній граничний рівень виставляється виходячи з аналогічних міркувань: що більше завжди апріорна ймовірність і що вище відповідальність, тим нижче поріг. Рішення приймається виходячи з порівняльної процедури: якщо ваговій коефіцієнт перевищує верхній поріг, альтернатива приймається, якщо нижче нижнього порога -- відхиляється, в проміжному разі потрібно отримання додаткових даних (дорозвідка).

Таблиця

Завершальний етап -- складання табл., у якому включаються ті альтернативи, якими прийнято рішення.

Таблиця

З табл. складається загальне опис ситуації, що об'єднує прийняті рішення, не прийняті рішення і які виникли у результаті ухвалення рішень питання. Опис містить певну частину і невизначену частина, що вимагає додаткової розвідування й нових рішень. Амальгамація (буквально: очищення) -- це спосіб зважування інформації з різних точок зору. Припустимо, що четырехальтернативное рішення розглядається трьома експертами, кожному у тому числі приписаний вагу, відповідний ступеня його компетентності (від 0 до 1). Експерти можуть висвітлювати різні сторони проблеми, чи погляду. Замість експертів можна використовувати обчислювальні програми; їхню соціальну значимість оцінюється вагою. Кожній альтернативі дається оцінка +1, 0, --1.

В результаті одержимо табл.

Таблиця 8

Приймається те решіння, вагу якого максимальний. Викладена методика можна використовувати упорядкування програми дій, як людини, і машини.

Метод фільтрації.

Перейдемо до методу фільтрації, схема якого показано на мал. 8. Сутність фільтрації у тому, що розв'язання цієї приймається виходячи з зіставлення повідомлень з комплексом заздалегідь (апріорі) сформульованих незалежних ознак, кожному у тому числі приписується вагу" (важливість). Цей комплекс і є фільтром. Фільтр є обгрунтована досвідом та теорією система значеннєвих і логічних перетинів поміж властивостями ситуації, об'єкта, події, явища та його зовнішніми проявами, ознаками. Якщо інформація задовольняє в цій системі, вона вважається достовірної, а то й задовольняє -- недостовірною; в сумнівному разі рішення може бути прийнято. Ознаки, включені в фільтр, називаються параметрами фільтра. Наприклад, фільтр може складатися з двох супутніх підготовки до наступові ознак: зосередження зусиль і зосередження коштів. Якщо надходить повідомлення про намір супротивника почати наступ разом з повідомленням про відвід чи розосередженні військ, то цих повідомлень не проходять через фільтр і за ними рішення не приймається. Виділяються ті дані, які причетні до ознаками фільтрації. Ці дані класифікуються, оцінюється їх достовірність. Після цього приймається окреме рішення щодо кожному з параметрів фільтра: є відповідна ознака чи ні. Інформаційне рішення приймається виходячи з підтверджених ознак шляхом порівняння їхніх сумарного ваги з порогом.

Принциповою відмінністю методу фільтрації від методу зіставлення і те, що відсотковий вміст можливих рішень формулюється заздалегідь, а аналіз вхідний інформації проводиться у разі готовим ознаками. У раніше розглянутий методі зіставлення ознаки, підлягають оцінці, виявлялися у процесі аналізу інформації. Основне перевагу методу фільтрації у його відносної простоті (відпадає складна й неоднозначна процедура визначення порівняних ознак у різних повідомленнях). Недоліком і те, що дані, не які стосуються параметрами фільтра, не використовуються. Це певний консерватизм, зневага незвичній інформацією, але така ціна досягнутого спрощення. інформаційний рішення ситуація розпізнавання

Мал. Схема метода фільтрації.

Зауважимо, що самих ознак ситуації значить незалежності даних про ці ознаки. Самі результати розвідки можуть бути взаємозалежними, це визначає основну складність процедури.

Метод фільтрації містить такі етапи: -- аналіз даних із параметрами фільтра; -- виявлення підтверджень; -- визначення вагових коефіцієнтів; -- об'єднання даних; -- порівнювати з порогом; -- ухвалення рішення. Новими є етапи аналізу та виявлення підтверджень. Аналіз залежить від відборі відомостей, причетних до параметрами фільтра. Складність полягає у цьому, ніж відкинути опосередковані відомості. Результати цього етапу оформляються таблицею. Наступний етап пов'язані з обробкою таблиці. Складається нова таблиця, у якій у поетичні рядки як і заносяться ознаки, а дані в колонках переставляються так: спочатку йдуть колонки прямого підтвердження, у яких вносяться дані, безпосередньо що підтверджують ознака, далі колонки непрямого підтвердження, потім колонки прямого й опосередкованого відхилення. Пряме підтвердження позначається знаком « + », непідтвердження -- знаком «-», непряме підтвердження (відхилення) позначається цифрою, що характеризує підтвердження. У порожні місця таблиці вписуються нулі (за якимось параметру фільтрації немає даних). Отриману таблицю називатимемо «фільтрової матрицею». Далі йде об'єднання інформації, складання ваговій матриці ознак, порівнювати з порогом і прийняття рішення з плану, аналогічному попередньому. Фільтрацію можна проводити методом амальгамації, у своїй параметри фільтра (із рівними чи нерівними вагами) виступатимуть як «експертів».

З наведеного стислого опису ясно, що метод фільтрації передбачає дуже обгрунтований відбір параметрів і точне визначення їх ваги у вирішенні. Це має бути зроблено заздалегідь. Разом про те метод простіше інших формалізується для реалізації на ЕОМ. Розглянемо приклад застосування методу фільтрації. Нехай потрібно ухвалити один з наступних прийняття рішень щодо рівня підготовки групи фахівців.

1) група повністю засвоїла курс;

2) група оволоділа теоретичної частиною курсу, але їй потрібно лабораторна практика;

3) група потребує посиленні теоретичної підготовки, хоча практично нічого підготовлена добре;

4) група не оволоділа деякими розділами курсу в теоретичному і практичному сенсі:

5) переважна більшість групи курс знає, але невеличка значна її частина відставала в теорії та практиці.

З багаторічного досвіду роботи можуть бути такі ознаки засвоєння курсу.

Таблиця

Зрозуміло, цей перелік може бути продовжений. Припустимо, що це ознаки безпосередньо ставляться до вирішення та його ваги рівні одиниці. Вхідні інформація представлена оцінками за розділами курсу; розумно ці розділи вибрати відповідно до апріорними ознаками. Зауважимо, що маємо є єдине джерело інформації -- іспит. Встановимо пороги прийняття рішень: якщо середня оцінка більше або дорівнює 4,5 -- позитивного рішення; якщо середня оцінка менше 4 -- негативне рішення; якщо середня оцінка більше 4 і від 4,5 -- область невизначеності. Умовно розіб'ємо групу ми такі чотири підгрупи:

1) підгрупа з найвищими оцінками за всіма розділами курсу;

2) підгрупа з найвищими оцінками лише з теоретичним розділах;

3) підгрупа з найвищими оцінками лише з практичним розділах;

4) підгрупа з найнижчими оцінками за всіма розділами.

Форма запису результатів матиме такий вигляд.

Таблиця

Порівняння з пороговыми значеннями дає деякі результати, наведені у табл. 8, де знаком « + » показано підтвердження, знаком «-» - непідтвердження, знаком «?» -невизначеність.

Таблиця

З таблиці ясно, що з 1, 2 і 3-й підгруп підтверджується 1-е рішення, для 4-й підгрупи - 4-те рішення; для всієї групи загалом підтверджується 5-те рішення, відповідно до яким «переважна більшість групи курс знає, але невеличка значна її частина відставала в теорії та практиці». Коли щодо 2-ї і 3-й підгруп є лише з два невизначених ознаки, вважатимуться, що вони укладаються у своє рішення. Приклад простий, отриманого результату лише ілюструє формальність дій.

Метод розпізнавання ситуації.

Під ситуацією розуміється сукупність подій, що розвиваються в часі та просторі і мають якісь наслідки.

Передбачається, що наслідки може бути чітко сформульованими мають важливого значення. Ситуація складається з трьох часток: обстановки, зафіксованої якогось моменту часу, чи стану (противника, своїх військ, умов бойових дій в), процесів, що відбуватимуться надалі, і результату чи наслідків.

При тому ж вихідному стані процеси переходу до іншого стан можуть бути різними; причиною є випадкові чи вольові чинники, які мають ставлення до вихідному стану. Відповідно різним то, можливо результат.

Схема ситуації показано на мал.

Мал. Схема ситуації.

Розпізнавання ситуації виробляється до наслідків, в останній момент фіксації стану або пізніше. Зазвичай цікаві ситуації, у яких обстановка та її зміни характеризуються яскраво вираженими ознаками. Основне властивість ситуації - її динамічність. Результат є наслідком гніву й процесу, але в процес можуть впливати зовнішні чинники. Якщо командир знає ситуацію, може вжити заходів для зміни процесу чи перешкодити тому, щоб які протидіють сили втрутилися протягом процесу; докласти всіх зусиль, щоб змінити ситуації у бажаному напрямі. Чим раніше буде розпізнана ситуація, краще. Розпізнати ситуацію -означає підставі інформацію про обстановці (стані) і процесі ухвалити рішення про тому, яким буде результат. Про обстановці (стані) може бути отримана розвідувальна інформація, про судовий процес може матись як розвідувальна, і завжди апріорна інформація. Чим раніше приймають рішення, тим менше є розвідувальної інформації про судовий процес розвитку. От і доводиться користуватися апріорними даними, заснованими на попередньому досвіді. Чим раніше приймають рішення, тим спричинити процес, а й легше припуститися помилки. Існує найвигідніший час до ухвалення інформаційного рішення. Принципова новизна методу розпізнавання ситуації у тому, що до нього включений процес, т. е. динамічний елемент. У методах порівняння і фільтрації динамічні властивості процесу описувалися групою ознак, статично, що сильним спрощенням. Розглянемо приклад. Инспектирующая група (комісія) перевіряє організацію та влитися повинна мати інформаційне вирішення питань щодо рівня соціально-економічних показників і підвищення рівня професіоналізму.

Є наступна інформація: результати перевірки, (опис стану), плани, інформацію про процесі роботи, отримані у процесі перевірки, і навіть особистий досвід членів комісії у цій галузі. Зазвичай перевірка виробляється вибірково, в обмежений час; певною мірою вона суб'єктивна, тому вхідні інформація є неповної і неточною. Для прийняття рішень би мало бути зрозумілі перспективи якої і істинний стан справ, що може відрізнятиметься від запланованого. Під час підготовки рішення робота комісії повинна тривати до того часу, поки що інформація нічого очікувати достатньої. Якщо з'ясується, що справжня стан справ не приведе до бажаного результату, комісія може впритул роздивитися інші виходи розвитку процесу знайти (розпізнати) такі їх, які досягають мети. Інше питання, яких висновків буде зроблено і прийняті до реалізації, то це вже область організаційних і оперативних рішень. Розпізнавання ситуацій є новою галуззю кібернетики; ще немає усталеним термінології і великої літератури; поодинокі публікації носять вузькоспеціальний характер. Найбільш близькій областю є розпізнавання образів, проте існує принципову відмінність. По-перше, образ є статичною, а ситуація динамічне. По-друге, розпізнавання ситуації завжди пов'язані з віщуванням, передбаченням, екстраполяцією, чого теорії розпізнавання образів зазвичай немає. По-третє, при розпізнаванні образів передбачається наявність класифікації, вихідного кінцевого алфавіту образів, встановленого, зокрема, шляхом навчання. При пред'явленні нового образу потрібно вирішити, якого класу його треба віднести (або ухвалити рішення про тому, що не належить до жодного класу). При розпізнаванні ситуацій апріорній класифікації немає, оскільки кількість можливих ситуацій нескінченно, хоча результати мають класифікацію і кінцевий алфавіт. Понад те, різні ситуації може бути близькі між собою - і навіть частково перетинатися по вихідному станові й існувати характером процесу. Висловлюючись математичним мовою, безліч ситуацій є щільним (т. е. таким, що двома ситуаціями можна розмістити третю, проміжну), а безліч образів ніде не щільно. Таке властивість ситуацій істотно утруднює процес їх розпізнавання. Будемо розрізняти три виду ситуацій: прості, складні і вырожденные. Простими ситуаціями називатимемо ситуації, які заздалегідь класифіковані і, отже, ознаки яких відомі. Алфавіт простих ситуацій конечен; передбачається, що керівнику та його заступникам він відомий повністю, коли всі час поповнюється у процесі накопичення досвіду. Складними ситуаціями називатимемо ситуації, які містять нові невідомі елементи і, отже, не укладаються у алфавіт. Кількість складних ситуацій нескінченно. Однак це, значить, що складна ситуація може бути розпізнана; якщо нові елементи виявлено, їх ознаки і впливом геть подальший процес встановлено, а результат визначено, то ситуацію вважатимуться розпізнаної. Вырожденной складної ситуацією (чи навіть вырожденной ситуацією) називатимемо ситуацію, яка то, можливо представленій у вигляді суми (композиції) простих ситуацій. Такі ситуації здавалося б містять ознаки новизни, які за докладному аналізі виявляються результатом спільного впливу відомих ознак. Теоретично число вырожденных ситуацій звісно (оскільки залежить від кількості комбінацій з елементів простих ситуацій). Але це число настільки велика, що його вважатимуться нескінченним. Не треба думати, що просту ситуацію легко розпізнати або що у ній легко орієнтуватися і продовжує діяти. У разі термін «проста» позбавлений будь-якої емоційного забарвлення і своє лише ту ідею, що ситуація входить у заздалегідь відомих. Насправді «проста» ситуація може дуже важку й важко розпізнаваної; іноді складну ситуацію легше розпізнати, ніж просту.

Процедура розпізнавання містить такі етапи.

1. Виділення інформації про ситуацію (т. е. про обстановку і процесі його розвитку) із загального потоку інформації.

2. Аналіз цієї інформації, поділ в частини, які стосуються різним ознаками обстановки та процесу.

3. Визначення ознак, т. е. відновлення обстановки та процесу його розвитку, виходячи з отриманої інформації.

4. Прогнозування, визначення можливих наслідків.

5. Визначення рівень достовірності прогнозу і зіставлення його із вихідною інформацією, усунення протиріч.

6. Упорядкування описи загалом.

7. Прийняття рішення.

Мал. Схема розпізнавання ситуації

Перший етап має технічний характер, оскільки вона передбачає прийняття рішень чи взагалі проведення якихось необоротних операцій. З величезної кількості інформації, яке безупинно надходить до командира, необхідно відокремити те, що явно непричетний до поставленому завданню. Адже дуже важливо втрачена корисною інформації, цьому етапі припустима надмірність. Принаймні передбачається, що все інформація зберігається якийсь час і до неї буде повернутися в подальших етапах. Але дуже важлива з початку виділити найважливішу, характерну і найбільш достовірну інформації і з неї розпочати. Це дасть економію часу й збереже сили. Важливе значення для успішного проведення етапу має видимість котра надходить інформації, подання до такому вигляді, щоб їх можна було і повно сприйняти. У цьому надання інформації має бути позбавлене будь-якої тенденційності, суб'єктивності і емоційності. Те обличчя або пристрій, якому доручено аналіз вхідний інформації, повинно отримати їх у «чистому» вигляді, точному об'єктивному поданні.

Слід зазначити, що будь-який словесний опис, хіба що старанно воно не було виконано, містить емоційні елементи. Іноді мовне забарвлення підкреслює певну частину змісту навіть всупереч бажанню автора. Потрібен дуже високий рівень культури промови у тому, аби до мінімуму вільну чи мимовільну авторську інтерпретацію, йдеться про тому, щоб надалі повністю від нього позбутися, навряд можна думати. Ця обставина надає особливу функцію першого етапу розпізнавання: виклад інформації мовою цифр і фактів. Думки, міркування і здогади (хоча теж важливу інформацію) повинні прагнути бути точно обумовлено: таке-то обличчя має таку думку -- і не більш. Інформація про ситуацію повинна зберігатися у вигляді, аби повернути до ньому було зручно звертатися. Другий етап - аналізують інформацію - є логічним продовженням першим етапом. Сутність аналізу полягає у систематизації інформації з певним ознаками. Виділяється інформація, належить у тому ж об'єктах, угрупованням, особам; одного й тому часу, подій, явищам; одних і тим самим цілям, намірам, фактам тощо. буд. Ефективність систематизації залежить від можливості знайти подібність, зв'язок, залежність. Повідомлення також про спалах на Сонце і повідомлення про інтенсивної доставці пального на полярні аеродроми противника здавалося б пов'язані між собою, але від серйозного аналізу не вислизне та обставина, що активізацію сонячної діяльності супроводжують коливання магнітного поля Землі, підвищення інтенсивності полярного сяйва як наслідок -- зниження надійності радіолокації. У умовах вигідно активізувати дії авіації. У процесі аналізу виявляються суперечливі дані, які залежно від змісту або відкидаються (якщо вони мають великого значення), або використовуються (відповідно до достовірністю). Бажано виключати дезінформацію. Перехід до третьої етапу - визначенню ознак - відповідальний моментом. Одна й та інформація то, можливо результатом різних властивостей обстановки, і до ознаками може бути однозначним. Багатозначності мусить бути виявлено, т. е. необхідно встановити бачимо всі ознаки, які у принципі можуть проводити інформацію. Зіставлення ознак має виключити багатозначності. Якщо повного винятку неможливо, то доводиться розглядати кілька варіантів ситуації та у разі або віднести остаточне виведення на останній етап розпізнавання, або констатувати неповноту інформації. Може бути, що коли частина інформації немає пояснення: ми знаємо причин, які б її породити. Наявність незрозумілою інформації є ознакою складній ситуації. Ця інформація мусить бути додатково вивчена. Потрібно переконуватися, що складна ситуація не вироджується, т. е. переконатися, кілька одночасно діючих ознак неможливо знайти причиною чи джерелом незрозумілою інформації. Якщо у тому, що ситуація складна, зберігається, інформація передається для подальшого опрацювання ось на чому етапі. Четвертий етап починається із розробки гіпотез. На основании даних про судовий процес зміни обстановки вироблені другого етапу ознаки прогнозуються з урахуванням перетинів поміж ознаками і можливими наслідками. Достовірність прогнозу досягається шляхом ретельного обліку взаємних зв'язків ознак і процесів; з цих зв'язків випливають обмеження, дозволяють звузити область пошуків й одержати конкретний результат. Важливе значення мають апріорні даних про військових, соціологічних, психологічних і фізичних процесах, які у процесі розвитку обстановки. Правильний відбір апріорних даних стосовно конкретної історичної ситуації виконують саме на етапі прогнозування. Прогнозування включає два які йдуть назустріч одна одній процесу: логічне продовження подій у їх причинної взаємозв'язок харчування та здогад про результаті, стрибок у майбутнє, у сенсі випадковий вибір можливої перспективи, від якої логічним шляхом, що випливають із істоти перспективи, повертаються тому. Отже, але немає тієї безперервності, з якою завжди пов'язується математична екстраполяція, ми маємо справу з «істотно разрывным» процесом, який грунтується на суворої причинної безперервності. У цьому полягає діалектична сутність четвертого етапу. Особливо це для складних ситуацій, де незрозуміла інформація переходить на четвертий етап. Цю інформацію потрібно використовувати при прогнозуванні. Те, що ми знаємо, як цю інформацію пов'язати з справжнім, значить, що її неможливо пов'язати з майбутнім. Ступінь небезпеки, що вона несе, область рішення, яку вони можуть вплинути, значимість чинників, що вона визначає, тощо. буд. потрібно зрозуміти. Це область діалектики та військовою інтуїції, що є результатом досвіду, таланту й колективного взаємодії. Визначення достовірності прогнозу становить зміст п'ятого етапу, що є елементом зворотний зв'язок в Циклі підготовки рішення. Оцінка достовірності повинна супроводжувати всім процедурам всіх етапах. П'ятий етан специфічний стосовно того, що з позицій сформульованої перспективи можна кинути ретроспективний погляд, подивитися, наскільки ув'язані між собою результати кожного з етапів і, як кінцевий результат відповідає вихідної інформації. Якщо логіці міркувань є розрив, який важко було знайти відразу, він може выявиться, коли уявлення про ситуацію (чи, у разі, про конкуруючих варіантах) формулюється повному обсязі. Тож частина варіантів може або відкинута, або зведена до одного варіанта. Вихідна інформація оцінюється вкотре -- у світі сформульованого рішення, у світі тієї інтерпретації, яку інформація отримала. Шостий етап полягає у складанні описи ситуації, т. е. результатів розпізнавання. Бажано, щоб це опис було кількісним. Якісна, декларативне опис має самі недоліки, що й першому етапі, але тут більш відчутні, оскільки сильніше можуть на остаточне рішення. Опис включає стан (обстановку), процес його і результати. Воно перестав бути переліком ознак, характеризуючих той чи інший елемент ситуації. Однак є докладним і цілеспрямованим (себто гаданого результату) викладом усіх сторін і особливості ситуації з урахуванням прийнятої класифікації факторів, і подій й чіткого отграничения недостатньо обгрунтованих припущень. Формалізоване опис може мати вид структурної схеми; мережного графіка із визначенням всіх подій, переходів та його числових (ймовірнісних) характеристик; таблиці, постаченої необхідними значеннєвими і кількісними роз'ясненнями, тощо. буд. Заключний, сьомий етап -- ухвалення рішення. Інформаційне рішення приймається виходячи з описи ситуації та всіх міркувань, що виникли у процесі розпізнавання. Рішення може полягати утвердженню єдиного що був описи, однієї з варіантів ситуацій, в уточненні описи, у відхиленні варіантів та встановленні необхідності дорозвідки. Особливість інформаційного рішення за використанні методу розпізнавання ситуацій у тому, що його стосується ситуації цілого, самостійного об'єкта рішення, а чи не окремих ознак і фактів. Під час ухвалення рішення особливе значення необхідно надавати повноті і цілісності інформації. Рішення про ситуацію є інформаційним рішенням високого рівня, і з нею пов'язані серйозні оперативні чи організаційні наслідки. Проте за ухваленні рішення командир зобов'язаний виходити тільки з інформації, якій він має, і допускати тенденційності під тиском відповідальності. Ми зумисне не зупинялися перебувають у вольовому дії. Вольове дія може відбуватися бути будь-якою етапі залежно від складу інформації та істоти рішенні.

Размещено на Allbest.ru