Зміни стратегії роботи з контрагентами зі збуту продукції підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ СЕМЕНА КУЗНЕЦЯ

Кафедра менеджменту

Науково-дослідна робота

На тему: «Зміни стратегії роботи з контрагентами зі збуту продукції підприємства»

Виконала студентка

3 курсу групи 6.03.35.13.012. Вовк А.Д.

Науковий керівник

к.е.н., доцент

кафедри менеджменту Салун М.М.

Харків 2016



Вступ

Хронічна нестача обігових коштів, високі витрати, зайва чисельність працюючих і низька продуктивність праці, непосильна соціальна сфера - ось далеко не повний перелік проблем.

Для успішного просування своїх товарів на ринку найважливіше значення має формування навколо промислового підприємства сприятливого бізнес-середовища, ефективних каналів руху товару.

Епоха масового виробництва в нашій країні наближається кінця, високий рівень попиту змінюється на високий рівень пропозиції. На зміну масовому споживачеві приходить споживач до індивідуальних потреб і хорошим знанням товару і ринку. Конкуренція стає все більш агресивною. На жаль, ми не хочемо помічати цих змін.

Бізнес-еліта, як і раніше, вважає, що ринок неосяжний, як океан, і все, що зроблено, знайде свого покупця. Завдання, яке ставиться сьогодні перед підприємствами, полягає лише в тому, щоб перемогти конкурентів за рахунок зниження цін. Відбувається посилення позицій менеджерів-економістів, вони поступово займають домінуюче становище в компанії, а філософія - підприємство, яке випускає продукцію за найнижчими цінами, обов'язково переможе на ринку - стає переважаючою.

Але вже зараз ми зіткнулися з таким явищем, як насичення попиту на вироблені вітчизняними підприємствами товари. Головною проблемою стає організація просування товару на ринку через формування збуту, вплив на вибір покупця. У цих умовах незмірно зростає роль маркетингу як єдино можливого способу управління бізнесом, що дозволяє узгодити інтереси підприємства, спрямовані на отримання прибутку,та інтереси споживачів.

Таким чином, маркетинг і управління збутом продукції є одним з найбільш важливих елементів системи взаємодії фірми і споживача, як суб'єктів економічних відносин. Це - дуже цікава тема, яка завжди буде актуальною. Саме про управління збутом на підприємствах і піде мова в моїй роботі.

Реалізація продукції, тобто управління її збутом, передбачає визначення і оцінку ринків підприємства, і зовнішнього середовища підприємства з метою виявлення привабливих можливостей, виявлення труднощів і слабких місць в роботі підприємства, правильного вибору ефективної форми і каналу збуту, поліпшення руху товару, вибору заходів з просування товару. Ефективна реалізація продукції є необхідною умовою роботи підприємства, тому реалізація є заключним етапом усього процесу виробництва, і саме реалізація доводить продукт до споживача.

Таким чином, об'єктом дослідження є процес зміни збутової стратегії підприємства по роботі з контрагентами.

Предмет дослідження - теоретичні, методичні та практичні аспекти реформування збутової стратегії підприємства на конкурентному ринку.

Метою НДР є узагальнення теоретичних основ та існуючої практики формування стратегії підприємства по роботі з контрагентами, як основи для управління процесом зміни, реформування збутової стратегії згідно вимог конкурентного середовища.

Для досягнення запропонованої мети сформульовані і вирішені наступні завдання:

1. Визначено термінологія збутової діяльності.

2. Знайдено оптимальні стратегічні рішення при організації збуту продукції підприємства.

3. Сформульовано основні методи і моделі формування збутової стратегії підприємства.

4. Здійснено вибір збутових альтернатив на підставі теорії статистичних ігор.

У процесі здійснення досліджень використані такі методи: емпіричні спостереження; метод полігонів Тіссена; Метод Рейлі заснованих на законі гравітації торгівлі; моделі просторової взаємодії; логит-моделі дискретного вибору і динамічні просторові моделі.

1. Термінологія збутової діяльності при роботі з контрагентами

Збут це процес реалізації виробленої продукції з метою перетворення товарів у гроші й задоволення запитів споживачів [1]. Збут є засобом досягнення поставлених цілей підприємства і завершальним етапом виявлення смаків і уподобань покупців. Збут продукції для підприємства важливий з ряду причин: обсяг збуту визначає інші показники підприємства (величину доходів, прибуток, рівень рентабельності). Крім того, від збуту залежать виробництво і матеріально-технічне забезпечення. Таким чином, в процесі збуту остаточно визначається результат роботи підприємства, спрямований на розширення обсягів діяльності та одержання максимального прибутку.

Канал збуту - це сукупність фірм або окремих осіб, які приймають на себе або допомагають іншому прийняти право власності на товар на шляху від виробника до споживача [2].

Відносини між учасниками каналів збуту можуть будуватися як на підставі усноЇ угодИ між виробниками і продавцем, так і на детальному письмовому контракті між ними.

Типи каналів збуту:

прямі канали - пов'язані з переміщенням товарів і послуг від виробників до споживачів без використання незалежних посередників (канали нульового рівня);

непрямі канали - пов'язані з переміщенням товарів і послуг від виробника до незалежного учасника руху товару, а потім до споживача.

Особливості каналів збуту продукції виробничого призначення:

1) роздрібна торгівля майже не використовується;

2) частіше використовуються вузькі і прямі канали збуту;

3) кількість угод в каналі менше, а обсяг замовлень (у вартісному вираженні) більше;

4) більш кваліфіковані учасники каналів збуту;

5) купівля-продаж в чистому вигляді нерідко замінюється оформленням оренди.

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку [3].

Стратегія - інтегрована модель дій, призначених для досягнення цілей підприємства. Змістом стратегії служить набір правил прийняття рішень, який використовується для визначення основних напрямків діяльності [4].

Контрагент - стороння організація / фізична особа, які вступають в договірні відносини з цією організацією [5].

У більш широкому сенсі контрагент - це:

* одна зі сторін договору в цивільно-правових відносинах

* особа чи установа, яка прийняла на себе ті чи інші зобов'язання за договором,

* кожна зі сторін у договорі по відношенню один до одного,

* кожен з партнерів, укладають контракт,

* протилежна сторона в комерційній угоді,

* підрядник - той, хто зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням другої сторони (замовника).

Контракт (договір) купівлі-продажу це договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму [6].

Вид договору в реквізиті визначає варіант взаємин з контрагентом. В даний час визначені наступні види договорів:

з постачальником;

з покупцем;

з комітентом;

з комісіонером;

бартерний;

інше. [7]

Вид договору впливає на перелік господарських операцій, які можуть бути оформлені в рамках нього.

Наприклад:

операцію купівлі ТМЦ можна відобразити тільки за договорами виду: "З постачальником", "Бартерний";

операцію отримання на комісію ТМЦ можна відобразити тільки за договорами виду: "З комітентом";

операцію реалізації товарів і послуг (передачі на комісію) можна відобразити тільки за договорами виду "З покупцем", "З комісіонером", "Бартерний";

вид договору "Інше" потрібно використовувати, наприклад, при відображенні розрахунків з митними органами в документі "ВМД по імпорту" або для оформлення операцій отримання кредиту.

2. Сутність і зміст стратегії збуту

Збут - це процес реалізації виробленої продукції з метою перетворення товарів у гроші й задоволення запитів споживачів. З даного визначення випливають основні завдання, які постають перед підприємством в процесі виконання збутових операцій: максимізація прибутку підприємства при більш повному задоволенні попиту споживачів; ефективне використання виробництва за рахунок оптимального завантаження потужностей; раціональна поведінка на ринку з урахуванням його постійно мінливою кон'юнктури. [8]

Основні функції збуту можна об'єднати в такі групи: планування, організація, контроль і регулювання. [9]

Функції планування включають: розробку перспективних і оперативних планів продажів; аналіз і оцінку кон'юнктури ринку; формування асортиментного плану виробництва; вибір каналів розподілу і руху товару; складання кошторисів витрат по збуту і їх оптимізацію. [10]

Серед функцій організації збуту необхідно виділити: організацію складування готової продукції; організацію доставки і продажу продукції споживачам; організацію передпродажного і післяпродажного обслуговування; організацію каналів руху товару; організацію підготовки торгового персоналу; управління діяльністю торгових представництв; організацію взаємодії всіх підрозділів підприємства для досягнень цілей збуту. товар ринок збутовий

До функцій збутового контролю і регулювання відносять: оцінку результатів збутової діяльності; контроль виконання планів збуту; оперативне регулювання збутової діяльності підприємства; оцінку і стимулювання діяльності збутового апарату; статистичний, бухгалтерський та оперативний облік збутової діяльності.

Таким чином, збутові функції підприємства досить різноманітні, при цьому кожна компанія реалізує їх по-своєму, що багато в чому визначається такими факторами, як: номенклатура і масштаби виробництва; кількість і географія споживачів; чисельність і інтенсивність каналів розподілу; характер і форми організації руху товару; імідж товаровиробника і його торгової мережі і т.д.

Збут продукції підприємства здійснюється на основі комплексу розроблених рішень, що визначають основні напрямки реалізації продукції, основних споживачів і базових контрагентів. Таким чином, збут вимагає розробки стратегії реалізації продукції.

У літературі зі стратегічного планування [11] існує два протилежні погляди на розуміння стратегії. У першому випадку стратегія - це конкретний довгостроковий план досягнення певної мети, а вироблення стратегії - це процес знаходження певної мети і складання довгострокового плану [12]. Такий підхід ґрунтується на тому, що всі виникаючі зміни передбачувані, що відбуваються в середовищі процеси носять детермінований характер і піддаються повному контролю і управління.

У другому випадку під стратегією розуміється довгостроковий, якісно визначений напрямок розвитку підприємства, що стосується сфери, засобів і форми її діяльності, системи внутрішньовиробничих відносин, а також позицій підприємства в навколишньому середовищі [13]. При такому розумінні, стратегію можна охарактеризувати як обраний напрям діяльності, функціонування і рамках якого має привести організацію до досягнення поставлених перед нею цілей.

Стратегія збуту - довгострокове планування, методологія організації та управління збутом, що дозволяє успішно реалізувати філософію ведення збуту конкретним підприємством-продавцем. Таким чином, стратегія збуту повинна визначати [14]: типи посередників та їх роль в ланцюжку збуту; рівень селективності збуту; можливості опту і роздробу; потреби в обслуговуванні після продажу; оптимальну структуру методів і каналів збуту; структуру ціни для кінцевого покупця (споживача); напрямок в області збутової комунікації. Отже, стратегічні рішення при організації збуту повинні включати:

1. Визначення типу і числа каналів збуту (традиційний канал, електронна комерція, продаж по каталогах, продаж за зразками і т. ін.)

2. Вибір методу збуту (прямий, непрямий, комбінований).

3. Встановлення інтенсивності охоплення ринку (інтенсивний, селективний, концентрований, ексклюзивний).

4. Визначення типів посередників (оптовики, роздріб) і визначення їх ролі в каналах збуту. При цьому необхідно оцінити можливості опту і роздробу (розмір обороту, рівень спеціалізації, можливості здійснювати логістичні, технологічні та сервісні послуги).

5. Визначення рівня централізації рішень в області збуту (рішення можуть бути централізованими або децентралізованими) - при розвитку регіонального збуту.

6. Вибір рівня збутової інтеграції (визначення рівня вертикальної і горизонтальної інтеграції).

7. Прийняття рішення щодо необхідності конкуренції - як в каналах, так і між каналами збуту. [15]

Збутова стратегія підприємства відноситься до бізнес-стратегій, тобто це стратегія підприємства щодо окремого виду її діяльності (збуту продукції).

За ступенем гнучкості, пристосовності до зовнішніх змін виділяють стратегії: заплановані (спрямовані); нереалізовані; виникають; реалізовані. [16]

Залежно від характеру реакції на зміни, що відбуваються в середовищі розрізняють наступні типи стратегії:

проактивний (стратегія, що складається з цілеспрямованих дій);

реактивна - стратегія, що складається з реакції на непередбачені події і конкурентну боротьбу;

реальна (сукупність проактивного (спрямованої) і реактивної (адаптованої) стратегій). [17]

Згідно з циклом розвитку підприємства керівництво може вибрати одну з таких базових стратегій:

стратегію зростання - основну стратегію, яка має прагнення до зростання обсягів продукції, прибутку, капіталу;

стратегію стабілізації - стратегію діяльності підприємства в умовах нестабільності обсягу продажів і доходів, як реакцію на зовнішній тиск з боку зовнішнього середовища;

стратегію виживання - суто оборонну стратегію (застосовується в разі повного розладу економічної діяльності підприємства в стані, близькому до банкрутства). [18]

Клейнер Г. Б. розглядає збутову стратегію як товарно-ринкову, а в її рамках, відповідно виділяє номенклатурну і асортиментну стратегії, стратегію якості продукції, що випускається і реалізованої продукції та стратегію поведінки підприємства на товарному ринку. [19]

3. Методи і моделі формування збутової стратегії підприємства

Формування збутової стратегії починається з аналізу виробничої діяльності підприємства, в ході якого особлива увага повинна бути приділена аналізу виконання плану по випуску продукції, асортименту та аналізу ритмічності випуску продукції.

Як інструмент аналізу виконання плану як з випуску продукції, так і за асортиментом може використовуватися порівняльний підхід.

Ритмічність виробництва оцінюється як за середніми коливань фактичних значень виробництва продукції щодо планової величини, так і за показниками фактичних значень - щодо їх середньої величини. Як показники, що відносяться до першої групи, можуть бути використані показники коливання виконання плану і розмах варіації. Коливання фактичних значень близько їх середньої величини оцінюються на підставі коефіцієнта ритмічності Фішера. Так само можливий розрахунок показника ритмічності Адамова, що враховує напрямок відхилень фактичного значення випуску від планового [20]

Показники збуту продукції характеризуються постійною динамікою в часі і коливаннями значень, тому для їх прогнозування необхідно застосовувати адекватний інструментарій. При дослідженні показників, виміряних в часі припускають, що дані містять тренд, систематичну складову і випадкову помилку, яка ускладнює виявлення регулярних компонент.

Для прогнозування товарообігу може бути використаний метод ковзної середньої, моделі лінійного росту, модель авторегресії проінтегрувати змінного середнього, яка була запропонована Дж. Боксом і Г. Дженкінсом і тому в спеціальній літературі відома також як «модель Бокса-Дженкінса», метод експоненціального згладжування та інші [21]

Наступним етапом формування збутової стратегії є вибір ринків, тобто тих територій, в рамках яких підприємство планує розвивати свій бізнес При розгляді питання вибору ринків, необхідно, перш за все, відзначити, що привабливість кожної окремої території визначається безліччю різноманітних факторів. Процес вибору ринків пов'язаний з двома найважливішими моментами: з вибором об'єктів порівняння і визначенням критеріїв оцінки привабливості.

Після визначення масштабу аналізу необхідно прийняти рішення про те, за якими критеріями буде здійснюватися порівняння. Всю сукупність ознак, які можуть визначати привабливість територій, прийнято класифікувати в дві групи:

характеристики населення:

1. соціодемографічні;

2. психографічні;

3. поведінкові

4. характеристики житла і т. ін .;

характеристики, що впливають на операційну ефективність бізнесу: стан конкуренції, загальний стан економіки території, особливості законодавства, політичний клімат, інфраструктурні особливості території і інші показники, що впливають на бізнес-процеси підприємства.

При необхідності глибокого аналізу вищеперелічені характеристики розглядаються в динаміці. Вибір групи показників для порівняння території повністю залежить від мети і завдань роздрібної компанії.

В даний час є безліч моделей і теорій, що розглядають дане питання з самих різних точок зору.

Всю сукупність найбільш відомих розробок за визначенням ринків збуту поділяють на два напрямки: описово-детерміністський підхід і пояснювально-ймовірнісний підхід [22]

Безліч розробок, що відносяться до описово-детерміністську підходу, розділяється на три підгрупи.

Перша підгрупа об'єднує в собі техніку емпіричних спостережень. Ці методи спираються на вивчення швидше реального переміщення покупців в просторі, ніж на використанні будь-яких апріорних припущень. Найбільш широко поширений метод з цієї групи називається «costomer spotting».

Друга підгрупа - це методи, засновані на нормативних теоріях, наприклад, метод полігонів Тіссена.

Третя підгрупа - безліч методів, заснованих на законі гравітації торгівлі, який був запропонований Рейлі в 1931 році. Цей закон спрямований на визначення меж торгового впливу підприємства. [23]

Другий напрямок - це сукупність розробок, що відносяться до пояснювально-ймовірнісного підходу. Спираючись на виявлені закономірності в поведінці споживачів, ці моделі і методи намагаються дати пояснення природі конкуренції в торгівлі і тому, як споживачі здійснюють вибір. Ці розробки використовують функцію корисності покупця, яку вперше запропонував використовувати Хафф. Сукупність методів і моделей, що відносяться до даного напрямку, підрозділяють на дві групи: моделі виявленого переваги і розробки, пов'язані з прямою оцінкою корисності.

Моделі виявленого переваги утворюють досить велику групу, і її прийнято розділяти на моделі просторового взаємодії, логит-моделі дискретного вибору і динамічні просторові моделі.

Завершує класифікацію група розробок, заснованих на прямий оцінці корисності. Відмінною рисою цієї групи є те, що визначення функції корисності грунтується тут не на використанні інформації попередніх досліджень, як в групі моделей виявленого переваги, а на оцінці цієї функції прямими дослідженнями. Ця особливість дає переваги даної групи методів перед іншими підходами. Пряма оцінка корисності дозволяє оцінити вплив сформованих на конкретній території просторових структур або прогнозувати результати для тих видів торгових операцій, де немає накопиченої інформації про поведінку споживачів.

Таким чином, в процесі розробки збутової стратегії підприємства, однією з її значущих завдань є оптимальне розміщення і організація збутової мережі для ефективних продажів виробленої продукції. Обгрунтуванням ефективності застосовуваної збутової стратегії є багатоваріантний розрахунок альтернатив і вибір на його основі оптимального варіанту з найважливіших напрямів збутової діяльності на цільовому ринку або його сегменті.

4. Здійснення вибору збутових альтернатив

Вибір стратегії збуту продукції на конкретному ринку збуту можна розглядати як гру в якій стикаються інтереси двох або більше супротивників. У багатьох задачах, що зводяться до ігрових, невизначеність викликана відсутністю інформації про умови, в яких відбувається дія. Ці умови залежать не від свідомих дій одного гравця, а від об'єктивної дійсності, що прийнято називати природою. Такі ігри називають статистичними.

Творець теорії статистичних ігор А. Вальд показав, що якщо рішення приймається в умовах часткової невизначеності, то основним підходом для прийняття рішень є статистичні ігри. [24]

Основними відмінностями статистичної гри є:

відсутність прагнення до виграшу у гравця-природи, тобто відсутність антагоністичного противника;

можливість другого гравця статистика провести статистичний експеримент для отримання додаткової інформації щодо стратегії природи.

У статистичних іграх використовуються такі поняття: функція ризику, функція втрат, функція рішень. Умови гри задаються у вигляді матриці-безліч рішень статистика і безлічі рішень природи. [25]

Розглянемо ряд критеріїв, використовуваних при вирішенні ігор з природою:

Максимін критерій Вальда або критерієм крайнього песимізму;

мінімаксний критерій Севіджа (теж критерій крайнього песимізму);

критерій узагальненого максиміна Гурвіца (критерій песимізму-оптимізму).

Критерій Вальда, критерій крайнього песимізму, аналогічний підходу, що застосовується в стратегічних іграх, де суперник вкрай агресивний. Критерій орієнтує особу, що приймає рішення, на вкрай обережну лінію поведінки, тому користується у випадках, коли необхідно забезпечити успіх при будь-яких можливих умовах [26].

Основним вихідним припущенням критерію Севіджа є положення про те, що на зміну станів природи впливають дії розумних супротивників (конкурентів), інтереси яких прямо протилежні інтересам особи, що приймає рішення. Тому якщо у конкурентів є можливість добути будь-які переваги, вони обов'язково це зроблять. Це змушує особу, яка приймає рішення, забезпечити мінімум втрат в результаті цих дій (критерій відноситься до розряду обережних) [27].

Як критерій Вальда, так і критерій Севіджа засновані на самій песимістичній оцінці обстановки. Однак, на відміну від критерію Вальда, спрямованого на отримання гарантованого виграшу, критерій Севіджа мінімізує можливі втрати.

На відміну від критерію Вальда і критерію Севіджа, критерій Гурвіца враховує як песимістичний, так і оптимістичний підхід до ситуації.

Він використовується, якщо потрібно зупинитися між лінією поведінки в розрахунку на гірше і лінією поведінки в розрахунку на краще, через це його часто називають критерієм песимізму-оптимізму.

Розглянемо приклад використання статистичних ігор для вибору стратегії збуту для судноплавної компанії.

Судноплавна компанія планує організацію перевезень пасажирів на літній сезон. Число пароплавів (лайнерів) які повинні бути зафрахтовані, а також число екіпажів, які треба найняти і підготувати до наступної весняно-літньої навігації, є величиною змінною і визначається фактичними потребами в пасажироперевозках в даний сезон. Припустимо, що воно може набувати значень 10, 20, 30, 40 і 50 судів. Фактична потреба в пасажироперевозках є величиною випадковою, яка залежить від безлічі невідомих чинників.

Нехай суднова компанія склала кошторис експлуатаційних витрат і визначила величину очікуваного доходу від виконання плану перевезень в залежності від числа зафрахтованих пароплавів і фактичної потреби в них для повного задоволення потреб пасажирів у перевезеннях S. Нехай розраховані значення очікуваного доходу для всіх можливих значень наведені в табл.

Sk Xi	10	20	30	40	50
10	60	60	60	60	60
20	10	110	110	110	110
30	-48	30	160	160	160
40	-100	-50	200	240	240
50	-150	-100	50	200	340

Потрібно визначити оптимальне число зафрахтованих пароплавів, максимізуючи очікуваний дохід. Розрахуємо цю величину, користуючись наведеними вище критеріями.

Критерій Вальда. Згідно з цим критерієм

.

Критерій Лапласа. За цим критерієм

.

Критерій Гурвіца. Відповідно до цього критерію оптимальне рішення визначається з умови

Побудуємо таблицю очікуваних прибутків за критерієм Гурвіца (табл. 1.6):

a Xi	0,1	0,2	0,5	0,8	0,9
10	60	60	60	60	60
20	20	30	60	90	100
30	-27,2	-6,4	56	118,4	139,2
40	-661	-32	70	172	206
50	-101	-52	95	242	291

Тоді оптимальна кількість пароплавів в залежності від показників визначається табл.

	0,1	0,2	0,5	0,8	0,9
	20	20	20	50	50

Критерій Севіджа.

Будуємо матрицю жалю, а результати заносимо в табл.

Sk Xi	10	20	30	40	50
10	0	-50	-140	-180	-280
20	-50	0	-90	-130	-230
30	-108	-80	-40	-80	-80
40	-160	-160	0	0	-100
50	-210	-210	-150	-40	0

Рахуємо:

.

Звідки .

Таким чином, потрібно зробити вибір між наступними рішеннями: за критерієм Вальда слід зафрахтувати 10 пароплавів, за критерієм Гурвіца - 20 пароплавів, якщо керівництво компанії є песимістами, або 50 пароплавів, якщо вони оптимісти; за критерієм Севіджа слід зафрахтувати 30 пароплавів. Якому ж з можливих рішень слід віддати перевагу? Це залежить від вибору відповідного критерію в умовах невизначеності.



Висновки

В процесі виконання дослідницької роботи були отримані наступні результати:

1. Визначена основна термінологія збутової діяльності при роботі з контрагентами.

2. На підставі аналізу сутності та змісту стратегії збуту знайдені оптимальні стратегічні рішення при організації збуту продукції підприємства.

3. Сформульовано основні методи і моделі формування збутової стратегії підприємства.

4. З використанням теорії статистичних ігор здійснено вибір збутових альтернатив



Список використаних джерел

1. Електронна бібліотека рефератів. [Електронний документ]. - Режим доступу: http://www.bestreferat.ru/referat-231315.html

2. Електронна бібліотека економіки [Електронний документ]. - Режим доступу: http://economix.in.ua/books/konspekti/1/marketing/81/81.php

3. Електронний словник. [Електронний документ]. - Режим доступу: http://investments.academic.ru/

4. Електронна лінія менеджменту. [Електронний документ]. - Режим доступу: http://menzo.ucoz.ru/load/strategija_predprijatija_strateg

5. Електронна бібліотека все про бухгалтерію. [Електронний документ]. - Режим доступу: http://www.yasnoo.ru/chto_takoe_kontragent.htm

6. Вікіпедія. [Електронний документ]. - Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki

7. Електронна бібліотека бухгалтерії. [Електронний документ]. - Режим доступу: http://stimul.kiev.ua/materialy.htm?a=dogovory_kontragentov

#vidy_dogovorov_i_ikh_osobennosti

8. Електронна бібліотека економіки [Електронний документ]. - Режим доступу: http://text.tr200.biz/referat_menedjment

9. Електронна лінія менеджерів. [Електронний документ]. - Режим доступу: http://biglibrary.ru/category38/book116/part23/

10. Електронна лінія менеджерів. [Електронний документ]. - Режим доступу: http://www.management61.ru/index

11. Електронна бібліотека центр креативної технології. [Електронний документ]. - Режим доступу http://www.inventech.ru/lib

12. Електронна лінія про технології менеджменту [Електронний документ]. - Режим доступу: http://www.management61.ru/index.

13. Електронна лінія про стратегію маркетингу [Електронний документ]. - Режим доступу: http://www.smartmanage.ru/deels-280-1.html

14. Електронна бібліотека маркетинг. [Електронний документ]. - Режим доступу: http://finance-credit.news/marketing-sbyita/strategiya-sbyita.html

15. Електронна лінія школа рекламіста. [Електронний документ]. - Режим доступу: http://www.advertology.ru/article108517.htm

16. Електронна бібліотека рефератів [Електронний документ]. - Режим доступу: http://allrefs.net/c56/45erk/p3/

17. Електронна бібліотека навчальні матеріали [Електронний документ]. - Режим доступу: http://works.doklad.ru/view/kTkK7FbKEws/2.html

18. Електронна бібліотека рефератів. [Електронний документ]. - Режим доступу: http://www.studfiles.ru/preview/2146387/

19. Клейнер Г.Б. Стратегія бізнесу: аналітичний довідник //http://www.aup.ru/

20. Мартинов, А.В. Розробка стратегії підприємства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.cfin.ru/ management / strategy.shtml.

21. Бокс, Дж. Аналіз часових рядів / Дж. Бокс, Г. Дженкінс. - М .: Світ, 1974. - 406 с.

22. Кріпак Олена Михайлівна «МЕТОДИ І МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ЗБУТОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА» [Електронний ресурс]. Режим доступа:http://cyberleninka.ru/article/n/metody-i-modeli-formirovaniya-sbytovoy-strategii-predpriyatiya].

23. Моделювання ризикових ситуацій в економіці та бізнесі [Електронний документ]. - Режим доступу: http://www.bibliotekar.ru/riskovye-situacii-2/28.htm

24. Електронна бібліотека [Електронний документ]. - Режим доступу: http://www.f-mx.ru/biologiya/empiricheskie_metody_issledovaniya.html

25. Електронна бібліотека рефератів [Електронний документ]. - Режим доступу: http://www.bibliotekar.ru/riskovye-situacii-2/28.htm

26. Ігри з «природою» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mypresentation.ru/presentation/105722_igry_s_prirodoj

27. Велика Енциклопедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ngpedia.ru/id120843p1.html

Размещено на Allbest.ru

...