Система організації ринків та торгово-комерційних посередників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет ім. В.В.Докучаєва

Кафедра виробничого менеджменту та агробізнесу

ІНДЗ

на тему: «Система організації ринків та торгово-комерційних посередників»

Харків 2016



Система організації ринків та торгово-комерційних посередників

Інфраструктура ринку та її складові

Прибуток підприємця залежить від його спроможності реалізувати максимальну кількіс ть продукції за максимально високою ціною. Таку можливість йому надає відкрита та доступна, з максимальною концентрацією попиту і пропозиції система, яка складається з місцевих, зовнішніх і національного ринків.

Особливо гостро проблема реалізації продукції постає перед виробниками сільськогосподарської продукції, оскільки їхній товар, як правило, об'ємний, швидко псується, потребує спеціальних видів транспорту чи попередньої підготовки до реалізації. До того ж рослинницька продукція має сезонний характер виробництва, тому виникають проблеми, пов'язані з довгостроковим її зберіганням, великими партіями, створенням власних каналів розподілу.

Ринок - це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється реалізація товарів.

Сільське господарство обслуговується системою ринків, що включає такі їх види:

· ринок основних видів с.г. продукції (зерна, цукрового буряка);

· ринок засобів виробництва;

· ринок послуг;

· ринок робочої сили;

· ринок цінних паперів.

Інфраструктура ринку - це сукупність допоміжних ланок і установ виробничої і невиробничої сфери, які прискорюють та полегшують укладання й здійснення ринкових угод.

Елементи ринкової інфраструктури:

· товарні біржі (ж постійно діючий ринок оптової торгівлі)

· брокерські контори

· біржі праці

· комерційні банки

· торгові дома

· аукціони

· консалтингові фірми

· рекламні агентства

· аудиторські та податкові установи

· оптово-продовольчий ринок

· ярмарок сільськогосподарської продукції

· споживча кооперація

Організація роботи товарних бірж

Товарна біржа - це організація, що об'єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, яка полягає в наданні послуг в укладанні біржових угод, виявленні цін, попиту й пропозиції на товари, вивчення, упорядкування, прискорення товарообігу і пов'язаних з ним торгових операцій.

Завдання товарної біржі:

· організація постійно діючого товарного оптового ринку;

· здійснення котирування (визначення) цін на продукцію, яка реалізується через дану товарну біржу;

· надання членам та відвідувачам організаційно-посередницьких та інформаційних послуг при здійсненні угод;

· збір, обробка, аналіз, розповсюдження інформації про кон'юнктуру біржової торгівлі.

Основні учасники біржової торгівлі:

· брокери - торгують за дорученням клієнтів за комісійну винагороду;

· дилери (спекулянти) - самостійно торгують, використовуючи власні кошти;

· маклери - працівники біржі, які ведуть торги, фіксують усну згоду брокерів на укладення угоди. ;

· спеціалісти - аналізують ситуацію на торгах і консультують учасників;

· організатори торгів - забезпечують функціонування біржового процесу;

· керівники біржі - відповідають за дотримання діючого законодавства та за правила роботи біржі;

· працівники апарату біржі, що технічно супроводжують біржову діяльність.

Місце на біржі - це окремий столик (кабіна), обладнаний телефоном, телефаксом, комп'ютером з виходом на електронне інформаційне табло біржі. Кожне місце має свій номер. Члени біржі можуть здавати власне місце в оренду згідно з установленими правилами біржі.

Види біржових угод :

Біржова угода - це угода купівлі-продажу, або угода про взаємну передачу прав і обов'язків щодо біржового товару, допущеного до обігу на біржі.

Угоду вважають укладеною, якщо є усна домовленість брокера, зафіксована маклером.

Біржові угоди прийнято поділяти на дві групи - угоди з реальним товаром; угоди з правами на товар.

* Угода з коротким строком поставки (у міжнародній практиці такі угоди називаються “касові” або “спот”). Виконання таких угод починається із моменту їх укладання, а поставка товару здійснюється в термін протягом 1 до 30 днів.

* Угоди з відстроченою поставкою (“форвард”) - це взаємопередача прав і обов'язків на реальний товар з відстроченою поставкою, на агропродукцію - 3,6,9 місяців. Об'єктом торгівлі при форвардних угодах є товар, який буде вироблено (вирощено) на момент його поставки. Такі угоди дають змогу товаровиробнику самому авансувати майбутнє виробництво.

Ф'ючерсні угоди - укладаються не на обсяги товару, а тільки на певну кількість контрактів. Об'єктом ф'ючерсної угоди може бути тільки один вид продукції. Мета укладання ф'ючерсної угоди - одержання різниці між ціною контракту на момент його укладання та ціною на день закінчення контракту. Якщо за цей період ціна зросте, то продавець програє.

Опціонна угода - це контракт між двома контрагентами, один з яких одержує премію і бере на себе зобов'язання продати чи купити, а другий сплачує премію та одержує право купити чи продати певний товар за конкретною ціною протягом визначеного терміну.

Особливістю опціонних угод є те, що покупець опціону, сплативши його вартість (премію) продавцеві, надалі має право на вибір - купити товар за визначеним контрактом ціні чи відмовитися від його купівлі.

Отже, як ф'ючерсні, так і опціонні угоди певною мірою забезпечують страхування від коливання цін і мають важливе значення .

Котирування цін :

Ціни на біржі формуються вільно, визначаються на кожен вид сільськогосподарської продукції, виходячи із попиту та пропозиції. На біржі використовуються такі поняття цін:

· Ціна продавця - зазначається в заявці на продаж.

· Ціна покупця - вказується в заявках на купівлю.

· Ціна біржової угоди - остання з тих, які названі покупцем та продавцем під час біржових торгів на конкретну позицію товарів, що зафіксована біржовим маклером.

· Котирувальна ціна - це ціна, визначена котирувальною комісією біржі шляхом аналізу цін біржових угод, цін продавців і покупців на підставі єдиних критеріїв та спеціальних методів.

Основні поняття про елементи ринкової інфраструктури.

Агроторговий дім - це оптова фірма, яка здійснює операції з реальним товаром за власний рахунок або від імені виробників, споживачів

Аукціони - це відкритий продаж товару у встановленому місці та визначений час на основі змагальності покупців. Ціною укладеної угоди є найвища із них. що названа в процесі торгу.

Ярмарки - це періодична форма оптового ринку на основі огляду товару або його зразків.

Оптово-продовольчий ринок (ОПР) - це місце здійснення регулярних торгових угод на підставі організованої продажі та купівлі певних видів сільськогосподарської продукції і продовольства.

Споживча кооперація - це об'єднання громадян для виробництва товарів та надання послуг на засадах економічного співробітництва.

Фірмові магазини - власні магазини підприємств через які здійснюється реалізація виробленої продукції.

Організація агросервісу в системі АПК.

Сервіс - це надання послуг чи постачання товарів необхідних для здійснення основної виробничої діяльності.

Агросервіс - це сфера аграрного бізнесу, яка являє собою систему підприємств різних форм власності, що забезпечують с.г. товаровиробників товарами та послугами виробничого характеру, а саме:

· матеріально-технічне забезпечення (постачання техніки, запасних частин, пально-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, сортового та гібридного насіння).

· ремонт і обслуговування машинно-тракторного парку.

· транспортні послуги.

· агрохімічні роботи .

Організація здійснення лізингових операцій

Лізинг-це договір, укладений двома сторонами, відповідно до якого лізингодавець надає в користування лізингоодержувачу об'єкт лізингу на визначений період і за певну плату, лізингодавець зберігає за собою право володіння переданим в оренду майном.

Зокрема об'єктом лізингу можуть бути такі основні засоби виробництва:

· трактори

· комбайни

· сівалки

· машини для обробітку фунту

· устаткування для ремонтних майстерень

· різні виробничі будівлі та споруди

Суть лізингової операції:

1. с.-г. підприємство, в якого відсутні власні кошти, вибирає виробника необхідних йому основних засобів виробництва.

2. с.-г. підприємство звертається в лізингову компанію з пропозицією про укладання лізингової угоди.

3. лізингодавець придбаває такі засоби і передає їх лізингоодержувачу в тимчасове користування за відповідну плату згідно з договором.

Є два види лізингу:

· фінансовий лізинг

· оперативний.

Фінансовий лізинг - по завершенні строку угоди фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг - після завершення строку угоди об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю.

Організація соціальної інфраструктури

Соціальна інфраструктура - це сукупність підприємств, установ і закладів, які забезпечують соціально-культурні та житлово-побутові умови сільського населення.

Соціальна інфраструктура складається з таких двох блоків :

І. Служби і підрозділи, що функціонують безпосередньо на підприємствах:

· навчально-виробничі класи

· їдальні, буфети, польові кухні

· читальні зали

· кімнати відпочинку

· фельдшерсько-акушерські пункти

· душові кімнати

· профілакторії

· служби охорони праці

· служби доставки працівників до робочих місць

· виїзна торгівля

ІІ. . Служби та організації, що обслуговують все населення села:

· Дошкільні дитячі заклади

· Відділення зв'язку

· Заклади освіти, спорту і культури

· Медичні заклад (лікарні, поліклініки, амбулаторії)

· Магазини, кафе, громадське харчування

· Житлово-комунальні служби

· Будинки (центри) побуту

· Торговельні заклади

Посередницька діяльність -- поняття, близьке за змістом до комерційної діяльності. За визначенням посередник -- це суб'єкт господарювання, який перебуває між двома іншими суб'єктами і допомагає обміну у вигляді послуг або товару, інформації тощо.

Торгівля в будь-якому її вигляді виконує посередницькі функції між виробником і споживачем. Оптовик може бути посередником між виробником та іншим оптовиком або між виробником і роздрібною торговельною мережею.

Роздрібне торговельне підприємство -- посередник між підприємством -- виробником товару (або оптовим підприємством) і безпосереднім споживачем.

Установлюючи відмінності між комерційною і посередницькою діяльністю, слід зазначити, що в умовах ринкових відносин будь-який посередник є комерсантом, але далеко не кожний комерсант є посередником. Наприклад, будь-яке підприємство, що випускає свою продукцію у вигляді товару для продажу, перш за все має комерційну мету, але не є посередником, оскільки не становить проміжної ланки в циклі товарообміну.

Здебільшого у виробників немає можливості для прямого збуту продукції, оскільки завдання її розподілу досить складне, як і досить великі витрати, пов'язані зі збутом.

В умовах ринкових відносин фірми-виробники постійно стикаються з проблемою доведення своєї продукції до покупця (споживача) з найменшими витратами. Цю функцію має виконувати галузь оптової торгівлі, яка є проміжною ланкою між виробником та споживачем, здійснюючи їх обов'язкове одночасне обслуговування.

Розгалужена мережа маркетингових посередників -- невід'ємний елемент інфраструктури товарного ринку будь-якого регіону.

Залежно від видів діяльності в структурі маркетингових посередників можна виділити торговельні, страхові, транспортні, кредитно-фінансові, рекламні та консалтингові фірми. З метою підвищення ефективності своєї діяльності та забезпечення комплексності послуг посередником може виступати асоціація або інше організаційне об'єднання, які пропонують низку взаємопов'язаних позицій, наприклад, обслуговування процесу товароруху: транспортування, складування, рекламу, страхування, охорону, процедури митного оформлення тощо. Це забезпечує скорочення витрат посередників, знижує вартість їхніх послуг, підвищує оперативність посередницької діяльності.

Торговельно-посередницька діяльність -- невід'ємний елемент ринкового господарства. Важко знайти підприємця, який не користувався послугами посередників або сам не виступав в їхній ролі при здійсненні комерційних угод. За даними міжнародних джерел, до 80 % світового обігу товарів і послуг здійснюється за допомогою посередників. Проте це не означає, що посередник у процесі товароруху є невід'ємним атрибутом і може бути нав'язаний товаровиробникові ззовні. Доцільність вибору посередника диктується кон'юнктурою товарного ринку, особливостями внутрішнього і зовнішнього середовищ фірми-виробника.

Визначаючи велику роль і участь посередників у оптовому обігу, необхідно вказати на високу ефективність прямих господарських зв'язків, яким надають перевагу стосовно цілої низки товарів насамперед споживачі великих обсягів. Отже, для будь-якого товаровиробника немає єдиного, найкращого каналу розподілу. Найдоцільніше для великих фірм-виробників використовувати оптимальне поєднання різноманітних каналів розподілу.

Вибір каналів товароруху часто розглядають як процес, що передбачає два послідовні етапи. Менеджер приймає рішення про те, який вид каналу йому варто обрати для постачання продукції конкретному споживачеві. Він може бути прямим чи непрямим, тобто за участю посередників.

Прямий канал товароруху має переваги над непрямим тоді, коли здійснюється доставка технічно складних виробів при виконанні технічних умов замовника, забезпеченні жорсткої гарантії якості, за наявності великих партій замовлення і у разі необхідності виконання умов транспортування і зберігання товарів. Приблизну схему прямих каналів товароруху представлено на малюнку.

Схема прямих каналів товароруху

Вибір непрямого каналу за участю посередника визначається такими факторами, як можливість придбати усі необхідні товари в одному місці (у великого оптовика-дистриб'ютора), доступність товару для загальних вимог транспортування і обслуговування після продажу. Наявність посередників між виробником і кінцевим споживачем пов'язана зі зміною власності на товар. У одних випадках вона може переходити до посередників, а в інших -- зберігатися за виробником.

Участь посередників у системі товароруху зумовлена наданням споживачам різних послуг щодо підготовки товару до застосування. Великі дистриб'юторами фірми за бажанням споживачів можуть надавати їм різні послуги щодо здійснення маркетингових досліджень інформаційного обслуговування, погодження характеристик товару, фінансування обслуговування продукції, що закуповується, тощо.

Надання різних послуг споживачам пов'язане з підвищенням вартості товару за допомогою націнок, величина яких залежить від вартості цих послуг. Прямі канали постачань, як правило, використовуються за наявності великих замовлень, а за невеликих обсягів замовлень застосовують непрямі канали, залучаючи мережу посередників.

Таким чином, на етапі вибору каналів товароруху виникає потреба у виборі такого з них, який був би не дуже великим, оскільки тоді він може виявитися неефективним для збуту товару, і не дуже маленьким, тому що тоді не зможе охопити усі види діяльності для споживачів. Тому перед менеджерами стоїть важливе завдання -- правильно визначити спосіб доставки товарів до споживачів. Використання непрямих каналів товароруху передбачає спільні розробку вимог і визначення можливих обсягів збуту продукції та прибутку на нинішній та найближчий періоди. Крім того, менеджери мають стежити за діяльністю конкурентів і за тими каналами, які ними використовуються.

Із цією метою доцільно визначати найбільш ефективний канал розподілу (мінімальні витрати) методом підрахунку сумарних витрат по кожному каналу руху товарів за такою формулою:



де Re -- мінімальні витрати /каналу;

qij -- витрати і виду щодо /каналу;

Т -- товаропотік (вантажопотік, т);

rj -- питомі сумарні витрати щодо /каналу.

Сумарні витрати щодо кожного каналу руху товарів мають такі види:

-- витрати на транспортування товарів;

-- витрати на складування готової продукції;

-- витрати на вантажно-розвантажувальні роботи;

-- витрати на підсортовані операції із формування асортиментів і партій товарів;

-- витрати на коректування й обробку замовлень;

-- адміністративно-управлінські витрати на організацію руху товарів,

У зв'язку з тим, що різні канали руху товарів мають різні обсяги вантажопотоків, під час визначення ефективності розраховуються питомі витрати, які доводяться на 1 т вантажу.

Сфера застосування прямих каналів товароруху надзвичайно широка, а ефективність їх застосування пов'язана з виходом на цільових споживачів, створенням міцних, довготривалих та індивідуалізованих зв'язків із ними.

Загострення конкурентної боротьби на ринку збуту товарів змушує знаходити нових клієнтів і підтримувати ділові зв'язки із наявними, що неминуче приводить до прискорення розвитку прямих каналів збуту.

Необхідність використання в каналах розподілу цих чи інших посередників може бути зумовлена різними причинами. Найважливіші з них у сучасний період -- це обмеженість власних обігових коштів, низька забезпеченість складськими приміщеннями, доставка товарів через зовнішньоекономічні зв'язки та ін.

Вивченню торговельних посередників потрібно приділяти особливу увагу. Закордонна і вітчизняна практика каналів розподілу свідчить, що виробничі та торговельні фірми досить широко користуються послугами посередників, які відрізняються між собою за розміром і характером діяльності, наявністю повноважень, формами розрахунків та ін. Кількість посередників у країнах з розвинутою ринковою економікою досягає десятків, а то і сотень тисяч. Посередницькі послуги можуть надавати і одна фізична особа, і велетенські компанії, річний обіг яких може бути порівняний із зовнішньоторговельним обігом окремих країн.

Посередники -- юридично незалежна від виробників та споживачів сторона. Вони пов'язані між собою договірними відносинами. Будь-яка посередницька діяльність, як зазначалося, здійснюється підприємцем з метою одержання прибутку. Незважаючи на те, що посередники беруть за свої послуги певну винагороду, їх участь у каналах розподілу товарів надає виробникам (продавцям) і покупцям товарів та послуг таких переваг:

-- постійно перебуваючи у ринковій атмосфері, вивчаючи та аналізуючи кон'юнктуру ринку, особливості попиту і пропозиції на товари та послуги, посередники можуть орієнтуватися на виробників за асортиментом, якістю товарів і послуг;

-- діючи в конкретному секторі ринку та спеціалізуючись на певному асортименті товарів і послуг, посередники швидше, ніж постачальники, можуть знайти фірми, зацікавлені у придбанні товарів, забезпечуючи тим самим прискорення обіговості виробничого і торговельного капіталу;

-- розміщуючись на території країни і за її межами, вони забезпечують ефективний зв'язок великих фірм-виробників із невеликими торговельними підприємствами (покупцями), що забезпечує рівномірність розподілу товарів, збільшує обсяги реалізації та рекламує фірму-виробника;

-- в окремих випадках посередники вкладають у сферу обігу власний капітал, тобто авансують виробників товарів і послуг, створюючи їм умови для зростання обсягів виробництва, розширення асортименту і таким чином збільшуючи прибуток за рахунок оборотності виробничого капіталу;

-- вживаючи багато заходів з рекламування товарів фірм-виробників, посередники формують імідж фірми, підвищують конкурентоспроможність товарів, розширюють канали збуту, зменшують час товарного обігу" скорочуючи терміни постачання товарів;

-- посередники підвищують конкурентоспроможність товарів за технічним рівнем і якістю, вдосконалюючи товари перед продажем, проводять виставки-продажі, демонструють товари в дії, стимулюють обсяги реалізації системою знижок, забезпечують технічне обслуговування в гарантійний і післягарантійний періоди;

-- окремі посередники можуть брати на себе фінансові гарантії виконання платіжних та інших зобов'язань сторін, що сприяє збільшенню товарного обміну, підвищує його надійність, збільшує обсяги транзитних поставок; біржа лізинговий посередницький товарорух

-- за погодженням із продавцями та споживачами, посередники можуть сприяти організації транспортування вантажів, їх страхуванню і збереженню, зняттю митних обмежень.

В умовах цивілізованої економіки діє суворий ринковий закон, за яким продавці й покупці використовують канали розподілу товарів за участю посередників тільки тоді, коли винагорода, яка виплачується посередникам, нижча, ніж можливі видатки продавців і покупців на самостійну організацію збуту або закупівель необхідних товарів.

Проаналізуємо стан посередників на внутрішньому ринку. Як зазначалося, основними суб'єктами інфраструктури товарного ринку є посередники. Усіх посередників, які діють на товарному ринку, можна розподілити за функціональними завданнями і комплексом зобов'язань, що визначають види договорів, взяті за основу для посередницьких угод. Крім цього, однією з визначальних ознак, які характеризують діяльність посередників на товарному ринку, є наявність належних оптових підприємств, що діють на умовах повної самостійності та формують дохід за рахунок визначеного ними рівня націнок і залежних посередників, які отримують свій дохід від винагород у вигляді відсотків від суми угод, укладених від імені та за рахунок принципала (довірителя).

Реалізація товарів через незалежних посередників набула великого розвитку у країнах з розвинутою ринковою економікою. У різних галузях і сферах діяльності України та інших держав незалежні посередники можуть називатися по-різному: оптові підприємства, оптові фірми, комерційно-посередницькі фірми, комерційно-посередницькі компанії, торговельні будинки, оптові магазини, дистриб'ютори тощо.

Враховуючи те, що всі вони займаються торгівлею і комерційною діяльністю, а за своєю роллю і посадою виконують функції сполучної ланки між виробництвом і чисельними споживачами, на наш погляд, найбільш прийнятною назвою для таких фірм-підприємств є "комерційно-посередницька фірма". Тому надалі під цим терміном ми розумітимемо всі типи оптових підприємств різних товарних спеціалізацій та окремих галузей промисловості.

Комерційно-посередницькі фірми (КПФ) є найважливішою ланкою сфери товарного обігу і найпоширенішим видом оптового комерційного підприємства в інфраструктурі товарного ринку. КПФ є в усіх обласних центрах і великих містах обласного підпорядкування України. Це оптові підприємства різних форм власності (в основному колективної і приватної), що забезпечують на договірній основі постачання товарів і продукції виробничо-технічного призначення будь-яким споживачам у регіоні й за його межами. Вони можуть спеціалізуватися за окремими товарними групами чи конкретними галузями промисловості. Більшість КПФ оптової торгівлі споживчими товарами спеціалізуються за товарними групами.

Основними завданнями регіональних КПФ є:

-- ведення господарської діяльності, спрямованої на досягнення збалансованості попиту та пропозиції на регіональному ринку споживчих товарів і послуг, а також продукції виробничо-технічного призначення;

-- проведення єдиної інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та соціально-економічної політики з питань формування і функціонування регіональної інфраструктури ринкового типу;

-- забезпечення потреб регіону споживчими товарами на основі укладених контрактів, договорів купівлі-продажу і договорів постачання.

КПФ виконують такі основні функції:

-- проведення всіх видів комерційних справ на регіональному і зовнішньому ринках щодо закупівлі, продажу продукції і товарів, а також їх обміну;

-- здійснення зовнішньоекономічної діяльності шляхом проведення прямих експортно-імпортних операцій, бартерних угод, лізингових операцій відповідно до чинних нормативних документів;

-- надання маркетингових, організаційно-методологічних, науково-інженерних, інформаційних, рекламних, посередницьких, правових та інших послуг об'єднанням, підприємствам, організаціям, спільним підприємствам;

-- здійснення різних видів прямого міжнародного зв'язку з іноземними партнерами, прийом їхніх представників у країні, а також відрядження своїх представників за кордон;

-- ведення від свого імені, як усередині країни, так і за кордоном, комерційних справ, виконання юридичних актів, участь у торгах, виставках, ярмарках;

-- формування запасів готової продукції в регіоні, вступ у господарські зв'язки з іншими підприємствами різних форм власності, організація безперебійності товаропостачання роздрібної торговельної мережі;

-- вишукування додаткових ресурсів і джерел надходження товарів у регіон від місцевих та іногородніх постачальників, розвиток власного виробництва окремого асортименту споживчих товарів і послуг;

-- здавання в оренду складських приміщень, виробничих ділянок та цехів із переробки сільськогосподарської продукції, технічних засобів і підйомно-транспортного устаткування;

-- керування діяльністю підвідомчих підприємств, баз, складів, дрібнооптових магазинів;

-- формування технічної політики розвитку товаропровідної мережі (бази, склади, магазини), її оснащення технічними засобами;

-- постійний пошук розширення обсягу послуг своїм клієнтам, починаючи від традиційних (прийом замовлень, організація централізованої доставки, проведення виставок-продажів) і закінчуючи технічним обслуговуванням транспортних засобів клієнтів, процедурами митного проходження товарів, взяттям на реалізацію товарних надлишків та ін.

Організаційна структура комерційно-посередницьких фірм залежить від кількох факторів:

-- масштабів діяльності фірми (внутрішньоміська, обласна, міжобласна);

-- обсягів виробництва в певному регіоні;

-- наявності засобів комунікацій; рівня розвитку інфраструктури в регіоні галузевої та торговельної спеціалізації фірми.

Незважаючи на розбіжності в організаційній структурі комерційно-посередницьких фірм, є визначений ступінь її однотипності. Основною особливістю організаційної побудови фірми є дволанкова система керування фірмою.

Перша ланка -- апарат керування фірмою. До неї належать товарні відділи, що здійснюють закупівлю та реалізацію товарів, комерційні справи з товарів своєї номенклатури, коли кожен відділ спеціалізується на товарах лише свого асортименту. Такий принцип побудови характерний для фірм зі складним асортиментом товарів, що відрізняються особливостями виробництва, джерелами надходження та ін., наприклад, оптові підприємства з торгівлі культтоварами, галантереєю, одягом, бакалією тощо. Для підприємств-фірм, асортимент яких обмежений і не надто складний, комерційна служба складається з двох функціональних відділів -- відділу закупівлі та відділу реалізації. Така організаційна структура використовується для фірм з оптової торгівлі рибними товарами, м'ясопродуктами, плодоовочевими товарами.

Слід зазначити, що ринкові умови істотно вплинули на зменшення масштабів діяльності більшості комерційно-посередницьких фірм, що відобразилося на зменшенні асортименту й обсягів оптового обігу. Це призвело до змін в організаційній структурі, котра для більшості підприємств трансформувалася з товарної спеціалізації у функціональну.

До керівного апарату зараховують також і функціональні відділи, побудовані за принципом однорідності виконуваних ними функцій.

Друга ланка -- підприємство і структурні підрозділи товаропровідного ланцюга. Сюди входять товарні склади і холодильники, що здійснюють приймання, нагромадження, зберігання товарних запасів і формують дрібні партії товарів для відправлення до роздрібної торговельної мережі. Виробничими підрозділами, залежно від спеціалізації підприємства, можуть бути і цехи з розливу мінеральних вод і напоїв, з випікання борошняних кондитерських виробів, виготовлення морозива, з розфасування тощо. Виробничі підрозділи мають контракти з постачальниками сировини та зі споживачами, що одержують готову продукцію зі складів фірми.

Організаційна структура управління фірмою

Дрібнооптові магазини -- важливий підрозділ КПФ у розширенні каналів збуту їхньої продукції. Вони здійснюють продаж менших партій товарів в основному приватним підприємцям і підприємствам. Розміщуватися вони можуть як на території складського об'єкта КПФ, так і рівномірно на території регіону, що обслуговується. Магазини роздрібної торгівлі можуть розташовуватися разом із магазинами дрібнооптової торгівлі, в окремих випадках поєднуючи ці дві функції.

Характерною рисою діяльності КПФ на сьогодні є майже повне зникнення транзитного обігу, тобто транзитних операцій з перевідправлення товарів своєї номенклатури оптовим покупцям, минаючи власну складську мережу. Раніше ця частка в оптовому обігу посідала від 40 до 60 %. Необхідно зазначити, що закордонні КПФ досить широко використовують транзитні постачання, тому що це за обмежених розмірів складських площ приносить фірмам чималі доходи.

Поряд із цим, характерною рисою господарської діяльності більшості оптових підприємств є розвиток дрібнооптової, і навіть роздрібної торгівлі, надання різного роду послуг, непрофільні види діяльності й виробництво.

Іншою особливістю є те, що від адміністративно-командної системи керування їм дісталося потужне складське господарство. Це велика перевага КПФ колективної форми власності перед приватними оптовими фірмами, що обмежують обсяги своєї оперативної діяльності через слабкість матеріально-технічної бази. Характеризуючи активність торговельно-оперативної діяльності й адаптацію до ринкових умов, можна виділити два типи поведінки КПФ на оптовому ринку. Умовно їх можна назвати перспективно-ринковим та пасивно-консервативним.

Перспективно-ринковий тип поведінки властивий фірмам з чітко сформульованою стратегією розвитку, швидко адаптованою до умов ринку, з постійно підсилюваною диверсифікованістю своєї господарської діяльності. Пасивно-консервативний тип поведінки характеризується пасивністю пошуку фірмою своєї ніші в ринковій сфері, відсутністю нових форм і видів діяльності.

У фірм із чіткою ринковою орієнтацією можна виділити такі найістотніші ознаки їхньої оперативної діяльності:

а) розширення сфери діяльності та пов'язану з цим готовність до інвестицій. Підприємство активно просувається на суміжні ринки: роздрібна торгівля, підсобні виробництва, переробка сільськогосподарської продукції, оптова торгівля непрофільною продукцією й ін.;

б) розширення географії торгових операцій на територію сусідніх міст, областей і країн (найчастіше у межах СНД);

в) робота із залучення нових клієнтів (адресне розсилання, виставки, ярмарки, аукціони);

г) постійне підвищення конкурентоспроможності фірми на ринку шляхом рекламування, пропозиції широкого спектра послуг, проведення гнучкої цінової політики, високого рівня торговельного обслуговування;

д) удосконалювання внутрішньої організаційної структури з метою підвищення її ефективності, стимулювання працівників за результатами діяльності; активна участь у створенні нових комерційних структур (комерційний банк, місця на постійних біржах, виставках-переглядах).

Для консервативного типу поведінки КПФ характерні:

а) зменшення оптового обігу й асортименту товарів;

б) відсутність нових видів діяльності;

в) незацікавленість у пошуку нових клієнтів і постачальників товарів;

г) формування доходів виключно за рахунок здавання в оренду матеріально-технічної бази;

д) відсутність інвестицій.

Варто зауважити, що в ринкових умовах для успішної та стабільної торговельно-оперативної діяльності комерційно-посередницьким фірмам необхідно створювати служби маркетингу. Це забезпечить більш детальне вивчення ринку в країні, дасть змогу фірмам укорінитися на суміжних споживчих ринках сусідніх регіонів. Універсалізація асортименту в оптовій торгівлі відобразиться на збільшенні оптового обігу і посиленні конкуренції, що стане основою для остаточної адаптації комерційних фірм до реальної ринкової перебудови.

Фактори, що впливають на вибір посередника

Існує безліч факторів, що впливають на вибір посередника. До них відносяться:

правова забезпеченість посередника, тобто наявність у нього необхідних і юридично правильно оформлених документів, що дають право надавати посередницькі послуги;

компетентність посередника, тобто знання істоти завдань, які йому необхідно вирішувати, знання споживчих властивостей товару, вміння, при необхідності, оперативно надати сприяння в транспортуванні, зберіганні, збереження товару, своєчасну оплату товару згідно з домовленістю;

фінансова забезпеченість, тобто здатність посередника виконувати взяті на себе зобов'язання і нести матеріальну відповідальність згідно з договорами, укладеними зацікавленими сторонами;

репутація посередника, тобто думка тих, хто вже користувався або користується його послугами, коректність в складанні і виконанні своїх зобов'язань і угод.

Історія розвитку біржі

Вивчення розвитку біржі дає ключі доуспешному її становленню за умов сучасній російській економіки, дасть можливість уникнути можливих помилок, і про рахунків у створенні біржовий торгівлі.

Т оварна біржа як продукт розвитку ринку, ринкових відносин, пройшла тривалий шлях розвитку. Форми біржовий торгівлі, маючи ряд загальних організаційних чорт, водночас постійно змінювалися,приспосабли валися для потреб економіки. З'являлися нові функції, перетворювався характер угод, відбувалася поступова трансформація економічної цілеспрямованости біржі - стара організаційна форма наповнювалася новим економічним змістом

Розглянемо сучасні товарні біржі. Вони може бути вузькоспеціалізовані (біржа кави, цукру й какао, бавовни, цитрусових, нафти, зерна, пшениці) і універсальні, стали охоплювати широке коло то варів, і навіть поєднують торгівлю товарами з торгівлею цінними паперами і валютою.

Найбільшою товарної біржею світу є «Чикаго Борд офТрейд» - (Чиказька торгова біржа). Тут здійснюються операції з пшеницею, кукурудзою, вівсом, соєвими бобами, олією і шротом, сріблом ізоло тому, цінними паперами, контрактами, заснованими на індексах акцій, іпотекою. (Іпотека - заклад у банку підприємством будь-якої нерухомості підпредоставление банківського кредиту.) І на цій біржі виробляється 90% світових термінових угод з зерну. У Японії -Токийская товарна біржа, в Австралії - Сіднейськабиржа тощо

У процесі організації та активізації діяльності товарних бірж в Україні вирішальна роль належить Закону України "Про товарну біржу", введеного в дію з січня 1992 р. Так, станом вже на квітень 1992 р., в Україні починає функціонувати біля 70 товарних бірж. Їхній біржовий оборот становить біля 10 млрд. крб. (1,81 млн. дол. США).

Частка сільськогосподарської продукції у структурі біржового обороту була незначна і складала близько 6%.

Упродовж 1992 - 1994 рр. спостерігався спад біржової активності, поступово скорочувалися обсяги біржових догод, кількість діючих товарних бірж, у того числі й таких, що торгували агропродукцією і зерном.

Цей процес частково обумовлено тим, що торгівля на товарних біржах організовувалась не за всіма представленими товарами, а продавалися виключно біржові товари, вся інша продукція проходила через позабіржовий гуртовий ринок.

Також негативно вплинув на діяльність біржового ринку введень в дію 28.02.1992 р. Закон "Про оподаткування доходів підприємств і організацій", згідно з яким посередницька діяльність, а саме податок на прибуток від аукціонів, біржових торгів, закупівельно-торгівельної діяльності був визначений у межах 75%. Тільки Закон України "Про оподаткування доходів підприємств " у від 28.12.1994 р., дає законодавчу основу для відродження біржової діяльності в Україні, оскільки податок на посередницьку діяльність знижено до 45%. Це і обумовило в 1995 р., значну активізацію біржового ринку. У 1996 р. біржі працювали вже у всіх регіонах України. Через них реалізовувались значні обсяги товарної продукції. Так, обсяги реалізації зерна досягли в 1996 р. З млн. т., а насіння соняшнику - 450 тис. т. Біржова торгівля сприяла вирівнюванню і стабілізації цін. Питома вага сільськогосподарської продукції і продовольства в торговельному обороті бірж становить 50%.

Серед найбільш активних регіональних бірж можна назвати:

· Чорноморську (м. Миколаїв);

· Одеську аграрну та Одеську товарну біржі;

· Агропромислову біржу "Донеччина" (м. Донецьк);

· Вінницьку товарно-універсальну біржу;

· Київську агропромислову біржу;

· Полтавську агропромислову біржу;

· Західноукраїнську аграрну біржу (м. Львів);

· Західну регіональну товарну біржу (м. Львів).

Починаючи з 1999 долі спостерігається значна активізація біржової торгівлі взагалі, та біржової торгівлі агропродовольчою продукцією зокрема

З другої половини 2010 р., у біржовій торгівлі спостерігався спад активності. Обсяги догод, які укладались на товарних біржах, що торгують агропродукцією, у 2013році зменшились у 7,6 разів

Обсяг укладених угод на біржах

	1995	2000	2005	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Усього	532.9	2162.0	17024.48	26060	56122.4	50995.9	51440	94420	118544	28807
Сільсько- Господарська продукція	8989	10568	9596	40019	39866	43787	4633611	77889	11631	400



Кількість бірж

	1996	2001	2004	2006	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014
Усього Зареєстровано	74	359	464	448	482	484	510	537	562	574	285
Універсальні	19	97	119	114	118	103	106	106	107	108	107
Товарні і товарно-сировинні	25	157	227	258	293	318	341	368	391	400	415
Агропромислові	9	31	34	29	30	26	25	25	25	24	23
Інші	21	74	84	47	41	37	38	38	39	42	41

Стійку динаміку темпів зростання біржового обороту, поява нових функцій, залучення нових сфер економіки біржову торгівлю свідчить про великі можливості її участі її подальшого розвитку.

Недоліки в організації біржового ринку викликані, найперше, концептуальною безсистемністю переходу України до ринкових відносин та прогалинами нормативно-законодавчої бази. Недоліки в організації негативно впливають на ефективність біржових структур та практично роблять неможливою реалізацію основної функції товарної біржі - забезпечення гуртової торгівлі.



Список літератури

1. О.И. Дегтярьова іО.А.Кандинская «>Биржевое справа» М., ІС «Юнити» 1997

2. «Збірник інформаційних матеріалів з товарних бірж»К.,2007

3. Статистичний щорічник України за 2014р. Державна служба статистики України.

Размещено на Allbest.ru

...