Методи забезпечення конкурентоспроможності продукції підприємств молокопереробної промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Проблема конкурентоспроможності продукції за останнє десятиліття в Україні стала однією з найбільш обговорюваних, вона є досить актуальною, саме тому існує необхідність її усестороннього дослідження. Конкурентоспроможність продукції є одним із головних чинників, який визначає успіх ринкової діяльності підприємств. А забезпечення конкурентоспроможності та її підвищення належать до найбільш пріоритетних цілей виробників.

Під конкурентоспроможністю продукції розуміють її відповідність запитам і потребам споживачів, здатність забезпечувати прибуткову діяльність.

Конкурентоспроможність продукції є економічною категорією, яка характеризує ступінь привабливості продукції для покупців за результатами суб'єктивного співставлення сукупності якісних та вартісних параметрів, що задовольняють конкретну потребу споживачів і відповідають вимогам ринку на певний період часу.

Споживачі визначають конкурентоспроможність продукції, аналізуючи її переваги за низкою параметрів порівняно з аналогами (рис. 1).

Рис. 1. Параметри конкурентоспроможності продукції

Параметри конкурентоспроможності - це характеристики властивостей продукції, що визначають галузеві особливості оцінки її конкурентоспроможності.

Істотний вплив на забезпечення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку здійснюють імідж країни виробника, наявність торгової марки, якість виробу, відповідність вимогам ринку, цінова привабливість.

У цілому фактори конкурентоспроможності продукції умовно можна поділить на ендогенні й екзогенні. Ендогенні фактори характеризують можливості промислового виробництва країни-експортера і впливають насамперед на техніко-економічний рівень експортованої продукції, що істотно впливає на якість продукції, витрати на її створення, встановлення ціни. Екзогенні фактори характеризують потреби зовнішнього ринку країни-імпортера і визначають попит на продукцію даного виду. Це кон'юнктура зовнішнього ринку, що визначає його насиченість товарами-аналогами, регіональні особливості й умови споживання продукції, наявність реклами, а також умови конкретного ринку збуту, що включають в себе протекціоністські заходи, встановлення демпінгових цін на аналогічну продукцію й інші фактори.

Проблема підвищення конкурентоспроможності має декілька аспектів: технічний, організаційний, економічний, соціальний, психологічний, юридичний (правовий), комерційний. І хоча всі вони складають єдину систему забезпечення конкурентоспроможності продукції, існує відповідна черга у вирішенні питань кожного з аспектів з урахуванням їх «вагомості»:

- цінова політика щодо конкурентоспроможності продукції;

- інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспроможної продукції;

- оподаткування підприємств, які випускають конкурентоспроможну продукцію;

- кредитна політика держави і банківських структур щодо підприємств, які випускають конкурентоспроможну експортну продукцію;

- регулювання імпорту продукції;

- регулювання фінансового обліку;

- антимонопольна політика.

До важливих і ефективних способів цілеспрямованого підвищення конкурентоспроможності продукції на світовому ринку відносять також поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти і технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів до технічного рівня та інших якісних характеристик виробів, а також тенденції розвитку науки і техніки.

Досліджуючи конкурентоспроможність продукції молокопереробного сектору України та її здатність витримувати конкуренцію на зовнішньому ринку, варто відзначити, що асортимент вітчизняних виробників молочної продукції становить понад200 найменувань з незбираного молока, 50 видів сирів, 20 видів масла, сухих молочних продуктів - 48, молочних консервів -- 12 найменувань.

Молоко, що надходить на молокозаводи, переробляється на масло, казеїн і сухе молоко -- 63%; тверді або плавлені сири -- 19%; кисломолочні продукти -- 11%; незбиране молоко -- 4%; морозиво -- 3%.

Ринок молочної продукції -- один із провідних напрямів харчової промисловості в Україні. Найбільш перспективним молочним продуктом з точки зору збільшення виробництва є сири, йогурти й інші молочні десерти, а також морозиво. Споживання сиру, особливо кисломолочного, інтенсивно зростає у всьому світі. Так, у країнах ЄС споживання сиру збільшується щорічно на 1,8%, у США -- на 2%, у Японії -- на 12%. На виробництво сиру у світі зараз витрачається майже 40% молока. Надалі прогнозується збільшення цієї частки до 50%. Оскільки основною сировиною для виробництва сиру є молоко, то головним завданням фахівців є збереження великих потенційних ресурсів, які в ньому закладені природою, при його промисловій переробці, використовуючи нові технології й устаткування.

В Україні відбувається інтенсивне переоснащення молочних підприємств промисловості, що сприяє поліпшенню якості продукції. У зв'язку з підвищенням вимог до санітарного стану на виробництвах впроваджується сучасне лабораторне устаткування й ефективні методики аналізу.

Середньорічне споживання молока і молочних продуктів на душу населення України у перерахунку на молоко складало у 2010 році 206,4 кг, у 2014 р. -- 222,5, у 2015 р. -- 218,6 кг, тобто зросло щодо рівня 2010 р. на 1,06% і впало на 1,75% порівняно з 2014 роком через зниження купівельного попиту населення (рис. 2).

Рис. 2. Споживання молока та молочної продукції в Україні на душу населення у 2010--2015 рр.

Згідно із сучасними дієтичними рекомендаціями, для дорослої людини добова норма споживання молока становить 700 г на день або 255 кг на рік. В Україні спостерігається незначне відхилення від медичної норми в межах 101 г на день (36,4 кг в рік). Середньорічне споживання молока в країнах Західної Європи деяких країн наближене до норми, у деяких значно її перевищує, тоді як у країнах Східної Європи, Африки рівень споживання молока і молочних продуктів критично низький.

Молочна індустрія і молочний ринок розвиваються відповідно до загальносвітових тенденцій. Зміни у розвитку молочної справи вносить глобалізація, змінюються споживчі ринки, соціальні моделі харчування людей. Усе більший вплив на розвиток вітчизняної молочної індустрії чинять тенденції і досягнення світової науки. На спрямованість технологічних розробок впливають такі фактори:

- зміна відносини людини і науки до їжі;

- посилення проблем біологічної безпеки, внаслідок розвитку науково-технічного прогресу;

- актуалізація проблем енерго- та ресурсозбереження і екології у зв'язку з виснаженням ресурсів Землі.

На ринку харчових продуктів, у тому числі й молочному ринку, протягом тривалого часу домінують дві чіткі тенденції: споживач хоче купувати продукти не тільки корисні для здоров'я, але й смачні. Ці тенденції особливо яскраво проявляються щодо молочних продуктів, особливо з невеликим терміном реалізації.

Загальні технологічні вимоги, висунуті до якості молока в країнах Євросоюзу, - це бактеріальне обсіменіння до 100 000 од./см3 і кількість соматичних кліток до 300000 од./см3. А деякі молочні заводи в Європі власними стандартами встановили ще більш високу планку, відповідно до якої бактеріальне обсіменіння становить 50 000 або навіть 30 000 од./см3, кількість соматичних клітин 200 000 од./см3, а в деяких випадках 150 000 од./см3.

Основна увага виробників концентрується на розробці продуктів з функціональними властивостями. Цю проблему неможливо вирішити тільки за рахунок використання різного роду коригуючих добавок - антиоксидантів, стабілізаторів, консервантів тощо. Тому питання підвищення якості та конкурентоспроможності продукції молока-сировини та інгредієнтів є досить актуальними. Перспективними напрямами досліджень вважаються передтермізація, бактеріофугування, іонний обмін й інші процеси, спрямовані на поліпшення якості молока-сировини. У розроблених технологіях активно застосовуються процеси фракціонування, синтезу, концентрації, кріозаморожування, кавітації тощо

Аналізуючи перспективи розвитку молочної індустрії країни і молочного ринку взагалі, варто оцінити, при яких умовах вона буде конкурентоспроможною у світовій системі. До таких умов належать підйом рівня молочного тваринництва, подальша концентрація переробної промисловості, створення сучасної структури переробки молока і виробництва усієї гами продуктів і напівфабрикатів, включаючи молочно-білкові й сироваткові концентрати, замінники незбираного молока тощо. Розвиток цих завдань неможливо без розвитку інтелектуальної і технічної бази. конкурентоспроможність вартісний покупець молочний

Для виробництва якісних кисломолочних продуктів і розвитку молочного ринку, безумовно, важливий вихідний матеріал. Тому сучасна наука на даному етапі займається розробкою нових методів виробництва первинної сировини й усуненням його недоліків, зменшенням витрат матеріалів й інших ресурсів, необхідних для харчового виробництва. Одним із напрямів є виробництво молочних продуктів методами, що відрізняються від традиційних.

Ключовою проблемою вітчизняних експортерів молочної продукції в Україні є пошук нових ринків збуту після закриття російського ринку, зняття тимчасових обмежень на експорт до Казахстану, освоєння ринку Китаю та із початком дії з 1 січня 2016 року угоди між Україною та ЄС про зону вільної торгівлі. У середньо- і довгостроковій перспективі такими ринками повинні стати країни ЄС. Але низька якість молочної сировини і, відповідно, кінцевого молочного продукту, не дає можливості виходу продукції в європейський простір швидкими темпами. Проте з 2010 року поступово збільшується частка виробництва молочної сировини сільськогосподарськими підприємствами, чия якість молока на порядок вища, аніж отриманого в господарствах населення. А деякі українські підприємства вже пройшли перевірку на відповідність нормам ЄС. Окрім того, виходом із кризи молочної галузі є переорієнтація виробництва із сировинного напряму на виробництво масла вершкового і сухого молока, які користуються більшим попитом у країнах СНД, Азії й Африки.

Однак освоїти новий ринок не просто: адже кожна країна унікальна і має власну систему сертифікації, фітосанітарних стандартів, вимог до безпеки і якості продуктів. З огляду на це, держава в особі аграрного відомства взяла на себе роль посередника між бізнесом і потенційними країнами-імпортерами. Наразі відбувається активна фаза адаптації законодавства України до європейських вимог.

Високий рівень конкуренції на ринку стимулює постійний пошук нових, ще більш універсальних і гнучких способів просування і підвищення конкурентоспроможності молочної продукції.

Молочна галузь має важливе значення для країни. Тому для її розвитку необхідно розробляти надійну законодавчу базу, впроваджувати європейські стандарти якості.

Для інтеграції вітчизняних товаровиробників у світову економічну спільноту необхідна докорінна перебудова державної системи стандартизації. Стандарти, гармонізовані з міжнародними нормами, формують базу для виконання обов'язкових вимог до якості продукції, що сприяє ідентифікації товарів і впровадженню інновацій, а застосування стандартів ІБО 9000 створює рівноправні умови виходу на зовнішній ринок і фундамент для побудови менеджменту якості продукції.

Размещено на Allbest.ru