Концептуальні характеристики стратегії розвитку торговельної діяльності підприємств споживчої кооперації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Торговельна діяльність підприємств споживчої кооперації України, яка є основним елементом її багатогалузевого господарства та істотно впливає на реалізацію системою соціальної місії, потребує адекватного вибору конкурентної стратегії розвитку з метою покращення фінансово-економічних показників діяльності, забезпечення підвищення рівня конкурентоспроможності на ринку товарів, відновлення провідного становища в обслуговуванні населення сільської місцевості та сприяння успішній діяльності підприємств системи у довгостроковій перспективі. Саме тому першочерговим завданням стратегічного управління є розроблення набору стратегічних альтернатив та критеріїв для прийняття стратегічних рішень у довгостроковому періоді та дотримання стратегічного курсу за допомогою оперативного прийняття оптимальних управлінських рішень в короткостроковому.

Стратегічний розвиток діяльності торговельних підприємств системи споживчої кооперації полягає у формуванні набору ефективних конкурентних стратегій, завдань, цілей та альтернатив поведінки та у необхідності подальшої адаптації до змін у зовнішньому середовищі шляхом їх реалізації.

Поняття стратегії є базовим у теорії стратегічного управління, оскільки саме вона є об'єднуючим механізмом цілей можливостей (потенціалу) та умов (зовнішнього середовища). Базуючись на цілях бізнесу, вона визначає засоби, за допомогою яких підприємство може перетворити свої стратегічні наміри в ринкові переваги, взаємодіючи з факторами зовнішнього впливу, без цього його ефективна адаптація до стратегічних змін в умовах невизначеності і мінливості середовища неможлива. Ситуація також ускладнюється неузгодженістю процесів, які відбуваються всередині підприємств, неадекватному ринковим вимогам управлінню господарською діяльністю Стратегія допомагає підприємству вибрати свій раціональний шлях розвитку і створити найважливіші переваги у його функціонуванні: готує його до змін у зовнішньому середовищі; пов'язує його ресурси зі змінами зовнішнього середовища; прояснює проблеми, які виникають; координує роботу різних структурних підрозділів; покращує контроль на підприємстві.

У сучасній літературі можна відокремити дві основні концепції стратегії розвитку підприємств: філософську та організаційно-управлінську. Філософська концепція наголошує на загальному значенні стратегії для підприємства та асоціює її з цілями, цінностями, пріоритетами і напрямками розвитку підприємства. Організаційно-управлінська концепція стратегії пов'язана з конкретними рішеннями та вказівками, діями та заходами, методами та прийомами щодо здійснення стратегічної діяльності на підприємстві і визначає альтернативні шляхи дотримання цінностей і напрямів розвитку підприємства при досягненні його довготермінових цілей. Тобто ця концепція асоціює стратегію з процедурами підготовки і забезпечення успішної довгострокової діяльності підприємства.

Зокрема, О.М. Кукушкін справедливо відзначає тісний взаємозв'язок між поняттями "стратегія" та "розвиток", і трактує стратегію розвитку підприємства як довгостроковий план, який містить комплекс рішень щодо вибору напрямку розвитку підприємства, визначення його основних цілей, а також моделі дій щодо формування та ефективного використання його потенціалу і дає змогу створення сприятливих внутрішніх та зовнішніх умов для успішного подолання основних стадій розвитку. Як зауважує Б.В. Сіленков, у науковій літературі поняття стратегії розвитку формулюється виходячи з різних точок зору, включаючи планування досягнення довгострокових цілей розвитку і концептуальних, життєво важливих напрямів діяльності підприємства. Критеріями стратегії розвитку вважають динамічність і конкурентоспроможність економіки, галузі, підприємства, продукції.

Тридід О.М. окремо виділяє поняття "стратегія розвитку підприємства", яке трактує як складний системний об'єкт, що володіє сукупністю певних властивостей, які можуть визначати якість стратегії з різних позицій: або з погляду її формування, особливостей та умов реалізації, або з точки зору ступеня досягнення кінцевого результату - розвитку підприємства та поняття "стратегічний розвиток підприємства", тобто властивість підприємства як виробничо-економічної системи змінювати траєкторію руху або намічений режим функціонування шляхом управління змінами на основі формування і реалізації стратегії підприємства з використанням створюваного для цієї мети організаційно-економічного механізму.

З наведених вище визначень можна стверджувати, що стратегія розвитку торговельного підприємства системи споживчої кооперації є траєкторією руху, орієнтиром задоволення ринкового попиту, процесом розширення, пожвавлення основної діяльності підприємства за рахунок активізації її внутрішніх резервів, спрямованим на підвищення рівня рентабельності як однієї кооперативної структурної одиниці, так і системи загалом. Потреба застосування стратегії розвитку зумовлюється співвідношенням між кількістю конкурентних переваг та значенням його рівня конкурентоспроможності.

Як основу процесу формування стратегічного набору конкурентних стратегій розвитку пропонують принцип альтернативності у вирішенні проблем розвитку і конкурентної поведінки торговельних підприємств. Виходячи з цього принципу, на основі сформульованої стратегічної мети і результатів аналізу середовища формують різноманітні варіанти поведінки кооперативних підприємств, визначають можливі шляхи досягнення цілей при реалізації виявлених можливостей. Кожна з альтернатив, виходячи з розвитку зовнішнього оточення, повинна конкретизуватися у програмі розвитку торговельної діяльності підприємств споживчої кооперації, яка придатна до реалізації і є зорієнтована на досягнення успіху.

Такий підхід до вибору конкурентних стратегій дасть змогу торговельними підприємствам ефективно розвиватися в умовах конкурентного середовища, а запропонована послідовність дій допоможе вибрати адекватні альтернативи поведінки. По-перше, це пов'язано з умовами ринку, в яких працюють більшість підприємств торгівлі. По-друге, сучасні концепції і методи організації торговельної діяльності дають змогу здійснити динамічну комбінацію різних стратегій під час проведення диверсифікації. При цьому варто врахувати таку умову формування конкурентної стратегії розвитку, як цінова еластичність і однорідність попиту на товари торговельних підприємств у сільській місцевості.

Для ефективного формування стратегії розвитку з огляду на системність, стратегічні альтернативи необхідно обґрунтувати, а вибір стратегії здійснювати на основі даних, отриманих внаслідок аналізу чинників середовища. Так, результат аналізу праць науковців дозволив визначити, що на формування конкурентної стратегії розвитку торговельних підприємств впливають певні зовнішні фактори (рис. 1).

Рис. 1. Зовнішні чинники, що впливають на формування конкурентної стратегії розвитку торговельних підприємств споживчої кооперації