Моделі управління запасами

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Моделі управління запасами

Беручи до уваги істотність витрат запасів у структурі логістичних витрат організації, наявність різноманітних залежностей “trade off' між складовими цих витрат, що мотивовані чи демотивовані чинниками збільшення чи зменшення запасів, доходимо висновку про доцільність управління запасами. Створення системи управління запасами має на меті вирішення двох питань:

* скільки необхідно замовити товару для поповнення запасів?

* коли необхідно поповнити запас?

Відповіді на ці запитання лежать у площині:

* визначення об'єкта управління, яким можуть бути запаси матеріалів, запаси незакінченої продукції, запаси готових виробів;

* визначення цілей управління запасами, серед яких можна розглядати зниження рівня запасу, зниження витрат запасу, підвищення надійності виробничих процесів тощо;

* визначення інструментів управління запасами. До безпосередніх інструментів можна віднести встановлення норм, регулювання параметрів запасів. До опосередкованих інструментів належать механізми фінансування, стимулювання тощо;

* визначення умов ефективного управління запасами, до яких можна віднести знання структури запасів за різними класифікаціями, інформаційне забезпечення руху запасів, наявність процедур управління запасами, організаційне забезпечення відповідальності тощо;

* визначення механізмів інтеграції рішень у ланцюзі поставок, серед них узгодження цілей учасників логістичного каналу, розподіл витрат і прибутку між учасниками логістичного каналу тощо;

Формування логістичних систем, логістичних ланцюгів поставок перебуває під постійним “тиском” урівноваження необхідного рівня обслуговування клієнта мінімально можливими витратами. Власне завдяки системному ефекту - ефекту синергії - вдається цього досягти. Передусім необхідно завдячувати таким чинникам, що виникають з інтеграції учасників логістичного ланцюга, а саме:

* оптимізації локалізації запасів у межах всієї системи;

* надійності і сучасності транспортних технологій;

* реалізації принципів стратегічного управління;

* інтегрованому управлінню замовленнями.

Графічно такі позитивні зміни залежно від витрат запасів і рівня обслуговування клієнта (реляцію “trade off”) подано на рис. 8.11.

Рис. 8.11. Графічна інтерпретація залежності витрат запасів і обслуговування клієнта: 1, 2 - залежність витрат запасів і обслуговування клієнта відповідно до і після оптимізації

Рисунок ілюструє позитивну трансформацію залежності витрат запасів і рівня обслуговування клієнта зі стану 1 у стан 2. Якщо в початковому варіанті ця залежність описана координатами точки А, то внаслідок оптимізації можна очікувати досягнення координат точки С: зменшення витрат запасів і підвищення рівня обслуговування. Напрям переходу із точки А в точку С ідентифікує вектор залежності “trade up”: поліпшення обох параметрів (витрат В і обслуговування Р0).

У попередніх розділах були розглянуті досягнення в теорії управління запасами:

* концепції “точно, своєчасно” (JIT) та економічної величини замовлення (EOQ) для окремих виробничих чи дистрибуційних об'єктів;

* концепції MRP II та DRP II та їх модифікації, використовувані в межах певної логістичної системи.

Кожна з названих концепцій має свої “pro” і “contra”, особливо щодо реалізації в стратегічному плані. Тому так важливо, щоб та чи інша модель була, з одного боку, простою для розуміння та реалізації, а з іншого, - ефективною з погляду правдоподібності результатів.

На підставі звичайних (типових) умов функціонування логістичних систем уважатимемо за доцільну концепцію утримання певного рівня запасів та управління ним. Утримуваний запас дає змогу реалізовувати завдання організації в розрахованому (передбачуваному) режимі щодо забезпечення матеріалами виробництво, готовими виробами збут, дистрибуційну мережу, клієнта. Отже, розгляду потребує система управління запасами.

У цьому розділі досліджуватимуться аспекти управління запасами, наближені до реальних умов. Однак спершу необхідно розглянути базові поняття. До них належать:

* головні параметри запасів:

- максимальний запас М;

- мінімальний запас А;

- величина партії поставки Q;

- цикл поставки R;

* додаткові параметри запасів:

- поточний запас Z;

- пункт замовлення tz;

- страховий запас Zcmp;

- термін реалізації замовлення L.

Ці параметри запасів показано на рис. 8.12.

Рис. 8.12. Параметри запасу в динаміці

З графіка видно, що кожне подальше рішення щодо того, скільки замовляти (Q) і коли замовляти (tz), активно впливатиме на зміну інших параметрів, передусім максимального і мінімального рівня запасів. Зауважимо, що одночасно дотримуватись установлених норм за всіма чотирма параметрами досить важко, за винятком одного випадку - якщо є всі умови для використання концепції EOQ.

І. Ідея системи управління запасами в концепції EOQ полягає у такому: встановити мінімальний рівень запасу, за умови досягання якого складається замовлення на поставку завжди однакової величини товарів. Оскільки в моделі EOQ попит стабільний, то використання запасу рівномірне в часі, а, отже, і поставки мусять здійснюватися через однакові проміжки часу.

Інакше кажучи, в моделі EOQ реалізована найпростіша система управління запасами:

* кожне замовлення однакової величини Q = const;

* усі поставки здійснюються через однакові проміжки часу R = const;

* пунктом складання замовлення є завжди однаковий мінімальний рівень запасу A = const;

* у момент кожної поставки завжди досягається максимальний рівень запасу М = const.

Окрім викладеного, такі ідеальні умови не вимагають створення страхового запасу. Тому процес управління запасами полягає у такому:

а) розрахунок мінімального рівня запасу А, в момент досягнення якого складається і подається замовлення з тим, щоб через завжди однаковий термін реалізації замовлення L відбулася чергова поставка товару, причому у момент поставки поточний запас Z дорівнював нулю;

б) розрахунок оптимальної величини партії поставки, в момент реалізації якої досягається максимальний рівень запасу М.

Очевидно, що в моделі EOQ є два важелі управління запасами: партія поставки Q і мінімальний запас. Два інші головні параметри є похідними, а саме - цикл поставки R і максимальний запас М. Однак, оскільки попит стабільно рівномірний, тобто інтенсивність використання запасу однакова (постійна), то і ці два параметри теж є сталими. Математично:

а) - кількість замовлень у рік;

б) - цикл поставки;

в) -тобто за умови сталих параметрів у правій частині ліва теж стала;

Рівень запасу

г) М = Z + Q = Q - якщо Z- 0, тобто за сталого Q параметр М теж сталий.

Із цих залежностей випливає, що:

а) найвищий рівень запасів має місце у момент виконання чергового замовлення і він становить величину, яка дорівнює партії поставки Qopt;

б) середній за цикл поставки R запас дорівнюватиме половині величини поставки, оскільки в кінці циклу поставки поточний запас дорівнює нулю;

в) цикл поставки є прямо пропорційним до величини партії поставки і обернено пропорційним до кількості поставок за розрахунковий період;

г) витрати утримання запасів прямо пропорційно змінюються залежно від величини партії поставки.

Для наочності подамо графічну інтерпретацію двох варіантів, коли в другому партія поставки зменшена удвічі (рис. 8.13).

Рис. 8.13. Графічна інтерпретація зміни параметрів запасів за зміни партій поставки в моделі EOQ

Подані аналітичні та графічні інтерпретації дають змогу припустити альтернативний процес управління запасами в моделі EOQ:

а) розрахунок циклу поставки R;

б) розрахунок максимального рівня запасу, за яким можна визначити партію поставки як різницю між розрахованим максимальним запасом і рівнем поточного запасу на момент поставки. Якщо брати за основу рівень поточного запасу на момент складання замовлення, то розрахунковий максимальний запас має бути збільшений на величину, що буде використана під час терміну реалізації замовлення.

Отже, на основі моделі EOQ розглянуті два варіанти управління запасами:

* суть першого варіанта: моніторингом рівня запасів визначається момент досягнення мінімального рівня запасу і в цей момент формується замовлення на чергову поставку однакової постійної величини для поповнення поточного запасу. Цей процес повторюється кожного разу у міру досягнення мінімального запасу;

* суть другого варіанта: регулярно через однакові проміжки часу, які дорівнюють прийнятому циклу поставки, заміряється рівень поточного запасу і формується замовлення на поставку такої величини, що дорівнює різниці між розрахунковим максимальним запасом і поточним рівнем на момент подання замовлення. Цей процес повторюється з початком кожного циклу замовлення.

За реальних умов функціонування логістичних систем відбувається під тиском істотних змін у навколишньому середовищі, передусім змін у попиті. І це зумовлює протягом розрахункового періоду різну інтенсивність використання запасів. Для елімінування негативного впливу зміни попиту у часі організації утримують страховий запас, який, окрім того, елімінує теж недотримання терміну виконання замовлення (час опрацювання замовлення, час транспортування) та ймовірні пошкодження матеріалів під час транспортування. Отже, в деяких випадках, коли правдоподібність щодо прогнозу попиту, параметрів поставки справджується, страховий запас перетворюється у мертвий запас, а тому витрати його утримання - зайві. Однак ми розглядатимемо загальний випадок, коли зміна інтенсивності попиту має місце як у прогнозних розрахунках, так і реально.

Ґрунтуючись на викладеному, подамо основні положення двох базових моделей (систем) управління запасами на основі фіксації величини замовлення та фіксованого циклу замовлення, що отримали в спеціальній літературі такі назви:

* модель рівня запасу (англ. Reorder Level Policy), тобто мережа постійної величини замовлення;

* модель циклу замовлення (англ. Reorder Cycle Policy).

II. У моделі постійної величини замовлення нормуванню і контролюванню підлягають два важелі управління запасами:

* рівень мінімального запасу (“тривожного” запасу) А, який інформує про необхідність термінового оформлення чергового замовлення;

* величина партії замовлення.

Рівень мінімального запасу охоплює і страховий запас (запас безпеки), призначення якого випливає з ймовірності появи непередбачуваного зростання попиту та/чи непередбачуваного довшого терміну виконання замовлення. На думку Саріуш-Вольського, рівень мінімального запасу може бути розрахований за такою залежністю [68, с. 92]:

(8.6)

де у - прогноз попиту за одиницю часу;

L - середній час виконання замовлення в одиницях часу;

k - коефіцієнт кратності стандартного відхилення для визначення страхового запасу для прийнятого рівня ризику вичерпання запасу (к = 1 для ризику 15,9 %; k = 2 для ризику 2,3 %; k = 3 для ризику 0,1 %);

S, - прогноз стандартного відхилення попиту за одиницю часу.

Як видно з поданої формули розрахунку, перша складова є частиною поточного запасу, необхідною для задоволення середнього попиту (наприклад, денного) у період реалізації замовлення (наприклад, протягом L днів), друга складова унаочнює величину страхового запасу.

Другою нормою управління запасами є встановлення і дотримання величини партії одноразової поставки для дискретного поповнення поточних запасів. Керуючись теорією моделі EOQ, за таку величину одноразової партії поставки приймається оптимальна величина замовлення, що забезпечує мінімум витрат замовлення і утримання запасів за розрахунковий період. Оптимальна величина замовлення розраховується за формулою Вільсона [54]

(8.7)

де - витрати опрацювання одного замовлення;

С - вартість одиниці запасу;

r - питомі витрати утримання запасу у відсотках від вартості запасу;

- річний попит, одиниць товару.

Графічно процес використання і поповнення поточного запасу показано на рис. 8.22.

Викладена у такому вигляді модель рівня запасу є придатною для прийняття рішень щодо окремого виробничого чи дистрибуційного об'єкта, що і є її недоліком. Водночас за умови істотної зміни інтенсивності попиту ймовірна ситуація, коли розрахованого страхового запасу буде замало для задоволення інтенсивнішого попиту, як це має місце в третьому циклі поставок (рис. 8.14). Також істотним недоліком цієї моделі треба вважати значні витрати моніторингу рівня запасу, щоб визначити момент досягнення розрахованого мінімального рівня.

Рис. 8.14. Графічна інтерпретація моделі рівня запасу

III. У моделі постійного циклу замовлення оптимізації підлягають такі параметри системи запасів:

* рівень максимального запасу М

* цикл замовлення R (однаковий час між черговими поставками).

Рівень максимального запасу визначається так [68, с. 95]:

(8.8)

Беручи за основу, що річний попит має бути задоволений партіями оптимальної величини, можна розрахувати оптимальну кількість партій (закупівель) та оптимальний цикл закупівлі за такими формулами:

(8.9)

(8.10)

Отже, приймаючи на реалізацію управління запасами модель циклу замовлення, оптимальним управлінням слід уважати такий стан, коли один раз у R часу необхідно замовляти таку величину , яка б визначалася за формулою

(8.11)

де - наявний запас на складі на початку і-го циклу;

- можливі поставки у дорозі (для наведеного прикладу, якщо R > L ця величина дорівнює нулю).

Графічно процес використання і поповнення поточного запасу в моделі циклу замовлення можна показати рис. 8.15:

Рис. 8.15. Графічна інтерпретація моделі циклу замовлення

Основними перевагами цієї моделі, порівняно з першою, є неістотні витрати моніторингу рівня запасів (один раз на початку циклу замовлення) та можливість використання норми постійної величини замовлення у разі стабільного попиту.

IV. Інтегруючи сферу управління запасами зі сферою фінансів, організації часто змушені керуватися принципом ліквідності майна, тобто усвідомлюючи, що запаси матеріалів є менш ліквідними, ніж запас грошей. Інколи актуальність запасів пов'язана з умовами їх кредитування, що зумовлено фінансовими та кредитними можливостями організації. Тому розраховані на засадах теорії оптимальності системи управління запасами кожної асортиментної позиції можуть спричинити до такого загального середнього рівня запасів у цілому в організації, що це не відповідатиме прийнятій фінансовій політиці та фінансовій стратегії організації: вартість середньорічного запасу за всіма асортиментними позиціями, наприклад, істотно перевищує допустимий рівень “замороження” капіталу в запасах.

Інакше кажучи, виникає потреба взяти до уваги залежність “trade off' між логістикою та фінансами. Найпростішим варіантом знаходження компромісу є встановлення з боку фінансів обмежень щодо сукупної вартості запасів організації. Викладемо методику врахування фінансових обмежень під час формування системи управління запасами організації, суть якої полягає у такому: коли середньорічна вартість запасів організації перевищує допустиму величину, то необхідно зменшити середньорічний рівень запасів деяких чи всіх позицій асортименту запасів, а це можна досягти зменшенням величини партії закупівлі. У такому разі приймається незмінність цінових параметрів. Реально ж матиме місце зростання окремих цінових чинників (де-ефект масштабу протилежне ефекту, наприклад).

Викладемо аналітичну сутність врахування фінансових обмежень під час розрахунку оптимальної величини замовлення. Для цього запишемо формули розрахунку основних показників:

1. Загальна вартість страхового запасу за всіма асортиментними позиціями і

()

(8.12)

де , -відповідна кількість і вартість одиниці страхового запасу i-ї позиції.

2. Фінансові обмеження середньорічної вартості поточних запасів (без урахування страхових запасів)

(8.13)

де - граничне (допустиме) значення середньорічної вартості всіх запасів організації.

3. Витрати замовлення і утримання всіх запасів (за винятком страхових запасів) без урахування фінансових обмежень

(8.14)

4. Витрати замовлення і утримання всіх запасів (за винятком страхових запасів) із урахуванням фінансових обмежень

(8.15)

де л - множник Лагранжа, що визначається за формулою [28, с. 102]:

(8.16)

5. Скорегована величина партії замовлення із урахуванням фінансових обмежень

(8.17)

6. Розрахунок фінансових результатів коригування величини замовлення:

(8.18)

Розглянемо методику урахування фінансових обмежень під час формування системи управління запасами на прикладі (табл. 8.4).

Таблиця 8.4

Характеристики (параметри) системи управління запасами

№ товару	Pрічні, шт.	Li, тижнів	Cзам, Грн.	Сі, грн./шт.	Гуз, %	St, шт./тижд	Кі
Товар 1	4400	2	15	2	25	8	2
Товар 2	9000	3	15	3	25	12	2
Товар 3	1600	1	15	10	25	6	2

Введемо обмежувальну умову, що середньорічна вартість запасів не повинна перевищувати Фo = 1800 грн. Зауважимо, що цього можна досягти зміною величини партії, тобто її зменшенням від оптимального значення, що спричинить збільшення кількості поставок, при цьому витрати на формування та утримання запасів не будуть оптимальними (мінімальними).

Для обґрунтування наслідків уведення обмеження фінансових ресурсів здійснимо порівняльний аналіз загальних витрат на замовлення та утримання запасів без урахування та з урахуванням фінансових обмежень.

1. Модель рівня запасу (без фінансових обмежень).

1.1. Розрахуємо оптимальну величину замовлення та величину страхового запасу для трьох товарів

1.2. Розрахуємо середньорічну вартість запасів та витрати на формування та утримання запасів для кожного товару та загалом на підприємстві.

1.2.1. Для спрощення розрахунків порівняльного аналізу візьмемо до уваги, що для будь-якого варіанта замовлення товарів рівень страхового запасу залишається незмінним. Тому доцільно розрахувати вартість страхового запасу товарів і виключити її з фінансового обмеження

1.2.2. Тоді величина фінансового обмеження (без урахування страхових запасів) дорівнюватиме

1.2.3. Середньорічна вартість поточних запасів становитиме:

1.2.4. Відповідно витрати на замовлення та утримання поточного запасу розраховуємо за формулою, де перший доданок відображає витрати замовлень, другий - витрати утримання запасів

Зауважимо, що така величина витрат є мінімально можливою за таких вихідних даних. Водночас установлено, що середньорічна вартість поточних запасів перевищує їх фінансове обмеження на 600 грн.:

2. Модель рівня запасу з фінансовим обмеженням (F = 1500 грн.).

2.1. Величина множника Лагранжа дорівнює

2.2. Скореговані величини замовлення становитимуть:

* для товару 1

* для товару 2

* для товару 3

2.3. Середньорічна вартість поточних запасів дорівнює

що відповідає введеному фінансовому обмеженню.

2.4. Витрати на формування та утримання поточних запасів для таких величин оптимальних партій

що перевищує мінімально можливі витрати на 61 грн. (1114-1053), або на 5,8 %.

Узявши до уваги можливість розміщення на депозитному рахунку в банку економії на середньорічній вартості поточних запасів, яка дорівнює приблизно 600 грн. (2104 - 1501,5), під 15 % річних, можемо отримати загальний позитивний результат, оскільки

V. Система управління запасами, що передбачає встановлення оптимальної величини партії закупівлі, за умов значної інфляції повинна ґрунтуватись на тому, що витрати на формування та утримання запасів зростатимуть, оскільки зростатимуть закупівельні ціни. І за цієї ситуації політика закупівлі залежатиме від того, яку політику цін проводитиме продавець товару. Розглянемо два можливі варіанти, які по-різному впливають на оптимальну величину партії, а саме:

* пасивна поведінка продавця, що полягає у відсутності інфляційних очікувань, а отже, у відсутності превентивних дій щодо встановлення маржі до чинної вартості товару для усунення майбутнього впливу інфляції;

* активна поведінка продавця, що полягає у наявності у нього інфляційних очікувань, а, отже, у здійсненні превентивних дій щодо встановлення маржі до чинної вартості товару для усунення майбутнього впливу інфляції.

Відповідно до викладених варіантів поведінки продавця за умов інфляції розглянемо адекватну поведінку покупця, тобто:

* варіант І відсутності активної поведінки продавця;

* варіант II наявності активної поведінки продавця.

Варіант І

За умов інфляції (i), коли ціни продажу встановлюються відповідно до рівня інфляції, покупець зацікавлений купити більшу від оптимальної (за меншої інфляції) партію товару, оскільки його витрати (Взак) будуть меншими. Математично

(8.19)

Тоді витрати закупівлі становитимуть: а) при закупівлі партії

(8.20)

б) у разі закупівлі партії

(8.21)

Ефект від закупівлі більшої партії становитиме

(8.22)

Таке збільшення величини партії закупівлі може бути розраховане так [28, с. 105]:

(8.23)

Для прикладу, щодо товару 1, то оптимальна партія за рівня інфляції i = 20 % становитиме

а можливий ефект закупівлі

Варіант II

Очікуючи інфляцію “i”, продавець превентивно встановлює ціну продажу С„ збільшену на величину маржі ч. За цих умов, постійно переплачуючи під час кожної чергової закупівлі, покупцю вигідно замовляти товар меншими партіями, досягаючи при цьому певного виграшу. Оптимальна партія закупівлі за умов інфляції з урахуванням маржі виражається такою залежністю [68, с. 107]:

(8.24)

Для умов прикладу, якщо :

Можливий ефект закупівлі меншими партіями становитиме

VI. Формуючи систему управління запасами в межах усієї логістичної системи, в межах логістичної мережі добрим практичним знаряддям зарекомендувало себе так зване “правило квадратного кореня”: загальний страховий запас сукупності складських об'єктів змінюється пропорційно до кореня квадратного зміни кількості цих об'єктів, тобто

(8.25)

де - відповідно кількість наявних і проектованих об'єктів;

- відповідно загальний запас в наявних і проектованих об'єктах [45, с. 272].

Наведемо приклад використання правила квадратного кореня для таких умов: логістична мережа містить 27 складських об'єктів, в яких утримується 6000 одиниць страхового запасу. Внаслідок проведеного реінжинірингу отримано нову конфігурацію логістичної мережі, що містить лише 3 локалізовані складські об'єкти. Якою мірою можна очікувати зменшення загального страхового запасу?

тобто загальний страховий запас зменшиться утричі і становитиме 2000 одиниць. При цьому, щоб рівень обслуговування споживача не змінився у бік погіршення, зростатиме роль транспорту, передусім його надійність.

Викладені теоретичні засади управління запасами в логістичних системах, базові моделі управління запасами за своєю сутністю є лише механізмами субоптимізації. Водночас їх використання за реальних умов вимагає безумовного врахування істотних змін, очікуваних чи неочікуваних, із тим, щоб виявити залежності “trade off' у різних площинах і включити до механізмів оптимізації. Такими важливими змінними параметрами, окрім величини замовлення і циклу замовлення, необхідно вважати інтенсивність (стабільність, змінність) попиту, що є предметом досліджень структурного аналізу запасів (ABC- та XYZ-аналізу).

Із урахуванням результатів структурного аналізу матриця можливих варіантів систем управління запасами доповнюється ще двома параметрами: питомою вартістю та прогнозованістю використання. Схематично це можна показано на рис. 8.16:

Рис. 8.16. Матрична модифікація систем управління запасами

Модифікація систем управління запасами щодо ABC-класифікації запасів означає диференціацію чинних моделей у двох координатах матриці “замов- лення-цикл” щодо кожного з класів запасів. Так, для запасів класу А доцільним є використання поля І або II залежно від характеристики XYZ-класифікації. Для запасів класу С придатнішими є поля III і IV, і теж залежно від XYZ-класифікації.

Зауважимо, що, окрім внутрішньої мотивації запасів, існує їхній вплив на інші сфери діяльності, передусім на фінансову. Для прикладу в табл. 8.5 подано як той чи інший рівень запасів кореспондується із відповідними показниками ефективності.

Таблиця 8.5

Аналіз стану та ефективності використання запасів підприємствами машинобудування в Рівненській області у 2006 році

Показники	Підприємства
	ВАТ “Кваси- лівський завод комунального устаткування”	ВАТ “Рівненський радіотехнічний завод”	ВАТ “Рівненський за вол “Газотрон”	ВАТ “Рівненський завод високовольтної апаратури”	ВАТ “Рівнесіль маш”
1	2	3	4	5	6
Показники стану запасів
Запаси, тис. грн.
Виробничі запаси	281,4	4598,85	2696,0	16296,0	2570,65
- питома вага у %	60,73	53,5	63,5	71,6	43,4
Незавершене	58,1	103,05	478,5	4556,0	836,1
виробництво	12,5	1,2	11,3	20,0	14,1
- питома вага у %
Готова продукція	54,8	3831,1	1036,0	1914,0	2545,9
- питома вага у %	11,8	44,5	24,3	8,4	42,4
Товари	69,05	64,45	38	-	3,85
- питома вага у %	15,0	0,8	0,9		0,1
1. Разом середньорічна вартість запасів, %	463,35 100	8597,45 100	4248,5 100	22766 100	5926,5 100
2. Коефіцієнт реальної вартості запасів у майні підприємства, %	15,3	15,6	42,6	27,6	4,7
3. Частка запасів у оборотних активах підприємства, %	56,2	93,9	81,9	48,3	84,8
Показники ефективності використання запасів
4. Коефіцієнт оборотності запасів (кількість оборотів)	1,6	0,5	0,8	6	1,2
5. Тривалість одного обороту запасів (дні)	225	720	450	60	300
6. Коефіцієнт завантаження запасів (грн./грн.)	0,64	2,1	1,2	0,16	0,83
7. Прибутковість (збитковість) запасів (грн./грн.)	(1,3)	(0,46)	(0,25)	0,12	(0,23)
8. Покриття прибутків (збитків) запасами (грн./грн.)	(0,77)	(2,2)	(3,9)	8,65	(4,4)
9. Покриття операційних витрат запасами (грн./грн.)	0,27	1,21	1,06	0,17	0,6
10. Коефіцієнт вивільнення (залучення) грошових коштів (тис. грн.)	(333,3)	2037,45		(4684,67)	11950
Довідково (тис. грій)
Середньорічна вартість майна	3022,8	55238,4	9972,5	82462,5	126772,4
Чиста виручка від реалізації	718,5	4074,9	3503,0	140540,0	7170,4
Операційні витрати	1689,5	7124,3	3992,0	136744	10490,8
Чистий прибуток (збиток)	(603,3)	(3988,0)	(1081,0)	2633,0	(1340,3)

Джерело: Нікшин [28]

Особливого значення проблема управління запасами набуває в умовах, коли це пов'язано із безпекою, передусім національною, оскільки це потребує узгодження цілей різних рівнів, наприклад національного і суб'єктів підприємництва. Нижче наведений алгоритм формування державної політики запасів зерна в Україні (рис. 8.17).

Рис. 8.17. Формування державної політики запасів зерна в Україні

Джерело: Іньшина [12] управління запас витрата логістичний

Размещено на Allbest.ru

...