Закон спадної граничної корисності. Перший закон Г. Госсена

Размещено на http://www.allbest.ru/

Закон спадної граничної корисності. Перший закон Г. Госсена

На рисунку відображені спадні ступені корисності. Корисність блага з кожною наступною одиницею спадає. Спадання граничної корисності виражає "сходинку" рівнів корисності. Якщо продовжити спадаючу "сходинку", можна припустити, що точка насиченості корисності досягатиметься при споживанні десятого блага (на десятій "сходинці").

Рис. 1. Перший закон Госсена

Перший закон Госсена [1] - закон насичення потреб. У ньому сказано: із задоволенням потреб у якихось благах їх цінність падає, а по мірі збільшення кількості товару його корисність убуває. Перехід до насиченості відбувається зазвичай не зразу, а поступово, ніби по сходинках.

Практичне значення першого закону Госсена полягає в тому, що він відбиває зв'язок між зниженням граничної корисності і падінням попиту (зниженням кривої попиту). Крива попиту може бути виведена як похідна від кривої граничної корисності.

Другий закон Госсена (див. рис.2) - закон вирівнювання граничних корисностей. Згідно з цим законом, кожний учасник обміну прагне досягти максимуму вигоди, розподіляючи свої засоби між різними покупками. Він передбачає отримати однакове задоволення від кожної суми грошей, витраченої на кожний із товарів, який хоче придбати.

Рис. 2. Другий закон Госсена

Щоб отримати максимум корисності, споживач так розподіляє кількість споживчих благ (наприклад, молока і хліба), щоб їх гранична корисність дорівнювала одній і тій самій величині.

Кожний учасник обмінної операції, розподіляючи свої кошти між різними покупцями, намагається досягти максимуму вигоди.

Закон єдності ціни випливає із закону заміни споживчих благ. Для покупця існує якась межа ціни, вище якої він не стане купувати товар. Для продавця є якась нижча границя ціни, яку він бажає отримати і нижче якої не хоче опуститися.

На перетині інтересів покупців і продавців згідно з другим законом Госсена знаходиться ступінь, який відповідає поєднанню корисностей сторін однакової інтенсивності. Цей ступінь - ціна, яка відповідає однаковій корисності решти покупок. Тобто, індивід досягає максимуму корисності, якщо співвідношення граничних корисностей будь-яких двох благ дорівнює співвідношенню їхніх цін:

1. Госсен Г.Г. (1810-1858), німецький учений. У своїй праці "Закони людських відносин" (1854) виклав загальну (не тільки економічну) теорію людської діяльності, сформулював декілька законів, які названі дослідниками першим і другим законами Госсена.

Крива байдужості. Карта кривих байдужості

Для моделювання початкового етапу процесу прийняття рішення споживачем необхідно формалізувати його індивідуальні смаки й уподобання, тобто визначити, чого він бажає. Для цього вводиться поняття корисності (U - utility). Корисність - суб'єктивне ставлення людей до товару, набору споживаних товарів (благ). Корисність висвітлює принциповий момент у поведінці споживача, який вибирає той чи інший набір благ: вона служить критерієм відбору, показує. Наскільки необхідним є той чи інший об'єкт вибору даному економічному суб'єкту за певних умов, визначає, до чого прагне споживач в даній ситуації.

Відомі два підходи до вимірювання корисності - кількісний та порядковий.

Графічно система переваг споживача зображається за допомогою кривих байдужості, які вперше застосовані англійським економістом Ф. Еджуортом у 1881 р. Розробкою кривих байдужості займалося багато вчених: В. Парето, Є. Слуцький, Р. Аллен, Д. Хікс.

Споживач може обирати різні товари в свій кошик (наприклад, Y та X ), але він буде прагнути, щоб їх сукупна корисність була однаковою. Тоді можна уявити різні варіанти його поведінки (див. табл.). 

Таблиця

Наприклад, варіант А - 4у і 7х, варіант В - 5у і 5х, варіант С - 6у і 4х, варіант Б - 8у і 3х. За такими даними можна побудувати графік, на якому отримаємо криву, що має назву кривої байдужості.

Крива байдужості - це лінія рівної корисності, усі точки якої характеризують набори товарів, які забезпечують споживачу один і той же рівень корисності.

На кривій байдужості виділено чотири рівнозначні комбінації двох товарів (X і У)в точках А, В, С, Б. Ці комбінації дають споживачу однаковий рівень задоволення.

Існують чотири правила побудови кривих байдужості.

1. Криві байдужості не перетинаються, тобто через одну точку простору двох благ можна провести тільки одну криву байдужості. В протилежному випадку один і той самий набір благ одночасно відповідав би декільком рівням матеріального добробуту.

2. Паралельно розташовані криві байдужості утворюють карту кривих байдужості (див.рис), яка дає уяву про уподобання конкретного покупця за будь-якого рівня споживання благ.

Рис. Карта кривих байдужості

На карті кривих байдужості взаємопов'язані кількості двох благ та їх корисність. Кожна крива поєднує точки з однаковою корисністю. Розташовані вище криві байдужості відповідають більш високому рівню корисності. Тому процес максимізації корисності можна інтерпретувати як знаходження допустимої точки, що належить кривій байдужості, максимально віддалений від початку координат.

3. Криві байдужості мають від'ємний нахил, тому що для збільшення споживання одного блага необхідно скоротити споживання іншого блага, щоб корисність не змінилась.

4. Криві байдужості випуклі до початку координат і по мірі руху зліва направо крива байдужості стає більш пологою внаслідок насичення благом, розміщеним на осі X.

Бюджетне обмеження споживача

Моделювання процесу прийняття рішення споживачем охоплює три етапи. На першому етапі необхідно формалізувати його індивідуальні смаки й уподобання, тобто визначити, чого він бажає (моделі: крива байдужості, карта кривих байдужості, гранична норма заміщення).

На другому етапі необхідно формалізувати, що може споживач, тобто що він може споживати реально, виходячи з його доходу та ринкових цін на блага. Доход споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження споживача.

Для аналізу впливу бюджетних обмежень на вибір споживача вводяться наступні обмеження: весь доход споживач витрачає тільки на придбання товарів X та Y; споживач не робить заощаджень та не залучає до витрат попередні заощадження; споживач не надає та не бере кредити.

У цьому випадку дохід споживача дорівнюватиме всім його витратам. Тоді бюджетне обмеження буде мати вигляд:

Px х X + Py х Y = I,

де Px і Py - ціни відповідних товарів.

Лінія, що її описує це рівняння, називається лінією бюджетного обмеження, або бюджетною лінією.

Бюджетна лінія - геометричне місце точок, які характеризують усі такі набори товарів X та Y, на придбання яких за цінами Px та Py споживач повністю витрачає свій доход. Точки перетину N та M лінії бюджетного обмеження відповідно з осями координат X та Y показують максимальну кількість товарів Xmax та Ymax, які споживач міг би придбати, повністю витративши свій дохід тільки на товар X або тільки на товар Y. Лінія бюджетного обмеження має від'ємний нахил до горизонтальної осі, тому збільшення купівлі одного блага можливе тільки за рахунок зменшення купівлі іншого. Наборам товарів, які доступні споживачеві, відповідають точки на сторонах і всередині трикутника MON, що обмежується осями координат і бюджетною лінією.

Ефект впливу зміни доходу та зміни цін на бюджетне обмеження споживача

При зміні цін і доходу можливості споживача змінюються. При зміні доходу і постійних цінах можливі два випадки: 1) доход зростає; 2)доход зменшується див рис).

Рис. . Вплив зміни доходу на бюджетне обмеження

Рис. . Вплив зниження ціни товару X на бюджетне обмеження

Якщо доход зростає, то зростає відношення доходу до цін (І/Рх, I / Ру).

Отже, у випадку збільшення доходу нове бюджетне обмеження MlNl має такий же нахил і зсувається паралельно лінії MN праворуч вгору.

При зменшенні доходу - відповідно паралельно ліворуч вниз (лінія M2N2.

Пропорційна зміна цін адекватна зміні реального доходу, тобто теж призводить до паралельного зсуву бюджетного обмеження: при зростанні цін - ліворуч, при зниженні - праворуч.

При зміні ціни одного товару змінюється нахил бюджетного обмеження. Наприклад, при зменшенні ціни товару X відбувається поворот бюджетного обмеження проти годинникової стрілки навколо точки М, точки перетину бюджетного обмеження з віссю Y ( лінія MNl -рис.16).

Рівновага споживача

Моделювання процесу прийняття рішення споживачем охоплює три етапи:

- на першому - формалізуються індивідуальні смаки й уподобання споживача, тобто визначається, чого він бажає;

- на другому - формалізується, що споживач може споживати реально, виходячи з його доходу та ринкових цін на блага;

- на третьому - формалізуються бажання споживача з його можливостями, тобто визначається, який імовірний вибір максимізує добробут споживача (див. рис).

Рис. Оптимум (рівновага) споживача

На рисунку показано, що певні набори товарів при заданому доході і цінах взагалі недосяжні споживачеві (ІІ3, ІІ4), тому що розташовані за межами його можливостей.

Точки А і В на кривій байдужості ІІ1 не можуть забезпечити максимізацію корисності, бо при своєму доході споживач має змогу отримати вищий рівень задоволення, перебуваючи на максимально високій кривій байдужості.

Точка Е - точка оптимуму споживача (стан рівноваги споживача).

Максимальна корисність досягається у точці Е, де лінія бюджетного обмеження дотична до кривої байдужості, тобто у точці, де нахил кривої бюджетного обмеження дорівнює нахилу кривої байдужості.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

Рівновазі споживача можна дати геометричне тлумачення.

Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень N до кривої байдужості то це означає, що у точці Е нахил цих двох ліній збігається (довідково: нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці). Тоді

госсен споживач байдужість потреба

Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме два види товару таким чином, щоб їхні граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімаржинальним принципом.

Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається внутрішньою.

Однак може статися, що споживач буде максимізувати свою корисність, зупинившись на придбанні лише одного товару. Така рівновага називається кутовою.

Наприклад, споживач вирішив обмежити споживання блага У, тоді кут нахилу кривої байдужості значно зросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень не зможе бути дотичною. Рівновага буде досягатися в точці, яка відповідає максимально можливій кількості блага X, що може придбати споживач залежно від його бюджету.

У наведеному прикладі кутова рівновага може перетворитися у внутрішню, коли ціни значно знизяться на благо У, чи значно зростуть на благо X. Якщо споживач взагалі не бажатиме відмовлятися від блага X заради блага У, то крива байдужості матиме вигляд вертикальної прямої, і перехід від кутової рівноваги до внутрішньої буде взагалі неможливий.

Виключно кутовою рівновага споживача буде і тоді, коли один з товарів є антиблагом, тобто таким, що має від'ємне значення корисності для споживача. У цьому разі зміниться сам характер кривої байдужості: замість спадної вона стане зростаючою. Але споживач ніколи добровільно не придбає антиблаго.

Слід зауважити, що практично кожен товар може перетворитися на антиблаго, коли він доступний у такій кількості, що повністю задовольняє потреби споживача. Точка, в якій споживач перестає розглядати додаткове споживання як таке, що приносить йому користь, називається точкою насичення.

Треба звернути особливу увагу на споживання товарів, що ідеально доповнюють один одного, тобто, коли ефективне споживання одного товару без певної кількості іншого взагалі неможливе (автомобілі та номерні знаки, черевики та шнурки до них тощо). У цьому випадку ні зміна співвідношення цін, ні доход споживача не впливатимуть на співвідношення цих товарів у наборі, який отримає споживач.

Размещено на Allbest.ru