Створення та освоєння нового продукту (послуги)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Створення та освоєння нового продукту (послуги)

Виходячи із стадійності життєвого циклу продукту одним з головних факторів успіху підприємства в умовах загострення конкуренції є безперервне оновлення товарів (послуг), тобто створення, розробка та освоєння виробництва нової продукції (техніки, продукту). Нова продукція, яка створюється на базі нових ідей, досліджень і технічних досягнень, забезпечує конкурентні переваги в умовах відкритості ринку. Поняття циклу "наука - виробництво" (рис 5.1) має на увазі тісний взаємозв'язок наукових досліджень з їх промисловим освоєнням. Повний комплекс робіт зі створення та освоєння нових товарів представлено у табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Комплекс робіт по створенню і освоєнню нових товарів (СОНТ)

Критерії оптимізації системи створення і освоєння нового товару (СОНТ) визначаються у залежності від цілей та завдань підприємства, якими, зокрема, можуть бути:

- технічний рівень виробів;

- збільшення обсягів виробництва;

- розширення товарної номенклатури;

- зниження витрат на підготовку та організацію процесу виробництва;

- зниження витрат як споживача, так і виробника у процесі експлуатації виробу.

Затримання пропозиції нового товару на ринок у порівнянні з конкурентами робить марними зусилля й витрати на його створення та освоєння, тобто призводить до невиправданих збитків, іноді завершується навіть банкрутством. Тому скорочення термінів створення та освоєння товарів є центральним завданням, яке вирішується через зниження тривалості етапів системи підготовки виробництва і підвищення ступеня їх синхронізації. Основні завдання та методи скорочення термінів створення та освоєння нових товарів наведені у табл. 5.2.

Таблиця 5.2. Методи скорочення термінів створення та освоєння нової продукції

Ці процеси складаються із багатьох стадій та етапів, які виконуються різними структурними підрозділами підприємства або ж сторонніми організаціями мають бути ретельно скоординованими та узгодженими у часі. Графік підготовки виробництва як елемент системи планування та управління, а також модель циклу створення та освоєння нових товарів має відображати головні етапи (фази) задля досягнення кінцевих цілей. Ці етапи мають також враховувати стани певного комплексу робіт, терміни їх виконання, можливі відхилення від цих термінів та їх наслідки.

Найпростіші методи планування припускають використання моделей типу стрічкових графіків (табл. 5.3). Останні застосовуються для відносно простих об'єктів планування підготовки виробництва, оскільки неповністю враховують вплив окремих факторів комплексного підходу до створення нових видів продукції, а саме:

- не показують взаємозв'язку окремих робіт, через що важко оцінити значимість кожної окремої роботи для виконання проміжних і кінцевих цілей;

- не передбачають рівномірну завантаженість виконавців; не відображають динамічність розробок;

- ускладнюють корегування графіка у зв'язку зі зміною термінів виконання робіт;

- не надають чітких термінів суміщення і сполучення суміжних етапів;

- не дозволяють застосувати математично обґрунтований алгоритм розрахунку виконання запланованого комплексу робіт;

- не оптимізують використання ресурсів і терміни виконання розробки в цілому;

- складно автоматизувати процес за етапами створення та освоєння нової продукції.

Управління комплексом робіт по створенню та освоєнню нових товарів являє собою складне та, як правило, суперечливе завдання через невизначеність часових і вартісних параметрів виконання робіт. Серед існуючих методів для складних процесів доцільно обирати метод мережевого планування та управління.

Основним плановим документом у системі мережевого планування та управління (МПУ) є мережевий графік, що представляє собою інформаційно-динамічну модель, в якій відображаються взаємозв'язки та результати всіх робіт, необхідних для досягнення кінцевої мети проекту.

Мережевий графік, як правило, складається з двох елементів - роботи і події.

Під час виконання взаємозалежних робіт кожна наступна робота може бути почата лише після отримання результатів попередніх, тобто після завершення певної події (рис. 5.4, а).

Якщо певна подія може відбутися лише у результаті виконання низки робіт х, у, 2, навіть якщо деякі з них фіктивні (як, наприклад, робота у), графічно це відображається комплексно (рис. 5.4, б).

Таблиця 5.3. Приклад укрупненого стрічкового графіку ДКР

Звершення будь-якої події інколи дає можливість розпочати декілька робіт (рис. 5.4, г).

Якщо у попередньому випадку для початку будь-якої роботи, наприклад у, не потрібно завершення події (5 на рис. 5.4, г), а можна обмежитися проміжним результатом, то ця подія має бути представлена у вигляді самостійної події 4, і робота у має починатися від цієї події. Якщо для початку роботи необхідно знати лише результат, наприклад, двох робіт у і і, а результат роботи х не потрібен, у мережі не можна відображати це так, як показано на рис. 5.4, д, а необхідно ввести додаткову подію 4 (рис. 5.4, е) та фіктивний зв'язок між подіями.

Часто на практиці графічного зображення планів необхідно показати дві або більше робіт, які виконуються паралельно (одночасно), між двома подіями. У жодному разі на мережевих графіках їх не можна відобразити так, як показано на рисунку 5.4, ж. У мережу необхідно ввести додаткову подію 7 і фіктивну роботу 7-8 для позначення двох робіт, які виконуються паралельно (рис. 5.4, з).

Слід також відзначити, що мережевий графік або його фрагмент не може мати вигляд, подібний рис. 5.4, - у цьому випадку графік втрачає сенс через "зациклювання" процесу, який на ньому відображається.

На мережевих графіках, які остаточно завершуються (мета досягнута) кожним окремим виконавцем, бажано дотримуватися послідовності в нумерації подій від вихідної до завершальної, причому вихідній події часто присвоюють нульовий номер.

Рис. 5.4. Приклади поєднання робіт та подій

У мережі не має бути подій, яким не передує жодна робота (за виключенням вихідної).

Необхідно виключити наявність замкнутих циклів, тобто шляхів, які з'єднують початкову подію з нею ж самою (рис. 5.4, ;').

Мережева модель зображується у вигляді мережевого графіка (мережі), що складається зі стрілок і кругів. Стрілкою в мережі зображується окрема робота, а колом (або будь-якою іншою геометричною фігурою) - подія. Над стрілками вказується очікуваний час виконання робіт - ГИ.

Етапи методу мережевого планування та управління мають наступну послідовність основних операцій:

1) складання переліку всіх дій (робіт) і проміжних результатів (подій) та графічне їх відображення;

2) оцінка часу виконання кожної роботи з наступним розрахунком мережного графіка для визначення терміну досягнення поставленої мети;

3) оптимізація розрахованих термінів та необхідних витрат;

4) оперативне управління ходом робіт шляхом періодичного контролю та аналізу одержуваної інформації про виконання завдань;

5) коригування рішень внаслідок відхилення від графіка. "РОБОТА" у мережевому плануванні - це будь-які процеси, що призводять до досягнення певних результатів (подій). Поняття "робота" розуміється як:

а) процес виконання дій - робота, що вимагає витрат часу та ресурсів;

6) процес очікування - процес, що вимагає витрат тільки часу;

в) фіктивна робота (або залежність) - відображає логічний зв'язок між роботами (зображується пунктирною стрілкою, над якою не проставляється час або проставляється нуль).

"ПОДІЯ" (крім вихідної) є результатом виконаної роботи або робіт. Подія не є процесом і не має тривалості. Настання події відповідає моменту початку або закінчення робіт (моменту формування певного стану об'єкту проектування).

Подія в мережевій моделі може мати такі значення:

- вихідна подія (І) - початок виконання комплексу робіт;

- завершальна подія (кінцева - С) - досягнення кінцевої мети проекту;

- проміжна подія (або поточна подія - ;') - результат однієї або кількох вхідних робіт; освоєння товар продукція управління

- гранична подія - подія, що є загальною для двох або кількох попередніх або часткових мереж.

"ШЛЯХ" - це будь-яка послідовність робіт в мережі, в якій кінцева подія кожної роботи певної послідовності збігається з початком події наступної за нею роботи.

Шлях (Ь) від вихідної (І) до завершальної події (С) називається повним.

Шлях від вихідної до проміжної події (/') називається шляхом, що передує ЦІЙ події.

Шлях, який з'єднує будь-які дві події (і) та (і), з яких жодна не є вихідною або завершальною, називається шляхом між цими подіями.

Параметри мережевої моделі. Основним параметром мережевої моделі є:

а) критичний шлях (Ькр);

б) резерви часу подій (Кг);

в) резерви часу шляхів ЩЬі) та робіт Лг-/.

Критичний шлях (Ькр) - найбільший за тривалістю шлях мережного графіка. Зміна тривалості будь-якої роботи, що лежить на критичному шляху, відповідним чином змінює термін настання завершальної події (С).

При плануванні комплексу робіт критичний шлях дозволяє знайти термін його виконання. У процесі виконання комплексу робіт увага менеджерів зосереджується на головному напрямку - роботах критичного шляху. Це дозволяє найбільш доцільно та оперативно контролювати обмежену кількість робіт, що впливає на термін проекту (наприклад, СОНТ), а також краще використовувати наявні ресурси.

Резерв часу події (Я,) - це такий проміжок часу, на який може бути відкладено настання цієї події без порушення термінів завершення комплексу робіт у цілому. Резерв часу події визначається як різниця між пізнім Т„і і раннім Трі термінами настання події:

Пізній з допустимих термінів Тпі - це такий термін настання події, перевищення якого викличе аналогічну затримку настання завершальної події, тобто, якщо подія настала в момент Тпі, то ця подія стає критичною і наступні за нею роботи повинні знаходитися під контролем, як і роботи критичного шляху.

Ранній з можливих строків настання події Трі - це термін, необхідний для виконання всіх робіт, що передують даній події. Цей час знаходиться шляхом вибору максимального значення з тривалості всіх шляхів, що ведуть до даної події.

Повний резерв часу шляху Я(Ьі) - це різниця між довжиною критичного шляху ґ(Ькр) і довжиною (тривалістю) розглянутого шляху ґ(Ьі):

Я(Ьі) показує, наскільки загалом може бути збільшена тривалість всіх робіт, що лежать на шляху тобто гранично допустиме збільшення тривалості цього шляху. Повний резерв часу шляху може бути розподілений між окремими роботами, що знаходяться на цьому шляху.

Повний резерв часу роботи Япі]- - це максимальний період часу, на який можна збільшити тривалість даної роботи, не змінюючи при цьому тривалості критичного шляху:

де Ц - тривалість роботи; і- - початкова та кінцева події роботи Ц. Тці і Трі - відповідно пізній і ранній термін звершення подій] та /'. Вільний резерв часу роботи (Яву) - це різниця між ранніми термінами настання подій та] та віднімання тривалості роботи гч:

Вільний резерв часу роботи - це максимальний період часу, на який можна збільшити її тривалість або відкласти її початок, не змінюючи при цьому ранніх строків наступних робіт, за умови, що початкова подія цієї роботи настане в свій ранній термін.

Можливості зміщення термінів початку та закінчення кожної роботи визначаються за допомогою ранніх і пізніх термінів настання подій, між якими виконується дана робота:

- ранній термін початку роботи - ранній початок: Трпі]- = Трі ; _ пізній термін початку роботи: Т„пі]- = Тп]- - Ц;

-- ранній термін закінчення роботи: Трзі]- = Трі + Ц;

_ пізній термін закінчення роботи - пізнє закінчення: Т„зі]- = Тп]-.

Аналіз та оптимізація мережевої моделі. Початковий варіант планування у вигляді мережевої моделі зазвичай не є кращим за термінами виконання робіт і використання ресурсів. Тому вихідна мережева модель підлягає аналізу та оптимізації за обраним критерієм оптимізації: часом, трудовими, матеріальними або фінансовими ресурсами.

Аналіз мережевої моделі дозволяє визначити доцільність структури, ступінь складності виконання кожної роботи, завантаження працюючих на всіх етапах виконання комплексу робіт.

Відносна складність дотримання термінів виконання робіт на некритичних шляхах характеризується коефіцієнтом напруженості робіт (кщ):

де і(Ьтаз) - тривалість максимального шляху, що проходить через дану роботу;

і'(Ькр) - тривалість відрізка цього шляху, що збігається з критичним шляхом;

і(Ькр) - тривалість критичного шляху.

Чим більше коефіцієнт напруженості, тим складніше виконати роботи у встановлений термін.

Використовуючи визначення резерву часу шляху - Я(Ь,), кні]- можна визначити наступним чином:

При цьому необхідно мати на увазі, що резерв часу Я(Ь,) шляху Ь, може бути розподілений між окремими роботами, які знаходяться на зазначеному шляху, тільки в межах резервів часу цих робіт.

Величина коефіцієнта напруженості для різних робіт в мережі приймає значення 0 < кні]- < 1.

Коефіцієнт напруженості допомагає при встановленні планових термінів виконання робіт оцінювати наскільки вільно можна використовувати наявні резерви часу. Цей коефіцієнт надає виконавцям робіт уявлення про ступінь їх терміновості та дозволяє визначити черговість їх виконання, якщо вони не визначаються технологічними зв'язками робіт.

Для аналізу мережевої моделі використовується коефіцієнт свободи ксі], який показує ступінь свободи або незалежності циклів робіт, що має вільний резерв часу, а також показує, у скільки разів можна збільшити тривалість роботи Ц: не впливаючи на терміни завершення всіх подій та інших робіт мережі:

Якщо к„у =1, то це вказує на відсутність незалежного резервного часу для роботи Іц.

Оптимізація мережевих моделей за одним з її параметрів може бути здійснена графічним або аналітичним методом. Вирішуючи завдання оптимізації мережевої моделі, зазвичай розраховують мінімальну тривалість виконання комплексу робіт за умови обмеженості ресурсів.

Оптимізація мережевої моделі, яка здійснюється аналітичним методом, полягає у тому, що в її основу покладена закономірність, за якою час виконання будь-якої роботи (гч) прямопропорційний її обсягу (О) та обернено пропорційний кількості виконавців (т), зайнятих на даній роботі:

Час, необхідний для виконання всього комплексу робіт ізаг, визначається як сума тривалості всіх робіт:

Однак розрахований таким чином загальний час не буде мінімальним, навіть якщо кількість виконавців відповідає трудомісткості цих робіт.

Мінімальний час для комплексу послідовних робіт та інших різновидів фрагментів мережевих моделей можна знайти методом умовно-еквівалентної трудомісткості.

Під умовно-еквівалентною трудомісткістю розуміють таку величину витрат праці, для якої чисельність виконавців відповідної спеціальності розподіляється між видами робіт, що забезпечує найменший час їх виконання.

Мінімальний час виконання робіт буде забезпечено при наступному розподілі працюючих за етапами:

де т0 - загальна кількість працюючих на певних етапах;

0попеР,0наст - трудомісткості попередньої та наступної робіт.

Графічний метод оптимізації мережевої моделі "час - витрати" полягає у встановленні оптимального співвідношення між тривалістю та вартістю робіт. Визначення витрат і ресурсів, необхідних для виконання кожної роботи, проводиться після розробки мережевого графіка. Таким чином, матеріальні і трудові ресурси плануються на основі загальної структури мережі, створеної за допомогою прогнозування часових оцінок. Для побудови графіків "час - витрати" (рис. 5.1) для кожної роботи визначаються:

- мінімально можливі фінансові витрати ВтіП на виконання роботи за умови, що роботи будуть виконані за максимально можливий час ?„;

- мінімально можливий час виконання роботи ітіп при максимальних фінансових витратах Втах.

При визначенні першої пари оцінок увага приділяється мінімізації витрат, а при визначенні другої пари - на мінімізацію часу.

Наближено визначити розміри додаткових витрат, необхідних для скорочення терміну виконання роботи, або вирішити зворотну задачу, можливо за допомогою графіка з апроксимуючої прямої (рис. 5.5). Величина додаткових грошових витрат, необхідних для виконання роботи в скорочений час іс, складе:

Для кожного виду робіт розраховується та будується окремий графік, який характеризується нахилом апроксимуючої прямої. Використовуючи лінійну залежність "витрати - час" для кожного виду робіт, можна розрахувати коефіцієнт зростання витрат ДВҐ на одиницю часу:

Економічна ефективність від впровадження МПУ визначається, в першу чергу, можливостями зменшення загального циклу робіт і скороченням витрат за рахунок більш раціонального використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Зменшення тривалості комплексу робіт забезпечує скорочення строків окупності інвестицій, більш раннього впровадження товару на ринок, що сприяє конкурентному успіху підприємства..

Рис. 5.5. Графік "час-витрати"

Размещено на Allbest.ru