Перспективи розвитку торгівлі екологічно чистими товарами в Україні
Особливості розвитку торгівлі та виробництва екологічно чистої продукції в Україні, з урахуванням положень Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Екологічне маркування як один із напрямів формування ринку екологічно чистих товарів.
Рубрика | Маркетинг, реклама и торговля |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 21.09.2017 |
Размер файла | 24,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www. allbest. ru/
Стаття
на тему: Перспективи розвитку торгівлі екологічно чистими товарами в Україні
Виконала:
Шпильова Ю.Б.
У статті розглядаються передумови розвитку ринку екологічно чистої (органічної) продукції в Україні, з урахуванням положень Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС.
Ключові слова: угода про асоціацію, Європейський Союз, імплементація, екологічно чиста продукція, сертифікація, стандарти, маркування.
В статье рассматриваются предпосылки развития рынка экологически чистой (органической) продукции в Украине, с учетом положений Соглашения об ассоциации между Украиной и ЕС.
Ключевые слова: соглашение об ассоциации, Европейский Союз, имплементация, экологически чистая продукция, сертификация, стандарты, маркировка.
In the article initial conditions of the development of Ukraine's market of environmentally friendly (organic) goods are analyzed in consideration of the EU-Ukraine Association Agreement regulations.
Keywords: Association Agreement, European Union, implementation, environmentally friendly and organic goods, certification, standards, labeling.
Угоду про асоціацію між Україною та Європейським союзом і його державами-членами можна віднести до нового покоління угод ЄС про співпрацю, що означає досягнення нового рівня у відносинах між нашою державою та Європейським Союзом. Вона відкриває для українських товарів європейські ринки і передбачає сприяння розвитку торгівлі та заохочення прямих іноземних інвестицій в екологічно чисті товари, послуги і технології.
Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що питанням торгівлі екологічно чистими товарами та сталому розвитку приділяють багато уваги в українській економічній літературі. Зокрема, О. Азарян, О. Амоші, О. Бєлякова, В. Гончарова, І. Должанського, С. Ілляшенка, В. Нікішкіна, П. Скрипчука, О. Шубіна які в своїх дослідженнях багато уваги приділяють питанням екологічного маркування, стандартизації та сертифікації товарів як механізмів підвищення конкурентоспроможності екологічно чистої продукції в Україні. Поряд з цим аналізують наслідки Угоди про асоціацію як інструменту економічної політики обґрунтовуючи наслідки для бізнесу, населення та державного управління.
Метою цієї роботи є дослідження особливостей розвитку торгівлі та виробництва екологічно чистої (органічної) продукції в Україні, з урахуванням положень Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС.
Виклад основного матеріалу. В розділі IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС передбачено створення зони вільної торгівлі (ЗВТ), протягом перехідного періоду (максимум 10 років) відповідно до положень статті XXIV ГАТТ 1994 р. При досягненні домовленостей кожна сторона зменшить або скасує мито на товари, будуть запроваджені так звані тарифні квоти. В перспективі такі нововведення створюють можливості для українського бізнесу при завоюванні нових ринків та Україна поступово відкриє свій ринок для товарів, що вироблені в ЄС. Головним інструментом реалізації цієї частини угоди є гармонізація законодавства України з правом ЄС.
На сьогодні повноцінному виконанню Угоди та розвитку ринку екологічно чистих товарів в Україні перешкоджає відсутність відповідної нормативно-правової бази, яка б регулювала весь процес: від створення екологічно чистих товарів до їх продажу кінцевому споживачеві, а також орієнтація нечисленних українських виробників таких товарів переважно на зовнішні ринки.
Наповнений низькоякісними товарами внутрішній ринок України тільки стимулюватиме споживачів активно переходити на товари з бездоганною «репутацією». Головне на сьогодні -- сформувати пропозицію таких товарів. За оцінками, близько 80% вітчизняної органічної продукції експортується в розвинені країни, 18 реалізують на внутрішньому ринку за звичайними цінами і тільки 2% реалізується з позначкою «органічний продукт». Дослідження Федерації органічного руху України свідчать, що сучасний внутрішній споживчий ринок органічних продуктів в Україні почав розвиватись з початку 2000-х років, склавши: у 2007 році -- 500 тис. євро, в 2010 -- 2,4 млн. євро, а у 2014 р. -- до 14,5 млн. євро [6]. В Україні частка продажів органічної продукції не перевищує 1-2% від загального обсягу с/г продукції. Нажаль, на сьогодні, в Україні не існує офіційної державної статистики щодо органічного виробництва, а також на даний час неможливо мати повну картину органічного сектору на основі інформації від організацій, що здійснюють сертифікацію виробництва органічної продукції.
У країнах ЄС та світі в цілому стрімко поширюється органічне виробництво, зокрема, в ЄС розроблено та виконується «План дій по запровадженню та поширенню органічного виробництва». Додатки до Угоди про асоціацію з ЄС містять Регламенти щодо органічного виробництва.
На сьогодні наша держава намагається підтримати цей сектор економіки. Зокрема, 3 вересня 2013 р. вступив у дію Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» [4], що має вплинути на виробників, переробні підприємства, роздрібну торгівлю, споживачів, а також створити сприятливе середовище для розвитку органічного сільського господарства. Проте необхідно зазначити, що поки в Україні не розроблені відповідні підзаконні акти, що гальмує розвиток цієї сфери.
Ще одним документом, що акцентує увагу на органічному секторі, є Стратегія розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 р., схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України. В стратегії серед пріоритетних напрямів досягнення стратегічних цілей вказано і забезпечення продовольчої безпеки держави шляхом сприяння розвитку органічного землеробства, насамперед в особистих селянських і середніх господарствах. Також Стратегія передбачає створення умов для широкого впровадження екологічно орієнтованих та органічних технологій ведення сільського господарства, збільшення частки земель, що використовуються в органічному сільському господарстві [5].
Поряд з цим, деякі обласні та районні адміністрації в Україні вже сприяють просуванню органічного виробництва а регіональному рівні (наприклад, Львівська, Полтавська обласні державні адміністрації тощо), а деякі з них вже схвалили або розробляють регіональні програми розвитку органічного сільськогосподарського виробництва.
Необхідно зазначити, що з вересня 2007 р. в Україні діє програма розвитку органічного виробництва (за підтримки ЄС), якою заплановано до кінця 2015 р. довести частку земель сертифікованих органічних господарств до 7%. Окрім цього, в Державній цільовій Програмі розвитку села на період до 2015 р., що вже закінчила свою дію, було задекларовано довести обсяг частки органічної продукції у загальному обсязі валової продукції сільського господарства до 10%, чого, досягнуто не було через відсутність підтримки галузі державою. Поряд з цим, необхідно зазначити, що для активізації в Україні виробництва екологічно чистих товарів необхідно сформувати законодавчу базу, яка б регулювала функціонування цієї системи від виробництва до споживання. Серед нормативних актів ЄС, що мають розглядатися Українською стороною при поступовому наближенні законодавства щодо органічного фермерства є регламенти ЄС № 834/2007, № 889/2008, № 1235/2008, які стосуються органічного виробництва та маркування органічної продукції, контролю й умов імпорту таких продуктів.
Для розвитку виробництва екологічно чистої продукції необхідна фінансова і науково-дослідна підтримка. У країнах Європи фінансова підтримка держави виявляється в основному через надання субсидій, причому варто зазначити, що розмір субсидій, що надаються органічним фермам, є більший порівняно із звичайними фермами. Аграрний сектор країн ЄС має державну підтримку розмір якої перевищує 50% в структурі доходів ферм, а в доходах ферм, що займаються органічним виробництвом у більшості європейських країн близько 65%. Окрім цього, розвинені країни часто створюють спеціальні фонди, що безпосередньо фінансують розвиток органічного землеробства. Це свідчить про сприяння виробництву органічної продукції з боку європейських держав. В українському ж законодавстві державна підтримка, що надається відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», зовсім не передбачає особливої фінансової підтримки підприємств органічного землеробства.
Виробництво органічної продукції відкриває значні можливості для аграрних підприємств України. За умови виконання всіх норм і вимог регламентів Ради ЄС вітчизняні підприємства зможуть без перешкод експортувати власну органічну продукцію до країн ЄС в яких попит на дану продукцію досить високий. На початковому етапі підприємства понесуть певні витрати (сертифікація продукції, її пакування, маркування та ін.), що в майбутньому буде компенсовано зростанням обсягів реалізації такої продукції. Виробництво екологічно чистої продукції може приносити додаткові прибутки, оскільки дані вироби є більш якісними і в окремих випадках дешевшими. Імідж екологічно свідомого підприємства сприяє покращанню збуту цієї продукції.
Одним із напрямів формування ринку екологічно чистих товарів є екологічне маркування, що слугує вагомим інструментом просування своїх товарів виробниками. Відповідно до Угоди, додаткове підтвердження вимог маркування й етикетування для забезпечення захисту здоров'я, безпеки чи навколишнього середовища сприятиме захисту прав споживачів стосовно достовірності та повноти інформації про продукцію. Основними нормативно-правовими документами ЄС, які регламентують вимоги до екомаркуваня та процедури його проведення, є Директива № 94/62/ЄС від 20.12.1994 р. та Регламент з екомаркування № 66/2010 від 25.11.2009 р., [7] де розкрито основні поняття, сформульовано вимоги до компетентних організацій, які приймають участь в екомаркуванні, описано процедуру присвоєння екологічного знака, вимоги щодо контролю законності його присвоєння та порядок стимулювання екомаркування продукції. Згідно з європейською практикою, продукція повинна відповідати міжнародним екологічним критеріям, установленим Глобальною Мережею Екологічної Маркування (GEN), що переглядаються кожні три роки. Відсутність екологічного маркування на продукції передбачає зниження її ціни на 20--30%.
Нормативну базу у сфері екологічного маркування в Україні формують національні стандарти ДСТУ ISO 14020:2003 (визначає основні принципи розробки і застосування екологічних маркувань як інструмента екологічного управління) та ДСТУ ISO 14024:2002. Екологічне маркування здійснюється за принципом добровільності, проте, за нашими оцінками, без його запровадження можливості українських виробників завоювати позиції на європейських ринках істотно зменшуються.
В Угоді значна увага приділяється генетично модифікованій продукції. У країнах ЄС перед надходженням на ринок кожен генетично модифікований продукт повинен отримати рекомендацію на продаж. Поряд з цим в Європейському Союзі введено жорсткі обов'язкові норми маркування товарів в складі яких є ГМО. Його система базується на процесі виробництва, а не на продукті та включає широкий спектр продуктів з малою кількістю винятків та дуже низьким пороговим рівнем. Маркуванню не підлягає продукція, вміст ГМО якої складає менше 0,9%. Пороговий рівень встановлений Статтею 12 Регламенту 1829/2003 про генетично модифіковані продукти харчування та корми. Пороговий рівень дійсний лише для ГМО, затверджених в ЄС (тобто визнаних безпечними) та за умов, що потрапляння ГМО випадкове чи технічно неминуче). У випадку зумисного змішування ГМО завжди вимагається маркування. До генетично модифікованої продукції належить більша частина виробленої у світі сої, зернових і бавовняних культур. Найбільшими її виробниками є США, Канада, Аргентина, Бразилія та Китай, на які припадає 80% усіх світових посадок ГМО. В Україні офіційно жодна генетично модифікована культура не зареєстрована, відповідно їх увезення в країну та культивація є незаконними. Однак, за оцінками експертів, 50-80% сої, що вирощується в Україні є генетично модифікованою, хоча офіційні дані з цього приводу відсутні. Відсутність в країні ефективних програм нагляду за полями та контролю за насінням заохочує сільськогосподарських виробників використовувати такі культури.
Основним нормативним актом ЄС, що регулює діяльність у цій сфері є Рекомендація Комісії від 23 липня 2003 р. щодо принципів розвитку національних стратегій та найкращих практик задля забезпечення співіснування генетично модифікованих зернових та традиційного і органічного виробництва (фермерства). ЇЇ мета полягає в закріпленні рівних можливостей сільськогосподарських виробників вирощувати продукцію органічного землеробства без ризику заподіяння шкоди продукцією, що вироблена з використанням генно-інженерно-модифікованих організмів на суміжних територіях. екологічно чиста продукція торгівля
Невід'ємною частиною ринку органічних продуктів є сертифікація. Для здійснення процедури сертифікації та видачі сертифікатів й офіційних документів в Угоді сторони домовилися про відповідність українських принципів сертифікації міжнародним. Вирішальну роль у товарній політиці підприємств, орієнтованих на виробництво органічної продукції, відіграє система сертифікації та використання певного екомаркування. У зв'язку з цим особлива увага в розвинених країнах приділяється вдосконаленню системи регулювання якості продуктів харчування, а саме системі екологічної сертифікації та стандартизації.
За відсутності єдиних міжнародних директив екологічного виробництва, за якими відбувається сертифікація, найбільш поширені стандарти можна класифікувати таким чином:
1 група -- міжнародні приватні або міжурядові рамкові стандарти, такі як міжнародні базові стандарти IFOAM -- International Federation of Organic Agricultural Movements (Міжнародна федерація органічного сільськогосподарського руху);
2 група -- основні діючі стандарти або директиви, наприклад, директиви ЄС (EU-Regulation 834 /2007, і 889 /2008) або американська національна органічна програма (NOP);
3 група -- приватні стандарти екологічного виробництва, такі як ABCert, DEMETER, IMO, Ceres, Geae, Ekowin і т.д.
У деяких країнах, окремі органи сертифікації запровадили власні стандарти, які нерідко є більш суворими, ніж загальноприйняті. На даний час в Україні також розроблено приватні стандарти органічного сільськогосподарського виробництва та маркування сільськогосподарської продукції і продуктів харчування «БІОЛан».
В Україні процес сертифікації органічної продукції знаходиться на стадії становлення і для нього характерними є низка організаційних та економічних проблем. Зокрема, на території України функціонують 12 іноземних, наприклад Control Union (Нідерланди), ETKO (Туреччина), ABCert (Німеччина), Lacon (Німеччина), Austria Bio Garantie (Австрія), Ceres (Німеччина), ICEA (Італія), Bioagricert (Італія), Suolo e Salute (Італія), Biokontoll Hungaria (Угорщина), BCS (Німеччина), Ecocert (Франція) (лише два з них мають представництва в Україні), і лише 1 національний сертифікаційний орган («Органік стандарт»), що функціонує з 2007 р., має міжнародну акредитацію щодо проведення сертифікаційних робіт і визнання Єврокомісії та
Швейцарської Конфедерації. В Україні статус органічних продуктів здобули: зернові, зернобобові, олійні культури, овочеві та баштанні культури, фрукти, ягоди, виноград, м'ясо, молоко, гриби, горіхи та мед. Сертифікованими продуктами переробної промисловості є пластівці, джеми, сиропи, соки, олія, борошно і консервовані овочі.
Для вирішення цієї проблеми, на нашу думку, необхідно посилити роль профільного міністерства щодо сприяння проходженню процедур сертифікації. В нашій державі ключовою проблемою є не лише вартість процедур, а і недостатня кількість кваліфікованих спеціалістів.
Загалом, стан розвитку системи забезпечення якості продукції в Україні значно відстає від країн ЄС, де розроблені та впроваджені національні програми якості і безпеки продукції за суттєвої державної підтримки із застосовуванням сучасних методів поліпшення якості, рівня ділової досконалості та управління довкіллям [2].
Висновки. Подальший розвиток органічного виробництва в Україні вимагає:
— удосконалення законодавства та структури сертифікуючих і наглядових організацій, зокрема, запровадження національних стандартів сертифікації та контролю якості органічної продукції, розробка технічних регламентів;
— розробки підзаконних актів, а також узгодження з сучасними міжнародними нормами і стандартами відповідно до регламентів ЄС положень чинного Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини»;
— необхідно створити реєстр національних виробників органічної продукції з його оприлюдненням;
— забезпечити підготовку фахівців із питань ведення органічного виробництва шляхом у профільних ВНЗ України;
— надання державної підтримки (фінансової допомоги, пільгового кредитування та оподаткування) як виробникам органічної продукції, так і споживачам, зокрема громадським закладам;
— доповнити державну статистичну звітність, що дозволить оцінити наявність виробництва та обігу органічної продукції;
— розробити концепцію просування товару споживачам, що передбачатиме підвищення поінформованості споживачів;
— необхідно залучати науковців для оцінювання, районування й регламентацію придатності ґрунтового покриву України для ведення органічного землеробства, можливостей виробництва екологічно чистої продукції тощо.
З метою гармонізації національного законодавства та стандартів до вимог Євросоюзу у травні 2014 р. були внесені на розгляд Верховної Ради три законопроекти євроінтеграцій- ного пакету. Серед яких Проект Закону «Про державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин» [3], що передбачає гармонізація законодавства України з Регламентами ЄС №854/2004, №882/2004, №669/2009 та Директивою Ради ЄС №97/78/ЕС. Законопроект передбачає врегулювання питань щодо розробки та впровадженням довгострокового національного плану державного контролю. Також деталізує питання проведення фізичних перевірок продуктів та підстави для зменшення частоти їх проведення. Окрім цього, на думку фахівців, необхідно прийняти наступні законодавчі акти:
1. Законопроект про безпечність харчових продуктів («Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»);
2. Законопроект про ідентифікацію тварин («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин»);
3. Законопроект про державний контроль у сфері безпечності харчових продуктів («Про державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин»);
4. Законопроект «Про корми»;
5. Законопроект про побічні продукти тваринного походження («Про побічні продукти тваринного походження, що не призначені для споживання людиною») [1].
Прийняття цих законів буде корисним не лише для бізнес-середовища та економіки України, але й для пересічного споживача. Адже контроль безпеки, що пропонується в цих законопроектах, дасть змогу виробнику гарантувати якість своєї продукції на принципово іншому рівні.
Впровадження в Україні міжнародних систем управління: якістю та безпечністю харчових продуктів сприятиме покращенню конкурентоспроможності продовольчої сировини та харчової продукції вітчизняних виробників на міжнародному ринку.
Бібліографічний СПИСОК
1. З турботою про здоров'я. 5 законів, які зроблять продукти безпечними [Електронний ресурс].
2. Ковальова О.В. Аналітична записка Національного інституту стратегічних досліджень «Щодо напрямів розвитку органічного виробництва сільськогосподарської продукції в Україні» [Електронний ресурс].
3. Про безпечність та якість харчових продуктів. Закон України від 23 грудня 1997 р. № 771/97-ВР [Електронний ресурс].
4. Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини. Закон України від 03.09.2013 № 425-VII [Електронний ресурс].
5. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року. Закон України від 21 грудня 2010 р. № 2818-VI
6. Федерація органічного руху України, IFOAM. [Електронний ресурс].
7. Regulation (ES) No 66/2010 of the Europen Parliament and of the Council of 25 November 2009 on the EU Ecolabel.
8. Іртищева І.О. Економічні аспекти управління природними ресурсами та забезпечення сталого розвитку в умовах децентралізації влади в Україні. За наук. ред. акад. НААН України, д.е.н., проф. М.А. Хвесика, д.г.-м.н, проф.
9. С.О. Лизуна ; Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України»]. - К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2015. - 72 с.
10. Іртищева І.О. Формування моделі інноваційного розвитку агропродовольчої сфери: національні інтереси і регіональні особливості / І.О. Іртищева, Л.В. Дейнеко // Збірник наукових праць. Економічні науки. - Чернівці: Книги - ХІІ, 2010. - Вип. 6. - С. 141-148.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Особливості розвитку роздрібної торгівлі в Україні. Порівняння її стану розвитку з рівнем роздрібної торгівлі розвинених країн. Розвиток іноземних торгових мереж в Україні. Зміна форматних пріоритетів споживачів та тенденції подальшого розвитку.
реферат [50,9 K], добавлен 21.09.2009Значення, задачі розвитку та удосконалення торгівлі непродовольчими товарами (шкіряними виробами). Характеристика ринку шкіряного взуття в Україні. Організація постачання та продажу товарів даного типу магазином. Договірні взаємозв'язки з постачальниками.
курсовая работа [101,8 K], добавлен 15.09.2010Проблеми функціонування ринку електронної комерції в Україні. Коротка характеристика основних переваг та недоліків Інтернет-магазинів. Динаміка роздрібного товарообороту та торгівлі. Основні тенденції та перспективи розвитку продажу товарів в мережі.
статья [355,0 K], добавлен 28.10.2013Історія походження ниток і пряжі. Народна техніка прядіння в Україні. Формування структури текстильних ниток в процесі виробництва. Пакування, маркування, транспортування, зберігання. Товарознавчі аспекти і тенденції розвитку ринку текстильної продукції.
курсовая работа [892,1 K], добавлен 06.04.2009Теоретична проблема формування маркетингової стратегії розвитку підприємств. Встановлення обсягу виробництва продукції на основі обсягу поставок. Перспективи розвитку феросплавного комплексу України. Адаптація існуючих товарів до нових ринків збуту.
реферат [144,7 K], добавлен 31.08.2010Поняття, критерії оцінки та основні види зовнішньої торгівлі, а також аналіз тенденцій і суперечностей її розвитку в Україні. Характеристика рівнів регулювання торгових відносин, у тому числі державного. Принципи, стан сучасної торгової політики України.
курсовая работа [62,6 K], добавлен 15.02.2010Характеристика ринку копчених рибних товарів, їх класифікація, асортимент та основні дефекти. Вплив технологічного процесу виробництва на формування якості продовольчих товарів. Пакування, маркування, транспортування і зберігання копченої продукції.
курсовая работа [50,7 K], добавлен 25.10.2010Аналіз стану ринку столових майонезів в Україні та в інших країнах. Ознайомлення із основними вимогами до маркування, пакування та зберігання продукції. Оцінка органолептичних та фізико-хімічних показників якості майонезів вітчизняного виробництва.
курсовая работа [87,3 K], добавлен 18.10.2011Сутність та перспективи розвитку маркетингу в Україні. Вибір сегментів ринку. Процес маркетингових комунікацій. Формування прошарку професійних маркетологів. Специфічні риси маркетингової діяльності в Україні. Менталітет вітчизняного споживача.
контрольная работа [82,7 K], добавлен 16.05.2015Роздрібна торгівля як діяльність суб’єктів товарного ринку з продажу товарів і послуг безпосередньо споживачу. Характеристика теоретичних основ статистичного дослідження роздрібної торгівлі. Розгляд особливостей динаміки роздрібного товарообороту.
курсовая работа [726,3 K], добавлен 21.05.2014Дослідження сучасного стану виробництва торгівлі та споживання кухонних комбайнів в Україні, класифікація їх асортименту та споживчих властивостей. Особливості формування асортименту кухонних комбайнів у магазині "Фокстрот", їх порівняльна характеристика.
курсовая работа [51,8 K], добавлен 23.02.2011Дослідження стану розвитку електронної торгівлі за допомогою визначення країн Європи з найнижчим доступом до Інтернету. Визначення обсягів збуту в роздрібній електронній торгівлі у світі та товарообігу. Співставлення традиційної та електронної торгівлі.
статья [15,6 K], добавлен 11.10.2017Аналіз стану ринку майонезної продукції в Україні. Характеристика сировини, технологія виробництва та асортимент майонезів. Дослідження якості низькокалорійного столового майонезу різних виробників за органолептичними та фізико-хімічними показниками.
курсовая работа [138,0 K], добавлен 09.12.2012Поняття, форми та методи здійснення зовнішньої торгівлі, визначення та оцінка її впливу на результати економічного розвитку країни. Методи регулювання зовнішньої торгівлі, аналіз її сучасного стану в Україні. Оцінка зовнішньоекономічної безпеки країни.
курсовая работа [605,0 K], добавлен 19.04.2011Стан ринку шоколаду в Україні та перспективи його розвитку. Характеристика споживних властивостей. Нормативні вимоги до якості, пакування та маркування. Порядок проведення експертизи. Законодавче регулювання процесу перевезення вантажу через кордон.
курсовая работа [262,0 K], добавлен 28.11.2014Фактори, що формують рівень якості взуття. Функціональні та ергономічні вимоги. Основнї правила організації торгівлі взуттєвими товарами. Порядок проведення експертиз кількості, якості взуттєвих товарів, як вітчизняного, так і закордонного виробництва.
дипломная работа [938,8 K], добавлен 02.05.2012Тенденції розвитку українського ринку пива та його розподіл між виробниками. Товарознавча характеристика пива: характеристика сировини і матеріалів для виробництва, технологія виробництва, склад, асортимент, якість та зберігання. Ринок пива на Волині.
курсовая работа [533,1 K], добавлен 13.10.2012Основи маркетингових досліджень ринку лізингових послуг в Україні. Сутність, ознаки, види, переваги лізингу. Стан та розвиток лізингу в Україні. Характеристика компанії "Sixt" та її послуг. Лізингові послуги компанії "Sixt" та перспективи їх розвитку.
курсовая работа [439,9 K], добавлен 14.09.2016Характеристика сировини для виготовлення пива, технологічний процес його виробництва та особливості різних видів (світлого, темного). Вимоги до якості, пакування, зберігання та маркування пива. Розвиток пивного ринку в Україні, його державне регулювання.
курсовая работа [548,0 K], добавлен 27.02.2014Стан та перспективи розвитку торгівлі в умовах ринку. Задачі та основні концепції визначення попиту. Види споживчого попиту, методи його аналізу та оцінки, стимулювання та формування. Шляхи удосконалення роботи з формування і стимулювання попиту покупців.
курсовая работа [6,1 M], добавлен 07.12.2010