Методика оцінки конкурентоспроможності переробних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика оцінки конкурентоспроможності переробних підприємств

Л. М. Березіна

Переробні підприємства агропромислового комплексу це суб'єкти господарювання, що займаються переробкою сільськогосподарської сировини, виробництвом і реалізацією продукції харчової промисловості та кормів для тварин. Для них притаманний певний рівень ризику, що пов'язаний із залежністю від успішності господарювання сільськогосподарських підприємств, територіальної віддаленості від сировинних зон, забезпеченості трудовими ресурсами необхідного рівня кваліфікації. Останніми роками Україні вдалося зменшити вартісну різницю між обсягами експорту продукції сільського господарства та продуктів її переробки. Однак, країна в більшій мірі все ще залишається експортером сировини. ринковий конкурентоспроможність виробник

Конкурентоспроможність продукції переробних підприємств АПК починає формуватися ще на стадії виробництва сировини. Продукція сільського господарства є джерелом забезпечення виробничих потужностей та роботи переробної галузі, яка, в свою чергу, є традиційним каналом збуту для сільськогосподарських виробників. Ринкові умови господарювання змушують переробні підприємства самостійно займатися пошуком сировини. За таких умов конкуренція може спостерігатися не лише за ринки збуту готової продукції, а й за сільськогосподарські ресурси, деякі види яких можуть бути в обмеженій кількості. Скорочення виробництва продовольчої сировини прямо впливає на кінцеві результати господарювання переробних підприємств.

Питання конкурентоспроможності агропромислових підприємств було і залишається актуальним для науковців. Дослідженню існуючих методів оцінки конкурентоспроможності підприємств присвячені численні публікації науковців, таких як: Бойківська Г.М., Вініченко І.І., Гнатенко Є.П., Гончаренко О. В., Гринчук В.Ю., Заходим М.В., Портер М., Радєва М.М., Савченко С.М., Сітковська А.О. Так, кількість методів, що пропонуються використовувати для оцінки конкурентоспроможності підприємств, вимірюється десятками. Однак, не всі запропоновані підходи є найбільш оптимальними в методологічному плані. У цьому зв'язку актуальним залишається відбір тих методів, які б можна було застосовувати при дослідженні конкурентоспроможності переробних підприємств.

Метою статті є висвітлення методики оцінки конкурентоспроможності аграрних переробних підприємств.

Формування певного рівня конкурентоспроможності потребує від будь-якого економічного суб'єкта постійного управління власними конкурентнимиперевагами.

Сутність управління конкурентоспроможністю полягає в безперервному контролі над змінами, що відбуваються в діяльності суб'єкта, підтримці йогоздатності до виживання в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Результатом управління повинні стати стійкі переваги, які відповідають цілям розвиткусуб'єкта конкуренції та стану його внутрішнього потенціалу, а також зовнішнім можливостям і загрозам [9].

Науковці пропонують виділяти наступні фактороутворюючі особливості господарюючих суб'єктів як соціально-економічних систем: 1) визначення загальноїмети як напряму розвитку системи; 2) підпорядкування завдань кожного елемента спільній меті системи; 3) усвідомлення кожним елементом своїх завдань тарозуміння загальної задачі; 4) виконання кожним елементом своїх функцій, які випливають з поставленої задачі; 5) конкретні відносини між елементами системи; 6)наявність органу (суб'єкта) управління; 7) наявність зворотного зв'язку [6].

Оцінка й аналіз факторів зовнішнього та внутрішнього середовища належать до першочергових етапів управління конкурентоспроможністю підприємства.При самому спрощеному розумінні середовище являє собою певне оточення системи, а при більш складному підході - середовищем системи є система, яка складається з елементів, які їй не належать. Слід зазначити, що середовище - це не просто оточення системи, а лише ті її складові, що життєво важливі для системи.Спираючись на співвідношення «система-навколишній світ» система і середовище органічно пов'язані між собою, і не можуть бути зрозумілі один без одного.Система починається там, де йде відмежування від навколишнього середовища[8] .

Для суб'єкта конкуренції середовищем життєдіяльності є навколишній ринковий простір. Розглядаючи зовнішнє середовище як складну ринкову систему,слід виділити в її структурі макрой мікрорівні, які розрізняються складом факторів та характером їх впливу. Під макрозовнішнім середовищем розуміють сукупністьсуспільних і природних факторів, які опосередковано впливають на всі суб'єкти мікрозовнішнього середовища: політичні, правові, соціально-економічні, науково-технічні, культурні та природні фактори [2]. Характерними рисами мікрозовнішнього середовища є неоднозначний характер впливу окремих факторів та високасистемна взаємопов'язаність її компонентів.

Ідентифікація середовища на мікрозовнішньому рівні ускладнена у зв'язку з різними підходами до її визначення. Відповідно до одного з них, мікрозовнішнєсередовище - сукупність суб'єктів і факторів, що безпосередньо впливають на можливість суб'єкта обслуговувати клієнтів [2]. М. Портер розглядає середовище нарівні галузі та інтерпретує його як сукупність якісних і кількісних показників, що характеризують стан розвитку конкуренції [7]. Згідно запропонованих трактувань,конкурентне середовище суб'єкта - це частина мікрозовнішнього середовища, яка обмежена територіально-галузевими рамками. Сутність галузевих межпояснюється визначенням галузі як сукупності підприємств, що виробляють і розподіляють аналогічні послуги чи товари та конкурують на одному споживчому ринку [3]. Територіальні межі пов'язані з локальністю ринків. Але це не доказ абсолютної замкнутості ринкового простору, так як межі системи є досить умовними.Узагальнення наукової думки дозволяє нам стверджувати, що мікрозовнішнє середовища є сукупністю суб'єктів і факторів, які оточують суб'єкта на оперативномурівні, і безпосередньо впливають на його життєдіяльність.

Однією з основних факторних характеристик зовнішнього середовища є рівень розвитку конкуренції. В результаті взаємодії виробників формуєтьсяконкурентна структура ринку, яка є сукупністю кількісних та якісних показників [5]. Перші дають змогу оцінювати фактичний стан аграрного підприємства у конкурентній боротьбі за привабливі перспективні зони господарювання та приймати виважені управлінські рішення направлені на виконання стратегічних планів підприємства. Якісні методи - переважно мають низький ступінь математичної формалізації, їм притаманна трудомісткість реалізації та дискретність оцінки. При цьому останні не дають можливості використовувати оцінку конкурентоспроможності в процесі аналізу та визначення пріоритетних напрямів посилення конкурентних позицій на ринку [10].

Сучасний етап розвитку галузевих ринків призвів до ускладнення конкурентних механізмів і появи конкурентних структур, які складаються з кількохвнутрішньогалузевих продуктових сегментів. Результатом цих змін є виникнення нових типів конкурентних відносин між виробниками, які діють на різнихсегментах галузевого ринку. Можливість виходу на ринок потенційних конкурентів багато в чому визначається вхідними бар'єрами, які слід враховувати як діючим галузевим виробникам, так і суб'єктам, які планують увійти на даний галузевий ринок. Вплив на товаровиробників відбувається не тільки з боку потенційнихконкурентів, але й з боку суб'єктів, що виробляють товари-субститути і комплементарні товари.

Можливість виходу на ринок конкурентів, які випускають продукт-субститут, передбачає виробництво нових продуктів, які задовольняють ту саму потребу,але створених на основі нових технологій. Вплив на ринкову ситуацію суб'єктів, що виробляють продукти-комплементи, полягає в тому, що з точки зору покупціввони сприяють збільшенню обсягів купівлі основної продукції, а з точки зору виробників - знижують конкуренцію серед постачальників.

Найбільш активний вплив на ринкових суб'єктів справляють торгові посередники оптової та роздрібної торгівлі. Вплив оптових та роздрібних торговихпосередників на товаровиробників має схожі з споживачами особливостями, але з одним важливим доповненням: торгові організації можуть мати значний впливякщо вони здатні впливати на рішення покупців [4]. Випуск товаровиробником конкурентоспроможної продукції неможливий за умови відсутності надходженьвиробничих ресурсів належної якості та оптимальної вартості. Вибір постачальників і формування з ними системи взаємовідносин є одним з найважливішихкомпонентів в процесі створення стійких конкурентних переваг.

Важливими умовами впливу на процес формування конкурентних переваг економічного суб'єкта є фактори внутрішнього середовища. Структуравнутрішнього середовища підприємства являє собою сукупність взаємозалежних підсистем, яка взаємодіє із зовнішнім середовищем. Такому типу систем притаманніряд характерних ознак: відкритість по відношенню до навколишнього середовища; самоорганізованносгь; адаптивність до змін навколишнього середовища;динамічність [1]. Структуру внутрішнього середовища підприємства як суб'єкта конкуренції пропонується диференціювати на макроі мікрорівні.

Зазначені особливості зовнішнього і внутрішнього середовища формують певні типи конкурентних переваг, які під впливом галузевої специфікитрансформуються в нові видозмінені типи. Ідентифікація виробником типів конкурентних переваг (наявних і потенційних) пов'язана з певними труднощами, серед яких є відсутність науково обґрунтованих підходів до вивчення системи внутрішніх і зовнішніх чинників впливу на господарюючий суб'єкт. Як наслідок, відсутністьу суб'єктів ефективних управлінських і організаційно-економічних механізмів реагування на зміни зовнішнього середовища та недосконалість методологічногоапарату оцінки конкурентних переваг, призводять до низької конкурентоспроможності переробних підприємств.

Здатність господарюючих суб'єктів вести конкурентне суперництво з іншими виробниками в межах певного ринкового простору, визначає основу категоріїконкурентоспроможність. Будь-який господарюючий суб'єкт, виступаючи як організаційно-економічний організм, основною метою своєї діяльності вбачаєподальший розвиток на основі власного досвіду. Виробивши в конкретний момент часу товари (послуги), що призначені для задоволення споживчого попиту, іздійснивши товарно-грошовий обмін з покупцями, суб'єкт планує отримати фінансові кошти в розмірі необхідному для наступного етапу своєї діяльності

Конкурентний статус виробника впливає на розробку й вибір стратегічних управлінських рішень в галузі формування конкурентних переваг. Різні типивиробників диференційовані за розміром та ринковою часткою. Вони також різняться внутрішніми можливостями, що разом з характером і силою зовнішньої діївпливає на процес формування конкурентних переваг та призводить до створення їх характерних типів. При цьому кожному з варіантів властиві індивідуальні типипереваг, які визначаються наявною комбінацією зовнішніх і внутрішніх факторів. Зміна конкурентного статусу виробника в результаті впливу зовнішніх умовгосподарювання, передбачає також зміну типів створюваних переваг.

Література

1.Бойківська Г.М. Стратегічні напрями реалізації виробничих можливостей переробних підприємств АПК в умовах конкурентного середовища [Текст] / Г.М. Бойківська // Агросвіт. - 2011. - № 4. - С. 34- 38.

2.Вініченко І.І. Конкурентоспроможність аграрних підприємств: стан і перспективи [Текст] / І.І. Вініченко // Агросвіт, 2013. - № 21. - С. 10-13.

3.Гнатенко Є.П. Фактори забезпечення стабільності та ефективності розвитку молокопереробних підприємств [Текст] / Є.П. Гнатенко // Агросвіт. - 2010. - № 1. - С. 33-36.

4.Гончаренко О. В. Інституціональне регулювання розвитку інновацій в агропромисловому виробництві: теорія, методологія, практика : [монографія] / О. В. Гончаренко. - Київ : ТОВ «ДКС Центр», 2014. - 440 с.

5.Гринчук В.Ю. Фактори ефективності економічних відносин підприємств молокопродуктового підкомплексу [Текст] / В.Ю. Гринчук // Вісник аграрної науки. - 2010. - № 6. - С. 70-72.

6.Джевонс У.С. Краткое сообщение об общей математической теории политической экономии / У. С.Джевонс - Теория потребительского поведения и спроса. - СПб., 1993.

7.Портер М. Конкуренция.: Пер. с англ. [Текст] / М. Портер. - М.: Издательский дом "Вильяме", 2005. - 608 с.

8.Радєва М.М. Методика аналізу конкурентоспроможності підприємства на основі розрахунку критерію ринкових можливостей [Текст] / М.М. Радєва // Держава та регіони. - 2006. - № 2. - С. 215-220.

9.Савченко С.М. Системно-функціональна сутність конкурентоспроможності підприємств [Текст] / С.М. Савченко // Економіка та держава, 2014. - № 12. -.С. 41-46.

10. Сітковська А.О. Сучасні підходи до оцінювання конкурентоспроможності аграрних підприємств /А.О. Сітковська //Агросвіт. - 2013. №5. - С.10-13

Размещено на Allbest.ru