Психологічна характеристика стилю споживання матеріальних благ особами з низьким економічним статусом

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ПРИДНІСТРОВСЬКИХ РАЙОНАХ

1.1 Рельєф

1.2 Клімат

1.3 Флора і фауна

1.4 Природно-заповідний фонд

РОЗДІЛ 2. РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПРИДНІСТРОВСЬКИХ РАЙОНІВ

2.1 Історико-культурні ресурси

2.2Туристично-рекреаційний комплекс

2.2.1 Заклади розміщення

2.2.2 Заклади харчування

2.2.3Туристичні табори та бази

2.3 Сільський зелений туризм

РОЗДІЛ 3. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

3.1 Проблемні аспекти розвитку туризму

3.2 Перспективні напрями розвитку туризму

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

туризм придністровський зелений сільський

ВСТУП

Актуальність. Туристично-рекреаційна сфера, як вагома складова національної економіки, набуває дедалі більшого значення та стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію. Її розвиток впливає на такі сектори економіки, як транспорт, сільське господарство, торгівля, зв'язок, будівництво, і є одним з найбільш перспективних напрямів структурної переорієнтації економіки.

Річкові долини - яскравий приклад різноманіття ландшафтних неоднорідностей, що виступає визначальною передумовою для розгортання рекреаційної діяльності та множинності його видів. Серед них - Дністровська каньйоноподібна долина - найбільш презентабельний випадок природного різноманіття та складного розчленування рівнинного ландшафту. Однією з найбільш визначальних та репрезентативних особливостей ландшафтного різноманіття річкових долин виступає кліматична неоднорідність. Річково-долинним ландшафтним комплексам в кліматичному розрізі властива своєрідна просторова та часова структури, що накладає свій відбиток на рекреаційні властивості кліматів долини Середнього Дністра та їхню унікальність.

Огляд сучасних вітчизняних напрацювань з даної проблематики свідчить про недостатність досліджень рівнинних природно різноманітних регіонів прикладного рекреаційно-кліматичного змісту, що в умовах інтенсивного розвитку рекреаційно-туристської сфери загострює актуальність таких досліджень.

Особливе місце в розвитку видів туризму в Придністров'ї найближчим часом має належати Дністровському водосховищу.

Власне це і визначає актуальність та практичну цінність даного дослідження.

Об'єкт дослідження - туристично-рекреаційний комплекс зони Середнього Придністров'я, його територіальна та функціональна структура.

Предмет дослідження - особливості та передумови розвитку туристично-рекреаційного комплексу зони Середнього Придністров'я та його територіально-функціональна організація.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є з'ясування перспектив розвитку туризму в Придністровському регіоні. Відповідно до зазначеної мети поставлені наступні завдання дослідження:

· визначити природні передумови розвитку туризму;

· проаналізувати динаміки соціально-економічного розвитку регіону та оцінка потенціалу рекреаційно-туристичних ресурсів Придністровських районів;

· оцінка економічної ефективності функціонування туристично-рекраційного комплексу та перспектив його розвитку на території Придністров'я.

· дослідити актуальні проблеми та і перспективи розвитку туризму.

Методи дослідження. При вирішенні поставлених завдань використовувались різні методи дослідження, в тому числі - системний підхід, методи структурно-логічного узагальнення, індексного і порівняльного, статистичного аналізу, експертних оцінок та інші.

Теоретичні основи оцінки погодних умов на організм людини для цілей відпочинку і туризму закладені і можуть бути використані з фундаментальних кліматичних розробок вчених Д. Дьоміної, Є. Ратнера, М. Будико [8], Б. Алісова , Н. Мячкової, В. Сорокіної, Н. Данілової [15], які базуються на врахуванні повторюваності типів погоди, що викликають визначений ступінь напруги терморегуляторних механізмів. В останні десятиріччя відзначалися значною інтенсивністю й зарубіжні дослідження під егідою Комісії по Клімату, Туризму та Рекреації(CCTR) Міжнародної Організації Біометеорології (ISB).

Основою для з'ясування факторів і процесів місцевого кліматогенезу долини Середнього Дністра слугують регіональні компонентні фізико-географічні та комплексні ландшафтні дослідження Середнього Подністров'я, проведені у 1982-1993 рр. фізико-географічним загоном експедиції Чернівецького університету. Ці спостереження знайшли відображення у наукових працях Л. Воропай [10] та М. Куниці, М. Дутчака [18], В. Гуцуляка, М. Рибіна. Останні напрацювання природничо-географічного спрямування Середнього Придністров'я представлені в однойменній колективній монографії українських географів “Середнє Придністров'я”. Також О. Киналь проведений детальний опис клімату території середнього Подністров'я як мезокліматичного підрозділу на основі кліматологічного аналізу статистичної інформації, збору й опрацювання результатів метеорологічних спостережень впродовж останніх 20 років, побудови графіків розподілу метеовеличин у часі та гістограм опадів, що виступає цінним теоретичним та практичним напрацюванням для подальших місцево- та мікрокліматичних досліджень даного регіону.

Структурно робота складається з вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1

ПРИРОДНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ПРИДНІСТРОВСЬКИХ РАЙОНАХ

1.1 Рельєф

Рельєф Дністровського каньйону змінюється від прямовисних скель, до окремих заглибин у вигляді базису стоку малих річок та до окремих ділянок знижень в його асиметричній будові. Там здебільшого поширені споруди, житлові будинки, біля яких розташовані городи з різною культурною, переважно -- теплолюбивою рослинністю, зокрема помідорами, перцем, скороспілою картоплею та іншою. Прямовисні скелі найбільше порослі кущами та лісовою рослинністю.

Територія Дністровського каньйону вкрита мережею річок, які протікають з півночі і північного заходу на південь, часто створюючи мальовничі водоспади.

Дністровська долинна система є найбільш перспективною в рекреаційному відношенні частиною Чернівецької області. Своєрідною віссю цієї системи є ріка Дністер. З півночі до Дністра прилягають сегменти Тернопільської, Хмельницької і Вінницької областей, з заходу - Івано-Франківський, а з південного сходу - Молдавський сегменти. Таким чином, Дністровська рекреаційна система є не тільки українською, але і міжнародною.

Найоригінальнішою в межах України є система каньйонів Придністров'я, яку утворює Дністер разом з притоками. Їх можна об'єднати під назвою Великий каньйон Дністра. Це типовий приклад передгірських каньйонів тектонічно-ерозійного походження. Він сформувався в зоні контакту двох неоднорідних за особливостями будови і розвитку тектонічних структур: відносно стабільної давньої Східноєвропейської платформи та молодої, рухливої Карпатської складчастої споруди.

Круті, подекуди прямовисні схили каньйонів піднімаються над рівнем Дністра на 150--180 і більше метрів, оконтурюють його неповторні меандри, утворюють своєрідний орографічний регіон, рельєф якого нагадує гірський.

Оригінальні Дністровські каньйони і в геологічній будові. Потужні шари пісковиків, вапняків, глинистих сланців та інших порід тут розташовані горизонтально. Колись тут існувало глибоке море, на дні якого протягом багатьох мільйонів років відкладалися різноманітні породи. Потім море відступило, а відклади піднялися на висоту понад 400--500 м, майже не змінивши свого горизонтального положення.

Ріка Дністер з притоками розрізала ці потужні нашарування, так утворились унікальні геологічні розрізи силуру, девону, юри, неогену тощо. Більшість з них сьогодні взяті під охорону як геологічні пам'ятки. Силурійська система представлена в Придністров'ї потужною товщею вапняково-доломітово-мергелястих порід.

Найбільш своєрідним і багатим рекреаційними ресурсами є Подільський відтинок Дністра. Розглянемо його Чернівецький сегмент. Тут Дністер відрізняється великою звивистістю, коефіцієнт якої перевищує 3 (при загальній довжині долини в межах Чернівецького сегмента 414 км, її протяжність за прямою приблизно 130 км); глибоким врізом долини (120-180 м), терасованих, а також стрімких і урвистих схилів з виходами відслонень докембрійських, силурійських, девонських, крейдових, палеогенових, неогенових і четвертинних порід; наявністю системи мальовничих природних комплексів, які змінюють один одного за течією ріки: “стінок” - крутих заліснених схилів долини, урвистих відслонень схилів з виходами корінних порід різного віку, різноманітних форм ерозійного процесу і акумуляції; теплим місцевим кліматом; багаточисленними населеними пунктами з різними історичними пам'ятниками, пам'ятками архітектури, нарешті Дністер велика і повноводна ріка, придатна для човнового туризму, для спортивної риболовлі та ін. В межах Чернівецького сегменту система поділяється на зони шириною 5-10 км, які визначаються довжиною правих притоків Дністра і розташуванням Прут-Дністровського вододілу. В цих зонах присутні такі типові місцевості: коротких крутоспадаючих і крутосхилих річкових долин, ярів і балок, які несуть на своїх схилах характерні низькорослі ліси байрачного типу, чагарникові ліси; безлісих і безводних вододільних поверхонь і привододільних схилів, складених неогеновими вапняками і гіпсами з різноманітними карстовими формами: лійками, печерами, карстовими балками “вертебами” з степовою рослинністю на схилах; високих (вище 350 м) заліснених вододілів і їх схилів, покритих дубово-грабово-буковими лісами, характерними для Хотинської височини; плоских і хвилястих вододілів і їх пологих схилів з невеликими масивами лісів по балках і долинах притоків; товтрових пагорбів, реліктів міоценового бар'єрного рифу, які частіше всього зустрічаються на схилах долин у вигляді екзотичних конусоподібних вапнякових стрімчаків. Південну межу правобережної зони Дністровської рекреаційної системи можна провести за населеними пунктами які більш-менш співпадають з вододілом (з заходу): с.с. Борівці-Веренчанка-Заставна-Юрківці-Малинці-Клішківці- Недобоївці-перехрестя ( “Чотири корчми”) - шосейна дорога Кельменці-Сокиряни.

Прут-Дністровські лісостепові індивідуальні ландшафти - райони (Заставнівський рівнинно-карстовий; Припрутський терасово-рівнинний лучний; Хотинський підвищений лісовий; Новоселицький терасово-рівнинний; Північно-Бесарабський рівнинно-товтровий) мають спільні риси: легко доступний терасово-рівнинний, рідше підвищений рельєф; помірно-теплий клімат з достатнім зволоженням (500-600 мм/рік), тривалим теплим періодом року і періодом із сніговим покривом (260 і 175 днів у році); ріка Дністер з природними пляжами має температуру річкової води, сприятливу для купання (21-230). Диференціація районів для рекреаційного освоєння визначалась наявністю головних рекреаційних ресурсів: атрактивних водойм, лісів, джерелами мінеральних вод, грязей, ін. Враховувалась близькість, характер і санітарний стан водотоків; характер рельєфу, температура річкової води і повітря в періоди року; особливості снігового покриву; якість бальнеологічних ресурсів. До прикладу, у всіх ландшафтних районах можна запроваджувати відпочинок біля ріки, риболовлю; у Заставнівському - бальнеолікування нервових хвороб; Хотинському - серцево-судинних; Новоселицькому і Північно-Бесарабському - опорно-рухового апарату, печінки, органів травлення, дихання; Припрутському, Хотинському, Новоселицькому, Північно-Бесарабському -відпочинок у лісах, спортивний і пізнавальний туризм; мисливство, збір грибів. Північно-Бесарабський ландшафтний район з рікою Дністер, пам'ятками садово-паркового мистецтва у с.с. Грушівці, Романківці, м. Кельменці, мінеральними джерелами у с.с. Крутеньки, Несвоя, Шишківці, Сокиряни рекомендується для кліматолікування і сезонного відпочинку дорослих і дітей.

1.2 Клімат

Помітно відрізняються від навколишніх територій мікрокліматичні умови каньйонів Придністров'я. Середня температура січня -4-5°, липня +19°; сума активних температур понад 10° становить 2600--2700°, опадів випадає близько 550 мм на рік. Величина сонячної радіації залежить тут не тільки від загальновідомих географічних чинників, але і від характеру відслонень гірських порід: їх кольору, експозиції схилу, кута його нахилу, відбиваючої здатності тощо.

На землях уздовж Дністра весна розпочинається на 2--3 тижні раніше, ніж в оточуючих районах. У цих умовах на схилах південно-західної та західної експозицій плоди шипшини, глоду, терену, лісових яблунь, груш, вишні та інших дерев дозрівають ще на 1--1,5 тижні раніше, ніж в середньому у цьому регіоні.

Унікальними є кліматичні особливості каньйону, які пов'язані з температурою повітря в різні пори року, можливістю заморозків у весняний період, тривалістю вегетаційного періоду, фактором вологи тощо.

Кліматичні особливості змінюються в східному напрямі, в напрямі міста Заліщики. Температури повітря взимку знаходяться в межах від -3°С до-5,2°С, весна наступає в кінці лютого -- напочатку березня. Період з температурою повітря +15°С становить 109-115 днів. Середньорічна температура коливається від +7,5°С до +7,9°С, а кількість опадів становить 441-- 425 мм.

У відповідності до характеру рельєфу та кліматичних особливостей на території Дністровського каньйону віками формувалася унікальна флора і фауна, яка перетворює каньйон у неповторний куточок природи та представляє його як привабливий куточок для відпочинку людей.

М'який і теплий клімат сприяє вирощуванню низки теплолюбних культур і не випадково Придністров'я славиться як регіон розвинутого садівництва, городництва. Проте бувають окремі зими, коли завдяки інверсії температур в каньйоні повністю або частково вимерзають грецький горіх, абрикоси, персики, окремі сорти винограду тощо.

В результаті аналізу карт розподілу кліматичних показників та метеорологічних елементів рекреаційного значення в межах долини Середнього Дністра можна виділити чотири кліматичні регіони, що за розмірами, на нашу думку, можуть відповідати місцевокліматичному масштабу: західна (опільська) частина - долина до м. Заліщиків, середня частина до водосховища, район водосховища (Нижньоушицький фізико- географічний район), вінницька частина долини (Могилів-Подільсько-Ямпільський фізико-географічний район).

Зокрема для першого регіону характерні найбільші кількості опадів теплого періоду (500-450 мм), найнижчі літні температури (на 0,5-1оС нижчі), найвищі коефіцієнти зволоження (більше 2,6). Орієнтація цієї ділянки Дністра найбільш відповідає потокам переважаючих вітрів теплого періоду (північно-західних). Це може свідчити про збільшення сили вітру і потребує окремих польових досліджень через відсутність репрезентативних спостережень метеостанцій.

Відрізок долини Дністра від м. Заліщиків до с. Рашків вирізняється найскладніше розчленованою поверхнею, що деформує поля розподілу опадів, термічних та радіаційних показників. В цілому кількість опадів теплого періоду становить 450-400 мм, температури літніх місяців відповідають комфортним та субкомфортним погодам, характерні досить високі коефіцієнти зволоження (2,6-2,0). Наявність значної кількості меандр різних розмірів та напряму ускладнюють картину розподілу вітрових потоків в часі та просторі, часто створюючи рекреаційно сприятливий ефект захищеності долинних місцевостей.

Дністровське водосховище з особливими теплофізичними властивостями виступає провідним чинником формування місцевого клімату з дещо відмінними значеннями кліматичних та метеорологічних елементів (табл. 1.1). Про це дає можливість стверджувати детальний статистичний та графічний аналіз спостережень озерної метеостанції Новодністровська, проведений Киналь О.[23]. Зокрема такий вплив проявляється у підвищених значеннях вологості повітря переважно літніх місяців (на 1-2%), але в комбінації з нижчими температурами повітря теплого періоду (на 1о) створюються сприятливі умови для теплового стану людини. Рекреаційно привабливому району Дністровського водосховища властива також активна термічна конвекція та місцева бризова циркуляція, що, як правило, не обмежує більшість видів літнього відпочинку. Як зазначає Киналь О. [23], бризова циркуляція може бути причиною існування вузької смуги підвищеної частоти безхмарного неба, а відповідно і можливе зменшення кількості опадів. Така риса, що означується зарубіжними біометеорологами як естетичний аспект [14], позитивно впливає на комфортність класів погод узбережжя. З іншого боку, у літні місяці, в зв'язку із активним розвитком термічної конвекції, збільшується ймовірність опадів значної інтенсивності. Такий аспект, названий зарубіжними науковцями як фізичний, знижує клас комфортності погоди для туризму. На комфортність літнього відпочинку також може негативно впливати, характерні для цього регіону, тумани, але їхня повторюваність переважно зростає у холодний період року.

Таблиця 1.1

Рекреаційно-кліматичні характеристики долини Середнього Дністра

Кліматичний район, місцезнаходження	Репрезентативні метеостанції	Кількість опадів теплого періоду, мм	Середні температури літніх місяців, °С	Відносна вологість теплого періоду, %	Середня багаторічна тривалість комфортного періоду, у днях	Середня багаторічна тривалість сприятливого періоду, у днях
Західний від с.Нижнів до м.Заліщики	Кутище, Чернелиця	500-450	18,2-18,8	65-70	50-52	130-132
Середній м.Заліщики - с. Рашків	Заліщики Хотин	450-400	18,6-19	65-75	52-53	132-135
Район Дністровського водосховища	Новодністровськ	430-400	18,1-20,1	64-78	52-54	135
Вінницьке Придністров'я	Могилів- Подільський	400-350	18,8-21	60-75	54-55	135-140

Найбільш континентальні кліматичні риси характерні для вінницького Придністров'я (табл. 1.1) Так, опадів в теплий період випадають менше 400 мм. Коефіцієнти зволоження - нижчі за 1,8, за чим територію відносять до центрального лісостепу. На 3-4 % нижча відносна вологість місяців теплого періоду року. Водночас тривалість періоду з температурами, що відповідають комфортному типу погоди, на 5-10 днів більша в порівнянні з іншими районами долини Середнього Дністра. Вищі і на градус температури повітря літніх місяців. Для регіону характерна найбільша повторюваність літніх антициклональних погод та незначні коливання атмосферного тиску, що позитивно впливає на самопочуття метеозалежних людей. Такі особливості створюють найсприятливіші умови для оздоровчого (купально-пляжного, прогулянкового, маршрутного) відпочинку.

1.3 Флора і фауна

Ландшафтний образ каньйонів Придністров'я створює домінуючий тут тип урочищ -- «стінки». У 1887 р. Р. Заклінський про «стінки» Придністров'я писав: «Збоче ярів звуться стінки і суть покриті лісом або корчами, або є на них лихе пасовисько для овець та для худоби». В наукову літературу поняття «стінка» ввів Л.С.Берг: «На крутих берегах Дністра розташовані своєрідні низькорослі ліси, стінки хотинських українців. Для них характерна наявність різноманітних кущів. Тут трапляються граб, берест, в'яз, калина, ліщина, бересклет...».

Різноманітність та широке розповсюдження «стінок» на Придністров'ї дало можливість провести їх класифікацію за:

-- особливостями геологічної будови (неоднорідні: пісковиково-глинисто-сланцеві, вапняково-сланцево-суглинисті; однорідні: вапнякові, крейдові та Ін.);

-- крутизною: круті (45--60°), дуже круті (65--80°), прямовисні (понад 80°);

-- гідрологічними умовами (вологі та сухі);

-- рослинністю (лісові, з кущами, лучно-степові).

-- господарським використанням (заповідні, водоохоронні, під випас, гірничопромислові, рекреаційне освоєння).

«Стінки» разом з водними плесами Дністра та його приток утворюють чарівні куточки природи. Не дивно, що люди здавна люблять і освоюють цей край каньйонів.

В середній течії Дністра на поверхню виходять кристалічні породи - граніти, гнейси, сіеніти, утворюючи подекуди невеликі пороги і перевали.

Природа долини р. Дністер своєрідна і неповторна, схили Дністра вкриті реліктовою лісовою та степовою рослинністю. Історичних пам'ятників на берегах Дністра не менше, ніж на інших європейських ріках. Замки, монастирі, церкви, костели, скелі, гроти і печери, що століттями спостерігають за зеленуватою дністровською течією.

Характерними його особливостями є унікальність фізико -- географічних форм рельєфу, мікроклімату, ґрунтів, рослинного і тваринного світу, що перетворює Дністровський каньйон в один із неповторних куточків природи та представляє його вельми цінним з позицій туризму.

Багата та своєрідна флора і фауна у каньйонах Придністров'я. Лісоутворюючими породами тут є дуб звичайний і скельний, бук лісовий та граб звичайний. Як домішки ростуть клен, явір, липа, осика, берест, в'яз та ін. У підліску домінують ліщина, гордовина, свидина, глід, терен, кизил, калина, бузина, шипшина. На крутих степових схилах весною звичайні сон-трава, горицвіт весняний, цибуля подільська, різні види ковили, аконіт Бессера, чебрець подільський тощо.

Тут водяться козулі, вепри, борсуки, акліматизовано ондатри, видри, заходять лосі й олені, інколи рисі. Незліченне й царство пернатих. Влітку на островах і перекатах Дністра можна побачити зграї лелек, сірих журавлів, колонії річкових чайок; зимою біля незамерзаючих ополонок на перекатах влаштовують базари дикі качки. Ще на початку XX ст. тут звичайними були орли.

Так, у Дністровській флорі трапляються зразки карпатської, середземноморської та балканської флори. На крутих схилах південної експозиції поширені середземноморські види флори, такі, як листовик склопендровий, ясенець, кизил, гордовина, клокичка периста та ін.

1.4Природно-заповідний фонд

Природно-заповідний фонд на території Придністров'я недостатньо презентує біологічне та ландшафтне різноманіття краю. Зокрема у реєстрі заповідних територій та об'єктів є: Кельменецький район - 9 територій та об'єктів загальною площею 2144,55 га, з них: 4 заказники державного та місцевого значення, 5 пам'яток природи місцевого значення; Сокирянський район - 16 територій та об'єктів загальною площею 1458,76 га, з них: 5 заказників місцевого значення, 11 пам'яток природи та парків пам'яток місцевого значення; Хотинський район - 31 територія та об'єкт загальною площею 912,6 га, з них: 8 заказників місцевого значення, 13 пам'яток природи державного та місцевого значення, 5 заповідних урочищ, 5 парків-пам'яток та дендрологічний парк місцевого значення. Відповідно у цих районах площа природно-заповідного фонду становить 1-3 % від території району. Для порівняння: показник заповідності Чернівецької області становить 10,5 %, а загальнодержавний - 4,7 % [9].

Ми дослідили, що є можливості значного розширення меж природнозаповідного фонду у придністровській зоні Буковини за рахунок території національного природного парку "Хотинський", що знаходиться у придністровській частині Хотинського, Сокирянського та Кельменецького районів. Загальна площа НПП - 19,5 тис. га. З фізико-географічного погляду, це Прут-Дністровське межиріччя, що в геологічному плані є первинною поверхнею сарматського плато і характеризується багатим біорізноманіттям. Відповідно до існуючої практики, у межах НПП буде виділено 4 зони: заповідна, стаціонарної та регульованої рекреації і господарська. Ядром НПП "Хотинський" слугуватимуть Дністровське водосховище, а також лісові масиви існуючих заповідних територій Кельменецького, Ломачинецького, Сокирянського лісництв ДП "Сокирянський лісгосп" та Рухотинського, Хотинського лісництв ДП "Хотинський лісгосп", а також ліси вздовж Дністра Хотинського держспецлісницта АПК.(Додаток А)

Тільки за попередніми дослідженнями, на території НПП виявлено 520 видів судинних рослин, з них 42 занесені до раритетних списків міжнародного та національного рівнів. Багатий також тваринний світ майбутнього національного парку - тут мешкають близько тисячі видів тварин. Це становить майже сімдесят відсотків фауністичного різноманіття Чернівецької області. Безхребетні тварини представлені, головним чином, комахами, молюсками, ракоподібними і павукоподібними. З них 37 видів є рідкісними і зникаючими. До Червоної книги України занесено 17 представників фауни і флори, до Європейського Червоного списку - 16, Червоного списку Міжнародного Союзу охорони природи - 10 і до Бернської конвенції - 8. Екологія довкілля Національний лісотехнічний університет України зв'язку з цим територія Національного природного парку "Хотинський" виконує роль банку генофонду рослинного і тваринного світу, є полігоном для здійснення наукового моніторингу довкілля [7,9]. Питання рекреаційної діяльності на території Хотинського, Сокирянського та Кельменецького районів, створення сприятливих екологічних умов для здоров'я людини нерозривно пов'язані з розвитком природно-заповідної справи. Рекреаційні ресурси нового НПП не тільки дають змогу в короткі терміни відновити фізичні й духовні сили людини, але й будуть базою еколого-просвітницької роботи. Найбільш мальовничі, естетично цінні ділянки природи, зазвичай, слугуватимуть естетичним, культурним та еколого-виховним цілям.

Особливої уваги потребує заповідання Дністровського водосховища. Дністровське водосховище є не тільки регулятором водного режиму р. Дністер, воно виконує значні водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні інші важливі функції, а також є джерелом для задоволення потреб суспільства в рибних ресурсах. На стан прибережних смуг Дністровського водосховища позитивно впливають природно-заповідні територій лісового фонду зокрема: ландшафтні заказники місцевого значення "Шебутинський яр", "Галицька стінка", "Василівський яр", "Бабинська стінка", "Молодівський яр", "Поливанів яр" та інші об'єкти природно-заповідного фонду.

Для прогулянково-пляжного відпочинку самі сприятливі умови компмлексів низької і високої заплави Дністра, плавних схилів його долини, Хотинської височини, які покриті мальовничою рослинністю - цінні угіддя для збору ягід і лікарських рослин. У Репужинському, Баламутівському, Рухотинському і Хотинському районах можна планувати розширення спортивних і туристичних закладів на базі прирічних комплексів Дністра.

Отже, Дністровський каньйон є унікальним в геологічному, геоморфологічному, кліматичному, геоботанічному та інших відношеннях, що формує його потужний туристичний потенціал. Залишаються відкритими питання ефективних форм його реалізації.

РОЗДІЛ 2

РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПРИДНІСТРОВСЬКИХ РАЙОНІВ

2.1 Історико-культурні ресурси

Придністров'я Чернівецької області являється давнім історичним центром заселення населенням території Чернівецької області. Тому зрозумілим є той факт, що в період Київської Русі тут появляються міста -- Василів, Хотин із давніми храмами, а також печерний монастир на схилах Дністра у с. Галиця, які стали центрами для зародження паломництва в сиву давнину. Сьогодні Придністров'я Чернівецької області -- це природно-географічний регіон із значним сакрально-туристичним потенціалом. На самих схилах Дністра розміщено два чоловічі монастирі -- Свято-Івано-Богословський у с. Хрещатик Заставнівського району та Свято-Миколаївський печерний у с. Галиця Сокирянського району, а також давні храми, які є пам'ятками архітектури.

Всього на цій території (від витоку до гирла) та на Дністрі (від витоку до греблі Дністровського водосховища) є 284 населених пункти, з них 225 на Дністрі і 59 на Стрию.

Таблиця 2.1

Розподіл пам'яток архітектури по районах

Назва району	Число пам'яток архітектури	З них описано в ПГА	Доля пам'яток, описаних в ПГА
Заставнівський	17	6	35.3 %
Кельменецький	12	0	0.0 %
Сокирянський	2	0	0.0 %
Хотинський	10	2	20.0 %
Всього	41	8	10.8 %

З таблиці видно, що найбільше пам'яток описано в ПГА в Заставнівському районі, але й там вони складають лише невелику частину всіх пам'яток; більшість же районів, через які про-тікає Дністер.

Аналізуючи насиченість населених пунктів пам'ятками (рис 2.1.), слід звернути увагу на те, що лише невелика частина населених пунктів зовсім не має пам'яток. Можливо, це число - 49 сіл - ще зменшиться при більш ретельному виявленні пам'яток. Біля двох третин населених пунктів мають ли-ше по одній пам'ятці, і порівняно невелика кількість пунктів має 2 та більше пам'яток. Це говорить нам, що насиченість даної території пам'ятками не є дуже великою.

Рис 2.1 Розподіл населених пунктів за числом пам'яток

159 пам'яток не датовано; 165 більш-менш датованих пам'яток розподіляються за датами заснування, як показано на наступній діаграмі (рис 2.2). Як видно з діаграми, половина пам'яток (точніше, 55 %) заснована в 19 - 20 ст., і лише 12 % пам'яток засновано до початку 18 ст. Така ситуація цілком знаходить своє пояснення в історичній долі краю : більша його частина була сильно спустошена під час турецько-українсько-польських війн за Поділля, які тривали в 1672 - 1699 роках; більшість людей загинули або повтікали з цих теренів, міста й села були сплюндровані, а споруди, що в них були - зруйновані. Після турецьких війн край заселявся заново, і це знайшло відбиття у появі пам'яток, заснованих у 18 ст.

Що ж стосується пам'яток, дати яких невідомі ані з літератури, ані з написів на самих пам'ятках, то вони у своїй масі датуються за архітектурними ознаками 19 і 1 половиною 20 ст. (за деякими важливими винятками, окремо розглянутими далі). Окрім того, слід пам'ятати, що наведені в літературі дати заснування пам'яток часто є набагато ранішими, ніж дати споруд, які нині існують в натурі.

Рис 2.2 Розподіл пам'яток за датами заснування (Дані згруповано по періодах в 25 років.)

Найчисленніший тип пам'яток - церкви (рис 2.3). В порівняні з ними всі інші типи пам'яток становлять незначний відсоток. Досить рідкісними є “інші пам'ятки” (оборонні споруди, житлові будинки чи палаци, громадські споруди нецерковного призначення, виробничі споруди). Отже, головною і часто єдиною монументальною спорудою в селі є церква. Костели в обстеженому регіоні є в 29 населених пунктах, але лише в 4 із них вони не супроводжуються церквами. Тому можна сказати, що костели на Дністрі є додатковим типом пам'яток.

Рис 2.3. Розподіл пам'яток за типами

Порівняння дат заснування пам'яток двох основних типів (церков та костелів) показує (таблиця 2.2), що костели є закономірно давнішими від церков (остання колонка таб-лиці показує, що різниця в середніх датах заснування не є випадковою). Така ситуація є характерною не тільки для пам'-яток Дністра, але й для ширших регіонів України.

Таблиця 2.2

Дати заснування костелів та церков

Регіон	Костели	Церкви	Імовірність
	Число пам'яток	Середня дата заснування	Число пам'яток	Середня дата заснування
Дністер	7	1612 р.	128	1835 р.	410-8
Поділля	129	1743 р.	1714	1771 р.	110-7

Історія Хрещатицького монастиря починається в XVII столітті. Унія, про яку на галицьких землях так довго сперечалися, стала реальністю, ревні поборники православ'я часом вдавалися до кардинальних заходів -- як-от втеча через Покуття на Буковину, де, на їх думку, їх віруванням нічого не загрожувало.

У той час біля джерела з'явився скит-печера -- традиційне явище для Придністров'я. З часом поблизу печери виросла капличка з дзвіницею. Люди йшли сюди як на прощу -- вода ж бо цілюща.

Про створення місцевого чоловічого монастиря розповідає й легенда. За нею, якось туманним ранком бричку місцевого пана коні стрімголов помчали до стрімкого урвища. В кількох сантиметрах від прірви осліплених туманом створінь зупинив монах. Пан, якого чернець врятував від неминучої загибелі, щедро відсипав рятівнику грошенят на будівництво каплички. Так і з'явилася капличка з прибудованою впритул дзвіницею з дерев'яним верхом. Під час Першої світової війни на цьому п'ятачку землі йшли запеклі бої, споруда була зруйнована, в 1918 році відновлена з деякими змінами.

У 1765 році над каплицею з'являється церква Івана Богослова. В 1768 році брати Михайло та Костянтин Талпа заснували при храмі чоловічий монастир, для чого звели поблизу церкви келії для монахів та проклали дорогу від шляху на Заліщики та Чернівці. Хрещатик робиться популярним паломницьким центром, що притягує щороку не одну сотню прочан.

Наприкінці XIX -- на початку XX століття в Хрещатику якийсь час перебував преподобний Кукша з Почаєва.

Монастир діяв до 1960 року, а потім на його місці з'явилася турбаза. В 1990-х монастир повернувся в свої старі пенати. На дністровській кручі звели велику нову церкву, розчистили джерело, до старих монастирських споруд обладнали сходи. Кожного року напередодні свята Різдва Івана Хрестителя, що в народі зветься Івана Купала, сюди пішки «хресним ходом» ідуть тисячі (інколи до 10 тисяч) прочан щоб відвідати монастир і очиститися духовно. Тому роль монастиря у формуванні паломництва та релігійного туризму є досить значною.

Непоротівський Печерний Свято-Миколаївський чоловічий монастир «Галиця» або Скельний Сеято-Миколаївський чоловічий монастир. Монастир розташований неподалік від села Непоротове Сокирянського району, в урочищі Галиця, на великій скелі над Дністром. Тут збереглися залишки скельного монастиря, заснованого на межі XI та XII ст. Монастир відновлений у 1999 році після його останнього закриття в 1948 році. У його давніх печерах археологи знайшли пам'ятки кам'яної доби. Притягує монастир туристів тим, що тут можна побачити та відчути особливий дух -- адже Храми та келії і сьогодні розміщені в невеликих гротах та печерах. В монастирі є два печерних храми -- святого Миколая та Святого Антонія.

За 8 км від Хрещатицького монастиря розміщений ще один чоловічий монастир -- Свято-Успенський Кулівецький, розташований у Заставнівському районі Чернівецької області у селі Кулівці. За місцевою легендою, колись тут знаходився маленький скит. В кінці 18 століття в селі збудували Успенський храм з 2-ярусною дзвіницею. Основними святинями є ковчеги з мощами святих.

Головною особливістю є те, що старий храм належить до групи церков безкупольного типу. Дерев'яна, на кам'яному фундаменті, укріплена кам'яними контрфорсами. Інтер'єр храму розписаний у стилі бароко.

Для розвитку релігійного туризму в даному регіоні має і значний вплив Хотинська фортеця в якій розміщується діючих храм святого Олександра Невського. Проте не можна стверджувати, що Хотин є центром релігійного туризму в області -- він передусім притягує туристів своєю Хотинською фортецею.

У Придністров'ї Чернівецької області є 7 храмових комплексів, які включені до списку архітектурних пам'яток. Це храми в селах Звенячин, Репужинці, Василів, Веренчанка та Вікно Заставнівського району, у місті Хотин та с. Білоусівка Сокирянського району. Серед перелічених храмів за потоком паломників вирізняється храм с. Вікно, адже в ньому зберігається частинка мощей святого цілителя Пантелеймона. Проте, дані храми не мають такої сакрально-туристичної значимості як перелічені монастирі, які поправу є осередками релігійного туризму в Придністров'ї Чернівецької області.

Церква в селі Рухотин (Хотинський район Чернівецької області). Це маленька мурована церква, що складається з прямокутної нави та півциркульного вівтаря. Нижня частина стін оброблена як цоколь. Церква має бляшаний дах: над навою він чотирисхилий з трьома глухими ліхтариками (більшим посередині й крихітними - по боках); над апсидою дах має гранчасту, пірамідальну форму. Церква має чотири маленьких прямокутних вікна - по одному в кожній стіні; єдині двері з лучковим завер-шен-ням прорізано в бічній стіні (церква стоїть на крутому схилі, і з заходу просто немає місця для влаштування хоч якоїсь площадки перед входом). Церква потинькована, не має ніякого зовнішнього декору; тільки над лукою двері зроблено простий рельєф : серце, з якого виростає чотирираменний хрест.

На північ від церкви стоїть мурована двоповерхова надбрамна дзвіниця. Вона має квадратний план, покрита чотирисхилим бляшаним дахом з глухим ліхтариком. Складена з грубо обколених плит каменю. Нижній ярус дзвіниці має проїзд, перекритий склепіннями на арках. Зараз проїзд закла-дено з зовнішнього боку і відкрито тільки з обійстя. Проїзд дуже низенький, і складається таке враження, що довкола нього з часу побудови дзвіниці наріс шар відкладів. Верхній ярус дзвону має чотири високі отвори з пів-циркульним завершенням - по одному в кожній стіні. Ніяких слідів пристосування дзвіниці для оборони не видно. На зовнішній поверхні стін видно кінці дерев'яних балок. На стіні першого поверху з боку обійстя видно якусь арку з дуже незначною стрілою вигину. Призначення її незрозуміле.

Цей ансамбль може датуватись 15-17 ст.

С.Ленківці Кельменецького району. Цегляна церква знаходиться в центрі села. Основу її складає кубічний об'єм нави з ледь наміченими північним та південним раменами хреста. З заходу до нави прибудовано бабинець, вужчий за наву, а до бабинця - двоярусну дзвіницю. Церква увінчана одним верхом з чотирма вікнами. В цілому вона є досить показовою спорудою єпархіальної російської архітектури 2 половини 19 ст.

С.Коновка Кельменецького району. Дерев'яна церква в цьому селі повторює за своїми формами кам'яну церкву в Ленківцях : така сама кубічна нава, вужчий бабинець і дзвіниця, прибудована до бабинця, такий самий верх з 4 вікнами, такий самий чотирисхилий залізний дах. Знаходиться вона в центрі села. Датувати її слід 2 половиною 19 ст.

С.Вороновиця Кельменецького району. На південній околиці села на цвинтарі стоїть маленька безверха церковця з прибудованою до бабинця дзвіницею. Огорожа цвинтаря була замкнена і докладно оглянути цю споруду я не зміг. Всі три споруди в Кельменецькому районі не числяться серед пам'яток архітектури (укладачі 4-го тому “Памятников градостроительства и архитерктуры” взагалі не знайшли жодної пам'ятки в цілому районі).

Найстарiшим монастирем середнього Придністров'я вважається Бакотський Михайлiвський печерний монастир. Село Бакота повністю затоплене водосховищем; навіть підвищення в центрі колишнього села, на якому знаходився дитинець давньоруського міста, затоплене і знаходиться на значній глибині. На фотографії представлено вигляд скелі, в якій на половині висоти обриву містяться залишки печер монастиря. Трохи нижче по Дністру, за мисом, розбудовується дачна дільниця.

У Бакотi на високiй 120-метровiй бiлiй скалi в ХI столiттi був створений чоловiчий монастир, бiльшiсть кiмнат якого були в печерах. Навкруги й у донинi б'ють три джерела. Подейкують, що вони цiлющi i, навiть, якщо випити з них води, то вiдчуєш хмiль. Першi письмовi згадки про монастир на Бакотi з'явилися у лiтописi князiв Литовських у ХIV столiттi. У ньому розповiдається про зайняття Подiлля литовськими князями Корiатовичами приблизно в 1362 роцi. З лiтопису випливає, що монастир iснував задовго до приходу Корiатовичiв. Радянський академiк Тихомиров, який вiдвiдав iсторичну пам'ятку в 1962 роцi, припускає, що скельний монастир виник у кiнцi ХI-го - на початку ХII ст. Донеслася крiзь багатовiковий час легенда й про зв'язки поднiстровських монастирiв з поднiпровськими. У народi кажуть, що в Бакотi прославився подвигом Антонiй Печерський, який пiзнiше на Київськiй горi заснував Києво-Печерський монастир. Але зв'язки з однодумцями на Днiстрi пiдтримував аж до самої смертi.

До наших днiв також дiйшли розповiдi про трагiчнi подiї, пов'язанi з iсторiєю Бакотського монастиря у серединi ХIII столiття. За цими легендами, у скельному монастирi заховалися вiд татаро-монголiв мiсцевi мешканцi та ченцi. Нападники пропонували їм зректися своєї вiри, але жодна людина не вийшла з печер. Тодi вхiд до монастиря було замуровано, i всi люди загинули. Приблизно на початку ХV столiття обвал верхньої скелi сховав пiд собою деякi давнi монастирськi споруди. З того часу в лiтописах i картах зникає згадка про Бакоту, яка стає простим сiльським поселенням. Iнтерес до скельно-печерного монастиря вiдродився наприкiнцi ХIХ столiття, коли за дорученням Росiйської iмператорської археологiчної комiсiї професор Антонович провiв розкопки i знайшов залишки печерних келiй i монастирської церкви. Тодi було вiдкрито три печери. На скельнiй пiдлозi коридорiв - нiшi гробниць, у деяких було знайдено людськi кiстки. Всього було вiдкрито 17 нiш у стiнах печер та 19 гробниць у скельнiй пiдлозi. У 1893 роцi на мiсцi давньоруської церкви було споруджено нову дерев'яну. Її освятив єпископ Подiльський i Брацлавський Димитрiй. Освячення проходило в присутностi багатьох вiруючих Подiлля та Молдавiї. Але церква проiснувала лише до 1960 року.

Нинi всi бажаючi мають можливiсть вiдвiдати Бакотський монастир.

Історичну цiннiсть цiєї давньоруської пам'ятки важко перебiльшити. Хоч єдина вiрогiдна згадка про монастир в литовсько-руському лiтописi датується 14 столiттям, дослiдники не заперечують, що виникнення печерної обителi можна вiднести ще до перiоду появи в цих мiсцях перших християн. В епоху Київської Русi, за великокняжої доби, монастир вже iснував. Про це говорять знахiдки давньоруської зброї, речей церковного ужитку.

С.Комарів Сокирянського району. Невелика, дуже гарна дерев'яна церква знаходиться в центрі села, на високому плато над Дністром. Церква тридільна одноверха, нава лише незначно ширша за бабинець та вівтар. В невисокому восьмикутному барабані прорізано два вікна, верх увінчано глухим ліхтариком. З півдня до бабинця та до вівтаря прибудовано додаткові приміщення, певно, притвор та паламарня. Мурована двоярусна дзвіниця прибудована з заходу, вона квадратна в плані. Церква та дзвіниця покриті залізом, церква має вертикальне шалювання дошками. Стан церкви добрий.

Стан обліку пам'яток архітектури в Україні є таким, що нові пам'ятки можна відкривати не тіль-ки в таких глухих закутках, як перелічені ви-ще села.

2.2 Туристична інфраструктура

2.2.1 Заклади розміщення

Основою матеріально-технічної бази (МТБ) рекреації та туризму є заклади розміщення або нічлігова база, яка з одного боку зумовлює розвиток туристично-рекреаційної діяльності, а з іншого стимулює діяльність основних форм туристичного потоку. Тому у пропозиції тур продукту даний вид послуг трактується, як вагомий чинник формування величини тур потоку та власне атрактивності самого продукту.

Важливим елементом туристичного бізнесу і невід'ємною складовою розвитку міжнародних та міжрегіональних зв'язків Придністров'я в різних сферах економіки є сучасне готельне господарство.

Ефективність використання підприємств готельного господарства залежить від багатьох факторів: якості обслуговування, зіркової категорії готелів, наявності при підприємствах готельного господарства структурних підрозділів, що надають додаткові послуги, комфортабельності та технічного оснащення номерів.

Величина бази (місткість) закладів розміщення є основним, а тому найважливішим критерієм розвитку туристично-рекреаційної діяльності у регіоні. Вона є також одним із чинників, що визначають туристично рекреаційну атрактивність даного регіону.

Послуги оздоровлення та відпочинку на території Придністров'я надають 4 санаторії-профілакторії загальною місткістю 200 ліжок, 4 бази відпочинку - 333 ліжка та 16 дитячих оздоровчих табори - 3826 ліжок. Не представлені заклади даної спеціалізації у Кельменецькому та Хотинському районах.

Рис. 2.4 Оснащеність підприємств готельного господарства структурними підрозділами сфери сервісу

Формування сучасної нічлігової бази в окремих закладах розміщення при організації туристично-рекреаційної діяльності в реаліях української адміністративно-правової системи перетворює їх на заклади сфери послуг з комплексним обслуговуванням, що дозволяє уникати деяких податкових зборів (наприклад, готельний збір), а власнику зекономити кошти. Такий статус закладів розміщення не відображає офіційна статистика, що веде до

спотворення даних. Нами було проведено додаткове дослідження, по виявленню та оцінці таких закладів і включення отриманих даних по їх місткості до загальної статистики.

Дані заклади можна умовно можна поділити на дві групи, критерієм може слугувати кількість доступних форм відпочинку та розваг у даному закладі. До першої групи належить більше двох третин даних закладів це туристичні готелі, готельно-ресторані комплекси та ресторан-мотелі. А решта до другої - туристичні комплекси та бази відпочинку, які мають значно більші можливості для різноманітності саме туристичних послуг (розваг) на відміну від готельних комплексів.

Таблиця 2.3

Кількість готелів та інших місць для короткотермінового проживання по містах та районах (одиниць)

	2000	2005	2006	2007	2008	2009
Новодністровськ	1	1	2	2	2	1
райони
Заставнівський	1	-	1	4	4	5
Кельменецький	1	-	-	-	-	-
Сокирянський	-	-	-	-	-	-
Хотинський	2	1	1	1	1	1

Загальна кількість закладів розміщення на території Заставнівського, Хотинського, Скоирянського та Кельменецького районів складає 7 закладів.

Найбільше закладів неохоплених офіційною державною статистикою ми зафіксували в Заставнівському районі - 5закладів.(Додаток Б)

Також нами відмічено і перспективи розбудови закладів розміщення. А саме планується відкриття ще об'єктів МТБ, з яких це тур комплекси та бази відпочинку.

Середні ціни за проживання у готелі за одну добу

Рис 2.5 Середні ціни за проживання у готелі за одну добу

Як правило, головною метою середньостатистичного мандрівника є огляд історичних, архітектурних пам'яток і красивих місць. Тому турист підбирає недорогий затишний готель, в якому він переночує, а вдень продовжить своє ознайомлення з місцевістю.

Рівень середніх цін за проживання у готелі за добу коливається в залежності від декількох факторів:політичної і економічної ситуації в державі, сезонності, маркетингової і цінової політики підприємства. На графіку (рис. 2.3.) показано криві середніх цін за проживання у готелі за одну добу, які характеризують динаміку цін протягом 2005-2009 років за січень, квітень, липень, жовтень та грудень. Порівняно з 2005 роком, коли середня ціна за проживання становила 59,0 грн., то в 2009 році вона зросла до позначки 197,3. Це насамперед говорить про іншу економічну ситуацію в державі та її політику. Тенденція до збільшення середньої ціни за проживання протягом всього року за січень - грудень місяці залишається актуальною протягом всіх років. Так, якщо в 2005 році в грудні місяці середня ціна за проживання становила 66,6 грн, то в січні 2009 року 211,8.

Таким чином, МТБ Придністровського регіону на даний момент на стадії розвитку. Недостатність закладів розміщення за офіційними даними статистики компенсується приватними закладами розміщення, які не включені в статистику. В планах розвитку регіону є будівництво туристичних та готельних комплексів на Дністрі, санаторії та бази літнього відпочинку для дітей.

2.2.2 Заклади харчування

Сьогодні торгівля є однією із сфер економіки, яка динамічно розвивається. Її вплив на розвиток економіки Буковини стає більш вагомим.

Рис 2.6 Спеціалізація магазинів підприємств-юридичних осіб

( у %)

Мережа підприємств ресторанного господарства у порівнянні з 2008 роком збільшилась на 48 об'єктів, зокрема відкрилось 5 нових ресторанів, 12 барів та 40 їдалень, натомість закрилось 9 кафе.

Слід відмітити, що збільшення об'єктів ресторанного господарства відбулось у Заставнівському (на 23 об'єкти).

Значне зменшення мережі ресторанного господарства спостерігалось у Кельменецькому районі (на 8 об'єктів).

Таблиця 2.4

Кількість об'єктів ресторанного господарства підприємств по містах та районах

	Ресторанне господарство
	2000	2005	2006	2007	2008	2009
Новодністровськ	8	2	2	2	2	2
райони
Заставнівський	67	36	30	24	12	35
Кельменецький	32	33	24	22	22	14
Сокирянський	22	20	14	7	5	4
Хотинський	38	29	30	24	21	23

Мережа ресторанного господарства Заставнівського району підприємств-юридичних осіб Хотинського району також зменшилась на 1 об'єкт (кафе) та налічувала 22 об'єкти на 1286 місць. Таким чином, станом на 1 січня 2011р. у районі працювали 1 ресторан, 19 кафе та 2 їдальні.

Таблиця 2.5

Кількість місць на об'єктах ресторанного господарства, тис.

	Кількість місць на об'єктах ресторанного господарства, тис.
	2000	2005	2006	2007	2008	2009
Новодністровськ	0,6	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2
райони
Заставнівський	2,7	2,8	2,4	2,0	1,1	3,5
Кельменецький	1,4	1,4	1,3	1,2	1,2	0,9
Сокирянський	1,0	1,2	0,9	0,6	0,4	0,4
Хотинський	1,4	1,3	1,3	1,3	1,2	1,3

Мережа ресторанного господарства підприємств-юридичних осіб Кельменецького району налічувала 15 об'єктів на 913 місць. Порівняно з 2009р. їх кількість збільшилась на 1 об'єкт (кафе). Таким чином, станом на 1 січня 2011р. в районі працювали 2 ресторани та 13 кафе.

Мережа закладів ресторанного господарства Придністровського регіону на 2009 рік складає 78 об'єктів, що у порівнянні з 2000 роком, коли функціонувало 165 об'єктів ресторанного господарства, зменшилось майже в 2 рази. Кількість місць на об'єктах станом на 2009 рік складала 6,3 тис. в порівняні з 2000 роком, коли кількість місць характеризувались цифрою 7,1 тис, можна сказати що збереглась тенденція до зменшення протягом 9 років. Але на даний момент стрімкий розвиток туризму в регіоні є приорітетною галуззю розвитку економіки, тому в скорому часі розвиток ресторанного бізнесу стане необхідністю і ефективним рішенням в плані розвитку регіону.

2.2.3 Туристичні табори та бази

Для зміцнення здоров'я дітей важливе значення має організований відпочинок під час літніх канікул. Одним з найбільш масових та доступних видів організованого відпочинку школярів є проведення літніх канікул в оздоровчих таборах.

Санаторно-курортні (оздоровчі) в досліджуваному регіоні окрім Заставнівського району не виявлено, хоча регіон має для цього всі необхідні природно-рекреаційні ресурси. Загальна кількість санаторно-курортних закладів Заставнівського району складає 3 із кількістю ліжок(місць) 162.

Кількість фактично проведених ліжко-днів (людино-днів) усіма оздоровленими в санаторно-курортних (оздоровчих) закладах протягом 2008/09 року - 1835.

Середньооблікова кількість працюючих у санаторно-курортних та оздоровчих закладах у 2008/09 році - 11.

Кількість осіб, які оздоровлені у 2008/09 році протягом тривалого часу- 209.

Таблиця 2.6

Дитячі оздоровчі заклади (табори), які працювали влітку

	Кількість таборів	У них місць1	Оздоровлено дітей (осіб)
	2000	2008	2009	2000	2008	2009	2000	2008	2009
м.Новодністровськ	…	5	5	…	320	320	…	948	884
райони
Заставнівський	8	38	35	485	775	265	1605	4933	4452
Кельменецький	1	28	28	-	-	-	407	3315	4057
Сокирянський	1	23	23	350	-	-	640	2839	2637
Хотинський	2	34	34	150	-	-	408	4132	4065

Очевидним є той факт, що МТБ лікувально-оздоровчих закладів в районах не відповідає вимогам, що їх висуває сучасний споживач туристично-рекреаційних послуг в основі яких лежать лікувально-оздоровчі потреби. На нашу думку покращивши якість лікувально-оздоровчих послуг та підвищивши загальний рівень сервісного обслуговування у вже існуючих закладах та створивши ще кілька (два-три) додаткових, на нових ринкових умовах зі спеціалізацією якої потребує ринок і споживачі з інших регіонів, ситуацію можна змінити.

2.2.4 Сільській зелений туризм

Сільський зелений туризм є «лагідним» до навколишнього природного середовища, тому є одним із найліпших напрямків рекреаційного освоєння природоохоронних територій.

У садибах відпочивальникам пропонують відпочинок на лоні природи у поєднанні з різними видами рекреаційної діяльності: верхова їзда, збір ягід та грибів, піші погулянки та екскурсії, купання та риболовля у річках, катання на лижах (узимку).

...