Стан оптової торгівлі в Україні, статистичні дані

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан оптової торгівлі в Україні, статистичні дані

План

Вступ

1. Показники діяльності підприємств оптової торгівлі та методи їх визначення

2. Аналіз основних тенденцій розвитку економіко-організаційного механізму оптової торгівлі

3. Удосконалення економіко-організаційного механізму функціонування оптової торгівлі

Висновки

Список літератури

Вступ

Актуальність теми. Сучасний етап трансформації національної економіки характеризується активним розвитком ринкової інфраструктури, важливим інститутом якої є оптова торгівля. В нових економічних умовах істотно змінюються економічна сутність, функції та організаційна структура оптової торгівлі, зростає її роль в організації ефективних господарських зв'язків між суб'єктами ринку, перебудові каналів розподілу та інтенсифікації процесу руху товарів. Оптова торгівля, що виконує роль посередника у каналах товарного обігу, покликана забезпечити збалансованість внутрішнього ринку країни.

З прийняттям важливих законодавчих та нормативних актів України - "Про власність", "Про підприємництво", "Про товарні біржі", "Концепції розвитку внутрішньої торгівлі України" та ін. - було підведено законодавчу базу структурної перебудови та функціональної переорієнтації торговельної галузі і оптової торгівлі, зокрема. Але практично процеси перетворень у сфері товарного обігу і, відповідно, у оптовій торгівлі, відбувалися в Україні до останнього часу без достатнього теоретичного обґрунтування, без цілеспрямованих регулюючих дій держави з формування оптової торгівлі як важливого елементу ринкового господарства. Значною мірою стихійний характер розвитку оптової торгівлі став причиною дестабілізації процесу товаропросування на внутрішньому ринку, уповільнення товарного обертання, економічного занепаду.

Теоретичні та практичні аспекти функціонування оптової торгівлі та діяльності оптових підприємств знайшли висвітлення у наукових працях таких провідних вчених-економістів, як В.В. Апопій, Л.В. Балабанова, І.О. Бланк, М.Д. Виноградський, А.В. Войчак, С.М. Загладіна, А.В. Зирянов, С.Л. Комлєв, Л.В. Осіпова та ін. Вивченню питань функціонування оптової торгівлі різною мірою присвячені дослідження зарубіжних авторів: В. Даненбурга, Р. Монкріфа, В. Тейлора, Ф. Котлера, А. Кріє, Ж. Жале, Ч. Фатрела, Т. Хопкінса та ін.

Разом з тим, аналіз літературних джерел показав, що питання теоретичного обгрунтування трансформацій у сфері товарного обігу, визначення місця оптової торгівлі у ринковій інфраструктурі, створення ефективного механізму її функціонування потребують подальшого вивчення.

Предметом дослідження є економіко-організаційний механізм функціонування оптової торгівлі та його удосконалення в умовах трансформації національної економіки.

Об'єктом дослідження обрано оптову торгівлю як підгалузь торгівлі, а також підприємства оптової торгівлі продовольчими товарами різних обсягів діяльності та форм власності.

1. Показники діяльності підприємств оптової торгівлі та методи їх визначення

Діяльність підприємств оптової торгівлі оцінюють за системою показників, які можна розподілити на дві великі групи: статистичні та фінансові.

Статистичні використовують для формування загальних показників оптової торгівлі макроекономічного рівня. На їх підставі оцінюють розвиток оптової торгівлі загалом і за найважливішими групами товарів, частку оптової торгівлі у валовому внутрішньому продукті тощо.

Фінансові показники дають можливість оцінити ефективність діяльності оптового підприємства, проаналізувати джерела витрат і формування прибутку, визначити резерви підвищення рентабельності всіх видів діяльності оптового підприємства й поліпшення якості обслуговування споживачів.

До статистичних показників належать: загальний товарооборот у тис. грн, зокрема: оптовий товарооборот; роздрібний товарооборот; оборот від посередницької діяльності; оборот від інших видів діяльності.

Загальний оборот включає загальну вартість відвантаженого товару (виконаних робіт, послуг) без ПДВ та акцизу незалежно від надходження платежів на рахунок підприємства та зобов'язань зі сплати податків за всіма видами діяльності підприємства (включно з власним споживанням та внесеними у рахунок витратами на пакування й перевезення товару) в цінах фактичної реалізації. Не включають до обороту виручку підприємства від нетипових видів діяльності (продаж власного устаткування) та від нетипових фінансових операцій (прибуток на акції, дивіденди). Повернуті покупцем товари, якщо таке траплялося, мають вирахуватися з обороту.

На підприємствах оптової торгівлі України в останні роки склалася така структура загального обороту:

оптовий товарооборот 92,2 %;

роздрібний товарооборот 3,4 %;

оборот від посередницької діяльності 0,3 %;

оборот від інших видів діяльності 4,1 %.

Варто зауважити, що роздрібний товарооборот має місце на підприємствах оптової торгівлі споживчими товарами. З метою збільшення обсягів виручки вони здійснюють продаж товарів особистого споживання безпосередньо населенню як за готівку, так і підставі інших платіжних засобів через спеціально організовану торгівельну мережу (магазини, кіоски, ятки тощо).

Основним видом обороту підприємств оптової торгівлі є оптовий. Сутність оптового товарообороту розглянуто в попередній темі. Утім, наголосимо, що оптовий товарооборот, як найважливіший об'ємний показник діяльності оптового підприємства підлягає плануванню, а в звітності відображають розподіл його за товарами й товарними групами.

Планування оптового товарообороту на наступний за звітним період здійснюють на підставі даних стосовно прогнозованого обсягу закупівлі товарів для реалізації споживачам у вартісному обчисленні (Тз) очікуваних залишків товарів, призначених для реалізації, на складах оптового підприємства на початок прогнозованого періоду (Зп) та норм товарних запасів на кінець прогнозованого періоду (Зк) за формулою:

Своєю чергою, нормативний запас на кінець прогнозованого періоду (Зк) обчислюють як добуток одноденного обсягу реалізації (Од) на встановлений норматив товарних запасів на кінець прогнозованого періоду в днях (Зн):

Величину одноденної реалізації визначають за формулою:

де 365 -- тривалість прогнозованого періоду в днях (рік).

Ці розрахунки необхідні для формування інших взаємопов'язаних показників: витрат обігу, прибутку тощо.

У сучасній статистичній звітності відображують розподіл оптового товарообороту щодо продукції виробничо-технічного призначення та споживчих товарів.

Перелік товарних груп продукції виробничо-технічного призначення містить 62 товарні позиції.

Споживчі товари розподілено на дві великі групи -- продовольчі товари, які охоплюють 32 товарні позиції, та непродовольчі товари -- 25 позицій.

Щодо кожної товарної позиції із загального обсягу продажу у вартісному обчисленні виокремлюють продажі іншим підприємствам оптової торгівлі та обсяг продажу товарів вітчизняного виробництва. На підставі цих даних визначають коефіцієнт ланковості й показники структури оптового товарообороту.

Важливим статистичним показником є обсяг товарних запасів у вартісному обчисленні на кінець звітного періоду. На оптових підприємствах України вони становлять близько п'яти відсотків від оптового товарообороту. Дані про залишки товарів щодо кожної товарної позиції уможливлюють обчислення запасомісткості оптового товарообороту, а також проведення планових розрахунків.

Для макроекономічного аналізу стану оптової торгівлі використовують такі показники статистичної звітності, як середньооблікова чисельність працівників та інформація про складське господарство.

До фінансових показників діяльності оптового підприємства належать:

· доходи за видами діяльності;

· витрати за видами діяльності;

· прибуток (збиток) від звичайної та надзвичайної діяльності;

· чистий прибуток (збиток) оптового підприємства.

На підставі фінансових показників в абсолютному обчисленні розраховують низку відносних показників.

Це передусім коефіцієнт прибутковості.

Розглянемо сутність й методику визначення окремих фінансових показників. Об'ємним фінансовим показником основної операційної діяльності є валовий обсяг продаж (виручка від реалізації товарів) (Др).

Валовий обсяг продаж (Др) визначають як загальну суму виручки від реалізації товарів у цінах продажу.

Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (Дч) визначають як різницю між валовим обсягом продаж (Др) та сумами вирахувань з доходу: суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню до бюджету, вартість повернених покупцем товарів та інших вирахувань (Вп)

Валовий прибуток від реалізації (Пр) формується як різниця між чистим доходом від реалізації (Дч) та собівартістю реалізованої продукції (товарів) (Ср):

Пр = Дч - Ср

Узагальнювальним показником, який характеризує взаємодію коефіцієнтів прибутковості, оборотності товарних запасів і використання позичкових коштів є відношення чистого прибутку до власного капіталу оптового підприємства, тобто норми прибутку на капітал. Мала величина цього показника свідчить про низьку ефективність діяльності підприємства. Високий рівень відношення чистого прибутку до власного капіталу оптовика може бути наслідком ефективного управління, сприятливих загальних економічних умов і вдалого використання фінансових стратегій. Завдяки аналізу взаємодії цих елементів моделі підприємство оптової торгівлі може визначити найефективніший шлях підвищення прибутку.

Так, підприємство із низькою нормою прибутку на власний капітал може поліпшити свої економічні показники, підвищуючи оборотність активів, збільшуючи коефіцієнт прибутковості й активніше використовуючи позичкові кошти для отримання прибутку за умови, що майбутні грошові надходження будуть достатніми для відшкодування витрат, пов'язаних із додатковим запозиченням коштів.

Оптові підприємства, які в своїй діяльності визначають взаємозв'язок між планами стосовно капіталу, прибутку й фінансових засобів, досягають найкращих кінцевих фінансових результатів.

2. Аналіз основних тенденцій розвитку економіко-організаційного механізму оптової торгівлі

Дослідження сучасного стану та особливостей функціонування оптової торгівлі в Україні показало, що внаслідок децентралізації системи управління торгівлею в умовах недосконалості організаційних механізмів та нормативно-правової бази державного регулювання, посилилися негативні тенденції та процеси деформації в розвитку внутрішньої торгівлі, що призвели до кризового стану оптової торгівлі в Україні.

Процес скасування системи централізованого розподілу продукції, фондування та лімітування товарних ресурсів, де оптова торгівля виконувала лише розподільчі та постачальницько-збутові функції, поки ще не привів до створення якісно нової системи оптової торгівлі в Україні. Замість цього активізувалися процеси роздрібнення структури оптової торгівлі, стихійного функціонування оптово-посередницької діяльності, безсистемного розвитку нових організаційних форм та інститутів оптової торгівлі. Це в свою чергу стало підставою для порушення міжгалузевих та міжгосподарських зв'язків; розвитку процесів натурального обміну; необґрунтованого збільшення ланок товаропросування та кількості оптових посередників у процесі циркуляції товарів, що обумовило зростання витрат обігу та цін; нагромадження понаднормативних запасів та уповільнення швидкості товарного обертання. Все це негативно вплинуло на розвиток внутрішнього ринку, призвело до дестабілізації процесу товаропросування, деформації та звуження ролі і функцій оптових посередників, уповільнення товарного обігу і процесу обміну в цілому. оптовий торгівля товарооборот посередницький

Аналіз сучасного стану оптової торгівлі показав, що забезпеченість підприємствами оптової торгівлі в Україні нижча у 15-20 разів у порівнянні з розвиненими країнами. Частка оптової торгівлі у загальній складській мережі торгівлі складає лише 14,2% всієї кількості загальнотоварних складів та 21% загальної складської площі.

Результати дослідження свідчать про те, що у сучасних умовах біля 75% загального обсягу товарних ресурсів у роздрібну мережу надходить безпосередньо від товаровиробників, або по імпорту без проходження через оптову ланку. Головними чинниками, що вплинули на таке становище ми вважаємо наступні:

- посилення економічного спаду в економіці України, скорочення обсягів виробництва вітчизняних товарів народного споживання (так індекс виробництва їх у 2009 р. склав 32% від рівня 2008 р.);

- процеси лібералізації, роздержавлення та приватизації у сфері торгівлі, які призвели до повної економічної самостійності підприємств торгівлі, що дозволяє їм активно поєднувати оптову та роздрібну торгівлю (станом на 2009 р. в загальній кількості підприємств торгівлі України питома вага державної власності- 13,1%, колективної - 76,7%, приватної - 10,2%);

- бурний розвиток неорганізованої торгівлі, ринку "човникарів" та перекупників, більша частина з яких нелегалізована;

- зростання питомої ваги ринків у загальному товарообороті (за даними 2009р.у структурі загального обсягу реалізації споживчих товарів населенню на оборот організованих ринків припадало 30%, на оборот неформальних ринків - 6% загального товарообороту; кількість ринків в Україні збільшилася на 35% у порівнянні з 2008 р.)

У сфері оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією спостерігаються тенденції формування нових ринкових оптових структур у доповнення до традиційних, диверсифікація каналів розподілу продукції. Відбувається скорочення обсягів реалізації продукції заготівельним організаціям на користь інших каналів реалізації. Зростає роль приватних посередників на всіх продовольчих ринках. Змінюються функції держави на агропродовольчому ринку, яка перетворюється із монополіста у ринкового агента, що займається закупівлею продукції у рамках своєї ринкової квоти у регіональні та державні фонди. Зростання питомої ваги приватного сектору (особистих та фермерських господарств) у загальному обсязі виробництва сільськогосподарської продукції диктують необхідність підвищення регулюючої ролі держави в процесі формування національної системи розподілу продукції агропродовольчого комплексу. Це необхідно для ефективного доведення продукції від товаровиробників до споживачів, переходу від нецивілізованих ринків до створення організованих оптових продовольчих ринків.

Аналіз біржового ринку свідчить про те, що у сучасних умовах вплив бірж (товарних, товарно-сировинних, агропромислових) на формування товарного ринку в Україні незначний, з їх допомогою реалізується не більше 2% всієї виробленої продукції, у т.ч. продукції сільського господарства. У той же час, в розвинених країнах на частку біржового ринку припадає біля 30% усього товарообороту, із якого 2/3 угод укладається з аграрної продукції.

2. Обмеженість або відсутність статистичної інформації про розвиток оптової торгівлі в Україні обумовлюють необхідність організації на новій основі системи державного статистичного обліку у цій сфері. Відомі галузі сфери обігу “Матеріально-технічне постачання і збут”, “Заготівлі” в умовах ринку суттєво трансформуються і вже не відповідають системі ринкових відносин. На нашу думку, доцільно виділяти у статистичній інформацій такі складові галузі “Торгівля”: “Оптова торгівля”, “Посередництво у торгівлі”, “Роздрібна торгівля”, “Торгівля послугами”, а також “Зовнішня торгівля” і “Громадське харчування”.

3. Для проведення аналізу комерційної діяльності підприємств оптової торгівлі було обстежено вибіркову сукупність на основі репрезентативної вибірки із 32 підприємств оптової торгівлі продовольчими товарами м. Харкова, що були згруповані нами за обсягом річного оптового товарообороту у три групи: великі - від 10 до 35 млн. грн.; середні - від 1 до 4 млн. грн.; невеликі - від 200 до 700 тис. грн. на рік. Аналіз основних результатів комерційної діяльності оптових торговельних підприємств м. Харкова за період 2006-2009 рр. дозволив зробити такі висновки: динаміка темпів оптового товарообороту (у порівнянних цінах до 2007р.) розрізняється за групами оптових підприємств і має тенденцію до зростання у великих (101,5% ;106,6%) та середніх (100,8%;102,3%)

підприємств. Середні рівні валового доходу, які характеризують рівні оптових торговельних надбавок суттєво розрізняються залежно від обсягу діяльності: найбільший рівень валового доходу, мають невеликі підприємства (14,53%; 14,35%;14,14%), а найнижчий - великі (7,32%;6,9%;6,5%), тому що вони у своїй ціновій та збутовій політиці орієнтуються не на зростання цін, а на збільшення обсягів реалізації, внаслідок чого значно підвищується їх конкурентоздатність на споживчому ринку. Слід також зазначити, що загальною тенденцією для усіх груп підприємств є зниження рівнів валового доходу, що, на наш погляд, свідчить про відносну насиченість товарами споживчого ринку, посилення конкуренції між торговельними підприємствами, та поступовий перехід від “ринку продавця” до “ринку покупця”, що спричиняє гнучке реагування торгівлі на змінення пріоритетів споживачів. Результати аналізу динаміки середніх рівнів витрат обігу, прибутку від реалізації та балансового прибутку за конкурентними групами підприємств оптової торгівлі свідчать про те, що найбільш ефективними є великі підприємства, основна частина яких є прибутковими від основної діяльності, на відміну від середніх та невеликих підприємств, більшість з яких є збитковими з торговельної діяльності і отримує основну частину доходів від позареалізаційних операцій (здавання в оренду складських приміщень та іншого майна).

Ефективність використання товарних запасів на підприємствах обстеженої сукупності характеризується невисокою швидкістю обертання середніх товарних запасів та великою тривалістю одного обороту середніх товарних запасів (65-75 днів - на великих; 55-60 днів - на середніх; 38-40 днів - на невеликих підприємствах). В цілому це свідчить про незадовільний стан управління товарними запасами на підприємствах, наявність понаднормативних товарних запасів, відхилення їх рівня від оптимального.

Аналіз основних результатів діяльності оптових підприємств за формами власності показав перевагу підприємств приватної форми власності порівняно з колективними (у т.ч. споживчої кооперації).

Для комплексної, узагальнюючої оцінки рентабельності комерційної діяльності підприємств оптової торгівлі нами запропоновано методику розрахунку інтегрального показника рентабельності на основі середньої геометричної з використанням індексів змін основних показників комерційної діяльності та рентабельності комерційної діяльності підприємств оптової торгівлі за період, що аналізується:

де - індекс оптового товарообороту (у порівнянних цінах); - індекс рентабельності продаж; - індекс рентабельності витрат обігу; - індекс швидкості обертання середніх товарних запасів; - індекс рентабельності середніх товарних запасів; - індекс рентабельності одного обороту середніх товарних запасів.

В цілому, найбільш рентабельну комерційну діяльність показали великі підприємства оптової торгівлі з повним комплексом закупівельно-збутових операцій, так звані “дистриб'ютори регулярного типу” або “незалежні оптові торговці”, які, на наш погляд, мають найбільші перспективи розвитку і повинні скласти основу системи оптової торгівлі в Україні.

3. Удосконалення економіко-організаційного механізму функціонування оптової торгівлі

Необхідною умовою ефективного функціонування економіки є розвинена інфраструктура товарного ринку, важливим інститутом якої повинна стати оптова торгівля. Створення в Україні ринково-орієнтованої, цивілізованої системи оптової торгівлі є, на наш погляд, одним з найважливіших напрямків державного регулювання економіки. Подальший розвиток та удосконалення економіко-організаційного механізму функціонування оптової торгівлі ми бачимо на наступних напрямках.

Пріоритетним напрямком є створення оптових ринків, які сприятимуть завчасному формуванню замовлень виробництву з боку споживачів і гарантуватимуть виробникам реалізацію основної частини продукції, яка виробляється. Створення на цих ринках потужних оптових фірм і об'єднань як основних контрагентів товаровиробників. Організація структури оптових підприємств різних масштабів та зон діяльності на двох функціональних рівнях - міжрегіональному та регіональному, які повинні скласти єдину систему оптової торгівлі в країні. Основним завданням оптової ланки повинна стати активізація випуску та реалізації на внутрішньому споживчому ринку товарів вітчизняного виробництва як головної передумови економічного зростання.

Необхідна активізація заходів державного регулювання з демонополізації каналів переміщення товарів, створення конкурентного середовища в оптовій ланці. Об'єктивною основою втілення цього напрямку є структуризація та диференціація товарних ринків, розподіл функцій між оптовою та роздрібною ланками торгівлі. Цьому сприятиме створення мережі оптових структур різноманітних типів та видів, організаційно-правових форм, різної функціональної специфіки на основі розробленої в роботі класифікації та поданої характеристики оптових підприємств та організаторів оптового обороту.

Становлення та розвиток оптового ринку в Україні потребують інтенсивного формування його інфраструктури, створення на новій основі інформаційного, кредитно-фінансового і нормативно-правового забезпечення усього комплексу ринкової інфраструктури. Розвиток матеріально-технічної бази оптових підприємств, складського і тарного господарства, торгово-транспортного обслуговування повинен здійснюватися на основі ефективного використання вже існуючої мережі оптових підприємств, а також створення нових транспортно-збутових центрів, терміналів, мережі складів загального користування в інтересах середнього та малого бізнесу шляхом залучення інвестицій.

Необхідна організація ефективної системи інформаційного забезпечення функціонування оптових ринків, яка б включала збір та розповсюдження комерційної інформації, банки даних для оперативного управління процесом руху товарів на основі комп'ютерної техніки. Вважаємо доцільним прийняття державного стандарту на комерційну інформацію, яка повинна бути якісною та загальнодоступною.

Важливим напрямком державного регулювання агропродовольчого комплексу України є створення сучасної системи оптових продовольчих ринків з метою формування національної системи розподілу сільськогосподарської продукції вітчизняного виробництва. В роботі визначено основні функції оптових продовольчих ринків; запропоновано їх класифікацію та систему організації (за способом укладання торгових угод; за територіальною ознакою; за ступенем спеціалізації); розроблено основні напрямки та комплекс заходів з розвитку оптових продовольчих ринків в Україні. Концепція системної організації передбачає створення не ізольованої мережі ринків, а добре зкоординованої системи, розміщення якої враховує обсяги виробництва, розподілу та споживання продовольчих ресурсів, специфіку територіальної організації міста, району, стан і тенденції розвитку ринкової інфраструктури (транспортних, інформаційних, фінансово-кредитних, юридичних та ін. інститутів).

2. Істотний потенціал підвищення ефективності функціонування оптово-посередницької ланки торгівлі зосереджений у використанні логістики. Принципова новизна логістичного підходу полягає у організаційному взаємозв'язку, системності та інтеграції окремих функціональних областей (транспорту, складського господарства, зв'язку та ін.), ланок та учасників системи товаропросування, зкоординованому управлінні матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками для забезпечення синхронності та високих кінцевих результатів всієї логістичної системи.

На наш погляд, слід розглядати три основних рівня та напрямка інтеграції оптової ланки торгівлі на основі логістики:

- внутріфірмову (технологічну, функціональну, комплексну);

- внутрігалузеву (горизонтальну, вертикальну, комбіновану);

- міжгалузеву (регресивну, прогресивну, конгломеративну).

Перебудова оптової торгівлі та інтеграція її з іншими системами на цих напрямках сприятиме оптимізації усього логістичного ланцюга від первинного товаровиробника до кінцевого споживача. Внутрігалузева та міжгалузева інтеграція відносяться до макрологістичних систем, які можуть представляти собою визначену інфраструктуру економіки регіону, країни. Внутріфірмова інтеграція розглядається нами як мікрологістична система на рівні оптового торговельного підприємства, що є синтезом взаємодії трьох основних потоків: матеріального; інформаційного; фінансового.

Запропоновано методику визначення перспективного торговельного асортименту оптового підприємства на основі методів теорії нечітких множин, що використовує формальний математичний апарат і методи експертних оцінок, за допомогою яких здійснюється побудова функції належності. Під перспективним асортиментом розуміється набір товарів (товарних груп), які будуть мати попит серед споживачів, у даному випадку, роздрібних торговельних підприємств, які входять до району ефективної комерційної діяльності оптової організації. Визначення перспективного асортименту допоможе оптовому підприємству сформувати асортиментне ядро, оптимізувати та змінювати асортиментну концепцію, приймати рішення про укладання угод зі своїми комерційними партнерами.

За допомогою методу експертних оцінок визначається ступінь важливості ознак (від "0" до "1"), які характеризують основні товари (або товарні групи): “ціна”, “якість”, “зовнішній вигляд”, “портативність”, “сезонність”, “ступінь життєвого циклу”, та визначається ступінь сумісності роздрібного підприємства (покупця) з даними ознаками.

Результатом цієї методики (визначеним обсягом попиту по кожній товарній групі) можна потім скористуватися для розрахунку основних оптимальних параметрів системи управління товарними запасами (на основі моделі Уілсона):

1) оптимального рівня запасів по кожній товарній групі, що мінімізує сукупні витрати по управлінню ними;

2) оптимальної кількості замовлень (поставок товарів) на рік;

3) кількості днів (часовий лаг) між замовленнями;

4) точки замовлення;

5) періоду поставки;

6) оптимального середнього рівня запасів.

Оптимізація товарних запасів та оперативне управління ними розглядається нами як ключова логістична функція підприємств оптової торгівлі, та важливий напрямок підвищення ефективності їх комерційної діяльності.

Висновки

1. Сучасний етап трансформації національної економіки характеризується активним розвитком ринкової інфраструктури, важливим інститутом якої є оптова торгівля, яка забезпечує взаємозв'язок виробництва і споживання в процесі ринкових змін. В нових умовах істотно змінюються економічна сутність, функції та організаційна структура оптової торгівлі.

2. Оптова торгівля водночас має розглядатися як елемент суспільного відтворення, елемент інфраструктури економіки ринкового типу, підгалузь у системі галузей народногосподарського комплексу. Оптова торгівля, що виконує роль посередника у каналах товарного обігу, покликана забезпечити збалансованість внутрішнього ринку країни.

3. Важлива роль оптової торгівлі на макро- і мікрорівнях в економіці обумовила класифікацію їх функцій на дві великі групи: макроекономічні і мікроекономічні, які у свою чергу можна класифікувати за різними підходами. Серед макроекономічних функцій можна виділити загальні для оптової та роздрібної торгівлі, тобто притаманні торговельній галузі в цілому, і специфічні для оптової підгалузі: функції організації та координації економічних міжгалузевих та міжгосподарських зв'язків; економічної інтеграції регіонів; активного впливу на розвиток виробництва та сфери споживання; регулювання регіональних та галузевих ринків; інформаційно-дослідницька, пошукова та контактна функції. Мікроекономічні функцій оптових торговельних підприємств можна класифікувати залежно від характеру контрагентів, що обслуговуються; ролі у процесі товаропросування (логістичні, комерційні); ступеня участі у формуванні доходів (основні, додаткові); ступеня новизни (традиційні або класичні; нові, що виникають під впливом розвитку ринку та його вимог).

4. Велика різноманітність економіко-організаційних форм оптових посередників у каналах товаропросування обумовила необхідність їх класифікації на основі різних критеріїв та залежно від функціональної специфіки. Залежно від ролі та місця в системі оптової торгівлі слід виділяти дві великі групи: оптові підприємства, що є самостійними субўєктами комерційної діяльності, та організатори оптового обороту, що створюють умови для організації закупівельної та реалізаційної діяльності своїх клієнтів.

5. Аналіз сучасного стану функціонування оптової торгівлі в Україні дозволив визначити основні тенденції розвитку її економіко-організаційного механізму; показав, що процес руйнування старої системи оптової торгівлі поки ще не привів до створення якісної нової. Активізувалися процеси роздрібнення структури оптової торгівлі, стихійного функціонування оптово-посередницької діяльності, безсистемного розвитку нових організаційних форм та інститутів оптової торгівлі.

6. В роботі розроблено та запропоновано основні стратегічні напрямки реформування оптової торгівлі в системі розвитку ринкової інфраструктури, комплекс заходів щодо розвитку оптових продовольчих ринків в Україні. Пріоритетними напрямками є створення оптових ринків, організація структури оптових підприємств різних масштабів та зон діяльності, різноманітних типів та видів, різної функціональної специфіки, які повинні скласти єдину систему оптової торгівлі в країні. Основним завданням оптової ланки повинна стати активізація випуску та реалізації на внутрішньому споживчому ринку товарів вітчизняного виробництва як головної передумови економічного зростання.

7. З метою удосконалення організації системи товаропросування визначено основні напрямки інтеграції оптової ланки торгівлі на основі концепції логістики. Перебудова оптової торгівлі та інтеграція її з іншими системами на цих напрямках сприятиме оптимізації всієї логістичної системи від первинного товаровиробника до кінцевого споживача.

8. З метою поліпшення комерційної діяльності підприємств оптової торгівлі розроблено методику визначення перспективного торговельного асортименту у поєднанні з оптимізацією основних параметрів системи управління товарними запасами. Це допоможе оптовому підприємству сформувати асортиментне ядро, оптимізувати та змінювати асортиментну концепцію разом з оптимізацією товарних запасів по кожній товарній групі при мінімізації сукупних витрат по управлінню ними.

Список літератури

1. Близнюк О.П. Государственное регулирование агропродовольственного рынка Украины // Вестник Харьковского государственного университета №398. - Харьков:ХГУ, 1998. - С. 195-200.

2. Близнюк О.П. Развитие оптовой торговли в системе рыночной инфраструктуры // Вестник Харьковского национального технического университета (ХПИ). Выпуск №122. - Харьков: ХНТУ (ХПИ), 2000. - С. 122-125.

3. Близнюк О.П. Реформирование организационных структур оптовой торговли продовольствием в Украине //Вісник Харківського державного університету. Економічна серія №436.- Харків: ХДУ,1999.-С.145-150

4. Методичні положення щодо вибіркового статистичного спостереження підприємств оптової торгівлі. Проект / Держкомстат України; НТК статистичних досліджень. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2006. - 19 с.

5. Михайлов В. С. Методологічні принципи вибіркових обстежень підприємств оптової торгівлі / Михайлов В. С, Коваль С. П. // Статистика України. - 2008. - № 4. - С. 8-13.

Размещено на Allbest.ru