Структура міжнародного договору купівлі-продажу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Структура міжнародного договору купівлі-продажу



Форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які укладаються суб'єктами ЗЕД, затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201. Цей наказ визначає умови, які мають бути передбачені в договорі, якщо сторони такого договору не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися не укладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України. Реальні контракти, що укладаються суб'єктами ЗЕД, можуть містити, крім зазначених обов'язкових умов, і довільні умови, які не мають суперечити чинному законодавству. Розглянемо основні розділи зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу.

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула. У преамбулі зазначається повне найменування сторін -- учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів ("Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник" тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (установчі документи тощо).

3. Предмет договору (контракту). У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. У разі бартерного (товарообмінного) договору або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини). Якщо товар (робота, послуга) потребує детальнішої характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна примітка в тексті договору (контракту). Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація) крім того балансується ще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг).

У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки. Технологічна схема переробки давальницької сировини має відображати:

-- усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію;

-- кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат сировини;

-- втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг). У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики. Тут фіксуються такі параметри:

4.1. Одиниця вимірювання кількості. Такою може бути міра ваги, об'єму, довжини, площі, а також штуки. Вибір тієї чи іншої одиниці залежить від характеру самого товару та від існуючої практики міжнародної торгівлі. Наприклад, для визначення кількості таких товарів, як зернові, цукор, вугілля, руда, метали зазвичай використовують міри ваги, в торгівлі лісоматеріалами -- міри довжини і об'єму (м, куб. м, коки), а в торгівлі нафтопродуктами -- як міри ваги, так і об'єму (тонни, барелі). При продажу машин, одягу за одиницю вимірювання використовують штуки.

4.2. Порядок визначення кількості. Кількість товару, що підлягає поставці, може бути визначена:

-- чітко фіксованою цифрою;

-- у визначених межах;

-- застереженням "по опціону" або "по вибору", що означає надання права покупцеві закупити додаткову кількість товару з вказівкою періоду, протягом якого одна сторона повинна повідомити іншу про свій намір скористатися своїм правом;

-- застереженням "близько", яке допускає відхилення фактично поставленої продавцем кількості товару від обумовленої в контракті. Це застереження зазвичай використовується при морських перевезеннях і дає можливість продавцю максимально використати вантажопідйомність судна, не сплачуючи так званий "мертвий фрахт".

4.3. Визначення системи мір і ваги. У різних країнах застосовуються різні системи мір і ваги. Тому при визначенні кількості в одиницях, що мають різне значення в різних країнах, вказують еквівалент цієї кількості в метричній системі мір.

У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

4.4. Визначення якості товару в контракті купівлі-продажу передбачає встановлення якісної характеристики товару, тобто сукупності властивостей, що визначають придатність товару для використання його за призначенням. Вибір способу визначення якості залежить від характеру товару та від практики міжнародної торгівлі. Конкретні способи фіксації якості такі:

-- за стандартом. Цей спосіб передбачає поставку товару такої якості, що точно відповідає певному стандарту. Загальновизнаними є стандарти, розроблені Міжнародною організацією із стандартизації (ІСО). Такими є стандарти ІСО-9000 та інші, які прийняті багатьма країнами як національні;

-- за технічними умовами. Цей спосіб застосовується в тих випадках, коли на певний товар немає стандартів і коли відповідно до особливих умов експлуатації товару потрібні спеціальні вимоги до його якості. Технічні умови містять детальну технічну характеристику товару, опис матеріалів, із яких він має бути виготовлений, правила і методи перевірки та випробувань. Технічні умови наводяться або в самому тексті, або в додатках;

-- за специфікацією. Специфікація вказується в самому договорі і містить, як правило, необхідні технічні параметри, що характеризують товар. Розробляються специфікації як експортерами, імпортерами, так і міжнародними організаціями;

-- за зразком. Цей спосіб визначення якості товару застосовується порівняно рідко, в основному в торгівлі споживчими товарами, а також деякими видами машин та обладнання. У контракті обумовлюється кількість відібраних зразків і порядок зіставлення товару зі зразком. Як правило, відбирають три зразки: для покупця, для продавця і для зберігання нейтральною організацією (наприклад торговельною палатою);

-- за описом. Цей спосіб застосовується для визначення якості товарів, що мають індивідуальні ознаки. У контракті приводиться детальна характеристика всіх властивостей товару;

-- за попереднім оглядом. Цей спосіб надає покупцю право оглянути всю партію товару у встановлений строк. Продавець гарантує якість товару таким, яким його оглянув і схвалив покупець. Але фактично продавець не відповідає за якість поставленого товару, якщо тільки в ньому не було прихованих недоліків, які покупець при огляді товару встановити не міг і про які йому не було повідомлено до здійснення поставки. У контракті цей спосіб фіксують формулою "оглянуто -- схвалено".

-- за вмістом окремих речовин у товарі. Цей спосіб визначення якості передбачає встановлення в контракті у відсотках мінімально допустимого вмісту корисних речовин і максимально допустимого сторонніх;

-- за виходом готового продукту. При цьому способі в контракті встановлюється показник, що визначає кількість кінцевого продукту, який має бути отриманий із сировини (наприклад, цукру-рафінаду із цукру-сирцю). Встановлюється показник як у відсотках, так і в абсолютних величинах;

-- за справедливою середньою якістю. При цьому способі в контракті зазначається, що якість товару має відповідати справедливій середній якості конкретного товару у відповідний період і в обумовленому місці відвантаження. Застосовується в основному при поставках зернових;

-- за натуральною вагою. Цим способом визначається якість зернових. Натуральна вага -- це вага в кілограмах одного гектолітра (одиниці об'єму) зерна. Цей показник відображає фізичні властивості зерна і дає уявлення про можливий вихід готової продукції; контракт купівля продаж

-- спосіб "тель-кель" означає поставку товару "яким він є". У цьому випадку продавець не несе відповідальності за якість товару, що поставляється, а покупець зобов'язаний прийняти товар незалежно від його якості, якщо він відповідає найменуванню.

5. Строк і дата поставки. При укладанні зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу слід чітко розрізняти ці два поняття. Строк поставки -- це момент, коли продавець зобов'язаний передати товар у власність покупцю чи за його дорученням особі, що діє від його імені. Є такі способи фіксації в договорі строку поставки:

-- визначенням календарного дня поставки;

-- визначенням періоду, протягом якого має бути здійснена поставка (місяць, квартал, рік);

-- застосуванням прийнятих у торгівлі термінів, таких як "негайна поставка", "швидка поставка", "без затримки", "зі складу" тощо. Поставка при цьому буде здійснена протягом 1--14 днів після підписання контракту;

-- шляхом зазначення кількості днів, тижнів, місяців, відлік яких починається з моменту здійснення однією або обома сторонами дії, передбаченої в контракті;

-- без зазначення точного строку: "після збирання врожаю", "протягом літа", "після відкриття навігації" тощо.

Дата поставки -- це дата передачі товару в розпорядження покупця. Нею може вважатись:

-- дата підпису транспортно-експедиційної фірми, що прийняла товар для перевезення;

-- дата складського свідоцтва у випадку, якщо покупець несвоєчасно надав судно під завантаження і продавець скористався своїм правом передати товар на зберігання за рахунок покупця;

-- дата підписання акта здачі-приймання.

6. Базисні умови поставки товарів. У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів, які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару). Ці умови називаються базовими, тому що вони встановлюють базис ціни. Витрати з доставки товару в міжнародній торгівлі суттєво відрізняються та складають інколи 40--50 % кінцевої ціни. Вони можуть включати:

-- витрати на підготовку товару до відвантаження;

-- оплату завантаження товару на транспортні засоби внутрішнього перевізника;

-- оплату перевезення товару від пункту відправки до основних транспортних засобів;

-- оплату завантаження товару на основні транспорті засоби;

-- оплату вартості транспортування товару міжнародним транспортом;

-- оплату страхування вантажу в дорозі;

-- витрати на зберігання товару в дорозі і перевантаження;

-- витрати на розвантаження товару в пункті призначення;

-- витрати на доставку товару від пункту призначення на склад покупця;

-- оплату мита, податків і зборів при перетині митного кордону.

З метою спрощення переговорів між продавцем і покупцем та уніфікації умов контракту в міжнародній торгівлі були спроби створити єдині правила для трактування комерційних термінів і тим самим повністю уніфікувати звичаї, що склалися в окремих країнах. Так, в 1936 р. Міжнародна торговельна палата опублікувала збірку правил з трактування міжнародних торговельних термінів під назвою "Інкотермс". Пізніше, в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і 2000 pp. були внесені зміни та доповнення з метою приведення цих правил у відповідність до поточної практики міжнародної торгівлі. Цей документ не є обов'язковим, тому застосування правил у міжнародній практиці можливе тільки при наявності про це прямого посилання в контракті. В Україні застосування зазначених правил здійснюється відповідно до Указу Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 04.10.1994 р.

У редакції 2000 р. основні терміни (їх 13) об'єднані в чотири групи:

1. Е -- коли покупець отримує товар на складі продавця.

2. F -- коли продавець зобов'язаний доставити вантаж у пункт, що зазначений покупцем для перевезення.

3. С -- коли продавець зобов'язаний доставити вантаж, але не несе ризику випадкової втрати чи пошкодження товару після завантаження його на судно.

4. D -- коли продавець несе всі витрати і ризики з доставки товару до місця призначення.

Поняття "вільно" (франко), що застосовується при позначенні базових умов, означає, що покупець вільний від ризиків і всіх витрат з доставки товару до пункту, зазначеного за словом "вільно". Розглянемо детальніше ці терміни.

1E. Франко-завод (EXW) означає, що зобов'язання продавця з поставки вважаються виконаними після того, як він надав покупцю товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, складі тощо).

2F. Вільно у перевізника в зазначеному пункті, або франко-перевізник (FCA) означає, що зобов'язання продавця з поставки вважаються виконаними після передачі товару, очищеного від експортного мита, під відповідальність перевізника, який названий покупцем, у погодженому місці. Під перевізником розуміють будь-яку особу, яка за договором перевезення взяла зобов'язання виконати чи забезпечити виконання перевезення товару будь-якими видами транспорту. За цієї базової умови продавець зобов'язаний:

-- поставити товар згідно з договором і надати документи, що засвідчують таку відповідність;

-- отримати на свій ризик і за свій рахунок експортну ліцензію та виконати всі митні формальності, необхідні для вивезення товару;

-- на прохання покупця, на його ризик і за його рахунок укласти договір перевезення;

-- передати товар вказаному покупцем перевізнику в погоджений день чи період часу в названому пункті. При цьому поставка вважається закінченою:

а) при перевезенні залізничним транспортом -- після передачі вагона чи контейнера залізниці;

б) при перевезенні автотранспортом -- після завантаження товару на автомобіль;

в) при перевезенні внутрішнім водним шляхом -- після завантаження на судно;

г) при перевезенні морським шляхом -- після передачі товару перевізнику;

д) при перевезенні повітряним транспортом -- після передачі товару перевізнику;

-- нести всі ризики і витрати до передачі товару перевізнику;

-- повідомити покупця про те, що товар переданий перевізнику;

-- надати покупцю транспортний документ.

За цих базових умов покупець зобов'язаний:

-- сплатити ціну, що передбачена в контракті;

-- отримати на свій ризик і за свій рахунок імпортну ліцензію;

-- за свій рахунок укласти договір перевезення із вказаного місця;

-- нести всі ризики і витрати з моменту поставки товару перевізнику;

-- повідомити продавцю назву перевізника, місце, дату і строк поставки.

3F. Вільно вздовж борта судна в зазначеному пункті (FAS) означає, що зобов'язання продавця з поставки товару вважаються виконаними, коли товар розміщено вздовж борту судна на причалі або на ліхтерах у зазначеному порту поставки. За цієї умови продавець зобов'язаний:

-- поставити товар згідно з договором і надати свідоцтва такої відповідності;

-- на прохання покупця надати останньому на його ризик і за його рахунок сприяння в отриманні експортної ліцензії;

-- розмістити товар вздовж борту судна в зазначеному порту на певну дату і способом, прийнятним у зазначеному порту;

-- нести всі витрати і ризики до моменту розміщення товару вздовж борту судна;

-- повідомити покупця про те, що товар розміщено вздовж борту судна.

За цих базових умов покупець зобов'язаний:

-- сплатити ціну, що передбачена в договорі;

-- отримати експортну та імпортну ліцензії;

-- укласти за свій рахунок договір перевезення товару із погодженого пункту;

-- нести всі витрати і ризики з моменту розміщення товару вздовж борту судна;

-- повідомити продавця про назву судна, місце завантаження і дату поставки.

4F. Вільно на борту судна в зазначеному порту (FOB) означає, що зобов'язання з поставки вважаються виконаними після того, як товар переданий через поручні судна в погодженому порту відвантаження. Продавець при цьому зобов'язаний:

-- за свій рахунок поставити товар і документи, що підтверджують відповідність товару умовам контракту;

-- упакувати товар у морську упаковку;

-- отримати експортну ліцензію та виконати митні формальності;

-- завантажити товар на судно;

-- повідомити покупця про завантаження та передати йому документи, включаючи коносамент -- свідоцтво про приймання вантажу для перевезення на судні.

За цих базових умов покупець зобов'язаний:

-- зафрахтувати судно;

-- повідомити продавцю його назву, дату прибуття в порт завантаження, спосіб завантаження;

-- застрахувати вантаж;

-- сплатити ціну товару;

-- нести всі витрати та ризики після моменту навантаження товару на борт.

5C. Вартість і фрахт, порт призначення зазначений (CFP) означає, що продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в погоджений порт призначення, однак ризик втрати чи пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що викликані подіями, які відбулись після поставки товару на борт судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За цієї умови продавець зобов'язаний очистити товар від експортного мита. Для покупця зобов'язання залишаються тими ж, що й при FOB, але без оплати фрахту.

6С. Вартість, страхування і фрахт, порт призначення зазначений (CIF) означає, що продавець має такі самі зобов'язання, як і при попередній умові CFP, але з тим доповненням, що він має забезпечити морське страхування для усунення ризиків втрати чи пошкодження товару при перевезенні. Для цього продавець страхує товар від транспортних ризиків на умовах "вільно від окремої аварії" та вручає покупцю страховий поліс на ім'я покупця.

7С. Перевезення оплачено до... (СРТ) означає, що продавець у цьому випадку зобов'язаний:

-- укласти договір про перевезення товару до вказаного в контракті пункту;

-- передати товар до вказаного строку перевізнику та документи, що підтверджують відповідність товару умовам контракту;

-- оплатити вартість перевезення;

-- повідомити покупця і направити йому комплект документів;

-- отримати експорту ліцензію та оплатити експортне мито, податки і збори.

За цих базових умов покупець зобов'язаний:

-- за свій рахунок застрахувати товар;

-- оплатити товар;

-- нести всі ризики і додаткові витрати з моменту передачі вантажу першому перевізнику.

8С. Перевезення і страхування оплачені до... (СІР) означає практично те саме, що й попередня умова СРТ, але тут продавець бере на себе зобов'язання застрахувати товар і передати покупцю в комплекті документів також страховий поліс на ім'я покупця.

9D. Поставлено до кордону (DAF) означає, що зобов'язання продавця вважаються виконаними в момент прибуття товару, очищеного від експортного мита в зазначений пункт і місце на кордоні, однак до надходження на митний кордон країни, що зазначена в договорі. Термін "кордон" можна використовувати для будь-якого кордону, включаючи країну експорту. Тому надзвичайно важливо, щоб кордон був точно визначений шляхом фіксації пункту і місця. Турбота про отримання імпортної ліцензії і виконання митних формальностей лежить на імпортері.

10D. Поставлено з судна (DES) означає, що продавець за свій рахунок поставляє товар у порт призначення і передає його покупцю на борту судна. Продавець бере на себе всі витрати і дотримання всіх формальностей до поставки товару в порт призначення. Він же несе всі ризики до моменту прибуття судна в порт призначення. Покупець платить за товар, оплачує розвантаження і виконує всі митні формальності.

11D. Поставлено з причалу (DEQ) означає, що зобов'язання продавця з поставки вважаються виконаними після того, як він передав товар у розпорядження покупця на причалі (набережній) в погодженому порту призначення, очищений від імпортного мита. Продавець повинен нести всі витрати і ризики, включаючи мито, податки та інші збори з доставки туди товару. Цю умову не слід застосовувати в тому випадку, якщо продавець не може отримати імпортну ліцензію.

12D. Поставлено без оплати мита (DDU) означає, що зобов'язання продавця з поставки вважаються виконаними після того, як він надав товар у розпорядження покупця в погодженому місці в країні імпортера. Продавець повинен нести витрати і ризики, пов'язані з доставкою туди товару (за виключенням мита, податків та інших офіційних зборів, що сплачуються при ввезенні), а також витрати і ризики з виконання митних формальностей. Покупець повинен оплатити будь-які додаткові витрати і нести будь-які ризики, що викликані його нездатністю вчасно очистити товар від імпортного мита.

13D. Поставлено, мито оплачено (DDP) означає, що зобов'язання продавця з поставки вважаються виконаними після того як він надав товар у погодженому місці країни імпортера. Продавець зобов'язаний нести ризики і витрати, включаючи мито, податки і збори по поставці в це місце товару, очищеного від імпортного мита. У той час, як умова EXW означає мінімальні зобов'язання продавця, умова DDP означає максимальні його зобов'язання.

7. Ціна та загальна вартість договору. У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором, крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту).

При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення. У договорі (контракті) про переробку давальницької сировини крім того зазначається її заставна вартість, ціна та загальна вартість готової продукції, загальна вартість переробки. У бартерному (товарообмінному) договорі (контракті) зазначається загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що імпортуються за цим договором (контрактом), з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

У цьому розділі контракту визначаються: одиниця виміру, за яку встановлюється ціна; базис ціни; валюта ціни; спосіб фіксації ціни; рівень ціни.

Одиниця виміру, за яку встановлюється ціна, залежить від характеру товару і від традицій міжнародної торгівлі. Як правило, ціна в контракті встановлюється:

-- за певну кількісну одиницю (або за певне число одиниць) товару, яка зазвичай застосовується в торгівлі цим товаром (вага, довжина, площа, об'єм, штуки, комплект тощо) або в рахункових одиницях (сотня, дюжина тощо);

-- за вагову одиницю залежно від коливань натуральної ваги, вмісту сторонніх домішок і вологості;

-- за вагову одиницю, виходячи із базового вмісту основної речовини в товарі (для таких товарів, як руди, концентрати, хімікати тощо).

Базис ціни фіксується в контракті застосуванням одного із термінів, що означає базові умови поставки відповідно до "Інкотермс-2000".

Валюта ціни може бути валютою країни експортера, країни імпортера або третьої країни. У міжнародній торгівлі склались певні традиції, відповідно до яких ціни на кольорові метали, каучук прийнято вказувати в фунтах стерлінгів, а ціни на нафтопродукти, хутро -- в доларах. При цьому експортер намагається зафіксувати ціну в стабільній валюті, а імпортер -- в інфляційній.

Спосіб фіксації ціни залежить від терміну виконання контракту та від стабільності ціни на цей товар на світовому ринку. Ціна може бути зафіксована в контракті на момент його підписання, протягом строку дії контракту чи на момент його виконання. Залежно від способу фіксації розрізняють такі види ціни: тверда, рухома, змінна, з наступною фіксацією. Тверда ціна застосовується в операціях з миттєвою поставкою, або з поставкою протягом короткого строку, а також в операціях, які передбачають значні строки поставки, але з застереженням "ціна тверда, не підлягає зміні". При встановленні рухомої ціни в контракт вноситься застереження: якщо на момент виконання контракту ціна на ринку зазнає зміни, то відповідно має змінитись і ціна, зафіксована в контракті. При встановленні рухомої ціни в контракті має вказуватися джерело інформації, на яке слід орієнтуватись при визначенні ринкової ціни. Звичайно при змінах ринкової ціни на 2--5 % перегляд зафіксованої ціни не проводиться. Змінні ціни застосовуються в контрактах на товари, що потребують значного строку виготовлення (промислове обладнання, судна тощо). При підписанні контракту в цьому випадку фіксується так звана базова ціна й обумовлюється її структура, тобто частка постійних витрат. Ціна, що фіксується в процесі виконання контракту, може визначатись за домовленістю сторін перед поставкою кожної партії або перед початком календарного року. У контракті визначаються умови фіксації та принцип визначення рівня ціни. Покупцю надається право вибору моменту фіксації ціни із застереженням, якими джерелами інформації про ціни йому слід користуватись для визначення рівня ціни.

Визначення рівня ціни в контракті відбувається на основі двох видів цін: опублікованих та розрахункових.

8. Умови платежів. Цей розділ визначає валюту платежу, строк платежу, спосіб платежу, форми розрахунків, валютні застереження та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:

-- умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті" від 21.06.1995 р. № 444;

-- умови за гарантією, якщо вона є, або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

Валюта платежу. У тексті контракту фіксується, в якій валюті буде здійснена оплата поставленого товару: у валюті країни експортера; у валюті країни імпортера; у валюті третьої країни. Валюта платежу може збігатися з валютою ціни товару, а може і не збігатися. В останньому випадку в тексті договору має вказуватися курс, за яким валюта ціни буде перераховуватись у валюту платежу. Зазвичай перерахунок валюти ціни у валюту платежу здійснюється за курсом, що діє в країні, де здійснюється платіж.

Строк платежу. У контракті фіксуються конкретні строки платежу. Якщо строки не встановлені прямо чи опосередковано, то платіж зазвичай здійснюється через певне число днів після повідомлення продавцем покупця про те, що товар переданий в його розпорядження; за інших умов поставки -- через певне число днів після повідомлення продавцем покупця про відправку товару (залежно від торгових звичаїв, що прийняті в міжнародній практиці). Те, коли здійснюється оплата товару по відношенню до його фактичної поставки, залежить від способу платежу.

Спосіб платежу. У міжнародній практиці застосовуються такі основні способи платежу: готівковий платіж, платіж з авансом, платіж у кредит, комбінований (поєднує три попередні).

Готівковий платіж здійснюється через банк до чи проти передачі експортером товаросупровідних документів чи самого товару в розпорядження покупця. Цей спосіб платежу передбачає оплату повної вартості товару в період від його готовності для експорту до переходу в розпорядження покупця. Може здійснюватись повністю або частинами.

Повний готівковий платім передбачає оплату повної вартості товару за однієї з указаних умов:

-- при отриманні повідомлення експортера про готовність товару до відвантаження;

-- при отриманні повідомлення капітана судна про закінчення завантаження товару на борт у порту відправлення;

-- проти вручення експортеру комплекту товарних документів, передбачених контрактом;

-- проти вручення товарних документів з наданням для оплати кількох пільгових днів (під банківську гарантію).

Зазначені умови викладені в певній послідовності згідно з інтересами експортера. Для нього найбільш вигідна перша умова, а найменш вигідна -- остання.

Готівковий платіж частинами передбачає оплату вартості товару декількома частинами відповідно до умов контракту. Платіж може здійснюватися частинами за умовами поставки та в міру готовності товару. У першому випадку частина платежу (80--90 %) сплачується після відвантаження товару, а все інше -- після приймання товару імпортером. У другому випадку виплата визначених у контракті сум здійснюється в міру виконання контракту, тобто виконання окремих частин замовлення.

Платіж з авансом передбачає виплату покупцем продавцю погодженої в контракті суми в рахунок платежу до передачі товару в його розпорядження або до початку виконання замовлення. Цей спосіб виконує дві функції:

-- є формою кредитування покупцем продавця;

-- слугує засобом забезпечення зобов'язань, прийнятих покупцем згідно з контрактом.

Сам аванс може бути наданий як у грошовій, так і в товарній формі. Його розміри коливаються в межах 10 % і залежать від цілей авансу. Погашення авансу, як правило, здійснюється шляхом зарахування при поставках товару у відсотках від кожної партії товару.

Платіж у кредит передбачає проведення розрахунків за операцією на основі наданого продавцем покупцю комерційного кредиту. Цей кредит надається, як правило, в товарній формі шляхом відстрочення чи розстрочки платежу.

Форми розрахунків. Основними формами розрахунків є: акредитивна, інкасова, банківський переказ, розрахунки чеками, вексельна, за відкритим рахунком.

Валютні застереження. Нестійкість курсів валют змушує торгових партнерів застосовувати додаткові заходи для запобігання втратам, пов'язаним зі зміною їх курсів, особливо при торгівлі товарами з тривалими строками поставки. Валютні застереження реалізуються через:

-- прив'язку курсу валюти, в якій виражена ціна, до іншої ВКВ, курс якої стабільний чи має тенденцію до зростання;

-- прив'язку курсу валюти, в якій виражена ціна, до середньоарифметичної величини курсів декількох перерахованих у контракті найбільш стійких валют. Таке застереження називається мультивалютним;

-- прив'язку курсу валюти ціни до курсу колективної чи міжнародної валютної одиниці (СДР, євро).

Сенс усіх валютних застережень полягає в тому, що незважаючи на знецінення валюти, в якій виражена ціна товару, експортер отримує кількість одиниць валюти відповідно до курсу валюти чи кошика валют, вказаних у валютному застереженні.

9. Умови приймання-здаваняя товару (робіт, послуг). У цьому розділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів. Приймання-здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю -- згідно з документами, що засвідчують якість товару. У результаті здачі-приймання товару покупець отримує можливість здійснювати повний контроль над товаром. Передача товару покупцю здійснюється за рахунок продавця.

Приймання -- це перевірка відповідності якості, кількості та комплектності товару його характеристиці та технічним умовам, що вказані в контракті. У цьому розділі фіксується:

-- порядок здачі-приймання;

-- вид здачі-приймання (попередня, остаточна);

-- спосіб перевірки кількості товару;

-- спосіб приймання товару за якістю;

-- метод визначення кількості та якості товару;

-- ким здійснюється здача-приймання.

Попереднє приймання -- це огляд товару на підприємстві продавця для встановлення відповідності його кількості та якості умовам контракту. Остаточна здача-приймання встановлює фактичне виконання поставки. Якщо в контракті є посилання на остаточний характер приймання, то покупець після цього не має права пред'явити вимоги в разі виявлення недоліків, незалежно від їх характеру. Місце фактичної здачі-приймання точно встановлюється договором. Строк здачі за кількістю та якістю зазвичай не збігаються. Покупець зобов'язаний здійснити приймання за кількістю одразу після прибуття товару. Для приймання за якістю зазвичай встановлюється більший строк.

У практиці міжнародної торгівлі використовують два основних методи перевірки кількості та якості фактично поставленого товару: вибірковий метод і метод перевірки всього товару. У випадку застосування вибіркового методу в контракті визначається частка у відсотках від усієї партії, що підлягає перевірці, спосіб відбору цієї частки.

10. Упаковка та маркування. Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування тощо), а за необхідності також умови її повернення. Цей розділ контракту має містити такі відомості: вид і характер упаковки, її якість, розміри, спосіб платежу за упаковку, маркування.

У практиці міжнародної торгівлі вид упаковки залежить від її призначення:

-- для фасування товарів;

-- для рекламних цілей;

-- для збереження товару в різних зовнішніх середовищах;

-- для захисту виробу від механічних пошкоджень при перевезенні та перевантаженні;

-- для механізації завантажувально-розвантажувальних робіт.

Вимоги до упаковки можна поділити на загальні та спеціальні. Загальні вимоги до упаковки визначаються зобов'язанням усіх експортерів забезпечити фізичну цілість вантажів при поставці на базових умовах. Наприклад, експортери, що продають товар на умовах ФОБ, ФАС, СІФ, відповідно до "Інкотермс-2000" зобов'язані поставити товар в морській упаковці. Експортери завжди несуть відповідальність за пошкодження товару, якщо воно сталося через невідповідність упаковки базовим умовам контракту.

Спеціальні вимоги до упаковки висуваються імпортерами. Вони можуть бути найрізноманітнішими і приймаються експортером за умови оплати додаткових витрат на таку упаковку.

Маркування вантажів є важливим елементом у технології зовнішньоторговельних операцій. Воно виконує такі функції:

-- надає товаросупровідну інформацію, яка містить: реквізити імпортера, номер контракту, номер трансу, характеристики ваги та габаритів, номер місця та число місць у партії чи трансі;

-- є вказівкою транспортним фірмам щодо поводження з вантажем;

-- за необхідності використовується для попередження про небезпеку, яка може виникнути при поводженні з вантажем.

11. Форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами. Такі обставини називаються обставинами нездоланної сили, або форс-мажорними обставинами. Форс-мажор буває: довгостроковий (заборона експорту-імпорту, війна, блокада; валютні обмеження) і короткостроковий (пожежі, повені, замерзання портів, морів, закриття морських проток, відхилення в дорозі через воєнні дії).

Сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії обставин нездоланної сили або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Сторони повинні інформувати одна одну про такі обставини та надати відповідні документи, якими, як правило, служать довідки національних торгових палат.

12. Санкції та рекламації. Контракт має містити гарантії, достатні для захисту інтересів сторін на випадок порушення договору однією із них. Як правило, це:

-- пені, неустойки, штрафи, що сплачуються стороною, яка не виконала своїх зобов'язань;

-- норми завантаження та порядок обчислення, обліку сталійного часу (максимального часу для завантаження);

-- умови призначення стивідорів (у трюми, на розвантаження) та агентів (на митницю);

-- ставки, умови та порядок оплати перевізнику демереджу (штраф за перевищення сталійного часу) та диспачу (винагороди за його скорочення);

-- умова, що жодна зі сторін не має права передавати свої права та зобов'язання за контрактом третій стороні без письмової згоди другої;

-- умова, що після укладання контракту все попереднє листування втрачає силу;

-- умови договору, що визначають порядок його зміни чи анулювання.

Цей розділ визначає порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань. При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів -- від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.

Рекламація -- це претензія, що пред'являється покупцем продавцю у зв'язку з невідповідністю якості та кількості поставленого товару умовам контракту. Рекламації можуть стосуватися питань, які не були предметом здачі-приймання товару, при невідповідності документів продавця фактичним даним. У контракті обумовлюють:

-- строк, протягом якого рекламація може бути заявлена;

-- права та обов'язки сторін у зв'язку з пред'явленням рекламації;

-- способи врегулювання рекламації.

Рекламація подається в письмовій формі й має містити: найменування товару, його кількість і місцезнаходження; основу для рекламації із зазначенням конкретних недоліків; конкретні вимоги покупця щодо врегулювання рекламації. Способи врегулювання рекламації:

-- відвантаження недопоставленого товару окремою партією чи при наступних поставках;

-- шляхом повернення товару та оплати його вартості;

-- усуненням дефектів у товарі за рахунок продавця;

-- заміною товару іншим, що відповідає умовам контракту;

-- наданням знижки з ціни чи шляхом уцінки.

13. Урегулювання спорів у судовому порядку. У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання.

Спірні питання можуть бути вирішені в арбітражному суді країни експортера, країни імпортера, третьої країни або в арбітражному суді Міжнародної торгової палати. В Україні такі функції виконує Міжнародний комерційний арбітражний суд. 10 червня 1992 р. Торгово-промислова палата затвердила його регламент. Правовою основою його стали положення Типового закону про міжнародний торговий арбітраж, прийнятий Комісією ООН з прав міжнародної торгівлі 21 червня 1985 р.

14. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін. При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (номер рахунку, назва та місцезнаходження банку) контрагентів договору.

15. Доповнення і додатки до контракту. Всі додатки до контракту (технічна документація, специфікації тощо) є його невід'ємними частинами. Доповнення до контракту -- це зміни чи доповнення раніше погоджених умов контракту.

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися також інші умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм завантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок внесення змін до договору (контракту) тощо.



Використана література

1. Богун В. П. Валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних угод: окремі питання практики застосування // Предпринимательство: хозяйство и право. -- 1999. -- № 7. -- С. 22--25.

2. Богун В. П. Зовнішньоекономічні контракти: окремі питання теорії та практики укладання // Вісник вищого арбітражного суду України. -- 2000. -- № 1. -- С. 149--151.

3. Внешнеэкономическая деятельность предприятий: Учеб. для вузов / Под ред. Л. Е. Стровского. -- 3-е изд., перераб. и доп. -- М.: ЮНИТИ, 2001. -- 847 с.

4. Гребелъник О. П., Романовсъкий О. О. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. -- К.: Деміур, 2003. -- 296 с.

5. Громова Н. М. Внешнеторговый контракт: Учеб. пособие. -- М.: Юристъ, 2003. -- 141 с.

6. Дроздова Г. М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навч. посіб. -- К.: ЦУЛ, 2002. -- 172 с.

7. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник / За ред. І. В. Багрової. -- К.: Центр навч. л-ри, 2004. -- 580 с.

8. Кириченко А. А. та ін. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. -- К., 2000. -- 468 с.

9. Международный маркетинг: Учеб. пособие для вузов / Под ред. Г. А. Васильева, Л. А. Ибрагимова. -- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. -- 199 с.

10. Митрошенков А. Эффективные переговоры: Практ. пособие для деловых людей. -- 2-е изд., испр. -- М.: Весь мир, 2003. -- 279 с.

11. Моисеева Н. К. Международный маркетинг: Учеб. пособие. -- М.: Центр экономики и маркетинга, 1998. -- 320 с.

12. Плотников А. Ю. Внешнеторговый контракт от "А" до "Я". Практика подготовки и заключения. -- М.: Приор, 2003. -- 192 с.

Размещено на Allbest.ru

13. Прокушев Е. Ф. Внешнеэкономическая деятельность. Инкотермс-2000. -- М.: Изд-во "Дашков и К", 2003. -- 307 с.

14. Румянцев А. П., Румянцева Н. С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посіб. -- К.: Центр навч. л-ри, 2004. -- 377 с.

15. Феофанова Л. A. Как заключать международные контракты. -- М., 1994. -- 254 с.

16. Циганкова Т. М. Міжнародний маркетинг: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 1998. -- 120 с.

Размещено на Allbest.ru

...