Сучасний логістичний підхід до управління підприємствами машинобудування

Keywords: logistic approach, material flow, effectiveness of management, machinebuilding industry, competitiveness.

Постановка проблеми

В сучасному стані розвитку вітчизняної машинобудівної промисловості, враховуючи економічні та політичні чинники, критичним стає загострення питання конкурентоспроможності підприємств на внутрішньому та світовому ринках. Продуктивність виробництва машинобудування складає лише дві третини від потенціально можливого показника по країні, що свідчить про відсутність капіталовкладень в модернізацію обладнання та технологій, а також неконкурентоспроможність на світовому ринку.

Тому для виведення підприємства на конкурентоспроможний рівень слід суттєво підвищити рівень розвитку машинобудівних підприємств. Це змушує шукати моделі щодо розвитку і управління підприємством не тільки завдяки оптимізації виробничих процесів. Важливою умовою визначення та застосування успішної моделі управління є формування логістичного підходу до управління машинобудівним підприємством.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Використання теорії та практики логістики в Україні стає більш важливим з кожним роком в умовах конкурентної боротьби. Проблема оптимізації собівартості продукції - це найважливіша проблема для машинобудівних підприємств на порозі вступу в зону вільної торгівлі з Європейським Союзом у рамках угоди про Асоціацію з ЄС. Аналіз наукових джерел показав, що питання застосування логістичного підходу до управління промисловими підприємствами як одного зі способів досягнення ефективного розвитку є дуже актуальним. Воно разглядалось такими зарубіжними вченими, як: Б. Анікін, Д. Бауерсокс, А. Гаджинський, Д. Клосс, Д. Укельманн. Ними були розроблені теоретичні основи, але безпосередньо питанню формування логістичного підходу на підприємствах не було приділено достатньої уваги. Вагомий внесок у дослідження проблематики логістичного підходу та його впровадження на підприємстві внесли такі вітчизняні вчені, як: Г. Азаренкова, І. Воркут, А. Г. Кальченко, Т. Колодизєва, Є. Крикавський, Р. Ларіна, В. Ніколайчук, М. Окландер, К. Таньков, О. Тридід, Л. Фролова, Н. Чухрай, Л. Шемаєва. Але проблема визначення інструментарію для формування на підприємствах машинобудування логістичного підходу ще не є до кінця розробленою.

Мета статті - показати логістичний підхід до управління сучасним машинобудівним підприємством та виокремити інструменти для ефективного засобу виведення підприємства на конкурентоспроможний рівень.

Виклад основного матеріалу дослідження

Логістичний підхід є оперативне управління матеріальними потоками, тісна взаємодія суб'єктів господарювання з учасниками руху матеріалів від поставки деталей до випуску технічно складних виробів, таких як електромашини, обладнання тощо. Машинобудування займає провідне місце в промисловості. Технічна продукція підприємств галузі машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу в різних галузях господарства.

Галузь машинобудування є головним компонентом найбільшої за розміром переробної промисловості. Струкура галузі складна і включає приладобудування, енергетичне машинобудування, електротехнічна, верстатобудівна та інструментальна промисловість, ряд окремих галузей, що випускають обладнання для добувної та обробної промисловості, будівництва, транспортне машинобудування, автомобільну промисловість, тракторне і сільськогосподарське машинобудування. Галузь машинобудування складається з шести підгалузей. 51% виробництва продукції належить до сектора транспорту, а саме, залізничного, авіаційного/суднобудівного та автотранспортного машинобудування. Виробництво обладнання та машин загального призначення, виробництво електричних машина та електричного обладнання є відносно великими підгалузями машинобудування. Їх внесок до загального випуску сектора машинобудування становить 27% та 16%, відповідно. За дослідженнями німецької консультативної групи інституту економічних досліджень та політичних консультацій, внесок машинобудівної галузі до валової доданої вартості у переробній промисловості становить 25% і біля 3,5% до валового внутрішнього продукту України [1].

Зі вступом України у зону вільної торгівлі з Європейським Союзом (ЄС) з 01.01.2016 року для виконання умов конкурентоспроможності машинобудівним підприємством доведеться подолати технічні бар'єри для повноцінної вільної торгівлі з ЄС. Це стосується приведення стандартів виробництва, санітарного та фіто- санітарного контролю до вимог ЄС, також укладення договору ACAA (Agreements on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Goods) про оцінку відповідності промислових товарів, в основному машин та устаткування, а також зниження собівартості продукції.

Для багатьох українських виробників галузі машинобудування, що використовують застарілі технології з радянської спадщини, перехід на сучасні стандарти буде дуже болючим і зажадає значних капіталовкладень. А деякі з таких підприємств, можливо, змушені будуть зовсім покинути ринок.

Але для підприємств, хто на даний момент уже вклав кошти і зусилля в модернізацію виробництва, і виробляє продукцію, конкурентоспроможну на європейському ринку, угода про асоціацію з ЄС, по суті, дасть переваги, а саме:

- домовленості про технічні бар'єри в торгівлі та інструменти торговельного захисту;

- гармонізація санітарних та фіто санітарних заходів;

- сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері;

- скасування мит при торгівлі товарами

Продукція, яку випускають підприємства машинобудування, дуже відрізняється, що чинить глибокий вплив на розміщення підприємств виробництва окремих видів продукції та зумовлює широку диференціацію його підгалузей. Підгалузі українського машинобудування значно відрізняються з точки зору структури за напрямами збуту продукції. Тому навіть якщо цільове призначення продукції, що виробляється, співпадає, то тип підприємства, технологічні процеси, розмір складів, структура організації виробництва на підприємствах таких підгалузей сильно відрізняються.

Логістичний підхід до управління матеріальними потоками господарської діяльності підприємства має буди специфічним для кожного підприємства і ураховувати специфіку виробництва. Задача логістичного підходу - оптимізувати сукупні витрати, особливо для підприємств, які працюють на ринках, що динамічно розвиваються. Оптимізація витрат машинобудівного підприємства можлива за умови зменшення або постійності витрат при зростанні ефективності порядкування, або зменшення витрат при незмінній ефективності порядкування. Спочатку закуповуються засоби виробництва, які у вигляді матеріального потоку надходять у логістичну систему, обробляються, складуються і потім йдуть з логістичної системи у споживання в обмін на фінансові ресурси, які в неї поступають.

Основними технологічними процесами в машинобудуванні є механічна обробка деталей, складання їх у вузли на конвеєрах або уручну в готове устаткування, агрегати, машини. Підприємства машинобудування найбільш численні, вузько спеціалізовані. Але незалежно від специфіки підприємства від 95 до 98% часу, протягом якого матеріал знаходиться на виробничому підприємстві, припадає на виконання навантажувально-розвантажувальних і транспортно-складских робіт. Цим обумовлюється їх значна частка в собівартості продукції. На шляху руху матеріалу з ним здійснюються різноманітні операції: розвантаження, укладання на піддони, переміщення, розпакування, укладання на зберігання. Невизначеність потокових процесів змушує резервувати великі додаткові площі. Зокрема, при проектуванні складів невизначеність потокових процесів змушує на 25% збільшувати площі складських приміщень. Логістика на машинобудівному підприємстві це управління, планування і контроль за транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, що здійснюються в процесі доставки сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доставка готової продукції до споживача відповідно до інтересів і вимог останнього, а також передачі, зберіганні та обробка відповідної інформації.

Логістичний підхід підприємств машинобудування можна визначити як сукупність операцій з ефективного управління достатньою кількістю матеріалів та комплектувальних частин, незавершеного виробництва, готової продукції, послуг, фінансів, супроводжувальної інформації.

Через взаємозалежні стосунки між елементами логістичної системи і з довкіллям формуються матеріальні і супутні їм енергетичні, трудові, інформаційні і фінансові потоки.

Логістичний підхід до управління матеріальними потоками на підприємстві дозволяє максимально оптимізувати виконання комплексу логістичних операцій, а саме:

- зменшує кількість логістичних операцій при переміщенні матеріалів на підприємстві

- зменшує залучення додаткового персоналу та допоміжних робочих для виконання зайвих логістичних операцій;

- покращує використання виробничих та складських приміщень;

- зменшую на 50 % виробничі запаси [2].

Ефективність розвитку машинобудівного підприємства на висококонкурентних ринках прямо залежить від системи доставки матеріалів від постачальників до кінцевого споживача. Зараз з розвитком інтернет-технологій існує багато можливостей оптимізувати транспортування і багато підприємств ними користується. Наприклад, одним із інструментів є хмарний сервіс для бізнесу, який допомагає істотно скоротити транспортні витрати за рахунок використання математичних алгоритмів при формуванні маршрутів, завантаженні кузова і розподілу замовлень по транспортним засобам. Завдяки хмарним технологіям, доступу через інтернет і глобальному картографічного покриттю, автоматизація транспортної логістики стала доступною для підприємств машинобудування і все більше ними використовується.

На макрорівні з метою узгодженого управління наскрізним матеріальним потоком слід оптимізувати роботу з постачальником сировини, матеріалів, частин, деталей [2]. Справою відділу постачання є виходити на виробників та заключат прямі контракти без посередників. Потрібний вантаж починає надходити в потрібне місце, в потрібний час, у необхідній кількості, необхідної якості. Просування матеріального потоку по всьому ланцюгу починає здійснюватися з мінімальними витратами.

На мікрорівні для вітчизняних машинобудівних підприємств одним з головних питань є відхід від зайвих витрат. Це можливо здійснити при правильній ідентифікації, розрахунку, аналізі та плануванні логістичних витрат. Це дозволить відділу маркетинга регулювати повні витрати та достовірніше планувати фінансові результати діяльності підприємств. Тому, в сучасній конкурентної боротьби найнеобхід- нішим є коректна ідентифікація та оцінювання саме логістичних витрат та своєчасне раціональне управління ними в рамках сукупних витрат підприємства, в поєднаннями із пріоритетами якості виробництва і обслуговування покупців.

Формування логістичного підходу до управління машинобудівними підприємствами - це комплексний і тривалий процес, що складається з декількох ступенів. Важлива ступінь для машинобудівного підприємства є вибір обумовленого виду організаційної структури. До основних видів організаційних структур належать: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, дивізіонна, штабна, проектна, матрична, проблемно-цільова [3]. Раціональне управління машинобудівним підприємством це сукупність функціональних зв'язків і можливих способів їх розподілу, яке втілюється за допомогою декількох видів організаційних структур управління. Але не одна організаційна структура в чистому виді не відповідає умовам ефективного управління. Наприклад, лінійна організаційна структура використовується в системах управління виробничими ділянками, відділами, цехами. Вона не розрахована на управління великим підприємством, тому що не включає в себе наукові і проектні організації, систему зв'язків з постачальниками і споживачами. Планування робіт і контроль за їх виконанням здійснюються по вертикалі від керівника до виробничих підрозділів, що виконують управлінські функції. Наприклад постачальницька діяльність взаємопов'язана з іншими видами діяльності підприємства. Тісніші її зв'язки з маркетингом, плануванням виробництва і фінансовою службою. Цілі цих служб часто можуть не співпадати з цілями раціональної організації сукупного матеріального потоку, що проходить через підприємство. У зв'язку з цим доцільним є виділення спеціальної логістичної служби, яка б управляла матеріальним потоком, починаючи від формування договірних відносин з постачальником і закінчуючи доставкою покупцеві готової продукції. Отже, виникає необхідність в функціональній структурі управління. В даній структурі є мінус, що єдність керування і розподілу завдань може порушатись, що може призводити до дублювання функцій і повноважень. Тому найбільш прийнятною структурою раціонального управління машинобудівного підприємства є змішана структура (лінійно- функціональна).

У середньому логістичні витрати на підприємствах зазвичай становлять від 10% до 17% сукупного доходу від обсягу продажів, а в деяких галузях вказана цифра доходить до 40-45%. Частка логістичних витрат продовжує зростати, так як ускладнюються ланцюга поставок, зростають вимоги до якості обслуговування і надання необхідного сервісу.

Для того, щоб оптимізувати витрати машинобудівного виробництва ми пропонуємо формування логістичного підходу до управляння наскрізним матеріальним потоком, який дозволяє зменшити витрати на доставку матеріалів, комплектуючих частин, напівфабрикатів, прилади; оптимізувати транспортування; економити час робітників на розвантажувальних та перевантажувальних роботах при переміщенні зі складів у цех переробки (рис. 1).

Наш логістичний підхід полягає в тому, щоб скорочувати кількість логістичних операцій та чисельність необхідного для цього персоналу, поставляти матеріали в цех з «колес» напряму, минаючи склад зберігання матеріалів. Особливістю даного логістичного підходу є синхронізація поставок матеріа лів, які мають використовуватись одночасно в процесі переробки, що забезпечується дуже швидким обміном інформації (електронна пошта, skype- програмне забезпечення (ПЗ) для інтернет-телефонії за технологією передачі медіа-даних у реальному часі за допомогою спеціальних протоколів).

Рис. 1 Схема логістичного підходу сучасного машинобудівного підприємства

Менеджер та логіст мають бути в тісному зв'язку з постачальником (виробником) та перевізником, а це можливо завдяки самому швидкому способу - телефонному дзвінку. Але якщо контрагент знаходиться закордоном, то телефонний зв'язок буде багато коштувати підприємству. Тому доцільно використовувати зв'язок за допомогою Skype. Перевага цього підходу, що в тому, що матеріали, компоненти, напівфабрикати поступають в цех в потрібній кількості і в необхідний термін. За основу нашого логістичного підходу ми беремо одну з поширених концепцій Justin-Time -JIT (точно в строк), яка почала вживатись в машинобудуванні з кінця 50х років, коли японська компанія Toyota Motors першою почала використовувати систему KANBAN. Сутність цієї концепції полягає в тому, що з виробничого процесу виключається потенційне складування запасів матеріалів, компонентів, напівфабрикатів. Основна задача нашого логістичного підходу в том, щоб у відповідності з виробничим графіком рух матеріальних потоків був організований таким чином, щоб всі матеріали і компоненти поставлялись в потрібній кількості в потрібне місце, в нашому випадку цим містом є цех переробки. При виконанні цієї умови необхідність в складах відпадає, не потрібно тримати великі склади зі страховими запасами і заморожувати кошти підприємства. Виведення складу з виробничого процесу дозволяє виключити такі витрати: амортизація складських будівель; амортизація складського обладнання; витрати на профілактичний ремонт; витрати на опалення, електроенергію і воду; страхування будівель та земельний податок; заробітна плата складських робітників і службовців; витрати на соціальні потреби робітників і службовців, витрати на амортизацію транспортних засобів, витрати на паливо і енергію, витрати на профілактичний і поточний ремонт; страхування і податки на транспортні засоби, витрати на охорону складських приміщень та складських запасів.

Також можна уникнути таких збитків як старіння матеріалів, втрати внаслідок зниження цін. Щоб підприємство могло відмовитись від складу, система матеріально- технічного постачання (відділ закупівель товарів з-за кордону (сфера ЗЄД), та відділ закупівель товарів на внутрішньому ринку) має оптимізуватись з погляду пошуків механізмів функціонування, які знижували б потребу підприємства у складах до необхідного мінімуму, спрощували процедуру замовлення та отримання предметів постачання (матеріалів, компонентів, напівфабрикатів), прискорювали швидкодію системи.

Відмова від складу несе певні ризики. Наприклад, затримка у виробничому процесі внаслідок технічних причин, а менеджер вже не встигає зупини ланцюг поставок, які почали реалізуватись, або в разі виникнення ускладнень при митному оформленні, тоді виникає необхідність розміщення на ліцензований склад тимчасового зберігання, в цих випадках і в разі іншої потреби складські приміщення слід орендувати. В сучасних умовах постійного росту курсу валют, деякі підприємства, які закупають матеріали на внутрішньому ринку і не мають входження валюти, не можуть відмовитись від складів через те, що вони роблять матеріальні запаси перед подорожчанням. Також не можна відмовитись від складів для небезпечних речовин (кислот і лугу), зберігання яких в виробничому приміщенні допускається тільки в справній тарі та в кількості, що не перевищує добову потребу. Зберігання кислот в цеху допускається тільки в спеціально відведеному приміщенні з кислототривкими підлогами та стінами, тобто на складі кислот.

Висновки та пропозиції

Розглядаючи наскрізний матеріальний потік промислового підприємства галузі машинобудування і застосовуючи принципи системного підходу до управління його рухом, можна досягти таких конкурентних переваг як скорочення витрат на утримання запасів за рахунок їх оптимізації, скорочення часу зберігання продукції, скорочення часу перевезень, швидкий відклик на вимоги споживачів, якісне обслуговування споживачів; скорочення інтервалів часу між поставкою матеріалів для виробництва на підприємство і випуском готової продукції.

Запропонована схема логістичного підходу дозволяє гнучко реагувати на швидкі та несподівані зміни в пріоритетах споживачів, мінімізувати товарні запаси, скорочувати період між придбанням сировини та матеріалів і поставкою товарів кінцевому споживачу, оптимізувати доставку товарів, прискорювати процес отримання інформації; покращувати рівень сервісу.

Перспективи подальших досліджень. Формування логістичного підходу дає можливість ефективніше управляти машинобудівним підприємством і виходити на Європейський ринок завдяки прийняттю гнучких, оперативних та діючих управлінських рішень; інтеграції логістичних, виробничих та управлінських процесів; гнучкості системи постачання ресурсів або реалізації готової продукції; підвищенню рівня якості продукції, що випускається, та рівня якості обслуговування споживачів; зменшенню витрат на зберігання; зменшенню рівня собівартості продукції та послуг.

Література

1. Ковальчук А., Науменко Д., Шаха Д., Джуччі Р. Сектор машинобудування в Україні: стратегічні альтернативи і короткострокові заходи з огляду на припинення торгівлі з Росією [Електронний ресурс] / Шаха Д., Джуччі Р., Науменко Д., Ковальчук А. // Серія консультативних робіт. Електронні дані. [Київ: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Німецька консультативна группа]. № PP/02/2014. Режим доступу: http://www.ier.com.ua/files//publications/Policy_papers/German_advisory_group/PP_02_2014_ukr_f.pdf (дата звернення 14.11.2015 р.). Назва з екрана.

2. Гаджинский A.M. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. 20-е изд., пе- рераб. и доп. М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 2012. 484 с.

3. Гриньова В. М. Організація виробництва [Текст]: підручник / В. М. Гриньова, М.М. Салун. Київ: Знання, 2009. 582 с.]

Размещено на Allbest.ru