Реалізація автора в мережі: новітні можливості сьогодення

У соціальних мережах можна окреслити три кола розповсюдження інформації. Перше коло -- це так звані «друзі», друге -- підписники, тобто ті, хто стежить за дописами, а третє -- випадкові «гості», які могли або цілеспрямовано шукати поширену інформацію, або спонтанно на неї натрапити і стати ймовірними підписниками. І якщо перших і других є обмежена кількість, то останніх може бути безліч, крім того, вони можуть залишатися анонімами. Всі три кола можуть цей допис поширювати в себе на сторінках, а від них можуть поширювати інші друзі/ підписники/аноніми. У такий спосіб відбувається своєрідне «розповзання» інформації, творів, контенту, і, водночас, відбувається постійна реакція, коментування, в результаті чого першоджерело (автор) потрапляє у багатоелементну комунікацію, в якій він вже не є головним елементом, а лише учасником полілогу. Так утворюються цілі мережеві спільноти, де читачі об'єднані зацікавленням до конкретного автора, групи авторів, тематики, жанру тощо. І автори у таких спільнотах можуть займати чільне місце, адже мають змогу безпосередньо спілкуватися зі своїми читачами. Хоча коло цих читачів не завжди бувають дуже великими, адже сьогодні, як вважає М. Черняк, відбувається явний процес фрагментації суспільства, замикання у стратах, і будь-який літературний текст виявляється інструментом ідентифікації того чи іншого соціального статусу [4, с. 41].

У 2014 р. дослідження компанії «Fractl» показало, що найпопулярнішою соціальною мережею для розміщення і поширення контенту є «Facebook». Саме вона найбільше насичена користувачами і входить у п'ятірку соціальних мереж, які найкраще підходять для вдалого просування контенту. «Facebook» посів серед них перше місце з частиною розміщеного контенту 82 % [9]. Його аудиторія максимально орієнтована на бізнес-літературу і на читання загалом, адже тут користувачі більш освічені й зацікавлені у саморозвиткові та спілкуванні, беруть участь в опитуваннях, голосуваннях, партнерських програмах. З мільярда її користувачів понад 5 млн вказали серед своїх інтересів читання книг. У «Facebook» діалог з читачами дуже активний, виважений і конструктивний.

В Україні одним із найактивніших користувачів соціальних мереж серед письменників є Андрій Курков. Він зареєструвався на «Facebook» після того, як доєднався до інших мережевих спільнот. У «Facebook» йому подобається, що це інтерактив -- одразу видно, хто є хто, з ким можна поговорити. Він називає цю мережу «клубом більш-менш чемних людей». Серед «друзів» Куркова у «Facebook» є багато літераторів, авторів-початківців, чимало людей, які люблять говорити на різноманітні філософські, літературні та інші теми, а також чимало політично за- ангажованих громадян, які коментують події в країні. Також до нього звертаються цікаві молоді письменники, які надсилають йому свої тексти, а Курков їх потім читає і редагує. Дехто з них стали після цього письменниками у друці [1].

«Twitter» -- це соціальна мережа, яка для цифрової епохи є дуже симтоматичною, адже уособлює сучасне вираження контенту: дозоване, безперервне, унаочнене і короткочасне. Вона розрахована на швидку реакцію і стислість. Тут дуже зручно відстежувати думки письменників, згадки видавництва і відповідати на питання. Відомий англійський письменник, драматург і комедійний актор Стівен Фрай, вже маючи мільйони прихильників, у 2008 році зареєструвався у «Twitter», щоб розповідати читачам про свій світогляд. На початку 2017 року у письменника налічувалося понад 12 мільйонів підписників, а видання «New York Times» розмістило його на четвертій сходинці в рейтингу найвпливовіших людей у «Twitter». У себе на сторінці Стівен Фрай часто публікує посилання на благодійні проекти, сторінки маловідомих письменників і музикантів, які, на його думку, гідні уваги. Для останніх це хороша можливість отримати суспільний резонанс, якщо врахувати кількість підписників письменника та його авторитет.

Соціальні мережі стали найдієвішим безкоштовним інструментом для промо- ції автора і підтримання зв'язку з його читачами, проте більш статусною річчю в сучасних умовах є власний сайт автора. Завдяки такому інтернет-ресурсу кожний може ефектно і широкомасштабно заявити про себе, своє життя, захоплення і свій світогляд, зібрати під одним крилом ціле співтовариство друзів, об'єднаних спільними інтересами. Окрім цього, на ньому можна розміщувати різні інформаційні матеріали, які потенційно можуть бути корисні відвідувачам, наприклад, статті та електронні книги зі сфери зацікавлень автора чи його спеціальності, інформація про нові технології і технічні рішення, підбірки посилань на інші сайти, колекції зображень тощо. Також для дослідження попиту і вивчення громадської думки з того або іншого питання можна встановити інтерактивну контактну форму зворотного зв'язку. Крім однодумців та опонентів, автор може знайти зацікавленого спонсора, отримати пропозиції щодо фінансування своїх проектів та ін. Хорошим прийомом як для брендових, так і для небрендових авторів стало публікування уривків з майбутніх книг. Українські письменники та видавці брати Капранови публікували на своєму сайті уривки зі своїх романів «Нові розділи до Кобзаря 2000», «Щоденник моєї секретарки» та «Забудь-річка» перед їхнім виходом у світ. Цей прийом вони називають «літературною дегустацією», яку вважають «ненав'язливим, спокійним і доступним знайомством із новою книжкою перед тим, як її купувати, з таким розрахунком, щоб читач мав можливість сформувати власне враження про неї» [2].

У такому випадку треба знайти межу між можливістю рекламувати автора і здійснювати його комунікацію з читачами та бездумним і вкрай ризикованим викладанням творів, що загрожує повним комерційним провалом. Авторський сайт, на якому письменник свідомо викладає у повному варіанті всі або окремо свої твори -- це, по суті, електронний аналог традиційного видавця, який видає твір автора його коштом і у його редакції, тільки без витрат на поліграфічне відтворення, редагування і коректуру. Звичайно, те, що нема редакційно-видавничого опрацювання текстів не може не відобразитися на якості твору. І в такому випадку хорошу роль може відіграти видавець, який міг би долучитися до створення цього сайту. Тут усе залежить від волі автора і від його бажання чи небажання долучати до цього процесу видавця. Останній міг би займатися розробкою сайту, відбором матеріалу для його наповнення, а також забезпечити промоцію. Професійний редактор зможе на належному рівні відредагувати авторський оригінал і визначати, які уривки з твору краще опублікувати на сайті для того, щоб зацікавити потенційну аудиторію, образ якої у нього вже сформований. Соціальна мережа гнучкіша і динамічніша, на відміну від сайту, який є більш статичним у плані комунікації автора зі своїми читачами. Але вона повинна виконувати лише допоміжну роль, постійно відсилаючи читача до сайту.

Висновки

Розвиток мережевих спільнот відкрив для авторів широкі можливості для промоції своєї творчості та безпосереднього спілкування з читачами. Проте, якщо автор постійно перебуватиме лише у мережевій активності, то чи зможе він повноцінно займатися творчістю? Враховуючи новітні виклики і доцільність перебування у мережі, зрозуміло, що ці речі йому доведеться збалансовувати. Це передбачатиме його додаткову активну роботу, зосередженість на цих двох векторах. Очевидно, він захоче отримувати від цього матеріальні дивіденди, але це у випадку, якщо у нього є намір займатися своїм «ремеслом» на рівні, вищому за аматорський. А це можуть забезпечити лише підготовлені читачі, які будуть готові платити за твори цього автора. І таких читачів необхідно шукати, що краще може зробити досвідчений видавець, аніж недосвідчений автор.

Список використаних джерел

1. Білик Д. Літнет: українські письменники стають дедалі активнішими в інтернет-спіль- нотах [Електронний ресурс]. URL: http://www.dw.com/uk/літнет-українські-письменники-стають-дедалі-активнішими-в-інтернет-спільнотах/а-6196283.

2. Брати Капранови. Випусти кота з мішка! Письменники, подбаємо про права читачів [Електронний ресурс]. URL: http://www.kobzar.com.ua/vipusti_kota_z_m_shka_pismenniki_ podba_mo_pro_prava_chitach_v/.

3. Горська К. Медіаконтент: трансформації на перехресті аналогової та цифрової культур: монографія. Київ: Інтерсервіс, 2016. 380 с.

4. Книга: вчера, сегодня, завтра [Електронний ресурс]. URL: http://pro-books.ru/sitearti- cles/16447.

5. Кононова Н. А. Платформы самопубликаций как перспективные возможности современного автора в электронном мире [Електронний ресурс]. Стратегические коммуникации: теоретико-методологические аспекты изучения: материалы Интернет-конф. Саратов, 2015. URL: http://www.sgu.ru/en/node/42341/materialy-internet-konferencii/ strategicheskie-kommunikacii-teoretiko.

6. Максимова Т О. Писатель в блоге. Заметки об авторской субъективности. Уральский филологический вестник. Серия: Драфт: молодая наука. 2013. № 5. С. 268-275.

7. Медведев С. Век писателей [Електронний ресурс]. URL: http://www.svoboda.org/content/ transcript/27298656.html.

8. Продвижение чтения в социальных медиа [Електронний ресурс]. URL: http://www.unkniga. ru/ostraya-tema/1248-prodv-chteniya-v-socmedia.html.

9. Серба И. СМИ продуцируют негативный контент в соцсетях [Електронний ресурс]. URL: http://markgu.ru/artide/smi-produtsiruyut-negatrvnyj-kontent-v-sotssetyah/.

10. Сидунова К. Виртуальное издательство «Bookscriptor» позволяет авторам издавать книги всего за 1 день [Електронний ресурс]. URL: http://www.unkniga.ru/company-news/5312- virt-izdatelstvo-bookscriptor-vozmozhnost-izdat-knigu-za-1-den.html.

11. Тмур А. Что, где, когда предложить читателю, чтобы он остался с вами [Електронний ресурс]. URL: http://www.unkniga.ru/bookrinok/mirizdat/559-chto-preflogit-chitatelu.html.

12. Черняк М. А. Литература эпохи Web 2.0. Universum: Вестник Герценовского университета. 2011. № 4. С. 41-48.

Размещено на Allbest.ru