Проблеми та перспективи розвитку системи матеріально-технічного забезпечення підприємств в Україні

(УкрДУЗТ)

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що питанням оптимізації матеріально-технічного забезпечення у різних галузях та економіки України в цілому приділяється велика увага як науковців, так і фахівців. Серед досліджень за останні роки можна виділити праці Диканя В.Л. [3,4], Полякової О.М., Шраменко О.В. [5], Устенко М.О. [6] та інших вчених, присвячені проблемам логістичного управління матеріально-технічним забезпеченням підприємств та розвитку транспортно-логістичної інфраструктури в Україні. Питання застосування конкурентних методів в організації матеріально-технічного забезпечення, зокрема впровадження системи електронних закупівель в державному та комерційному секторах економіки досліджувалися у працях таких вчених та практикуючих фахівців, як Вареник В.М., Євчин Л.О. [7], Єлагін Ю.В. [8], Шатковський О. [9], Чабан В. [10], Блащук О [11] Чимало праць в електронних ресурсах присвячено аналізу існуючої законодавчої бази з наведених питань, зокрема Закону України «Про здійснення державних закупівель» № 1197- VII від 10.04.2014 р. та Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 5.12.2015 р.

Питання удосконалення організації системи матеріально-технічного забезпечення, особливо в державному секторі, в Україні вже досить тривалий час знаходиться у порядку денному законодавчої влади. Пов'язано це, по-перше, з тим, що держзакупівлі займають левову частку в ВВП України (близько 18%); по-друге, і з низькою ефективністю діючої системи (закупівлі за завищеними цінами внаслідок недостатньої конкуренції, складна процедура підготовки та подання тендерних пропозицій); по-третє, у зв'язку з укладанням між Україною і ЄС Угоди про асоціацію, а також приєднання України до Угоди про державні закупівлі СОТ, виникає необхідність адаптації відповідного законодавства до правил ЄС. Останні, найзначніші, зміни закріплені в прийнятому наприкінці 2015 року Законі України «Про публічні закупівлі» [2].

Аналіз змін у законодавстві щодо державних закупівель показав, що в основу проведення публічних закупівель за новим Законом [2] закладені ті ж принципи, що і в старому законодавстві [1]. Ці принципи цілком відповідають кращим світовим практикам: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість і прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна і неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Проте, механізми реалізації цих принципів в новому Законі змінилися.

Тотальне застосування електронних закупівель, яке введено Законом, стало найвагомішим нововведенням у сфері державних закупівель. Починаючи з 1 квітня 2016 року всі органи виконавчої влади та замовники, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, а з 1 серпня 2016 року і всі інші замовники повинні здійснювати державні закупівлі, які потрапляють під сферу дії Закону, з використанням електронної системи закупівель.

Застосування електронної системи за бажанням замовників можливо також і для закупівель, які не регулюються цим Законом.

Таким чином, процедури закупівель, включаючи створення, розміщення, оприлюднення та обмін інформацією і документами (в тому числі подача тендерних пропозицій, їх розкриття і оцінка), проводяться в електронній системі.

Серед загальних вимог до електронної системи закупівель - загальнодоступність, забезпечення недискримінації та рівних прав в процесі роботи в системі всіх зацікавлених осіб, рівного доступу до інформації, її збереження і конфіденційність.

Підхід до визначення замовників також не змінився. Це переважно органи державної влади, місцевого самоврядування та соціального страхування. Одним з найважливіших критеріїв віднесення до замовників є забезпечення потреб держави або територіальної громади.

Крім того, скоротилася кількість дозволених процедур закупівель. Законом дозволяється використання тільки трьох процедур: відкриті торги, конкурентний діалог і переговорна процедура. Основною процедурою залишаються відкриті торги, для яких обов'язковим є проведення електронного аукціону, спрямованого на зниження ціни закупівлі. Конкурентний діалог замовники можуть застосовувати, якщо визначити необхідні технічні, якісні характеристики (специфікації) робіт або вид послуг без проведення переговорів неможливо, а предметом закупівлі є консультаційні, юридичні послуги, розробка інформаційних систем, програмних продуктів, здійснення наукових досліджень, експериментів або розробок, виконання дослідно-конструкторських, будівельних робіт. Переговорна процедура застосовується тільки в суворо визначених Законом випадках за конкурентними принципами, що дозволяє проводити переговори з кількома учасниками.

Також передбачено суттєві зміни в організації державних закупівель, а саме: можливість проведення закупівель не тільки тендерним комітетом, а й уповноваженою особою (особами), призначеними замовником.

Однією з важливих проблем старої системи закупівель в Україні аналітики називають відсутність кваліфікованих фахівців із закупівель, оскільки до тендерного комітету мали входити виключно співробітники замовника, для яких участь у тендерному комітеті найчастіше є додатковим навантаженням до основних обов'язків і які не володіють необхідними знаннями в сфері закупівель [9, 10].

Можливість залучення третіх осіб, якщо такими особами будуть професійні закупівельники, повинна вирішити цю проблему і підвищити ефективність системи матеріально-технічного забезпечення підприємств та організацій [4,5]. державний закупівля логістичний збут

З цього приводу у частині організації закупівель важливим нововведенням стало надання права проводити закупівлі через так звані централізовані закупівельні організації. Такі організації будуть наділені правами і обов'язками замовника і, відповідно, можуть проводити закупівлі і укладати угоди в інтересах замовників. Світовий досвід застосування такого підходу до організації державних закупівель показав значну економію ресурсів в процесі здійснення закупівельної діяльності, а отже, і більшу ефективності цих закупівель.

Узагальнюючи вищенаведене, можна відзначити, що особливістю даного етапу розвитку вітчизняної системи матеріально-технічного забезпечення є впровадження електронних процедур закупівель на законодавчому рівні. Використання в діяльності підприємств та організацій електронних форм торгівлі не тільки забезпечить прозорість торгово-закупівельних операцій, але і дозволить отримувати відчутний економічний ефект у вигляді підвищення рентабельності, скорочення виробничих і транзакційних витрат.

Втім, не зважаючи на суттєві переваги існуючої на даний момент системи матеріально-технічного забезпечення, в процесі дослідження були визначені певні недоліки, серед яких основними можна виділити наступні.

1 Відсутня можливість використання комерційними структурами «пулу» постачальників, який створюється при проведенні державних закупівель, з метою підвищення їхньої ефективності діяльності. Так, єдиною автоматизованою системою електронних торгів в Україні є «ProZorro», що включає значну кількість електронних торгівельних майданчиків (кількість постійно змінюється) [9]. Слід зазначити, що система електронних торгів «ProZorro», на разі, передбачена лише для державного сектору економіки України [8]. Наприкінці 2016 року майданчики - учасники державних закупівель «ProZorro» об'єдналися та створили в Україні недержавну електронну систему «Rialto», що побудована за аналогічними принципами системи державних закупівель, але не є її складовою частиною [11].

2 Проведення міжнародних торгів, що відкриває додаткові переваги для вітчизняних замовників та постачальників, є умовністю, через відсутність зв'язку між майданчиками різних країн. Зокрема, експортно-орієнтована економіка Білорусі при наявності відповідної інформаційно-аналітичної платформи відкриває додаткові можливості щодо збуту продукції українського бізнесу. У створенні такої єдиної міждержавної платформи зацікавлені й колишні партнери України по СНД - Росія та Казахстан.

На основі виявлених недоліків можна визначити й пропозиції щодо подальшого удосконалення організації системи матеріально-технічного забезпечення та системи збуту підприємств України, а саме створення (на першому етапі реалізації проекту - для Білорусії, України, Росії та Казахстану, з подальшим розширенням на інші країни (в першу чергу - Індія, Китай, Польща і Арабатська Емірати (першочергово в аграрному секторі))) єдиної інформаційно-аналітичної платформи, яка складається з двох сегментів (майданчиків):

- «державний майданчик» - формується шляхом копіювання і необхідного структурування інформації з усіх державних майданчиків (різних країн). Реалізація переходу на майданчик-джерело (інформації) з даної платформи, з метою подачі пропозиції;

- «комерційна майданчик» -формується шляхом копіювання і необхідного структурування інформації з усіх комерційних майданчиків (різних країн), за їх наявністю. Реалізація подачі і прийому пропозицій на даному майданчику (даної платформи), а також реалізація переходу на майданчик-джерело (інформації) з даної платформи, з метою подачі пропозиції.

Надалі можливо доповнення третім сегментом - це «дошка оголошень» або «персональний майданчик» - формується шляхом копіювання і необхідного структурування інформації з усіх дощок оголошень різних країн.

Тобто, метою даного проекту є створення платформи для зручного та ефективного використання єдиного, незалежного від суб'єкта економічної діяльності (В2В, Р2Р, В2Р, Р2В ..., де В - юридична особа, бізнес; Р - фізична особа, персона, 2 - «to», напрямок взаємодії) НиВа (у переносному сенсі: сховища інформації, що надходить з різних місць), в якому акумулюється інформація для всіх сегментів ринку (економіки) в розрізі країн про проведення закупівель/продажів державного, комерційного або персонального характеру.

Подальший розвиток системи матеріально-технічного забезпечення та збуту у запропонованому напрямку дозволить не тільки підвищити економічну ефективність діяльності замовників та збільшити обсяги продажів постачальників, але й забезпечити зростання та конкурентоспроможність економіки України.