Документно-комунікаційне середовище торговельних підприємств України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Документно-комунікаційне середовище торговельних підприємств України

О. В. Шевченко

У статті визначено основні комунікаційні складові системи торговельної діяльності, систематизовано зовнішні та внутрішні фактори формування й функціонування документно- комунікаційного середовища торговельних підприємств, досліджено формування системи маркетингових комунікацій торговельних підприємств, запропоновано перспективні напрями функціонування електронної комерції.

Ключові слова документно-комунікаційне середовище, торговельні підприємства, маркетингові комунікації, комунікаційна політика.

електронний комерція комунікаційний торговельний

Вступ

Документно-комунікаційне середовище підприємств - органічний складник ринкового механізму, визначальна основа функціонування підприємств внутрішнього ринку та міжнародного товарного обміну. Масштаби торговельної діяльності потребують відповідної інфраструктури, за великих масштабів обігу використовуються різноманітні торговельні операції, розширюється торговельний апарат. Торговельні підприємства приділяють значну увагу правильно побудованому комунікаційному простору виробничих і невиробничих комунікацій. Успішна діяльність галузі залежить від правильно побудованої комунікативної політики - важливої й необхідної умови її функціонування. Водночас створення ефективної надійної системи обміну інформацією, яка б відповідала вимогам повноти, достатності, оперативності, гнучкості - це одна з найскладніших проблем торговельної галузі.

Теоретико-методологічні засади торговельних підприємств розглядали українські автори в межах економічного підходу, зокрема Л. І. Абалкін, В. А. Абчук, Л. Л. Авдєєнко, Я. М. Антонюк, В. В. Апопій, А. Л. Анчишкін, Л. К. Бабенко, С. І. Виноградова, А. М. Виноградська, Н. О. Власова, Я. Л. Гончарук, Ю. В. Гуняков, М. М. Дупай, Н. О. Криковцева, Л. С. Курська, Л. А. Лігоненко, Л. Г. Ліпич, А. А. Мазаракі, Н. П. Михайлишин, І. П. Міщук, В. І. Ляшевська в дисертаційному дослідженні «Державне стимулювання конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації», С. В. Маловичко - «Теорія та методологія управління електронною торгівлею підприємств», акцентуючи увагу на інформаційно-комунікаційному забезпеченні, підтримці підприємств з використанням сучасних інформаційних технологій; С. П. Тронь - «Інформаційне забезпечення при процесно-орієнтованому управлінні торговельними підприємствами» та ін. [15; 16; 28]. Основні закономірності документних потоків і масивів галузевого спрямування виявлено в наукових працях С. Г. Кулешова, Н. М. Кушнаренко, М С. Ларькова, А. А. Соляник, Є. О. Плешкевича та ін. Наразі відсутні дослідження, що враховують документно-комунікативне середовище функціонування вітчизняних торговельних підприємств.

Постановка завдання

Метою статті є поглиблений аналіз документно-комунікаційного середовища торговельних підприємств України

Результати

Документно-комунікаційна система торговельних підприємств залежить від типу структурних систем, що використовуються для управлінської діяльності, - зіркова, за якої структурні підрозділи підтримують зв'язок із центром як «командиром» управлінського процесу, й ієрархічна, за якої управління здійснюється за рівнями підпорядкованості. Вітчизняні торговельні підприємства функціонують здебільшого за ієрархічною системою управління.

Торговельні операції й торговельний процес як основні комунікаційні складові системи торговельної діяльності забезпечують виконання основних завдань торговельної галузі, в якій комунікативними каналами здійснюється передача галузевої документної інформації, що зводить у єдине ціле торговельну діяльність, яку розглядають як сукупність функціонально взаємопов'язаних між собою торговельних процесів і торговельних операцій, об'єктів торговельної діяльності, сфери споживання, що забезпечують процеси реалізації, купівлі-продажу, регулювання, організації, взаємодії та управління торговельною галуззю (рис. 1).

Торговельна діяльність - відкрита комунікаційна система, що має ознаки самоорганізації, єдину мету, ієрархічність побудови, великі обсяги реалізації торговельної продукції, тобто здійснюється на основі комунікативної взаємодії між суб'єктами торговельної галузі, її зовнішнім і внутрішніми підсистемами.

Формування та функціонування комунікаційного середовища торговельної діяльності базується на зовнішніх і внутрішніх факторах, серед яких: економічні, соціальні, організаційні, правові, зовнішньоекономічні, політичні. Зовнішні фактори (фактори макрорівня) - це товарно-грошові відносини, рівень доходів населення, маркетинг. До другої групи внутрішніх факторів (факторів мікрорівня) належать ціни, кваліфікація працівників, сфера споживання, покупці, постачальники, конкуренти. Домінантними зовнішніми факторами торговельної діяльності є ціни; кваліфікація торговельного апарату, які беруть участь в організації торговельної діяльності, проектуванні та здійсненні торговельних операцій [11].

Об'єкт діяльності суб'єкта ринку торговельної діяльності визначає форми, особливості, специфіку торговельної діяльності (біржовий товар - комерційні операції, біржові тощо) [29, с. 137]. Великі масштаби торговельної діяльності використовують різноманітні торговельні операції, розширюється комерційний апарат, створюється інфраструктура, у свою чергу, вузькі масштаби - спрощують, раціоналізують торговельний процес [11].

Значний вплив на торговельну діяльність справляють внутрішні чинники. Важливу роль відіграють особиста комунікація, крім офіційних (формальних) комунікацій, неформальні (неофіційні) комунікації. У торговельній діяльності неформальні комунікації неминучі. Виробничі питання розглядаються і вирішуються неформально групами, що не наділені офіційними повноваженнями.

Торговельна діяльність не може існувати відокремлено від маркетингу. Підпорядкування торговельної діяльності ринковим вимогам - суть маркетингу. Елементом комунікаційної політики торговельної діяльності та фактором макрорівня є маркетингові комунікації, оскільки торговельна діяльність підпорядковується ринковим вимогам і не може існувати відокремлено від маркетингу, який передбачає:

збирання й аналіз галузевої інформації;

товарну політику - залучення нових покупців, сприяння популярності торговельних підприємств, підвищенню їх репутації;

збутову політику - підготовку прогнозів збуту та кон'юнктури ринку, реалізацію продукції покупцям, управління товарними запасами;

закупівельну політику - визначення потреби в матеріальних ресурсах, вибір постачальників, організацію зв'язків, розробку та укладання договорів з постачальниками, організацію обліку та контролю за закупівлями;

політику просування - здійснення рекламних заходів за допомогою засобів масової інформації, стимулювання працівників збуту та попиту покупців, організацію виставок, знижки, акції,прес-конференції, які у взаємодії і взаємозалежності завбачливо відображають запити ринку, складаючи асортиментні програми виробництва продукції і її виконання; реалізуються програми маркетингу з оволодіння ринком збуту продукції [29, с. 12].

До складу маркетингових комунікацій входять персональні продажі, реклама, паблік ри-ейшнз, засоби стимулювання збуту - усе це об'єднує мета - якісне поширення й донесення до комуніканта (споживача) галузевої інформації про товарну продукцію різними способами та на різних матеріальних носіях.

Принципи маркетингу зводяться до випереджального оперативного відображення виробництвом запитів ринку. Основні етапи:

складання асортиментної програми виробництва продукції;

виконання виробничої програми;

здійснення програми маркетингу з оволодіння ринком збуту продукції [29, с. 12].

Маркетингові комунікації варто розглядати як управління процесом просування товару на всіх

етапах: перед продажем, у момент продажу, під час споживання, після споживання. Для найбільшої ефективності комунікаційні програми необхідно розробляти спеціально для кожного сегмента ринкової ніші й окремих клієнтів. Реклама - це будь-яка платна неособиста форма поширення інформації про товар, яка має чотири основні складові-блоки: персональний продаж, пропаганду, паблік рилейшнз і стимулювання збуту. Кожна зі складових комунікаційної системи маркетингу має свої особливості, які доповнюють одна одну, створюючи єдиний комплекс, проте на практиці у функціонуванні торговельних підприємств немає єдиного системного стратегічного підходу щодо дії, оскільки існує взаємозалежність від ринкового, регіонального, зовнішнього й соціального середовища.

Кожна з названих груп засобів впливу має специфічні прийоми комунікації: виставки, ярмарки, демонстрації товару, експозиції в місцях продажу тощо. Водночас роль комунікацій виконує та впливає на оформлення і його естетичне сприйняття товару упаковка, фасування як візитки для ознайомлення з продукцією, оскільки кожна економічна система розгортає власну мережу маркетингової комунікації відповідно до своїх можливостей, що розвивається паралельно з економічними та політичними структурами. Крім того, у відносинах із громадськістю першочергове значення має створення сприятливого образу, іміджу торговельного підприємства на місцевому, загальнонаціональному та міжнародному рівнях [3].

Застосовуються різноманітні засоби реклами із використанням переважно друкованих матеріалів та наповненням галузевою інформацією, які є документом. Залежно від впливу на залучення цільової аудиторії, від власника (товаровиробник, постачальник товару, продавець тощо) рекламні носії поділяються на зовнішні (фірмові вивіски, зовнішні лайтбокси і джумбі, віндоуф- ризи тощо) і внутрішні (плакати, календарі, наклейки, шелфтокери, мобайли, бренд-скотчі тощо), перелік яких не є вичерпним, виконують роль комунікативного каналу донесення документної інформації [27].

Для таких засобів представлення товарної продукції, як виставки, ярмарки, демонстрація товару, експозиції, упаковка, фасування, переважно використовується друкована продукція як документ, що є рекламним комунікативним каналом донесення інформації, розміщеної на різноманітних рекламних носіях, які залежно від цільової аудиторії та від власника (товаровиробник, постачальник товару, продавець тощо) поділяються на зовнішні (фірмові вивіски, зовнішні лайтбокси, джумбі, віндоуфризи тощо) та внутрішні (плакати, календарі, наклейки, шелфтокери, мобайли, бренд-скотчі тощо) [27]. Нині варто звернути увагу на активне просування маркетингових комунікацій через комунікативні канали соціальних мереж Facebook, Linkedin, Google+ тощо із їх необмеженими ресурсами для поширення рекламної інформації, наповнення їх контентом кому- нікантів [23, с. 151].

На формування системи маркетингових комунікацій торговельних підприємств впливають чинники, що визначають її ефективність, а саме:

тип товару або ринку. Ефективність засобів руху товарів на споживчих ринках є різноманітною, виробники товарів значно уваги приділяють рекламі й організації персональних продажів, особливо на тих ринках, де недостатньою є кількість споживачів;

етап життєвого циклу товарів, де комунікаційні зусилля спрямовані на ознайомлення потенційних споживачів із корисними властивостями ще не виготовленого товару;

формування системи знань про товар і торговельні підприємства відбувається за допомогою реклами і паблік рилейшнз, що спрямовані на переконання споживачів у необхідності діяльності торговельних підприємств, торговельних мереж, супермаркетів, гіпермаркетів тощо і їх сприятливому впливі на зростання економічного потенціалу країни [8, с. 452].

Отже, система маркетингових комунікацій - це проведення торговельними підприємствами успішної комунікаційної політики, спрямованої на інформування, переконання й нагадування споживачам про товари, стимулювання їх збуту та створення позитивного іміджу, що є життєво необхідним джерелом існування торговельної діяльності на основі галузевого документа як комунікаційного каналу.

На особливу увагу заслуговує питання комунікації між торговельними організаціями та зовнішнім середовищем, яка зумовлена взаємодією з ринками, споживачами, конкурентами й іншими елементами, що впливають на торговельну діяльність через умови та режими, які створюються для функціонування внутрішнього ринку. Результатом зазначеної комунікації є створення документної інформації, на основі якої здійснюється торговельна діяльність [3].

Фактори зовнішнього впливу (соціокультурні, діяльність місцевих виконавчих та контролюючих органів державної влади, репутація) і внутрішнього впливу (політичні, правові, організаційні) діють на систему управління торговельною галуззю одночасно й різноспрямовано, вони взаємопов'язані й залежать один від одного [26]. Так, репутація, створення сприятливого образу, іміджу торговельних підприємств на місцевому, загальнонаціональному та міжнародному рівнях відіграють провідну роль щодо довіри до товарної продукції, послуг у споживачів як реципієнтів цілеспрямованої комунікаційної політики [21]. У корпоративній комунікації, крім офіційних (формальних) комунікацій, важливу роль відіграють неформальні (неофіційні) комунікації, де вирішуються й розглядаються виробничі питання без офіційних повноважень.

Документне комунікаційне середовище торговельних підприємств суттєво залежить від спеціалізації та формату діяльності торговельних підприємств. Лідерство в роздрібній торгівлі України належить торговельним компаніям: «АТБ-Маркет» - 829 магазинів у 67 містах України; «Fozzy Group» - 452 магазини у 23 областях і 39 містах України, «Фуршету» і «Великій кишені» - по 106 супермаркетів у 19 областях України та ін. Зусилля торговельних компаній націлені на стратегію внутрішнього зростання з розширенням асортименту товарної продукції й розвитку за допомогою формування збуту на нових регіональних ринках, стимулювання продажів, досягнення лідерства тощо

Усього в Україні станом на 1 січня 2016 р. мережа роздрібної торгівлі за організаційними формами суб'єктів економіки налічувала 38 481 магазин [17]. Активно розвиваються досліджувані торговельні мережі в найбільших містах України (Києві, Дніпрі, Харкові, Запоріжжі, Одесі, Львові), що пояснюється диференціацією соціально-демографічних характеристик мешканців залежно від типу населених пунктів і вищою купівельною спроможністю споживачів. Важливо врахувати, що на вітчизняному ринку роздрібної торгівлі представлені іноземні торговельні мережі (сукупність торговельних підприємств) - «Billa», «Auchan», «Metro CashpCarry» (75 супермаркетів) і вітчизняні - «Фуршет», «Велика кишеня», «АТБ-Маркет», «Сільпо», «Еко-маркет», «Таврія-В» та інші, які функціонують у форматах дискаунтерів, супермаркетів і гіпермаркетів [5; 10]. Як зазначає проф. А. А. Мазаракі, нині мало уваги приділяється розробці класифікації торговельних центрів, проблема реалізації (продажу) конкурентоспроможної вітчизняної продукції залишається головною для розвитку внутрішньої торгівлі України [4; 9; 19].

Звернемо увагу на організаційну структуру торговельних підприємств, де управління здійснюється за рівнями підпорядкованості: функціональний апарат управління - галузевий апарат управління, а саме: вищі контролюючі органи, адміністрація торговельних підприємств, підпри- ємств-партнерів, які складають функціональний апарат управління, якому підпорядковується наступна ланка: відділ кадрів, бухгалтерія, служба збуту, відділ маркетингу і служба забезпечення, до якої належать залежно від обсягу документообігу на підприємстві: канцелярія, загальний відділ, управління справами і архів. Варто зазначити, що всі перераховані частини організаційної структури торговельних підприємств перебувають між собою у внутрішньому документно- комунікативному взаємозв'язку.

Основою нової моделі сучасного бізнесу є електронна комерція, за допомогою інтернет- технологій оперативно представлено товарну продукцію, тому електронний документ стає одним із суттєвих важелів економіки і складовою зовнішнього документаційного середовища торговельної діяльності України [12].

В електронній торгівлі передбачено укладання будь-яких угод на постачання товарів, послуг або обмін товарами, зокрема дистриб'юторство, комерційне представництво, агентські стосунки, однак вони не потребують оформленням документів на паперових носіях, замість них - віртуальні угоди та застосування електронного документообігу. Інтернет-торгівля України перебуває на ранній стадії розвитку. За даними фінансової компанії Fintime, обіг ринку інтернет-торгівлі України в 2012 р. досяг 1,6 млрд дол., найпотужнішим фактором впливу на розвиток ринку є зростання рівня проникнення мережі Інтернет. Розмір української інтернет-аудиторії в 2013 р. становив більше ніж 16,0 млн осіб, оскільки суттєвим підґрунтям є інформаційно-комунікаційні технології [4; 6]. Нині електронна торгівля - джерело доходу. Завдяки розміщенню товарів підприємства на ринку Мережі вони стають доступними покупцям, і торговельні підприємства конкурують за ресурси мережевого ринку засобами реклами своїх веб-сайтів. Так, в Україні в мережі Інтернет функціонують близько 1500 електронних магазинів [13; 18]. Електронна інтернет- торгівля несе нову якість споживання (користування пластиковими картками, каталожна система замовлення товарів, оплата в режимі on-line тощо).

У зв'язку з різноманітністю підприємств електронної торгівлі, за ступенем застосування засобів електронної торгівлі І. І. Свидрук виокремила три рівні електронної торгівлі: початкової конфігурації (сукупність каталогу, системи навігації, оформлення замовлення з передаванням його менеджеру для обробки), стандартної конфігурації (замовлення товарної продукції на сайті та її отримання), інтегровані торговельні електронні системи (ділове середовище, що охоплює купів- лю-продаж товарів, факторинг, лізинг, страхування тощо) [22]. Професор А. А. Мазаракі наводить чотири моделі ведення електронної торгівлі: електронний торговельний ряд; інтернет- вітрина; інтернет-магазин, який не має власних складів і працює за договорами з постачальниками; інтернет-магазин, що має власні складські запаси [4].

Ефективність електронної торгівлі залежить від певних умов, методики і автоматизованої системи управління, яка об'єднує персонал, орієнтований на інформаційне інтернет-забезпечення і програмно-технічний інструментарій функцій управління [22]. Зовнішня ознака участі торговельних підприємств в електронній торгівлі - наявність веб-сайтів, які складаються із: переліку товарів (прайс-аркуша на продукцію) і контактної інформації; каталогу товарів із можливістю замовлення й оплати; реєстраційної форми; форми для подання заявки [2].

Проте електронна комерція є недосконалою, оскільки в Україні недостатньо відпрацьовано законодавчо-нормативний, комп'ютерно-технологічний механізми для успішної діяльності інтернет-магазинів. У середовищі, що постійно збільшує рівень глобалізації, потрібно докласти немало зусиль на шляху до впровадження документування в електронній комерції. Серед проблем: труднощі визначення місця укладення електронних документів, їх достовірність, збереженість і незмінність даних; конфіденційність, ідентифікація. Визначити, що електронний документ підписаний особою, що позначила себе в мережі Інтернет, можна за допомогою електронного цифрового підпису. що містить посилання на те, що ця сторона підтверджує інформацію, яка міститься в електронному документі. У випадках, коли закон або нормативний правовий акт вимагає, щоб договір або інший документ був представлений або збережений в оригіналі, вимога вважається виконаною відносно електронного документа, якщо сторони угоди забезпечили захист документа, цілісності й незмінності інформації, що міститься в ньому, і можуть при необхідності продемонструвати документ і інформацію, що міститься в ньому [7; 20]. Відсутність в Україні надійної системи стандартів щодо функціонування електронної комерції та вимог її текстового наповнення; нерозвиненість надійних засобів нормативно-правового забезпечення, цифрових підписів, стандарти і законодавча база недостатньо забезпечують питання розвитку електронної комерції та електронного документообігу - усе це є актуальними проблемами, що потребують вирішення.

Перспективним напрямом функціонування електронної комерції є торговельні інтернет- системи, які можуть здійснювати повний торговельний цикл, а головне - додатково інтегруватися в систему автоматизації внутрішнього документообігу торговельних підприємств, що є відображенням специфічних організаційних, структурних і виробничих особливостей.

Так, вдале застосування інформаційних технологій допоможе створити електронні комерційні гіпермедіа-документи, користування якими буде здійснюватися за допомогою всесвітньої павутини w.w.w. з посиланнями на об'єднану базу даних торговельних мереж (веб-сервер мережі Інтернет). Зазначені документи можуть включати до свого складу графічні зображення товарної продукції, її відеорекламу тощо, що допоможе сортувати, вибирати споживачу товарну продукцію, документи переглядаються за допомогою програм перегляду WWW [24].

Висновки

Документно-комунікаційне середовище торговельних підприємств включає в себе такі компоненти:

комунікації внутрішньої (оптової, роздрібної) і зовнішньої торгівлі;

комунікації між торговельними підприємствами й зовнішнім середовищем;

методи державного регулювання комерційної діяльності;

суб'єкти товарного та фінансового ринків і інфраструктури товарного ринку, виробники, споживачі як реципієнти й комуніканти комунікативного процесу;

комунікації між рівнями та підрозділами торгівлі з використанням офіційних (корпоративних), неофіційних, усних комунікацій;

маркетингові комунікації (персональні продажі, реклама, пропаганда, паблік рилейшнз, стимулювання збуту, директ-маркетинг, спонсорство, брендинг, тизер).

У торговельній діяльності України діє система виробничих і невиробничих комунікацій, які пов'язані цілями, функціями й організаційною структурою галузі. Якщо усунути складові комунікаційного середовища, торговельна галузь стає некерованою, її діяльність - нескоординованою. Необхідно підкреслити наявність тісного взаємозв'язку комунікаційного середовища галузі з маркетинговими комунікаціями. Пріоритетними напрямами розвитку комунікаційного середовища є вибір каналів комунікації, урахування професійного рівня підготовки працівників галузі, підвищення їх кваліфікації, розвиток інфраструктури торгівлі та її суб'єктів.

Основу структури документною-комунікаційного середовища торговельних підприємств становлять: торговельний процес і торговельні операції як підґрунтя торговельної діяльності, орієнтованої на споживачів інформації (власники торговельних підприємств, управлінський персонал, працівники і службовці, менеджери, організатори переміщень товару, маркетингові агентства, ділові партнери, інвестори, банки, постачальники, покупці та замовники, органи державного регулювання і контролю тощо), учасники торговельної діяльності, зосереджені на отриманні прибутку [30-32].

Список використаної літератури

Апопій В. В., Криган Р. В., Процишин О. Р. Глобалізаційні процеси і нові тенденції розвитку внутрішньої торгівлі України. Торгівля, комерція, підприємництво : зб. наук. пр. / Львів. ко- мерц. акад. Львів, 2014. Вип. 16. С. 7-14.

Ананьєв О. М., Білик В. М., Гончарук Я. А. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності. Львів, 2006. 584 с.

Войчак А. В., Камишніков Р. В. Конкурентні переваги підприємства: сутність і класифікація. Маркетинг в Україні. 2005. № 2. С. 50-53.

Внутрішня торгівля України : монографія / А. А. Мазаракі, В. Д. Лагутін, А. Г. Геращенко та ін. ; за заг. ред. А. А. Мазаракі. Київ, 2016. 864 с.

Дейнека О. Є. Формування маркетингової стратегії розвитку роздрібного мережевого підприємства : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.04. Тернопіль, 2011.263 с.

Дроздова (Шевченко) О. В. Електронна документація обліку діяльності торговельних підприємств: організаційний аспект. Студії з архівної справи та документознавства : зб. наук. пр. / Держ. ком. архівів України, Укр. наук.-дослід. ін-т архів. справи та документознавства. Київ, 2012. Т. 20. С.146-154.

Ерёмин В. Н. Маркетинг: основы и маркетинг информации. Москва, 2006. 656 с.

Зовнішня торгівля України : монографія / А. А. Мазаракі, Т. М. Мельник, Н. О. Іксарова та ін. ; за заг. ред. А. А. Мазаракі. Київ, 2016. 600 с.

Іванов Ю. В., Артеменко Л. М. Розвиток роздрібної торгівлі в Україні. Мережевий бізнес і внутрішня торгівля України : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф., 17-18 квіт. 2013 р. / Полтав. ун-т економіки і торгівлі. Полтава, 2013. С. 193-195.

Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг / В. В. Апопій, С. Г. Бабенко, Я. А. Гончарук та ін. Київ, 2002. 458 с .

Ковальчук Т. Т., Марко І. Ю., Марко Є. І. Сучасний інформаційний ринок (концептуально- пізнавальний контекст) : монографія. Київ, 2011.255 с.

Кравець В. Інтернет-комерція в Україні. Вісник Національного банку України. 2012. № 3. С.17-20.

Краснокутська Н. С. Управління потенціалом торговельного підприємства : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.04. Київ, 2010. 545 с.

Ляшевська В. І. Державне стимулювання конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації підприємствами : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / Полтав. ун-т економіки і торгівлі. Полтава, 2016. 20 с.

Маловичко С. В. Теорія та методологія управління електронною торгівлею підприємств : ав- тореф. дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.04 / Харків. держ. ун-т харчування та торгівлі. Харків, 2016. 42 с.

Мережа роздрібної торгівлі та ресторанного господарства підприємств на 1 січня 2016 року : стат. бюл. Державна служба статистики України : уряд. портал. Київ, 1998-2016. URL: http://www.ukrstat.gov.ua.

Савощенко А. С. Інфраструктура товарного ринку. Київ, 2005. 336 с.

Свидрук І. І. Формування систем управління в підприємствах електронної торгівлі : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.04 / Львів. комерц. акад. Львів, 2007. 20 с.

Свободная энциклопедия маркетинга. MARKETOPEDIA. Онлайн энциклопедия маркетинга : сайт. 2009-2012. URL: http://www.marketopedia.ru.

Страхарчук А. Я., Страхарчук В. П. Інформаційні технології в економіці. Київ, 1999. 357 с.

Тарасюк Г. М. Планування комерційної діяльності. Київ, 2005. 400 с.

Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства : монографія / за заг. ред. Ю. Б. Іванова, О. М. Тищенка. Харків, 2006. 384 с.

Тєлєтов А. С., Гайтина Н. М., Кириченко Т. В. Особливості реклами на місці продажу в сфері роздрібної торгівлі. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2014. № 3. С. 29-48.

Тронь С. П. Інформаційне забезпечення при провесно-орієнтованому управлінні торговельними підприємствами : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.04 / Полтав. ун-т економіки і торгівлі. Полтава, 2016. 20 с.

Хурса М. М. Комерційна діяльність на ринку товарів і послуг. Полтава, 2012. 199 с.

Шевченко О. В. Особливості розробки концептуальної моделі системи документаційного забезпечення комерційної діяльності України. Бібліотекознавство. Документознавство. Ін- формологія. 2015. № 3. С. 58-68.

Шевченко О. В. Складові системи документаційного забезпечення вітчизняних комерційних підприємств. Інформація, комунікація, суспільство - 2015 : матеріали ІУ Міжнар. наук. конф. ІСв-2015. Львів, 2015. С. 202-204.

Шевченко О. В. Удосконалення документаційного забезпечення комерційної діяльності в галузевому комунікаційному середовищі України. Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : зб. матеріалів Всеукр. наук.-теорет. конф. (м. Харків, 22-23 квіт. 2015 р.) / М-во культури України, Харків. держ. акад. культури. Харків, 2015. С. 208-209.

Размещено на Allbest.ru