Регулювання цін на лікарські засоби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Регулювання цін на лікарські засоби

Забезпечення належного доступу населення до медичних препаратів є однією з функцій сучасної правової демократичної держави та важливим елементом соціальної політики. Одним із методів полегшення доступу до лікарських засобів є зменшення ціни на них, надання пільг, часткове чи повне фінансування державою, особливо це необхідно у випадку життєво важливих ліків.

Останніми роками багато розвинених країн здійснюють реформи у сфері охорони здоров'я з метою розширення забезпечення медичними послугами усіх категорій населення, зокрема найвідоміша та найбільш обговорювана з них - реформа Барака Обами, що стартувала ще у 2010 році. В Україні питання реформування медичної галузі також актуалізуються, запроваджуються пілотні проекти, обговорюються їх результати. У зв'язку з цим наразі дуже важливо вивчити міжнародний досвід функціонування та реформування систем охорони здоров'я, щоб ефективно використати його у вітчизняній практиці, в тому числі й у контексті регулювання цін на лікарські засоби. Аналіз такого досвіду і є метою даної статті.

Питання регулювання цін на лікарські засоби в Україні та за кордоном вивчали Пашков В.М., Шведова Н.А., Нємова Л.А., Півень О., Снєгирьов Ф., Галій Л. В., Нестеренко Л., Журавель В., Некрот О.

Загалом у світі набула поширення практика змішаного ціноутворення на лікарські засоби (далі - ЛЗ): не існує країн з повністю вільними чи повністю регульованими цінами. Більшою чи меншою мірою ціни на ліки регулюються практично всіма державами. У таких країнах, як США, Німеччина, Великобританія, Швеція, Данія провідну роль займає вільне ціноутворення, коли ціна визначається співвідношенням попиту та пропозиції. У Франції ж, Іспанії, Бельгії, Японії, Китаї та Індії існує більш жорстке державне регламентування та контроль за цінами.

У країнах з переважно вільним ціноутворенням, деякі сегменти ринку чи аспекти торгівлі регулюються державою. Наприклад, у Німеччині регулювання відбувається в основному в сфері оптово-роздрібної торгівлі, у Великобританії - у сфері патентування препаратів (регламентується рівень доходів компаній, які їх виробляють), у США регулювання здійснюється стосовно державних соціальних програм Medicare, FSSР (Federal Supply Schedule of Prices) та Medicaid [6, c.3-21], які забезпечують пільги у сфері медицини для малозабезпечених верств американського суспільства, безробітних, пенсіонерів, інвалідів, тобто для тих, хто найбільше потребує допомоги. У Канаді держава регулює ціни на запатентовані препарати та на рецептурний чітко визначений перелік лікарських засобів.

У країнах з провідною роллю державного регулювання фармацевтичного ринку вільне ціноутворення існує на препарати, які не підпадають під державні соціальні програми та не передбачають особливих пільг чи відшкодування.

У всіх країнах регулюються ціни на лікарські засоби (далі - ЛЗ), вартість яких підлягає компенсації за рахунок бюджетних коштів чи /або з фондів медичного страхування (рецептурні ліки). В той же час, ціни на ЛЗ, які не підлягають відшкодуванню через систему соціального страхування (безрецептурні препарати), не регламентуються державою.

Крім зазначеного, виділяють так звані позитивні та негативні списки ЛЗ. Препарати, які входять до позитивних списків, підлягають пільговому чи безкоштовному відпуску за рахунок компенсації, а ті, що належать до негативних списків, продаються за ринковою ціною. Найбільш поширеною є практика позитивних списків (наприклад, у Франції, Бельгії, Швеції, Італії, Данії та ін.). ЛЗ, включені до позитивних списків, повинні відповідати міжнародним стандартам ефективності та безпеки та бути призначеними для лікування найпоширеніших хвороб. Наприклад, у Франції ліки, за якими отримується компенсація, мають бути включені у позитивний список, що складається з близько 4500 найменувань ЛЗ (близько 90% ринку французької фармації). Для того, щоб входити до позитивного списку, ліки мають отримати рекомендації Комісії з прозорості та Економічного комітету медичних продуктів - CEPS. Комісія з прозорості здійснює фармацевтичну оцінку препаратів та надає рекомендації щодо того, які ліки повинні бути включені до позитивного переліку та за якими препаратами має надаватися компенсація.[3]

Загалом можна виділити прямі та непрямі методи регулювання цін на ліки. До прямих методів належать: законодавче регламентування ціни, нормативи, накази, розпорядження, квоти, ліцензії, тендери, державні замовлення, ліміти. Непрямі методи передбачають застосування інструментів фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної та інших політик з метою створення певного економічного середовища, яке змушує діяти економічних суб'єктів у потрібному державі напрямку.

Інструментами прямого регулювання цін на ЛЗ є тимчасове «заморожування» цін, застосування граничних цін чи граничних коефіцієнтів їх підвищення, граничних рівнів торговельних надбавок, граничних нормативів, або запровадження обов'язкового декларування зміни цін. Введення граничних нормативів рентабельності, дотування виробників соціально важливих ЛЗ чи вітчизняних виробників, надання цільових компенсацій споживачам, пільгове оподаткування, диференціювання рівня ставок товарних податків, зміна ставок ввізного мита на імпортну сировину, підвищення ставок непрямих податків - інструменти непрямої політики регулювання цін на лікарські засоби.

Серед методів цінового регулювання найпопулярнішими є реєстрація цін (Японія, Франція, Іспанія, Швеція, Бельгія, Індія) та еталонне ціноутворення (Німеччина, Данія, Норвегія, Нідерланди). Вони належать до прямих методів.

Реєстрація цін - встановлення максимальної ціни на препарат на певний термін, коли ціна встановлюється на рівні закупівельних, роздрібних чи на рівні цін виробників з урахуванням порівняння цін на аналогічні вітчизняні чи імпортні ЛЗ. Наприклад, у Китаї при встановленні цін на імпортні ліки для порівняння використовують вітчизняні аналоги чи ціни тих країн, які знаходяться приблизно на такому ж рівні економічного розвитку. У деяких країнах при реєстрації цін враховується об'єм продажів, структура витрат та прибуток (Бельгія, Індія, Швеція, Китай).[4]

Еталонне ціноутворення - встановлення ціни, яка визначає верхню межу компенсації вартості препарату системою медичного страхування. Якщо застрахована ціна перевищує еталонну, то різницю доплачує пацієнт. Таке ціноутворення вигідне як споживачам (дозволяє мінімізувати витрати на ліки), так і виробникам (забезпечує достатній рівень попиту на продукцію). При визначенні еталонних цін враховують, як і при реєстрації цін, вартість аналогів на внутрішньому та зовнішньому фармацевтичному ринку. Так, у Швеції, ціна встановлюється на рівні ціни найдешевшого дженерика плюс 10% і переглядається 4 рази на рік. [7,c.1-23]

Ще одним поширеним методом регулювання ціноутворення на ЛЗ є встановлення граничних торговельних надбавок. У країнах Західної Європи граничні торговельні надбавки (оптові та роздрібні) встановлюються на рівні не більше 8% та 25% відповідно. У Східній та Центральній Європі рівень надбавок трохи вищий. Наприклад, у Чехії гранична надбавка оптової торгівлі складає 9-12%, роздрібної 24-26%. У Болгарії розмір граничної оптової надбавки дорівнює 18%, а роздрібної - 28% від оптової ціни.[1, c.10]

У країнах Центральної та Східної Європи існують свої особливості регулювання цін на лікарські засоби. Загалом застосовується змішана система ціноутворення, однак у Чехії, Словаччині та Словенії державне регулювання є більш жорстким, ніж у решті країн. [4] Специфічні риси систем ціноутворення на ЛЗ в різних країнах Центральної та Східної Європи можна побачити в таблиці.

В цілому, державне регулювання цін у країнах Центральної та Східної Європи ґрунтується, як правило, на застосуванні системи реєстрації цін, якій зазвичай підлягають максимальні ціни виробників і ціни на препарати зарубіжного виробництва. Застосовується також перереєстрація цін, що дозволяє враховувати рівень інфляції та коливання валютного курсу. У більшості країн регулювання цін шляхом їх реєстрації поширюється лише на ЛЗ, вартість яких підлягає відшкодуванню, з метою обмеження витрат на лікування. До препаратів, які не охоплені системою відшкодування за рахунок страхових або бюджетних організацій, застосовується вільне ціноутворення. Варто зазначити, що процес реєстрації максимальних цін на препарати, вартість яких підлягає відшкодуванню, в більшості випадків здійснюється в поєднанні з еталонним ціноутворенням. Також поширеною є практика протекціонізму на ринках фармацевтичної продукції цих країн, спрямована на зниження витрат на ЛЗ та на підтримку вітчизняного виробництва.

В Україні особливості державного регулювання цін на ЛЗ визначаються постановами КМУ №333 від 25 березня 2009 р. «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення», № 1012 від 01.11.2010 р. «Питання декларування зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби, які закуповуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів», № 762 від 13 серпня 2012 р. щодо розширення переліку ліків, на які встановлюється державне регулювання цін. [2]

Існує Національний перелік лікарський засобів (215 одиниць). Ціни на ліки, які до нього входять, підлягають державному регулюванню. Воно передбачає встановлення максимально допустимих розмірів надбавок під час оптової чи роздрібної торгівлі, враховуючи референтні ціни на ЛЗ (ціни в середині країни та за її межами). Так, оптові надбавки не можуть перевищувати 12% оптово-відпускної ціни, а роздрібні - 25% закупівельної ціни:

Закупівельна ціна Роздрібна надбавка

до 100 грн. 25%;

100-300 грн 23%;

300-500 грн 20%;

500-1000 грн 15%;

понад 1000 грн 10%. [8]

З 1 червня 2012 до 31 грудня 2013 року в Україні діятиме пілотний проект щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою, метою якого є підвищення доступності даних ліків для хворих, особливо з категорії соціально незахищених. Регулювання здійснюється шляхом встановлення референтних цін, а також часткової компенсації громадянам вартості ліків за рахунок державного та місцевих бюджетів. Проект уже приніс позитивний результат. Тільки за 7 місяців (з червня по грудень 2012 року) середня вартість 1 упаковки знизилась на 12%, а також розширилось коло споживачів препарату. Хворі на гіпертонічну хворобу стали на 12% частіше звертатися до лікаря, попит на ліки від цієї хвороби зріс на 12-18%. У результаті комплексних заходів регулярне лікування почали 2,35 млн. чоловік, у яких була виявлена гіпертонічна хвороба. У 2013 році планується прширити даний проект на інші соціально важливі ліки, зокрема від цукрового діабету.

Таким чином, Україна перебуває на шляху докорінного реформування медичної галузі, наближення її стандартів до Європейських. Зарубіжний досвід регулювання цін на ліки може бути корисним у зв'язку з необхідністю забезпечення доступу до медичних препаратів всіх верств населення, здешевлення вартості ліків (адже в Україні вона є невиправдано високою). Цікавим є досвід використання методів реєстрації цін, еталонного ціноутворення, компенсації вартості ЛЗ за рахунок бюджетів. Вони забезпечують не лише зниження цін та полегшення доступу населення до медичних препаратів, а й зростання доходів бюджету, виробників і продавців.

Таблиця. Аналіз систем ціноутворення на ЛЗ у деяких країнах Центральної та Східної Європи

Джерело: Півень о., Нестеренко Л.,Журавель В.. Центральна та Східна Європа: основні принципи ціноутворення на готові лікарські засоби. [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.apteka.ua/article/13814

Література

ціноутворення лікарський реформування

1. Галій Л. В. Наукове обґрунтування та розробка методичних підходів до регулювання цін на лікарські засоби: дис. доктора фармацевтичних наук: 15.00.01 / Галій Лариса Віталіївна. - Х., 2004. - 153 с.

2. Некрот О. Медична реформа в Україні чи повзуча прихватизація системи охорони здоров'я?[Електронний ресурс] - Режим доступу:http://ua-ekonomist.com/149-medychna-reforma-v-ukrayini-chy-povzucha-prihvatizaciya-sistemy-ohorony-zdorovya.html

3. Пашков В.М. Реєстрація цін на фармпродукцію: порядок її відпуску. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.apteka.ua/article/138981

4. Півень О.,Снєгирьов Ф. Мировой опыт ценообразования на лекарственные средства [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.apteka.ua/article/13798

5. Півень О., Нестеренко Л., Журавель В.. Центральна та Східна Європа: основні принципи ціноутворення на готові лікарські засоби. [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.apteka.ua/article/13814

6. Шведова Н.А. Актуальность реформы американского здравоохранения. // США и Канада. - №3. - 2010. - С.3-21

7. European experiences with prescription drug pricing. France, Norway and the United Kingdom. October 2006 [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://assets.aarp.org/www.aarp.org_/cs/gap/ldrstudy_prescdrugs.pdf

8. сайт газети «Аптека»[Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.apteka.ua

9. сайт Міністерства Охорони здоров'я України [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.moz.gov.ua

Размещено на Allbest.ru