Класифікація акцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Реферат з предмету: «Маркетинг»

На тему: «Класифікація акцій»

Студентки: III курсу

Групи ФБС-16-2

Чорнодуб Дар'ї

Хмельницький 2018

Зміст

Вступ

1. Ознаки і властивості цінного паперу

2. Економічна і правова природа акцій. Поняття акції

3. Звичайні акції

4. Привілейовані акції та їх види

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Перехід Російської Федерації від централізованого державного планування фінансово-господарської діяльності до ринкової економіки зумовив відродження акціонерних товариств, які є сьогодні однією з найбільш поширених форм організації підприємницької діяльності. Емісійним цінним папером, яка закріплює права її власника (акціонера) на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством і на частину майна, що залишається після його ліквідації, є акція (нім. Aktie, від лат. Actio - дія , штраф). Акція - єдина корпоративна цінний папір в російському законодавстві, що засвідчує право членства в акціонерному товаристві. Випуск акцій, як видно із самої їх назви, може здійснюватися тільки акціонерними товариствами, які таким чином формують свій статутний капітал.

Акції відіграють величезну роль в економіці. З їх допомогою грошові заощадження фізичних та юридичних осіб перетворюються в реальні матеріальні об'єкти, обладнання і технологію. Вони перерозподіляють грошові кошти, надають певні права їх власникам, крім права на капітал, забезпечують отримання доходу і (або) повернення самого капіталу.

Все викладене свідчить про актуальність вивчення акцій як виду цінних паперів.

Метою даної курсової роботи є розгляд акцій як цінних паперів та їх видів.

Для реалізації названої мети вирішимо наступні завдання роботи:

- проаналізувати ознаки і властивості цінного паперу;

- виявити економічну і правову природу акцій;

- визначити поняття акції;

- класифікувати акції на види;

- вивчити окремі види акцій.

1. Ознаки і властивості цінного паперу

У розвиненій економіці об'єктом товарного (майнового) обігу стають не тільки речі, але й майнові права, в тому числі виражені в спеціальних документах - цінних паперах.

Виникли цінні папери в епоху раннього середньовіччя. Їх поява в майновому обороті, а потім і швидкий розвиток об'єктивно обумовлені динамікою двох головних елементів ринкової економіки - товару і грошей. З ростом обсягів виробництва товаровласникам ставало все важче зберігати товари при собі raquo ;, переміщати їх з місця на місце, передавати з рук в руки. Так виникла необхідність в документі, який заміщав б собою товари, надійно свідчив про наявність у його володаря певних товарів, їх кількість, якість, місце зберігання та інших даних. Поступово перестали задовольняти потреби ринкової економіки та гроші. Грошей часто не вистачало. Перебуваючи при їх власника, вони завжди представляють привабливу і легку здобич для злодіїв та інших зловмисників. Ставала все більш очевидною потреба в пошуку їх замінників - грошових сурогатів, документа, який підтверджував би фінансові можливості його власника.

М.М. Агарков розглядав в якості цінних паперів документи, які мають цінність в силу міститься в них права, для реалізації якого необхідно пред'явлення паперу певній особі. В економічних довідкових виданнях цінні папери розглядаються то як документи майнового змісту, з якими нерозривно пов'язане право, то як грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, що випустила ці документи, і їх власниками і передбачають виплату доходів у вигляді процентів або дивідендів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Для визнання документа цінним папером він повинен відповідати деяким особливим ознаками (властивостями), що випливають з вимог закону. До їх числа відноситься, по-перше , Літеральна, під якою розуміється можливість вимагати виконання тільки того, що прямо позначено у цінному папері. Звідси необхідність встановлення і дотримання строго формальних реквізитів, за відсутності хоча б одного з яких документ втрачає властивості цінного паперу (стає недійсним). Цінний папір - строго формальний документ.

Радою при Президентові РФ з кодифікації цивільного законодавства схвалена Концепція розвитку цивільного законодавства Російської Федерації, де, зокрема, зазначено, що п.2 ст.144 ЦК передбачає, що відсутність обов'язкових реквізитів цінного паперу або невідповідність цінного паперу встановленій для неї формі тягне її нікчемність. Разом з тим правові наслідки нікчемності цінного паперу не передбачені. Доцільно встановити наступне загальне наслідок порушення вимог до форми та реквізитами цінного паперу: такий документ не вважається цінним папером, але при цьому може мати значення простий розписки, боргового документа тощо.

По-друге , це легітимація суб'єкта права, вираженого у цінному папері, тобто його узаконення в якості уповноваженої по паперу особи. Йдеться насамперед про спосіб позначення такого суб'єкта, формі (або ступеня) його визначеності (різною, наприклад, в іменних і пред'явничих цінних паперах).

Третім найважливішою властивістю такого документа є необхідність його презентації (пред'явлення зобов'язаному особі). Тільки в цьому випадку можлива безперешкодна реалізація вираженого в документі права, бо лише пред'явлення паперу гарантує здійснення права уповноваженої особи і лише пред'явнику оригіналу цього документа зобов'язана особа повинна надати виконання. Інші документи, що використовуються в обороті, можуть доводити наявність або утримання відомих правовідносин (розписка, текст договору тощо), але не стають обов'язковою умовою реалізації складових їхніх прав. Тому початок презентації відрізняє цінний папір від інших документів, що мають цивільно-правове значення.

Цінний папір, по-четверте , характеризується також абстрактністю закріпленого в ній зобов'язання, оскільки відмова від його виконання зобов'язаною особою з посиланням на відсутність підстави або його недійсність не допускається (п.2 ст.147 ЦК). Це правило діє і в тому випадку, якщо в самій цінному папері зазначено підставу її видачі, яке, наприклад, оспорюється боржником. Лише відсутність передбачених законом реквізитів може спричинити недійсність цінного паперу (і, отже, вираженого в ній права).

Нарешті, по-п'яте , цінний папір надає вираженого в ній праву властивість автономності. Мається на увазі, що особа, законним порядком придбала цінний папір, отримує по ній право вимоги, не залежне від прав на дану папір попереднього володаря, тобто має автономний (самостійний) характер. У силу цієї обставини виражене в папері право переходить до добросовісного набувача таким, яким воно позначено в папері, і тому зобов'язана за даної цінним папером особа не вправі протиставити такому набувачеві будь-які заперечення, засновані на його правовідносинах з попередниками. Інакше кажучи, учасники правовідносини за цінним папером можуть довіритися її формальним реквізитами, не беручи до уваги інших обставин. Така властивість нерідко іменується також початком публічної достовірності.

Цим властивістю не володіють так звані звичайні іменні цінні папери, які тому не завжди відносять до числа цінних паперів. У літературі їх іноді називають ректа-паперами (від нім. Rektapapier - іменні цінні папери), оскільки в них прямо (rekta) позначено уповноваженою особа (векселі і чеки, які містять обмовку не наказу або аналогічну їй і тим самим виключають їх передачу іншим особам).

2. Економічна і правова природа акцій. Поняття акції

У ГК перераховані види цінних паперів: державна облігація, облігація, вексель, чек, депозитний і ощадний сертифікати, банківська ощадна книжка на пред'явника, коносамент, акція , приватизаційні цінні папери та інші документи, які законами про цінні папери або у встановленому ними порядку віднесено до цінних.

Наймасовішими і значними видами основних цінних паперів є облігації та акції.

Відповідно до ст.128 ГК акція належить до речей, володіє вільної оборотоспособністю і може бути самостійним предметом угод (дарування, купівлі-продажу тощо). Права, що випливають з акції, дозволяють її власнику реалізувати своє право на участь в АТ.

Акції випускаються (емітуються) АТ з метою залучення додаткових грошових коштів для своєї діяльності, здійснюваної через їхню реалізацію фізичним (громадянам) і юридичним (організаціям) особам.

Умови емісії (випуску) акцій, в тому числі їх кількість, форма випуску, а також права, які матимуть власники цих акцій, фіксуються у статуті товариства і в спеціальному документі - проспекті емісії акцій. Проспект емісії акцій в обов'язковому порядку реєструється в Міністерстві фінансів РФ.

Арбітражним судом Ростовської області було розглянуто позовну заяву конкурсного керуючого про визнання недійсними угод міни організацією-боржником (материнським суспільством) акцій дочірніх товариств на власні акції. Аргументація позивача будувалася на порушенні сторонами угод порядку прийняття рішень про придбання акцій, здійсненні угод із зацікавленими особами та ін. При дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що випуск акцій організації-боржника був зареєстрований до укладення оскаржених угод, а випуск акцій дочірніх товариств, хоча і пройшов реєстрацію, але кілька часу опісля. Виникло питання про те, чи існували взагалі акції, випуск яких не був зареєстрований, як майно, що підлягає обміну (ст.567 ЦК). Суд порахував оспорені угоди неукладеними і відмовив у позові виходячи з того, що відсутність реєстрації випуску виключає не тільки обіг цінних паперів, але і саме їхнє існування як об'єктів цивільних прав (акцій). У відсутність акцій хоча б у однієї сторони договору міни предмет договору не може вважатися певним, а сам договір - ув'язненим.

Особливістю акції як цінного паперу, що засвідчує право членства в корпорації, є те, що надані нею майнові і немайнові права тісно пов'язані, переплетені між собою, що дозволяє зробити висновок про те, що акція представляє своєрідний комплекс прав - право членства в корпорації. Таким чином, кожен власник цінного паперу - акціонер - є суб'єктом корпоративних відносин. Під членством у відкритому АТ розуміється сукупність прав та обов'язків акціонера по відношенню до суспільства, обумовлена ??законодавством та статутом товариства. У відкритому АТ в акціонерів відсутні членські права і обов'язки по відношенню до іншим акціонерам.

У будь-якої корпорації, під якою розуміється добровільне об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб, організоване на засадах членства його учасників, в учасників традиційно мається тріада правомочностей: право на участь в управлінні справами товариства, право на отримання прибутку і право на отримання ліквідаційної квоти, але тільки в АТ, що є об'єднанням капіталів з широким і постійно оновлюється колом учасників, ці права отримали закріплення у цінному папері - акції і тим самим придбали властивість оборотоздатності в спрощеному порядку. Ці права, надані акцією, є тим мінімумом, який не залежить від кількості акцій (частки в статутному капіталі). Однак існує пряма залежність між кількістю акцій, що належать акціонеру (частка у статутному капіталі), і обсягом належать прав: чим більше пакет акцій (вище частка у статутному капіталі), тим значніше обсяг належать прав.

Питання про правову природу цих прав, покликаних забезпечити баланс інтересів акціонерів і менеджменту, акціонерів - власників великих пакетів акцій і міноритарних акціонерів, не отримав однозначного рішення в юридичній літературі.

Наприклад, Г. Шершеневич зазначав, що" в матеріальному значенні, як право участі в підприємстві, акція становить необхідний момент в акціонерному товаристві. У свою чергу, це право участі виражається в троякої формі:

а) участь у розділі прибутку, отриманого підприємством;

б) участь у розділі майна товариства при його ліквідації;

в) участь в управлінні справами товариства.

Два перших правомочності майнового характеру, третє - особистого" .

Слід погодитися з О. Садиковим в тому, що немайнові відносини особистого характеру, супутні майновим, виникають у діяльності господарських товариств і товариств, учасники яких мають право брати участь в управлінні справами товариства і суспільства, отримувати інформацію про їх діяльності та знайомитися з відповідною документацією.

3. Звичайні акції

Звичайні акції - важливий інструмент фінансового ринку. У формуванні фінансових ресурсів АТ звичайні акції відіграють вирішальну роль. Їх частка у статутному капіталі товариства відповідно до російського законодавства не може бути менше 75%. У переважній більшості питома вага звичайних акцій в капіталі компаній значно вище. У багатьох суспільствах статутний капітал сформований тільки за рахунок звичайних акцій. Власники звичайних акцій мають такі права і переваги перед власниками привілейованих акцій:

- право брати участь в управлінні АТ через голосування на зборах акціонерів;

- право на отримання дивіденду. Оголошення дивідендів віднесено

до компетенції загальних зборів, однак тут велика роль і ради директорів, який представляє загальним зборам акціонерів рекомендації щодо визначення розміру дивідендів та порядок їх виплати. Загальні збори при ухваленні рішення не може перевищити їх розмір; можливість швидко наростити вкладений капітал, збільшення якого йде за рахунок двох факторів: нарахування дивідендів і зростання курсової вартості акцій;

- можливість досить легко продати або купити додаткові акції, оскільки звичайні акції в більшій мірі, ніж привілейовані, задовольняють умовам ринку;

- право на отримання частини майна АТ при його ліквідації, про після задоволення вимог кредиторів і власників привілейованих акцій.

Одна з головних особливостей звичайної акції як носія права власності полягає в тому, що акціонер в більшості випадків не може вимагати у АТ повернути йому внесену суму. Саме це дозволяє АТ вільно розпоряджатися своїм капіталом, не побоюючись, що частина його доведеться повернути акціонерам за їх запитом. Звідси випливає, що звичайна акція - це безстроковий цінний папір, який не випускається на якийсь обумовлений період. Життя акції закінчується лише з припиненням існування АТ. Це може статися при добровільній ліквідації фірми, поглинанні її іншою фірмою або злиття з нею, а також у результаті примусової ліквідації за рішенням суду, якщо підприємство визнано банкрутом і недоцільно проведення реорганізаційних процедур.

Звичайні акції завжди пов'язані з ризиком фінансових втрат. У разі ліквідації АТ унаслідок неспроможності, а цей випадок не можна виключити, вибудовується черга з тих, хто має права на майно розорився суспільства. Насамперед підлягають врегулюванню відносини з усіма кредиторами, потім - з власниками привілейованих акцій, і на самому останньому місці стоять власники звичайних акцій. акція привілейований економічний

Компанії широко використовують механізм функціонування акцій для формування та збільшення статутного капіталу. На першому етапі в момент створення АТ засновники визначають необхідний їм розмір статутного капіталу і покривають його за рахунок своїх внесків, отримуючи еквівалентне число акцій. При установі АТ весь статутний капітал повинен бути повністю розподілений між засновниками.

У країнах з розвиненою інфраструктурою фондового ринку існують різні типи звичайних акцій, що обмежують права акціонерів. Емітент, щоб не допустити скупку контрольного пакета, випускає різновиди звичайних акцій з обмеженням права голосу. Ці акції називають обмеженими.

4. Привілейовані акції та їх види

Привілейована акція, на відміну від звичайної, не дає права голосу на загальних зборах акціонерів, а привілеї власника такої акції полягають в тому, що в статуті повинні бути визначені розмір дивіденду та/або вартість, виплачувана при ліквідації суспільства (ліквідаційна вартість), які визначаються у твердій грошовій сумі або у відсотках до номінальної вартості привілейованих акцій. Однак закон визначає випадки, коли власник привілейованої акції отримує право брати участь у загальних зборах акціонерів з правом голосу при вирішенні питань:

- про реорганізацію та ліквідацію товариства;

- про внесення змін і доповнень до статуту суспільства, обмежують чи змінюють права акціонерів, власників привілейованих акцій.

Право голосу власник привілейованих акцій отримує і в тому випадку, якщо на річних зборах акціонерів приймається рішення про невиплату або неповну виплату встановлених дивідендів.

У Законі про акціонерні товариства передбачається випуск одного або декількох типів привілейованих акцій. Виділяються два типи привілейованих акцій: кумулятивні і конвертовані.

При випуску конвертованих привілейованих акцій повинні бути визначена можливість і умови їх конвертації в звичайні акції або привілейовані акції інших типів. При випуску конвертованих акцій необхідно встановити період, пропорційність і курс обміну. Період обміну конвертованих акцій повинен бути не менше трьох років. Курс конвертації встановлюється в момент випуску таких акцій, і він трохи перевищує поточний ринковий курс звичайних акцій в той період. Тому якщо у встановлений період обміну поточний ринковий курс звичайних акцій перевищить курс конвертації, власник конвертованій привілейованої акції має можливість отримати додатковий дохід, обмінявши свою акцію за курсом конвертації і тут же продавши її за більш високим курсом. Така можливість дозволяє емітенту встановлювати за конвертованими привілейованими акціями дивіденд нижче, ніж по інших типах привілейованих акцій. Якщо термін обміну закінчений, а власник конвертованій привілейованої акції не обміняв її ні на яку іншу акцію, вона зізнається прямий (простий) привілейованою акцією.

При конвертації акцій в акції з іншими правами необхідно розрізняти конвертацію привілейованих акцій певного типу в привілейовані акції з іншим обсягом прав, але того ж типу, і конвертацію привілейованих конвертованих акцій певного типу в звичайні акції або привілейовані акції іншого типу (конвертацію як здійснення прав за цінним папером).

Статут може наділити власника конвертованій привілейованої акції правом голосу на загальних зборах акціонерів, при цьому кількість голосів повинно відповідати тій кількості звичайних акцій, на які обмінюється належить йому привілейована акція. АТ за законом може випускати два і більше типу привілейованих акцій. Велике поширення за кордоном отримали відкличні, або поворотні, привілейовані акції. Суть їх полягає в тому, що вони можуть бути погашені на відміну від звичайних, які не можуть гаситися до тих пір, поки існує АТ, їх випустило. Відкликання або зворотність АТ може забезпечити різними способами:

Викуп з премією. Премія виступає в ролі своєрідної компенсації інвестору за те, що він втрачає належний йому джерело доходу. При цьому викуп може відбуватися цілком у будь-який час після повідомлення про викуп або частинами у встановлені терміни. Погашення відбувається за ціною, яка встановлюється вище номіналу з урахуванням невиплачених дивідендів.

Викуп через викупної або відкладений фонди. Формування викупного фонду дає можливість щорічно викуповувати через вторинний ринок певну частину привілейованих відзивних акцій і тим самим сприяти стабілізації ринку своїх акцій. Відкладений фонд формується АТ для того, щоб провести викуп з премією.

Забезпечення гарантій дострокового викупу за ініціативою держателя за рахунок випуску так званих ретректівних привілейованих акцій. До їх випуску вдаються тоді, коли у емітента немає абсолютних гарантій відкликання привілейованих акцій шляхом погашення за допомогою викупу. При випуску таких типів привілейованих акцій утримувач сам встановлює термін гасіння, повідомляє про це емітента і при настанні терміну гасіння пред'являє їх.

Висновок

АТ може випустити привілейовані акції з часткою участі. Такі акції дають право її власнику не тільки на фіксований дивіденд, встановлений при її випуску, а й на додатковий дивіденд, якщо дивіденд за звичайними акціями за підсумками року його перевищить.

Можуть випускатися гарантовані привілейовані акції. Такі акції можуть бути випущені дочірніми підприємствами. У цьому випадку дивіденд по привілейованим акціям гарантується репутацією вищестоящої організації. Це має привернути інвесторів до купівлі акцій дочірнього підприємства.

Привілейовані акції типу Б випускалися в рахунок частки статутного капіталу, що належить фонду майна, і власником таких акцій ставав фонд майна, також отримував їх безкоштовно. Для виплати дивідендів за такими акціями направляється 5% чистого прибутку, але розмір дивіденду по них не повинен бути нижче дивіденду, що виплачується по звичайних акціях. Число таких акцій не повинно перевищувати 25% статутного капіталу. Фонд майна, який є власником акцій даного типу, має право без згоди інших акціонерів вільно продавати їх необмеженому колу покупців, однак при їх продажу вони автоматично конвертуються у звичайні акції. Тримач привілейованих акцій типу Б не має права голосу, хоча може бути присутнім на зборах акціонерів і вносити свої пропозиції з обговорюваних питань.

Список використаної літератури

1. Азарян О. Маркетинг: принципи та функції: Навч. посіб. для студ. вищ. навч закл. / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.І.Туган-Барановського / Олена Михайлівна Азарян (ред.). -- 2. вид., перероб. і доп. -- К. : НМЦВО МОіН України, 2001. -- 319с.

2. Антошкіна Л. Маркетинг: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни для підгот. бакалаврів за напрямом 0501 "Економіка і підприємництво" / Бердянський ін-т підприємництва -- Донецьк : Юго-Восток, 2006. -- 171с.

3. Астахова І. Маркетинг: Навч. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. -- Х. : Видавництво ХНЕУ, 2006. -- 208с.

4. Балабанова Л. Маркетинг: Підручник для студ. вищ. навч. закладів. -- Донецьк, 2002. -- 562с.

5. Буряк П. Маркетинг: Навчальний посібник/ Петро Буряк, Борис Карпінський, Яніна Карпова,; М-во освіти і науки України, Львівська держ. фінансова акад.. - К.: ВД "Професіонал, 2005. - 318 с.

6. Гірченко Т. Маркетинг: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Тетяна Гірченко, Олена Дубовик,; Мін-во освіти і науки України, Національний банк України, Львівський банківський ін-т. - К.: ІНКОС: Центр навчальної літератури, 2007. - 254 с.

7. Гончаров С. Маркетинг: кредитно-модульна сист. орг. навч. процесу / Національний ун-т водного господарства та природокористування -- Рівне : НУВГП, 2007. -- 364с.

8. Горєлов Д. Маркетинг: навч.-метод. посіб. для практ. і семінарських занять / Харківський національний автомобільно-дорожній ун-т -- Х. : ХНАДУ, 2007. -- 120c.

9. Земляков І. Основи маркетингу: Навчальний посібник/ Ігор Земляков, Ігор Рижий, Василь Савич,; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 352 с.

10. Крамаренко В. І. Маркетинг: Навчальний посібник/ В. І. Крамаренко, Б. І. Холод та ін.. - К.: ЦУЛ, 2003. - 257 с.

Размещено на Allbest.ru