Логістика запасів як пріоритетний напрямок розвитку молокопереробних підприємств Вінницької області

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 664:65.012.34

ЛОГІСТИКА ЗАПАСІВ ЯК ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМОК РОЗВИТКУ МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

О. Музика

Вінницький національний технічний університет

В статті розглядається логістика запасів як новаторський підхід до управління запасами на молокопереробних підприємствах. Здійснено аналіз логістичної концепції управління запасами у сфері постачання сировини, виробництва та збуту готової продукції. Визначено основні недоліки логістичної моделі молокопереробних підприємств та на основі цього виділено стратегічні напрямки розвитку логістики запасів.

логістика запас молокопереробний постачання

Новітній етап економічного розвитку України характеризується реформаторськими перетвореннями, направленими на здійснення переходу до ринкової моделі економіки. І одним з важливих чинників підвищення ефективності підприємницької діяльності в ринкових умовах є ефективне управління матеріальними запасами на інноваційній основі. Однак, сучасні українські підприємства ще не включили управління запасами до складу основних напрямів активно здійснюваної стратегії своєї поведінки в ринковому середовищі і явно недостатньо використовують даний чинник підвищення конкурентоспроможності.

Забезпечити високий рівень якості продукції і надійність її поставок споживачам неможливо без створення оптимальної величини запасу готової продукції, а також запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, продукції незавершеного виробництва і інших ресурсів, необхідних для безперервного і ритмічного функціонування виробничого процесу. Занижені запаси матеріальних ресурсів можуть привести до збитків, пов'язаних з простоями, з незадоволеним попитом і, отже, до втрати прибутку, а також втрати потенційних покупців продукції.

З іншої сторони, накопичення зайвих запасів зв'язує оборотний капітал підприємства, зменшуючи можливість його вигідного альтернативного використовування і уповільнюючи його оборот, що відображається на величині загальних витрат виробництва і фінансових результатах діяльності підприємства. Отже, як значна наявність запасів, так їх недостатня кількість може призвести до економічного збитку, що вимагає постійного контролю рівня забезпеченості підприємства запасами.

Ефективна реалізація цієї задачі здійснюється на основі використання методологічних підходів і методичного інструментарію нової наукової дисципліни - логістики. Впровадження основної концепції логістики запасів стає актуальним питанням не лише для суб'єкта господарської діяльності, а й для кола науковців, які розробляють теоретичну базу для її застосування в межах галузі та економіки країни в цілому.

Вагомий внесок в економічну теорію і практику логістики запасів зробили вітчизняні науковці. Основи логістики викладено в роботах Гаджинського А.М. [1] та Кальченко А.Г.[3]. Більш детально дане питання розглядається в доробку Фесенко К.Е. [4], який акцентує увагу на технології транспортування матеріальних ресурсів. В його роботі підкреслюється необхідність нарощення інвестиційного потенціалу підприємства для реалізації логістичної стратегії розвитку. Питанню формування логістичної концепції на основі оцінки інноваційних ризиків присвячено доробок Захарова К.В. [2].

Однак, в даних роботах не враховується специфіка конкретної галузі. Цей аспект враховано у роботі Гришової І.Ю. [6], яка досліджує проблеми управління запасами в складі оборотних активів молокопереробних підприємств. Також необхідно відзначити перекладене видання Дж. Койле [5], в якому визначені основні напрямки розвитку логістики на промисловому підприємстві, що може слугувати орієнтиром для вітчизняних підприємств.

Разом з цим, питання запровадження логістичної концепції управління запасами молокопереробних підприємств не повною мірою досліджено і узагальнено, особливо з врахуванням переходу вітчизняної економіки на ринкові умови. Це зумовило вибір даної теми та засвідчує її актуальність.

II. Постановка завдання. Задачами дослідження є аналіз стану логістики запасів на молокопереробних підприємствах Вінницької області за основними її функціями, а також виявлення перспектив реалізації інноваційної стратегії на даних підприємствах за логістичним напрямком управління запасами.

Результати. Логістика - порівняно “молода” наука. Цим пояснюється той факт, що у визначенні багатьох фундаментальних понять в області логістики, запропонованих фахівцями різних країнах, є суперечності. Разом з тим, практично всі дослідники сходяться на думці, що логістику правомірно розглядати в двох основних аспектах. По-перше, логістика - це напрям господарської діяльності, який полягає в управлінні матеріальними і відповідними їм інформаційними і фінансовими потоками в сферах виробництва й обігу.

І, по-друге, логістика - це міждисциплінарний науковий напрям, безпосередньо пов'язаний з пошуком нових можливостей підвищення ефективності матеріальних потоків [2].

За функціональною ознакою в логістичній системі у вітчизняній літературі виділяють наступні основні підсистеми:

* логістика постачання;

* логістика виробництва;

* логістика розподілу (рис.1) [5].

Рис. 1. Підсистеми логістики

Виходячи з функціональних ознак логістичної системи, проведено аналіз процесів управління матеріальними запасами на молокопереробних підприємствах Вінницької області. За результатами даного аналізу можна стверджувати, що основні проблеми промисловості, а це сезонність виробництва і, відповідно, нерівномірне завантаження виробничих потужностей протягом року, незадовільна якість сировини, відсутність налагодженої системи зв'язків з постачальниками сировини, повинні вирішуватись саме через реалізацію функцій логістики управління запасами.

В логістичній системі в першу чергу виділяється підсистема логістики постачання, яка забезпечує надходження матеріального потоку в логістичну систему виробництва [1]. За даними провідних молокопереробних підприємств Вінницької області застосування логістичного підходу до управління постачанням запасів дозволяє скоротити об'єм запасів (в середньому на 17% у вартісному виразі), зменшити витрати на закупівлю сировини (на 7%), підвищити рентабельність виробництва.

Важливою функцією логістики постачання є формування господарських зв'язків при поставці сировини. Лише на незначній кількості підприємств добре налагоджені зв'язки із постачальниками сировини та пунктами реалізації продукції. На молокопереробних підприємствах регіону спостерігається наступне співвідношення між обсягами закупівель молока з різних джерел:

приватні господарства - 58%;

фермерські господарства - 16,8%;

молочні кооперативи - 12%;

давальницька сировина - 13,2% [7].

Приблизно 10% молокопереробних підприємств регіону на 40% своєї потужності працюють на давальницькій сировині, і це уповільнює процес обертання запасів, оскільки оплата послуг заводу-переробника часто здійснюється не грошовими коштами, а сировиною або готовою продукцією, що вироблена з давальницької сировини, тобто на підприємстві зростають запаси, в яких активи не повертаються в оборот, а “зупиняються” в запасах.

Вчасна поставка необхідної кількості сировини на молокопереробне підприємство залежить від стану транспортних засобів заводу. Транспортування молока молочними заводами регіону здійснюється власними рефрижераторами-молоковозами. Обстеження кількох молочних заводів потужністю 30-150 тонн переробки молока за добу показало таку закономірність щодо витрат на транспортування молока: потужними (більше 12 тонн) рефрижераторами-молоковозами (КаМАЗи) найбільш ефективна доставка молока навіть на великі відстані (до 600 км); транспортними засобами меншої потужності (до 6 тонн) вони збільшуються у 1,5 рази, а вантажопідйомністю до чотирьох тонн - у 2,-2,5 рази [4].

В логістичній системі наступною підсистемою після логістики постачання виділяють логістику виробництва. В ній відбувається рух сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і запасних частин зі складу підприємства на виробництво, який слід розглядати на різних групах молокопереробних підприємств за видами продукції (табл.1).

Таблиця 1 - Питома вага видів продукції в товарній продукції молокопереробних підприємств Вінницької області станом на кінець 2004 року, %

Як видно з таблиці, за видом підприємства можна визначити основний асортимент молочної продукції, яка на ньому виготовляється. Так, на молокозаводах основна частка сировини йде на виробництво сухого молока (51,8%) та морозива (17,6%); на маслосирзаводах сирів жирних виготовляється порівняно більше, ніж масла (відповідно 74,5% та 15,7%).

Основною продукцією маслозаводів та сироробних заводів є відповідно масло та сири жирні (88,1% і 85,8%), і тому ця продукція являється основним джерелом надходження грошових коштів. Заводи сухого знежиреного молока виготовляють сухе молоко в обсязі, який складає 32,5% від загальної величини товарної продукції, при цьому його виробництво більшістю підприємств розпочинається з травня місяця, коли зростає удій молока і виробники можуть заготовлювати його за помірними цінами в необхідній кількості.

За останні 6 років різко зменшилось виробництво дитячого харчування. Причиною цього є те, що основну частину собівартості цієї продукції складали витрати на скляну тару та упаковку порівняно із самою продукцією.

Вид продукції визначає рівень її собівартості, оскільки остання залежить від сортності молока. За результатами дослідження на тих підприємствах, де частка закупленого коров'ячого молока І сорту досягає 100%, собівартість одиниці продукції у середньому на 40% нижча, ніж на підприємствах, де більша частка молока ІІ сорту (заводи по виробництву сухого молока, маслосирзаводи) [6].

Якість сировини (молока) визначає якість готової продукції. Вміст жирів у молоці став основним чинником підвищення якості вершкового масла. Маслозаводи регіону використовують добре відомий замінник молочного жиру “СОЮЗ-5/2Л”, що поставляється в Україну з 2001 року і набув поширення при виробництві масла із складним сировинним складом, маргарину, сметани і сиру.

Таким чином, ефективна реалізація концепції логістики виробництва є базою для формування високої конкурентоспроможності молочної продукції і тому вона поступово переходить в логістику розподілу.

Враховуючи специфіку розрахунків за продукцію й оподаткування, дрібнооптові ринки і ярмарки є найбільш рентабельними серед інших форм збуту молочної продукції. Також молочна продукція постачається в спеціалізовані фірмові магазини, до дитячих дошкільних та шкільних закладів, великих магазинів, готелів, ресторанів по області з використанням товарного кредиту як форми реалізації продукції в кредит.

В умовах виробництва з давальницької сировини її власник транспортує виготовлену продукцію до місця збуту власними транспортними засобами і визначає рівень ціни на продукцію. Тому для більшості аналізованих підприємств з метою збереження основного кола споживачів необхідно забезпечити збут продукції постійним замовникам із скороченням кількості посередників, які самостійно здійснюють реалізацію молочної продукції.

Особливості діяльності молочних заводів Вінницької області за логістичною концепцією управління запасами визначають напрямки їх політики в сфері постачання сировини, виробництва та збуту готової продукції.

Висновки

Використовувані стратегії управління запасами на молокопереробних підприємствах регіону мають ряд недоліків, а саме:

відсутній цільовий підхід до формування і зберігання запасів;

раціоналізація запасів не розглядається як значний резерв економічного зростання; підприємства молочної промисловості ще недостатньо використовують даний чинник підвищення конкурентоспроможності, обмежуючись лише констатацією браку або надлишку запасів;

відсутня інформація, що дозволяє дати кількісну оцінку впливу рівня запасів на кінцевий результат діяльності підприємства.

Рішення проблеми підвищення ефективності управління матеріальними запасами в сучасному економічному середовищі вимагає переходу від традиційних методів управління до логістичних, які дозволяють включити управління запасами до складу основних напрямків активно здійснюваної підприємством стратегії своєї ринкової поведінки. Основними логістичними методами управління запасами на молокопереробних підприємствах Вінницької області повинні бути:

високий рівень виробничої інтеграції;

забезпечення гнучкості виробництва продукції;

оптимізація матеріального потоку;

низький або середній рівень готовності продукції до кінцевого споживання;

виробництво, орієнтоване на замовлення клієнтів, тобто на попит.

Прагнення до реалізації зазначених методів повинно стати стратегічною метою кожного суб'єкта господарювання.

Література

1. Гаджинский А.М. Основы логистики: Учебное пособие.-М.: «Маркетинг»,1995.-256с.

2. Захаров К.В., Цыганок А.В., Бочарников В.П., Захаров А.К. Логистика, эффективность и риски внешнеэкономических операций.-К.: ИНЕКС, 2001.-237с.

3. Кальченко Л.Г. Логістика: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 2000.-148с.

4. Інвестиційний потенціал у логістиці: На прикладі автотранспорту: Навч. Посібник / К.Е. Фесенко, М.П. Денисенко.-К.: Науковий світ, 2002.-259с.

5. Coyle I.J., Bardi E.I., Lancley C.I. The Management of Business Logistic.-Fifth Edition.-St.Paul: West Publishing Company, 1992.-500.

6. Гришова І.Ю. Структура оборотних засобів молокопереробних підприємств.// Економіка АПК, 2003, №5.- с. 99-102.

7. Ігнатов С.Н. Тенденції розвитку молочної промисловості в 1995-2004 роках. Вінницьке обласне управління статистики. 10.01.2005.

Размещено на Allbest.ru