Проблеми формування ефективної системи "постачальники – молокопереробні підприємства"

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Вінницький національний технічний університет

Проблеми формування ефективної системи «постачальники - молокопереробні підприємства»

О.В. Музика, асистент

Розглядаються особливості та проблеми формування ефективної системи постачання молока на молокопереробні підприємства; за розробленим алгоритмом здійснюється аналіз основних джерел постачання молока та обґрунтовується вибір оптимального постачальника, виходячи з узагальнювального критерію

В умовах зниження обсягів виробництва та постачання молока, погіршення його якості, зростання значення фактору сезонності тощо для молокопереробних підприємств актуальним стає питання раціонального вибору виробника молока. Основними джерелами постачання молока є суспільний та приватний сектори, які мають різні можливості задовольнити запити молокопереробних підприємств. Результати проведеного аналізу вказують на стрімке зростання обсягів виробництва молока від приватного сектору. З розвитком ринкових відносин, зменшенням державного контролю за цінами, впровадженням нових логістичних підходів до формування системи поставок молока на молокопереробні підприємства, роль приватних господарств усталено зростає, тоді як занепад суспільної сировинної бази посилюється. постачальник молокопереробний оптимальний

Окремим джерелом поставок на молокопереробне підприємство слід розглядати давальницьку сировину. В 2006 р. молокопереробні підприємства Вінницької обл. продовжували практику її використання. Так, на давальницьких засадах вироблено 9,8% обласного обсягу тваринного масла, 10,7% жирних сирів, 12,3% сухого незбираного молока, третина обласного випуску сухого знежиреного молока. Однак, за цей рік в цілому по області здача молока на давальницьких засадах зменшилась з 1,5 тис. т до 81 т. Виходячи з цього, молокопереробні підприємства стикаються з проблемою вибору того чи іншого постачальника сировини.

Проблема вибору постачальника розглядається багатьма науковцями. Зокрема, Окландер М.А. [4, с. 182] розглядає її як вибір найліпшої альтернативи: 1) по-перше, у гомогенному просторі пропозиції сировини; 2) по-друге, у стратегічному розумінні як вибір субституційних варіантів, що за змістом є гетерогенними, однак ідентичними за кінцевою ціллю логістики постачання, яка полягає у гарантованому забезпеченні сировиною виробничого процесу. Традиційне вирішення цього питання [1, с. 93] полягає у виборі джерела постачання, яким зазвичай може бути виробник або посередник, що функціонує у дистрибуційній мережі з обслуговування виробника (власній чи контрактній).

Крикавський Є. [2, с. 170] пропонує удосконалену методику вибору джерела постачання, при якій вимагається використання методу деталізованого багатокритеріального оцінювання за таким алгоритмом:

формування систем можливих постачальників молока (етап 1);

формування систем можливих суттєвих критеріїв (етап 2);

формування безконфліктної системи критеріїв (етап 3);

оцінювання важливості («ваги») кожного критерію (етап 4);

оцінювання кожного постачальника за вибраними критеріями (етап 5);

розрахунок інтегрального критерію та вибір постачальника (етап 6).

Для застосування критеріїв оцінювання кожної групи постачальників із метою формування безконфліктної системи незалежних критеріїв останні повинні бути порівнені за логічною взаємоузгодженістю та відносною незалежністю [5, с. 251]. Попарне порівняння кожного критерію з іншими дає змогу виявити як взаємозалежні критерії між собою (один з критеріїв за змістом охоплює інший), так і критерії, які конфліктують (один критерій суперечить іншому). Категорія «конфліктність» розглядається нами як суперечливість одного критерію іншому або відсутність зв'язку між ними, тобто взаємного впливу значення одного критерію на значення іншого.

Оцінювання важливості кожного критерію здійснюється групою експертів з підприємств-об'єктів дослідження. В результаті цього складається півматриця, в клітинах якої розташовуються критерії, котрі є важливішими у попарному порівнянні з іншими. Остання графа півматриці формує послідовність критеріїв на підставі їх важливості для загального оцінювання придатності постачальника.

В даній методиці оцінювання кожного постачальника за обраними критеріями пропонується здійснювати експертним методом за десятибальною шкалою так, що, наприклад, висока якість молока оцінюється великою кількістю балів, а велика відстань до постачальника і великі строки доставки молока - малою кількістю балів.

Останнім етапом згідно методики дослідження є розрахунок інтегрального критерію та вибір постачальника. Інтегральний критерій розраховується за формулою

, (1)

де Бі - бальна оцінка постачальника за і-тим критерієм;

і - важливість і-того критерію, % [3, с. 81].

За результатами підрахунку узагальнювального критерію складається ряд придатності постачальників і приймається рішення щодо їх вибору.

Розглянемо прийняття логістичного рішення на прикладі груп молокопереробних підприємств Вінницької обл., дотримуючись викладеної методики.

1. Сформуємо систему можливих постачальників молока. Для цього об'єднаємо їх у три групи: P (public sector - суспільний сектор), Pr (private sector - приватний сектор) і G (goods made on commission - давальницька сировина). Окрім того, група P може бути представлена такими суб'єктами, як господиня, яка живе близько від обласного центру і сама реалізує власну продукцію (1), господиня, яка живе далеко від обласного центру і продає молоко в своєму селі заводському закупнику (2) та перекупник молока і молочної продукції (3).

2. Сформуємо систему можливих критеріїв оцінювання кожної групи постачальників, виходячи з особливостей функціонування ринку молока:

К1 - відстань між молокопереробним підприємством та постачальником;

К2 - якість молока;

К3 - ціна закупки;

К4 - умови закупки (передоплата, кредит);

К5 - термін поставки;

К6 - фінансовий стан постачальника;

К7 - можливість позапланової закупки;

К8 - інші критерії.

3. За даними експертного опитування можна зробити висновки, що вибрані критерії утворюють безконфліктну систему.

За результатами оцінювання важливості кожного критерію сформована півматриця (табл. 1 ), з якої видно, що на першому місці за важливістю стоїть якість молока (К2), а ціна закупки (К3) - лише на третьому.

1. Півматриця для визначення важливості окремих критеріїв оцінювання постачальника молока

5. В табл. 2 розглядається оцінювання визначених нами груп постачальників молока. Проаналізуємо результати таблиці за кількістю балів. Порівняно найкращу якість молока (критерій К2) мають ті постачальники, молоко яких при здачі перевіряється представником від молокопереробного підприємства (групи P, G та підгрупа (2) суспільного сектору). Господар, який самостійно реалізує молоко (підгрупа (1)), не знаходиться під контролем жодного суб'єкта, а молоко перекупника (підгрупа (3)) в більшості випадків не є свіже.

2. Оцінна матриця для вибору постачальника молока

Найбільш організованими щодо терміну поставки (критерій К5) молока є наступні групи постачальників:

сільгоспвиробник, який здає молоко на підприємство на переробку як давальницьку сировину і особисто зацікавлений в оперативності поставок і виробництва продукції із поставленого молока (група G);

господар, який живе близько від обласного центру і самостійно реалізує молоко (підгрупа (1));

суспільний сектор, який продає молоко на переробку підприємству на договірних засадах (група P), і недотримання ним строків поставки може призвести до небажаних штрафних санкцій.

Так, слід відмітити тенденцію стрімкого захоплення ринку сирого молока саме приватним сектором. Його частка протягом 1990-2006 рр. зросла від 24 до 78%, а суспільний сектор відповідно став втрачати свою значимість.

Господар, який живе далеко від обласного центру (підгрупа (2)), продає молоко в своєму селі заводському закупнику, який як посередник фактично гальмує процес поставки молока. Перекупник (підгрупа (3)), хоч і не здає молоко до приймального пункту, а самостійно його реалізує в невеликих обсягах, сам є посередником у системі поставки молока на молокопереробне підприємство.

Найвищим балом за оцінкою ціни закупки (критерій К3) (найнижча ціна) потенційно оцінено господарства, які розташовані близько від обласного центру (підгрупа (1)) і не несуть значних транспортних витрат, а також постачальник давальницької сировини (група G), який зацікавлений в економії на вартості сировини. Решта постачальників, а особливо перекупники (підгрупа (3)) у ланцюзі поставки є посередниками, і тому ціна на їх молоко порівняно завищена. Однак, ціна на молоко суспільного сектора (група P) в більшій мірі визначається тим, що даною групою постачальників якість в цілому гарантована.

Критерій відстані між підприємством та постачальником молока (критерій К1) є не менш важливим, оскільки визначає величину транспортних витрат. Найближчими до підприємства зазвичай є організовані ним приймальні пункти (підгрупа (2)), а також обрані найближчі райони, де закуповується молоко від населення (підгрупа (1)). Решта постачальників можуть бути віддаленими, але вони поставляють молоко на певні підприємства в силу своїх інтересів.

Постачальники, які мають обмежену кількість корів (група Рr), практично не можуть здійснювати позапланові поставки (критерій К7), а суспільний сектор (група P), який організовує збір молока на селі, може в тій чи іншій мірі контролювати обсяги поставок, тому він має вищий бал оцінювання цього критерію.

Критерії умов закупки (критерій К4) та фінансового стану (критерій К6) постачальника мають зв'язок між собою. Так, сільгоспвиробник, який здає молоко на підприємство на переробку як давальницьку сировину (група G), планує в подальшому реалізувати молочну продукцію. Він має налагоджену мережу виробництва сировини та збуту продукції і тому більш фінансово забезпечений порівняно з іншими постачальниками. Виходячи з цього, за умови вигідної співпраці із підприємством, такий постачальник може дозволити умови поставки у кредит.

Суспільний сектор (група P), який вже тривалий час співпрацює із підприємством, також може будувати з ним відносини на довірі і надавати пільгові умови оплати за поставлене молоко. Перекупники молока (підгрупа (3)) не зацікавлені в кредитних умовах оплати, оскільки їх фінансовий стан визначає потребу у розрахунках в момент поставки. А підприємство в силу недостатньої стабільності поставок з таких джерел не вдається до передоплати. Щодо населення (підгрупи (1) та (2)), то підприємства використовують систему кредитної оплати поставок молока із строковістю 5-15 днів. Така система є накопичувальною і зручною як для постачальників молока, так і для його заготівельників.

6. У табл. 2 також здійснено зважене оцінювання кожної групи постачальників молока за допомогою ваги кожного критерію. Результати розрахунків показують, що за узагальнювальним критерієм, розрахованим за формулою 1, ряд придатності постачальників виглядає так:

постачальник G (Кзаг =8,82; ?Б = 58);

постачальник P (Кзаг = 8,66; ?Б = 58);

постачальник (1) (Кзаг = 7,58; ?Б = 43);

постачальник (2) (Кзаг = 7,3; ?Б = 40);

постачальник (3) (Кзаг = 6,55; І, ?Б = 41).

Цей ряд придатності дещо відрізняється від попереднього ряду, побудованого без урахування ваги критеріїв, коли постачальники були розташовані у такій послідовності: S, G, (1), (3), (2). Так, постачальники підгруп (2) та (3) помінялись місцями. Це пояснюється тим, що постачальники підгрупи (2) виграють на найбільш вагомих критеріях (К1, К2, К3, К5), а постачальники підгрупи (3) мають більші бали за менш вагомими критеріями і ці бали не компенсують недоотримані бали за більш вагомими критеріями. Тому врахування важливості критерію дає можливість більш об'єктивно оцінити постачальника молока.

Висновки

Таким чином, аналіз системи «постачальники - молокопереробні підприємства» показав, що основні фактори, які впливають на вибір оптимального постачальника молока є якість молока, ціна закупки та термін поставки. При цьому кожна з сформованих груп постачальників має свою оцінку узагальнювального критерію, за результатами підрахунку якого було виявлено, що оптимальною системою постачання є співпраця із приватним сектором та залучення давальницької сировини.

Список використаних джерел

Гаджинский А М. Логистика: Учеб. для высш. и средн. учебн. заведений. - М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. - 228 с.

Крикавський Є. Логістика. Для економістів: Підручник. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2004. - 448 с.

Логистика: Учеб. пособие / Под ред. Б.А. Аникина. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 327 с.

Окландер М.А., Хромов О.П. Промислова логістика: Навчальний посібник навчальної літератури, 2004. - 222 с.

Размещено на Allbest.ru