Сучасний стан виставково-ярмаркових заходів

к. е. н., Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків

У статті розглянуто сучасний стан виставково-ярмаркової діяльності України, виявлено основні напрями подальшого розвитку. На основі статистичних даних проведено порівняльний аналіз основних показників виставкової діяльності.

Ключові слова: виставки, ярмарки, економічний розвиток, ринок, конкурентоспроможність, державна підтримка.

виставковий ярмарковий продукція послуги

The article reviews the current state of exhibition and fair activities in Ukraine, identifies the main areas for further development. A comparative analysis of key indicators of exhibition activities has been conducted on the basis of statistic data.

Keywords: exhibitions, fairs, economic development, market, competitiveness, state support.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку України виставково-ярмаркова діяльність виступає в якості інструменту, який впливає на діяльність комерційних підприємств, на споживача на ринку товарів та послуг, на розмір одержуваного прибутку, отримання достовірної інформації, формування іміджу в умовах конкурентної боротьби. Нестабільна економічна, політична та правова ситуація нашої держави негативним чином впливають на розвиток виставково-ярмаркової діяльності в Україні.

Безумовно, виставково-ярмаркова діяльність в Україні з кожним оком набирає потужні оберти, але для ефективного розвитку цієї сфери потрібно вирішити низку важливих питань, зокрема державної підтримки заходів.

Аналіз публікацій. Проблеми розвитку виставково-ярмаркової діяльності досить детально розглянуті у працях низки відомих іноземних та вітчизняних науковців, таких як Н. В. Александрова [1], І. М. Грищенко [2], Г. П. Захаренко [3], Н. А. Крахмальова [4], Л. В. Лукашова [5], В.О. Пекар [6], В. Г. Петелін [7] та ін.

Зокрема Я.Г. Критсотакіса наголошує, що ярмарки виникли і набули розвитку у XII ст., створили підґрунтя для розвитку цього інституту у формі організованих торгових заходів [8].

На думку Г.П. Захаренка та інших вчених поняття “ярмарок” походить з російської мови, хоча з X ст. у Європі так стали називати місця зібрання торговців і привозу товарів у Німеччині, Іспанії, Італії, Франції і Англії [3]. Разом з тим актуальним залишається питання організації та проведення виставково-ярмаркових заходів.

Метою даної статті виступає системна оцінка стану та обґрунтування напрямків удосконалення сучасних виставково-ярмаркових заходів в Україні.

Виклад основного матеріалу. Економічний розвиток держави напряму залежить від виставково-ярмаркової діяльності, адже ефективна політика в цій сфері сприятиме стимулювання інновацій, структурним змінам на користь високотехнологічних виробництв, просуванню передових вітчизняних технологій, товарів і послуг на внутрішній і зовнішній ринки.

Виставки - заходи, пов'язані з демонстрацією продукції та послуг, просуванням їх на внутрішній та зовнішній ринки і вивченням з цією метою кон'юнктури ринку; ярмарки - заходи, безпосередньо пов'язані з торгівлею (роздрібною чи оптовою), що проводяться в певному місці та у визначені строки.

У країнах з розвиненою економікою виставкова індустрія є окремою, причому, найбільшою галуззю економіки.

Виставкова діяльність є однією з найдинамічніших сфер сучасної світової економіки, оскільки вона відіграє важливу роль у зміцненні міжнародних зв'язків, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, пропаганді нових технологій та нових видів продукції, стимулює закріплення позитивних структурних змін в економіці, сприяє науково-технічному та технологічному оновленню вітчизняного виробництва, підкреслюється в Концепції виставково-ярмаркової діяльності [9].

Виставкова діяльність в нашій державі має досить потужний потенціал для успішного розвитку ринкової України. Виставково-ярмаркова діяльність стимулює науково-технічний прогрес, що сприяє постійному оновленню вітчизняного виробництва, та як наслідок конкурентоспроможність на міжнародних ринках.

Основні принципи виставкової діяльності закріплені в Концепції розвитку виставково-ярмаркової діяльності, а саме:

- створення рівних умов суб'єктам виставкової діяльності різних форм власності;

- реалізація єдиної державної політики у сфері виставкової діяльності і координація дій державних органів та органів місцевого самоврядування у цій сфері;

- свобода доступу суб'єктів господарювання до виставкової діяльності та добросовісна конкуренція між її суб'єктами;

- захист вітчизняної виставкової діяльності від експансії зарубіжних організаторів виставок та ярмарків;

- застосування різноманітних підходів до розв'язання основних проблем розвитку виставкової діяльності [10].

Аналіз статистичних даних показує, що на кінець 2012 року в Україні функціонувало 114 окремих суб'єктів виставкової діяльності, що безпосередньо організовували виставково-ярмаркові заходи в регіонах України та за їх межами. Якщо порівнювати показник 2008 року (докризовий період), можна побачити, що суб'єктів виставково-ярмаркових заходів було на 30 одиниць більше (20,8%), спостерігається тенденція спаду в докризовому та післякризовому періодах (табл. 1).

Таблиця 1.

Динаміка основних показників виставкової діяльності

В цілому 2008 рік можна вважати піком зростання виставково-якмаркової діяльності. Після кризового 2009 року стан основних показників виставкової діяльності дещо погіршився. Так, наприклад показник кількості проведених виставкових заходів знизився на 14%. Показник загальної забудованої площі організаторів виставок знизився на 43%. Зменшення обсягів забудови виставкових площ у 2012 р., зокрема, відбувалося через збільшення відмов експонентів від участі у виставково-ярмаркових заходах. І хоча організатори виставково-ярмаркових заходів намагалися у короткі терміни проводити забудову прогалин у експозиції за рахунок розміщення додаткових інформаційних центрів, закладів ресторанного господарства, зміни дислокації окремих учасників (за умови їх згоди) тощо, це все рівно певним чином негативно позначилося на іміджі деяких виставково-ярмаркових закладів. Показник кількості учасників виставкових заходів знизився на 24%; показник кількості відвідувачів виставкових заходів знизився на 49%, і тільки показник загальної виставкової площі виставкових центрів зріс на 4,7% (порівняльний аналіз 2012 р. до 2008 р.).

Маємо зазначити, що вцілому позитивні зрушення рівня розвитку виставково-ярмаркової галузі в Україні післякризового періоду істотно нижчі, ніж це об'єктивно могло б бути виходячи із загального обсягу та поточних темпів розвитку національної економіки. На жаль, Україна не в повній мірі використовує такий потужний інструмент розвитку економіки, як виставки. Проблеми розвитку треба вирішувати, поки у галузі спостерігається підйом.

Простежимо динаміку проведених виставкових заходів по регіонам країни (табл. 2). Пропонуємо об'єднати регіони з найбільшими показниками в 3 групи: до першої групи увійдуть регіони в яких проводилося 15-30 виставкових заходів, друга група включатиме області з позначками 30-50 і третя група більше 50 відповідно. Отже до першої групи віднесемо Донецьку (23 заходи, 2,3%), Львівську (2,6%), Полтавську (3%), Рівненську (2,3%), Сумську (2,9%) та Херсонську (2,7%) області. Друга група: Вінницька (3,6%), Дніпропетровська (3,9%), Запорізька (3,5%), Кіровоградська (3,8%), Миколаївська (4%), Харківська (4,1%) області. Третя група включає регіони з найліпшими показниками: найбільшу кількість виставкових заходів (263, або 26%) було проведено організаторами виставок, зареєстрованими у місті Києві, 12% (122 заходи) - в Одеській області, 9% та 8% (90 та 76 заходів відповідно) - в Автономній Республіці Крим та Житомирській області.

Київ є безумовним лідером щодо кількості проведення виставкових заходів, пояснити це можна не тільки тим, що в столиці України краще, ніж в інших регіонах розвинута виставкова інфраструктура, а і тим, що тут успішно розвивається політико-ділове середовище і сконцентровані найбільш потужні та інноваційно зорієнтовані суб'єкти виставкової діяльності, серед яких «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», ДП «Прем'єр Експо», «Євроіндекс», НК «Експоцентр України», «Примус Україна» та інші.

Нажаль на сьогодні не всі регіони мають змогу проводити виставкові заходи на високому рівні. Проблемним питанням є недостатній розвиток виставкової інфраструктури, нестача сучасних виставкових центрів. Дуже часто виставки проводяться у непристосованих для цього приміщеннях (спортивних або концертних залах). Ці фактори негативно впливають на імідж виставкової галузі економіки в Україні на внутрішніх та зовнішніх ринках. Цільова підтримка місцевої влади, включення виставкових центрів до переліку найважливіших об'єктів міської інфраструктури, режим максимальної сприятливості у питаннях відведення землі дозволить залучити необхідні інвестиційні та кредитні ресурси для побудови в найбільших містах України сучасних виставкових центрів.

Таблиця 2.

Кількість проведених виставкових заходів за регіонами у 2005-2012 рр.

Нажаль на сьогодні не всі регіони мають змогу проводити виставкові заходи на високому рівні. Проблемним питанням є недостатній розвиток виставкової інфраструктури, нестача сучасних виставкових центрів. Дуже часто виставки проводяться у непристосованих для цього приміщеннях (спортивних або концертних залах). Ці фактори негативно впливають на імідж виставкової галузі економіки в Україні на внутрішніх та зовнішніх ринках. Цільова підтримка місцевої влади, включення виставкових центрів до переліку найважливіших об'єктів міської інфраструктури, режим максимальної сприятливості у питаннях відведення землі дозволить залучити необхідні інвестиційні та кредитні ресурси для побудови в найбільших містах України сучасних виставкових центрів.

Основними напрямами удосконалення виставкової діяльності є:

- підготовка пропозицій щодо основних напрямів удосконалення матеріально-технічної бази суб'єктів виставкової діяльності за рахунок їх власних коштів, кредитів банку та інших джерел, не заборонених законодавством, створення належних і рівних умов для учасників та відвідувачів виставок і ярмарків;

- надання методологічної і консультативної допомоги центральним та місцевим органам виконавчої влади у розробленні концепцій проведення виставок і ярмарків з частковим фінансуванням витрат за рахунок коштів з державного та місцевих бюджетів;

- сприяння із залученням закордонних дипломатичних установ України участі суб'єктів господарювання у міжнародних виставках і ярмарках, піднесенню міжнародного авторитету України;

- удосконалення нормативно-правової бази виставкової діяльності;

- розроблення рекомендацій щодо підвищення ефективності та порядку проведення виставок і ярмарків в Україні та за кордоном, стимулювання участі в них суб'єктів господарювання;

- вивчення та використання міжнародного досвіду роботи з проведення виставок і ярмарків, інтеграція суб'єктів виставкової діяльності в міжнародний виставковий рух;

- запровадження державних стандартів у сфері виставкової діяльності;

- удосконалення механізму державного статистичного спостереження у сфері виставкової діяльності;

- забезпечення прозорості виставкової діяльності, захисту від проявів недобросовісної конкуренції та створення рівних умов для суб'єктів виставкової діяльності, включаючи проведення незалежного аудиту виставок і ярмарків;

- розвиток професійної освіти і підвищення кваліфікації фахівців у сфері виставкової діяльності, зокрема тих, що працюють на підприємствах, в установах та організаціях, є учасниками виставок і ярмарків.

Висновки. Отже, ринок послуг виставково-ярмаркової діяльності знаходиться в стадії розвитку, який залежить від сприятливої економічної ситуації та політико-правових заходів в країні. Створення іміджу виставкових заходів України сприятиме не тільки просуванню вітчизняних товарів на світові ринки, але й дасть змогу для залучення інвестиційних коштів, прискорить розвиток науково-технічного та технологічного оновлення вітчизняного виробництва.

Література

1. Александрова Н.В. Выставочный менеджмент: стратегии управления и маркетинговые коммуникации / Н.В. Александрова, И.К. Филоненко. - Тула : Лев Толстой, 2006. - 384 с.

2. Грищенко І.М. Ринкові аспекти виставкової діяльності в Україні на сучасному етапі / І.М. Грищенко, Н.А. Крахмальова // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 9 (63). - С 113-119.

3. Захаренко Г.П. Выставка: техника и технология успеха / Г.П. Захаренко. - М. : Вершина, 2006. - 232 с.

4. Крахмальова Н.А. Системний підхід до управління виставковою діяльністю / Н.А. Крахмальова // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №5 (95). - С. 155-159.

5. Лукашова Л.В. Організація виставкової діяльності : навч. посіб. для вищ. навч. закл. / Л.В. Лукашова. - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. - 372 с.

6. Пекар В.О. Основи виставкової діяльності : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.О. Пекар / ВНЗ «Ін-т реклами»; Вища школа виставкового менеджменту. - К. : Євроіндекс, 2009. - 348 с.

7. Петелин В.Г. Основы менеджмента выставочной деятельности: учеб. для студ. вузов. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 447 с.

8. Критсотакис Я.Г. Торговые выставки и ярмарки. Техника участия и коммуникации. -- М.: Ось-89, 1997.

9. Виставково-ярмаркова діяльність в Україні у 2012 р. Статистичний бюлетень [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.expo.org.ua/

10. Концепція розвитку виставково-ярмаркової діяльності : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 р. № 1065. [Електронний ресурс] _ Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1065-2007-%EF

Размещено на Allbest.ru