Постановка проблеми. Розвиток і поява електронного бізнесу викликає розвиток змін в економіці і призводе до зміни традиційних положень економічної теорії і практики. В останні півтора десятиріччя одним із головних факторів, що прискорює формування і розвиток інформаційного суспільства, є Інтернет. Як наслідок іншими стають інструменти ведення комерційної діяльності, зникають відстані між торговими контрагентами. Однак нова форма функціонування підприємств визначає необхідність розгляду загальних питань управління в умовах електронної економіки, зокрема інструментів і методів ведення електронного бізнесу, привабливості і недоліків господарювання віртуальних підприємств [1].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Умовам та проблемам функціонування віртуальних підприємств приділено ще небагато уваги в науковому сенсі, але можна відзначити дослідження Д. Еймора [2], який розглядає питання розвитку підприємств електронної економіки, А. Юрасова, І.Т. Балабанова [3,4], дослідження якого зосереджені навколо вивчення проблем електронної комерції. Питання Інтернет-маркетингу є предметом наукових досліджень таких авторів, як І.Л. Литовченко, І.В. Успенський [5,6].

Невирішені складові загальної проблеми. І досі остаються нагальними питання організаційного характеру і економічні аспекти електронного бізнесу, а також низка змін у процесі господарювання віртуального ринку.

Формулювання цілей статті. Метою статті є дослідження умов господарювання віртуальних підприємств, які формуються в умовах електронної торгівлі, зокрема інструментів і методів ведення електронного бізнесу, що мають бути першочерговими для управління.

Виклад основного матеріалу дослідження. Бізнес за своєю природою багатогранний. Можна чітко вказати основні форми його функціонування: виробничий (виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг), комерційний, фінансовий та електронний бізнес [7].

Основною складовою діяльності сучасних підприємств є реалізація продукції через стаціонарні торгівельні точки, що поступово втрачає свою актуальність. Система управління більшості сучасних традиційних підприємств має яскраво виражену функціональну спрямованість, в основі якої лежить принцип розділення і спеціалізації праці.

Віртуальні підприємства - одна з нових організаційних форм підприємств, на розвиток якої здійснили вплив наступні фактори:

- поява нових інформаційних і комунікаційних технологій,

- глобалізація товарних ринків,

- ріст значення якості товару, ціни і ступені задоволеності споживача,

- індивідуалізація обслуговування клієнтів.

Підприємство - господарська організація з правами юридичної особи, яка має особисте майно, самостійно виконує підприємницьку діяльність у галузі виробництва або послуг з метою отримання прибутку, діє на підставі свого уставу, має самостійний баланс, поточні валютні і інші рахунки в установах банків [8].

Віртуальне (англ. Virtual corporation) - підприємство, яке складається з товариства географічно роз'єднаних робітників, які існують в спільному єдиному інформаційному просторі та в процесі праці спілкуються, взаємодіють, користуючись електронними засобами комунікацій при мінімальному або повністю відсутньому особистому, безпосередньому контакті [9]. Умови та засоби господарювання обох видів підприємств зазначено у таблиці 1.

З маркетингової точки зору мета віртуального підприємства - отримання прибутку завдяки максимальному задоволенню споживачів в товарах (послугах) шляхом об'єднання ресурсів різних партнерів в єдину систему. Віртуальні підприємства орієнтуються не на задоволення потреб сегментів ринку, а на задоволення індивідуальних запитів конкретних споживачів. З практичної точки зору підприємству реальної торгівлі для розробки і випуску нового товару на ринок необхідно залучення значних ресурсів. На відміну від нього віртуальне підприємство шукає нових партнерів, які мають необхідні ринковим потребам ресурси, навички та знання для спільної організації і реалізації цієї діяльності. При цьому розглядаються такі партнери, які мають ключові ресурси для отримання конкурентної переваги на ринку. За правило, партнерство утворюється на певний строк або до моменту досягання певного результату (виконання замовлення).

У сучасних умовах подібна організація стає неефективною через низку обставин:

- відсутність зацікавленості працюючих у кінцевому результаті, оскільки система оцінки їх діяльності відірвана від результату роботи підприємства в цілому і головну оцінку результатів праці працівника дає його керівник,

- бачення співробітниками бізнес-процесів, що протікають в компанії, найчастіше не виходять за рамки підрозділів, в яких вони працюють,

- ускладнено обмін інформацією між різними підрозділами, що працюють у межах одного бізнес-процесу, що веде до великих накладних витрат,

- фрагментність - часта зміна відповідальності і повноважень працівників при виконанні своїх бізнес-функцій.

Слід зауважити, що для організації і координації діяльності віртуального підприємства необхідні відповідні управлінські заходи. Організації, що спеціалізуються у галузі створення віртуальних підприємств, необхідно концентрувати свої зусилля більшою мірою на залученні, координації і управлінні ресурсами контрагентів-виконавців.

реальна торгівля електронна комерція

На підставі цього можна у загальному вигляді сформулювати основні функції управління віртуальним підприємством як об'єднанням партнерів:

визначення вимог і завдань проекту,

пошук і оцінка можливих партнерів (виконавців),

виділення виконавців, які оптимально відповідають завданням

залучення виконавців та розподіл робіт,

постійний контроль і управління діяльністю партнерів, включаючи перерозподіл в міру необхідності ресурсів і завдань між ними.

Таблиця 1 - Організаційно-економічні аспекти реальної торгівлі і електронної комерції

Переведення діяльності підприємства із сфери реальної торгівлі у сферу електронну тягне за собою низку змін у процесі господарювання (табл.2).

Деякі автори називають віртуальні підприємства "мережевими", тому як мова йде про мережу партнерів (підприємств, установ, колективів), які працюють разом для виробництва або збуту продукції.

На підставі вищенаведеного можливо відзначити головні переваги віртуальних підприємств:

- можливість обирати і використовувати найкращі ресурси (інформаційні, фінансові, матеріальні, інтелектуальні), які запропоновано світовим економічним простором,

- гнучкість та мобільність керування,

- скорочення часу виробничого циклу,

- скорочення розмірів стартового капіталу при починанні власної справи, тому що більшість необхідних ресурсів буде задіяна у партнерів,

- використання електронних розрахункових систем та електронних грошей значно збільшує швидкість обороту оборотних засобів підприємства,

- скорочення витрат на утримання штату працівників за рахунок співпраці з тимчасовими працівниками або сторонніми компаніями,

- усунення впливу географічного фактору та співпраця з географічно віддаленими контра гентами,

- використання комунікаційних можливостей глобальних інформаційних мереж.

Таблиця 2 - Зміни при використанні підприємств віртуальної торгівлі

Разом з тим віртуальні підприємства мають і недоліки:

- надмірна економічна залежність від партнерів, що пов'язане з вузькою спеціалізацією учасників підприємства,

- практична відсутність соціального захисту і матеріальної підтримки партнерів (у ситуації взаємодії з фізичними особами) внаслідок відмови від класичних довгострокових договірних форм і звичайних трудових стосунків,

- небезпека надмірного ускладнення, яка витікає з різнорідності учасників підприємства, неясності відносно членства в ній, динаміки самоорганізації, невизначеності в для учасників.

- відсутня правова база регулювання електронної діяльності, тому віртуальні підприємства використовують на практиці умови взаємної довіри та мережеву етику.

Сьогодення показує, що Інтернет та технології онлайнової торгівлі відрізняються від операцій простої торгівлі обертом інформаційних потоків процесу придбання товару, що дозволяє значно знизити вартість транзакцій (зміна права розпорядження матеріальними благами або послугами, в якій бере участь більш ніж один суб'єкт) [10].

Висновки