Маркетинг інновацій виробничо-технічної продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Маркетинг інновацій виробничо-технічної продукції

О.С. ТєлєтовТєлєтов Олександр Сергійович, кандидат технічних наук, доцент кафедри маркетингу Сумського державного університету.

© О.С. Тєлєтов, 2007

У статті розглянуто проблеми маркетингової інноваційної політики. Показано, що поряд з технічними інноваціями на промисловому підприємстві важливу роль відіграють організаційні, економічні, соціальні і юридичні інновації. Наведено їх класифікацію. Висловлено припущення, що перспективність інноваційної політики залежить від можливої форми конкурентних відносин між підприємствами-виробниками аналогічної продукції. маркетингова інноваційна політика

Вступ. У сучасній економіці необхідність постійної інноваційної діяльності викликана, по-перше, стрімким розвитком науки, вдосконаленням конструкцій і технологій виробництва, по-друге, звиканням споживачів до товарів-новинок та розвитком комунікаційної діяльності і систем розподілу, що в решті-решт спричиняють скорочення життєвого циклу вироблюваних товарів. Тобто для одержання конкурентних переваг підприємство мусить пропонувати споживачам нові товари, а щоб вижити в конкурентній, боротьбі, принаймні постійно їх покращувати.

Постановка завдання. Останніми роками стан економічної ситуації в країнах з трансформаційною економією підтверджує перспективність саме інноваційного розвитку суб'єктів господарської діяльності. Для реалізації цих положень маркетингові служби підприємства мають постійно проводити дослідження в таких трьох напрямках: відстежування науково-технічних досягнень у межах розвитку тієї чи іншої галузі і суміжних з нею, вивчення нових потреб споживачів та поведінки конкурентів (їх успіхи чи невдачі). Ці напрямки зумовлюють необхідність інноваційної діяльності як у створенні нового продукту та вдосконаленні виробництва, так і в застосуванні нових маркетингових методів (інноваціях в маркетингу). Їх дослідженню і присвячено дану статтю.

Результати досліджень. З [4] відомо, що покращання економічного стану розвинених країн значною мірою зумовлено створенням з боку держави умов для накопичення відповідних коштів підприємствами виробничої сфери. Тобто без інвестування реальних капіталовкладень у виробничу сферу не можливі розвиток і ефективність інноваційних процесів, що визначають економічне зростання кожної країни.

Питання про першопричину інноваційного розвитку, що покладено в основу двох різних економічних концепцій, є дискусійним. Прибічники так званого технологічного поштовху зазначають, що інновації стимулюються існуючі науково-технічні передумови. Зрозуміло, що мобільний телефонний зв'язок мав би попит відразу після його винаходу та впровадження у масове комерційне виробництво. Але він “запізнився” відповідно до стаціонарного телефонного зв'язку майже на сто років. З іншого боку, наприкінці 60-х років минулого століття вважалося, що в недалекому майбутньому книжки, як такі предмети, що передають інформацію, взагалі зникнуть. Їх повністю замінить мікрофільмування. Всі умови для комерційного виробництва мікрофільмів та фільмоскопів були. Але не набувши необхідного попиту інновація так і залишилася не реалізованою. Ця концепція має назву виклик попиту.

До основних факторів інноваційного розвитку належить науково-технічний потенціал - фактор пропозиції і макроекономічні умови його реалізації - фактор попиту. Можна погодитися з І. Третяком, який в [10, с. 783-785] стверджує, що однозначної відповіді на питання, який із цих факторів істотніше впливає на інноваційний розвиток, не існує. Протиставляти їх теж недоцільно, оскільки реалізація інноваційного процесу потребує їх збалансованого взаємоузгодженого співвідношення. Кореляція спостерігається як між НДДКР та інноваційною продукцією, так і між ринковим попитом і нововведеннями. В основу концепції технологічного поштовху покладено тезу, що інновації стимулюються завдяки виникаючим науково-технічним передумовам. В основу концепції виклику попиту - суспільні потреби: при економічній стабільності ринковий попит прагне усунути “вузькі місця” на промисловому підприємстві, а за умов дестабілізації - вимагає принципово нових засобів поповнення джерел надходження прибутку. Якщо останні знайти не вдається, промислове підприємство потрапляє в ситуації системної кризи і спаду комерційної діяльності. Ці два фактори покладені в основу створення загальної моделі інноваційного розвитку, (рис. 1).

По осі ординат 0P відкладається рівень науково-технічного потенціалу, по осі абсцис 0S - обсяг суспільних потреб. Сукупність точок між осями - це потенційний інноваційний простір, в якому фіксуються можливі стани інноваційного розвитку I₁₁,I₁₂, I₂₁, I₂₂ на конкретний час. Оптимальному стану інноваційної рівноваги між науково-технічним розвитком і розвитком потреб суспільства відповідають точки I₁₁, I₂₂. Точки I₁₂ та I₂₁ інтерпретують певні суперечності між науково-технічним розвитком та розвитком суспільних потреб. Чим більшою є амплітуда відхилень інноваційних станів I₁₂ та I₂₁ від стану рівноваги, тим суттєвіша неузгодженість науково-технічного розвитку із суспільними потребами. Наприклад, створення атомної і водневої бомб та польоти в космос у Радянському Союзі 50-60-х рр. минулого століття значною мірою випереджали суспільні потреби громадян у необхідності придбання речей, потрібних у побуті: холодильників, автомобілів, пізніше відеомагнітофонів тощо. В 70-х роках стан дещо покращився. Було прийнято славнозвісне рішення про підвищення уваги до виробництва товарів групи Б (товарів народного споживання). До цього часу практично півстоліття основна увага приділялася виробництву товарів класу А (засобів виробництва).

Отже, технологічний поштовх, що інтерпретується на рис. 1 вектором 0I₁₂, вважає прорив у науково-технічній сфері передумовою початку великих структурних зрушень в економіці. Черговий етап науково-технічної революції характеризується позитивними результатами фундаментальних досліджень та створенням на їх основі нових технологій чи дослідних зразків. Тобто розвиток науки випереджає темпи освоєння результатів наукових розробок і вимагає глибокого оновлення продуктивних сил і принципових змін у їх якості. Якщо цього не відбувається, то маємо перекоси в науково-технічній політиці держави. Надмірна кількість наукових установ та кадрів, що за часів планової економіки обслуговувала набагато більший ринок (колишні республіки Радянського Союзу, соціалістичні країни, значну кількість країн третього світу - Індію, Єгипет, азіатські країни), призвела до різкого зменшення наукових розробок і впровадження їх у комерційне виробництво. За даними статистичного щорічника України [7], кількість науковців зменшилася у середньому в 3-5 разів. Вчені і інженери були змушені або шукати своє прикладення в інших сферах наукової діяльності, або змінили місце застосування своїх знань (за статистичними даними, тільки в США за своєю науковою тематикою працює близько 200 тис. чол. з республік колишнього СРСР).

Рисунок 1 - Загальна модель інноваційного розвитку

При концепції виклику попиту - вектор 0I₂₁ - ефективність впровадження нових наукових відкриттів та інженерних винаходів у виробництво залежить від фактичних або потенційних замовлень споживачів. Так, у минулому столітті домінуючим фактором у різкому збільшенні виробництва автомобілів, відеомагнітофонів, засобів мобільного зв'язку тощо були потужні соціальні потреби більшості населення. Дивлячись кінофільм у переповненій залі кінотеатру, більшість глядачів і мріяти не могли, що вже через 30-40 років подібне буде практично у кожній сім'ї. Несвоєчасне задоволення цих потреб або їх стримування теж може призвести до певного загострення суспільних проблем та навіть революційних змін. Наприклад, кількість власників приватних автомобілів у Радянському Союзі у 1970-1983 рр. збільшилася в 13! разів, але все одно попит не було задоволено. З країн, для яких цей фактор є найхарактернішим, можна відмітити Японію та деякі так звані “країни -тигри”.

Таким чином для поступового сталого економічного розвитку країни необхідно повертати її інноваційну складову до рівноважного стану, вектори I₁₂I₂₂, I₂₁,I₂₁, рис.1. Це можливо лише завдяки реалізації відповідної загальнодержавної політики, що підтримується всіма гілками влади і виконується на урядовому рівні. Саме цим зумовлено і промислову революцію ХІХ століття в Англії, де був сприятливий економічний стан, а не у Франції, що мала для цього значні науково-технічні передумови. І навпаки, так зване “японське диво” здійснилося в країні, де після поразки у другій світовій війні не було ніяких економічних умов, а економічне піднесення спричинив синтезований державою потужний технологічний поштовх.

В останніх публікації вітчизняних та зарубіжних авторів, зокрема [1,3], підтверджується, що концептуальною основою успішного розвитку інноваційного процесу є зорієнтованість діяльності підприємства відповідно до концепції маркетингу [8]. Сутність маркетингу інновацій полягає у розумінні або виявленні існуючих чи бажаних потреб споживачів і своєчасному виведенні на ринок продукції, рівень якості якої максимально їм відповідає. Тобто оскільки на сьогодні успіх інновацій залежить від повноти заходів з реалізації концепції маркетингу, реальні інноваційні процеси є предметом досліджень в першу чергу маркетологів, а не конструкторів та технологів. Можна стверджувати, що нововведення, впроваджені в різні галузі промисловості, потребують різних витрат, мають різні терміни одержання результатів та різні наслідки їх впливу на майбутній розвиток окремого підприємства, галузі, країни. Економічна енциклопедія Маркетинг інноваційний. Економічна енциклопедія. - Київ: ВЦ “Академія”; Тернопіль: Академія народного господарства, 2000. Т.2. - С.242. пояснює, що маркетинг інновацій “полягає в орієнтації організації на засади маркетингу та досягнення конкурентних переваг завдяки використанню інновації, важливою ознакою якої в ринкових умовах є новизна її технічних і споживчих властивостей”. Розглядаючи маркетинг інновацій як предмет дослідження, складемо класифікаційну таблицю (табл. 1).

Конкретизуємо поняття інновацій з іншого боку - новизни для ринку в цілому, де справа йде про випуск так званих принципово і істотно нових товарів (які до їх появи не мали аналогів на ринку і що задовольняють нову потребу споживача для конкретного підприємства) та новизни для конкретного підприємства, коли підприємство випускає нову для себе продукцію, що не є новою для споживача (існують аналоги) того чи іншого ринку. Різновиди інноваційного продукту наведено в табл. 2.

В табл. 2 конкретизовані поняття так званих технічних інновацій. Так, справжня інновація означає пропозицію ринку нового продукту, заснованого на наукових та інженерних ідеях, модернізація - істотні зміни прототипу, модифікація - незначні зміни. Технічні інновації являють собою первинні інновації. Як правило, ступінь новизни наукових ідей та інженерних підходів, реалізованих у конструкторських та технологічних рішеннях, зумовлює і ступінь новизни задоволення потреб споживачів.

Особливість інженерної праці в порівнянні з працею ученого полягає в тому, що він залучений до процесу управлінської діяльності. Інженер працює у структурах управління підприємством, бере участь у підготовці, прийнятті та реалізації управлінських рішень, за якість підготовки та виконання яких несе відповідальність.

Таблиця 1 - Маркетинг інновацій як предмет дослідження

Таблиця 2 - Класифікація інноваційних технічних виробів

Інженерна практика є завершальним етапом технологічного ланцюжка фундаментальні знання > прикладна наука > управлінська практика, зорієнтована на управління виробництвом конкретного продукту і зумовлює на окремому промисловому підприємстві діяльність як окремого фахівця - інженера, менеджера, економіста, соціолога, психолога, юриста чи колективу в цілому. Функціональна діяльність цих осіб (окрім інженера) дає змогу стверджувати про існування організаційних, економічних, соціальних та юридичних інновацій. Це вторинні інновації (підкреслюємо вторинні, а не побічні чи другорядні). Споживач практично їх не відчуває. Його цікавить ступінь і якість задоволення споживацьких потреб та кошти, які він готовий за це заплатити. Споживачу здебільшого байдуже, яка форма власності на промисловому підприємстві, які воно одержує прибутки, який рівень заробітної плати, умови роботи та ступінь соціального захисту працюючих. Більшість з них можна віднести до інновацій на конкретному промисловому підприємстві. Ступінь необхідності застосування кожної з них визначається за результатами маркетингових досліджень щодо організаційних нововведень (табл. 3), принципів формування інвестиційної політики, реального інвестування новинок та нововведень (табл. 4).

Таблиця 3 - Класифікація організаційних інновацій

До організаційних нововведень можна віднести реструктуризацію промислових підприємств. Вона покликана пристосовувати систему управління промисловим підприємством до здійснюваних змін внутрішнього устрою підприємства, що відбуваються відповідно до змін у зовнішньому середовищі його діяльності. Це складний процес, що повинен реалізовуватись відповідно до маркетингових стратегій підприємства [9]. На сьогодні під реструктуризацією розуміють не тільки зміни організаційної структури управління, співвідношення власного капіталу з капіталом, що позичається, та організаційно-правової форми, а комплексний безперервний процес перетворення діяльності підприємства, спрямований на формування і підтримку його конкурентних переваг у маркетинговій, виробничій та інших сферах. Дослідження періоду трансформаційної економіки дають змогу зробити припущення, що для виробників товарів, що не потребують суттєвих якісних змін (продукти харчування, сировина) та продукції замкнутого циклу виробництва (основні технологічні операції розміщені в одному цеху), реструктуризація може здійснитися протягом 1-2 років, що відповідає короткостроковій маркетинговій стратегії підприємства. Прикладом може бути цех товарів широкого вжитку Сумського ВО “Електрон” (нині АТ “Selmi”). Для виробників складної побутової техніки, автомобілебудування тощо виокремлення виробничої структурної одиниці або об'єднання однієї з декількох має також відповідати термінам створення нового продукту (до 5 років), що відповідає термінам здійснення середньострокової маркетингової стратегії. Для підприємств, що випускають виробничо-технічну продукцію, а також продукцію індивідуального виробництва, зокрема підрозділів, що належать до цих виробничих циклів, процес реструктуризації має відповідати довгостроковій маркетинговій стратегії підприємства (10-15 років). Тобто з початку 90-х років минулого століття всі промислові підприємства України могли повністю здійснити відповідну реконструкцію. Але в цілому по Україні бажаної мети не досягнуто. Причин багато: від швидкої реструктуризації (декілька місяців, як на Сумському ВО “Хімпром”) до надповільної реструктуризації (підприємства військово-промислового комплексу), брак коштів та фахівців для створення нових моделей продукції та ін. Як один із позитивних прикладів реструктуризації можна навести Львівський автомобільний завод.

Таблиця 4 - Класифікація економічних інновацій

Сукупність економічних інновацій об'єднує інвестування - довготермінові вкладення капіталу в те чи інше підприємство: реальні інвестиції - вкладення в основний капітал та на приріст матеріально-виробничих запасів, валові інвестиції - сумарні вкладення, необхідні на відшкодування і приріст основного капіталу, приватні інвестиції - за рахунок залучених джерел та державні інвестиції - за рахунок коштів державного бюджету [2, с.46]. Проведені в Північно-Східному регіоні України дослідження свідчать про обережність та значну вибірковість в інвестиційній політиці з боку закордонних та приватних інвесторів. Тут іноземні фірми інвестували кошти лише в славнозвісну Тростянецьку шоколадну фабрику (зараз відома товарна марка “Корона”), що випустила першу продукцію відносно недавно, лише в 1979 році, та в Лебединську фабрику чоловічих сорочок, вже наперед дослідивши майбутній цільовий ринок. Реальні та валові інвестиції можуть робити підприємства, що мають опанувати ринок за показниками збільшення його частки (як, наприклад, Шосткинський молочний комбінат, торгові марки “Білі береги” та “Шостка”) чи за показниками якості продукції (наприклад, ВАТ Сумське НВО ім. Фрунзе). Що стосується інвестування більшості різновидів виробничо-технічної продукції, а особливо одиничної (індивідуальної) та наукомісткої, використання якої споживачем зорієнтоване на майбутнє, - застосовуються інвестиції з держбюджету [11, с.10]. Ні іноземний, ні вітчизняний капітал кошти сюди не вкладатимуть - досить великий ризик і “туманна” віддача. Але без інвестицій у виробничо-технічну продукцію ніколи не станеш розвиненою європейською державою.

У 92-94-х роках минулого століття ці теоретично обґрунтовані та практично зрозумілі твердження не реалізувалися тому, що ні в деяких новостворених міністерствах України, наприклад, в одному з найпотужніших - Мінмашпромі, де складалися програми нових технічних проектів, що майже повністю були профінансовані, ні в державі в цілому не було координуючої централізованої служби маркетингу. Працівники створених міністерств організовували свою працю за схемою адміністративно-командної системи, а коли почали втрачати важелі управління, не змогли перетворити її в обслуговуючі структури, тобто скоординувати діяльність підприємств, що підпорядковані цим міністерствам, навчитися працювати на приватні підприємства тощо. Мінмашпром “дозволив” кожному з підприємств чи об'єднань “протягти” свою не дуже перспективну продукцію, але таку, що неважко розробити та виготовити, нерідко лише замінивши кілька неосновних вузлів та деталей. Ще й досі складається враження, що замість того, щоб скоординувати відповідну роботу, ніхто в державі централізовано не з'ясовує інформацію про потребу в засобах виробництва, проведення досліджень, проблеми транспорту тощо з урахуванням тенденцій розвитку світової економіки, морального та фізичного зношення і внаслідок цього необхідності своєчасного переоснащення підприємств, державних установ, комунальних господарств та ін. Одержання такої інформації є першою необхідною умовою інноваційного розвитку промислових підприємств, що випускають виробничо-технічну продукцію. Другою необхідною умовою є “високий рівень служби маркетингу в системі управління підприємством, при якому існує самостійна служба маркетингу; маркетинг-директору підпорядковуються всі функціональні структури підприємства" [5, с.211]. Завдяки цьому можна поєднати загальнодержавні пріоритети інноваційного розвитку з місією та цілями окремих промислових підприємств.

Соціальні інновації впроваджуються за допомогою так званих соціальних технологій, що в [12, с. 622] визначається як “специфічний засіб соціоінженерної діяльності та можливе активне і цілеспрямоване ставлення до соціального середовища, послідовність технологічних операцій, що передбачають удосконалення соціального об'єкта, соціальних систем. Одним із найважливіших положень, яке використовується у цьому підході, є теза про спадковість у природному розвитку соціальних систем, що випливає з уявлення про природу будь-якої соціальної цілісності - “соціального організму”, що самоорганізовується, вдосконалюється і поетапний розвиток якого визначається конкретною ситуацією, а перехід до вищої фази обумовлюється повнотою і якістю попередньої фази розвитку”. Тобто характерною особливістю ефективного застосування соціальних інновацій є те, що спрогнозувати майбутню поведінку та змоделювати її можна тільки на одну фазу вперед. Прогнози на віддалену перспективу не можливі. Використання ситуативних нормативів у соціоінженерній діяльності дозволяє: 1) перенести виявлені властивості на реальні об'єкти та оцінити ефективність їх діяльності в найближчому майбутньому; 2) передбачити, якою мірою можна залучити певний потенційний елемент соціальної системи за загальної системи управління конкретним економічним об'єктом; 3) оцінити стан організації соціальної діяльності та її елементів з позиції вимог наступної фази розвитку; 4) запропонувати цілі вдосконалення організації соціальної діяльності на найближчу перспективу; 5) визначити зміст короткострокових управлінських програм; 6) готувати відповідні управлінські рішення [там само].

Таблиця 5 - Класифікація соціальних інновацій

Останнім часом у нашому житті все більшу роль відіграють ті чи інші правові норми. Креативні зміни організаційно-правових форм, на базі яких функціонує промислове підприємство, належать до юридичних інновацій. У цих умовах різко підвищується як державна роль юриспруденції в цілому, так і значення юридичної служби на кожному з промислових підприємств, фірм, установ тощо. Сутність юридичних інновацій має поєднати три взаємодіючі між собою системи: державу як соціально-політичну систему, промислове підприємство, фірму, установу як економічну систему та людину, яку можна розглядати і як біологічну систему, і як елемент соціально-політичної чи економічної системи. З табл. 6 видно, яке значення має юриспруденція у створенні правової держави. Вихід із кризи судової влади 2004-2007 рр. в Україні дасть змогу потужного розвитку юридичних інновацій на окремому промисловому підприємстві, на якому і менеджери, і виконавці потерпають не тільки від багатьох юридично нерегламентованих відносин, а й від постійних необґрунтованих зміни власників, випадків рейдерства Рейдер (англ. raider - налётчик). Новейший словарь иностранных слов и выражений. - Минск: Современный литератор, 2003. - С. 691. Тобто напад з метою захоплення та знищення супротивника, конкурента тощо (прим. автора). і т. ін. Як бачимо, з сукупності усіх вторинних інновацій юридичні інновації є найзалежнішими від зовнішнього середовища. Схема їх необхідної взаємодії наведена на рис. 2.

Ретроспективний аналіз економічного стану України та інших країн постсоціалістичного простору дає змогу простежити можливі перспективи різних за класифікацією різновидів інновацій відповідно як до територіальних меж ринків (міжнародних, регіональних, національних), так і видів товарів, вироблюваних промисловим підприємством.

Таблиця 6 - Класифікація юридичних інновацій

Підприємства, що і за часів планової економіки були представлені на міжнародних ринках значним відсотком експорту вироблюваної продукції (металургійна, енергетична, гірничодобувна промисловість), мають і до нинішнього часу стабільно високі обсяги виробництва.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2 - Схема взаємодії юридичних інновацій

Приблизно у такому ж стані перебувають підприємства, які виробляють товари разового використання (здебільшого харчова промисловість та агропромисловий комплекс) і позиціонують на місцевих ринках. Інвестування цих підприємств принесло швидкі позитивні наслідки, а певні юридичні інновації, що стосувалися зміни форм власності суб'єктів господарювання або податкових обмежень імпортерів (наприклад, для горілчаних виробів), та засоби підтримуючого маркетингу дають змогу їх подальшого сталого розвитку.

Різке зниження обсягів виробництва продукції сталося на національних ринках промислових товарів широкого вжитку та ринках, які змінили свій статус з внутрішніх (ринки Радянського Союзу) на міжнародні (ринки створених незалежних держав - колишніх республік Радянського Союзу), внаслідок чого фактично припинили своє існування не тільки окремі підприємства легкої, хімічної промисловості та інших галузей (зокрема, славнозвісне Шосткинське виробниче об'єднання “Свема”), а й цілі галузі, наприклад, виробництво комп'ютерної техніки. Це сталося значною мірою через проникнення потужних закордонних виробничих фірм на незміцнілі ринки новостворених незалежних держав. І тут, на відміну від організаційних та юридичних інновацій, потрібні значні науково-технічні розробки для виробничо-технічної продукції (машини та механізми, прилади для наукових і медичних досліджень) або сучасна технологічна підготовка виробництва (побутова техніка, одяг та взуття, фармацевтичні препарати).

Тобто виникає питання концептуального підходу до принципів проведення інноваційної політики окремого підприємства, галузі і держави в цілому: чи вплинуть ті або інші інновації на зростання обсягів виробництва того чи іншого продукту чи послуги, їх якість та покращання соціально-економічного стану держави або добробуту її народу?

Наприклад, для налагодження ефективної діяльності системи міського пасажирського транспорту може бути достатньо організаційних та юридичних інновацій, проте для виробництва складної техніки потрібно підкріплення технічних інновацій (провідних для даного виду продукції) новими методами та формами організації праці, певними законами, указами та стандартами тощо. Крім того, невміле зіставлення окремих різновидів застосованих інновацій з оцінкою можливих форм конкуренції між підприємствами-виробниками різних видів продукції може нанести непоправну шкоду для подальшого сталого розвитку економіки України в цілому. Так, не можна модель однобічно пригнічуючої конкуренції застосовувати і для обґрунтування входження Охтирського заводу слабоалкогольних напоїв до складу об'єднання “Оболонь”, що досить позитивно позначилося на стані галузі і не порушило відповідного національного ринкового середовища, і до поєднання Київського “Авіанта” з Харківським авіаційним заводом, що створює монопольний конгломерат з сумнівними перспективами. Переговори з Росією щодо постачання на її ненасичений ринок авіаційних перевезень (за словами російської сторони під час авіасалону в серпні 2007 року в підмосковному місті Жуковський кількість необхідних пасажирських літаків становить тисячу одиниць) літаків з маркою АН були б значно ефективнішими для української економіки в цілому, якщо б пропонувалися дві різні марки цих складних виробничо-технічних виробів. Тут діє правило спільно позитивної активності [6].

Висновки. Таким чином, можна зробити певні висновки щодо ролі маркетингу в інноваційному розвитку промисловості. По-перше, в порівнянні з товарами широкого вжитку, де необхідні новітні технології їх створення, виробничо-технічна продукція обов'язково вимагає здійснення інноваційних конструкторських розробок. По-друге, перспективність інноваційної політики залежить від можливої форми конкурентних відносин між виробниками аналогічної продукції. По-третє, оскільки метою загальної державної інноваційної політики є позитивні соціально-економічні зміни в країні, необхідно поєднати загальнодержавні пріоритети інноваційного розвитку з місією та цілями окремих промислових підприємств, які випускають виробничо-технічну продукцію, що може бути досягнуто лише за умови ефективного функціонування відповідних маркетингових служб.

В інноваційній політиці промислового підприємства відіграють велику роль як первинні - технічні інновації, так і вторинні - організаційні, економічні, соціальні та юридичні.

Література

Ильяшенко С.Н. Инновационное развитие рыночных возможностей: проблемы управления. - Сумы: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1999. - 222 с.

Коноплицкий В.А., Филина А.И. Маркетинг, рынок, финансы: Терминологический словарь-справочник. - К: «Имэкс», 1992. - 184 с.

Коротков В.А. Статистическая методология матричного метода стратегического планирования продукта. // Маркетинг. - 2001. - №3. - С. 117-122.

Мицик Б., Мочерний С.Технологія виробництва. Економічна енциклопедія. Київ: ВЦ “Академія”; Тернопіль: Академія народного господарства: 2002. - Т.3. - С. 626-627.

Пилипчук В.П. Маркетингова діяльність промислових підприємств та тенденції її розвитку. Теорія і практика маркетингу в Україні: Монографія / А.Ф. Павленко, А.В. Войчак, В.Я. Кардаш, В.П. Пилипчук та ін.; За наук.ред. д-ра екон. наук. проф., акад. АПН України А.Ф. Павленка. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 183-212.

Самсонкін В.М., Тєлєтов О.С. Моделювання функціональної діяльності економічних систем, що самоорганізовуються У книзі «Проблеми управління інноваційним розвитком підприємств у транзитивній економіці». - Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. - С. 304-340.

Статистичний щорічник України За редакцією О.Г. Осауленка. - Київ: Вид-во “Консультант”, 2004. - 632 с.

Телетов А.С. Основы маркетинга: Учебное пособие. - Сумы: ВВП «Мрія-1» ТОВ,2006. - 136 с.

Тєлєтов О.С. Маркетинг продукції виробничо-технічного призначення. - Суми: Вид-во СумДУ, 2002. - 231 с.

Третяк І. Фактори інноваційного розвитку. Економічна енциклопедія. - Київ: ВЦ “Академія”, Тернопіль: Академія народного господарства: 2002. - Т.3 - С. 783-785.

Тєлєтов О.С. Маркетинг у промисловості: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 248 с.

Щербина В. Технологізація виробничої діяльності. Економічна енциклопедія. - Київ: ВЦ “Академія”; Тернопіль: Академія народного господарства: 2002. - Т.3. - С. 621-622.

Размещено на Allbest.ru