Співвідношення передвиборної агітації з політичною і соціальною рекламою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Співвідношення передвиборної агітації з політичною і соціальною рекламою

Волошенюк Назарій

Мета. Метою роботи є дослідити питання співвідношення передвиборної агітації з політичною і соціальною рекламою, а саме визначити критерії розмежування політичної реклами та передвиборної агітації, удосконалити визначення політичної та соціальної реклами тощо. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково - теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, логіко- семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати. В процесі дослідження визначено критерії розмежування політичної реклами та передвиборної агітації, удосконалено визначення політичної та соціальної реклами, запропоновані зміни до ЗУ «Про рекламу» щодо політичної та соціальної реклами, визначення в Законі України «Про рекламу» особливостей поширення політичної реклами в період передвиборної агітації; визначення в Законі України «Про рекламу» механізму оплати політичної реклами, яка повинна мати особливості у порівнянні з комерційною, а також у період передвиборної агітації. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, що співвідношення передвиборної агітації з політичною і соціальною рекламою потребує значних удосконалень щодо їх використання та законодавчого регулювання. Науковці у сфері виборчого законодавства працюють над удосконаленням даних недоліків. Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у правотворчій та правозастосовній діяльності.

Постановка проблеми. У статті розглянуто та проаналізовано питання передвиборної агітації, співвідношення її з політичною та соціальною рекламою. Визначені критерії їх розмежування, запропоновані зміни вітчизняного законодавства щодо їх використання під час виборів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання передвиборної агітації та співвідношення її з політичною та соціальною рекламою досліджували такі науковці як А. Акайомова, Ю. Ключковський, О. Марцеляк, В. Погорілко, В. Федоренко, А. Савков, О.Совгиря, Т. Шевченко та інші передвиборна агітація соціальна реклама

Постановка завдання. Визначити критерії розмежування політичної реклами та передвиборної агітації, удосконалити визначення політичної та соціальної реклами, запропонувати зміни до Закону України «Про рекламу» щодо політичної та соціальної реклами, запропонувати визначити в Законі України «Про рекламу» особливості поширення політичної реклами в період передвиборної агітації.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розуміння правової природи передвиборної агітації буде більш точним, коли нам вдасться також чітко визначити її співвідношення з політичною та соціальною рекламою. Це важливо як з теоретичної точки зору, так і практичної, щоб нівелізувати зловживання та порушення в період передвиборної агітації при виборах народних депутатів України (наприклад, не розмежування термінів «передвиборна агітація» та «політична реклама» дає можливість проводити політичне рекламування в Україні у будь -який час).

Т. С. Шевченко вважає, що питання ідентифікації політичної реклами прямо залежить від договірних відносин кандидатів на виборні посади та ЗМІ, зокрема визначення предмету договору [1, с. 95]

Взагалі, перша спроба на законодавчому рівні визначити термін «політична реклама» була здійснена у 2003 році, коли народним депутатом України В. Мішурою було зареєстровано проект Закону України «Про політичну рекламу», в якому політична реклама визначалася як «будь -які не заборонені законодавством України друковані, усні, звукові і аудіовізуальні види і форми ідейного впливу на людей, що мають на меті прямо або опосередковано привернути увагу до суб'єктів політичного процесу, сформувати у суспільстві і у свідомості громадян позитивне до них (суб'єктів) ставлення та/або спрямувати політичну поведінку громадян на підтримку суб'єктів політичного процесу у суспільному житті, зокрема, під час виборів (референдумів)». Однак цей законопроект був ухвалений тільки у першому читанні і не прийнятий у цілому.

У 2011 році вітчизняний законодавець у Законі України «Про вибори народних депутатів України» уточнив дефініцію політичної реклами, яка збереглася і у чинному Законі України «Про вибори народних депутатів України». Зокрема ч. 3 ст. 68 визначає політичну рекламу як «розміщення або поширення матеріалів передвиборної агітації за допомогою рекламних засобів. До політичної реклами належить також використання символіки або логотипів партій-суб'єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією -суб'єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії-суб'єкта виборчого процесу чи певного кандидата у депутати. Реклама друкованих видань (газет, журналів, книг), інших товарів та послуг з використанням прізвищ чи зображень (портретів) кандидатів, назв чи символіки партій-суб'єктів виборчого процесу також є політичною рекламою» [2].

Треба сказати, що в зарубіжних країнах визначення дефініції «політичної реклами» на законодавчому рівні часто відсутнє.

На думку української вченої Л.І. Адашис, така зарубіжна практика зумовлена схожістю комерційної і політичної реклами, - перша викликає в аудиторії бажання придбати певний товар і утриматись від купівлі аналогічних товарів, а друга - віддати свій голос за конкретну партію чи кандидата і утриматись від голосування за інших. Необхідність же визначення політичної реклами виникає в момент, коли законодавець хоче дозволити окремі види політичної за своєю суттю реклами, поділяючи її, таким чином, на дозволену і не дозволену законом.

На міжнародному рівні, у тому числі європейському (Ради Європи і Європейського Союзу) відсутній єдиний підхід розуміння політичної реклами та тих вимог, які повинні пред'являтися до її законодавчого регулювання має наслідком недосконалість її законодавчого закріплення в зарубіжних країнах, в тому числі і в Україні. Про це пише цілий ряд вітчизняних науковців та фахівців в галузі виборчого права. Так представники ГО «Інститут розвитку регіональної преси» говорять, що наведене у законодавстві визначення політичної реклами (як розміщення або поширення матеріалів передвиборної агітації за допомогою рекламних засобів) зміщує акценти з форми ведення передвиборної агітації на засоби, які застосовуються для її поширення. Оскільки законодавець передбачив, що політична реклама розповсюджується за допомогою рекламних засобів, є всі підстави для висновку, що до таких матеріалів повинні застосовуватись не лише норми виборчих законів, але й Закону про рекламу [3, с. 11].

Ми можемо відзначити, що недоліком вітчизняного законодавчого розуміння політичної реклами є те, що вона втискається в рамки виборчого процесу як форма передвиборної агітації та спрямовується на виконання чітко визначеної мети передвиборної агітації - спонукання виборця до голосування «за» чи «проти» конкретної політичної партії чи конкретного кандидата на виборну посаду, - замовника відповідної реклами (про що свідчить те, що дефініція політичної реклами дається в ст. 68 Закону України «Про вибори народних депутатів України», яка регулює форми і засоби передвиборної агітації). На нашу думку, це спрощене розуміння політичної реклами, оскільки вона, на відміну від передвиборної агітації не може обмежуватися часовими рамками. А.П. Савков правильно говорить, що відповідно до виборчого законодавства «політична реклама» стосується суб'єктів виборчого процесу лише під час офіційного оголошеного виборчого процесу. В інший час реклама політичних партій (виборчих блоків) законодавством не регулюється, а тому в ефірі телерадіоорганізацій розміщується як комерційна» [4, с. 105].

Однак чи правильний такий підхід вітчизняного законодавця щодо розуміння правової природи політичної реклами. Адже практика свідчить, що політичні партії, так само як і окремі її представники ще за довго до початку виборчого процесу можуть здійснювати свою передвиборну агітацію шляхом розміщення політичної реклами. Ми вважаємо, що якщо реклама має явно виражений політичний характер, то в будь-якому випадку вона має вважатися політичною рекламою і її наявність та прояв не повинні ставитися у залежність від передвиборної агітації і часу, в якій така реклама поширювалася.

В цьому плані також не може вважатися політична реклама комерційною. До речі, доволі часто критерієм розмежування політичної та комерційної реклами партій вважається саме період, в межах якого така реклама поширюється. Так, якщо поширювані партіями або кандидатами до представницьких органів публічної влади матеріали здійснювалися до офіційного початку виборчого процесу - то вважалося, що відповідні рекламні матеріали є комерційною рекламою і що така діяльність з розповсюдження реклами має регулюватися Законом України «Про рекламу» з усіма вимогами та обмеженнями; якщо ж такі рекламні матеріали поширювалися в період передвиборної агітації - то це має регулюватися відповідним профільним виборчим законодавством.

Інший вітчизняний дослідник Т.С. Шевченко уже говорить про непоширення на передвиборну агітацію вимог рекламного законодавства, оскільки таке поширення створює проблеми з застосуванням багатьох норм, які встановлюють вимоги до поширення реклами [5, с. 95].

Другий аспект, який повинен бути врахований при розумінні політичної реклами - це її мета (завдання). А.В. Акайомова виділяє завдання політичної реклами в тому, щоб змусити більшість народу прийти в один визначений день, в одне визначене місце, придбати од ин визначений товар і не пред'являти претензій протягом 4 -5 років щодо його роботи. Як ми уже зазначали, мета передвиборної агітації охоплює собою формування волі виборців і спонукання їх взяти участь у виборах і проголосувати за ту чи іншу політичну силу чи окремих кандидатів. Тобто на перший погляд мета політичної реклами та передвиборної агітації співпадають. Однак це не зовсім так, оскільки мета передвиборної агітації стосується конкретних президентських чи парламентських виборів і вона чітко прив'язана до виборчого процесу, натомість мета політичної реклами полягає у тому, щоб постійно пропагувати свою політичну силу, інформувати громадян щодо того чи іншого питання своєї діяльності, своєї позиції у питаннях державотворення на всіх етапах діяльності з тим, щоб будь яка наступна виборча кампанія була для неї успішною. Хоча таке інформування може і не мати мети спонукати виборців голосувати «за» цього суб'єкта на виборах, а спрямоване на просту обізнаність громадян щодо певної політичної партії чи її окремих представників чи їх позиції з суспільно важливих, актуальних питань національного державотворення.

Третій аспект, який характеризує політичну рекламу є суб'єкти її здійснення. Якщо суб'єктами передвиборної агітації є окремі виборці та кандидати у народні депутати і партії, що висунули кандидатів у народні депутати, то політичну рекламу, на наш погляд, можуть замовити та здійснювати будь-які політичні партії, окремі їх представники, політики. Таким чином, вагомим критерієм розподілу цих двох понять є суб'єкти здійснення.

Четвертий аспект розуміння політичної реклами полягає у тому, що характерною її особливістю є те, що вона розміщується або поширюється за допомогою рекламних засобів. Однак ні Закон України «Про вибори народних депутатів», ні Закон України «Про вибори Президента України», ні Закон України «Про місцеві вибори» не оперують поняттям «рекламні засоби».

Таке визначення дає тільки Закон України «Про рекламу», згідно з ст. 1 якого «рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача». В цій же статті зазначається, що «реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь -якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару».

Виходячи з такого підходу ми вважаємо, що вітчизняний законодавець дещо нелогічно підійшов до законодавчого регулювання політичної реклами, обравши підхід відповідно до якого передвиборна агітація та політична реклама змішуються між собою і остання відноситься до форм здійснення передвиборної агітації.

Ми поділяємо думку тих науковців, які розглядають політичну рекламу як один з різновидів реклами в цілому і яка має підпадати під регулювання Закону України «Про рекламу». За такого підходу значно легше визначити правову природу та врегулювати зміст політичної реклами. Це сприятиме консолідації усіх положень щодо регулювання політичної реклами в одному нормативно-правовому акті, що усуватиме ризики виникнення колізій норм виборчого та рекламного законодавства, сприятиме єдності та передбачуваності правозастосування. Такий підхід дозволить поширити на політичну рекламу принципи реклами, загальні вимоги до змісту, а також вимоги до ідентифікації реклами, які закріплені в законі «Про рекламу» і, як наслідок, успішно боротися з прихованою та недобросовісною політичною рекламою, яку часто використовують при проведені передвиборної компанії.

На наш погляд, це більш правильний підхід щодо законодавчого регулювання політичної реклами, аніж позиція окремих політиків та науковців, які пропонують повністю відмовитися від використання терміну «політичної реклами».

Вперше такий варіант був запропонований народним депутатом А. Шевченком, який у проекті Закону України «Про внесення змін та доповнень до деяких законів України щодо передвиборної агітації та висвітлення виборчого процесу у засобах масової інформації» (реєстраційний номер 2764, від 11.07.2008 р.) пропонував залишити тільки термін «передвиборна агітація» [6].

Закріплення в ст. 1 Закону України «Про рекламу» поняття політичної реклами свідчитиме про зміну правової природи та призначення цього правового явища. Хоча при цьому потребує уточнення тої дефініції, яка сьогодні дається у профільних виборчих законах України. На наш погляд, політична реклама має розглядатися як інформація про політичну партію чи окремих політиків загальнонаціонального або місцевого рівнів, розповсюджена в будь -якій формі та в будь-який спосіб, що має на меті прямо або опосередковано привернути увагу до суб'єктів політичного процесу, сформувати або підтримати обізнаність громадян про них та спрямувати політичну поведінку громадян на підтримку таких суб'єктів політичного процесу у суспільному житті, зокрема, під час виборів (референдумів).

В Законі України «Про рекламу» можна продублювати з певними уточненнями положення, які сьогодні даються у профільних виборчих законах, що до політичної реклами належить також використання символіки або логотипів партій, а так само повідомлення про підтримку партією або окремими політиками, кандидатами до представницьких органів державної влади, місцевого самоврядування видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії чи певного політика, кандидата до представницького органу публічної влади. Реклама друкованих видань (газет, журналів, книг), інших товарів та послуг з використанням прізвищ чи зображень (портретів) політиків, кандидатів, назв чи символіки партій також є політичною рекламою.

Наша позиція щодо такого законодавчого врегулювання політичної реклами ґрунтується ще й на тому, що дуже часто перед початком виборчої кампанії ми бачимо так звану соціальну рекламу, яка цілком може підпадати під розуміння політичної реклами. В Законі України «Про рекламу» соціальна реклама трактується як «інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь- якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку» (ст. 1).

Щодо поняття соціальної реклами, то воно потребує уточнення, щоб вона не використовувалася з політичною метою. На наш погляд, для цього ст. 1 Закону України «Про рекламу», яка дає трактування соціальної реклами, слід доповнити словами: чи привернути увагу до суб'єктів політичного процесу в Україні та спрямувати політичну поведінку громадян на підтримку певних суб'єктів політичного процесу у суспільному житті під час виборів (референдумів). Таким чином ст. 1 Закону України «Про рекламу» в цій частині отримає редакцію: «соціальна реклама - інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку чи привернути увагу до суб'єктів політичного процесу в Україні та спрямувати політичну поведінку громадян на підтримку певних суб'єктів політичного процесу у суспільному житті під час виборів (референдумів)».

Таке уточнення матиме наслідком чітке розуміння соціальної реклами та недопущення використання політичної реклами в якості соціальної з усіма її преференціями.

На політичну рекламу повинні розповсюджуватися загальні вимоги щодо реклами. Сама політична реклама має відповідати встановленим ст. 7 Закону України «Про рекламу» принципам: законності, точності, достовірності, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Законодавче врегулювання політичної реклами таким чином сприятиме чіткому унормуванню її розуміння, недопустимості зловживань при її використанні, встановленню чітких механізмів реагування контролюючих органів на порушення вимог про рекламу.

Що стосується останнього, то слід сказати, що Закон України «Про рекламу» достатньо детально регулює систему органів, які мають право здійснювати контроль за дотриманням законодавства про рекламу та механізм притягнення до відповідальності порушників рекламного законодавства.

Таким чином вилучення положення про політичну рекламу з профільного виборчого законодавства та врегулювання цього правового явища на рівні Закону України «Про рекламу», на наш погляд, має супроводжуватися:

1) внесенням доповнень до ст. 1 Закону України «Про рекламу» через запровадження дефініції політичної реклами;

2) уточненням у ст. 1 Закону України «Про рекламу» дефініції соціальна реклама;

3) визначенням в Законі України «Про рекламу» особливостей поширення політичної реклами в період передвиборної агітації;

4) визначенням в Законі України «Про рекламу» механізму оплати політичної реклами, яка повинна мати особливості у порівнянні з комерційною, а також у період передвиборної агітації.

Висновки

Отже, нами визначено критерії розмежування політичної реклами та передвиборної агітації, удосконалено визначення політичної та соціальної реклами, запропоновано зміни до Закону України «Про рекламу» щодо політичної та соціальної реклами, визначення в Законі України «Про рекламу» особливостей поширення політичної реклами в період передвиборної агітації.

Список використаних джерел

1. Шевченко T. C. Правове регулювання передвиборної агітації у засобах масової інформації: сучасний стан та перспективи вдосконалення. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. 2012. Т. 129. С. 92-97.

2. Про вибори народних депутатів України: Закон України :Верховна Рада України від 17 листопада 2011 року № 4061-VIURL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4061-17.

ПО

3. Діяльність засобів масової інформації в період виборчої кампанії - 2015. Посібник для представників засобів масової інформації / упоряд. І. П. Федоренко, Л. Л. Панкратова. Київ. 2015. 39 с.

4. Савков А.П. Сучасна роль засобів масової інформації у виборчому процесі України. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2010. № 2. С. 103-108.

5. Шевченко Т.С. Перспективи вдосконалення правового інституту передвиборної агітації у засобах масової інформації. Вибори та демократія : наук.-просвітницький правничий журн. 2006. № 1 (7). С. 65.

6. Проект Закону України «Про внесення зміни та доповнень до деяких законів України щодо передвиборної агітації та висвітлення виборчого процесу у засобах масової інформації» (реєстраційний номер 2764, від 11.07.2008 р.).

Размещено на Allbest.ru