Роль маркетингу в стабілізації сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль маркетингу в стабілізації сільськогосподарських підприємств

Росола Уляна Василівна

cmaput.uii викладач кафедри фінансів Мукачівський державний університет

Анотація

У дослідженні проаналізовано основні передумови та середовище функціонування сільськогосподарських підприємств. Обґрунтовано теоретичне та практичне значення маркетингової політики. У статті розглянуто основні етапи та принципи ведення маркетингової діяльності. Основні обмеження ведення маркетингової діяльності були визначені у діяльності сільськогосподарських підприємств. Також були наведені пропозиції та подальші напрямки впровадження та розвитку маркетингової діяльності аграріїв. маркетинговий сільськогосподарський діяльність

Ключові слова: маркетинг, сільськогосподарські підприємства, розвиток сільського господарства, маркетингова політика.

MARKETING ROLE IN AGRICULTURAL ENTERPRISE STABILIZATION

Rosola Uljana Vasilivna senior teacher chair of finances Mukachevo State University

Summary: The research analyzes the main preconditions and the development environment for the functioning of agricultural enterprises. The theoretical and practical significance of marketing policy is substantiated. The article considers on the main stages and principles of marketing activity. The main restrictions on marketing activities were identified in the activities of agricultural enterprises. Also, suggestions and further directions of introduction and development of marketing activity of agrarians were presented.

Key words: marketing, agricultural enterprises, development of agriculture, marketing policy.

Постановка проблеми. Продаж сільськогосподарської продукції потребує чимало умов, що впливають на поведінку покупців, пов'язаних з вибором та покупкою продукції. На більшість таких умов сільськогосподарські підприємства не мають ніякого впливу, в той час як на деякі можуть вплинути. Одним із засобів впливу на ринок, що здатен змінити об'єми продажів, а відтак і прибутки підприємства, що продає свою продукцію, є маркетинг. Керівництво будь-якого підприємства щоденно стикається з прийняттям певних управлінських рішень. Прийняття рішень нерозривно пов'язане з невизначеністю, а отже з ризиками. Саме такий інструмент як маркетинг, допомагає зменшити рівень невизначеності, з якими стикаються маркетологи та управлінський персонал. Маркетинг є формою, яка змінює діяльність, оскільки вона приймає факти та цифри та інші види даних і перетворює їх в інформацію, в якій формі вона корисна для керівників.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Успішність діяльності сільськогосподарських підприємств в більшості випадків залежить від наявної інформації про ринок, конкурентів, постачальників, споживачів. Питаннями щодо проведення маркетингової діяльності досліджувалось на багатьох рівнях, які знайшли своє відображення у працях багатьох зарубіжних та вітчизняних вчених, серед них: І. Ансофф, Б. Берман, Р. Браун,, Дж. Эванс. Ф. Котлер, Є.П. Голубков, Л.В. Балабанова, І.В. Гордієнко, Т.Г. Дудар, О.О. Єранкін, Н.М. Козуб та інші.

Досвід закордонних та вітчизняних науковців запевняє у пріоритетності використання маркетингового інструментарію в управління підприємством. Маркетинг тут виступає своєрідною філософією, яка задовольняє потреби, запити, вподобання споживачів. Досвід вітчизняних сільськогосподарських підприємств показує, що впровадження маркетингових принципів знаходиться ще на початковому етапі і, звичайно, ще не досяг свого розвитку. Маркетингова діяльність на вітчизняних підприємствах організовується по - різному.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проведений аналіз науковцями свідчить, що використання маркетингових інструментів не в повній мірі відповідає вимогам сучасних ринкових відносин. В умовах жорсткої конкуренції та кризових процесів дедалі більшого значення набуває поінформованість та реальні заходи щодо ринку та всіх його учасників. Всі дослідники погоджуються з значенням маркетингу, але практика застосування в діяльності сільськогосподарських підприємств недостатньо розкрита. Практично немає інформації стосовно системи планування, організації, розвитку маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств.

Метою статті є дослідження сучасного стану маркетингової діяльності та визначання її ролі у стабілізації діяльності сільськогосподарських підприємств.

Виклад основного матеріалу. Визначення нового вектору політики, а саме інтеграція в Європейський простір та вступ України до СОТ для сільськогосподарських виробників пов'язане з новою ринковою реальністю, з одного боку, вільний ринок, тобто нові можливості, ринки, споживачі, а, з іншого боку, це велика відповідальність за свою продукцію, а також значно більша конкуренція. Ця конкуренція одним підприємствам відкриє нові можливості, а для інших це явна загроза їх діяльності. На сучасному етапі у сільському господарстві не так багато ресурсів для покращення виробництва продукції, впровадження нових технологічних процесів. Тому вкрай важливо для збереження попиту на продукцію поступово налаштовуватись на обрану маркетингову стратегію.

У практичній діяльності українських сільськогосподарських підприємств можна відмітити певні обмеження щодо правильної позиції маркетингової діяльності. Зокрема, ці обмеження включають:

- дуже низька фінансова спроможність більшості підприємств не дозволяє використовувати маркетинговий інструментарій та не дає можливості використовувати маркетингову інформацію, необхідну для прийнятті управлінських рішень;

- відносно низькі знання маркетологів, що працюють у сільськогосподарських підприємствах перешкоджають використанню комплексу маркетингової концепції;

- невеликий виробничий потенціал окремих господарств не дає можливості навіть з використанням маркетингових процедур досягти очікуваних результатів для підприємства.

Основними етапами маркетингової діяльності малих сільськогосподарських підприємств є визначення місії, встановлення цілей, аналіз внутрішніх можливостей підприємства, аналіз зовнішнього середовища, аналіз альтернатив та вибір стратегії, проектування організаційної структури, реалізація стратегії. До основних функцій маркетингової діяльності малих сільськогосподарських підприємств можна віднести: дослідження маркетингу і збір інформації, планування асортименту продукції, збут і розподіл, реклама і стимулювання збуту. Маркетингова діяльність малих сільськогосподарських підприємств спрямована на забезпечення рентабельності за рахунок організації виробництва і збуту [1, с. 25-26].

Принципи маркетингу відображають його сутність і зводять його до наступного:

• необхідність повної і достовірної інформації про зовнішні умови функціонування підприємства;

• пристосування виробництва до умов ринку, вимог потенційних покупців з одночасним цілеспрямованим впливом на них;

• виробництво продукції, яка базується на точному знанні вимог покупців, ринкової ситуації та реальних можливостей підприємства;

• ефективна реалізація продукції та послуг на певних ринках у запланованих обсягах і в намічені строки;

• забезпечення довгострокової результативності виробничо-комерційної діяльності підприємства, тобто його спрямованість не на сьогоднішній, а на довгостроковий результат маркетингової діяльності підприємства, що передбачає постійний застосування науково-технічних ідей і розробок для підготовки виробництва товарів ринкової новизни;

• єдність стратегії і тактики активного пристосування до вимог потенційних покупців з одночасним цілеспрямованим впливом на них, на попит і ринок для досягнення максимально можливого контролю над сферою реалізації продукції, послуг [2, с. 42].

Маркетингова діяльність сільськогосподарських підприємств повинна враховувати такі основні специфічні особливості самого сільського господарства:

- річні коливання виробництва,

- сезонні коливання виробництва,

- просторова концентрація виробництва,

- диверсифікація виробничих витрат,

- характеристики сільськогосподарської продукції.

Практика діяльності сільськогосподарських підприємств показує, що вони не тільки не використовують маркетинг у своїй діяльності, вони навіть не розробляють жодну стратегію. Це означає, що не зважаючи на якість продукції, професійні знання працівників, конкурентоспроможність вітчизняної продукції українські сільськогосподарські підприємства лібералізували свої позиції стосовно конкурентів із-за кордону.

Вітчизняні науковці Л.В. Балабанова, В.В. Холод і І. В. Балабанова вважають, що вітчизняні сільськогосподарські підприємства можуть використовувати три рівні маркетингової діяльності: І рівень - діяльність підприємства на основі маркетингової концепції, що передбачає зміну всієї філософії управління підприємством; ІІ рівень - підприємством використовуються окремі комплекси взаємозв'язку методів і засобів маркетингової діяльності (створення служби маркетингу); ІІІ рівень - на підприємстві ізольовано реалізуються окремі елементи маркетингу [2, с. 16].

Україна - країна з великими перспективами розвитку сільського господарства. 95% всієї площі країни - це низовина. 74620 із 1865631 всіх підприємств становлять суб'єкти господарювання сільського, лісового та рибного господарства. 658,8 тис. чоловік зайняті у сільському, лісовому та рибному господарстві людей, середньомісячна номінальна заробітна плата у цій галузі становить 4195 грн. [4]. З вище наведених показників бачимо, що вітчизняне сільське господарство має значні перспективи розвитку, маючи при цьому територіальні, кліматичні, трудові ресурси та потенціал.

Довгострокова тенденція показує зростання цін на продукти харчування внаслідок появи на ринку продукції із-за кордону, значного підвищення тарифів на комунальні послуги, паливно-мастильні матеріали. Як бачимо, індекси цін на сільськогосподарську продукцію мають тенденцію як до зростання, так і до спадання. Масштаби цього процесу можемо відслідкувати на рис. 1:

Рис. 1 Динаміка індексів цін сільськогосподарської продукції за 2011-2016рр.[5]

Згідно проаналізованої інформації можемо робити висновки, що існує потреба в розвитку сільського господарства, диверсифікації цієї сфери. Проте кожний крок цього розвитку характеризується певною невизначеністю, а подекуди і значними ризиками. Задля мінімізації ризиків деяких підприємств, а також для стабілізації діяльності інших рекомендують використовувати маркетингові важелі. Ідеєю самого маркетингу є задоволення потреб споживачів. Тому будь-яку маркетингову діяльність слід починати з виявлення цих потреб. Метою маркетингової діяльності є не генерування продажів чи заповнення певного сегменту ринку, а виробляти необхідну продукцію для споживачів тим самим займати вигідні позиції на ринку, що є досить великою різницею. Досягнення цієї мети можливе за рахунок інтеграції всіх процесів та підрозділів сільськогосподарських підприємств. Ця інтеграція означає головним чином координацію фінансової, виробничої, виробничої, адміністративної, інженерної та дослідно -конструкторської частина підприємства на маркетингових засадах.

Маркетингова діяльність може бути узагальнена в 4 основних кроках:

1. Визначення конкретних сегментів потенційних покупців, які називаються цільовими сегментами;

2. Визначення потреби цього сегменту максимально точно;

3. Розробка таких продуктів, які найкраще відповідають вимогам даного сегменту;

4. Розробка програми, яка створює всі умови для успішної діяльності на певному сегменті ринку.

Найлегшим кроками для збільшення прибутку сільськогосподарських підприємств є збільшення обсягів виробництва, підняття ціни чи погіршити якість продукції. Ці методи є широкодоступними проте це не виправдається на ринку. В даному випадку потрібно розширити програму маркетингу, яка би привела до очікуваного результату - збільшення доходності. Для стабілізації діяльності сільськогосподарських підприємств ефективна мережа маркетингу повинна виконувати наступне:

• Консультації щодо планування продукту: важливим є ретельний вибір культур чи продукції, що будуть вироблятися відповідно до товарної якості.

• Сприяння наданню ринкової інформації: інформація повинна бути такою, що має безпосередній вплив на діяльність фермера чи сільгоспвиробника.

• Забезпечити ринки для фермерів чи домашніх домогосподарств: допомогти знайти ринки для дрібних фермерів.

• Консультування щодо вдосконалення маркетингової практики: поради та тренінги сільськогосподарським підприємствам щодо вдосконалення методів збору, класифікації та стандартизації, упаковки, обробки та зберігання продукції рослинництва чи тваринництва.

• Сприяння груповому маркетингу: через обмежений обсяг продажів, що продаються окремими дрібними фермерами, груповий маркетинг може допомогти у організації доставки продукції та групових торгів.

• Консультування щодо створення та функціонування сільських ринків: може порадити та / або допомагати місцевій владі в плануванні сільських ринків, розробляти їх структури та надавати поради щодо вдосконалення їх діяльності.

Запровадження системи маркетингу на сільськогосподарських підприємствах повинно базуватись не на прийнятті окремих рішень чи вирішенні окремих питань. Цей процес повинен включати цілу маркетингову політику.

Маркетингова політика необхідна для того, щоб:

• керувати політикою щодо маркетингу підприємств та об'єктів, контролювати їх ефективність та забезпечувати, щоб кредити, транспорт та основні матеріали були доступними за потреби.

• координувати постійні служби підтримки, включаючи інформацію про ринок, розширення маркетингу, стандартизацію заходів та специфікації якості, контроль якості експорту та інші.

• Підтримувати постійну увагу до використання трудомістких процедур у сфері маркетингу та обробки, а також щодо заходів, спрямованих на допомогу меншим виробничим та маркетинговим підприємствам.

Також слід дотримуватися наступних політичних питань:

- удосконалення інфраструктурних об'єктів є очевидним засобом, який має значні потенційні вигоди як для виробників, так і для споживачів. Проте інституційні зміни завжди супроводжують і навіть передують таким покращенням

- по мірі можливості, уряд повинен намагатися усунути невизначеність та зменшити ризик, щоб дозволити середньострокові раціональні рішення щодо виробництва

- як правило, уряд повинен уникати фізичного поводження з товарами в маркетинговому середовищі

- навчання з маркетингу повинно охоплювати не тільки фермерів, але й обслуговувати торговців, переробників та адміністраторів з маркетингу. Навчальні програми та курси повинні бути змінені не тільки для того, щоб організувати маркетинг, але і бути більш практичними.

- необхідно забезпечити не лише включення, але і збалансоване представництво у складанні політик та організаційних питань

- відділи маркетингу повинні обрати стратегію активної політики для вирішення різних питань та потреб дрібних та нових сільськогосподарських виробників

- зусилля маркетологів Міністерства аграрної політики повинні координуватися з діяльністю регіональних Департаментів торгівлі та сільського господарства з питань міжнародної торгівлі

- слід заохотити дослідження загальних проблем сільського господарства та, зокрема, технологій виробництва, обробки та маркетингових заходів дрібних аграріїв. Дослідження університетів та установ приватного сектору повинні координуватися шляхом формування національного форуму, організації круглих столів з сільськогосподарських досліджень з метою отримання максимальної соціальної вигоди від їх діяльності

- необхідно заохочувати приватний сектор, що займається обробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції

- національна стратегія розвитку сільських районів повинна враховувати вимоги стратегії аграрного маркетингу, зокрема, що стосується дрібних виробників.

- виробництво повинно здійснюватися лише в тому випадку, якщо наявна інформація стосовно учасників на ринку.

Висновки та пропозиції

Отже, проаналізувавши вищесказане, можемо зробити висновки, що переважна більшість сільськогосподарських підприємств не використовує в своїй діяльності маркетинг як філософію ведення бізнесу. Підприємства не готові витрачати кошти на підготовку відповідних фахівців з маркетингу, на проведення маркетингових досліджень ринків, споживачів, конкурентів, на оптимізацію товарної та цінової політики, на зменшення каналів товаро- руху продукцію, на проведення певних заходів маркетингової політики комунікацій.

З метою розвитку та впровадження маркетингу у сільському господарстві можна запропонувати наступні заходи:

1. Усунення законодавчих, політичних, нормативних, інституційних перешкод щодо сільського господарства;

2. Організувати та вдосконалити можливість дрібних сільгоспвиробників навчатись та консультуватись щодо маркетингової політики;

3. Аграріям потрібно володіти ситуацією про ринок, ресурси та послуги для досягнення успіху;

4. Створити структуру маркетингової підтримки на державному та регіональному рівнях для забезпечення стабільності та зростання.

Перспективами подальших досліджень будуть дослідження щодо впровадження маркетингових засад у діяльність сільськогосподарських підприємств.

Список літератури

1. Завьялов, П.С. Маркетинг в схемах, рисунках, таблицах [Текст] / П.С. Завьялов. - М. : ИНФРА-М, 2000. - 496 с.

2. Балабанова, Л.В. Маркетинг відносин в системі управління підприємством [Текст]: монографія / Донецький національний ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановсь- кого / Л.В. Балабанова, С. Чернишева. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. - 280 с.

3. Балабанова Л.В. Маркетинг підприємства: навч. посіб. / Л.В. Балабанова, В.В. Холод, І. В. Балабанова. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 612 с.

4. Державна служба статистики України. Діяльність підприємств. Кількість суб'єктів господарювання за видами економічної діяльності/Кіль- кість суб'єктів господарювання за видами економічної діяльності/ Кількість зайнятих працівників у суб'єктів господарювання за видами економічної діяльності. - Режим доступу http://www.ukrstat.gov.ua/

5. Державна служба статистики України. Сільське, лісове та рибне господарство. Індекси обсягу сільськогосподарського виробництва. - Режим доступу http://www.ukrstat.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru