Маркетингові комунікації туристичних підприємств в умовах посилення цифровізації економічних процесів

Цифрова трансформація національної економіки України забезпечує, з одного боку, кращу доступність (і технічну, і організаційну) системи цифрових комунікацій для населення, а, з іншого, - кращі можливості для суб'єктів господарювання у швидкому розміщенні та поширенні інформації у значно більших масивах даних, які одночасно отримують широкий перелік отримувачів. Відповідно, за умови паритетного розвитку цифрового суспільства, е-бізнесу та е-урядування налагоджуються прямі зв'язки відносно передачі інформації одразу за кількома каналами у межах єдиної спільної комунікаційної системи.

За рахунок цього є підстави стверджувати про суттєві зміни в класичній моделі процесу комунікації (рис. 1), що відбуваються за умов розвитку цифрових комунікацій (рис. 2).

Рис. 1. Класична модель процесу маркетингової комунікації

1) інформування (донесення до цільової аудиторії інформації про існуючі та нові туристичні продукти і сервіси підприємства, а також різні аспекти своєї діяльності та розвитку);

2) переконання (забезпечення позитивного ставлення цільової аудиторії до туристичних продуктів (включно з переконаннями в конкурентних перевагах), а також до підприємства в цілому);

3) створення образу (формування такого собі комунікаційного образу підприємства в середовищі споживачів, а також з-поміж суб'єктів ринку туристичних послуг як додаткової (часто - основної) конкурентної переваги на ринку);

4) закріплення образу (утвердження у споживачів переконання в тому, що придбані ними послуги в підприємства високого рівня якості, що відповідає очікуванням споживача, а також кращі за представлені на ринку аналоги).

Втім, зауважимо на тому, що визначені функції стосуються лише споживача як суб'єкта комунікації. Відповідно, бачення ширшого складу учасників комунікації актуалізує розширення функцій шляхом уведення наступних:

5) лобіювання (комунікація з владними структурами задля участі в політиці розвитку туристичної сфери країни (регіону) дозволяє використовувати можливості промоції підприємства та його послуг у межах заходів, які підтримуються органами влади, участі у проєктах публічно - приватного партнерства, залучати додатковий організаційний та фінансовий ресурс);

6) інклюзії (комунікація з місцевими громадськими організаціями дозволяє туристичному підприємству брати участь у вирішенні актуальних проблем територій, реалізувати власний потенціал соціальної відповідальності як непряму форму забезпечення зростання лояльності споживачів до підприємства та його туристичних продуктів);

7) кооперування (комунікація у межах вертикальної (зі суб'єктами на кожному технологічному бізнес-етапі від початку створення до споживання послуги) та горизонтальної (зі суб'єктами, які співпрацюють у межах відповідного ринкового сегменту) інтеграції бізнесу забезпечує туристичним підприємствам кращу взаємодію з контрагентами, а, відповідно, - вищу фінансово - господарську ефективність, розвиває діалог у руслі спільних практик з вдосконалення внутрішніх та зовнішніх бізнес-процесів, кращого позиціонування туристичних продуктів та послуг на ринку, більш якісного задоволення потреб споживачів, створення для них нової споживчої корисності);

8) стратегічного конкурентного розвитку (комунікація підприємств туризму з суб'єктами інноваційно-технологічної інфраструктури (сектор НДДКР, науково-технологічні парки, техніко - впроваджувальні зони, малі інноваційно-технологічні фірми, стартапи, бізнес-асоціації інноваційно-технологічних структур, фонди інвестиційно-інноваційного розвитку, інноваційно-інфраструктурні кластери, високотехнологічні бізнес-інкубатори, венчурні фонди, страхові компанії, ін.) та ІТ-сектора (розробники ІТ-продуктів, фрілансери сфери ІТ, ІТ-консультанти, суб'єкти ІТ-аутсорсингу, зберігачі баз даних та електронної інформації, ІТ-інвестори, ін.) відкриває можливості для налагодження співпраці з, по-перше, цифровізації внутрішніх та зовнішніх процесів туристичних підприємств; по-друге, покращення потенціалу їх конкурентоспроможності та розвитку в умовах активної і тотальної цифрової трансформації світової і національної економіки; по-третє, системного інноваційного розвитку туристичних підприємств; по-четверте, трансформації сфери маркетингу підприємств у потужну систему інтернет-маркетингу, де використовуються найбільш прогресивні та ефективні інформаційні технології).

Таким чином, одночасно з підтвердженням критично високої актуальності функцій 5-8, зачасту не нижчої в порівнянні з базисними функціями 1-4, ведемо мову про розширення складу споживачів інформації як об'єктів маркетингової комунікативної політики туристичних підприємств у системі цифрової комунікації. На загал це - споживачі послуг, структури влади різних рівнів, організації громадянського суспільства, бізнес-партнери, представники секторів ІКТ та інноваційно-технологічної діяльності.

Потрібно розуміти, що формування комунікативної політики туристичних підприємств в системі цифрової комунікації процес комплексний і системний, який потребує врахування всіх необхідних елементів, а саме - елементів комунікативної політики, суб'єктів комунікації, каналів поширення даних, елементів інформаційно-комунікаційної системи, відповідного управлінського механізму.

Таким чином, маркетингова комунікативна політика в системі інтернет-маркетингу підприємства туризму - це система заходів зі планування та реалізації постійної комунікації (в цифровому полі та форматі) зі споживачами та іншими суб'єктами з метою формування позитивного іміджу як компоненти конкурентоспроможності підприємства та його туристичних продуктів і сервісів. Розвиток цифрових комунікацій та використання їх можливостей забезпечує зміщення акцентів з міжорганізаційних відносин на об'єднану взаємодію і комунікації. Це сприяє розширенню потенціалу маркетингової комунікативної політики підприємств туризму за напрямами: значно глибша (фактичні та потенційні споживачі послуг) та ширша (інші ринкові агенти) аудиторія отримувачів інформації; висока швидкість поширення даних та отримання відповідей; великі обсяги одномоментної передачі даних; одночасна комунікація з аудиторіями різних сфер; опосередковане спілкування; передача не тільки інформації, але й одночасно засобів реклами, стимулювання збуту, ін.

Список використаних джерел

1. Сіренко К.В. Концептуальні підходи до формування основних складових системи маркетингових комунікацій. Вісник Хмельницького національного університету. 2010. №5. Т. 2. С. 163-165.

2. Романюк І.А., Мандич О.В., Нікітіна О.М. Особливості впровадження маркетингових комунікацій в туристичні послуги. Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. 2016. Вип. 174. С. 212-218.

3. Іванова Л., Вовчанська О. Маркетингові комунікації та їх роль у туристичному бізнесі. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку туризму в регіонах України: матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. (18-19 травня 2017 р., м. Львів). Львів, 2017. С. 39-43.

4. Козловський Є. В., Ткаченко Т. І. Особливості управління проектами в сфері туризму на основі застосування механізмів державно-приватного партнерства. Інвестиції: практика та досвід. 2019. №9. С. 78-82.

5. Васильців Т.Г., Панченко В.А. Зайченко В.В. Галузеві особливості інноваційно - технологічного розвитку як передумова забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки України. Проблеми системного підходу в економіці, 2019. Вип. 4 (72). С. 23-28.

6. Гринкевич С., Васильців Т., Ільчук О., Бєлікова С. Іноземний досвід впровадження заходів економічної безпеки у туристичну сферу в умовах невизначеності. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. 2020. №27, С. 4-9.7.

7. Ляшенко Г., Моткалюк Р. Інтернет-маркетинг та його інструменти. Науковий вісник НУ ДПС України. 2013. Вип. 3 (62). С. 59-65.

8. Шпак Н.О., Кирилич Т.Ю. Роль маркетингової діяльності у функціонування вітчизняних промислових підприємств. Економіка: реалії часу. 2013. №2 (7). С. 103-110.

9. Іллященко С.М. Сучасні тенденції застосування інтернет-технологій в маркетингу. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2011. №4. Т.1. с. 64-74.

10. Вавриш О. Проблеми становлення та перспективи розвитку інтернет-маркетингу в українській економіці. Інноваційна економіка. 2011. №5. С. 235-237.

11. Кінаш А.І. Інтернет-маркетинг - стратегія розвитку сучасних машинобудівних підприємств. Сталий розвиток економіки. 2013. №3. С. 331-334.

Размещено на Allbest.ru