Система торгівлі викидами: досвід ЄС та перспективи впровадження в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

СИСТЕМА ТОРГІВЛІ ВИКИДАМИ: ДОСВІД ЄС ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

Бевзо Данило Олександрович

аспірант, ПВНЗ-інститут «Українсько- американський університет Конкордія, вул. Тургенєвська, 8-14, м. Київ

Анотація

У статті досліджується досвід Європейського Союзу в системі торгівлі викидами та перспективи впровадження її в Україні для подолання екологічних проблем та ризиків як одного із важливих структурних елементів забезпечення ефективної реалізації Глобальних цілей сталого розвитку до 2030 р. та виконання Додатку XXXI до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Розкрито сутність поняття екологічна безпека, яка визначається як стан захищеності навколишнього природного середовища та життєво важливих інтересів людини від можливого негативного впливу господарської та іншої діяльності, надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру та їх наслідків. Проаналізовано, що система торгівлі викидами Європейського Союзу є основним інструментом Європейського Союзу для досягнення цілей щодо скорочення викидів парникових газів. Визначено, що Система торгівлі викидами Європейського Союзу працює за принципом обмеження викидів парникових газів та торгівлі дозволами на викиди парникових газів. Встановлено, що доходи від продажу дозволів на викиди парникових газів забезпечують державам-членам дохід, який можна використати на програми скорочення викидів вуглецю та на збільшення застосування відновлюваних джерел енергії. Визначено, що у відповідності до Директиви ЄС ETS країни-учасниці визначають, як використовувати кошти від продажу дозволів на аукціонах та повідомляють Європейську Комісію. Встановлено, що дохід від продажу дозволів на аукціонах має спрямовуватися на боротьбу зі зміною клімату в Європейському Союзі та в третіх країнах відповідно до Директиви ЄС 2003/87/EC щонайменше 50%. Визначено, що податок на CO2 покликаний покращити екологічні та кліматичні результати при одночасному підвищенні ефективності роботи фіскальної системи. Встановлено, що Система торгівлі викидами Європейського Союзу заснована на принципі «ліміт та торгівля», тобто суб'єктам, які викидають парникові гази, видається певна кількість квот на певну кількість викидів. Встановлено, що на порядку денному є вирішення наступних питань: у встановленні загальної допустимої кількості викидів парникових газів, яка запланована Україною, та загальної кількості дозволів на викиди, які будуть видані в Україні, а потім розподілені між секторами економіки та надані на конкретні установки. Визначено рекомендації, які необхідно реалізувати уряду України, для подолання екологічних проблем та ризиків.

Ключові слова: екологічна безпека, екологічні загрози, система торгівлі викидами, ЄС, Україна.

екологічний безпека уряд навколишній

Abstract

Emissions trading system: eu experience and implementation prospects in Ukraine. Bevzo Danylo Oleksandrovych Postgraduate student, Private Higher Educational Establishment-Institute “Ukrainian-American Concordia University”, Turhenievska St., 8-14, Kyiv

The article examines the experience of the European Union in the emissions trading system and prospects for its implementation in Ukraine to overcome environmental problems and risks as one of the important structural elements to ensure effective implementation of the Global Sustainable Development Goals by 2030 and implementation of Annex XXXI to the Association Agreement. EU. The essence of the concept of ecological safety, which is defined as the state of protection of the environment and vital human interests from the possible negative impact of economic and other activities, emergencies of natural and man-made nature and their consequences. It is analyzed that the European Union emissions trading system is the main tool of the European Union to achieve the goals of reducing greenhouse gas emissions. It is determined that the European Union's emissions trading system operates on the principle of limiting greenhouse gas emissions and trading in permits for greenhouse gas emissions. Revenues from the sale of greenhouse gas emissions permits have been found to provide Member States with revenue that can be used for carbon reduction and renewable energy programs. It is determined that in accordance with the EU ETS Directive, participating countries determine how to use the proceeds from the sale of permits at auctions and notify the European Commission. It is established that the proceeds from the sale of permits at auctions should be directed to combating climate change in the European Union and in third countries in accordance with EU Directive 2003/87 / EC at least 50%. It is determined that the CO2 tax is designed to improve environmental and climatic results while improving the efficiency of the fiscal system. It has been established that the European Union's emissions trading system is based on the principle of "limit and trade", ie entities that emit greenhouse gases are issued a certain number of quotas for a certain amount of emissions. It is established that the following issues are on the agenda: setting the total allowable amount of greenhouse gas emissions planned for Ukraine and the total number of emission permits to be issued in Ukraine and then distributed among sectors of the economy and provided for specific installations. Recommendations that need to be implemented by the Government of Ukraine to overcome environmental problems and risks are identified.

Keywords: environmental security, environmental threats, emissions trading system, EU, Ukraine.

Постановка проблеми

Розвиток цивілізації супроводжується посиленням антропогенного тиску на навколишнє середовище. Наслідком цього процесу є порушення стабільності екологічних систем, забруднення природного середовища техногенними елементами та погіршення стану навколишнього середовища людиною. Зростання масштабів антропогенного впливу на навколишнє середовище призвело до екологічних проблем, які вийшли за межі окремого територіального утворення чи держави і перейшли в статус глобальних екологічних проблем.

Сьогодні проблема формування сприятливого довкілля та раціонального природокористування є однією з найважливіших глобальних проблем сучасного суспільства. Актуальність цієї проблеми є важливою в умовах сучасної глобальної екологічної кризи, зростання загроз і викликів навколишньому середовищу. Міжнародне співтовариство повною мірою усвідомило необхідність у формуванні глобальної системи екологічної безпеки, перегляду правової бази природоохоронної діяльності та формування дієвих економічних механізмів стимулювання господарюючих суб'єктів до зниження рівня забруднень навколишнього середовища.

На основі міжнародного досвіду встановлено, що лише злагоджені системні дії держави, суспільства і бізнесу здатні усунути або мінімізувати екологічні загрози. Протягом останніх десятиліть екологічна відповідальність у всьому світі займає послідовно наступальні позиції, породжуючи принципово нові явища. Такі висновки можна зробити на основі вивчення зарубіжного передусім європейського досвіду становлення екологічно орієнтованої економіки. Наростання екологічних ризиків і економічні наслідки природних катастроф змушують змінювати вектор розвитку економіки, результатом чого стає створення нової комплексної системи регулювання антропогенного навантаження на екосистему, в якій важливе місце відводиться екологічному оподаткуванню.

Високорозвинені країни досягли значних успіхів в екологічній політиці, що передбачає ефективне використання природних ресурсів, їх охорону та відновлення. Незважаючи на постійно зростаючий обсяг соціальних ініціатив, Україна суттєво відстає від інших країн за кількістю, обсягом фінансування та показниками ефективності стосовно результативності впровадження пріоритетних екологічних заходів та програм, тому актуальним являється розгляд досвіду ЄС в системі торгівлі викидами та перспективи впровадження її в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Тематику проблематики досвіду ЄС в системі торгівлі викидами та перспективи впровадження її в Україні досліджує значна кількість науковців. Зокрема, наукові праці В. В. Романчукевича, Д. М. Ситнікова, А. М. Ашихміна, М. О. Лепеха, Т. В. Ашихміна, Т. В. Овчинникова присвячені аналізу деяких аспектів та особливостей розробки екологічної політики в рамках глобалізаційних процесів та в умовах реалізації Системи торгівлі викидами (далі СТВ), які вплинули на подолання екологічних проблем та ризиків.

Мета статті. Метою роботи є дослідження досвіду ЄС в системі торгівлі викидами та перспективи впровадження її в Україні для подолання екологічних проблем та ризиків. Для досягнення мети визначено наступні завдання:

1) визначити сутність та описати особливості екологічної безпеки та загроз;

2) проаналізувати досвід ЄС в системі торгівлі викидами; 3) визначити перспективи впровадження системи торгівлі викидами в Україні.

При проведенні дослідження були використані загальнонаукові й спеціальні методи дослідження, зокрема аналіз і синтез, порівняння, узагальнення, системно-структурний аналіз. 

Виклад основного матеріалу

В умовах загострення глобальних екологічних проблем у другій половині ХХ століття та із започаткуванням конференцій ООН з питань захисту довкілля виникла ідея поступального переходу людської цивілізації до стану «глобальної динамічної рівноваги». «Глобальна динамічна рівновага» виражається у сталому балансі між окремими компонентами світової еколого-соціально-економічної системи, яка зберігається як сьогодні, так і в майбутньому, не зважаючи на дію різноманітних факторів. Цей підхід до розробки моделі економічного зростання, при якому ефективно задовольняються потреби суспільства та досягається гармонія з навколишнім середовищем, закладено в основу концепції сталого розвитку.

В основі базової концепції сталого розвитку лежать три фундаментальних компоненти: економічне зростання, соціальна інтеграція та захист навколишнього середовища, тобто дана концепція сталого розвитку базується на ідеях гармонізації економічної, соціальної та екологічної компонент. Сучасний етап розвитку концепції сталого розвитку розпочався у вересні 2015 року, коли на засіданні Генеральної асамблеї ООН 193 країни-члени затвердили «Перетворення нашого світу: Порядок денний для сталого розвитку на період до 2030 року». Згідно документу країни-підписанти взяли на себе зобов'язання забезпечувати стійкий, всеохоплюючий та поступальний розвиток, соціальну інтеграцію та захист навколишнього середовища в умовах партнерства та миру [1, с. 127].

Однією з найважливіших сфер, реалізованих з використанням концепції сталого розвитку, є екологічна безпека, яка визначається як бажаний стан природного середовища, вільний від загроз для балансу екосистем та біосфери [2]. Правове регулювання є найважливішою метою екологічної діяльності, яка є ядром сучасних екологічних аспектів життя суспільства. Перетворення структури суспільних відносин і відносин суспільства і природи в процесі екологічної діяльності є основною передумовою зміни характеру правового регулювання екологічних галузей суспільства. Ефективне регулювання суспільних відносин в екологічній сфері обумовлено як екологічною безпекою держави, так і появою нових викликів на інших рівнях [3, с. 178].

Екологічна безпека - це стан захищеності навколишнього природного середовища та життєво важливих інтересів людини від можливого негативного впливу господарської та іншої діяльності, надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру та їх наслідків [4, с. 19]. Таким чином, екологічна безпека виділяється як самостійний вид безпеки, що підкреслює її комплексний, цілісний і базовий характер.

Екологічна безпека нерозривно пов'язана з екологічними загрозами, тобто процесом руйнування природного середовища, який прогресує у всьому світі. Екологічна загроза - це природне явище або процес, який може вплинути на погіршення життєвої ситуації людини в результаті порушення задоволення потреб від найелементарніших, таких як життя, здоров'я, до потреб вищого порядку [5]. До екологічних загроз належать усі фактори, що знижують безпеку громадян при використанні компонентів навколишнього середовища, а саме повітря, води, ґрунту, корисних копалин, флори, фауни, ландшафту, рельєфу та клімату [6].

Порушення екологічної безпеки пов'язане із руйнуванням навколишнього середовища, що визнано глобальною проблемою сучасності. Найбільш тривожними екологічними загрозами сучасності є забруднення повітря, яке значною мірою визначає якість життя людей, що часто призводить до захворювань, і з цією загрозою пов'язана глобальна зміна клімату, що значною мірою є результатом надмірного викиду парникових газів [7; 8].

Оскільки однією з найгостріших проблем людства є глобальні зміни клімату, однак знайти шляхи вирішення проблем зміни клімату на міжнародному рівні є досить складним процесом. Це пов'язано зі специфікою проблеми: різним впливом зміни клімату на різні регіони; різний рівень економічного розвитку; різна інституційна спроможність і здатність країн пом'якшувати та адаптуватися до зміни клімату; різні рівні поточних викидів парникових газів; тісний зв'язок проблеми зміни клімату з економікою; складність вирішення енергетичних питань на глобальному рівні тощо.

ЄС вважається лідером у впровадженні нових механізмів та інструментів для подолання змін клімату, на основі досягнення цілей щодо скорочення викидів парникових газів. Таким механізмом є система торгівлі викидами (далі - СТВ), яка запроваджена в ЄС у 2005 році. Система торгівлі викидами

Європейського Союзу (ЄС СТВ) є основним інструментом ЄС для досягнення цілей щодо скорочення викидів парникових газів, які задекларовані на міжнародному рівні та відображені у законодавстві ЄС [9].

ЄС СТВ працює за принципом обмеження викидів парникових газів та торгівлі дозволами на викиди парникових газів. Доходи від продажу дозволів на викиди парникових газів забезпечують державам-членам дохід, який можна використати, зокрема, на програми скорочення викидів вуглецю та на збільшення застосування відновлюваних джерел енергії. З одного боку, ціна на викиди збільшує витрати, які пов'язані з діяльністю, що спричиняє забруднення, з іншого боку, ЄС СТВ заохочує скорочення викидів на тих підприємствах, де це фінансово найбільш вигідно [10].

Відповідно до Директиви ЄС ETS країни-учасниці визначають, як використовувати кошти від продажу дозволів на аукціонах та повідомляють Європейську Комісію. Щонайменше 50% таких доходів має спрямовуватися на боротьбу зі зміною клімату в ЄС та в третіх країнах відповідно до Директиви ЄС 2003/87/EC. Директива ЄС також визначає види діяльності, які можуть фінансуватися [9].

ЄС СТВ функціонує в 31 країні (всі країни ЄС, а також Ісландія, Ліхтенштейн, Велика Британія і Норвегія) і обмежує викиди більш ніж 11 000 електростанцій (електростанцій і промислових підприємств) і авіакомпаній, що працюють між цими країнами. Таким чином, СТВ ЄС покриває близько 45% викидів CO2 у ЄС. СТВ ЄС сприяє торгівлі викидами в інших країнах і регіонах [11]. Система дозвільної торгівлі на прикладі торгівлі викидами має свої специфічні ознаки, якими є: гарантоване дотримання встановлених обмежень доступу до ресурсу та дозволяє визначити ринкову ціну цього доступу; дозволяє забруднювачам бути гнучкими та вибирати між встановленням очисного обладнання та придбанням дозволів; стимулює технічний прогрес, оскільки надлишок дозволів може бути проданий, що саме по собі забезпечує передачу прав на викиди тим, хто їх оцінює вище.

Однак трансакційні витрати на впровадження цього підходу можуть бути надзвичайно високими. Серед економічних (ринкових) інструментів центральне місце займає плата/емісійний податок або пігувіанський податок. А. Пігу показав, що ефективний розподіл ресурсів можна забезпечити шляхом встановлення цін на товари на рівні граничних соціальних витрат. Реальна ціна товару повинна бути скоригована податком, що дорівнює різниці між державними та приватними граничними витратами в момент ефективного виробництва. Визначення розміру податку та розробка механізму його реалізації покладається на державу [10].

Екологічні податки в ЄС включають такі групи платежів [12]: енергетичні податки - податки на енергоносії, зокрема вугілля, нафтопродукти, газ, електроенергію, паливо тощо; транспортні податки - платежі за ввезення, експлуатацію, утилізацію транспортних засобів, їх продаж і перепродаж; податки на забруднення навколишнього середовища - плата за прямі викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, скиди у водойми, шумове забруднення; податки на використання природних ресурсів - на видобуток корисних копалин, водозабір тощо.

У країнах-членах ЄС енергетичні податки (Австрія, Італія, Нідерланди, Словенія, Швеція) є загальноприйнятими екологічними податками, це податки на споживання електроенергії, вугілля, природного газу та палива; податок на мінеральне паливо (Австрія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Словаччина, Франція) [13, с. 11]. На практиці податки на викиди встановлюються одним із двох способів:

1) шляхом ітераційної процедури проб і помилок - послідовне збільшення або зменшення податку (залежно від того, як було встановлено початковий рівень);

2) шляхом встановлення певних екологічних стандартів, для досягнення яких збір/податок використовується як допомога.

Реальна система платежів за викиди є різновидом платежів, заснованих на оцінках кількості та якості забруднення, які дозволяють створити для забруднювача стимули до зменшення забруднення та певної міри поповнення бюджету чи цільових фондів (подвійний дивіденд). У цьому сенсі податки сприймаються як базовий принцип сучасної екологічної політики в розвинених країнах.

Слід визнати, що економічна природа податку Пігу та системи торгівлі дозволами однакова - податок слід розглядати як форму грошової реалізації прав власності, а введення плати за забруднення просто свідчить про те, що забруднювач не є єдиним власником асиміляційного потенціалу [10].

В свою чергу, податок на CO2 покликаний покращити екологічні та кліматичні результати при одночасному підвищенні ефективності роботи фіскальної системи. Різниця між податком на викиди СО2 та СТВ не є абсолютною, де однією з основних відмінностей між ними є те, що СТВ, яка встановлює максимальний рівень викидів, дозволяє визначити екологічний результат проте не визначає ціну викидів СО2, тоді як податок на викиди СО2 враховує обидва фактори [14].

Функціонування ЄС СТВ регулюється Директивою Європейського Парламенту та Ради (2003/87/EC) [15] та Регламентом про аукціон № 1031/2010 [16]. Періодично переглядаються нормативні акти, які регулюють функціонування СТВ ЄС. Реформи ЄС СТВ стосуються, зокрема, таких аспектів: сфера застосування ЄС СТВ в географічному масштабі, за секторами, у списку викидів парникових газів, які з часом розширюється; зобов'язання щодо обмеження викидів парникових газів, які з часом посилюються. Впровадження СТВ ЄС було поділено на окремі періоди (фази) (див. табл. 1).

Таблиця 1 - Фази ЄС СТВ

Джерело: побудовано автором за даними [15].

ЄС СТВ заснована на принципі «ліміт та торгівля», тобто суб'єктам, які викидають парникові гази, видається певна кількість квот на певну кількість викидів. Обмеження визначає кількість дозволів, доступних у всій торговій системі. Ліміт (верхня межа) встановлюється на загальну кількість дозволених викидів парникових газів, де верхня межа з часом зменшується. Посилення правил з часом дозволяє підприємствам повільно адаптуватися до лімітів викидів [17]. Відповідно до правил СТВ, в межах обмежень на викиди підприємства отримують або купують квоти на викиди та можуть продавати їх одне одному. Наприкінці кожного року підприємства повинні мати достатню кількість дозволів для покриття своїх викидів. В іншому випадку на тих, хто не відповідає вимогам, накладаються штрафи. Якщо підприємство скоротило викиди, воно може зберегти резервний/надлишковий дозвіл для покриття своїх майбутніх потреб або продати його іншій компанії, яка не відповідає дозволам [9].

Отже, торгівля квотами на викиди CO2 може бути ефективним варіантом підтримки інвестицій з низьким рівнем вуглецю та стимулювання екологічної модернізації підприємств, проте потребує вищих та стабільних цін на квоти, ніж спостерігаються сьогодні. Волатильність цін СТВ ЄС, що є наслідком впливу лобізму та втручання урядів, підірвала ефективність даного складного та непрозорого непрямого методу ціноутворення.

Поряд з існуючими ціновими інструментами обмеження викидів СО2, у рамках Зеленої угоди ЄС (European Green Deal) та відповідно до зобов'язань ЄС щодо досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 р. також обговорюється альтернативний захід обмеження викидів СО2 - Механізм регулювання вуглецевого кордону (Carbon Border Adjustment Mechanism, CBAM). Даний Механізм скерований на стимулювання інших країн до прискорення переходу до кліматичної нейтральності та попередження перенесення промислового виробництва за межі ЄС або заміщення імпортом із більш високим, ніж у ЄС вмістом СО² [14].

ЄС СТВ сприяє розвитку торгівлі викидами в інших країнах і регіонах. Таким чином, є можливість у майбутньому прив'язати українську СТВ (після її впровадження) з СТВ ЄС, але це вимагає гармонізації правил, прозорості та належного контролю. Тому досвід ЄС є актуальним для України, і є багато правил, яких потрібно засвоїти.

За результатами аналізу досвіду функціонування СТВ ЄС та змін, що відбулися під час її впровадження на різних етапах, запропоновано рекомендації щодо впровадження СТВ в Україні. Процес розробки законодавства в Україні, що є основою для запровадження СТВ та скорочення викидів у майбутньому, розпочато, але він потребує розробки та прийняття стандартів та відповідної інтеграції політики щодо зміни клімату в різних сферах економіки. На 21-й Конференції ООН зі зміни клімату в Парижі в 2015 році було узгоджено текст Паризької угоди [18], яка набуде чинності в 2021 році. Відповідно до Паризької угоди країни погодилися з необхідністю підтримувати глобальне підвищення середньої температури нижче 2°C (ціль - 1,5°C), підвищення адаптивності до негативних наслідків зміни клімату, гармонізацію фінансових потоків для вирішення глобальних кліматичних змін.

В ЄС боротьба зі зміною клімату є пріоритетом у всіх сферах державної політики. ЄС має правила щодо обмеження викидів та досягнення відповідних цілей у сфері пом'якшення та адаптації до змін клімату. Відповідно до підписаної Угоди про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, з іншого боку [19], в Україні передбачається запровадження СТВ.

Угода про асоціацію між Україною та ЄС [19] заклала основні принципи екологізації економіки України. Важливим завданням для України є виконання Додатку XXXI до Угоди про асоціацію щодо розробки та реалізації політики щодо зміни клімату та інших директив, перерахованих в Угоді про асоціацію. Однією з таких директив є Директива про створення схеми торгівлі викидами парникових газів. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 371-р [20] затверджено план впровадження Директиви про СТВ. Реалізація Директиви СТВ включає:

- розробку національного плану розподілу викидів;

- запровадження системи дозволів на викиди парникових газів та квоти на викиди, які будуть продаватися на національному рівні між підприємствами/промисловими комплексами в Україні;

- створення системи моніторингу, звітності, верифікації викидів парникових газів та належного впровадження СТВ, а також процедур громадських консультацій.

Над розробкою законодавства щодо впровадження СТВ в Україні працюють тривалий час, але цей процес в українських реаліях є досить тривалим, несистемним та складним, тому необхідні законодавчі акти ще не прийняті, хоча деякі акти розроблені в даній області. Водночас останнім часом спостерігається пожвавлення у сфері розробки відповідного законодавства.

Відповідно до Директиви ЄС ETS країни-учасниці визначають, як використовувати кошти від продажу дозволів на аукціонах та повідомляють Європейську Комісію. Щонайменше 50% таких доходів має спрямовуватися на боротьбу зі зміною клімату в ЄС та в третіх країнах відповідно до Директиви ЄС 2003/87/EC. В свою чергу, податок на CO2 покликаний покращити екологічні та кліматичні результати при одночасному підвищенні ефективності роботи фіскальної системи. ЄС СТВ заснована на принципі «ліміт та торгівля», тобто суб'єктам, які викидають парникові гази, видається певна кількість квот на певну кількість викидів. Обмеження визначає кількість дозволів, доступних у всій торговій системі. Ліміт (верхня межа) встановлюється на загальну кількість дозволених викидів парникових газів, де верхня межа з часом зменшується. Посилення правил з часом дозволяє підприємствам повільно адаптуватися до лімітів викидів [17].

У грудні 2016 року Уряд України затвердив Концепцію реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року [21]. Основними напрямами реалізації концепції є:

- пом'якшення зміни клімату шляхом зменшення антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів;

- забезпечення поступового переходу до низьковуглецевого розвитку держави шляхом створення та впровадження внутрішньої системи торгівлі квотами на викиди парникових газів відповідно до положень Директиви 2003/87/ЄС;

- визначення спеціально уповноваженого органу СТВ;

- створення та підтримка системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів тощо.

Розробку та підтримку СТВ має забезпечити Міністерство екології та природних ресурсів України. Передумовою впровадження СТВ є розробка процедур та вимог щодо моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів. У січні 2018 року Міністерство екології та природних ресурсів України представило Концепцію Національного пакету законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів в Україні [22]. Серед принципів цього національного законодавчого пакету - наближення до законодавства ЄС.

Концепція виявила прогалини в регулюванні звітності з моніторингу та верифікації викидів парникових газів в Україні, серед них: відсутність єдиної обов'язкової методології розрахунку викидів парникових газів, відсутність уповноваженого органу, відсутність процедур верифікації тощо.

Актуальні питання на порядку денному полягають у встановленні загальної допустимої кількості викидів парникових газів, яка запланована Україною, та загальної кількості дозволів на викиди, які будуть видані в Україні, а потім розподілені між секторами економіки та надані на конкретні установки. Адже, якщо дефіциту дозволів немає, то є ймовірність, що кількість дозволів на викиди буде вищою за фактичні викиди, що не сприятиме скороченню викидів. Таким чином, розробляючи законодавчу базу для впровадження системи торгівлі викидами в Україні, вона має бути спрямована на обмеження, зупинку зростання та подальше скорочення викидів СО2. Відповідно до цілей скорочення викидів СО2, заявлених Україною у 2015 році, Україна планує не перевищувати 60% викидів СО2 до 2030 року від рівня викидів у базовому (1990) році [23].

Слід зазначити, що реальні викиди СО2 в Україні у 2015 році за даними кадастру антропогенних викидів СО2 (1990-2015 рр.) на 69% нижчі за рівень 1990 р. [24]. Це означає, що в Україні залишається можливість збільшити рівень викидів парникових газів у порівнянні з нинішнім рівнем. Цільовий показник скорочення викидів СО2 в Україні, який вказує на можливість реального зростання викидів, не відповідає цілям розробки та впровадження СТВ, оскільки буде надлишок дозволів на викиди, що призведе до невідповідного ціноутворення через відсутність попиту на дозвіл.

При розподілі дозволів на викиди між підприємствами слід оцінювати та враховувати такі економічні показники: поточні та прогнозовані викиди парникових газів; технічний потенціал та питомі витрати на скорочення викидів у різних галузях; вплив розподілу дозволів на викиди на конкурентоспроможність окремих галузей і підприємств; енергоємність українського експорту та прогнози щодо стабільності майбутнього попиту на експортовану продукцію.

На встановлення допустимого обсягу (квоти) викидів СО2 для підприємств впливають такі економічні фактори: енергоємність; інтенсивність вуглецю, витрати на скорочення викидів парникових газів; доходи підприємства. Високий обсяг викидів на одиницю продукції вимагає розробки заходів щодо скорочення викидів. Таким чином, при видачі дозволів на викиди слід враховувати необхідність економічних та правових стимулів для скорочення викидів на такій установці [9].

Отже, впровадження системи торгівлі викидами має забезпечити скорочення викидів, екологізацію економіки та досягнення економічних вигод від впровадження кліматичних заходів (пом'якшення та адаптація до зміни клімату, скорочення викидів парникових газів).

Висновки з проведеного дослідження

На основі проведеного дослідження можна дійти висновку, що в умовах інтенсифікації глобалізаційних процесів досвід ЄС в системі торгівлі викидами набуває все більшої актуальності. Враховуючи багаторічний досвід функціонування європейської системи торгівлі викидами, важливо проаналізувати та впровадити практику ЄС, після проведення необхідного економічного та правового аналізу та екологічної й економічної оцінки можливого впливу впровадження різних норм і правил в Україні.

Необхідно розробити чіткі правила функціонування, моніторингу та контролю за належним функціонуванням системи торгівлі викидами з визначенням конкретних органів, відповідальних за регулювання, впровадження та моніторинг впровадження системи торгівлі викидами в Україні. Систему торгівлі викидами слід впроваджувати поступово і розділяти на різні етапи впровадження. З часом перелік галузей, підприємств та парникових газів, які підпадають під дію системи торгівлі викидами, має бути розширений.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що висновки та рекомендації, розроблені автором та запропоновані в статті, можуть бути використані для: забезпечення формування ефективної екологічної політики для забезпечення екологічної безпеки держави та впровадження системи торгівлі викидами.

Література

1. Романчукевич В. В. Гармонізація концепції сталого розвитку та державної фінансової політики. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Економіка і управління. 2019. Том 30 (69). №6. С. 126-134.

2. Ciszek M. Bezpieczenstwo ekologiczne i zrownowazony rozwoj w aspekcie Strategii Bezpieczenstwa Narodowego Rzeczypospolitej Polskiej. Studia Ecologiae et Bioethicae. 2012. №10(1). PP. 29-41.

3. Sytnikov D. M. Features of legal regulation in ecological sphere of society. Land law, environmental law, labour law. 2015. рр. 174-185.

4. Ashikhmina T. V., Ovchinnikova T. V., Ashikhmin A. M. Ecological safety - the main trends in the modern world. The modern concept of security of the world. Safety of a person and society as a problem of social sciences and humanities: materials of the V international scientific conference on December 5-6, 2018. Prague: Vedecko vydavatelske centrum «Sociosfera-CZ», 2018. C. 17-24.

5. Wawrzusiszyn A. Bezpieczenstwo. Strategia. System. Teoria i praktyka w zakresie. Difin, Warszawa: Poland. 2015.

6. Gajdzik B., Wycislik A. Jakosc, srodowisko i bezpieczenstwo pracy w zarz^dzaniu przedsi^biorstwem. Wyd. Politechniki Sl^skiej, Gliwice: Poland. 2008.

7. Raczkowski K. Percepcja bezpieczenstwa ekonomicznego i wyzwania dla zarz^dzania nimi w XXI wieku. In: Bezpieczenstwo ekonomiczne, red. K. Raczkowski, Wolters Kluwer Polska Sp. z o.o., Warsaw: Poland. 2012.

8. Serzysko A. Nowe porozumienie klimatyczne - potencjalny zakres celow mitygacyjnych. Bezpieczenstwo klimatyczne. In: Bezpieczenstwo - wspolczesne wymiary, red. J. Osinski, Oficyna Wydawnicza Szkola Glowna Handlowa w Warszawie, Warsaw: Poland. 2014.

9. Vyniarska M., Dubovich I. Greenhouse gas emissions trading system: EU experience and prospects for implementation in Ukraine. Bulletin of the Transilvania University of Brasov Series II: Forestry * Wood Industry * Agricultural Food Engineering, 2018. Vol. 11 (60), №2, С. 55-62.

10. Serdiuk O., Petrova I. Generalization of Tools for Internalization of Negative Externalities in the European Union: Conclusions for Ukraine. Економічний вісник Донбасу : наук. журн. 2020. № 4 (62). С. 23-29.

11. Oberthьr S., Claire R. K. EU Leadership in International Climate Policy: Achievements and Challenges. The International Spectator. 2008. №43:3. С. 35-50.

12. Яцішин Є. Екологічне оподаткування: українські реалії та європейська практика. Юридична газета онлайн. 2018. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/ekologichne-pravo-turistichne-pravo/ekologichne-opodatkuvannya-ukrayinski- realiyi-ta-evro peyska-praktika.html.

13. Green policies in the EU: A review, EC-IILS joint discussion paper series. № 14. 57 p. The Political Economy of Environmentally Related Taxes, 2006. Paris: OECD. URL: http: //www.ec.europa.eu/social/BlobServlet?docId=7246&langId=en

14. Лепеха М.О. Цінові інструменти скорочення викидів двоокису вуглецю. Сучасні питання економіки і фінансів. 2020. С. 138-140.

15. Directive 2003/87/EC of the European Parliament and of the Council of 13 October2003 establishing a scheme for greenhouse gas emission allowance trading within the Community and amending Council Directive 96/61/EC. URL: eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32003L0087 &from=EN

16. Commission Regulation (EU) No 1031/2010 of 12 November 2010 on the timing, administration and other aspects of auctioning of greenhouse gas emission allowances pursuant to Directive 2003/87/EC of the European Parliament and of the Council establishing a scheme for greenhouse gas emission allowances trading within the Community. URL: http://eur-lex. Europa. eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ: L:2010:302:0001:0041:EN:PDF

17. EU ETS Handbook. European Union 2015. 2015. URL:https://ec.europa.eu/clima/sites/clim a/files/docs/ets_handbook_en.pdf

18. Paris Agreement. 2015. URL: https://unfccc.int/sites/default/files/e%20nglish_ paris_agreement.pdf

19. Угода про асоціацію України з ЄС: від 30.11.2015 р. // Відомості Верховної Ради України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011

20. Про схвалення розроблених Міністерством екології та природних ресурсів планів імплементації деяких актів законодавства ЄС: Розпорядження КМУ від 15 квітня 2015 р. №371-р // Відомості Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/371-2015-%D1% 80#Text

21. Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року: Розпорядження КМУ від 7 грудня 2016 р. №932-р // Відомості Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/932-2016-%D1%80

22. Концепція Національного пакету законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів в Україні. Міністерство екології та природних ресурсів України. 2018. URL: https://mepr.gov.ua/news/31967.html?lipi=urn%3Ali%3Apage%3Ad_flagship3_ pulse_read%3BZKssmuZYRWuc%2FpEOp7SRDQ%3D%3D

23. Урядовий портал. Мінприроди: Україна бере активну участь в роботі над текстом нової глобальної кліматичної угоди. 2015. URL: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=248571404

24. Національний кадастр антропогенних викидів із джерел та абсорбції поглиначами парникових газів. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. 2022. URL: https://mepr.gov.ua/content/nacionalniy-kadastr-antropogennih-vikidiv-iz- dzherel-ta-absorbcii-poglinachami-parnikovih-gaziv.html

References

1. Romanchukevych, V.V. (2019). Harmonizatsiia kontseptsii staloho rozvytku ta derzhavnoi finansovoi polityky. [Harmonization of the concept of sustainable development and public financial policy]. Scientific notes of TNU named after VI Vernadsky. Series: Economics and Management - Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Ekonomika i upravlinnia, 30 (69). 6, 126-134 [in Ukrainian].

2. Ciszek, M. (2012). Bezpieczenstwo ekologiczne i zrownowazony rozwoj w aspekcie Strategii Bezpieczenstwa Narodowego Rzeczypospolitej Polskiej [Ecological security and sustainable development in the aspect of the National Security Strategy of the Republic of Poland]. Studia Ecologiae et Bioethicae - Studia Ecologiae et Bioethicae, 10(1), 29-41 [in Polish].

3. Sytnikov, D.M. (2015). Features of legal regulation in ecological sphere of society. Land law, environmental law, labour law, 174-185. [in English].

4. Ashikhmina, T.V., Ovchinnikova, T.V., Ashikhmin, A.M. (2018). Ecological safety - the main trends in the modern world. The modern concept of security of the world. Safety of a person and society as a problem of social sciences and humanities: materials of the V international scientific conference on December 5-6, 2018. Prague: Vedecko vydavatelske centrum «Sociosfera-CZ», 17-24 [in English].

5. Wawrzusiszyn, A. (2015). Bezpieczenstwo. Strategia. System. Teoria i praktyka w zakresie [Safety. Strategy. System. Theory and practice in the field]. Difin, Warszawa: Poland. [in Polish].

6. Gajdzik, B., Wycislik, A. (2008). Jakosc, srodowisko i bezpieczenstwo pracy w zarz^dzaniu przedsi^biorstwem [Quality, environment and work safety in enterprise management]. Wyd. Politechniki Sl^skiej, Gliwice: Poland. [in Polish].

7. Raczkowski, K. (2012). Percepcja bezpieczenstwa ekonomicznego i wyzwania dla zarz^dzania nimi w XXI wieku [Perception of economic security and challenges for managing them in the 21st century]. In: Bezpieczenstwo ekonomiczne, red. K. Raczkowski, Wolters Kluwer Polska Sp. z o.o., Warsaw: Poland. [in Polish].

8. Serzysko, A. (2014). Nowe porozumienie klimatyczne - potencjalny zakres celow mitygacyjnych. Bezpieczenstwo klimatyczne [New climate agreement - potential scope of mitigation goals]. In: Bezpieczenstwo - wspolczesne wymiary, red. J. Osinski, Oficyna Wydawnicza Szkola Glowna Handlowa w Warszawie, Warsaw: Poland. [in Polish].

9. Vyniarska, M., Dubovich, I. (2018). Greenhouse gas emissions trading system: EU experience and prospects for implementation in Ukraine. Bulletin of the Transilvania University of Brasov Series II: Forestry * Wood Industry * Agricultural Food Engineering, 11 (60), 2, 55-62 [in English].

10. Serdiuk, O., Petrova, I. (2020). Generalization of Tools for Internalization of Negative Externalities in the European Union: Conclusions for Ukraine. Economic Bulletin of Donbass: Science. Magazine, 4 (62), 23-29 [in English].

11. Oberthьr, S., Claire, R. K. (2008). EU Leadership in International Climate Policy: Achievements and Challenges. The International Spectator, 43: 3, 35-50 [in English].

12. Yatsishyn, Ye. (2018). Ekolohichne opodatkuvannia: ukrainski realii ta yevropeiska praktyka. [Environmental taxation: Ukrainian realities and European practice]. Legal newspaper online. yur-gazeta.com. Retrieved from https://yur-gazeta.com/ publications / practice / ekologichne-pravo-turistichne-pravo / ekologichne-opodatkuvannya-ukrayinski-realiyi-ta-evro peyska-praktika.html [in Ukrainian].

13. Green policies in the EU: A review, EC-IILS joint discussion paper series. (2006). № 14. 57 pp. The Political Economy of Environmentally Related Taxes. Paris: OECD. Retrieved from http://www.ec.europa.eu/social/BlobServlet?docId=7246&langId=en [in English].

14. Lepekha, M. O. (2020). Tsinovi instrumenty skorochennia vykydiv dvookysu vuhletsiu. [Pricing tools to reduce carbon dioxide emissions]. Modern issues of economics and finance, 138-140 [in Ukrainian].

15. Directive 2003/87 / EC of the European Parliament and of the Council of 13 October 2003 establishing a scheme for greenhouse gas emission allowance trading within the Community and amending Council Directive 96/61 / EC. Retrieved from eur-lex.europa.eu/legal-content/ EN / TXT / PDF /? Uri = CELEX: 32003L0087 & from = EN [in English].

16. Commission Regulation (EU) No 1031/2010 of 12 November 2010 on timing, administration and other aspects of auctioning of greenhouse gas emission allowances pursuant to Directive 2003/87 / EC of the European Parliament and of the Council establishing a scheme for greenhouse gas emission allowances trading within the Community. Retrieved from http: // eur-lex. Europe. eu / LexUriServ / LexUriServ.do? uri = OJ: L: 2010: 302: 0001: 0041: EN: PDF [in English].

17. EU ETS Handbook. European Union 2015. (2015). Retrieved fromhttps://ec.europa.eu/clima/sites/clim a / files / docs / ets_handbook_en.pdf [in English].

18. Paris Agreement. (2015), available at: https://unfccc.int/sites/default/files/english_paris_agreement.pdf [in English].

19. Agreement on the Association of Ukraine with the EU: dated 30.11.2015 // Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine. (2015). Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011 [in Ukrainian].

20. On approval of plans developed by the Ministry of Ecology and Natural Resources for the implementation of certain acts of EU legislation: Order of the Cabinet of Ministers of April 15, 2015 №371-r // Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine. (2015). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/371-2015-%D1%80#Text [in Ukrainian].

21. On approval of the Concept of implementation of state policy in the field of climate change until 2030: Order of the Cabinet of Ministers of December 7, 2016 №932-r // Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine. (2016). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/go/932-2016- %D1%80 [in Ukrainian].

22. Concept of the National package of legislation in the field of monitoring, reporting and verification of greenhouse gas emissions in Ukraine. Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine. (2018). Retrieved from https://mepr.gov.ua/news/31967.html?lipi=urn%3Ali%3Apage%3Ad_ flagship3_pulse_read%3BZKssmuZYRWuc%2FpEOp7SRDQ%3D%3D [in Ukrainian].

23. Government portal. Ministry of Environment: Ukraine is actively involved in the work on the text of the new global climate agreement. (2015). Retrieved from http: //www.kmu. gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=248571404 [in Ukrainian].

24. National inventory of anthropogenic emissions by sources and removals by sinks of greenhouse gases. Ministry of Environmental Protection and Natural Resources of Ukraine. (2022). Retrieved from https://mepr.gov.ua/content/nacionalniy-kadastr-antropogennih-vikidiv-iz-dzherel- ta-absorbcii-poglinachami-parnikovih-gaziv.html [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru