Стратегічні орієнтири розвитку торговельних підприємств

3. Суб'єктів торгівлі - підприємців. Будь-який суб'єкт торгівлі повинен мати можливість безперешкодно здійснювати легальну торговельну діяльність, відкривати, вести й розширювати свій торговий бізнес. Суб'єкти торгівлі покликані професійно виконувати функції стосовно поєднання інтересів споживачів та виробників, транслювати виробникам запити й переваги споживачів (для виробників суб'єкти торгівлі виступають як представники споживачів).

У міських населених пунктах споживачі у межах крокової доступності повинні мати можливість, відштовхуючись від своїх доходів, купити їжу, одяг, товари першої необхідності для дому, а також придбати готову їжу або поїсти в об'єктах громадського харчування (як у форматі швидкого харчування, зокрема вуличного, так і у форматі кафе чи ресторану). До такого ж рівня доступності повинні організовуватися роздрібні ринки, ярмарки та інші малі формати торгівлі. Крім цього, споживачі повинні мати у місцях свого проживання, у межах комфортної транспортної доступності, послуги, що надаються сучасними торговими центрами, гіпер- і супермаркетами, великими спеціалізованими магазинами (будівельних матеріалів, товарів для будинку, дачі, саду тощо) [5].

Також повинна бути максимальна представленість у торгівлі брендів (торгових марок) як товарів, так і торгових операторів. Споживачі повинні мати реальну можливість придбати будь-які товари, які пропонує сучасний світовий ринок споживчих товарів і послуг, зокрема одяг, взуття та інші товари закордонних брендів.

Необхідно зазначити, що транснаціональні й міжнародні торговельні оператори задають «підвищену планку» якості роботи зі споживачами, постачальниками і виробниками, на яку орієнтується й місцева торгівля. У зв'язку з цим їх широка представленість істотно покращує споживче середовище на відповідній території.

Важливо відзначити також, що фактором комфортного споживчого середовища є не тільки різноманітність, але й стабільність для споживача, тобто можливість здійснювати покупки у звичних місцях (магазинах, кіосках, павільйонах, ярмарках, ринках). Тому будь-які зміни звичної для споживача обстановки, насамперед закриття торгових об'єктів, стає порушенням його комфорту.

Водночас базовими орієнтирами повинні бути:

- розвиток поліформатної торгівлі (торгові мережі, малі формати торгівлі, інтернет-торгівля та інші формати);

- розвиток оптової продовольчої ланки;

- розвиток стріт-рітейлу (з англ. «street retail» - вуличної торгівлі) у містах;

- розвиток саморегулювання в торгівлі, самоорганізації та кооперації;

- дерегулювання у сфері торгівлі;

- покращення іміджу сектору торгівлі.

Йдеться про створення рівних можливостей для безперешкодного відкриття, розширення та ведення бізнесу суб'єктами торговельної діяльності будь-яких розмірів (малих, середніх, великих) незалежно від обраного ними торгового формату, за стабільних умов ведення бізнесу, всебічної гарантії прав і мінімізації адміністративного впливу.

Усі формати торгівлі, незалежно від розміру, визнаються цивілізованими й мають право на безперешкодний розвиток у рамках своєї самобутності й унікальності, а також на природну еволюцію без втручання держави внаслідок зростання підприємницької активності, змін переваг споживачів і прагнення громадян до комфортного середовища проживання.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що регулюють питання торговельної діяльності, не повинні перешкоджати розвитку окремих форматів торгівлі та окремої товарної спеціалізації, зокрема встановлювати граничну чисельність торгових об'єктів або іншим чином визначати достатність їх кількості у конкретних місцях. Вказану функцію має виконувати ринок, тобто господарюючі суб'єкти, які здійснюють торговельну діяльність та передбачають розвиток бізнесу на конкретній території.

Якщо підприємець готовий відкривати магазин або іншу торгову точку в даному місці й нести пов'язані із цим підприємницькі ризики, то це переважно пов'язано із попитом і затребуваністю пропонованих підприємцем товарів і послуг у споживачів, навіть якщо в даному місці вже існують інші торгові об'єкти аналогічних товарних спеціалізацій інших господарюючих суб'єктів.

Держава повинна бути зацікавленою у збільшенні кількості торгових об'єктів різних господарюючих суб'єктів, оскільки це збільшує конкуренцію, створює більш комфортне середовище для споживачів і розширює канали збуту для вітчизняних товаровиробників. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні лише забезпечити сприятливим інституційним середовищем (встановити прозорі та стабільні правила й умови для здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі, а також сприяти дотриманню суб'єктами господарювання встановлених правил). Так, збалансованість різних форматів торгівлі, їх частка в загальному обсязі обороту роздрібної торгівлі повинні формуватися ринком, тобто його учасниками.

Основою визначення цільових індикаторів стратегічних пріоритетів є критерії комфортного споживчого середовища та ефективної інфраструктури торгівлі, а також рівня підприємницької активності, до яких відносяться:

- кількість торговельних об'єктів усіх форматів торгівлі, включаючи торгові місця на ринках і ярмарках;

- забезпеченість роздрібною торгівлею (кількість торгових площ, диференційованих за різними форматами, на 1000 чоловік населення). Цей критерій відображає ключовий показник соціально-економічного благополуччя населення - можливість задоволення його основних життєвих потреб (побутових, соціальних, культурних, інших) на конкурентних умовах (з можливістю вибору отримання аналогічних послуг торгівлі у різних господарюючих суб'єктів) і з належним комфортом. Доступність товарів для громадян вимірюється у двох параметрах:

1) фізичному, що відображає можливість придбання товарів у необхідному для комфортного життя обсязі й асортименті, які визначаються фактичною наявністю таких товарів на території проживання на конкурентних умовах (фізична доступність);

2) економічному, що відображає можливість придбання товарів за сформованими цінами в необхідних для комфортного життя обсязі й асортименті відповідно до реального доходу кожної людини (економічна доступність);

- щільність торгової мережі (чисельність населення, що припадає на одне підприємство торгівлі);

- кількість господарюючих суб'єктів (підприємств та фізичних осіб-підприємців), що здійснюють роздрібну торгівлю.

Водночас має місце необхідність забезпечення постійного зростання кількості господарюючих суб'єктів, зайнятих у сфері роздрібної торгівлі, насамперед малих і середніх підприємств, мікропідприємств та фізичних осіб-підприємців, як невід'ємного елемента формування конкурентного середовища.

Висновки