Електоральний маркетинг політичних партій в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький національний університет (Україна, Хмельницький)

Кафедра міжнародної комунікації та політології

Електоральний маркетинг політичних партій в Україні

Заславська О.О.

кандидатка політичних наук, завідувачка

Посвістак О.А.

докторка психологічних наук, доцентка

Козаченко С.М.

кандидатка педагогічних наук, доцентка

Анотація

політичний партія маркетинговий стратегія

В статті розкрито особливості основних технологій, що застосовуються українськими політичними партіями у маркетингових стратегіях та аналізується їхня ефективність.

Для вирішення поставленого завдання використано методи системного аналізу та опису основних властивостей і рис досліджуваного об'єкта, синтезу, теоретичного узагальнення та структурно-функціональний.

Встановлено, що українські партії детально працюють над власним брендом та іміджем, створюючи пропозицію, яка відповідає запитам найширших кіл виборців, що свідчить про орієнтацію партій на ринок, а не на продукт. Визначено особливості технологій, що застосовуються українськими політичними партіями у маркетингових стратегіях та доведено, що в іміджі партій домінує персоналізована складова: конструювання іміджу партії тісно пов'язане з іміджем лідера та членів партії. Ще однією особливістю електорального маркетингу політичних партій в Україні є врахування орієнтації українського електорату не на ідеологічну платформу партії, а на її лідерів та контент, що продукується. Персоналізована складова домінує також на шкоду програмно-ідеологічній: саме імідж та діяльність бренд-персон проектується на діяльність усієї партії і навіть ототожнюється з нею. Встановлено ефективність використання технології неймінгу, прослідковано випадки зловживання ефективними назвами політичних партій та показано вплив ефективного брендингу на вибір українського електорату.

Ключові слова: електоральний маркетинг, політична партія, брендинг, неймінг, імідж партії, ідеологічна платформа партії, бренд-персона, партійний дизайн.

Electoral marketing of political parties in Ukraine

Zaslavska O., candidate of Political Science, Head of the Department of International Communication and Political Science, Khmelnytskyi National University (Ukraine, Khmelnitsky)

Posvistak O., doctor of Psychology Sciences, associate Professor of the Department of International Communication and Political Science, Khmelnytskyi National University (Ukraine, Khmelnitsky)

Kozachenko S., candidate of Political Science, associate Professor of the Department of International Communication and Political Science, Khmelnytskyi National University (Ukraine, Khmelnitsky)

Abstract

This article reveals the features of the main technologies used by Ukrainian political parties in marketing strategies and analyzes their effectiveness.

To solve the task, system analysis and description of the main properties and features of the object under study, synthesis, theoretical generalization and the structural-functional methods were used.

It has been established that Ukrainian parties work in detail on their own brand and image, creating an offer that meets the needs of the widest circles of voters, which indicates that the parties are market-oriented, not product-oriented. The peculiarities of the technologies used by Ukrainian political parties in marketing strategies are determined, and it is proved that the image of the parties is dominated by a personalized component: the construction of the image of the party is closely related to the image of the leader and the party members. Another feature of the election marketing of political parties in Ukraine is taking into account the orientation of the Ukrainian electorate not on the ideological platform of the party, but on its leaders and produced content. The personalized component also dominates to the detriment of the programmatic and ideological component: it is the image and activity of the brand-person, which is projected onto the activity of the entire party and is even identified with it. The effectiveness of the use of naming technology has been established, cases of abuse of effective names of political parties have been tracked, and the impact of effective branding on the choice of the Ukrainian electorate has been shown.

Keywords: election marketing, political party, branding, naming, party image, ideological platform of the party, brand-person, party design.

Постановка проблеми у загальному вигляді та зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Актуальність дослідження електорального маркетингу в Україні зумовлена тим, що електоральна поведінка є однією з центральних форм політичної активності. Традиційно партія вважалася виразником політичної волі певної частини суспільства, але криза масових партій не дозволяє сьогодні вести мову про прикриття соціальних розбіжностей політичною приналежністю. З огляду на це особливої ефективності набуває застосування маркетингового підходу до регулювання електоральної поведінки, що, своєю чергою, потребує проведення ефективних маркетингових досліджень, аналізу ефективності перенесення технік комерційної реклами на політику та розробки й впровадження нових маркетингових технологій. Ведучи мову про переважний вплив на електоральну поведінку її маркетингової моделі, варто також враховувати значний вплив партійно-ідеологічної ідентифікації: електоральна поведінка значною мірою зумовлюється цінностями виборця і надзвичайно важливим є врахування цього в програмі тієї чи іншої партії.

З точки зору маркетингу, виборці - це група абсолютно різних одиниць різних демографічних і соціальних сегментів з різними соціальними потребами. Ось чому маркетологи повинні визначати свою електоральну мету, враховуючи, яка саме частина виборців знадобиться для отримання очікуваної кількості голосів. Це головний фактор, який впливає на позиціонування того чи іншого електорального продукту. Крім того, маркетингові стратегії націлені на задоволення виборців з урахуванням їх думок, смаків та цінностей: аналітичні ресурси використовуються для визначення успіху відкритої політики та для модифікації плану дій. Аналіз груп споживачів з різних точок зору пов'язаний з тим, що і партія, і кандидат не можуть поставити успіх на виборах в залежність від віри в те, що виборець відчує союз з ним або його партією. Виявлення чинників, які можуть створити такий унісон - неминуча частина успіху. Передвиборча пропозиція складається з двох компонентів: кандидата/партії і програми. Вони є кінцевим продуктом тривалого процесу, який включає в себе і конкретні дослідження і, як результат, розробка кращого підходу до задоволення соціальних очікувань. Етап аналізу груп споживачів не можна нівелювати, адже від нього залежить те, яким чином політтехнологи будуть вибудовувати свою подальшу роботу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми

Окремі аспекти електорального маркетингу знаходяться в полі зору як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Проведений аналіз зарубіжних публікацій дозволяє дійти висновку про те, що останнім часом все актуальнішим є дослідження ролі соцмереж у виборчих кампаніях, оскільки вони найбільш повно забезпечують стратегічні маркетингові можливості для досягнення передвиборчих цілей політичних партій. Політичні кампанії стають надзвичайно візуальними, кандидати використовують багато платформ: як більш традиційних - YouTube, Instagram, Facebook чи Twitter, так і менш поширених, зокрема, SnapChat, Tic-Toc тощо. З огляду на це назріла потреба розгляду комунікативної самопрезентації політичних акторів у Facebook, Twitter, політичних ток-шоу [наприклад, 12], порівняльного аналізу ефективності звичайних та рекламних дописів у Facebook (наприклад, під час виборів у німецькій федеральній землі Гессен у 2018 року, проведений Kruschinski S., HaBler J., Jost P., Sulflow M.) [11], використання можливостей технології Instagram Story, тегів розташування, наклейок, свайпів вгору/ веб-сайт та хештег та вироблення рекомендацій щодо використання Instagram Stories у електоральних кампаніях [14].

Водночас в полі зору науковців поряд із проблемами використання соцмереж для електорального маркетингу актуальною є проблема самопрезентації партій і політиків з урахуванням гендерного контексту. Наприклад, варто згадати аналіз впливу на настрої та вибір електорату спроб провідних політикинь продемонструвати компетентність для досягнення політичного успіху та, з іншого боку, відповідати гендерним стереотипам в Instagram (наприклад, Bast J., Oschatz С., Renner А.-М., 2021 [9]); дослідження відмінностей, в тому числі і гендерних, у самопрезентації кандидатів та партій через логотипи передвиборчих кампаній, розміщені на вивісках, наклейках, одязі, веб-сайтах і в рекламі. Це дозволяє розширюючи знання про відмінності способів самопрезентації в символічній формі з використанням кольорів, шрифтів, зображень і гасел жінок та чоловіків [15].

Свою ефективність показали спроби перенесення технік комерційної реклами на політику. З огляду на це важливими є дослідження як загальних аспектів подібності та відмінностей між цими двома контекстами з метою розвитку кращого розуміння того, що робить політичний маркетинг унікальним [13], так і окремих кейсів: наприклад, аналіз підтримки знаменитостей як комерційної техніки, яка перетворюється на політичну [10].

Останнім часом все гостріше постає проблема залучення молоді в політику, тому актуалізується вивчення ролі підтримки знаменитостей для мотивації молоді до участі у виборах [16].

Серед вітчизняних дослідників варто згадати роботи А. Руденко, в яких проаналізовано технології політичного маркетингу в діяльності політичних партій України [5]. В. Бокоч, в яких визначено та розкрито теоретичні та практичні засади електорального маркетингу як виду політичного маркетингу крієр, в яких показано зв'язок електорального успіху партії із конструюванням її позитивного іміджу [6]. Сутності та основним особливостям маркетингової моделі електоральної поведінки присвячено роботу О. Шинкаренко [8], аналізу маркетингових стратегій провідних українських політичних партій та визначення місця технології “нового популізму” у цих стратегіях - статті О. Заславської, О. Посвістак, В. Налімової [3].

Метою ж нашого дослідження є визначення особливостей та аналіз ефективності основних технологій, що застосовуються українськими політичними партіями у маркетингових стратегіях.

Методи дослідження

Основними методами, що застосовувалися при дослідженні теми, стали методи системного аналізу та опису основних властивостей і рис досліджуваного об'єкта. Також використовувалися методи синтезу, теоретичного узагальнення та структурно-функціональний.

Виклад основного матеріалу дослідження. Із становленням та розвитком політичного ринку за умов реальної багатопартійності, що існує в Україні, особливого значення для політичних партій набувають використання технологій маркетингу у формуванні свого іміджу та розробці стратегій позиціонування. Після вибору цільових сегментів формується стратегія позиціонування партії, політичного діяча, органу державної влади - розробляється комплекс заходів, спрямованих на формування у свідомості цільових споживачів відмінного від інших, вигідного сприйняття по відношенню до аналогічних товарів. Тобто відбувається формулювання основних, привабливих для цільових груп характеристик об'єкта, а також визначення його унікальних рис. Позиціонування політичного продукту відбувається в двох вимірах: на реальному політичному ринку і у свідомості виборців. Процес позиціонування здійснюється в більшості випадків в контексті однієї з трьох базових стратегій сегментування і охоплення ринку:

Недиференційований (масовий) маркетинг, що передбачає розробку єдиної пропозиції для всього ринку без розбивання його на сегменти. Пропозиція прагне акумулювати загальні / несуперечливі для більшості / всіх сегментів ринку потреби / очікування. Якщо говорити про електоральний ринок, і зокрема політичних партій, то до цієї стратегії стали вдаватися так звані універсальні партії.

Концентрований маркетинг (маркетинг сегментів): передбачає вихід на ринок з єдиною пропозицією, спрямованою на найбільшу частину одного сегменту або декілька великих сегментів. Пропозиція акумулює їх інтереси, які можуть суперечити інтересам інших сегментів. Цю стратегію охоплення використовують, як правило, масові партії.

Диференційований маркетинг (мікромаркетинг + маркетинг ніш): передбачає розробку кількох пропозицій для декількох сегментів або підгруп (ніш), які існують всередині сегментів ринку. Ця стратегія - інструмент кастомізованих (нішевих) партій.

Зазвичай, партії проходять шлях від масового маркетингу, через всі інші етапи, до диференційованого маркетингу або мікромаркетингу.

Під маркетинговими виборчими технологіями будемо розуміти сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику тих чи інших настанов суспільної свідомості з метою завоювання ринку влади та утримання контролю над ним. Своєю чергою, технології політичного маркетингу можна визначити як сукупність практик створення, підтримки та розвитку довгострокових політичних взаємин між акторами політичного ринку за допомогою політичних продуктів, що задовольняють запити громадян. Зазвичай згідно маркетингової стратегії позиціонування політичних партій та ключового партійного продукту виділяють наступні технології, які використовують політичні партії у своїй діяльності: конструювання іміджу партії; неймінг (розробка назви політичної партії); визначення бренд-персон політичної партії; створення ідеологічної платформи та формування програми партії; розробка дизайну партійної символіки та рекламної продукції; партійний брендинг [5].

Конструювання іміджу партії - технологія створення певного образу, що передбачає введення в масову свідомість інформації про партію; введення асоціації партії з набором проблем, щодо яких буде здійснюватися її позиціонування; введення ідентифікації партії зі своїм сегментом аудиторії [6]. Тобто “Європейська Солідарність”, яка завжди відстоювала інтереси вступу до ЄС найчастіше і асоціюється з цією проблемою, привертаючи до себе увагу виборців її актуалізацією.

Найголовнішими умовами формування ефективного іміджу політичної партії є його розробка під конкретне завдання та відповідність соціальним очікуванням населення. Неправильний цільовий імідж може призвести до програшу кампанії ще до її початку. Наприклад, зниження рейтингів Самопомочі пов'язують із цілим рядом іміджевих прорахунків, серед яких виключення із лав фракції п'яти депутатів на чолі з першим номером списку Ганною Гопко після голосування 31 серпня 2015 року за закон про децентралізацію, звільнення начальника львівського управління культури Ірини Магдиш за критику греко-католицької церкви, сміттєвий скандал, що вдарив по серцевині партії, на якій і побудовані вся ідеологія та партійний міф тощо [2]. Як наслідок, під час виборів 2019 року до Верховної Ради пройшов лише один представник від Самопомочі: Павло Бакунець здобув перемогу на мажоритарному окрузі.

Імідж політичної партії залежить від багатьох складових: іміджу лідера, ідеології, історії партії чи ідеї, іміджу членів партії, особливостей їх поведінки, способу діяльності партії, символіки, іміджу електорату. Так, на парламентських виборах в Україні 2019 року виборці більш охоче обирали “Слугу народа”, аніж “Європейську Солідарність”, адже В. Зеленському вдалося створити якісний імідж нового та чесного політика, на фоні іміджу олігарха П. Порошенка та перенести цей імідж на партію.

Власне, погодимося із В.О. Корнієнком, В.Д. Антемюком та О.В. Буряченком, які довели, що специфіка українського партогенезу полягає в тому, що в іміджі партій домінуюче значення найчастіше має персоналізована складова, на шкоду програмно-ідеологічній [4, с. 172]. Крім того, конструювання іміджу партій в Україні має враховувати факти перевищення у декілька разів рівня афективних орієнтацій над когнітивними та надмірну персоніфікацію українського політичного простору, що є наслідком слабкості самих партійних інституцій. Заміна “обличчям” лідера відсутності “обличчя” у партії - це досить розповсюджене явище. Відсутність сталих і усвідомлених ідеологічних орієнтирів для більшості виборців замінюється мотивацією підтримки іміджу, що персоналізується. Парламентські вибори 2019 року підтверджують той факт, що українці найчастіше орієнтується саме на особистісні характеристики політика, які легко проникають в масову свідомість саме тому, що містять емоційний компонент. Наприклад, кампанія партії «Сила і честь» трималася на Ігорі Смешку, який експлуатував імідж чесного, непідкупного, компетентного силовика, що стоїть над політичними чварами і здатний гарантувати безпеку для кожного громадянина України. Орієнтацію на політика можна пояснити також тим, що пересічному виборцеві простіше зрозуміти й уявити позицію конкретної особи, а ніж розв'язання якоїсь складної проблеми.

Наступною технологією, які використовують політичні партії у своїй діяльності є неймінг (розробка назва політичної партії). Неймінг (від англійського “to name” - давати ім'я) - технологія, що передбачає розробку помітної, оригінальної, незабутньої та ефективної назви політичної партії чи продукту, у тому числі абревіатури. Ефективна назва легко запам'ятовується та вимовляється; посилює її власника та є унікальною. Це враховують українські партії, їх назви лексично не перевантажені: “Свобода”, “Самопоміч”, “Голос”. Вдало спрацювали на виборах 2019 року результати неймінгу партії Слуга народу. Цю партію довго сприймали не як проект реального президента Володимира Зеленського, а як проект героя фільму Василя Голобородька і, відповідно, від партії чекали дива. Більше того, успіх партії на виборах 2019 року породив появу хвилі “клонів” під час місцевих виборів 2020 року. У “Слузі народу” підрахували, що «клонів» проти них виставили на 54 з 199 округів, а всього їх було 80, вони зібрали 200 тисяч голосів. Це більше, ніж набрала на виборах партія Анатолія Гриценка “Громадянська позиція” [7]. Так, в біографічних відомостях кандидатів містилася інформація про приналежність до організацій, які не пов'язані з партією “Слуга народу”, але використовують подібну або ідентичну назву. Фахівці нарахували понад 40 різновидів варіації назв, що зводяться до відмінностей в порядку слів, використання малих або виключно великих літер, скорочень, абревіатур тощо. Наприклад, ПП “Слуга народу”, ТОВ “Слуга народу - Зе!”, ГО “Громадський рух “СЛУГА НАРОДУ”, ГО “БФ “СЛУГА НАРОДУ”.

Наступною технологією електорального маркетингу політичних партій визначення бренд-персон. Політик чи політикиня, який/ яка є “обличчям” партії - це важка праця цілої команди, що створює бренд, адже вони уособлюватимуть партію, особливо у спілкуванні зі ЗМІ та виборцями. Від “обличчя” партії багато в чому залежить враження про партію у виборця, тому важливе все: репутація, зовнішність, тембр голосу, невимушена манера спілкування. Імідж та діяльність таких осіб проектується на діяльність усієї партії і навіть ототожнюється з нею. А оскільки в Україні домінують політичні партії лідерського типу, що формуються навколо популярних харизматичних осіб, то персональна складова є особливо важливою - імідж політичної партії в значній мірі залежить від іміджу її лідера/лідерки. Так, при згадці «Батьківщини» ми одразу можемо згадати про Ю. Тимошенко, яка, власне і є обличчям партії. В українській політиці чудово спрацювали образи надлюдини, що привів на політичний олімп В. Кличка та образ хлопця з народу, що ефективно спрацював у випадку з В. Зеленським. В обох випадках ідеологічна платформа партій опинилася далеко в тіні бренд-персон.

Створення ідеологічної платформи - ще один важливий елемент електорального маркетингу. У випадку з політичними партіями він включає розробку програмних положень партії, її основних ідеологем, соціально політичних орієнтирів; створення статуту і програми партії, у тому числі передвиборчої; ставлення партії до актуальних проблем; формування партійних гасел та меседжів про шляхи розв'язання проблем виборців [5]. Однак особливістю українського електорату є його орієнтація більшою мірою не на ідеологічну платформу партії, а на її лідерів та контент, що продукується. Так, В. Зеленський, який не був формальним лідером партії Слуга народу в період парламентських виборів 2019 року, але стійко з нею асоціювався, підготував контент, який був близький виборцям і найбільше їх хвилював: про кумівство, боротьбу з корупцією тощо. Попри те, що велика частина виборців не була ознайомлена з програмою партії, ця особа та її меседжі виявилися зрозумілими та близькими потенційному електорату.

Наступною технологією, яку використовують політичні партії у своїй діяльності є розробка єдиного партійного стилю, тобто партійний дизайн, що включає в себе логотип політичної партії, стиль написання назви і слоганів, колірну гамму символіки та єдине стильове вирішення рекламних, агітаційних, інформаційних матеріалів, прапори, членські значки, квитки і інші атрибути політичної партії, партійний гімн, аудіо і відео ряди, єдине стильове вирішення інтернет-ресурсів політичної партії. При розробці символіки партії важливо, щоб вона була зрозумілою для населення, тому що в подальшому вона стане засобом впливу і комунікації з електоратом. При чому роль символіки у політичній боротьбі часто є однією із ключових: тісний зв'язок символів із ідеологічними програмами партії робить їх носіями основної ідеї партії. Вони самопрезентують політичні і моральні установки партії. Під час гострої виборчої конкуренції чільне місце відводиться саме візуальним зображенням, тому що символ опрацьовується тією півкулею головного мозку, яка відповідає за художнє сприйняття та впливає якраз на нашу підсвідомість. Саме тому вони є більш переконливими, ніж теоретичні чи ідеологічні елементи.

І, нарешті, одним із головних ресурсів конкурентної політичної боротьби є створення бренду. Бренд - це поняття ширше, ніж продукт. Продукт має різні функціональні частини (партія, лідер, політика), тоді як бренд є певною мірою психологічним явищем. Соціологічні опитування підтверджують його мінливість. Партійний бренд - це сукупність позитивних психологічних якостей, прихованих за символами з метою впливу на електорат для спонукання його до голосування. Завданням партійного брендингу є формування цільової аудиторії політичного продукту з метою посилення зв'язку з електоратом, формування позитивного сприйняття партії на довгий період для забезпечення собі тривалого політичного життя. Брендинг може включати в себе створення, посилення, ре-позиціонування, оновлення й зміну стадії розвитку бренда, його розширення і поглиблення [5]. Одним з найпопулярніших і доступних методів вивчення бренду є ступінь його популярності, що визначається, зазвичай, як відсоток цільової аудиторії який може згадати даний бренд. Ступінь популярності бренду - досить широко використовуваний спосіб вимірювання ефективності маркетингових комунікацій. Створити бренд не менш складно, ніж назву партії чи якісні слогани.

Партійний бренд включає почуття, що виникають до партії, враження, асоціація з нею у потенційних виборців. Він допомагає партії змінити або підтримати репутацію, створити відчуття ідентичності з партією або її кандидатами і сформувати довірчі відносини між політичними елітами і споживачами. Це сприяє швидшому зрозумінню споживачами того, “про що” партія і відрізняти її від конкуренток.

Вплив брендингу на виборців в Україні є досить помітним. Відомі випадки, коли завдяки лише бренду політичні партії набирали значну кількість голосів виборців, які практично не знали їх програмних засад Наприклад, на парламентських виборах 1998 року Партія зелених України отримала 5,4% голосів виборців, що дало їй 19 депутатських мандатів. У 2006 році ефективне використання кольорів і візуальних логотипів призвело до асоціації символів у населення з певними політичними партіями. Яскраве емоційне забарвлення було характерним і для наступних виборів. Яскравий символ і запам'ятовуються слогани партії “Вона працює”, “Вона - це Україна”, “Україна - це ти”, “Треба діяти!” допомогли вивести в лідери політичну партію Ю. Тимошенко в різні роки.

Досить вдалим був брендинг партії “Слуга народу”, яка на хвилі тріумфального успіху В. Зеленського на президентських виборах, змогла сформувати в Раді однопартійну більшість. Стилістика кампанії “Слуги народу” витримана в зелених тонах агітації кандидата в президенти В. Зеленського, а серед кандидатів в депутати від партії не було жодного колишнього або чинного на той час депутата Верховної Ради. Основні ідеї кампанії зводилися до того, що Україна потребує кардинальних змін, але система корупції, брехні та беззаконня не здатна змінюватися. Через всю кампанію проходив меседж про втілення партією курсу В. Зеленського і обіцянки перетворити Україну в успішну Країну Мрій. Реальність, яку обіцяли кандидати в депутати, передбачала скасування недоторканності депутатів, нагородження громадян за виявлення корупціонерів, запуск повноцінного суду присяжних, врегулювання права на володіння зброєю. Слоган кампанії легко сприймався і був близьким виборцями: “Зробимо їх знову!”. Контент говорив про інтереси аудиторії мовою аудиторії.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Описані технології можна вважати визначальними у маркетинговій стратегії позиціонування українськими політичними партіями і тому їх не можна розглядати окремо. Конструювання іміджу та формування бренду політичної партії - це комплексна діяльність, яка залежить від суб'єктивних характеристик і чинників (особистих якостей і психологічних властивостей) та від об'єктивних умов (політичних, соціокультурних, економічних). Наразі українські партії в повному обсязі працюють з власним брендом та іміджем, створюючи пропозицію, яка відповідає запитам найширших кіл виборців, що свідчить про орієнтацію партій на ринок, а не на продукт. Це є давньою проблемою, з якою українські політики не борються, а навпаки - вдало використовують. Перспективним в подальшому вважаємо дослідження використання реклами в процесах організації виборчих кампаній з урахуванням суспільно-політичних процесів. Такі дослідження сприятимуть подальшому формуванню концепції електорального маркетингу і її практичному використанню.

Список використаних джерел

1. Бокоч В.М. (2014). Електоральний маркетинг в політичному процесі: теорія та міжнародна практика: дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02. Київ. 211 с.

2. Буткевич Б. (2016). Чому Самопоміч втрачає позиції. Тиждень. 30 червня. URL: https://tyzhden.ua/chomu-samopomich-vtrachaie-pozytsii/.

3. Заславська О., Налімова В., Посвістак О. (2022). Новий популізм як технологія політичного маркетингу політичних партій. Актуальні проблеми політики. Вип. 69. С. 65-73.

4. Корнієнко В.О., Антемюк В.Д., Буряченко О.В. (2018). Імідж та репутація політичної партії: аксіологічні основи та шляхи оптимізації: монографія. Вінниця: ВНТУ 204 с.

5. Руденко А.Ф. (2017). Технології політичного маркетингу в діяльності політичних партій України: дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02. Вінниця. 275 с.

6. Сакрієр О.Л. (2012). Технології конструювання іміджу лідера політичної партії у парламентських виборчих кампаніях України: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. політ. наук: 23.00.02. Чернівці. 20 c.

7. Шевченко С., Пехньо В., Каменєв М. (2019). Комісари «Слуги народу»: напівсекретна історія перемоги партії Зеленського на виборах. Hromadske. 09 Серпня. URL: https://hromadske.ua/posts/komisari-slugi-narodu-napivsekretna-istoriya-peremogi-partiyi-zelenskogo-na-viborah.

8. Шинкаренко O. (2015). Маркетингова модель електоральної поведінки: сутність та основні характеристики. Український соціологічний журнал. № 1-2, С. 87-91. URL: https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/4425.

9. Bast J., Oschatz С., Renner А.-М. (2021). Successfully Overcoming the “Double Bind”? A Mixed-Method Analysis of the Self-Presentation of Female Right-wing Populists on Instagram and the Impact on Voter Attitudes. Journal of Political Marketing. 27 Nov. Pages 358-382. URL: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/10584609.2021.2007190?src=recsys10. Gomez J., Pineda А. & Gordillo-Rodriguez М.Т. (2021). Celebrities, Advertising Endorsement, and Political Marketing in Spain: The Popular Party's April 2019 Election Campaign. 19 Jul. Journal of Political Marketing. URL: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/15377857.2021.1950099.

10. Kruschinski S., Hahler J., Jost P., Sulflow M. (2022). Posting or Advertising? How Political Parties Adapt Their Messaging Strategies to Facebook's Organic and Paid Media Affordances. Journal of Political Marketing. 2022. 9 Sep. URL: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/15377857.2022.211 0352?src=.

11. Larsson А.О. (2021). The rise of Instagram as a tool for political communication: A longitudinal study of European political parties and their followers. URL: https://journals.sagepub.com/doi/full/10.1177/14614448211034158 (дата відвідування сайту 27.01.2022).

12. Moorthy S. (2019). On Marketing Strategy in Electoral Politics. Customer Needs and Solutions. № 6 (153). URL: https://www.researchgate.net/publication/337614432_On_Marketing_Strategy_in_Electoral_Politics.

13. Towner T.L., Lego Munoz C. (2022). A Long Story Short: An Analysis of Instagram Stories during the 2020 Campaigns. Journal of Political Marketing. 19 Jul. Pages 221-234. URL: https://journals.scholarsportal.info/details/15377857/v21i3-4/221_alssaaisdt2c.xml.

14. Williams А., Horsting Т., Ramirez М. (2022). What's in a Campaign Logo? Exploring Differences in Candidate Self-Presentation through Campaign Logos. Journal of Political Marketing. 21 Feb. URL: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/15377857.2022.2040691.

15. Weintraub Austin Е., Van de Vord R., Pinkleton В.E. & Epstein Е. (2008). Celebrity Endorsements and Their Potential to Motivate Young Voters. Mass Communication and Society. 24 Oct. Pages 420-436. URL: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/15205430701866600?src=recsys.

References

1. Bokoch V.M. (2014). Elektoralnyi marketynh v politychnomu protsesi: teoriia ta mizhnarodna praktyka [Electoral marketing in the political process: theory and international practice]: dys. ... kand. polit. nauk: 23.0.02. Kyiv. 211 p.

2. Butkevych B. (2016). Chomu Samopomich vtra- chaie pozytsii [Why Self-help is losing ground.]. Tyzhden [Week]. 30 chervnia. URL: https://tyzhden.ua/chomu-samopomich-vtrachaie-pozytsii/.

3. Zaslavska O., Nalimova V., Posvistak O. (2022). Novyi populizm yak tekhnolohiia politychnoho marketynhu politychnykh partii [New populism as a technology of political marketing of political parties.]. Aktualniproblemypolityky [Actualproblems of politics]. Vyp. 69. S. 65-73.

4. Korniienko V.O., Antemiuk V.D., Buriachenko O.V. (2018). Imidzh ta reputatsiia politychnoi partii: aksiolohichni osnovy ta shliakhy optymizatsii: monohrafiia [Image and reputation of a political party: axiological foundations and ways of optimization: monograph]. Vinnytsia: VNTU. 204 s.

5. Rudenko A.F. (2017). Tekhnolohii politychnoho marketynhu v diialnosti politychnykh partii Ukrainy [Technologies of political marketing in the activity of political parties of Ukraine]: dys. ... kand. polit. nauk: 23.0.02. Vinnytsia.

6. Sakriier O.L. (2012). Tekhnolohii konstruiuvannia imidzhu lidera politychnoi partii u parlamentskykh vyborchykh kampaniiakh Ukrainy [Technologies for constructing the image of a political party leader in parliamentary election campaigns of Ukraine]: avtoref. dys. na zdob. nauk. stup. kand. polit. nauk: 23.00.02. Chernivtsi. 20 c.

7. Shevchenko S., Pekhno V, Kameniev M. (2019). Komisary «Sluhy narodu»: napivsekretna istoriia peremohy partii Zelenskoho na vyborakh [Commissioners of «Sluhy narodu»: the semi-secret history of the victory of Zelenskyi's party in the elections.]. Hromadske. 09 Serpnia. URL: https://hromadske.ua/posts/komisari-slugi-narodu-napivsekretna-istoriya-peremogi-partiyi-zelenskogo-na-viborah.

8. Shynkarenko O. (2015). Marketynhova model elektoralnoi povedinky: sutnist ta osnovni kharakterystyky [Marketing model of electoral behavior: essence and main characteristics]. Ukrainskyi sotsiolohichnyi zhurnal [Ukrainian sociological journal]. № 1-2, S. 87-91. URL: https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/4425.

9. Bast J., Oschatz С., Renner А.-М. (2021). Successfully Overcoming the “Double Bind”? A Mixed-Method Analysis of the Self-Presentation of Female Rightwing Populists on Instagram and the Impact on Voter Attitudes. Journal of Political Marketing. 27 Nov. Pages 358-382. URL: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/10584609.2021.2007190?src=recsys1010. Gomez J., Pineda А., Gordillo-Rodriguez М.Т. (2021). Celebrities, Advertising Endorsement, and Political Marketing in Spain: The Popular Party's April 2019 Election Campaign. 19 Jul. Journal of Political Marketing. URL: https://www.tand-fonline.com/doi/full/10.1080/15377857.2021.1950099.

10. Kruschinski S., Hahler J., Jost P., Sulflow M. (2022). Posting or Advertising? How Political Parties Adapt Their Messaging Strategies to Facebook's Organic and Paid Media Affordances. Journal of Political Marketing. 2022. 9 Sep. URL: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/15377857.202 2.2110352?src=.

11. Larsson А.О. (2021). The rise of Instagram as a tool for political communication: A longitudinal study of European political parties and their followers. URL: https://journals.sagepub.com/doi/full/10.1177/14614448211034158.

12. Moorthy S. (2019). On Marketing Strategy in Electoral Politics. Customer Needs and Solutions. № 6 (153). URL: https://www.researchgate.net/publica-tion/337614432_On_Marketing_Strategy_in_Electoral_Politics.

13. Towner T.L., Lego Munoz C. (2022). A Long Story Short: An Analysis of Instagram Stories during the 2020 Campaigns. Journal of Political Marketing. 19 Jul. Pages 221-234. URL: https://journals.schol-arsportal.info/details/15377857/v21i3-4/221_alssaais-dt2c.xml.

14. Williams А., Horsting Т. & Ramirez М. (2022). What's in a Campaign Logo? Exploring Differences in Candidate Self-Presentation through Campaign Logos. Journal of Political Marketing. 21 Feb.

15. URL: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/ 15377857.2022.2040691.

16. Weintraub Austin Е., Van de Vord R., Pinkleton B.E., Epstein Е. (2008).Celebrity Endorsements and Their Potential to Motivate Young Voters. Mass Communication and Society. 24 Oct. Pages 420-436.

17. URL: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/15205430701866600?src=recsys.

Размещено на Allbest.ru